Рубель В.А. Історія середньовічного Сходу. Тематична хрестоматія: Навч. посібник

Подождите немного. Документ загружается.

110 лоиюлин йому відмовитися. Розбійники, рушивши впе-

род, їм копили округи Шень і Го. Солдатам, які охороняли

Проходи, нони казали: «Пройшовши через Хуайнань, ми

протали Гао Пяня, він зник, немов миша, що тікає до

є моєї

нори. Не чиніть нам опір».

Проходячи повз Хуашаиь, солдати прихопили харчів

лише на три дні, а голодним солдатам бракує бойового

духу.

12-го місяця Хуан Чао почав наступ на прохід. Ци

Кежан зі своїм корпусом вступив у бій на підступах до

нього й примусив розбійників дещо відступити, але не-

сподівано підійшов Хуан Чао з військом, яке так голосно

кричало, що й Хуанхе, і міжгір'я тремтіли. Солдати, які

на цей час вже сильно зголодніли, підпалили табір Ци

Кежаїга й розбіглися, а Ци Кежан відступив у форгецю,

що охороняла прохід. Чжан Ченфань роздав золото й

звернувся до війська із закликом, в якому говорилося:

«Вояки! Напружте всі сили, аби помститися розбійникам

і врятувати державу!» Солдата, котрі зібралися в цей час

біля фортеці, зворушивнгись, зі сльозами пішли в бій.

Помітивши, що в (імператорського) війська немає

підкріплень, розбійники негайно почали штурм застави.

Солдати втратили стріли й почали кидати в розбійників

каміння. Хуан Чао погнав народ у рови, а потім спалив

усі кріпосні вежі.

Ліворуч від фортеці було велике міжгір'я, прохід яким

був закригий. Воно називалося «Забороненим міжгір'ям».

Коли розбійники наблизилися, Тянь Лінцзи послав вій-

ська для захисту проходу, але не врахував, що можна

пройти цим міжгір'ям. Шан Жан, зібравши свою банду,

швидко заволодів ним. Дізнавшися про це, наляканий

Чжан Ченфань послав Ши Хуея із загоном з восьмисот

відбірних арбалетників, аби вони затримали розбійників,

але, дійшовши, вони побачили, що розбійники вже там.

Наступного дня фортецю затисли в лещата і взяли штур-

мом. Імператорська армія розбіглася. Ши Хуей хотів по-

кінчити самогубством, але Чжан Ченфань сказав йому:

«Подумаємо, чи треба нам обом зараз вмирати. Чи не

краще померти, побачивши "Сина Неба" та розповівши

йому про все». Ще до початку вечора, переодягнувшись у

драний одяг, Чжан Ченфань утік.

При наближенні розбійників чиновники розбіглися.

Імператор і Тянь Лінцзи в супроводі п'ятисот солдатів

вирушили до Сяньяна. З ними були тільки чотири князя

та кишка імператорських наложниць...

Хуан Чао призначив Шан Жаиа великим полководцем

для упокорення Танів, а помічниками його — Ге Хула та

Фей Цюаньїу. Орда розбійників інша з розпущеним во-

лоссям і в парчовому одязі. Перевантажені вози з покла-

жею розтяглися на тисячу лі від Східної столиці до

Чан'аня.

Генерал військ охорони Чжан Чжифан з кількома де-

сятками чиновників вийшов зустрічати розбійників на

ріку Ба. Хуан Чао їхав у колісниці із жовтого золота,

охорона була в розшитих халатах і барвистих шапках.

Його найближче оточення їхало слідом у мідних коліс-

ницях у супроводі вершників. Загалом у столицю ввійшли

кілька сотень тисяч людей. Коли Хуан Чао, увійшовши в

місто через ворота Чуньмін, піднявся в зал Тайцзідань,

йому назустріч вийшла не одна тисяча жінок, які, кланя-

ючись, називали його князем Хуан. Зрадівнги, він виїук-

нув: «Отже, це воля Неба!» Хуан Чао зупинився в домі

Тянь Лінцзи. Бачачи бідних людей, розбійники роздавали

їм золото й шовк, і Шан Жан брехливо оголосив наляка-

ному народові: «Князь Хуан не такий, як безжалісний рід

Танів; живіть спокійно й нічого не бійтеся».

За кілька днів почався великий грабунок. Людей зв'я-

зували, били батогами й захоплювали їхнє майно. Це

називалося «очищенням предметів». Багатіїв роззували та

проганяли босоніж. Усіх затриманих чиновників убивали,

підпалювали будинки, якщо не могли там нічого знайти,

і всіх князів та шляхетних людей знищували.

Хуан Чао обрав своєю резиденцією палац Тайцин, і

після ворожіння про минулий день він, узурпуваш і ги трон,

проголосив себе в залі Ханьюань імператором династії

Да Ци. Замість Імператорського вбрання та корони, яких

знайти не вдалося, на ньому був одяг із розмальованої

чорної тканини. Замість старовинних музичних інстру-

ментів били в кілька сотень великих барабанів, і рядами

стояла варта з довгими мечами й великими кинджалами.

Було проголошено амністію. (Для років правління) прий-

няли гасло Цзіньтун і вирішили князів та чиновників від

третього рангу й вище усунути, від четвертого рангу й

нижче — повернуги (на їхні посади). ...Було проголоше-

но, що Хуан Чао отримав від неба велику долю, мудрість,

прозорливість

та

світлий розум і що віднині він — Імпе-

ратор Сюаньу, а його дружина Цао — імператриця. Шан

Жаіга, Чжао Чжана, Цуй Цю та Яи Сігу зробили цзайся-

нами, Чжен Ханьчжана призначили головним цензором,

Лі Чоу й Хуан ІЗо — особливими радниками, Пі Жисю,

Шень Юньсяна та Бей Во —членами академії Ханьлінь.

Інші чиновники отримали другорядні призначення.

500 сильних і витривалих людей нагородили званням «за-

служених підданих». Лінь Янь очолив «Управління льоту

на журавлі» , видали наказ, який забороняв воякам без-

законні вбивства людей. Так усіх воєначальників зробили

чиновниками, але їхні підлеглі, справжні розбійники і

злодії, за ними не пішли.

Наказали ировесги обшук в усіх кварталах, щоб з'я-

сувати, чи не переховуються там князі й чиновники, кот-

рі не з'явилися (на реєстрацію). Доу Лучжуань, Цуй Хан

та інші переховувались у домі Чжан Чжифана. Оскільки

Чжан Чжифана вважали людиною хороброю й велико-

душною, то багато хто довірився йому. Але хтось доніс

розбійникам, що він приймає людей, котрі від них пере-

ховуються, і тоді Хуан Чао напав на його будинок і ви-

різав усіх, хто там був. При цьому вбили Доу Лучжуаня,

Путі Хана й кількох інших великих сановників, загалом

більше ста чоловік. Інспектор Чжен Ци та скарбничий

Чжен Сі вдавилися разом зі своїми родинами.

В цей час імператор, зупинившись у Сіньюані, закли-

кав війська всіх провінцій повернути столицю. Потім він

прибув до Ченду.

Хуан Чао послав Чжу Веня в Денчжоу; місто захо-

пили. Потім розорили Цзінсян. Лінь Яня та Шан Жана

відправили ірабуваш Финсян, але, розгромлені генералом

Чжен Тянєм і Сун Веньтуном, (вони) зупинили наступ.

Чжен Тянь звернувся із закликом до всіх воєначальників

Піднебесної. Військового намісника Цзіньюаігу Чен Цзунчу

призначили помічником, а колишнього шофанського вій-

ськового намісника Тан Хунфу — начальником похідної

ставки. Кілька разів вони атакували розбійників та вбили

близько десяти тисяч людей...

Тан Хунфу підійшов (до столиці) та укріпився на пів-

нічному березі ріки Вей. Ван Чжунжун з хечжуйськими

військами зайняв позиції в Шаюані, Ван Чуцунь з ідін-

ськими військами став біля мосту через Вей. Лі Сяочан з

футінськими військами й Тоба Сигун засіли в Угуні. Тан

Хунфу, оволодівнш Сяньяном, переправився на плотах

через ріку Вей, завдав поразки корпусу Шан Жана і,

скориставшись перемогою, увійшов до столиці. Хуаи Чао

таємно вивів війська в Шицзін, а через західну браму (у

столшцо) ввійшов Тан Ханфу. Столичні жителі з підне-

сенням кричали: «Прийшло імператорське військо!» 5 ти-

сяч відбірних солдатів Ван Чупуня, на котрих як роз-

пізнавальний знак були білі головні пов'язки, вночі ввій-

шли в місто й почали вбивати розбійників. Мешканці

Чаи'аня сказали їм, що Хуан Чао втік, і тоді в столицю

швидко почали входити біньчжоуські та цзіньюанські

мінська. Солдата розсіялися по будинках та, знявши об-

ііи/іупки, накинулися на коштовності й речі, ґвалтуючи

Жінок і хлопчиків. Ринкові хлопці, пов'язавши голови

їй

ними пов'язками, як у солдатів, також зайнялися гра-

бунками й безчинствами. Хуан Чао, який зупинився не-

подалік в полі, послав у місто розвідників, і коли вони

повідомили, ідо (урядові війська) порозходилися та гра-

бують, він направив Мен Кая з кількома сотнями роз-

бійників для того, аби той несподівано напав на

біцьчжоуські та цзіньюанські війська. Прийнявши пов-

і пшців за імператорську армію, столичні мешканці палко

іустріли їх. Коли вояки хапають коштовності й речі, вони

її»* перемагають. Солдати, почувши про наближення роз-

бійників, були вже гак перевантажені, що не могли ру-

чишся й зазнали жорстокої поразки. Захопивши Тан

Хунфу, розбійники вбили його, а Ван Чупунь відступив в

укріплений табір.

Повернувшися до столиці, Хуан Чао, розлютований

іим, що народ вітав Імператорські війська, влаштував рі-

іанину. Убили 80 тисяч, вулицями кров текла потоками,

пік що через них можна було переправлятися, немов че-

рез ріки. Це він називав обмиванням міста. (Урядові)

армії відступили та укріпилися в Угуні...

В ті часи люди, які жили неподалік від столиці, щоб

захиститися, перегороджували міжгір'я завалами з колод.

Оскільки селяни не могли обробляти землю, то доу рису

подорожчав до ЗО тисяч цяпів . Почали їсти кору з дерев.

1>ули й такі, що хапали людей, котрі рятувалися за зава-

лами, і продавали їх розбійникам, а ті з'їдали їх. Людина

коштувала кілька сотень тисяч цянів. Дехто з колиппііх

чиновників продавав коржі власного приготування і, роз-

багатівши на цьому, тікав в Хечжуп (тепер — Юнцзи. —

В. Р.).

Кіннот Лі Кеюна укріпилася на північному березі

ріки Вей. Лі Кеюн наказав Се Чжицюню та Кап Жолі

ночами, вдираючись у столицю, палити запаси та, поло-

нивши розбійників, повергатися. Хуан Чао неодноразово

вступав у біті, але щоразу зазнавав поразки. Його армія

вичерпала харчі, солдати не викопували наказів. Роздуму-

ючи про втечу, він послав 30 тисяч солдатів захопити

ланьтяньський шлях. Шан Жана направив на допомогу

гарнізонові Хуачжоу. Лі Кеюн послав назустріч йому Ван

Чжунжуна, і він, розгромивши Шан Жана неподалік від

Лінкоу, захопив Хуачжоу. Хуан Куй

, зібравши свій за-

гін, вивів його з міста...

В цей час армії намісників підійшли із чотирьох боків

(до столиці). 4-го місяця Лі Кеюн послав генерала Ян

Шоуцзуна, щоб той, командуючи авангардом у складі

хечжунських військ Бо Чжицяня та чжунуських військ

Пан Цуна, першим завдав удару розбійникам. Після три-

разового бою війська намісників, запалившись, кинулися

вперед, ніхто з них не наважувався гіасти задніх. Лі Кеюн

особисто брав участь у вирішальній битві, коли від галасу

й криків здригалося небо. Розбійників розіромили й (во-

ни) розсіялися, їх гнали на північ до Ванчуня. Імпера-

торські війська увійшли в палац Шеньян.

Хуан Чао вночі втік з юрбою, в якій було приблизно

150 тисяч чоловік. Удавши, що вони тікають до Сюй-

чжоу, вони насправді з Ланьтяня рушили в гори Шан-

шань. На шляхах вони залишали коштовності, обозні во-

зи, майно, і солдати провінцій, кинувшись їх збирати,

більше не переслідували розбійників, що дало змогу

останнім, привівши в порядок армію, піти.

Хуан Чао захопив Юйши та повів війська на Чжун-

моу. Коли армія наполовину переправилася через ріку, Лі

Кеюн завдав їй удару, і багато розбійників потонуло й

було вбито. Зібравши решту війська, Хуан Чао вирушив

на Фенцю. Лі Кеюн переслідував його, а потім, завдавши

йому поразки, повернувся та спорудив укріплений табір у

Чженчжоу... Вночі знову була велика злива, і розбійники

почали з переляку розбігатися. Почувши про це, Лі Кеюн

ншидко атакував Хуан Чао неподалік від Хуанхе, але Хуан

Чао зумів переправитися через ріку й напав на Бяиьчжоу

(тепер — Кайфин. — В. Р.). Чжу Цюаньчжун, що там

перебував, оборонявся, і Лі Кеюн прийшов йому па до-

помогу. Він убив хоробрих розбійницьких воєначальників

Лі Чжоу та Ян Цзінбяо, а Хуан Чао вночі через Цзочен

пішов на Юаньцзюй. Знаючи про плачевний стан його

армії, Лі Кеюи переслідував його. Шан Жан з 10-тисяч-

ним військом здався (генералові) Ши Пу. Охоплений

підозрами, Хуан Чао вбив багатьох своїх великих воєна-

чальників, а потім разом зі своєю бандою втік у Яньчжоу.

Лі Кеюн переслідував його до Цаочжоу. Брати Хуан Чао,

після невдалих спроб дати відсіч переслідуванню, також

утекли. Між Яньчжоу та Юньчжоу (урядові війська) захо-

пили понад 10 тисяч чоловіків і жінок, а також корів,

коней, вози, зброю, одяг тощо. В полон потрапив улюб-

лений син Хуан Чао.

В армії Лі Кеюна, яка вдень і вночі переслідувала

повстанців, вичерпалися харчі, і, не будучи в змозі схо-

пити Хуан Чао, він повернувся назад. Загін Хуан Чао,

який ледь налічував тисячу людей, сховався в горах Тай-

шаню.

Шостого місяця Ши Пу доручив Чень Цзін'юю та

Шан Жану з босм переслідувати Хуан Чао в долині Ланху.

Засмучений безвихідним становищем, Хуан Чао звернувся

до Лінь Яня

зі словами: «Я хотів покарати непорядних

чиновників, які розкрадали країну, та очистити двір. По-

милка полягала в тому, що завершивши справу, я не

пішов назад. Якщо візьмеш мою голову та піднесеш її

инові Неба, отримаєш багатство й шану, і на цьому не

иаживуться чужі люди». Але Лінь Янь (так любив Хуан

Чао, що) не зносив навіть нетривалої його відсугності.

Тоді Хуан Чао сам перерізав собі горло, а Лінь Янь

відрізав його голову та, обезголовивши його старшого

брата Цуня, молодших братів Є, Гуциня, Бінваня, Тунси,

Хоубіна та його дружину, поклав усі голови в ящик і

попрямував до Ши Пу, проте в загоні тайюаньської та

боеської армії його вбили і його голову разом з головою

Хуан Чао піднесли начальству. Ши Пу послав їх до імпе-

раторської ставки, а імператор наказав виставити їх у

кумирні. Сюйчжоуський чиновник Лі Шиюе здобув

велику печатку Хуан Чао та відправив її імператорові, за

що був призначений начальником округу Хучжоу.

Ілемінник Хуан Чао Хуан Хао, зібравши 7 тисяч людей,

розбійничав у районі озер на півдеїш від Янцзи. На-

звавшись «Неприборканим військом», вони на початку

років правління Тяиьфу (901—904) намагалися захоииги

Хунань, взяли Люян, вбили й пограбували дуже багато

людей. Глава сянінського моїушього роду Ден Цзіпьси,

влаштувавши із сильними молодцями засідку в горах,

напав на Хуан Хао та вбив його...

Дай-цзун (Лі Юй) — китайський імпера-

тор (762—779) з династії Тан (618—907).

Му — традиційна китайська одинипд ви-

міру площини. Приблизно дорівнює

6,7 арам.

• Де-цзув (Лі Го) — китайський імператор

(780—804) з династії Тан.

Сян — канцлер.

Тайчан боши — радник.

Дучжи — міністр фінансів.

Шилан хубу — заступник міністра фі-

нансів.

Шен — традиційна китайська одиниця

виміру об'єму. Приблизно дорівіпос 1 л.

Доу — традиційна китайська одиниия ви-

міру об'єму. Приблизно дорівнює 10,3 л.

Дань — традиційна китайська одиниця

виміру об'єму. Приблизно дорівіпоє 103,5 л.

Му-цзун (Лі Хен) — китайський імпера-

тор (821—524) з династії Тан.

У-цзун (Лі Янь) — китайський імператор

(841—846) з династії Тан.

Цзінь —традиційна китайська одиниця

виміру ваги. Приблизно дорівнює 0,5 кг.

Цзюше — хазяїн заїжджого двору.

Провінція Тяньпін, куди входили терени

сучасних провінцій Гуаидун і Гуансі та

частина Піпнічного В'єтнаму, була важ-

ливим і дуже прибутковим осередком

міжнародної торгівлі (через найбільший

океанічний порт Китаю — Гуаіпіжоу).

Цзайсян — див. сян.

Правий пує (правий пуше) — молодший

віце- прем 'ср- міністр.

Країнами Південних морів називали в

середньовічному Китаї Південно-Східну

Азію.

Ань Лушань — лідер антитапського вій-

ськового заколоту, армія якого дійсно в

756 р. захопила Чан'ань. 757 року Ань

Лушаня зарізали його ж найближчі по-

плічники, після чого у 763 р. Тани спро-

моглися придушити заколот і повернути

собі столицю.

«Управління льоту на журавлі» — конт-

рольно-ревізійне управління.

Цян (чох) — мідна монета.

Хуан Куй — молодший брат Хуан Чао,

який командував у війську свого брата

одним з корпусів.

Лінь Янь —племінник (?) Хуан Чао, який

служив при ньому ординарцем.

ІСТОРІЯ ПРО ТЕ,

ЯК ОДИН ХУАТИНЕЦЬ

Цюй Ю ЗУСТРІВ ЗЕМЛЯКІВ

(Переклад з китайської

К.

Голигіної)

...Ось Ло Біньван, поет і полково-

дець, підняв війська на підтримку друга, бунтівливого Лі

(зіп'є, і маніфестом відповів на лиходійства імператриці

У Цзетянь

. А як загони Лі Цзін'е розгромили, сховався у

відлюдних куточках озера Сіху... Чи візьмемо Хуан Чао, —

підняв заколот і зійшов на трон, не уникнути йому

смерті, якби, програвши справу, не поміняв обладунок на

рясу, не обстриг волосся й не заховався. Це про нього

сказано: «Як відслужив залізний обладунок, ряса ченця

стала одягом». Пішовши проти настанов, ці двоє все ж

гаки змогли лишитися живими. Ось вартий уваги при-

клад мистецтва жиги!..

РЕКОМЕНДОВАНА

ЛІТЕРАТУРА

> Гумилвв Л. Н. В поисках вьімшіїденного царства. М., |

| 1992. С. 42—45.

; История Востока: В 6 т. М., 1995. Т. 2: Восток в средние І;

і вска. С. 161—162. \

І История Китая с древнейишх времен до наших дней. \

\ М., 1974 С. 85—98. |

І Конрад II. И. Избрашше труди. История. М., 1974. ?

| С. 384—388. |

І Крюков М. В., Малявин В. В., Сафронов М. В. Китай- |

І ский зтнос в средние века (VII—XIII вв). М., 1984. ?

і С. 20—21. }

І Очсрки истории Китая с древности до «опиумньїх» і

і войн / Пер. с кит. М., 1959. С. 240—254.

• Смолин Г. Я. Лнтифеодальїше восстания в Китае. М., І

І 1974. І

І Смолин Г. Я. Один из «спутников» крестьянской войньї \

874—901 гг.: Восстание под руководством Цянь Чзна в

Ло Біньван і Лі Цзін'є служили в уряді танського імператора Лі Чжи

(Гао-цзун, 650—683). Після смерті імператора впали в немилість в йото

вдови-імператриці У Цзетянь (690—705), спробували скинути її з престо-

лу, проте зазнали поразки. Після придушення їхігього збройного виступу,

У Цзетянь заявила, що лідери заколоту знищені урядовими військами.

і Сьічуани // Новое в изучении Китая: история и ис-

; ториография. М., 1988 С. 26—34.

Ьеуу її. 5'. Віо£гар1іу оГ Ниаіі£ СЬ'ао. Всгкеїеу; 1,05 Лп§е-

; Іез, 1955.

МЕТОДИЧНІ

Щ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Наприкінці IX ст. китайська імперія Тан

(618—907) переживала глибоку соціально-економічну та по-

літичну кризу, ускладнену міжетнічними й міжрелігійними су-

перечками й зовнішніми війнами, логічним результатом якої

стала грандіозна селянська війна 874—884 рр. — перша в

середньовічній китайській історії.

Розробку даної проблеми варто почати з детальної ха-

рактеристики документальних матеріалів до теми. Аналізу-

ючи кожне джерело, особливу увагу слід приділити жан-

ровій характеристиці документа (та пов'язаним із цим спе-

цифічним особливостям його дослідницького осмислення),

ступеню інформативності й достовірності викладених ним

фактів, масштабу упередженості й заангажованості авторів

(автора).

Типовою помилкою студента під час підготовки відповіді

на друге питання є жорстка прив'язка початку селянської

війни до неврожаю й масового голоду, що вразили Китай на

початку 870-х років. Адже це був не перший і не останній

неврожай з голодом в історії традиційного Китаю

, проте

далеко не кожний такий соціально-господарський катаклізм

завершувався масовими народними бунтами (чи, тим біль-

ше, грандіозною селянською війною). Особливу увагу при

висвітленні цієї проблеми варто приділити тексту маніфес-

ту, з яким ініціатор війни Ван Сяньчжи звернувся до співвіт-

чизників після початку повстання.

Висвітлення початку селянської війни обов'язково пе-

редбачає чітке усвідомлення студентом соціальної струк-

тури й рушійних сил повстання, а також з'ясування ролі

кримінальних структур мафіозного типу в організації та

інспіруванні вибуху масового народного невдоволення в

874 р. Корисним в цьому плані може бути базований на

джерелах детальний аналіз доповстанської діяльності

майбутніх вождів селянської війни, особливостей і

результатів їхньої соціальної та бізнесової активності, без-

посередньо пов'язаної з антизаконними контрабандними

операціями на соляному ринку.

Докладніше див.. Кульпин 3. С. Человек и Природа в Китае М ,

1990 Є 155

Висвітлюючи хід і соціальну програму повсталих, сту-

дент, як правило, зосереджує основну увагу виключно на

текстах звернень, в яких лідери повстання викладали мету й

завдання своєї воєнної діяльності. Проте варто мати на ува-

зі, що не всі такі «маніфести бунтівників» збереглися й

увійшли до літописів і хронік, а отже, деякі пункти соціальної

програми повсталих можуть бути визначені тільки за ходом

самої війни, за методами й результатами безпосередніх дій

бунтівних селян. Звісно, вивчаючи це питання, варто відразу

полишити популярну в марксистській історичній літературі

ідею про повну анархічність, неорганізованість і аморфність

усіх селянських воєн, учасники яких нібито билися з уря-

довими військами, не маючи ніякої власної програми со-

ціальної перебудови в країні. Елементарний здоровий глузд

не дозволить повірити в утопію, що люди можуть роками (у

цій війні — 10 років!) жертвувати власним життям та життям

своїх співвітчизників навіть не за хибні ідеї, а просто так,

без будь-якої мети (на чому за радянської доби завжди

наполягали дослідники селянських воєн).

Тісно пов'язана з попереднім питанням проблема краху

селянської війни, причин розгрому повстанської армії. Для

її вивчення необхідно звернутися до порівняльних текстових

досліджень в руслі виявлення тих змін, що вніс Хуан Чао до

програмних, продекларованих цілей селянської війни після

взяття Чан'аня повстанцями та свого самопроголошення ім-

ператором. Саме така метода дасть змогу студентові усві-

домити причини раптового розколу, а потім і загальної дег-

радації повстанського війська після наймасштабніших його

перемог, та пов'язаного з цим швидкого придушення се-

лянської війни нібито безнадійно розгромленими напере-

додні урядовими силами імператорської танської династії.

Цікавою може бути також дискусія навколо післяповстан-

ської долі Хуан Чао, враховуючи, що в джерелах існує дві

версії: його мученицької смерті (офіційна) і дивовижного

врятування під личиною буддійського ченця (неофіційна).

Важливим аспектом проблематики, пов'язаної з остан-

нім питанням запропонованого заняття, може стати колек-

тивне обговорення одвічно актуальної теми про співвіднесен-

ня оприлюднених політиками обіцянок з їхніми справжніми

цілями. Представлені джерела дають змогу студентові

скласти певне уявлення про специфіку методів управління

масовою свідомістю, які використовувалися у традиційному

Китаї, та визначити ступінь їхньої ефективності. При підго-

товці до означеної дискусії студент мусить чітко визначити

свою точку зору щодо таких моментів:

— по-перше, продумати, якими комунікативними кана-

лами могли користуватися лідери повстання для «інформу-

вання) селянства про свої наміри, враховуючи об'єктивну

відсутність мережі розвинених засобів масової інформації в

середні віки (відповідь на це питання потребує проведення

порівняльного аналізу текстових даних представлених до-