Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка
Подождите немного. Документ загружается.
271Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
2.1. Стратегії соціальнопедагогічної роботи з
клієнтами у світлі основних психологічних
теорій особистості
Поняття стратегії соціальнопедагогічної роботи
з клієнтами. Місце та роль стратегій соціальнопедагогічної
роботи в соціалізації особистості. Стратегії соціально
педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічних
теорій особистості В.Джемса, Е.Еріксона, К.Роджерса,
Г.Олпорта, А.Маслоу, П.Жене, С.Л.Рубінштейна,
Б.Г.Ананьєва, Г.С.Костюка. Особливості стратегій
соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі
психологічних теорій особистості в «описовій психології»
В.Дільтея та Е.Шпрангера. Культурноісторична теорія
Л.С.Виготського – як орієнтир спрямованості соціально
педагогічної діяльності. Теорія особистості в логотерапії
В.Франкла – як духовно орієнтуюча основа у соцільно
педагогічній роботі з клієнтами. Визначальна спрямованість
соціалізації клієнта на основі теорії діяльності
О.М.Леонтьєва та поняття особистості.
За минулі десятиліття в розвинутих країнах світу було нагромаджено
чималий досвід у сфері соціально!педагогічної діяльності. Однак до ос!
таннього часу, як це уже визнавали німецькі фахівці, на жаль, не створено
загальної теорії, обґрунтованої найновішою соціальною наукою, яка б
охоплювала всю повноту і різноманітність ситуативної проблематики жит!
тя людини і моделей дій стосовно сфери соціально!педагогічної роботи.
Зважаючи на це, необхідність подальших наукових розвідок у цьому на!
прямі або ж, принаймні, хоч би їхніх спроб, очевидна.
Поняття стратегії, будучи тісно пов’язаним із таким поняттям як так!
тика, відоме широкому загалу із сфери військової діяльності. У словниковій
літературі воно означає частину військового мистецтва, якій підкорені ос!
новні її складові – оперативне мистецтво і тактика. Стратегія визначає спо!
соби організації, підготовки і використання збройних сил для перемоги над
272 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
ворогом у війні загалом, у військових компаніях і у стратегічних операціях
(Энциклопедический словарь / Гл.ред. Б.А.Введенский. – М.:Изд!во «Боль!
шая Советская Энциклопедия», 1955. – С. 332).
Відповідно до логіки представлених внутрішньозмістових зв’язків цього
поняття стратегію соціальнопедагогічної роботи з клієнтами різновікових
груп та категорій доцільно визначити як частину педагогічної майстерності,
якій підкорені основні її складові, пов’язані з умінням соціального педаго!
га підібрати оптимальні для кожного окремо поставленого завдання со!
ціально!педагогічні технології, методики, тактики, які б забезпечували ус!
пішне його виконання.
Для вирішення таких завдань необхідно, насамперед, керуватися
принципом унікальності кожної особистості. Соціальний педагог, пра!
цюючи чи то з окремо взятим клієнтом чи то з групою їх, повинен орієн!
тувати свою діяльність з урахуванням хоч би найзагальніших, стратегічно
визначальних особливостей об’єктів соціально!педагогічного впливу.
Стратегічне визначення стосовно них доцільно будувати, грунтую!
чись на основі теорії особистості, напрацьовані у світовій психологічній
науці, оскільки в ній дотепер не існує загальноприйнятого визначення
природи особистості. Епоху активного її наукового вивчення умовно роз!
бивають на два етапи. Упродовж першого, який охоплює період з кінця
ХІХ до середини ХХ ст., були сформульовані фундаментальні положення
про особистість і закладені основні напрями її подальших психологіч!
них досліджень. Другий етап триває з другої половини ХХ ст. Серед пред!
ставлених теорій не можна визначити якусь єдину, всеохоплюючу, ос!
кільки кожна з них проливає світло на нові грані такого феномена, як
людська особистість. Зважаючи на це, кожна з цих теорій зумовлювати!
ме певні особливості у стратегії соціально!педагогічної роботи з клієнтом
як людською особистістю. Такі стратегії, за умови розгляду кожної уні
кальної людської особистості як складно організованої системи у світлі
теорії філософії нестабільності, дадуть можливість передбачити і спро
бувати доцільно скорегувати рух цієї системи у відомих уже нам дивних
аттракторах – багаточисленних точках стабілізації. А для кореагування
руху її в точках біфуркації, тобто в точках змін, які породжують уні
кальність подій, випадків, ситуацій, можна використати технології, ме
тодики і тактики соціальнопедагогічної роботи, надавши їм функцій ви
рішальних флюктуацій, які б цілеспрямовано змінювали рух системи під
час проходження нею точки біфуркації (схема 2).
273Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
Схема 2. Розвиток людини як складно організованої системи у світлі теорії філософії нестабільності на основі
цілеспрямованого використання стратегій, технологій, методик і тактик соціально!педагогічної роботи.
274 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
Зміст основних психологічних теорій особистості чітко і повно викладе!
но у вітчизняному виданні, яке нещодавно вийшло друком, – «Психологія»
за редакцією члена!кореспондента АПН України Ю.Л.Трофімова (Психоло!
гія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 558 с. ). Його корисно
використати соціальному педагогу для повнішого ознайомлення з цими тео!
ріями та низкою інших необхідних у соціальній роботі матеріалів.
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі психолог
ічної теорії особистості В.Джемса.
В.Джемс (1842 ! 1910) – видатний американський психолог, одним із
перших розробив теорію особистості, вивчаючи її у межах власної концепції
свідомості, центральним поняттям якої є «потік свідомості». Складові еле!
менти особистості розподіляються на три класи.
Фізична особистість вміщує у себе тілесну організацію, одяг, батька і
матір, дружину і дітей. Із смертю близьких зникає частина нас самих. Ми
відчуваємо відповідальність за дії близьких і друзів, хвилюємося за них.
Домашня оселя, особиста власність, результати праці – це теж складо!
ва фізичної особистості.
Соціальна особистість характеризується належністю людини до людсь!
кого роду і визнанням такої належності іншими людьми.
Духовна особистість – об’єднання станів свідомості та конкретних ду!
ховних здібностей і якостей людини.
Людина піклується про свою фізичну особистість (харчування, за!
хист), про соціальну (дружба, кохання, ревнощі, прагнення слави, вплив
на людей, влада над ними), про духовну (розумовий, моральний і духов!
ний прогрес). Окремі сторони особистості, стикаючись, нерідко супере!
чать одна одній.
В. Джемс пропонує розглядати самоповагу особистості як відношення
реального успіху до домагань:
Самоповага =
Äîìàãàííÿ
Óñï³õ
Згідно з цією формулою автор теорії стверджує, що відмова від дома!
гань дає людині таке ж полегшення, як і їх здійснення та досягнення успіху.
Таким чином, самопочуття людини залежить від неї особисто.
У понятті ієрархії особистостей фізична особистість перебуває внизу,
духовна – вгорі, соціальна – між ними. Духовна особистість – найвища
цінність, оскільки людина швидше пожертвує матеріальними цінностями,
друзями, близькими, власним життям заради своїх духовних принципів.
В.Джемс вважав, що у своїх видах особистості потрібно проводити межу
275Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
між дійсним і потенційним, між осяжним і далекою перспективою. Удоско!
налення особистості полягає в тому, щоб спрямувати свою діяльність на ко!
ристь іншого, навіть у тому випадку, коли вона вступає у суперечність з пер!
шим. Нижчий внутрішній суд над собою необхідно замінювати вищим.
Для формування стратегії соціально!педагогічної роботи з клієнтом,
насамперед, потрібно продіагностувати його на основі наведеної формули
самоповаги. Для цього слід зібрати конкретні дані останніх років не тільки
стосовно домагань та успіхів для їх досягнення, а й динаміки одних і інших.
Важливо визначити, коли людина перестала отримувати задоволення від
здійснення домагань і коли почало приходити полегшення за рахунок відмо!
ви від них. З чим це було пов’язано? Яка причина цього?
Частково використовуючи ці дані та продовжуючи вивчення особистості,
встановлюється ієрархія особистостей: фізичної, соціальної та духовної. Як
правило, у людей «соціального дна», передусім, алкоголіків, наркоманів, різного
типу збоченців, вона побудована у зворотному порядку. На найвищому рівні –
фізична особистість (піклування про задоволення фізичних потреб). Соціаль!
на та духовна – слабо виражені, оскільки процес розмивання їх започаткувався
у період відмови від домагань. Завершальна стадія такого процесу пов’язана з
рабством шкідливих звичок, що спричинює моральну та духовну деградацію і
завершується остаточною втратою зв’язків із рідними, близькими та друзями.
Стратегія соціально!педагогічної роботи з клієнтом залежно від харак!
теру співвідношення успіхів і домагань повинна вибудовуватися таким чи!
ном:
1.У випадку невідповідності низьких успіхів високим домаганням
необхідно зорієнтувати клієнта на проміжні рівні домагань, ні в якому
разі не перекреслюючи високих, тільки відсуваючи їх у більш віддалену
перспективу, яка може бути реалізована лише після досягнення проміжних.
Для того, щоб ця стратегія запрацювала на початковій стадії її розгортання,
слід за рахунок тимчасового зниження рівня домагань і допомоги в досяг!
ненні успіхів цього рівня викликати в клієнта почуття самоповаги. У по!
дальшій діяльності орієнтуватися на збереження цього почуття в умовах
поступового підвищення рівня домагань без відриву від підвищення рівня
успіхів. Упродовж усього процесу слідкувати за розвитком ієрархії особис!
тостей в напрямі до раціональної її структури, визначеної В.Джемсом.
2. У випадку оптимального співвідношення успіхів із домаганнями
необхідною може виявитися допомога у визначенні перспективних рівнів
домагань і узгодження з ними відповідних рівнів успіхів. Доцільною ви!
явиться паралельна корекція ієрархії особистостей відповідно до її раціо!
нальної структури.
276 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
3.За умови зниження рівня домагань, появи відмови від них у зв’язку з
неможливістю утримувати на відповідному їм рівні успіхи, соціальному
педагогу доцільно, з іншого боку, розгорнути програму десуґестування суб’!
єктивно, а можливо й соціально, напластованих уявлень про межі можли!
востей клієнта, а з другого боку, розпочати поступове формування позитив!
ного суґестивного комплексу, який би створював відповідну внутрішню базу
для досягнення успіхів вищого рівня. Девізом такого комплексу могла б
стати порада американського філософа і поета Ралфа Уолдо Емерсона: «Зав!
жди роби те, що ти боїшся робити».
4.Якщо помічається вкрай низьке падіння рівня домагань з відповідним
зниженням, а то й відсутністю успіхів, що, як правило, супроводжується
цілковитим рабством певних шкідливих звичок, стратегію дій соціального
педагога слід розвивати у двох напрямах. Перший пов’язаний із залучен!
ням клієнта до відповідного стаціонарного чи амбулаторного лікування.
Другий – з відродженням у нього духу боротьби, віри у свої сили. Девізом
формування позитивного суґестивного комплексу можуть бути слова нідер!
ландського письменника – гуманіста Еразма Роттердамського: «Немає нічого
відважнішого, ніж перемога над самим собою!».
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі психолог
ічної теорії особистості в «описовій психології» В.Дільтея та Е.Шпрангера.
В.Дільтей (1833 ! 1911) вважав, що психіку людини не можна вивчати ек!
спериментальними методами, а можна лише розуміти. Його учень Е.Шпран!
гер (1882 ! 1963) стверджував, що головне в особистості – це ціннісна орієнта!
ція, яка є включенням суб’єкта в пізнання. Ця орієнтація є духовним почат!
ком, що визначає світобачення і є похідною частиною загального людського
духу. Зважаючи на це, не варто шукати якихось об’єктивних причин розвитку
людської особистості, потрібно лише співвідносити структуру окремої осо!
бистості з духовними цінностями суспільства. У цьому випадку краще говори!
ти не про «описову», а про «духовну» психологію. Е.Шпрангер розрізняє шість
типів пізнання світу, шість «форм життя» і відповідних їм типів людини.
1.Теоретична людина – та людина, для якої головне пізнання світу і
відносин між людьми. Для неї, незалежно від фаху, головна ціннісна орієн!
тація – осмислення в теоретичному плані всього, що відбувається навкруги.
Життя для неї – «віяло проблем».
2.Економічна людина – шукає користь у пізнанні. Цінність самого
пізнання пов’язується з тим, що приносить користь безпосередньо самій
людині, її сім’ї, колективу, людству. У цих випадках мислення має прагма!
тичну спрямованість на створення корисного на основі природничонау!
кових знань і техніки.
277Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
3.Естетична людина намагається пізнати світ через естетичні вражен!
ня у вигляді форми, кольору, ритму. Незважаючи на свій фах, демонструє
потяг до самовираження в естетичній формі. Сприймає довкілля як щось
гармонійне або ж дисгармонійне.
4.Соціальна людина прагне знайти себе в іншій людині, жити для лю!
дей. Їй притаманна всеосяжна любов до людства. «Над!Я», що знаходить
себе у служінні іншим, розчиняє у цій всеосяжній любові межі індивідуаль!
ності.
5.Політична людина тягнеться до такої влади, що відповідає вищим
духовним вимогам, і на цій основі детермінує мотиви та дії інших людей.
6.Релігійна людина не обов’язково належить до певної церкви чи релі!
гійного об’єднання. Головне для неї – пошук начала всіх начал життя, вищої
духовної сили – Божества.
Таким чином, за Е.Шпрангером, важливішим є те, що люди відрізня!
ються між собою не стільки темпераментом, властивостями характеру чи
поведінкою, як цінностями своєї духовної орієнтації, що й утворює духовну
орієнтацію особистості.
Стратегія соціально!педагогічної роботи з людьми, які представ!
ляють ці «форми життя», стосуватиметься «верхніх поверхів» соціалі!
зації і полягатиме в подальшому спрямуванні клієнтів до автентичного
життя чи звільненні від усереднених стереотипів. Таким людям слід до!
помогти у визначенні близьких, середніх та віддалених перспектив роз!
витку. Спираючись на уже сформований в автентичному напрямі реф!
лекс свободи, працювати над зміцненням рефлексу цілі, відповідного
сформованому рефлексу свободи. Для цього провести десуґестування
можливих суб’єктивно і соціально напластованих уявлень про межі влас!
них можливостей. Паралельно формувати позитивний суґестивний ком!
плекс, девізом якого могли б стати слова відомого англійського істори!
ка, філософа та письменника Томаса Карлейля (1795!1881 рр.): «Ідеал у
тобі самому. Перешкоди до досягнення його – в тобі ж. Твоє становище є
тим матеріалом, із якого ти повинен здійснити цей ідеал».
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі неофрей
дистської епігенетичної теорії розвитку особистості Е.Еріксона. Один із
відомих представників неофрейдизму Е.Еріксон вважав, що між особист!
істю і суспільством немає антагонізму. Він висунув положення про «іден!
тичність особистості», яка виявляється у центрованості людини на себе, в
ототожненні її із соціальною групою та оточенням. Згідно цієї теорії вели!
ке значення має виховання людини у ранньому дитинстві та її генетичні
задатки. Розвиток особистості проходить через так звані кризи. Перша
278 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
криза – вбираюча. Пов’язана із задоволенням оральних потреб. Відбу!
вається формування через матір довіри. Утворюється проекція особистості.
Основа другої кризи – дозрівання м’язево!рухового апарату , що супрово!
диться формуванням почуття впевненості та самостійності. Третя – ста!
новлення юнацтва, виникнення потреби в цілях, плануванні життя, у ви!
борі друзів. Четверта криза пов’язана з формуванням рефлексії, що зумов!
лює виникнення сумнівів щодо свого місця в житті. П’ята і шоста – зрілість
особистості, стійкість її інтересів, керування у поведінці нормами сус!
пільства. Сьома криза виявляється або в досягненні неповторності осо!
бистості, або в приреченні її на безвихідь.
Стратегію соціально!педагогічної роботи згідно з цією теорією в ран!
ньому дитинстві за умови відриву дитини від сімейного виховання необхід!
но спрямовувати якщо не на відновлення зв’язків із батьками, то хоч би на
встановлення родинних зв’язків із представниками родини. Такі зв’язки
надзвичайно важливі для кожного упродовж усього життя, але особливо ве!
лика їх роль у ранньому дитинстві, коли дитина, вбираючи від матері емо!
ційний заряд доброти, з одного боку, отримує довіру до світу, що приносить
внутрішній спокій, а з іншого, – відчуває готовність віддачі у світ отриманої
доброти. Стосовно цього ще в V столітті відомий християнський теолог і
церковний діяч Аврелій Августин Блаженний стверджував, що кожна істо!
та, до того часу, поки вона існує, повинна володіти якістю доброти так само,
як володіє якістю існування.
Упродовж другої кризи важливо сприяти в розширенні можливостей
фізичного розвитку клієнта.
Третя і четверта кризи вимагають допомоги клієнту в діагностиці
його внутрішньоінтенційної спрямованості, самовизначення на її основі.
Девізом цих стадій життя можуть бути слова американського письменни!
ка Ернеста Хемінгуея: «Кожна людина народжується для якоїсь справи.
Кожний, хто ходить по землі, має свої обов’язки в житті».
П’ята і шоста кризи вимагатимуть своєї корекції лише у випадках
дестабілізації інтересів особистості або виходу її поведінки за межі загаль!
ноприйнятих норм.
Сьома криза пов’язана з формуванням автентичної людини, тому ви!
магатиме від соціального педагога сприяння клієнту у формуванні потуж!
ного рефлексу цілі на основі автентичної самовизначеності. Девізом цього
періоду людського життя можуть бути слова німецького філософа і поета
Фрідріха Ніцше: «Будь тим, хто ти є!».
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтом у світлі гуманістич
ної теорії особистості К.Роджерса. Американський психолог К.Роджерс
279Розділ 2. Методики, технології, стратегії і тактики
(1902 ! 1990) центральною ланкою особистості проголошував результат її
самооцінки – «Я!концепцію». Однак така самооцінка не завжди збігається
з оцінкою людини навколишніми, що викликає конфлікт і породжує диле!
му – прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Зважаючи на це, за
К.Роджерсом, важливою умовою психічної цілісності особистості та її пси!
хічного здоров’я є здатність до переоцінки системи цінностей під тиском
життєвого досвіду.
Стратегія соціально!педагогічної роботи з клієнтами, з одного боку, має
спрямовуватися на уникнення «прив’язки» самооцінки до усереднених сте!
реотипів загалу, які часто формуються на основі історично та соціально на!
пластованих уявлень про обмежені норми людських можливостей. А з іншо!
го боку, допомагаючи клієнту прив’язати рівень його самооцінки до рівня
досягнутих успіхів, необхідно, водночас, допомагати йому формувати суґес!
тивні установки для розкриття внутрішніх резервів із метою реалізації влас!
них потенційних можливостей. Орієнтовною основою для формування та!
ких установок можуть бути слова негритянського громадського діяча Букера
Тальяферро Вашінгтона (1858!1915): «Успіх слід вимірювати не стільки ста!
новищем, якого досягла людина в житті, скільки тими перепонами, які їй
довелося подолати, добиваючись успіху».
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі гумані
стичної теорії особистості Г.Олпорта. Інший представник гуманістичної
психології США Г.Олпорт (1887 ! 1967) вважав, що особистість – це дина!
мічна організація особливих мотиваційних систем, установок, звичок, осо!
бистісних рис індивіда, які й визначають унікальність його взаємодії із со!
ціальним середовищем. Однак у цих відносинах рівноваги між людиною і
ним немає, оскільки їй доводиться, розвиваючи наявні взаємини, весь час
встановлювати нові. Таким чином, основною формою існування особис!
тості є її постійний розвиток. Основним механізмом його вчений визначає
«рису» – мотив поведінки, що діє в даний момент. Людина народжується з
певним набором «рис – мотивів», які упродовж життя трансформуються.
Кожній особистості притаманні головні та другорядні риси. Талановиті та
геніальні люди характеризуються наявністю домінуючої риси. У звичайних
людей їх, як правило, буває кілька.
На думку Г.Олпорта, для здорової особистості властиві активна жит!
тєва позиція; доступність досвіду для свідомості, тобто здатність бачити
події власного життя, не застосовуючи «психологічного захисту»; здатність
до самопізнання та індивідуалізації. Умовою розвитку особистості виз!
нається можливість чинити опір рівновазі для підтримки, а не усування
напруги. Необхідність останнього підтверджується прикладами життя ве!
280 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка
ликих людей, яким на дорозі до поставленої мети постійно доводилося
долати труднощі.
Напротивагу здоровій особистості для невротичної характерна на!
явність таких рис, як: пасивна життєва позиція, обмеженість мислення,
викривлення істинного стану речей, застосування різних видів психолог!
ічного захисту – сублімації, витіснення, проекції, заміщення; «зак!
ляклість» розвитку.
Стратегію соціально!педагогічної роботи у світлі цієї теорії необхід!
но спрямувати на допомогу невротичним особам. Людині, насамперед, слід
допомогти десуґестувати негативні суґестивні комплекси, пов’язані з при!
меншенням свого місця та ролі в житті. Таке десуґестування треба поєднати
із формуванням потреби в гармонійності та завершеності. Для цього до!
цільно починати із завдань, що стосуються дріб’язкових справ. Важливо
прослідкувати, щоб ці завдання були виконані акуратно, а, у випадку не!
обхідності, й естетично та доведені до цілковитого логічного завершення.
Поступово їх потрібно ускладнювати, слідкуючи за їхнім ретельним вико!
нанням. У процесі їхнього виконання необхідно посилювати вплив суґес!
тивних установок: «Це тобі під силу», «З цим ти легко впораєшся», «Це
тільки початок. Ти ще й не таке завдання можеш виконати». Згодом подібні
завдання слід перенести в русло внутрішньоінтенційної спрямованості осо!
бистості, поступово сприяючи в організації ситуацій успіху спочатку в пер!
винних, а пізніше у вторинних референтних групах. Поряд із цим необхід!
но виховувати в клієнта готовність до переборення перепон, труднощів та
невдач на шляху до досягнення поставленої мети. Вихідною основою для
формування відповідних суґестивних установок можуть слугувати слова фран!
цузького письменника Ромена Роллана (1866 ! 1944): «Той не людина, хто
не боровся з життям і не залишив у його лігвищі жмутків своєї шерсті».
Стратегія соціальнопедагогічної роботи з клієнтами у світлі гумані
стичної теорії особистості А.Маслоу. Один із основоположників гума!
ністичної теорії А.Маслоу (1907!1970) головним в особистості вважав по!
тяг до самоактуалізації, розкриття потенцій до творчості та любові, в ос!
нові яких – гуманістична потреба творити людям добро. Інстинкт збере!
ження своєї популяції змушує людей допомагати один одному. Кожній
здоровій людині властива потреба в самоактуалізації своїх можливостей.
Тому умовою процвітання суспільства є повноцінний розвиток здорових і
сильних особистостей. Поступ суспільства відбувається не в результаті со!
ціальних перетворень, а внаслідок задоволення гуманістичних потреб.
Ядро особистості, на думку А.Маслоу, складають потреби в добрі, лю!
бові, моральності. З ними людина народжується і за певних умов здатна