Рижмань Д.І. (ред) Економіка підприємства. Навчальний посібник. Для студентів аграрних вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Подождите немного. Документ загружается.

193

стабільності в результаті пом'якшення впливу несприятливих природних умов,

істотно підвищують продуктивність праці, забезпечують економію ресурсів і,

насамперед, енергоносіїв, а також охороняють довкілля, успішно вирішують

соціальні питання, пов'язані з докорінною зміною умов праці, життя і побуту

людей на селі.

В умовах ринкової економіки немало підприємств самі продукують нові

ідеї, виступаючи одночасно рушійною силою НТП і суб'єктом доведення цих

ідей до стадії практичного впровадження. Як правило, такі підприємства є

власниками «ноу-хау», завдяки чому досягають міцного становища на ринку.

4.2.7. Основні риси НТП в ринковій економіці та важливість переходу

аграрної економіки на інноваційну модель розвитку

У ринковій економіці створюється адекватний її вимогам механізм НТП,

основними рисами якого є високий ступінь свободи вибору напряму наукових

досліджень і впровадження у виробництво їх досягнень; прийняття на себе

науковими установами і підприємствами ризику від можливих негативних

економічних результатів у процесі наукових розробок та їх реалізації в прак-

тику; конкуренція між розробниками у виборі наукових підходів, шляхів і

методів розв'язання народногосподарських і соціальних проблем;

децентралізований характер формування політики здійснення науково-

дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), відповідно до якого

весь інноваційний цикл відбувається в поєднанні приватно-підприємницької

діяльності підприємств у галузі НТП з державною діяльністю. Остання

здійснюється шляхом створення і фінансування державних програм науково-

технічного прогресу.

У сучасних умовах побудови соціально орієнтованої ринкової економіки

механізм НТП повинен стати органічною складовою ланкою ринкового

механізму, стимулювати виробників науково-технічної продукції та її

споживачів, забезпечувати продукування конкурентоспроможних на світовому

ринку результатів НДДКР.

Як переконує досвід розвинутих країн Заходу, всі ланки НТП у ринковій

економіці повинні бути орієнтовані на споживання. Саме на споживацькому

ринку досягнення науково-технічного прогресу знаходять найповніше втілення,

оскільки вони соціально орієнтовані в напрямі забезпечення позитивних змін в

інтенсивності праці, підвищення реальних доходів працівників і дієвості

управління виробництвом, створення сприятливіших умов роботи і відпочинку

членів трудового колективу, підвищення безпеки праці. Водночас слід

пам'ятати, що розвиток НТП не можливий в умовах сильної інфляції й

гіперінфляції (приклад - економіка України в 1991-1996 рр.), оскільки за таких

обставин стають неприйнятними не лише великі, а й нерідко навіть незначні

інвестиційні проекти. Не можна прискорено розвивати НТП і без інтеграції

України в світові інформаційні потоки. Сучасна інформаційна інфраструктура -

одна з найважливіших ланок НТП, без достатнього рівня розвитку якої

гальмуватиметься розвиток ринкової економіки, освіти і самої науки, її

194

подальше розширене відтворення. Тому створення в Україні потужної інфор-

маційної інфраструктури, що грунтується на широкому використанні сучасної

обчислювальної техніки і засобів зв'язку, є одним з найактуальніших завдань,

яке вимагає негайного вирішення, оскільки це дасть можливість підприємствам

своєчасно, швидко і в доступній формі одержувати інформацію про новітні

досягнення в тій галузі народного господарства, яка їх цікавить.

Є всі підстави стверджувати, що високий рівень розвитку американського

сільського господарства досягнутий і завдяки повній поінформованості

фермерів США про сучасні досягнення науки і техніки в цій галузі. Зокрема,

результати наукових досліджень, інша інформація з проблем розвитку

сільського господарства зберігаються в національній сільськогосподарській

бібліотеці в Белтовіллі, що налічує близько 2 млн одиниць зберігання. В біб-

ліотеці широко використовуються найновіші електронні інформаційні системи,

які дозволяють одержати будь-яку інформацію з банку даних за допомогою

підключеного до телекомунікаційної мережі комп'ютера.

При створенні нормального ринкового середовища виникають природні

зв'язки НТП з економікою через систему ринкових саморегуляторів (цін,

процентних ставок тощо). У результаті НТП розвивається саме за тими

напрямками, в яких заінтересовані споживачі - підприємства, установи, інші

юридичні, а також фізичні особи. Тобто ринкова економіка сприйнятлива до

науково-технічного прогресу, а тому демонструє високі темпи його розвитку за

двома напрямами:

• традиційним, коли задовольняються потреби споживачів у новій техніці,

технології, організації виробництва, нових товарах і послугах;

• життєзабезпечуючим, коли наукові розробки та їх втілення спрямовані

на збереження екосистеми, ліквідацію і недопущення негативних результатів

від антропогенної діяльності, в тому числі й від негативних наслідків самого

НТП.

Для досягнення конкурентоспроможності продукції АПК на

внутрішньому і світовому ринках особливо актуальною стає проблема

переведення аграрної економіки на інноваційну модель розвитку, її розв'язання

значною мірою забезпечуватиметься створенням спеціальних інноваційних

структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх

розповсюдженню і впровадженню у виробництво. В Україні уже здійснені

перші кроки в цьому напрямі. Зокрема, Українська академія аграрних наук

(НААН), концерн «Віадук» - інноваційний провайдер на ринку генетичних

ресурсів разом з Технопарком «Інститут монокристалів» з метою реалізації

політики активізації інноваційних процесів в АПК для вирішення одного з

ключових, наукоємних, комплексних завдань розвитку в Україні системи

одержання генетичних ресурсів сільськогосподарських рослин і тварин та їх

обігу створили у 2001 р. Агротехнополіс з виробництва і реалізації генетичних

ресурсів, зокрема елітної насінницької, племінної та іншої продукції.

Агротехнополіс, за визначенням засновників, - це система відносин у

формі об'єднання на підставі договорів про спільну діяльність юридичних та

фізичних осіб, головною метою яких є створення умов і механізмів

впровадження інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого

195

використання в наукоємних аграрних галузях, формування високоефективних

інтеграційних агроструктур - виробників конкурентоспроможної насінницької,

племінної та іншої високоякісної сільськогосподарської продукції. Базовими

виконавчими структурами Агротехнополісу є аг-ротехнопарки, які поєднують

діяльність інноваційного провайдера (організація, основним завданням якої є

просування новітніх технологій та інноваційних продуктів на ринку генетичних

ресурсів) та операторів ринку; Агротехноінкубатори - інтегровані виробники

елітної продукції, їх оригінатори і репродуктори; Агроінноваційні фонди, які

забезпечують акумулювання коштів для фінансування інноваційних проектів по

виробництву високо-технологічної сільськогосподарської продукції;

спеціалізовані Агроконтрактові доми - дистриб'ютори інноваційного про-

вайдера (дочірнє підприємство чи юридична особа), які здійснюють

маркетингове дослідження ринку, контрактацію та реалізацію

високотехнологічної сільськогосподарської продукції.

Наукове керівництво інноваційними проектами Агротехнопарків

здійснює НААН. Вона спрямовує роботу своїх наукових установ та дослідної

бази на розробку інновацій у галузі насінництва і племінної справи, а концерн

«Віадук» бере на себе обов'язки інноваційного провайдера проектів, ведення

моніторингу інноваційних та інвестиційних проектів в аграрному секторі, роз-

робку пропозицій щодо залучення інвестицій у високотехнологічні галузі АПК.

Технопарк «Інститут монокристалів» забезпечує супроводження виконання

проектів Агротехнопарків згідно із Законом України «Про спеціальний режим

інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», сприяє

виконанню проектів Агротехнополісу. З цією метою він делегує функції

забезпечення виконання проектів в умовах спеціального режиму за тематикою

агропромислового комплексу концерну «Віадук».

Модель Агротехнополісу передбачає рефінансування одержаних від

спеціального режиму пільг у подальший розвиток виробництва насіннєвих та

племінних ресурсів. Це дасть змогу інтенсифікувати наукові дослідження,

досягти вищих результатів інноваційної діяльності.

4.2.8. Агрохімічний напрям НТП. Ефективність застосування мінеральних

добрив і фактори її підвищення

Агрохімічний напрям НТП особливо швидкого розвитку набув у другій

половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і

вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив та збільшення доз їх

внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь

засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників (інсектициди і

фунгіциди), вдосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь

засобів захисту рослин від бур'янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових

стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин,

збільшення масштабів їх практичного застосування.

У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль

відіграють мінеральні добрива. їх виробництво в Україні через кризовий стан

196

економіки, розрив міждержавних зв'язків з країнами СНД, насамперед, з

Росією, істотно скоротилося.

Отже, в 2008 р. виробництво мінеральних добрив скоротилося (головним

чином через недопоставки з-за кордону сировини) на 54,6 %, або зменшилося в

розрахунку на 1 га посівної площі із 156 кг у 2003 р. до 72 кг у 2008 р.,

тимчасом як за оцінками спеціалістів потрібно вносити їх у межах 180 кг/га.

Ускладнює становище та обставина, що скорочення виробництва відбувається

на фоні істотного погіршення співвідношення між азотними, фосфорними і

калійними добривами. Якщо структура виробництва NPK у мінеральних

добривах 2003 р. становила 1:0,5:0,09 і оцінюється як дуже нераціональна (в

наближеному варіанті це співвідношення повинне бути як 1:1,0:0,6), то в 2008

р. вона ще більше погіршилася - 1 : 0,03 : 0,01. Наведена інформація не означає,

що саме в такому співвідношенні аграрні підприємства вносили добрива в

ґрунт, оскільки фосфорні й калійні добрива частково імпортувалися державою і

частково аграрні підприємства закупали їх за кордоном. Проте це не знімає

гостроти питання як з точки зору необхідності збільшення виробництва

мінеральних добрив, так і з позиції докорінного поліпшення співвідношення

між 1ЧРК.

Нині в Україні фосфорні добрива є найдефіцитнішими, а тому обмежують

підвищення врожайності сільськогосподарських культур, оскільки її рівень

формується за фактором, що знаходиться у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті

є запаси азоту і калію в доступній для рослин формі для формування, скажімо,

60 ц/га озимої пшениці, а фосфору - лише для 40 ц, урожайність за сприятливих

умов становитиме максимум 40 ц/га. Як бачимо, при дефіциті фосфору чи будь-

якого іншого поживного макроелемента істотно знижується ефективність

використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним

підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів.

За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може

підвищити врожайність зернових на 20-30 % і завдяки цьому на тих же

посівних площах збільшити виробництво зерна на 10-12 млн т. Наша держава

має реальні можливості істотно поліпшити фосфорний баланс завдяки

промисловій розробці виявлених у Донецькій області великих покладів

фосфорит-глауконітових пісків з підвищеним вмістом фосфору і калію.

НТП в сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в

напрямі поліпшення їх якості, насамперед, істотного підвищення вмісту діючої

речовини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і

зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму

забруднення землі наповнювачами туків, що, як правило, мають кислу реакцію

і тим підвищують рН ґрунту. Важливо також повністю перейти на випуск

гранульованих або великокристалічних добрив і розширити виробництво

рідких. Це зменшить втрати туків при транспортуванні, підвищить їх

екологічність, дасть змогу раціоналізувати процес підготовки і внесення добрив

у ґрунт.

Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових

типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини,

мали більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були

197

максимально екологічно безпечними. Водночас науково-технічні розробки

повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази,

що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і

пестицидів. Насамперед, є нагальна необхідність у забезпеченні аграрних

підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і

приготування добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш

досконалими машинами для їх внесення, в збільшенні виробництва і

вдосконаленні спецтранспорту для перевезення рідкого аміаку тощо.

При застосуванні мінеральних добрив рельєфно проявляється дія закону

спадаючої доходності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно

вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість

додатково одержаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам,

пов'язаним з придбанням і внесенням цього ресурсу в ґрунт. На практиці

аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями наукових установ про

раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення

більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати

згідно з даними про фактичний вміст NPK в ґрунті в доступній для рослин

формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм

найраціональніше використовувати добрива, досягати більшої віддачі від їх

внесення. Водночас для досягнення максимального прибутку від даного

ресурсу підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про

віддачу мінеральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну

культуру в даних грунтово-кліматичних умовах.

Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже

розроблена економістами-аграрниками, тому головне нині - нагромадити необ-

хідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування

різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях. Через відсутність таких даних,

а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний

приклад пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення азотних і

фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в ґрунті є природний запас

калію, достатній для забезпечення в ньому потреб цієї культури.

4.2.9. Ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин

Відомо, що посівам сільськогосподарських культур і багаторічним

культурним насадженням, тваринам завдають шкоди близько 8000 різних

комах, кліщів, гризунів, грибкових, вірусних, бактеріальних і нематодних

захворювань. Вони істотно знижують урожайність культур і продуктивність

тварин, погіршують якість продукції, а нерідко без необхідних заходів

призводять до її повної втрати. Це дає підстави для висновку, що сільськогос-

подарські шкідники і хвороби потрібно розглядати як один з найнегативніших

факторів, який впливає на фінансовий стан аграрних підприємств і характер

рішень, що ними приймаються.

Наука і сільськогосподарська практика виробили кілька напрямів

боротьби із сільськогосподарськими шкідниками і хворобами, серед яких в

198

останні десятиріччя провідне місце почали займати хімічні засоби захисту

рослин і тварин. Перш ніж прийняти рішення про вибір певного напряму,

аграрні підприємства повинні мати повну інформацію про ефективність засобів

і способів боротьби з шкідниками і хворобами, а також знати, які з них є

найбільш економічно вигідними в конкретних умовах господарювання (вид

шкідників, хвороб, характер і масштаби ураження: епідеміологічні чи

неепідеміологічні, можливі втрати від такого ураження тощо).

З економічної точки зору, проведення боротьби з шкідниками і

хворобами є доцільним за умови, по-перше, коли заміна виробництва продукції,

яка уражується шкідниками і хворобами, іншою галуззю принесе підприємству

меншу економічну вигоду, ніж збереження існуючого виробництва; по-друге,

коли витрати на боротьбу з шкідниками і хворобами з надлишком

покриваються вартістю збереженого врожаю; по-третє, коли невжиття

превентивних і прямих методів боротьби призведе до істотних втрат грошових

надходжень, визначених з урахуванням зниження врожайності

(продуктивності) і падіння ціни на продукцію через погіршення її якості в

поточному виробничому циклі або в майбутній період.

За роки кризи аграрні підприємства різко скоротили масштаби

застосування хімічних засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками

і хворобами через істотне зменшення поставок пестицидів за імпортом і

скорочення обсягу власного виробництва. В 2000 р. виробництво хімічних

засобів захисту рослин у 100 %-ому обчисленні за діючою речовиною

становило лише 1,1 тис. т, або 26,8 % до 1995 р.

У 2000 р. в структурі споживання отрутохімікатів частка національного

виробництва знизилася далеко за критичну межу і становила лише 2 %. Постала

нагальна потреба в організації власного виробництва отрутохімікатів сучасних

поколінь. Перші досить вагомі кроки в цьому напрямі уже зроблені в 2001 р.

Зокрема, на Черкаському заводі хімреактивів стали виробляти інсектициди

«Циклон» і «Дітокс». До кінця 2002 р. виробництво власних отрутохімікатів

планується збільшити у 2-2,5 раза і довести частку вітчизняного виробництва

до 40-42 %.

При застосуванні хімічних засобів боротьби потрібно враховувати

економічний поріг шкідливості. Під ним розуміють таку мінімальну

щільність популяції шкідника, за якої витрати на боротьбу з ним скуповуються

ціною збереженого врожаю. Науковими установами розроблені економічні

пороги шкідливості для різних хвороб і шкідників за їх критичною кількістю на

полях. Дотримання підприємствами цих рекомендацій дасть змогу, з одного

боку, уникнути невиправданих витрат на застосування пестицидів, коли

поширення шкідників і хвороб не перевищило визначеного порогу, а з іншого, -

своєчасно використати запобіжні й прямі методи боротьби з ними і цим

зберегти врожай та якість продукції. Але щоб досягти цього, необхідно

своєчасно і якісно здійснювати фітосанітарну оцінку посівів, за результатами

якої приймається одне з наведених альтернативних рішень.

Економічна ефективність застосування хімічних засобів захисту рослин і

тварин визначається за такою самою методикою, що й мінеральних добрив. Як

переконують дослідні дані й практика, окупність витрат на застосування

199

пестицидів досить висока і досягає за відповідними культурами 200-600 %, а в

окремих випадках - і більше.

Проте на практиці така економічна ефективність досягається не завжди.

Однією із найбільш поширених причин цього є низька культура застосування,

зберігання і транспортування пестицидів. Зокрема, нерідко не витримуються

строки і норми їх внесення, порушується кратність обробки посівів,

допускається застосування отрутохімікатів при денній підвищеній температурі

повітря, що збільшує небезпеку отруєння бджіл, нерідко своєчасно не

попереджається населення. В багатьох господарствах відсутні спеціальні

сховища і необхідні засоби для приготування пестицидів. У цілому в країні ще

не налагоджена система їх транспортування. Часто хімічні препарати

доставляються в великих місткостях, що надто ускладнює процес їх забору і

перевезення в господарство і водночас створюються екстремальні умови для

обслуговуючого персоналу. Тому важливо здійснювати малотарну розфасовку

пестицидів, як це робиться в розвинених країнах, коли їх випускають у

літрових або в дволітрових ємкостях.

Важливим напрямком розвитку НТП у галузі застосування пестицидів є

підвищення якості препаратів. Нині в світі інтенсивно розробляються і в

багатьох країнах на практиці використовуються пестициди п'ятого покоління,

норми внесення яких становлять лише 15-20 г/га. Це дуже концентровані й

високоактивні препарати, з якими слід кваліфіковано працювати. Потрібно

перейти на випуск гранульованих, мікрокапсульованих, з направленим елек-

трозарядом пестицидів, які помітно знижують забруднення навколишнього

середовища і є значно безпечнішими для людей.

Існує необхідність в інтенсивному розвитку науково-технічно* го

прогресу в напрямі розробки і застосування нової технології обробки посівів

пестицидами завдяки використанню машин-обприскувачів нового покоління,

що формують краплі в межах 80-300 мікрон. У світовій практиці такі машини

вже є - це мало- й ультрамалооб'ємні обприскувачі, що дають змогу знизити

дози внесення пестицидів на 25-50 %. Нині через недосконалість техніки

отрутохімікати нерідко вносять нерівномірно, що значно знижує ефективність

їх дії, підвищує вміст цих речовин у продукції. У розвинутих країнах,

незважаючи на великі масштаби застосування пестицидів, їх вміст у харчових

продуктах щорічно зменшується, насамперед завдяки використанню нової

техніки і технології внесення.

В Україні досить гостро стоїть проблема кадрів, які були б здатні

грамотно, з дотриманням усіх вимог застосовувати сучасні хімічні препарати. В

багатьох розвинених країнах прийняті національні програми застосування

пестицидів, в яких особлива увага приділяється підготовці кадрів. Наприклад,

датський фермер повинен пройти відповідний курс підготовки протягом 200

год., скласти іспит і одержати диплом, без якого жоден банк не дасть цьому

фермеру кредит. Якщо в Україні в період функціонування лише двох типів

підприємств - колгоспів і радгоспів - проблема спеціалістів, що мали певну

підготовку в галузі застосування пестицидів, вирішувалася більш-менш

задовільно, нині, у зв'язку зі створенням селянських (фермерських)

господарств, інших приватних підприємств виникає нагальна потреба в

200

підготовці засновників або членів цих підприємств для роботи з даними от-

рутохімікатами. Адже згадані підприємства нерідко безпосередньо виходять на

виробників пестицидів, придбають їх і, не маючи необхідної професійної

підготовки, можуть серйозно порушити правила внесення. Які негативні

наслідки можуть бути, не важко передбачити. Тому необхідно організувати

постійно діючі курси з підготовки фермерів, уповноважених осіб інших

приватних підприємств з обов'язковою вимогою проходження цих курсів

кожним, хто хоче самостійно господарювати на землі.

Слід зазначити, що застосування пестицидів повинне бути вкрай

обережним. їх використання виправдане лише тоді, коли інші методи боротьби

з шкідниками і хворобами не дають необхідного ефекту. Такий підхід до

побудови системи захисту рослин і тварин є життєво необхідним, оскільки

хімічні препарати сильно забруднюють навколишнє середовище, серйозно

шкодять здоров'ю людей. Відомо, що при недосконалій техніці, яка нерідко

використовується нині в господарствах, близько 97 % інсектицидів і фунгіцидів

та 60-90 % гербіцидів не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у

ґрунт, повітря, воду й уражають корисну флору, пригнічують біологічну

активність ґрунту, гальмують природне відновлення його родючості. Особливо

загрозливим є той факт, що в багатьох видах комах виникає стійкість до

отрутохімікатів, а це вимагає все більших доз їх внесення, що призводить до

збільшення витрат та інтенсивнішого забруднення довкілля. За повідомленням

учених, уже 500 видів комах стали стійкими до отрутохімікатів і що

пристосовуваність до пестицидів виникає за 10-30 поколінь. Зрозуміло, чим

коротший цикл зміни поколінь, тим швидше шкідники стають стійкими до пев-

ного отрутохімікату, з усіма випливаючими звідси негативними наслідками.

Дослідженнями зарубіжних і вітчизняних учених доведено, що

пестицидам притаманна мутагенна активність, тобто здатність змінювати в

неконтрольованому напрямі спадковість. Тому вони можуть спричинювати

масову появу мутацій, що порушують генетичну чистоту сортів. Нерідко

пестициди змінюють вміст у рослинах макро- і мікроелементів і цим

погіршують якість продукції.

Тому в кожному аграрному підприємстві повинна запроваджуватися

інтегрована система захисту рослин, за якої перевага надається агротехнічним

і біологічним методам боротьби із сільськогосподарськими шкідниками та

хворобами і лише за неможливості досягти необхідного результату

використовуються хімічні методи захисту.

4.2.10. Біологічний напрям науково-технічного прогресу

Біологічний напрям НТП ґрунтується на новітніх досягненнях сучасної

біології. Основні складові біологічного напряму НТП показані нарис. 4.5.

201

Рис. 4.5. Основні складові біологічного напряму НТП

Альтернативним хімічному способу захисту рослин від шкідників і

хвороб є їх біологічний захист за допомогою ентомофагів та ентомопатогенів.

Нині найбільшого використання набув такий ентомофаг, як трихограма. її

застосування на озимій пшениці проти совки забезпечує (за даними науково-

дослідних закладів) прибавку врожаю на 1,6-2 ц/га, на кукурудзі проти

стеблевого метелика - на 1,8-2,3, на капусті проти совки і білянки - на 20-30, на

горосі проти совки і плодожерки - на 1,3-1,8, на цукрових буряках проти совки і

лугового метелика - на 15-20 ц/га.

Особливо висока економічна ефективність досягається при застосуванні

біологічного методу захисту рослин у закритому грунті, що являє собою

унікальне екологічне середовище, в якому за допомогою цього методу можна

повністю відмовитися від застосування отрутохімікатів. А це надто важливо,

оскільки овочі з теплиць споживаються людьми в свіжому вигляді без

термообробки. Найпоширенішими шкідниками в теплицях є білокрилка і паву-

тинний кліщ, а їх природними ентомофагами - відповідно енкарзія і кліщ

фітосейулюс. Личинки енкарзії живляться тільки яйцями, відкладеними

білокрилкою, а кліщ фітосейулюс поїдає виключно павутинний кліщ. Там, де ці

ентомофаги присутні в достатній популяції, білокрилки і павутинного кліща

практично немає.

Кожне тепличне господарство для розведення енкарзії і фіто-сейулюса

повинне мати спеціальні біолабораторії, витрати на утримання яких відносять

до змінних витрат. Ефективність цього біометоду проявляється за двома

напрямками:

• зменшуються витрати на боротьбу з цими шкідниками у 8- 10 разів

порівняно з витратами на придбання отрутохімікатів і їх внесення (за один

оборот овочі обробляються пестицидами 15- 20 разів за умови відсутності їх

біологічного захисту);

• зростає урожайність овочів закритого грунту на 20-50 %.

У картоплярстві найбільш болючою проблемою є боротьба з таким

грізним шкідником, як колорадський жук. Боротьба з ним вимагає великих

витрат отрутохімікатів, коштів на їх придбання і внесення. Але вже тепер ці

витрати можна скоротити на 60- 70 % завдяки застосуванню бактеріального

препарату бітокси-бациліну. Важливо також, що в Україні інтродуковані

(завезені з інших країн і адаптовані) ентомофаги колорадського жука подізус і

202

періллюс.

Важливою ланкою біологічного напряму НТП є створення принципово

нових сортів і гібридів рослин і тварин, що мають високий потенціал

урожайності й продуктивності, підвищену стійкість до стресових явищ

навколишнього середовища - посух, хвороб, шкідників, надмірного зволоження

тощо. Такий потенціал урожайності і підвищена стійкість досягаються завдяки

вдосконаленню традиційних методів селекції, а також шляхом застосування

сучасних методів біотехнології- генної і клітинної інженерії в поєднанні з

традиційними методами селекції. За останні роки в нашій державі створено

нове покоління високопродуктивних і адаптованих до природно-кліматичних

умов регіонів сортів багатьох культур. Серед них - сорт озимої пшениці

«Харус», що є стійким до несприятливих факторів і спроможний формувати

урожай 100 ц/га і більше; сорти гороху Харківський янтарний та Харківський

302, які є стійкими до вилягання і можуть безпосередньо збиратися комбайном

без скошування в валки; високоврожайні сорти ячменю «Фенікс» і «Джерело»,

гібриди содяшнику «Хортиця», «Адамс»», «Тиса».

Суть генної й клітинної інженерії полягає в цілеспрямованому

перенесенні чужорідного генетичного матеріалу в клітини рослин і тварин, а

також штучно спрямованих мутацій. Виведені трансгенні сорти мають низку

цінних ознак: стійкість до шкідників, хвороб, вірусів і бактерій; стійкість до

посух і підвищеної засоленості грунту; можливість продукування

чоловічостерильних форм рослин; більш збалансований склад амінокислот;

вміст крохмалю із заданими фізико-хімічними властивостями; варіабельність

складу жирних кислот, завдяки чому стає економічно вигідним

використовувати олійні культури для виробництва дизельного палива.

Наприклад, урожайність трансгенного стійкого до вірусу тютюну вища на 5-7

% і, крім того, його вирощування дало змогу відмовитися від 2-3 разового

обприскування пестицидами. При вирощуванні стійких до багатьох шкідників

трансгенних сортів бавовнику типу Болгард (міцна коробочка) 60 % фермерів

США відмовилися від використання інсектицидів, решта застосовувала їх лише

раз, тоді як при вирощуванні традиційних сортів бавовнику їх потрібно

обприскувати інсектицидами 4-6 разів. Уже отримані сорти бавовнику із

забарвленим волокном будь-якого кольору. Методом генної інженерії в США

створено і передано у виробництво гібриди кукурудзи, стійкі до пошкоджень

європейським стеблевим метеликом, та сорти картоплі групи «Новий лист», які

не ушкоджуються колорадським жуком. Нині ведеться робота по створенню

трансгенних рослин, які продукували б у процесі фотосинтезу органічні

речовини, придатні для виробництва пластмас, що можуть розкладатися

мікроорганізмами.

Уже одержані трансгенні (тобто несучі чужорідний ген) сіль-

ськогосподарські тварини - свині, вівці, кролі. Проблема створення таких

тварин складна і до кінця не вирішена, але водночас є досить перспективною,

оскільки дає змогу створити тварини з високою енергією росту, підвищеною

плодовитістю, здатністю ефективніше засвоювати корм і давати більше

продукції.

Видатним досягненням генної інженерії є створення тварин методом