Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

151Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

1.8. Вплив мегачинників соціалізації на

формування людської особистості

Дві речі наповнюють душу завжди

новим і все сильнішим здивуванням і

благоговінням, чим частіше і триваліше

ми роздумуємо про них, - це зоряне небо

наді мною і моральний закон у мені

Імануїл Кант

Основні джерела мегачинників соціалізації. Вплив на життя

людини Космосу. Вчення В.І.Вернадського про ноосферу.

Ноосфера як мегачинник соціалізації. Антропокосмізм.

Планета і людство як визначальні мегачинники соціалізації.

Глобальні проблеми людства і їхній вплив на процеси

соціалізації. Філософії екології та глобальних проблем людства

про виховання нового планетарного світогляду.

До основних джерел мегачинників соціалізації прийнято відносити

космос, планету та людство.

Хоч більшість представників природничих наук не підтримують ідеї

залежності людського життя від космічних впливів, проблема такого впливу

хвилювала мислителів із древніх часів і продовжує хвилювати дотепер. В

основі багатьох стародавніх уявлень про природу людини, її роль і місце в

загальній картині Всесвіту лежали інтуїтивні здогадки. Одна із таких най$

давніших інтуїцій – уявлення про людину як своєрідний ключ до розкрит$

тя таємниць універсума. Ця ідея відображена у східній та західній міфолог$

іях, в античній філософії. Людина в давнину не відділяла себе від навко$

лишньої природи, відчуваючи свій нерозривний зв’язок з усім органічним

світом. Це знайшло свій вияв в антропоморфізмі – несвідомому сприй$

нятті космосу і божества як живих істот, які певним чином схожі на людину.

У міфології та філософії древніх часів людина представляє «малий» світ –

мікрокосмос, який існує у «великому» світі – макрокосмосі. Їхній паралелізм

та ізоморфність – одна з найдавніших натурфілософських концепцій (кос$

могонічна міфологема «всесвітньої людини» – пуруша у Ведах, скандинавсь$

кий Імір в «Едді», китайський Пань$Гу). Античні філософи вбачали уні$

152 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

кальність людини як істоти, яка володіє розумом. Для християнства влас$

тива уява про людину як творіння за образом Бога. Людина у цій події як

особистість володіє свободою у виборі добра та зла. Таким чином, на думку

російського релігійного філософа М.Бердяєва, «християнство звільнило лю$

дину від влади космічної безкінечності».

Незважаючи на сучасні досягнення людства у вивченні Космосу, людина

продовжує стояти на порозі його численних таємниць, оскільки засоби на$

уки у пізнанні навколишнього світу обмежені. Про обмеженість науки як

особливого інструментарію пізнання та вивчення Всесвіту говорив майже

століття тому академік В.І.Вернадський. У працях, присвячених проблемі

загальної історії науки, він пише: «Часто доводиться слухати, що те, що нау$

кове, те правильне і слугує виявом чистої та незмінної істини. Насправді,

однак, усе не так. Незмінна наукова істина є тим далеким ідеалом, до якого

спрямовується наука. ...Науковий світогляд не дає нам картини світу у справ$

жньому його стані. Він не полягає тільки у незаперечних «законах Природи»,

він також не полягає цілком у точно визначених фактах чи констатованих

явищах. Науковий світогляд не є картиною Космосу, яка розкривається у своїх

вічних і непорушних рисах перед тими, хто вивчає його. Науковий світогляд

є творінням і виявом людського духу; нарівні з ним виявом тієї ж роботи

слугують релігійний світогляд, мистецтво, суспільна і особиста етика, со$

ціальне життя, філософська думка чи споглядання. Подібно до цих великих

відображень людської особистості, і науковий світогляд змінюється в різні

епохи у різних народів...» (Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории на$

уки. – М.: Наука, 1988. – С. 47 $ 48).

На основі сказаного В.І.Вернадський доходить висновку, що відрив на$

укового світогляду чи науки від одночасної чи попередньої діяльності лю$

дини в галузі релігії, філософії, суспільного життя чи мистецтва неможливі.

Нині такий підхід до проблем пізнання Всесвіту отримує свій подаль$

ший розвиток у творчих доробках вітчизняних учених. Зокрема, доктор гео$

лого$мінералогічних наук, віце$президент Українського наукового центру

Міжнародної академії наук Євразії Ю.В.Кононов та член Ради Академії

космічних наук З.М.Кононова у своїй спільній праці стверджують: «Пізнан$

ня життя – це пізнання, насамперед, цілісності, оскільки в ній – відміна

якості життя, розрізнення живого від неживого. Однак людина не уміє пізна$

вати неподільне, не розщеплюючи його. Будь$який науковий експеримент

розділяє простір і речовину, форму і плоть, порушуючи цілісність єдиного»

(Кононов Ю.В., Кононова З.Н. Ключ к тайнам жизни. – К., 1996. – С. 126).

Зважаючи на це, у багатьох концепціях впливу Космосу на життя люди$

ни помітною є опора на езотеричні та інтуїтивні підходи, які інколи на

153Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

гіпотетичній основі співвідносяться з певними науковими спостереження$

ми та дослідженнями. З наукового погляду цікавими є вчення В.І.Вернадсь$

кого про ноосферу та його гіпотетичні передбачення стосовно автотрофно$

го живлення людини.

У своїй праці, присвяченій науковій думці як планетному явищу,

вчений доводить, що біосфера отримує і безперервно віддає «матерію – енер$

гію» у космічний простір, з яким у неї існує безперервний матеріально$

енергетичний обмін. Маса живих речовин на планеті, таким чином, безпо$

середньо визначається кількістю і коливанням променевої сонячної енергії.

Кожна жива речовина є носієм і творцем вільної енергії. Ця біохімічна

енергія охоплює всю біосферу і визначає в основному всю її історію. У межах

живих речовин створюється і поширюється нова форма біохімічної енергії

– «енергія людської культури»« чи «культурна біохімічна енергія», яка ство$

рює ноосферу. Цей новотвір, на думку академіка, є головною подією в гео$

логічній історії планети. Визначальним і вирішальним чинником у ноос$

фері є «духовне життя людської особистості, в його соціальному прояві»

(Вернадский В.И. Труды по всеобщей истории науки. – М.: Наука, 1988. –

С. 174 ). Завдяки цьому життю істинна природа речей і світу залишається

незмінною, оскільки, як стверджував у ХУ столітті італійський письменник

і теолог Лоренцо Пізано, «все, що рухається, притягується любов’ю і роз$

сіюється враждою». Останнє ж нерідко пов’язується із живленням людини

як істоти.

Вітчизняний учений О.М.Безкровний доводить, що механізм такого

живлення всього сущого на землі – від «квітки до людини» – єдиний: усі

поживні речовини в організмі перетворюються на аденозинтрифосфорну

кислоту, яка розкладаючись до аденозиндифосфорної, виділяє вільну

енергію, і завдяки цьому люди працюють, «птах літає, горить світляк,

пахтить літньої ночі матіола» (Н.Околітенко). Задля універсального па$

лива, яке повсякчас надходить у «реактор життя», земні створіння, а у їх

складі й люди, вбивають одне одного. На основі багаторічних досліджень

О.М.Безкровний доводить можливість існування механізму, який здат$

ний звільнити людину від необхідності вбивати інші високоорганізовані

істоти, власною жорстокістю породжуючи чужу жорстокість. На думку

вченого, природа такого механізму, насамперед, пов’язана з сонячним

промінням, під впливом якого в організмі людини утворюються комп$

лексні сполуки небілкової природи, які є своєрідним внутрішнім акумуля$

тором для підживлення систем нашого тіла. Загальновідомі біогенні стиму$

лятори є окремим «випадком» того процесу, який відбувається повсюдно, $

на будь$якій підстилаючій поверхні, $ процесу прийому космічної енергії.

154 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

Ці комплексні сполуки того ж самого порядку, що й найголовніші компо$

ненти гумусу, який робить землю родючою.

На рівні клітини людина однакова з усіма, хто представляє життя на

планеті, спілкуючись із усім сущим мовою генетичного коду. Вона – не$

віддільна частка того світу, який її оточує. Сольовий склад її крові нага$

дує сольовий склад первісного океану – «колиски» життя. Маючи цілу

ієрархію біологічних ритмів, вона, як і він, залежна від Місяця, Сонця і

зірок. У шкірі людини та її крові, як і в ґрунтовому шарі Землі, утворю$

ються залізовмісні темнозабарвлені сполуки – меланіни та меланоїди.

Приймаючи космічні енергію та інформацію, гумус віддає їх людині че$

рез вирощені на ньому плоди. То ж немає нічого дивного в передбаченні

В.І.Вернадського стосовно того, що, прагнучи духовної досконалості,

людина має перейти до автотрофного живлення, тобто навчитися брати

енергію з Космосу, який починається «за її порогом». Підтримував у свій

час цю думку і К.А.Тимірязєв, наголошуючи, що всі ми на планеті – «діти

Сонця» не лише тому, що наша їжа – «консерва» сонячного проміння, а й

тому, що маємо на те спеціальний механізм, який тонко реагує на наш пси$

хічний стан.

Зважаючи на це, зрозумілим стає відоме в медицині твердження сто$

совно того, що їжа та вода потрібні людині тільки для побудови клітин, а

щоб вона рухалася, діяла, жила, дається космічна енергія.

Загальновідомою є гіпотеза В.І.Вернадського про існування своєрід$

ного фізичного поля або так званих тонких польових структур, якими ото$

чена кожна річ чи речовина. У цьому розумінні живе нічим не відрізняєть$

ся від неживого. Вся різниця лише в тому, що живе здатне змінювати своє

випромінювання, а неживе – ні. Інакше кажучи, люди, тварини і неживі

предмети не закінчуються там, де ми їх бачимо, а простягаються далі впе$

ред тонкими польовими структурами, які взаємодіють між собою.

На сьогодні ця гіпотеза починає отримувати своє експериментальне

підтвердження. Наприклад, доктор медичних наук Й.Блінков оцінює

вплив на організм людини різноманітних чинників завдяки зміні елект$

ромагнітного випромінювання внутрішніх органів. Таким способом він

визначає ефективність різноманітних лікувальних засобів, отримуючи

документальні свідчення їхніх впливів у вигляді своєрідних електрограм

різних органів. На основі цього вчений провів цілу низку дослідів. На$

приклад, хворому роблять ін’єкцію. Його стан поліпшується. Дають ці ж

ліки випити – те ж саме поліпшення. Тоді пропонують просто потрима$

ти в роті запаяну ампулу з ліками. Самописці знову ж таки вимальовують

криві поліпшення і хворому зрештою стає легше. Подібну дію виявили

155Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

не тільки багато інших ліків. Спостереження вченого довели, що на нас

впливає майже все, що оточує. Були проведені подальші експерименти,

які підтвердили, що їхні результати не пов’язані з самонавіюванням, і

що ліки діяли не стільки «хімічно», скільки «біоенергетично» – на по$

льовому рівні.

У світлі цього зрозуміло, що Космос переповнений могутніми польо$

вими структурами, які, взаємодіючи, виявляють великий вплив не лише

на особистість, а й на суспільство. Ще в першій третині ХХ століття

російські вчені психіатр В.М.Бехтерєв, біолог А.Л.Чижевський та геофізик

П.П.Лазарєв відзначали залежність відносин у соціальному середовищі

від кількості космічної енергії, що надходить на Землю. А.Л.Чижевський

виявив, що епохи концентрації великих історичних подій співпадають із

епохами максимумів сонцедіяльності. Подібну залежність йому вдалося

помітити і в житті видатних історичних діячів.

Український академік М.Г.Холодний увів у обіг таке світоглядне по$

няття, як антропокосмізм, яке означає, що людина у Всесвіті невіддільна

від процесу космічного розвитку.

У зв’язку з цим учені намагаються накреслити шляхи розв’язання на$

гальних глобальних проблем людства.

Наприклад, на думку академіка Ю.В.Кононова, для остаточного вирі$

шення соціальних проблем необхідно впритул підійти до основ людської

могутності – змінити форму харчування і джерела енергії, які використовує

людина. Користуючись безпосередньо енергією Сонця, людство оволодіє

джерелом енергії зелених рослин, тієї її форми, якою воно зараз користується

через посередництво останніх, беручи їх для своєї їжі й палива. Синтез їжі, на

думку вченого, без посередництва організованих істот, щойно він буде відкри$

тим, корінним чином змінить майбутнє людини. Його створення звільнило

б її від залежності від іншої живої речовини. З істоти гетеротрофної вона

перетворилася б на істоту соціально автотрофну. Результати такого явища в

механізмі біосфери були б величезні. Це означало б, що єдине ціле життя –

знову розділилося б і з’явилася третя незалежна його гілка. На землі «... з’я$

вилося б уперше в геологічній історії земної кулі ... автотрофне позвонкове»,

що дало б йому «... можливість використання власних вікових духовних уст$

ремлінь» (Кононов Ю.В., Кононова З.Н. Ключ к тайнам жизни. – К., 1996. –

С. 206 – 207).

Зараз все частіше з’являються нові підтвердження нерозривного зв’яз$

ку людини з Космосом. Так, відомий в Україні лікар$цілитель Є.Товстуха,

який уперше у світовій практиці офіційно створив «Фітоцентр» – амбула$

торну установу для надання допомоги хворим засобами фітотерапії, ствер$

156 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

джує: «Усе в бутті, Всесвіті $ від звичайної травинки до Сонця – пов’язане

між собою мільйонами взаємозалежних ниток. А Людина, яка обдарована

Розумом, тим більше, бо здатна на свідому зворотну дію. От її тільки щойно

зачали – і вже в ній генетичні особливості багатьох попередніх поколінь,

які в силу випадку чи провидіння мають абсолютно індивідуальну структу$

ру. Саме в цей час і в цьому місті було інше, ніж учора, радіаційне тло,

особливі природні явища тощо – і вже ця інформація тою чи іншою мірою

внесена на матрицю ДНК. Дитина щойно народилася – ще один інформа$

ційний удар. Це, звичайно, не означає, що подальша доля людини виріше$

на наперед безповоротно. Але певні закономірності, за якими вона буде

жити і розвиватися, вже закодовані» (Товстуха Є. Будьмо гідними дітьми

Сонця // Світло. – 1999. – № 4. – С. 78 ). Говорячи про характер харчуван$

ня кожної людини, лікар$професіонал радить споживати те, що «росте, бігає,

літає чи плаває» в цьому життєвому ареалі, «в цьому кліматі, на цій землі, на

цьому Сонці». Бо «... біоритми того, що живе й росте, співпадають із біо$

ритмами людини. Зрештою за багато віків утворився певний генетичний

стереотип для даної території. Тут сама сила Землі рідної не дасть пропас$

ти» (Там само – С.79 ).

Благотворний вплив на здоров’я людини переповненого енергією кос$

мічного простору підтверджують всі цілительні народні системи.Широко

відомий приклад майже півстолітнього «життя в Природі» народного ціли$

теля П.К.Іванова. «Я ввійшов у Природу відкритим тілом, – пише він, –

почав крокувати по землі своїми босими ногами, щоб наелектризуватися,

щоб набратися цих сил і цими силами володіти... Природа – вона ж наша

матір рідна, а в ній три живих тіла, мої вірні невмираючі друзі. Але повітря

не вивчене нами, вода не упізнана і земля також невідома... Вода нам дає

все... Все зроблено з участю води. А ми її боїмося, не хочемо, щоб вона з

нашим тілом поближче пожила. Вода все робила, сама все творила і буде

творити лише тому, що там усе живе і життєрадісне... Нас оточує повітря,

воно нове і нове щосекундно. Ми з вами повинні використовувати ці при$

родні сили і якості. Це все святині світу. Що породило людину, те і повинно

зберегти її» (Учитель Иванов: Жизнь и учение / Сост. О.Ю.Бронников,

Н.М.Быкова, К.О.Нечипоренко, Ю.М.Панов и др. – Днепропетровск:

Пороги, 1997. – С. 128.)

Енергія Космосу, безумовно, благотворно впливає на самопочуття

людини. Чи не тому закликають нас частіше звертати свій погляд до неба

не тільки різноманітні цілительні системи, а й офіційна медицина, релігія,

поезія, представники езотеричних наук ? З небом люди прощаються в ос$

танні хвилини свого життя.

157Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

...Можливе все: не стане в серці сили,

Над прірвою житейською зірвусь,

Я все одно крізь чорний сум могили

Травинкою до нього дотягнусь.

(С.Пальчевський)

Сучасна космологія розглядає Всесвіт як пристанище кількох світів,

кожний із яких має свої властивості, відповідний стан матерії, певні особ$

ливості часу. На основі знань, отриманих за допомогою інформативного

поля Землі, а також окремих блискучих здогадок учених у галузі теорії

простору та часу, зроблено висновок про багатовимірність Всесвіту. На сьо$

годні, на думку представників езотеричних наук, відомі сім вимірів світів.

Світ, який в основному досліджує офіційна наука, має трьохвимірний

простір, координати якого: висота, ширина, довжина, а функція часу – будь$

який механічний чи біологічний рух.

Відповідно до багатьох космогонічних філософів древності наш Всесвіт

пронизує надзвичайно тонка субстанція – Абсолют, який має безкінчену

кількість вимірів. Прийнято вважати, що минуле, сучасне і майбутнє у ньому

єдині. Поряд з нашими існують й інші Всесвіти, але знання про них ще недо$

ступні земній цивілізації.

На жаль, світська наука сторонилась і нерідко продовжує сторонитися

«гострих кутів» таємниць та загадок у стосунках між людиною і Всесвітом.

Тому людство намагається проникнути у них, використовуючи інші шляхи

пізнання світу – інтуїцію, релігію, екстрасенсорику, багатовіковий досвід

численних людських поколінь.

Одним із прикладів такого проникнення може бути розроблювана в

кінці 80$х років ХХ століття в рамках секретних програм за замовленням

вищого партійного керівництва СРСР так звана цілісна система досяг$

нення гармонії та здоров’я (ДЕІР). Один із керівників цієї програми, яка

в основному була виконана, Д.С.Верищагін, пояснюючи неймовірні успіхи

східної медицини, виходить із концепції розуміння людини як надзвичай$

но складної енергоінформаційної системи, яка діє бездоганно лише за умо$

ви гармонії енергетики тіла і енергетики свідомості. Коли ж ця гармонія

порушується, людина хворіє. Таким чином, в основі здоров’я людини ле$

жить здорова енергетика, представлена так званим центральним енергетич$

ним потоком. Він же, у свою чергу, складається із двох потоків, які течуть у

протилежних напрямках – один знизу від землі, а другий зверху з Космосу.

Ці два потоки й формують усю енергетику людського тіла. Потік від землі

158 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

поставляє енергію в основному для здійснення грубих, силових взаємодій

людини з світом. Пройшовши в центрі енергетичної сутності людини, він

спрямовується в Космос. Верхній потік поставляє в енергетичну сутність

людини енергію та інформацію Космосу. Забезпечує підтримку «божої іскри»

свідомості. Не змішуючись із потоком, що йде від землі, він сам входить у

землю. Таким чином, людський організм, вловлюючи енергію Землі й Кос$

мосу, переробляє її та пристосовує для своїх потреб. Отримана ним енергія

вирує у так званих чакрах –енергетичних центрах людини, які у здоровому

стані являють собою невеликі енергетичні вихори, що сяють і світяться різно$

манітними власними відтінками барв. Якщо чакра вражена, вона тьмяніє і

закривається, як зів’яла квітка, що чітко прослідковується на кольорових

Кирліан$фотографіях. У цьому випадку вона вже не може пропускати отри$

ману від Землі чи Космосу необхідну для здоров’я енергію. У результаті

цього починається захворювання найближчих до «забрудненої» чакри органів

людського тіла.

Таким чином, у світлі цієї теорії стає зрозумілим механізм виникнення

багатьох наших хвороб і патологічних станів. Адже якраз чакри формують

енергетичну оболонку і ті структури, якими людина підсвідомо впливає на

зовнішній світ та інших людей і якими вона сприймає будь$які впливи зовні.

Людина в цьому випадку – енергоінформаційна структура, яка тісно пов’я$

зана з навколишнім світом, через що чутливо реагує на всі зовнішні енерге$

тичні впливи. Вони ж пов’язані не тільки з Космосом чи Землею, а й з

навколишнім матеріальним світом, соціумом, які якраз найчастіше й «заб$

руднюють» чакри, заважаючи їм нормально працювати і згубно впливаючи

на весь організм.

Отже, за пропонованою Д.С.Верищагіним теорією, у кожній людині

закладено все необхідне, аби бути здоровою, щоб самостійно коректувати

свою енергетику. Кожний може навчитися відчувати потоки енергії, керува$

ти ними і свідомо позбавлятися від «засмічених» енергетичних зв’язків.

Енергія Землі й Космосу в цьому випадку – універсальні ліки від усіх хво$

роб. «Любить» же ж ця енергія, насамперед, людей високодуховних.

«Зверніть увагу – пише стосовно цього Д.С.Верищагін, – чакр сім. Це

не випадково. Якщо вдуматися, то можна виявити в цьому ознаку тієї краси

і гармонії, за законами яких існує і природа, і людина. Адже чакри за часто$

тою свого випромінювання відповідають семи барвам веселки і семи нотам!

Тобто, людина – це веселка, людина – це музика! Значить, нам самою при$

родою призначено прагнути до того, щоб звучати гармонійно і сяяти яскра$

вим чистим світлом. Для цього потрібно тільки налаштувати наш музич$

ний інструмент, достатньо понівечений життям і очистити фарби нашої

159Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

палітри, забруднені навколишньою дійсністю» (Верищагин Д.С. Освобож$

дение: Система дальнейшего энергоинформационного развития, І ступень.

– СПб: Невский проспект, 2000. – С. 40).

Пропонована енергоінформаційна система, як й деякі інші езотеричні

системи, передбачає засвоєння та використання відповідної екстрасен$

сорної психотехніки – інструментарію формування знову ж таки відповідної

екопсихологічної системи особистості, в якій з відомих уже причин став$

лення до соціуму насторожливо агресивне. Адже носію такої системи необ$

хідно постійно бути напохваті, аби вчасно захистити себе від так званих

енергоінформаційних паразитів.

Релігія ж, різко засуджуючи екстрасенсорику з її надзвичайно склад$

ною технологізацією духовного життя «для вибраних» і передбачаючи

можливість використання її з метою насильства над волею ближнього,

пропонує абсолютно інший шлях «спасіння» людини, хоч віруючий у

молитві теж звертає свій погляд до неба, стуленими перед грудьми руками

відкриваючи «канал» виходу на енергетику Космосу. Такий шлях дос$

тупний для всіх, оскільки він, оминаючи будь$яку внутрішню техноло$

гізацію, завдяки глибоким почуттям любові, доброти, віри «навпростець»

виводить людину на глибинні основи життя, які необхідно, насамперед,

відчути, а не зрозуміти. Чи не цим, якраз, і пояснюється стійкість, дієвість

і популярність напрацьованих віками психотехнічних систем основних

світових релігій.

Аналізуючи різноманітні шляхи пізнання світу та проблеми, які це

пізнання породжує, не можна не згадати народний досвід спостереження

взаємозв’язків між життям Космосу і людини. Адже ніякий науковий

експеримент за своєю тривалістю і кількістю учасників не зрівняється з

такими спостереженнями.

Наприклад, у народі з давніх давен живе повір’я, за яким кожна жива

людина має у небі свою зірку. Помирає людина – падає з неба зоря. Зважаючи

на це, здавна відомий широковживаний у народі вираз: «Така його планида».

Відповідні дослідження засвідчили, що колись найчастіше ці слова викори$

стовували стосовно людей «безтолкових», які «де не підуть, то двері на пле$

чах принесуть». «Планида» виправдовувала цих людей, розгортаючи теорію,

відповідно до якої «безтолкова» людина не винна у своєму «безтолков’ї», ос$

кільки народилася у той час, коли її «планиду» супроводжувало порушення

певного «порядку» у положенні планет. У «толкової» людини все – навпаки.

Стосовно цього мимоволі приходять на думку слова відомого представ$

ника екзистенціоналізму, французького письменника і філософа Альбера

Камю: «Рано чи пізно завжди наступає момент, коли люди перестають бо$

160 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

ротися і мучити один одного, змирюються нарешті з тим, що потрібно лю$

бити іншого таким, яким він є. Це – царство небесне».

Народні повір’я стверджують залежність людської долі від «зірки»

людини, таким чином визнаючи безпосередність зв’язку її з Космосом.

У ніч липневу бачим зорепад.

Говорять, що спадають долі душі.

Високе небо квітне, наче сад,

Відбившись в океані і в калюжі.

Моя зоря... Де заховалась ти?

В яких сузір’ях слід тебе шукати?

Чи довго ще у синю даль іти,

Сміятись, плакати, радіть і сумувати?

У нас з тобою доленька одна:

Коли тебе ясні вогні стрясали,

Життя моє ставало, як струна,

Яка нечувано пронизливо звучала.

Моя зоря... Дочасно не холонь.

Зажди в нічному небі, моя мила.

Нехай вже вигорить дотла отой вогонь,

Який сама ж ти в серці й запалила.

(С.Пальчевський)

Можливо, у віддаленій перспективі, висловлює передбачення відо$

мий дослідник проблем соціальної педагогіки А.В.Мудрик, з’явиться

можливість такого виявлення залежності характеру і життєвого шляху лю$

дини від певних космічних впливів, і це відкриє шлях до створення на$

дійних природних основ індивідуального підходу у вихованні кожної окре$

мо взятої особистості.

Одними із найголовніших мегачинників соціалізації є планета і люд

ство. Їх недоцільно розглядати окремо, оскільки результати діяльності

людини за своїми масштабами та впливом на глобальний природний ком$

плекс можна порівняти з могутньою геологічною силою. Наслідком інте$

лектуальної та духовно$творчої діяльності людства упродовж століть стало

особливе глобальне новоутворення – ноосфера, яка, за висловом В.І.Вер$

надського, знаменує розвиток ноосферної цивілізації.