Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

153

Рис. 4.1. Класифікація інвестицій за певними ознаками

1. Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють реальні та

фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції - вкладання капіталу у різні сфери діяльності та

галузі народногосподарського комплексу для відтворення реальних

матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто

називаються виробничими інвестиціями або капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції - вкладання капіталу для придбання різних

цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і

місцевими органами влади для отримання прибутку у вигляді дивідендів або

відсотків.

2. За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі та непрямі

інвестиції.

Прямі інвестиції - вкладання коштів у певні об'єкти інвестування

безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників

(інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції - вкладання індивідуальними інвесторами коштів

в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі

фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів

об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому

використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них

дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами

пропорційно до вкладених ними коштів.

3. За термінами інвестування розрізняють коротко- та довгострокові

інвестиції.

4. За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють при

ватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Ознаки класифікації та види інвестиції

Об’єкти

вкладання

коштів

Характер

участі в

інвестуванні

Форма власності

інвестиційних

ресурсів

Регіональні

ознаки

Реальні

Фінансові

Коротко-

сроковий

Довгостро-

ковий

Приватна

Державна

Іноземна

Спільна

Внутрішні

Зовнішні

154

Приватними інвестиціями називають такі, що здійснюють громадяни

та підприємства недержавної форми власності.

Державними називають інвестиції, що здійснює держава в особі

уряду та державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, що вкла-

дають іноземні інвестори в об'єкти на території України.

Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди та компанії.

Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які

придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та

компаніями.

5. За регіональними ознаками розрізняють внутрішні та зовнішні

інвестиції.

Внутрішні інвестиції - вкладання інвесторами капіталу всередині

країни, зовнішні - за її межами.

4.1.3. Сутність та класифікація капітальних вкладень підприємства

Інвестиціями, що забезпечують зміцнення і розвиток матеріально-

технічної бази підприємства, впровадження нових технологій виробництва,

зростання потужностей, є капітальні вкладення, або виробничі інвестиції.

Під капітальними вкладеннями розуміють сукупність одноразових

витрат, що спрямовуються на просте і розширене відтворення основних

фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

До складу капіталовкладень належать витрати на будівництво, ре-

конструкцію, розширення, технічне переозброєння і підтримку потужностей

діючих підприємств, а також на придбання обладнання, транспортних засобів

та інших об'єктів основних засобів виробничого і невиробничого

призначення.

Велика різноманітність капітальних вкладень потребує їх правильної

класифікації. Для планування, обліку і контролю капітальні вкладення

класифікуються за такими ознаками: відтворювальною структурою,

технологічною структурою, призначенням, галузевою належністю, способом

ведення робіт, джерелами фінансування та формою власності (рис. 4.2).

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає

співвідношення довгострокових витрат підприємства на нове будівництво,

розширення, реконструкцію і технічне переозброєння і підтримання

потужностей діючих підприємств.

До нового будівництва належить спорудження на нових майданчиках

об'єктів основного, допоміжного і невиробничого призначення

новостворюваних підприємств, а також філій та окремих виробництв.

Будівництво здійснюється для створення нових виробничих потужностей.

Після введення в експлуатацію об'єкти перебувають на самостійному балансі.

Розширення діючих підприємств передбачає будівництво додаткових

виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і

155

розширення існуючих окремих виробничих цехів та об'єктів основних фондів

на території діючих підприємств та прилеглих до них майданчиках.

Розширенням є також будівництво філій та виробництв, які після введення до

ладу не перебувають на самостійному балансі.

Під реконструкцією діючих підприємств розуміється перебудова

існуючих цехів та об'єктів основних фондів, пов'язана з удосконаленням

виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі

досягнень науки та техніки.

Технічне переозброєння діючих підприємств - це комплекс заходів з

підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та

дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації

та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично

зношеного устаткування новим, продуктивнішим.

Підтримання потужностей діючого підприємства передбачає про-

ведення робіт з відновлення основних фондів, що вибувають у процесі

виробничої діяльності.

За технологічною структурою капіталовкладення поділяються на

витрати, пов'язані з будівельними, монтажними та іншими капітальними

роботами та послугами, з придбанням усіх видів устаткування, інструмента

та інвентаря.

До будівельних належать роботи зі спорудження, перебудови, роз-

ширення і відновлення існуючих будівель та споруд або їх окремих частин, а

також пов'язані з ними роботи з монтажу збірних залізобетонних, металевих,

дерев'яних та інших будівельних конструкцій, що входять до складу будівель

і споруд, а також спеціальні (електромонтажні, сантехнічні, меліоративні

тощо) та інші роботи, що належать до будівництва будівель і споруд.

Монтажними є роботи, пов'язані зі складанням та встановленням

технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого

устаткування, що може експлуатуватися лише після його встановлення на

фундамент.

До витрат на обладнання, інструмент, інвентар входять вартість

технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та всіх інших видів

устаткування (станків, пресів, двигунів, генераторів, насосів тощо);

транспортних засобів, технологічно пов'язаних з процесом виробництва

(муковозів, панелевозів, електрокарів та ін.); обладнання для лабораторій,

майстерень, дослідницьких установок і т. п.; вартість виробничого

інструмента та інвентаря, у тому числі малоцінного і швидкозношуваного,

яке включається до кошторисів на будівництво як перший комплект для

підприємств та об'єктів, що будуються.

Устаткування підрозділяється на таке, що потребує і не потребує

монтажу.

До устаткування, що потребує монтажу, входить таке, котре може

бути введено в експлуатацію лише після складання його частин і

прикріплення до фундаменту або інших конструкцій будівель і споруд

(конвеєрні лінії тощо).

156

Рис.4.2. Класифікація капітальних вкладень підприємства за окремими ознаками

Ознаки класифікації капітальних вкладень підприємства

Відтворювальна

структура

Технологічна

структура

За

призначенням

За джерелами

фінансування

За галузевою

належністю

За способом ведення

будівельних робіт

За формую

власності

Нове

будівництво

Розширення

Реконструкція

Технологічне

переозбро-

єння

Підтримка

потужностей

діючих

підприємств

Будівельні

роботи

Монтажні

роботи

Витрати на

придбання

обладнання,

інструментів,

інвентаря

Інші

капітальні

роботи та

послуги

Виробничого

призначення

Невиробни-

чого

призначання

Державні

Промислові

Виконуються

підрядним

способом

Державні

Здійснювані

понад ліміт

державних

капітальних

вкладень

Інші

Сільське

господарство

Транспорт

Зв'язок

Виконуються

господарським

способом

Приватні

157

До устаткування, що не потребує монтажу, належать верстати та

машини, які не потребують витрат на установку та прикріплення до

фундаменту або інших конструкцій будівель і споруд (автомобілі, тепловози,

інші транспортні засоби, обчислювальна техніка тощо).

До складу інших капітальних робіт і витрат включаються проек-тно-

вишукувальні роботи, що проводяться за рахунок капітальних вкладень, а

також витрати на утримання дирекції підприємств, що будуються, витрати,

пов'язані з формуванням штату робітників, інші роботи і витрати, передбачені в

кошторисі будівництва.

За призначенням капітальні вкладення розподіляються на такі, що

спрямовані для виробничого і невиробничого використання.

До капіталовкладень виробничого призначення належать вкладення

капіталу в об'єкти, які після завершення їх будівництва функціонуватимуть у

сфері матеріального та нематеріального виробництва у промисловості,

сільському господарстві, будівництві, на транспорті, зв'язку тощо.

До капіталовкладень невиробничого призначення належать вкладення

капіталу в об'єкти житлового та комунального господарства, установи охорони

здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, освіти тощо.

За галузевою належністю капітальні вкладення розподіляються на такі,

що здійснюються у промисловості, сільському господарстві, транспорті,

будівництві та інших галузях народного господарства.

За способом здійснення будівельно-монтажних робіт капітало-

вкладення поділяються на такі, що виконуються підрядним та господарським

способами.

Підрядний спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає їх

виконання постійно діючими спеціалізованими підрядними будівельно-

монтажними організаціями. Підприємства, для яких створюються основні

фонди і які здійснюють для цього певні вкладення капіталу, називаються

забудовниками.

Господарський спосіб будівництва застосовує саме підприємство-

забудовник. При цьому роботи на об'єкті будівництва ведуться власними

силами та засобами підприємства поряд з основною виробничою діяльністю.

При будь-якому способі ведення будівельно-монтажних робіт виз-

начається кошторисна вартість будівництва, яка розраховується згідно із

встановленими цінами, тарифами і розцінками на ці роботи і є ціною на

спорудження об'єкта.

За джерелами фінансування капітальні вкладення розподіляють на

державні та такі, що здійснюються понад ліміт державних капіталовкладень та

ін.

Для фінансування державних капіталовкладень можуть використо-

вуватися власні кошти державних підприємств та організацій, призначені на

такі цілі, а також бюджетні асигнування, кредити банків.

Капітальні вкладення, що здійснюються понад ліміт державних

вкладень, фінансуються з нецентралізованих джерел, які дозволено

спрямовувати на такі цілі.

158

Інші капітальні вкладення фінансуються за рахунок власних коштів

підприємств, громадських, кооперативних та інших організацій, а також

коштів, отриманих в порядку пайової участі та ін.

За формою власності розрізняють державні та приватні капітальні

вкладення. Державні капіталовкладення здійснюються за рахунок державних

коштів і призначені для виконання державних програм розвитку окремих

галузей і підприємств.

Приватні капіталовкладення фінансуються за рахунок як власних

коштів підприємств, організацій, так і зовнішніх джерел (позики, кредити).

Метою здійснення приватних капіталовкладень є зміцнення підприємствами

своєї позиції на ринку.

4.1.4. Критерії оцінки інвестиційних проектів

Термін "інвестиційний проект" має подвійний зміст: з одного боку, його

можна трактувати як діло, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-

яких дій для забезпечення досягнення нових цілей чи результатів (близькими за

змістом в цьому випадку є терміни "господарський захід", робота, комплекс

робіт, проект), з іншого боку, як систему організаційно-правових та

розрахунково-фінансових документів, необхідних для Здійснення будь-яких дій

чи таких, що описують такі дії.

Під інвестиційним проектом розуміється пакет документів, який його

описує і, як правило, він містить перелік окремих документів:

- техніко-економічне обгрунтування проекту, яке повинно включати

розрахунок окупності проекту;

- контрактна документація (матеріали для проведення або результати

тендерних торгів, проведення переговорів з потенційними інвесторами,

розробка робочої документації);

- підсумки аналізу фінансового стану підприємства-реципієнта

(ліквідність обігових активів, структура залучення обігових коштів,

прибутковість діяльності, оборотність капіталу), який може бути

оформлений у вигляді аудиторського висновку;

- вимоги до складу і змісту вихідних даних щодо проведення оцінки

ефективності проекту та інше.

Підсумовуючим документом інвестиційного проекту, який передує

прийняттю остаточного рішення про його реалізацію, є техніко економічне

обгрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає наступні основні

розділи:

- загальні передумови й історія проекту – ім’я й адреса ініціатора

проекту, передумови розроблення проекту, мета (корпоративна) і загальні риси

передбачуваної стратегії проекту, включаючи географічний регіон, частку

ринку (внутрішнього, зовнішнього), плановану стратегію конкуренції

(лідерство на витратах, диференціацію продукції), місце розташування проекту

(орієнтація стосовно ринку чи ресурсів);

- загальний аналіз ринку і концепція маркетингу - результати

159

маркетингових досліджень (ділове середовище, цільовий ринок, сегментація

ринку, канали збуту, конкуренція, життєві цикли попиту і продукту), показники

попиту (кількість, ціни) і пропозиції (минулі, досягнуті і перспективні обсяги

постачання), обгрунтування маркетингових стратегій для досягнення цілей

проекту й опис концепції маркетингу;

- сировина і постачання - ситуація з наявністю сировини, виробничих

матеріалів і компонентів, потреби в постачаннях матеріальних ресурсів, план і

управління постачанням;

- місце розташування і навколишнє середовище - місце розташування

й обрана ділянка для реалізації проекту з огляду екологічного впливу,

соціально-економічної політики, стимулів і обмежень, інфраструктур/па умов,

обгрунтування вибору місця розташування, основні витрати, що відносяться до

облаштування місця розташування;

- проектування і технологія ~ виробнича програма і потужність

підприємства, опис обраної технології, її переваги і недоліки, життєвий цикл,

спосіб передачі технології, навчання, контроль якості, виробнича структура

підприємства (виробничі приміщення, устаткування, спосіб їхнього залучення,

вартість), основні роботи з капітального будівництва;

- організація і накладні витрати - організаційна структура і засоби

управління;

- трудові ресурси-соціально-економічне і культурне середовище

стосовно вимог проекту, наявність трудових ресурсів, вимоги до набору і

навчання, вимоги до найманого персоналу (чисельність і професійно-

кваліфікаційна структура), витрати по залученню й утриманню персоналу;

- схема реалізації проекту - тривалість капітального будівництва і

монтажу устаткування, пуско-налагоджувальних робіт, освоєння виробництва,

перелік дій по своєчасному здійсненню проекту;

- фінансовий аналіз і оцінка інвестицій - критерії оцінки інвестицій

(економічні, науково-технічні, соціальні, інші), інвестиційні витрати (величина,

джерела), поточні виробничо-збутові витрати, очікувані фінансові результати,

фінансування проекту (умови залучення власного і позичкового капіталу),

оцінка інвестицій - прибуток, термін окупності інвестицій, чистий грошовий

потік, дисконтований грошовий потік, внутрішня норма рентабельності

стосовно до різних категорій учасників проекту, вплив на навколишні умови,

аналіз невизначеності і ризику, можливі засоби управління ризиком;

- висновки, що визначають головні переваги і недоліки проекту,

ймовірність його успішної реалізації.

Якщо на цьому етапі аналізу проекту отриманий неприйнятний результат,

то це може бути підставою повернення для перегляду вихідних передумов,

покладених в основу фінансового прогнозу, або відхилення інвестиційного

проекту як економічно неспроможного.

При одержанні позитивної оцінки ефективності аналізованого проекту

варто детально вивчити різні варіанти фінансування проекту з урахуванням

існуючих обмежень на обсяги залучення власного і стороннього капіталу.

Оскільки залучення позикового капіталу може істотно вплинути на

структуру грошових потоків при реалізації проекту, то за результатами вибору

160

альтернативних джерел фінансування проекту інвестору необхідно оцінити

ефективність використання власного капіталу, інвестованого в проект. За

результатами таких оцінок приймається рішення про доцільність реалізації

проекту за критерієм його економічної ефективності і розробляється

комплексний план реалізації проекту В останні роки у господарській практиці

склалися визначені стандарти при оформленні проектів у вигляді бізнес-планів.

Прогноз економічних показників інвестиційного проекту базується на

результатах оцінки ринкових перспектив реалізації проекту і призначений для

визначення його фінансової спроможності. Фінансова незалежність полягає в

здатності фірми вчасно і у повному обсязі виконувати фінансові зобов'язання,

що виникають у зв'язку з реалізацією проекту, з одного боку, а з іншого боку - в

одержанні інвестором прибутку не меншого, ніж він міг би отримати при

найкращому альтернативному використанні підприємницьких зусиль і

вкладеного в проект капіталу. Перший з цих факторів вимагає дотримання

позитивного сальдо балансу надходжень і платежів коштів протягом реалізації

інвестиційного періоду, а другий - позитивної оцінки економічної ефективності

інвестицій у проект. До складу ключових економічних показників проекту

відносяться:

- інвестиційні і поточні витрати, вихідний грошовий потік (Cash Out Flow

- COF) - включає інвестиційні витрати, що визначають величину початкових

капітальних вкладень у проект, а також поточні фінансові платежі за проектом,

які охоплюють поточні витрати без врахуванні! амортизаційних відрахувань на

необоротні активи, залучені в проект Амортизаційні відрахування є за формою

номінальними грошовими витратами, оскільки вони входять до складу витрат

економічного суб'єкта, зменшуючи оподатковуваний прибуток, однак, реально

вони не виплачуються зовнішнім агентам і акумулюються економічним

суб'єктом, який здійснює реалізацію проекту;

- фінансові результати проекту, вхідний грошовий потік (Cash in Flow -

CIF), надходження від реалізації інвестиційного проекту визначаються

джерелами, термінами і розмірами надходжень коштів (готівки, поступлень на

банківські рахунки чи в касу) господарського суб'єкту, який здійснює

реалізацію проекту.

Джерела надходження коштів для реалізації інвестиційного проекту:

- виторг від реалізації продукції (послуг);

- кредити і позики зовнішніх агентів;

- акціонерний капітал, мобілізований за рахунок емісії акцій;

- виторг від реалізації активів, що залучаються в проект і оцінюваних на

момент завершення проекту;

- інші позареалізаційні доходи, пов'язані з реалізацією проекту.

Грошовий потік визначається як сукупність коштів, що реально

надходять на рахунки чи в касу господарського суб'єкту у результаті реалізації

проекту (вхідний грошовий потік) і виплачуваних зовнішнім агентам (вихідний

грошовий потік).

Чистий грошовий потік (Net Cash Flow - NCF) визначається як різниця

між реальним притоком і реальним відтоком грошових коштів, здійснюваних

протягом визначеного інтервалу часу реалізації інвестиційного проекту.

161

NCFt = CIFt - COFt

де NСFt - чистий грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;

СІFt - вхідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;

СОFt - вихідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць.

До показників ефективності інвестиції належать: термін окупності

інвестицій, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, чистий

дисконтований (приведений) дохід.

Термін окупності - період, протягом якого інвестиції будуть повернуті за

рахунок прибутку, одержаного від реалізації інноваційного проекту. При

використанні показника потрібно враховувати, що на ефективність інвестицій

діє фактор часу.

де Кz - капітальні затрати на реалізацію інвестиційного проекту,

грошових одиниць.

Гривня або інша грошова одиниця, одержана завтра, не еквівалентна

сьогоднішній. Це пов'язано з інфляцією, ризиком, можливостями

альтернативного використання капіталу, доходами, одержаними за межами

строків окупності. Тобто сьогоднішня цінність майбутніх доходів повинна бути

виміряна з урахуванням цих факторів. Отже, що строк окупності можна

використовувати не в якості критерію вибору інвестиційного проекту, а у

вигляді обмеження при прийнятті рішення. Це означає, якщо строк окупності

більше якогось прийнятого граничного значення, то інвестиційний проект не

доцільно розглядати.

Оскільки тривалість реалізації інвестиційних проектів є значною і

вимірюється роками, перед інвесторами постає питання співмірності

сьогоднішніх грошових витрат і доходів, які він може отримати в майбутньому.

З плином часу вартість грошей змінюється. Інвестори віддають перевагу

грошам, які є сьогодні, а не тим, що будуть завтра, бо вони дають їм змогу з

наявних грошей робити ще гроші. До причин втрати грішми своєї вартості

можна віднести: інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.

Основою дисконту є процентна ставка. Доцільною ставкою дисконту є

гарантована, безризикова процентна ставка від майбутніх потоків грошей,

наприклад, від державних цінних паперів. Для проектів, що фінансуються

різними приватними інвесторами майбутні грошові потоки не завжди є

гарантованими. За умов невизначеності майбутніх доходів в наступні роки при

розрахунку чистої сьогоднішньої вартості проекту, як правило, збільшують

ставку дисконту, враховуючи надбавки за ризик.

Оцінка інвестиційних проектів здійснюється за допомогою ставки

порівняння. Зміст цього показника полягає у визначенні темпу зниження

цінності грошових ресурсів.

Найбільш складна проблема - визначення величини складових

коефіцієнта дисконтування. Якщо інвестор проводить розрахунок в поточних

(реальних з врахуванням інфляції) цінах, то ставка дисконтування для різних

періодів часу може мати різне значення. Беручи до уваги, що більшість

162

проектів не може бути конкретно розрахована в постійних цінах, то виникає

серйозна проблема обгрунтування правильного вибору ставок дисконта.

В якості мінімальної норми прибутку може виступати також найменший

гарантований рівень дохідності, який склався на ринку капіталів, тобто нижня

межа вартості капіталу, наприклад, облікова ставка Національного банку.

Для підприємств, які здійснюють витрати на інвестиційні проекти, в

якості коефіцієнта дисконтування можна використати сердньозважену вартість

постійного (акціонерного і довгостроково залученого) капіталу, яка

визначається на основі величини дивідендних і процентних виплат. В якості

прийнятного значення ставки порівняння можуть бути використані процентні

ставки по довготермінових банківських кредитах.

Індекс прибутковості - частка від діленім приведеної вартості майбутніх

грошових потоків по проекту, пов'язаних з його реалізацією на приведену

вартість початкових інвестицій. Значення цього коефіцієнту не повинно бути

меншим одиниці.

де Т - термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Із перерахованих вище показників ефективності інвестицій найбільшого

розповсюдження набули показники внутрішньої норми рентабельності і

чистого приведеного доходу (чистої поточної вартості проекту).

Чистий приведений дохід обчислюється як різниця між чистими

притоками і відтоками грошових засобів, тобто потоками без врахування

джерел фінансування. Він складається з прибутку і амортизаційних відрахувань

за виключенням інвестиційних витрат і податкових виплат.

Прибуток, в даному випадку, втілює в собі дохід від поточної діяльності,

а амортизаційні відрахування - заміщення первинних інвестицій в постійні

активи.

Якщо при реалізації проекту залучають сторонніх інвесторів, то для них,

в першу чергу, важливим є порівняння сумарного чистого доходу з повними

інвестиційними витратами. Для власника підприємства вагомим буде

розрахунок чистого доходу від проекту за вирахуванням виплати процентів і

погашення зовнішньої заборгованості. Для об'єктивної оцінки вкладених

інвестиційних засобів всі потоки майбутніх надходжень і платежів

дисконтуються, тобто приводяться у порівняльний вид із врахуванням факгора

часу. Перерахунок вказаних величин здійснюється на початку втілення проекту

за допомогою коефіцієнта приведення. Для кожного інтервалу планування

значення цих коефіцієнтів розраховується за заданою ставкою порівняння. Для

розрахунку коефіцієнтів порівняння можна використати формулу складних

процентів.

Показник чистої (приведеної) вартості (NPV) буде не що інше, як сума

всіх значень чистих потоків грошових засобів, помножених на відповідні

коефіцієнти.

З двох варіантів проектів перевагу має той, в якого показник чистої