Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка

Подождите немного. Документ загружается.

251Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

відповідних змін у шкільних програмах з метою задоволення потреб дитини.

Проводиться збір іншої важливої інформації, на основі якої можна було б

визначити нормально чи аномально розвивається школяр. Важливими тут

стають виявлення ставлення батьків до народження дитини, ставлення дити$

ни до батьків, часу першого самостійного кроку і першого сказаного слова,

найефективніших виховних впливів, ставлення дитини до братів і сестричок,

якщо вони є тощо.

Поряд із соціальним працівником в обстеженні учня беруть участь пси$

холог і педагог. Не пізніше як через 90 днів з дня направлення дитини на

обстеження мультидисциплінарна бригада повинна визначити чи потребує

учень спеціальних послуг, а, якщо потребує, то яких точно. Такий висновок

надзвичайно важливий для школяра та його батьків.

Окремою ділянкою роботи соціальних служб США є безпосередньо

сім’я. У цьому випадку таку роботу класифікують за такими двома напря$

мами: «Робота в домашніх умовах» та «робота поза домом». Робота в до$

машніх умовах передбачає такі соціальні послуги: соціальний захист, сімей$

на терапія, фінансова допомога, денний догляд, послуги, пов’язані з ве$

денням домашнього господарства.

Соціальний захист стосується, насамперед, дітей, яких дома ображають

(биття, насильство, непосильна праця), або позбавляють належного піклу$

вання (незадовільний догляд, погане харчування, відсутність медичної до$

помоги). З метою виявлення соціальної незахищеності по телебаченню час

від часу показують номери телефонів соціальних служб захисту, за якими

дитина може зателефонувати у випадках образ та насильства.

Соціальні працівники, працюючи з неблагополучними сім’ями, вив$

чають мікроклімат у них, інформують батьків про правові наслідки та пра$

вове поле їхньої діяльності, надають інформацію стосовно корисних для

сім’ї служб.

Сімейне консультування або сімейна терапія – це надання допомоги

сім’ям, які відчувають різні види дистресу. Хоч обидва терміни вжива$

ються як синонімічні, терапія вважається інтенсивнішою формою впливу,

ніж консультування. Сімейний терапевт$професіонал, найчастіше маючи

ступінь магістра і відповідну спеціалізацію в цій галузі, допомагає встано$

вити конструктивні взаємини між членами сім’ї, демонструючи свій чітко

виражений нейтралітет та об’єктивність зайнятих позицій, що, як правило,

сприяє пом’якшенню гостроти міжособистісних стосунків у сім’ї.

Фінансова допомога надається дітям і сім’ям у рамках федеральних програм

соціального захисту, які передбачають забезпечення засобами для існування

сімей, у яких годувальник після сплати необхідних для соціального забезпе$

252 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

чення податків припинив роботу, став непрацездатним або помер. Фінансову

допомогу отримують також сім’ї із дітьми, які знаходяться на утриманні.

Соціальна допомога в денному догляді стосується догляду за дітьми, де в

цьому є необхідність, особливо там, де матері працюють. Такий догляд може

здійснюватися як у приватних будинках, так і в спеціальних центрах, які

мають відповідні ліцензії.

Якщо батьки дитини стають непрацездатними на тривалий час, з’являється

необхідність з метою подальшого догляду та виховання дитини використати

такі соціальні послуги: 1) передати дитину на виховання; 2) усиновити чи удо$

черити її; 3) відправити у притулок домашнього типу; 4) використати інститу$

ційну опіку; 5) застосувати можливості судової системи.

Соціально$педагогічна діяльність соціального працівника в цьому

випадку, насамперед, полягає в обстеженні сім’ї майбутніх прийомних

батьків, виробленні відповідних психолого$педагогічних рекомендацій.

Після передачі дитини на виховання в цю сім’ю соціальний працівник

упродовж відвідин її здійснює психолого$педагогічні спостереження з

метою створення необхідних матеріальних та психолого$педагогічних

передумов повноцінного догляду за дитиною.

У період після передачі дитини на виховання соціальний працівник слу$

гує зв’язуючою ланкою між біологічними батьками та людьми, які прийняли

вихованця. Важливою є моральна підтримка кровних батьків дитини в період

росту і розвитку її, підготовка їх до повернення сина чи дочки в сім’ю.

Інколи виникає необхідність усиновлення чи удочеріння дитини або у зв’яз$

ку з тим, що батьки самі дійшли висновку про неможливість відповідного

виховання сина чи дочки, або через те, що суд позбавив їх батьківських

прав. У цих умовах важливого значення набуває психолого$педагогічне кон$

сультування прийомних батьків.

Відправка дитини в притулок домашнього типу дає можливість прихисти$

ти дитину на той випадок, коли немає можливості передати її на виховання в

сім’ю; коли в дитини чи в підлітка виявляється підвищена потреба у спілку$

ванні з ровесниками; коли прихистити її потрібно на певний період. Такі при$

тулки створюються як державними агентствами, так і приватними організаці$

ями. Ті з них, що мають ліцензію, розраховані на 8 дітей. Контингент останніх

може бути різноманітний – із затримкою розвитку, з фізичними порушення$

ми, із психічними захворюваннями. Соціальні працівники, які працюють у

таких притулках, найчастіше мають ступінь бакалавра. Спеціалісти, що мають

ступінь магістра, надають психолого$педагогічні консультації дітям та їх сім’ям.

Інституційна опіка як форма допомоги неповнолітнім не відзна$

чається особливою ефективністю, оскільки найменшим чином спрямо$

253Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

вана на створення «нормального» середовища для виховання. Здійснюєть$

ся така опіка у великих закладах на зразок притулку, які організовані

лише у зв’язку з тим, що забезпечують спеціалізоване лікування чи ко$

роткочасне прихищення дітей, які очікують передачі на виховання або

відправлення в невеликі притулки домашнього типу. Таким дітям упро$

довж їхнього перебування тут з боку соціальних працівників надається

необхідна моральна підтримка з метою адаптації до тимчасового колек$

тиву підлітків.

Особливих соціально$педагогічних підходів вимагає робота з «важки-

ми» підлітками і неповнолітніми з групи ризику. Стосовно них існує ціла низ$

ка програм, частина з яких ініційована урядами штатів чи общинами, а

частина реалізується приватними організаціями за дозволом штатів. Про$

грами штатів, як правило, сприяють створенню невеликих відкритих вип$

равних закладів і служб, які допомагають дітям залишатися поблизу їх сімей.

Соціальні працівники за таких умов отримують можливість інтегрувати влас$

ний виховний вплив із впливом сім’ї з метою перевиховання підлітка. Че$

рез те основні зусилля спрямовуються на те, щоб вирвати неповнолітнього

з формальної системи суду і передати його під опіку місцевим організаці$

ям, віддаленим від системи правосуддя, огородивши його від перевихован$

ня у стінах закритих інтернатів, колоній та тюрем. Такий підхід певним

чином запобігає формуванню негативних суґестивних комплексів злочин$

ця у неповнолітнього правопорушника. Створені в 1967 році бюро соціаль$

них послуг молоді координують діяльність, спрямовану на недопущення

залучення підлітка у сферу діяльності судів у справах неповнолітніх.

Більшість із них не пропонують власних послуг, а, виступаючи в ролі посе$

редника, контролюють діяльність сервісних організацій з метою задово$

лення потреб неповнолітніх.

Для підлітків, які позбавлені свободи і відбувають покарання, існу$

ють дві категорії закладів: 1) закриті місця позбавлення волі, 2) закриті

виховні заклади. До перших відносять заклади, що обмежують фізичну

свободу неповнолітніх злочинців, які знаходяться в попередньому ув’яз$

ненні на період перевірки фактичних обставин справи. До других – дер$

жавні або приватні організації, які обмежують свободу пересування не$

повнолітніх, направлених сюди за рішенням суду. Функціонують такі типи

цих закладів: школи для перевиховання, молодіжні табори і ранчо, зак$

риті притулки і дитячі будинки, центри цілодобового нагляду.

Соціальні педагоги, які працюють в них, проводять бесіди, надають

необхідні консультації, координують дію інших служб закладів із метою

створення умов для виправлення неповнолітнього правопорушника.

254 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

Оригінальний підхід до вирішення проблем соціалізації дітей та

підлітків у США демонструє широковідома в країні та за її межами психоло

гопедагогічна служба «Гайденс», яка була організована Френком Парсон$

сом у 1908 році. Слово «гайденс» походить від англійського дієслова «гайд»,

що означає «вести, керувати, скеровувати». Ця служба є обов’язковою у струк$

турі освіти США. Американські вчені вважають, що у розвитку кожної ди$

тини є періоди, коли виникають дві важливі проблеми: необхідність прий$

няття рішення і адаптація в новій ситуації. Саме тут дитині чи підлітку не

обійтися без кваліфікованої допомоги.

Спеціальні відділи «Гайденс» є не тільки в Міністерстві освіти США,

але і в кожному штаті. Вони координують діяльність подібних служб

шкільних округів і проводять консультації з питань, що виникають. У

кожній школі розробляють власні програми «гайденс», спрямовуючи їх

на сприяння найповнішому розвитку потенційних можливостей кожно$

го школяра. Практично це виглядає так. У школах організовуються спе$

ціальні комітети, куди входять адміністрація, головний спеціаліст служби

– каунслер (порадник$консультант) і кілька авторитетних педагогів. Зав$

дання комітету – вивчення проблем школярів, виявлення тих, для вирі$

шення яких необхідна допомога дорослих. Згодом на цій основі розроб$

ляється програма діяльності служби з врахуванням залучення до її вико$

нання різновікових груп дітей. Таким чином, планування роботи «від

дитини» (залежно від її потреб та інтересів) дозволяє зробити виховання

та навчання цілеспрямованим і співзвучним інтересам та рівням розвитку

учнів, допомагає педагогам і психологам коригувати свою діяльність сто$

совно розвитку особистості дитини чи підлітка.

У сфері діяльності служби «Гайденс» задіяне велике коло осіб: со$

ціальний педагог, психолог, учителі$консультанти, учитель «домашньої

кімнати», аташе для зв’язків з органами юстиції, лікар, медсестра, керів$

ники гуртків та клубів, асистенти$секретарі. Забезпечує взаємодію всіх

працівників служби каунслер. Як правило, цю посаду обіймає людина з

вищою педагогічною освітою, яка пройшла додаткову підготовку на одно$

річних чи дворічних курсах зі спеціальності «гайденс». У вирішення різно$

манітних і не завжди легких завдань каунслеру допомагають так звані на$

півпрофесіонали: учителі$консультанти, асистенти каунслерів і психологів,

технічні секретарі. «Напівпрофесіонали» проходять навчання на курсах

(8$10 тижнів), де отримують навики виконання окремих функцій. Наприк$

лад, вони проводять індивідуальні бесіди з учнями відповідно до певного

плану; отримують і фіксують інформацію психолого$педагогічних спосте$

режень; підбирають для учнів літературу з тем, що їх цікавить; налагоджу$

255Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

ють неформальні контакти із сором’язливими чи, навпаки, агресивно на$

лаштованими дітьми; проводять тестування, збирають інформацію про

професійні уподобання школярів, з метою їх часткової реалізації встанов$

люють відповідні ділові контакти в середовищі.

До сфери «гайденс» відносять будь$яку діяльність, яка сприяє доціль$

ному розвитку дитини. Аналогічні служби діють в сусідній Канаді та інших

країнах.

Важливою соціальною послугою для дітей та молоді країни є

діяльність телефонних психологічних служб, які створюються в основ$

ному при провідних дитячих психотерапевтичних центрах. Подібні «те$

лефони довіри» існують і для дорослого населення. Американські дослід$

ники дійшли до висновку, що участь соціального працівника в роботі цієї

служби, орієнтованої на співпрацю з молодшими віковими групами насе$

лення, обов’язкова.

Вирішення проблем соціалізації підростаючого покоління в США б

ускладнювалося без проведення соціально$педагогічних досліджень зако$

номірностей формування та розвитку особистості. Чимало з них присвяче$

на проблемам лідерства (Т.Гоулд, Р.Липпит, Н.Полянскій, Ф.Редль). Дос$

лідники, наприклад, встановили, що лідери, як правило, володіють «по$

тенціалами», які високо оцінюються їх ровесниками (успішне навчання,

демонстрація особливої ерудиції в певній галузі знань, комунікабельність,

фізична досконалість, володіння здібностями співака, танцюриста, худож$

ника, готовність до захисту друга і т.д.). Важливу роль для хлопчиків відіграє

сила, для дівчаток – краса. Відтак, учні$лідери своєю поведінкою здатні

помітно впливати на життя класу. З такими дітьми та підлітками дослідни$

ки Д.Коунін та Р.Гален пов’язують так званий ефект «брижів» у класі, який

помічається в тому випадку, коли учитель карає улюбленого лідера. У зв’яз$

ку з цим дослідники С.Ридуей, Х.Слоун, Р.Шмак рекомендують учителям

бути терпеливими і уважними, особливу увагу звертаючи на дітей$лідерів з

метою співпраці з ними. Вважається, що влада вчителя і його авторитет

можуть використовуватися лише у вкрай обмежених масштабах згідно зі

строго визначеними завданнями. Йому радять гармонійно розподіляти в

дитячому колективі свій власний авторитет і авторитет школяра$лідера.

Соціальна робота та соціально$педагогічна діяльність у США стосу$

ються не тільки людей молодших вікових груп, а й старших. Наприклад,

соціальні працівники церкви надають соціальну допомогу усім прихожа$

нам, які потребують цього. Для дітей організовуються «живі куточки», для

любителів музики – концерти. Бездомні отримують нічліг і ранковий сніда$

нок у церковному дворі. В армії завдяки соціальним працівникам вдається

256 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

позбутися нестатутних взаємин. Медичні соціальні працівники допомага$

ють лікарям підняти у хворого надію на видужання, надають консультації

його сім’ї стосовно догляду після виписки із госпіталю, рекомендують

фахівців для зняття стресів, надають психологічну підтримку безнадійно

хворим людям.

Фах соціального працівника у США здобувають у школах соціальної

роботи, які є підрозділами університетів, у яких відбувається підготовка

соціальних працівників із ступенем бакалавра, магістра і доктора. Основні

базові елементи навчальної програми бакалавра (термін навчання 4 роки)

– поведінка людини в соціумі, соціальна політика, теорія і практика со$

ціальної роботи, цінності та етика, дослідницька робота, практика. Магіст$

ри поглиблено вивчають такі спеціалізовані предмети: соціальна політи$

ка, соціальна економіка, соціальне право, соціальна психологія, геронто$

логія, методи соціальної роботи. Термін навчання їх 2 роки. Головною

передумовою отримання докторського ступеня є розвиток науково$дос$

лідних навичок студентів та отримання глибоких теоретичних знань.

Ступінь присуджується після дворічного навчання та успішного захисту

докторської дисертації.

Соціальною роботою та соціально$педагогічною діяльністю у Вели

кобританії зайняті, насамперед, соціальні служби, які несуть безпосеред$

ню відповідальність перед місцевою владою. Через це більшість соціаль$

них працівників працює в общинах, тоді як інша частина зайнята в закладах

денного догляду або за місцем проживання клієнтів.

У сферу діяльності соціальних служб у Великобританії, які є винятково

бюджетними організаціями, потрапляють діти, підлітки, молодь, а також

їх сім’ї, які потребують соціального та психологічного захисту і матеріаль$

ної підтримки. Ці служби незалежні від навчальних та медичних закладів.

Соціальний працівник має право поставити перед місцевою владою питан$

ня про небезпеку для всебічного розвитку дитини чи підлітка з боку конк$

ретного закладу, фахівця, родича чи приватної особи. За умови наявності

необхідних матеріалів на основі заяви соціального працівника місцеві су$

дові органи притягують до відповідальності юридичну або приватну особу.

Однак частина соціальних працівників безпосередньо працює в навчаль$

них та медичних закладах у тісному контакті зі штатними психологами,

але, незважаючи на це, адміністративно підпорядковується місцевим со$

ціальним службам.

Головним завданням соціального працівника у всіх випадках є безпосе$

редній контакт із клієнтом та його сім’єю з метою надання психологічної і

педагогічної допомоги.

257Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

Соціальні працівники, які безпосередньо працюють в навчальних зак$

ладах, за своїми функціями нагадують наших організаторів позакласної та

позашкільної роботи. Відповідають за профілактику правопорушень серед

підлітків, психолого$педагогічне консультування батьків, координацію со$

ціально$педагогічної діяльності закладу із відповідними зовнішніми служ$

бами.

Функціонують також спеціалізовані соціальні центри, що обслугову$

ють певні категорії населення (дітей, підлітків, сімей), які проживають на

конкретній території. Розташовані вони, як правило, у кількаповерхових

особняках із численними приміщеннями з відповідним обладнанням та

технікою. Структура соціальних служб у них «лінійна», що, на відміну від

«об’єктових», вимагає доволі вузької спеціалізації соціальних працівників

(психотерапевтична практика, сімейна психологія, соціальний захист

відвідувачів центру, зв’язок із юридичними службами, закладами охорони

здоров’я, відпочинку, службами соціального забезпечення).

У системі соціальних служб діють також структури, які нагадують

дільничних лікарів наших районних поліклінік, що обслуговують жи$

телів певної території. Такі служби допомагають визначитися клієнтам з

особливостями своєї проблеми і отримати направлення до спеціалістів у

вузькопрофільні центри.

У сфері відпочинку гурткова сітка в країні розвинута слабо. Натомість

існує багато молодіжних клубів, які часто розташовуються в кафе і добротно

обладнаних центрах. Організовують відпочинок у них спеціально підготов$

лені працівники освітнього департаменту, які широко використовують ме$

тоди групової роботи.

У Великобританії до початку 1990$х років соціальні працівники могли

отримати дві кваліфікації: Свідоцтво Спеціаліста Соціальної Роботи (COSW)

або ж Свідоцтво Соціальних Служб (CSS). Обидві спеціальності надавали

право кваліфіковано займатися соціальною роботою, але, насправді, одна

спеціальність вважалася більш престижною, оскільки готувалася на рівні

магістра в старіших університетах, а друга – на рівні середньої освіти в по$

літехнічних інститутах. У подальшому вони були об’єднані й навчання май$

бутніх спеціалістів почало проводитися за однією освітньою програмою

соціальної роботи із встановленими національними нормами для всієї Ве$

ликобританії.

Наразі в країні прослідковуються певні відмінності між соціальною

роботою та соціально$педагогічною діяльністю, між поняттями «соціаль$

ний працівник» і «соціальний педагог». Постає питання, чи можуть ці дві

спеціальності бути об’єднаними без взаємовиключення або ж домінування

258 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

однієї з них. Життя підтверджує, що подібні відмінності не складають про$

блему доки не призводять до розділення і порушення цілісності та ефек$

тивності кожного із стандартів.

У Великобританії це належним чином розуміють і виходять із того,

що будь$яке розділення функцій ослаблює професіоналів і служби, в яких

вони працюють. Зважаючи на це, майбутнє соціальної роботи в цій країні

визначають фразою: «Працюємо разом». Це означає не тільки об’єднан$

ня і роботу різних професіоналів, а й здатність працювати за межами про$

фесійних меж і дисциплін. У найближчий час у Великобританії замість

відділів соціальної роботи і команд соціальних працівників планується

організація багатодисциплінарного об’єднання лікарів, учителів, поліції,

фізіологів та інших фахівців, діяльність яких спрямовуватиметься на надан$

ня допомоги як окремим людям, так і цілим співтовариствам у процесі при$

стосування до змін у розвитку суспільства.

Для теорії та практики соціалізації особистості у Франції важливе зна$

чення має концепція педагогіки навколишнього середовища, яка представ$

ляє так звану педагогіку дії. Вона націлює соціальних педагогів та соціаль$

них працівників на розкриття сутнісних сил особистості, її відкритості світу,

орієнтації на гуманну взаємодію з ним. Основні теоретичні положення цієї

концепції об’єднують її з такими новаторськими концепціями, як: демок$

ратична педагогіка, педагогіка співробітництва, педагогіка успіху, педагогі$

чна анімація та іншими. Сучасні французькі дослідники Б.Бло, П.Ферран,

Р.Карра, Л.Порше та інші, обумовлюючи «навколишне середовище» та «ви$

ховне суспільство» як цілісну виховну систему, включають у неї широке коло

структурних компонентів: фізичний, соціальний, міський, сільський, есте$

тичний, утилітарний, природний, технологічний тощо. Практика соціаль$

ного виховання орієнтує дітей та підлітків не тільки на їх безпосереднє ото$

чення, а й на віддаленіше, зокрема планетарне.

У спеціальній доповіді групи вчених на чолі з Роланом Карра «Дослід$

ження галузі виховання і соціалізації дитини», яка була підготовлена для

Міністерства промисловості та науки Франції, підкреслюється, що розв’я$

зання виховних проблем повинно стати першочерговим завданням країни і з

цією метою слід об’єднати та активізувати всі виховні сили. Загальний націо$

нальний проект виховання перетворює всіх французів у «виховну націю». Таке

об’єднання має допомогти ліквідувати історичний розрив між школою і ви$

робництвом, наукою, технологією, сім’єю, роботою за місцем проживання і

різними асоціаціями. Зважаючи на це, пріоритетними напрямами в науко$

во$дослідній роботі в галузі теорії виховання стає проблема аналізу «різнома$

нітного виховного поля» та концепції «виховного суспільства».

259Розділ 1. Теорія соціальної педагогіки

На думку прихильників цієї концепції, школа повинна бути відкри$

тою для різноманітних переконань, діалогу, співробітництва, залишатися

не тільки «храмом знань», а й своєрідним вікном у світ, центром навчання

і виховання всіх дітей кварталу. У світлі цього важливого значення набу$

ває проблема так званої педагогічної анімації, оскільки згідно з нею ставить$

ся завдання перетворення шкіл у виховні общини.

Термін «аніматор» (фр. animer – надихати, спонукати до певної діяль$

ності) використовують для характеристики організатора післяурочної

діяльності дітей, який сприймається учнями не стільки як педагог, скільки

як член групи, який разом з усіма бере участь у її житті. Він відповідаль$

ний за соціальне і культурне вдосконалення всіх членів групи, за створення

умов для творчої діяльності та доброзичливих стосунків у групі. Діяльність

аніматорів спрямовується у двох напрямах: 1) носить загальний характер і

здійснюється відповідальними працівниками профспілок, асоціацій, рухів,

угрупувань; представниками громадсько$виховних культурних закладів

(бібліотек, музеїв і т.п.); 2) пов’язана з виховною роботою вожатих дитячих

таборів, тренерів спортивних клубів, керівників художньої самодіяльності,

технічних клубів.

Педагогічна анімація, окрім шкіл, активно розвивається в культурно$доз$

віллєвих центрах молоді, зокрема у численних Будинках культури, де молодь

орієнтується на заняття в клубах за інтересами. Користуються популярністю

також Центри канікул і дозвілля, які включають в себе дошкільні табори для 4$

6$річних дітей, центри канікул для 6$14$річних дітей, центри спільних канікул

для підлітків 13$18 років, місця сімейного відпочинку з організованим дозвіл$

лям, центри дозвілля під відкритим небом для підлітків від 16 років і старше. З

метою фізичного, морального та естетичного розвитку дітей та підлітків у Цен$

трах організовується різноманітна діяльність на відкритому повітрі: туристичні

походи, знайомство з історичними місцями, екскурсії в природу з ночівлями,

спортивні ігри. Передбачено також довгу низку заходів у сфері художньо$есте$

тичної, науково$технічної діяльності, розвитку творчої уяви, виховання тон$

ких смаків. Для цього широко використовуються художні салони, ігрові та

спортивні майданчики, гімнастичні зали, бібліотеки, музеї, басейни, ігроте$

ки, різноманітні майстерні, спеціально обладнані кухні для вивчення тонкощів

кулінарії.

Починаючи з 80$х років минулого століття, у Франції форсуються дос$

лідження в галузі виховання та освіти з проблем підготовки молоді до ак$

тивної участі в економічному житті країни. На спеціально проведеній у

1985 році конференції «Виховання, формування і суспільство» відзначало$

ся, що «нові соціальні та економічні умови» вимагають негайних змін у

260 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

вихованні особистості майбутнього громадянина, яка б відповідала вимо$

гам розвитку «сучасної технології». Висловлювалася думка про не$

обхідність використання досвіду японської школи для формування силь$

них, творчих, компетентних індивідуальностей, хранителів сімейного за$

тишку, ревних захисників природи, патріотів нації.

Безпосередньо соціальна робота у Франції координується Міністер$

ством соціальних справ і національної солідарності.

Професії соціальної роботи поділяються на дві групи. Першу групу

складають в основному працівники, зайняті виконанням освітніх зав$

дань. Вони займаються дітьми та підлітками, сім’ї яких належним чином

не забезпечують. Ця група включає в себе посадовців, які здійснюють наг$

ляд за умовно засудженими, спеціальних експертів у галузі освіти, дошкіль$

них соціальних педагогів, викладачів соціальної роботи, представників пер$

соналу дитячих садків, медико$психологічних помічників.

Друга група соціальних працівників зорієнтована на вирішення нагаль$

них проблем сім’ї та окремих груп людей. Сюди входять такі фахівці: по$

мічники соціальної служби, радники сім’ї, соціальні аніматори, жінки –

хатні робітниці.

Соціальні працівники знаходяться, крім державного, у напівприват$

ному та приватному секторах і різноманітних асоціаціях.

У Німеччині тривалий час вся сфера соціальної діяльності була розділе$

на на соціально$педагогічну і соціальну роботу. Нині ж такий розподіл вва$

жається застарілим, оскільки чимало аспектів діяльності соціального педа$

гога і соціального працівника взаємопереплітаються. Однак питання про

ідентичність обох понять ще остаточно не вирішене.

Соціальний педагог у Німеччині – фахівець, який працює у сфері

соціальної роботи і виховної діяльності. Це поняття з’явилося в обігу лише

після створення вищих спеціальних шкіл соціальної педагогіки в 1966 –

1967 навчальному році.

Сфера діяльності соціального працівника доволі широка, позаяк охоп$

лює державні заклади, різноманітні центри і служби соціального забезпе$

чення, лікарні, підприємства, організації та групи самодопомоги. Він пра$

цює з людьми різноманітних вікових категорій, оскільки доводиться надава$

ти соціальну допомогу окремим сім’ям, інвалідам, хворим, людям похилого

віку, соціально знедоленим дітям та дорослим, іноземним громадянам.

Зараз німецькі фахівці, зайняті проблемами соціальної педагогіки та

соціальної роботи, сходяться в тому, що у сфері соціалізації особистості,

створення для неї належних умов правомірно визнати єдиний фах, у якому

б поєднувалися функції соціального працівника і соціального педагога. У