Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

183

створення комфортних умов трудового життя для працівників;

- юридичні інновації - нові та змінені закони, різноманітні нормативно-

правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності

підприємств та організацій.

Між названими видами інновацій існує відносно тісний взаємозв'язок.

Технічні інновації зумовлюють, перш за все, відповідні організаційні інновації,

а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі

діяльності підприємства (економічних нововведень). Зокрема, створення й

розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах спричиняють

докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його

поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують

перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи підрозділів з гнучкими

виробничими системами.

Зрештою, усі інновації на підприємствах, які забезпечують динамічний

розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратись

на юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти (тобто

юридичні інновації) - інакше вони не справлятимуть належного впливу на

масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності

підприємств.

Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих процесів в

Україні (активізацію юридичних інновацій), які сприяють скорішому переходу

до соціально-орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання.

Деякі економісти пропонують виділити окремо в класифікації так звані

інфраструктурні інновації - інновації, що виникають в інфраструктурних

галузях: транспорті, зв'язку, інституційних формах поєднання науки і

виробництва, освіти та ін. сферах діяльності.

Слід зауважити, що виділення окремої групи інфраструктурних інновацій

пов'язане з їх значущістю в сучасному світі. За своїм економічним змістом ці

інновації можуть бути віднесені до всіх трьох попередніх видів, залежно від

предмету інновації - структури (лат. Infra - під, тобто "інфраструктурні" -

підструктурні). В іноземних країнах більшість інфраструктурних інновацій

пов'язано з програмним забезпечення комп'ютерів та систем, з транспортними

організаційно-управлінськими інноваціями. Так, в процесі конкуренції

"Люфтганзи" з автотранспортом в Німеччині в салонах літаків створено

комп'ютерні салони з ІНТЕРНЕТ. Це дає можливість під час польоту

працювати і підтримувати зв'язок зі своєю фірмою. З введенням City - експресів

на більшості залізничних ліній дану проблему було розв'язано аналогічно, коли

в 1995 році створили німецьку телекомунікаційну фірму "Deutschen Bahn AG".

Вона об'єднала більш як 300 тисяч учасників мережею ІНТЕРНЕТ, для чого

було прокладено 11 тис. км. телекомунікаційного кабелю, що дозволяє під час

рейсу зв'язуватись зі своїми партнерами. Ці акції було проведено після того, як

було встановлено: щоденними пасажирами є більш як 10 млн. осіб, які

відлучені на цей час від корисної праці.

До інфраструктурних інновацій належать також нововведення в системі

вузівської освіти студентів технічних спеціальностей - майбутніх інноваторів;

управлінської освіти керівників середньої та вищої ланки управління, які

184

навчаються методам роботи в умовах ринкової економіки тощо.

Досить обгрунтованою і переконливою є класифікація інновацій за

трьома визначальними ознаками:

- За типом - продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та

інфраструктури.

- За новизною місця впровадження - нова галузь (нове виробництво),

існуюча галузь (існуюче виробництво).

- За інноваційною функцією - базові, поліпшуючі та псевдоінновації.

Діючі міжнародні норми збирання даних про інновації

розповсюджуються тільки на технологічні інновації, тобто охоплюють нові

продукти і процеси, а також їх суттєві технологічні удосконалення. Вони базу-

ються на рекомендаціях, прийнятих в Осло в 1992 р. (Керівництво Осло).

Керівництво Осло виділяє в складі технологічних інновацій: % Інновації,

спрямовані на створення нових видів продукції - це комерціалізація продукції,

що пройшла технологічні вдосконалення різного ступеня. Під технологічними

вдосконаленнями при цьому розуміються зміни в конструкторсько-

технологічних характеристиках продукції, в результаті чого споживач отримує

можливість задовольняти як нові, так і традиційні потреби, але вже на суттєво

вищому рівні. Склад такої продукції визначається відповідно до ступеня

технологічних вдосконалень: принципово нові вироби (радикальні продуктові

інновації); вироби вдосконалені (інкрементальні або поліпшуючі продуктові

інновації); вироби, що створені з використанням нових або значно

вдосконалених методів виробництва (інша інноваційна продукція).

- Інновації, спрямовані на створення нових процесів, які мають місце у

випадку зміни технології виробництва певного виду продукції, у випадку

створення нового технологічного обладнання і нових засобів технологічного

оснащення (технологічні інновації). До цієї групи включаються інновації, які

стосуються виробничих, єнергозабезпечуючих, транспортних та інших

процесів, що протікають на підприємстві.

4.2.5. Реінжиніринг як важливий напрямок інноваційної діяльності на

підприємстві

Однією з найбільш ефективних інновацій в управлінській справі за

останні роки став реінжиніринг. Зараз він вже широко використовується в

різних країнах світу. Сучасний менеджмент не може мати іншої основи, ніж

пошук і активне використання нових форм, методів, прийомів, сфер бізнесу,

оскільки колишні підходи себе вже не виправдовують. Безсумнівний пріоритет

серед подібних інструментів має сьогодні реінжииіринг. Його методи взяті на

озброєння провідними компаніями світу.

Як відомо, бізнес-планування передбачає початкове проектування

бізнесу, або, іншими словами, початкове проектування розвитку ділової

одиниці. Надалі підприємство також потребує неперервного проектування.

Необхідність постійного удосконалення зумовлює підхід до бізнесу як до

процесу. Можна сказати, що процес бізнесу - це множина кроків, які здійснює

185

фірма від одного стану до іншого.

Зараз надзвичайно популярним у проектування ділових процесів став

реінжииіринг бізнесу. Засновником теорії реінжинірингу вважають М Хаммера,

який у співавторстві з Дж. Чимпі випустив книгу: "Реінжиніринг корпорації:

маніфест для революції в бізнесі".

Реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальна зміна

рішень про ділові процеси з метою досягнення покращень у критично важливих

показниках діяльності, таких як витрати, якість, обслуговування.

Отже, реінжииіринг звичайно представляють як фундаментальне

переосмислення і радикальну перебудову бізнесу з метою поліпшення таких

важливих показників, як вартість продукції, якість продукції, рівень сервісу,

фінансовий стан фірми, маркетинг, побудова інформаційних систем та ін.

Реінжиніринг - це перебудова (перепроектування) ділових процесів для

досягнення радикального (стрибкоподібного) поліпшення діяльності

підприємства.

Реінжинірингу притаманні такі основні властивості:

- відмова від застарілих правил і підходів та початок ділового процесу

ніби з "чистоголиста". Це дозволяє подолати негативний вплив застарілих

господарських догм, які давно склались;

- нехтування діючими системами, структурами і процедурами та

радикальна зміна способів господарської діяльності - якщо неможливо

переробити своє ділове середовище, то можна переробити свій бізнес;

- забезпечення значних змін показників діяльності (вони напорядок

відрізняються від попередніх).

Невеликі зміни потребують від фірми підлаштування, вмілого

пристосування існуючих господарських інструментів. Отже, якщо справи

підприємства погіршились незначно, їй не потрібен реінжиніринг, Він

необхідний у випадках потреби в дуже суттєвих покращеннях.

Реінжиніринг застосовується в трьох основних ситуаціях:

По-перше, в умовах, коли фірма знаходиться в стані глибокої кризи. Ця

криза може виражатись у явно неконкурентному (дуже високому) рівні витрат

на виробництво, різкому зниженні попиту на продукцію підприємства і т.п.

По-друге, в умовах, коли сучасне (поточне) положення підприємства

може бути визнано задовільним, однак прогнози її діяльності є несприятливими

(невтішними). Підприємство зіштовхується з небажаними для себе тенденціями

у сфері конкурентноспроможності, прибутковості, рівня попиту на продукцію і

т.д. Тут фірма реагує на негативні зміни факторів виливу, поки вони не набули

ще фатального для неї характеру.

По-третє, реалізацією можливостей реінжинірингу займаються

благополучні, швидкозростаючі та агресивні організації. їх завдання полягає у

прискореному нарощуванні відриву від найближчих конкурентів і створенні

унікальних конкурентних переваг. Застосування реінжинірингу в цій ситуації є

кращим варіантом ведення бізнесу. Багато компаній вважають, що знайшли

найкращу модель бізнесу, в якій не варто що-небудь суттєво змінювати. З

часом подібний підхід приводить до того, що конкуренти доганяють і

переганяють такі підприємства, а самі ці компанії все гірше адаптуються до

186

попиту і ринкової кон'юнктури в цілому.

Процес реінжинірингу базується на двох основних поняттях: "модель

бізнесу підприємства" і "майбутній образ підприємства".

Модель - це образ - умовний або мислимий (створюваний думкою) -

певного об'єкта (іншої об'єктивної реальності), використовуваний як його

(цього об'єкта або іншої об'єктивної реальності) заступника чи представника.

Модель може мати форму зображення, опису, схеми, креслення, графіка, плану

і т.п. В будь-якому випадку модель - це спрощений образ оригіналу, який

відображає головні його риси і не враховує другорядні деталі.

Модель бізнесу підприємства - це образ (представлення) основних

господарських процесів підприємства, взятих у їх взаємодії з діловим

середовищем підприємства.

До складових моделі бізнесу рекомендують залучати такі господарські

процеси, які безпосередньо пов'язані з генеруванням і одержанням доходів.

Моделі бізнесу дозволяють встановити характеристики господарських процесів

ділової одиниці та необхідність їх перебудови - реінжинірингу.

Основні етапи реінжинірингу:

- формується бажаний (необхідний з точки зору майбутнього виживання і

розвитку) образ підприємства. Формування майбутнього образу відбувається в

рамках розробки стратегії підприємства, її основних орієнтирів та способів їх

досягнення

- створюється модель реального або існуючого бізнесу підприємства. Цей

етап називають ретроспективним або зворотним реінжинірингом. Здійснюється

докладне вивчення основних операцій, господарських процесів компанії,

оцінюється їх ефективність. Визначаються процеси, які потребують корінної

перебудови

- розробляється модель нового бізнесу. Здійснюється перепроектування

діючого бізнесу - прямий реінжиніринг. Для створення моделі нового бізнесу

здійснюється наступне:

 перебудовуються господарські процеси, які цього потребують;

 формуються нові трудові функції персоналу. Переробляються

посадові інструкції, розробляється ефективна система мотивації

праці персоналу; організуються робочі групи, колективи

працівників, розробляються програми підготовки, перепідготовки і

підвищення кваліфікації працівників;

 створюються інформаційні системи, необхідні для здійснення

реінжинірингу. Необхідний для реінжииіринга рівень

інформаційного забезпечення передбачає, що інформація повинна

бути доступна кожному учаснику проекту реінжинірингу в будь-

якій точці підприємства;

 тестування моделі нового бізнесу, тобто її попереднє застосування в

обмеженому масштабі.

- впровадження моделі нового бізнесу в господарську реальність

підприємства.

Всі елементи нової моделі бізнесу втілюються у практику роботи. Тут

важливим є вміле стикування і перехід від старих господарських процесів до

187

нових так, щоб виконавці процесів не відчували трудового дискомфорту, а тим

більше не переживали стану робочого стресу. Еластичність переходу значною

мірою зумовлюється ступенем ретельності здійснення підготовчих робіт

В реінжинірингу виділяють дві суттєво відмінні його різновидності:

- кризовий реінжиніринг, де мова йде про вирішення вкрай складних

проблем підприємства, коли справи пішли зовсім погано і потрібен комплекс

заходів, який дозволив би виправити ситуацію, вивести організацію з того

важкого, кризового стану, в який вона потрапила;

- реінжиніринг розвитку, який застосовується коли справи підприємства

йдуть в цілому непогано, однак погіршилась динаміка розвитку, стали

випереджати конкуренти.

Кризовий реінжиніринг порівнюють із постановкою діагнозу важко

хворого та його екстреним лікуванням, включаючи найбільш радикальні

методи. Реінжиніринг розвитку уподобляють оздоровленню та напрацюванню

м'язів для наступного потужного наступу.

При сучасному стані вітчизняної економіки дуже актуальним є кризовий

реінжиніринг. Однак головний потенціал цього управлінського інструменту -

служити основним фактором успішного і стабільного розвитку, що робить його

важливим у антикризовому менеджменті. Одна із найважливіших переваг

реінжинірингу - здатність сприяти швидким змінам у бізнесі, які забезпечують

не лише виживання, але й можливість успішної роботи підприємства.

Постійні зміни в технології, а також ситуації на ринку змушують

підприємства, які прагнуть вижити і зберегти конкурентноспроможність,

перебудовувати свою стратегію, свою діяльність, свій бізнес. Тому

реінжиніринг став елементом повсякденного життя багатьох підприємств. З

усіх інструментів менеджменту спеціалісти вважають сьогодні найбільш

ефективним саме реінжиніринг. М. Хаммер вважає його революцією, яка

перетворює конструювання бізнесу в інженерну діяльність. Практика

переконує, що корінне удосконалення всієї діяльності на ринку є основою

господарського оздоровлення. Це необхідно і для підприємств, становище яких

виглядає достатньо надійним (непохитним). Добре налагоджений бізнес являє

собою комплекс взаємопов'язаних процесів, які забезпечують необхідну

поточну доходність бізнесу і перспективи його розвитку. Основним показником

оцінки ефективності ринкової діяльності підприємства є нарощування прибутку

від вкладення капіталу за конкретний період часу. Тому будь-які управлінські

інновації, звичайно, націлені на підвищення ефективності бізнес-процесів і

потребують вкладання капіталу. Звідси рішення приймаються з урахуванням

намічуваних фінансових результатів, термінів, можливих ризиків та досягнення

передбачуваної ефективності інвестицій.

Використовуються різні методи підвищення ефективності бізнес-про-

цесів: реструктуризація, перебудова, реінжиніринг.

Реструктуризація - це послідовне поліпшення діяльності підприємства,

при якому має місце мінімальний ризик інвестора та відносно низький рівень

інвестицій.

При перебудові виявляються малоефективні процеси, яких прагнуть

позбутись, а нововведення впроваджуються пише тоді, коли вони вписуються в

188

існуючу організацію і технології підприємства.

Реінжиніринг характерний радикальними перетвореннями в існуючих

технологіях та організаційних структурах. Він пов'язаний з переходом на якісно

новий рівень бізнесу. Обсяг інвестицій і ступінь ризику в цьому випадку

набагато вищі.

Багато вітчизняних підприємств вже в даний час вдаються до

реінжинірингу. Цей управлінський інструмент зарекомендував себе важливим

засобом різкого поліпшення результатів діяльності підприємства. Ключовим

його моментом є перетворення основних бізнес-процесів та всіх пов'язаних з

ними організаційних структур, технології, методів роботи, формування нової

інфраструктури і корпоративної культури.

Головне, що реінжиніринг має своєю метою удосконалення функці-

онування всієї підприємства, націлене на скорочення затрат і підвищення

ефективності підприємства в цілому або його основних ланок, причому наголос

робиться на вдосконалення виробничого процесу. Велика увага приділяється

також перебудові бізнес-процесів, спрямованій на якісне поліпшення останніх.

Нарешті, коли підприємство знаходиться у дуже важких (кризових) умовах,

реінжиніринг може бути націлений на корінні зміни бізнесу.

Як свідчить практика, реінжиніринг доцільно починати з пробного

проекту в тій сфері діяльності, у якій він може принести належний (значний)

успіх. Керівництво підприємства на основі цього пробного проекту може

оцінити можливі результати застосування реінжинірингу в інших сферах

діяльності організації. Реалізація проектів прогресивних змін бізнесу

підприємства приводить до суттєвих змін і в методах його організації. Тому

першочергового значення набуває управління процесом змін. Тут недопустимі

зайва поспішність, недостатнє фінансування або нездатність врахувати

внутрішній опір змінам. Серйозною проблемою при впровадженні проекту

може бути негативне відношення до нововведень з боку персоналу

підприємства, на якому проводяться структурні зміни. Це пов'язано з

дестабілізацією усталених, які стали звичними, форм взаємовідносин в

колективі. Воно зумовлюється також непевністю багатьох працівників в

успішному результаті перетворень, у своїй здатності адаптуватись до нових

вимог.

Наполегливу роботу, спрямовану на подолання цього опору, повинні

вести працівники підприємства, безпосередньо зайняті реінжиніринговою

діяльністю (безпосередні учасники реінжинірингової діяльності). Перше місце

серед них займає лідер проектів реінжинірингу - один із менеджерів вищого

рівня управління підприємства, який очолює реінжинірингову діяльність. Крім

виконання організаційних обов'язків, він відповідає за ідеологічне

обґрунтування проекту реінжинірингу, створення загального духу новаторства,

ентузіазму та відповідальності.

Другий учасник - реінжиніринговий комітет, що складається із членів

керівництва вищої ланки фірми, лідера реінжинірингу, менеджерів процесів

(функціональних ділянок підприємства). Він здійснює функції спостереження,

узгодження цілей і стратегій реінжинірингу, узгодження інтересів різних

робочих команд та вирішення конфліктних ситуацій між ними. У випадку

189

відсутності на фірмі такого комітету його функції виконує лідер реінжинірингу.

Особливе місце займає менеджер, що здійснює оперативне керівництво

реінжинірингом бізнесу в цілому. Часто він є помічником лідера

реінжинірингу. Найважливіші з функцій виконуваних ним, - це розробка

методик та інструментів реінжинірингу, навчання та координація роботи з

реінжинірингу менеджерів процесів, надання допомоги в організації робочих

команд з реінжинірингу.

Менеджери господарських процесів - це лінійні, а значно частіше

функціональні керівники підприємства. Менеджер процесу формує команду

для прогресивної зміни керованого ним господарського процесу і забезпечує

необхідні умови для успішної роботи команди. Також він здійснює функції

спостереження і контролю за роботою команди. Таким чином, менеджер

процесу є своєрідним замовником реінжинірингу даного процесу.

Робоча команда реінжинірингу - це група працівників підприємства, а

також зовнішні учасники (консультанти, розробники), які й здійснюють

безпосередню роботу з реінжинірингу конкретного господарського процесу.

Дуже важливим для процесу управління змінами є оцінка готовності до

них організації та розробка плану їх впровадження. Повинні бути чітко

визначені ролі працівників, які є учасниками процесу змін. Ініціатори

перетворень повинні мати повноваження для прийняття рішень про зміни і

втілення цих змін у життя. Дуже важлива і роль людей, які не мають

формальної влади в організації, однак можуть використати свій вплив у

колективі для ініціювання процесу прогресивних змін.

У процесі реінжинірингу появляється можливість досягнення швидкого

успіху при мінімальному залученні ресурсів. Важливо цю можливість

прискореними темпами реалізувати. Для перевірки ефективності нових

господарських процесів (бізнес-процесів), передбачених у розроблюваних

реінжинірингових проектах, як переконує практика, потрібна реалізація

(здійснення) пробних (пілотних) проектів. Реалізація (практичне впровадження)

таких проектів повинно здійснюватись з допомогою команди спеціалістів, у яку

повинні входити: лідер проектів реінжинірингу (один з керівників організації);

групи по проектуванню кожного процесу, який підлягає реінжинірингу; групи

впровадження, які можуть об'єднуватись із групами проектування;

спостережний комітет, необхідний для забезпечення належної роботи по

впровадженню і максимального сприяння впровадженню, який складається з

авторитетних представників організації і зовнішніх консультантів.

Відмітимо головне. В умовах кризового стану підприємства (стану, що є

близьким або прирівнюваним до нього) найважливіше її завдання - шляхом

здійснення комплексної програми реінжинірингу, яка забезпечує якісне

удосконалення основних господарських процесів (основних бізнес-процесів) з

одночасним впровадженням нових інформаційних технологій, добитись

модернізації та суттєвого підвищення ефективності бізнесу.

Удосконалення бізнес-процесів потребує максимального використання

якісно нових можливостей, що надаються сучасними інформаційними

технологіями. Це передбачає відхід від застарілих правил, принципів, що

збереглися у виробничо-господарській діяльності підприємства, і освоєння

190

зовсім нових принципів, котрі відповідають вимогам сучасного бізнесу.

Об'єктами прикладення програм реінжинірингу стають як бізнес-процеси

корпоративного управління, так і управління структурними підрозділами

фірми.

Завдання реінжинірингу включають об'єднання інформаційних ресурсів

структурних підрозділів підприємства і створення інтегрованої корпоративної

інформаційної системи управління, яка функціонує в реальному масштабі часу,

базується на об'єктивних даних про фінансові та матеріальні потоки в усіх

сферах господарської діяльності підприємства, забезпечує можливість гнучкого

реагування на зміну ринкової ситуації. Створення інтегрованої корпоративної

інформаційної системи управління повинно забезпечити для керівництва

підприємства можливість одержання у будь-який час (при виникненні потреби

у цьому) об'єктивної картини роботи всіх підрозділів, яка повинна бути

"прозорою" зверху-вниз до будь-якого структурного його підрозділу.

Інтегрована корпоративна інформаційна система управління повинна

забезпечувати такі нові можливості, для ведення найважливіших бізнес-

процесів:

щоденний огляд фінансового стану підприємства;

постійний контроль фінансових взаємовідносин з дебіторами і

кредиторами;

автоматизація ведення бухгалтерського обліку та складання

бухгалтерської звітності;

планування, нормування, оперативний і поточний контроль витрат на

виробництво;

планування та постійний контроль виконання бюджету (балансу доходів

і видатків) підприємства.

Отже, на основі висвітленого вище можна зробити висновок, що успішна

реалізація програм реінжинірингу передбачає:

1) послідовну підготовку і проведення заходів з розробки удосконалених

моделей бізнес-процесів;

2) ініціювання та здійснення (практичну реалізацію) пілотних (пробних)

проектів з наступним подальшим удосконаленням та оптимізацією бізнес-

процесів на основі результатів впровадження пілотних проектів;

3) базування програм реінжинірингу на використанні сучасних

інформаційних технологій (засобів телекомунікації, систем електронних

конференцій, інтегрованих баз даних, об'єднаних комп'ютерних мереж,

експертних систем, електронних імітаційних моделей, інших сучасних

інформаційних технологій)

4.2.6. Суть НТП та інноваційної діяльності. Загальна характеристика

напрямів НТП

На сучасному етапі всі аспекти економічного зростання і соціальні

досягнення людства тісно пов'язані з науково-технічним прогресом (НТП), що

ґрунтується на пізнанні природи і суспільства, застосуванні законів їх розвитку

191

у виробництві. НТП - це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна

визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих

знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації й

управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту.

В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за такими основними

напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним і

організаційно-економічним. Кожний з них охоплює широке коло конкретних

проблем, розробка яких відкриває перед підприємствами широкі можливості

для подальшого вдосконалення виробництва, збільшення обсягу продажу

товарів вищої якості й одержання більших прибутків. Наприклад, технічний

напрям НТП передбачає подальшу розробку теорії машин, автоматів і

автоматизованих систем, комп'ютеризацію агропромислового виробництва,

створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для виробництва

окремих видів сільськогосподарської продукції тощо, а технологічний -

розробку ресурсо-, водо- та енергозберігаючих технологій, теорії і методів

програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин

на основі нових технологічних рішень.

Агрохімічний напрям НТП пов'язаний з розробкою нових безпечніших

для людей і навколишнього середовища видів мінеральних добрив і хімічних

засобів захисту рослин і тварин, досконаліших способів їх зберігання і

внесення, з обґрунтуванням методів найповнішого використання поживних

речовин з мінеральних добрив та ґрунтових запасів і досягнення на цій основі

більшого економічного ефекту на кожну грошову одиницю витрат, пов'язаних з

хімізацією виробництва. Біологічний напрям НТП ґрунтується на

подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових

біотехнологій, пов'язаних з виробництвом незамінних амінокислот, нових

штампів грибків, з пошуком нових і ширшим використанням уже відомих

ентомофагів і ентомопатогенів, вермикультури, створенням принципово нових

біологічних способів діагностики тяжких захворювань тварин тощо.

Особливого значення на сучасному етапі набуває організаційно-

економічний напрям НТП. Центральною ланкою цього напряму за останні

роки (1999-2001) стала трансформація форм власності і реструктуризація

колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових

форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної

власності. З їх утвердженням постала проблема створення і впровадження в та-

ких підприємствах принципово нового внутрішньогосподарського

економічного механізму, який заінтересував би найманих працівників в

ефективній праці, в досягненні високих результатів господарювання окремими

виробничими підрозділами і підприємством у цілому. Розв'язуватися ця

проблема повинна разом із подальшим удосконаленням орендних відносин на

селі (майнових і земельних), а також із впровадженням адекватних статусу

приватних підприємств їх організаційної будови та організаційної структури

управління.

Крім розглянутих, важливими складовими ланками організаційно-

економічного напряму НТП є вдосконалення форм організації й оплати праці,

розробка більш точних методів планування і прогнозування виробництва,

192

обгрунтування об'єктивніших критеріїв оцінки ринкової позиції підприємств,

забезпечення маркетингових переваг, удосконалення організації виробничих

процесів тощо.

Для того щоб досягти вищої ефективності сільськогосподарського

виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції, аграрні

підприємства здійснюють інноваційну діяльність. Досягнення НТП, його

результати називають новинами, а впроваджені новини у виробництво -

нововведеннями. Діяльність підприємств щодо запровадження новин у

відповідну сферу господарювання називають інноваційною діяльністю. За

своїм характером вона є однією з форм інвестиційної діяльності. Зауважимо,

що в економічній літературі ще не вироблено єдиних підходів до трактування

інноваційної діяльності; виокремлюється таке поняття, як інноваційний процес,

робляться спроби обгрунтувати його відмінність від науково-технічного

прогресу.

НТП - це більш широке поняття, ніж інноваційний процес (інколи

називають його інноваційним розвитком). Під останнім розуміють сукупність

прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Таке трактування інноваційного процесу, по суті, не відрізняється від поняття

НТП. Обгрунтованіше розглядати інноваційний процес (інноваційний роз-

виток) як важливу змістовну складову НТП. Результатом цього процесу є

інновації, втілені в кардинально нові або істотно вдосконалені продукти,

технології, соціальні послуги, організаційно-економічні рішення, що

призводять до істотних змін у виробничій і/або в соціальній сферах.

Особливістю інноваційного процесу є те, що ця складова НТП на відміну

від інших, де не створюються інновації, охоплює фундаментальні і прикладні

дослідження, розробку і проектування, а також виробництво (безпосереднє

створення) нового продукту, технології тощо. Як бачимо, суть інноваційного

процесу зводиться до створення інновацій і доведення їх до стану, придатного

для практичного використання.

Отже, інновації - це обов'язково новини, але, як бачимо, не всі новини є

інноваціями. Адже результат НТП - це не лише ті новини, що призводять до

значних змін у виробництві та соціальній сфері і якими є інновації, але й ті

вдосконалення, що справляють менш істотний вплив на кінцеві результати

виробництва і соціальну практику. Такі новини називають локальними.

Скажімо, раціоналізаторські пропозиції є результатом НТП, але їх не можна

розглядати як інновації, оскільки вони не в змозі істотно змінити виробничий

процес і кардинально вплинути на його результати.

До локальних новин відносять, наприклад, поліпшення окремих техніко-

експлуатаційних параметрів техніки, часткові прогресивні зміни в технології

виробництва, вдосконалення організації виробництва тощо. Вони зумовлюють

еволюційні перетворення в діяльності підприємств.

Для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб новини

запроваджувалися на макрорівні шляхом прогресивних міжгалузевих

структурних зрушень і якісних змін у стані продуктивних сил. На мікрорівні

завдяки нововведенням підприємства за необхідності істотно збільшують

виробництво продукції, поліпшують її якість, досягають необхідної