Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

213

планування - планування логічно передує виконанню всіх інших

управлінських функцій. Принцип гнучкості (маневреності) планів - плани не є

стандартними раз і назавжди даними, а їх можна змінювати стосовно змін

внутрішньої і зовнішньої ситуації.

Принцип реальності планів - використання достовірної інформації.

Принцип науковості базується на відображенні в планах дії об'єктивних

економічних законів, на використанні знань спеціальних економічних наук.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних

методів.

Методи планування - це засоби, з допомогою яких можна реалізувати

принципи планування.

Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини

показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат

матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів, затрат часу, фінансових норм і

нормативів).

Суть балансового методу полягає в розробці спеціальних таблиць-

балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі

напрями витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій - джерела

надходження усіх ресурсів. Під час опрацювання балансу треба домогтися

рівності між цими двома його частинами.

Баланси на підприємствах розробляються для різних видів ресурсів

(матеріальні, трудові, фінансові).

Економіко-математичне моделювання використовується в тих випадках,

коли треба здійснити оптимізацію плану підприємства, тобто із багатьох

варіантів плану вибрати найкращий з точки зору прийнятого критерію

оптимізації.

Дослідно-статистичний (середніх показників) метод передбачає для

встановлення планових показників використання фактичних статистичних

даних за попередні роки, середніх величин.

Кожен вид плану має свої особливості щодо змісту, конкретної технології

складання, сукупності розрахункових техніко-економічних показників.

Розрізняють такі види (системи) планування і відповідно види планів.

Директивне планування - це процес прийняття рішень, які мають

обов'язковий характер (силу закону) для об'єктів планування. Директивні плани

мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією.

Індикативне планування є антиподом директивного, тому що

індикативний план не має обов'язкового для виконавця характеру. Це

найпоширеніша в усьому світі форма державного планування

макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються інди-

каторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку

економіки, які розроблені органами державного управління під час формування

соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на

господарські процеси, з метою досягнення зазначених параметрів.

Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на

перспективне й поточне.

214

Рис. 5.2. Методи планування

Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове

(стратегічне) і середньострокове.

Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку

підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та

вибору її напрямів, він охоплює період більше п'яти років.

Середньостроковий план - це, власне, деталізований стратегічний план на

перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і

середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість

планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності

215

підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в

країні, вірогідності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.

Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління

підприємством та за всіма напрямами його діяльності на більш короткі періоди

(квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне

планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між

структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів

технологічного процесу.

5.4. Суть та основні етапи стратегічного планування на

підприємстві

Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність

застосування стратегічного підходу до системи господарювання на

підприємстві. Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає

пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл

ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього

досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі його

підрозділи) напрям розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим

плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічний план - це сукупність взаємоузгоджених заходів і дій, що

відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з

обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

Основними розділами стратегічного плану є:

- план маркетингу;

- план виробництва;

- план кадрового забезпечення;

- фінансовий план і страхування ризику;

- імідж організації.

Етапи стратегічного планування такі:

Першим етапом, найбільш суттєвим і визначальним рішенням за

стратегічного планування є вибір цілей. Основну ціль підприємства заведено

називати місією. Вибір місії підприємства здійснюється з урахуванням дії

чинників зовнішнього середовища.

Виходячи із загальної місії підприємства формулюють його інші

стратегічні цілі. Реальність та ефективність стратегії підприємства буде

забезпечено, якщо стратегічні цілі будуть: конкретними та вимірюваними; чітко

зорієнтованими у часі; досяжними, збалансованими; ресурсно-забезпеченими;

односпрямованими та такими, що взаємно підтримують одна одну. При цьому

бажано встановлювати цілі для кожного напряму діяльності підприємства.

Після визначення місії та цілей починається діагностичний етап

стратегічного планування. Аналіз зовнішнього середовища - це безперервний

процес спостереження, вивчення та контролю дії зовнішніх щодо підприємства

чинників із тим, щоб своєчасно та вичерпно визначити можливості й загрозу

для підприємства, тобто позитивну й негативну дію зовнішніх чинників -

216

політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, міжнародних тощо.

Для розробки та здійснення стратегії велике значення має аналіз

ринкових чинників, які через свою постійну й високу мінливість можуть

безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.

Методи вибору генеральної стратегії можна розділити на дві групи:

перша - за монопрофільної діяльності або за вузької номенклатури продуктів та

послуг, що пропонуються підприємством (методи однопродуктового аналізу);

друга - за диверсифікованого виробництва (методи портфельного аналізу).

Рис. 5.3. Етапи стратегічного планування

Логічно виявляється ще один метод розробки стратегії підприємства -

метод життєвого циклу виробу (товару). За період свого існування виріб

проходить, як правило, чотири стадії: запровадження (освоєння), зростання,

зрілість, спад.

Для кожної стадії визначаються пріоритетні стратегічні напрями та дії.

217

Зокрема, на стадії зростання таким напрямом є маркетингова діяльність

(наступальна реклама та активне товаропросування, поліпшення розподілу то-

вару, ціноутворення, адекватне реакції попиту, тощо).

У стадії зрілості на перший план висуваються показники ефективності

виробництва та комерційної діяльності (оптимальне використання виробничого

потенціалу, стандартизація комерційних процедур, поступове зменшення

витрат на дослідницькі роботи щодо даного виробу).

Базова стратегія як генеральний напрям є стрижнем стратегічного плану

підприємства. Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з

таких базових стратегій:

- стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати

обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;

- стратегію стабілізації - у разі діяльності підприємства за відчутної

нестабільності обсягів продажу та прибутку;

- стратегію виживання - суто оборонну стратегію, що застосовується за

глибокої кризи підприємства.

Реалізація стратегій забезпечується наступною їхньою конкретизацією та

розробкою функціональних і ресурсних субстратегій.

До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

- стратегію науково-дослідних та експериментально впроваджуваних

робіт;

- виробничу стратегію;

- маркетингову стратегію.

У групу стратегій ресурсного забезпечення включають:

- стратегію кадрів та соціального розвитку;

- стратегію технічного розвитку;

- стратегію матеріально-технічного забезпечення;

- фінансову стратегію;

- організаційну стратегію;

- інвестиційну стратегію.

Кожна субстратегія, як правило, містить:

- цілі, умови та основні напрями діяльності в тій чи іншій сфері, кінцеві

результати за функціональними стратегіями або вплив на ці результати, що

його забезпечує втілення в життя ресурсних стратегій;

- порядок і послідовність (у просторі часу) вирішення якісних та

кількісних завдань довгострокових планів; низка заходів, адекватних

призначенню субстратегії, що забезпечить досягнення встановленої мети.

5.5. Зміст і методика бізнес-планування в ринкових умовах

господарювання

Бізнес-план (БП) підприємства чи організації - це письмовий документ, в

якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї,

ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а

також особливості управління ним.

218

Наявність бізнес-плану - обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку.

Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності,

необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації

підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу

функцію - він є інструментом процесу приватизації державних підприємств.

Тут він використовується для обгрунтування пропозицій щодо приватизації для

визначення кола завдань, зв'язаних із санацією (оздоровленням) підприємств,

які приватизуються. Бізнес-план входить до складу проспектів емісії цінних

паперів, які публікуються при акціонуванні економічної організації.

Крім перелічених, бізнес-план, виконує чимало важливих функцій:

- налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбутніми

постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

- дозволяє перевірити підприємницьку ідею на раціональність та

реалістичність ще до її практичної реалізації;

- своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до

успіху організації власного діла;

- формування та розвиток управлінських якостей підприємця.

Бізнес-план є потужним інструментом самонавчання. У процесі його

розробки розвиваються здібності підприємця як менеджера, набувається досвід

оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використання

переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв

діяльності.

Бізнес-план, як і стратегічний, охоплює досить тривалий період (3-5

років). Але між ними є відмінності:

- бізнес-план включає не весь комплекс загальних цілей фірми, як

стратегічний план, а лише одну з них, а саме ту, що пов'язана зі створенням

розвитку певного бізнесу;

- бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, тоді як стратегічний план

може включати інші типи стратегій підприємства (стабільності, скорочення,

відокремлення тощо);

- бізнес-план має чітко виражені часові межі. Загально методологія

розробки БП охоплює три стадії:

початкову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за

умови започаткування нової справи: вона передбачає опрацювання концепції

майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле,

оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та

конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи.

На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП на

певний період чи календарний рік. На зміст і структуру БП впливають:

- цілі розробки;

- аудиторія, на яку він розрахований;

- сфери діяльності та розміри бізнесу;

- характеристика продукту бізнесу (простий чи складний, принципово

новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва);

- фінансові можливості підприємця.

219

Таблиця 5.1

Зміст бізнес-плану

Складові

Зміст

1. Титульна сторінка

А. Повна назва та адреса підприємтсва

Б. Імена та адреси засновників

2. Зміст бізнес-плану

А. Перелік основних розділів

Б. Перелік таблиць, рисунків

3. Резюме

2-3 стор. тексту, де узагальнено ключові

положення бізнес-плану

4. Галузь, підприємство та його

продукція

A. Поточна ситуація і тенденції розвитку

галузі

Б. Піщтриємстю і концепція його поведінки

в галузі

B. Опис продукції (послуг)

Г. Стратегія зростання підприємства

5. Дослідження ринку та

маркетинг-план

A. Покупці, місткість і динаміка росту

Б. Концепція. Оцінка обсягу продажу

B. Маркетингова стратегія

Г. Політика ціноутворення і торгова

політика, реклама

6. План виробництва

A. Виробничий процес

Б. Приміщення, обладнання

B. Постачальники сировини і матеріалів

7. Організаційний план

A. Форма організації бізнесу

(організаційно-правова форма бізнесу)

Б. Власники фірми і керівники

B. Організаційна схема і розподіл обов'язків

Г. Планування чисельності персоналу

8. Оцінка ризику і програма

управління ним

А. Перелік можливих ризиків і проблем Б.

Шляхи мінімізації ризиків

9. Фінансовий план

A. План доходів і витрат

Б. Розрахунок беззбитковості

B. Рух грошової готівки

Г. Баланс підприємства

10. Інвестиційний план

A. Потреба у фінансуванні

Б. Використання фондів

B. Повернення коштів інвесторам

11.Додатки (можливі)

A. Технічні дані про продукцію

Б. Схеми виробничих потоків

B. Організаційна схема

220

Чим більший бізнес, що створюється, чим складніші характеристики

майбутнього продукту і чим більше інвестицій цей бізнес вимагає, тим

детальнішим має бути й бізнес-план.

Розробка БП підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення

таких дій:

- вибір продукції (послуг) для ринку;

- дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

- вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка вперше

розпочинає свою діяльність;

- прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надання послуг);

- визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

- розробка цінової та збутової політики;

- обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

- опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

- оцінка фінансових параметрів бізнесу;

- узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Інноваційна модель розвитку економіки вимагає від наукових установ

нових підходів щодо представлення на ринок власних наукових розробок і

наукоємної продукції. Це можуть бути інноваційні пропозиції, які надають

споживачам необхідну інформацію для комерційного використання наукових

досягнень, або інноваційні бізнес-проекти, які комплексно доводять до

товаровиробників, комерсантів, інвесторів переваги бізнесу, що пропонується, з

використанням науково-інноваційних розробок статутів.

З метою відпрацювання системи інноваційного бізнес-проектування в

аграрній сфері розроблено та відпрацьовуються методична підходи на прикладі

розробок наукових установ НААН.

Особливості інноваційного бізнес-проектування. Інноваційний бізнес-

проект відрізняється наявністю інноваційної складової (продукту) і бізнес-

спрямованістю процесу створення й реалізації інноваційної продукції.

Інноваційна частина проекту формується на основі інноваційних

пропозицій науково-дослідних установ (НДУ), які потребують капіталізації та

комерціалізації в процесі реалізації бізнес-проекту. На рисунку 1 представлено

складові інноваційного портфеля НДУ аграрного напряму, які формуються з

відібраних розробок економічного, селекційного, технологічного, технічного

напрямів і доповнюються маркетинговими та консалтинговими розробками.

Для бізнес-проектування комплект розробок залежно від умов організації

бізнесу проводять розрахунки капіталізації з оцінкою прав на об'єкти

інтелектуальної власності, вартості консалтингових послуг і наукомістких

ресурсів, а також комерціалізації з визначенням виробничих та комерційних

показників. Інноваційні пропозиції НДУ складаються з комплексних пакетів

селекційно-технологічного напряму із забезпеченням системи агротехніки,

допоміжних технологічних і технічних засобів. Окремі інноваційні пропозиції

НДУ можуть складатися з хімічних або ветеринарних препаратів,

рослинницьких тваринницьких або машинно-технологічних комплексів,

експериментальних промислових зразків продукції або торгових марок.

Бізнес-частину проекту обчислюють у формі стандартних бізнес-планів, у

221

яких інноваційні пропозиції (продукти) входять до витрат на виробництво і

реалізацію інноваційної продукції, надходження від реалізації якої формують

дохідну частину бізнес-плану.

Алгоритм інноваційного бізнес-проекіування на прикладі рослинництва.

Інноваційне бізнес-проектування має свою специфіку, за якою розробник

проекту забезпечує передпроектну підготовку матеріалів, на основі яких

формується проектна розробка та її обґрунтування у формі бізнес-плану.

Розглянемо алгоритм інноваційного бізнес-проектування на прикладі

рослинництва з використанням матеріалів реального проекту, створеного

Інститутом інноваційного провайдингу разом з Інститутом цукрових буряків.

Рис. 5.4. Складові інноваційного портфеля

Назва проекту повинна відображати його мету та інноваційні пропозиції,

які забезпечують досягнення бізнес-мети. В даному прикладі розглядається

проект «Високоефективне цукробурякове виробництво на основі біоадаптивних

технологій». Суть проекту полягає у веденні бізнесу високоефективного

цукробурякового виробництва, яке забезпечує реалізацію мети проекту -

одержання прибутку за рахунок використання інтенсивних ресурсо-ощадних

біоадаптивних технологій, розроблених Інститутом цукрових буряків.

Реальне проектування формує інноваційний бізнес-проект за наступною

структурою:

1. Інноваційний проект

1.1. Паспорт проекту

1.2. Комплексна розробка проекту

1.3.3 Презентація проекту

2. Бізнес-план проекту

2.1. Розрахунки - обґрунтування

2.2. Договірний супровід

3. Комплект інноваційних пропозицій

3.1. Біоадаптивна технологія виробництва цукрових буряків (інтенсивна,

222

ресурсоощадна)

3.2. Технологія вирощування насіння нового покоління БА-гібридів на

основі біотехнологічних методів

3.3. Система трансферу інноваційних технологій і продукції

буряківництва

4. Комплект науково-технічних розробок

4.1. Селекційні розробки

4.2. Біотехнологічні й генетичні розробки

4.3. Технологічні розробки

4.4. Економічні розробки

5. Комплект вихідних матеріалів дослідження потенціалу виробника

(замовника)

5.1. Паспорт матеріально-технічної бази

5.2. Виробнича програма наукоємної продукції

5.3. Виробнича програма товарної продукції

6. Комплект вихідних матеріалів дослідження ринку

6.1. Стан цукробурякової галузі та її державного регулювання

6.2. Кон'юнктурні дослідження ринку: ресурсного забезпечення

реалізації сільськогосподарської продукції

фінансових і логістичних послуг.

Основні показники комплексної розробки проекту зводяться в паспорт

проекту, а результати проектування рекламуються у презентаційному форматі.

Техніко-економічне обґрунтування проекту здійснюється у формі бізнес-

плану, реальність розрахунків якого підтверджується договорами учасників

проекту.

Головним елементом проекту, який робить його інноваційним, є комплекс

інноваційних пропозицій, що формується на основі закінчених ринково

привабливих науково-:чних розробок НДУ. Добірка таких пропозицій

(технологій, селекційних досягнень препаратів, техніки, виробничо-

комерційних систем) створює комплект інноваційних пропозицій. Додатками

до повного інноваційного бізнес-проекту є комплекти науково-технічних

розробок НДУ, матеріалів дослідження потенціалу (економічного, технічного,

технологічного) виробництва та матеріалів ринкових досліджень за темою

проекту.

За скороченою методикою інноваційного бізнес-проектування необхідно

розробити паспорт проекту з бізнес-планом і пакетом його презентації, а

комплекти інноваційних пропозицій і науково-технічних розробок подаються у

формі реєстрів або добірок до інноваційного проекту (рис. 5.5).

Представимо процес формування інноваційних пропозицій до проекту,

створених на базі розробок Інституту цукрових буряків. Відібрані

спеціалістами НДУ селекційні, біотехнологічні й генетичні, технологічні та

економічні розробки трансформовано в комплект інноваційних пропозицій (1),

який становить основу інноваційного бізнес-проекту. Зазначені в комплекті

пропозицій складові забезпечуються науково-технічними розробками:

селекційні розробки (нова форма ЦБ; нове покоління

високопродуктивних гібридів (БА); гібриди, стійкі до ризоманії та гнилі);