Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

251

Особлива частина

контроль за використанням і охороною вод та відтво- -

ренням водних ресурсів;

встановлення правил загального користування водни- -

ми об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 Вод-

ного кодексу України;

обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяль- -

ності підприємств та інших об’єктів в разі порушення

ними вимог водного законодавства в межах своєї ком-

петенції;

організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків -

аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або

їх шкідливою дією, залучення у встановленому поряд-

ку до цієї роботи підприємств, установ і організацій

тощо (ст. 10 Водного кодексу України).

На підставі ст. 11 Водного кодексу України громадяни

та їх об’єднання, інші громадські формування у галузі регу-

лювання водних відносин у встановленому порядку мають

право:

брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими -

державними органами питань, пов’язаних з викорис-

танням і охороною вод та відтворенням водних ресур-

сів;

за погодженням з місцевими Радами та іншими держав- -

ними органами виконувати роботи по використанню і

охороні вод та відтворенню водних ресурсів за влас-

ні кошти та за добровільною участю членів об’єднань

громадян;

брати участь у проведенні спеціально уповноваженими -

державними органами управління у галузі використан-

ня і охорони вод та відтворення водних ресурсів пере-

вірок виконання водокористувачами водоохоронних

правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

проводити громадську екологічну експертизу, обнаро- -

дувати її результати і передавати їх органам, уповно-

252

Екологічне право України

важеним приймати рішення щодо розміщення, проек-

тування та будівництва нових і реконструкції діючих

підприємств, споруд та інших об’єктів, пов’язаних з

використанням вод, у порядку, що визначається зако-

нодавством;

здійснювати громадський контроль за використанням -

і охороною вод та відтворенням водних ресурсів та ін.

§ 4. Юридична відповідальність за порушення

водного законодавства

Порушення водного законодавства тягне за собою дис-

циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримі-

нальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за

порушення водного законодавства, якщо вони виникли

внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства

несуть особи, винні у:

1) самовільному захопленні водних об’єктів;

2) забрудненні та засміченні вод;

3) порушенні режиму господарської діяльності у водо-

охоронних зонах та на землях водного фонду;

4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або по-

рушенні природних умов поверхневого стоку під час

будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та

інших інженерних комунікацій;

5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних

та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв на-

лежної потужності;

6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спе-

ціального водокористування;

7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будів-

ництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

253

Особлива частина

8) порушенні правил ведення державного обліку вод або

перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в

документи державної статистичної звітності;

9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних

споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та

встановлених режимів їх роботи;

10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у

водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну ка-

налізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;

11) використанні земель водного фонду не за призначенням;

12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про ава-

рійні ситуації на водних об’єктах;

13) відмові від надання (приховуванні) проектної доку-

ментації та висновків щодо якості проектів підпри-

ємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати

на стан вод, а також актів і висновків комісій, які при-

ймали об’єкт в експлуатацію;

14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та

територіального моря від забруднення та засмічення.

Законодавством України може бути встановлено відпо-

відальність і за інші правопорушення щодо використання і

охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 110 Водно-

го кодексу України).

До дисциплінарної відповідальності притягаються поса-

дові особи, які не виконують або неналежно виконують свої

професійні обов’язки щодо охорони та раціонального вико-

ристання вод і відтворення водних ресурсів. Притягнення ви-

нних осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється

на підставі норм Кодексу законів про працю України.

Адміністративна відповідальність наступає у разі по-

рушення норм водного законодавства за такі проступки як:

порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП);

порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх

морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59

КУпАП);

254

Екологічне право України

порушення правил водокористування (ст. 60 КУпАП); по-

шкодження водогосподарських споруд і пристроїв, пору-

шення правил їх експлуатації (ст. 61 КУпАП); невиконання

обов’язків по реєстрації в суднових документах операцій з

шкідливими речовинами і сумішами (ст. 62 КУпАП).

Цивільно-правова відповідальність має вияв у від-

шкодуванні збитків, які виникли внаслідок порушення

водного законодавства. Так, підприємства, установи, ор-

ганізації і громадяни України, а також іноземні юридичні

і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані від-

шкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень вод-

ного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених за-

конодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень

водного законодавства, не звільняє винних від збору за спе-

ціальне водокористування, а також від необхідності здій-

снення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків (ст.

111 Водного кодексу України).

Кримінальна відповідальність за порушення водного

законодавства передбачена за такі злочинні діяння: пору-

шення правил охорони вод (ст. 242 КК України); забруднен-

ня моря (ст. 243 КК України); порушення законодавства про

континентальний шельф України (ст. 244 КК України).

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте поняття права водокористування.

2. Що є об’єктом права водокористування?

3. У чому полягає зміст правової охорони вод?

4. Які нормативно-правові акти регулюють використан-

ня та охорону вод?

5. Назвіть органи державного управління у галузі вико-

ристання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

6. Викладіть види юридичної відповідальності за пору-

шення водного законодавства.

255

Особлива частина

Розділ ХІІ. Право користування надрами

§ 1. Надра як об’єкт правової охорони та використання.

§ 2. Особливості права надрокористування.

§ 3. Управління у галузі охорони та використання надр.

§ 4. Правове забезпечення раціонального використання

надр. Юридична відповідальність за порушення гірничого

законодавства.

§ 1. Надра як об’єкт правової охорони та

використання

Основні мінеральні ресурси Землі містяться в її товщі

і об’єднуються під загальною назвою «надра». Деякі ре-

сурси знаходяться у верхніх шарах земної кулі, деякі – на

її поверхні. Мінеральні ресурси відносяться до категорії

невідновних ресурсів. Загальні запаси їх у міру викорис-

тання зменшуються. Невідновність мінеральних ресурсів

має відносний характер, оскільки геохімічні процеси, що

відбуваються у земній корі, приводять і тепер до утворен-

ня нових сполук, які можуть бути використані людиною,

особливо після переміщення їх ближче до поверхні Землі.

Однак створення нових мінеральних ресурсів відбувається

звичайно настільки повільно, що практично не може бути

взято до уваги. Тому їх і слід вважати невідновними

Корисність надр для суспільства полягає в тому, що

вони є джерелом матеріальної сировини, викопних речо-

вин, палива, матеріалів. Використання надр значною мі-

рою пов’язане з видобуванням корисних копалин, але це не

єдиний вид використання надр. З другої половини ХХ ст.

почалося активне використання підземного простору для

зберігання відходів, обладнання сховищ нафти, газу тощо.

Так, за останні 40 років всі нові сховища нафти у Швеції,

Гладков Н.А., Михеев А.В, Галушин В.М. Охрана природы:

Учеб. пособие для студентов биолог. специал. пед. ин-тов. – К.:

Вища школа, 1980. – С. 80.

256

Екологічне право України

Норвегії, Фінляндії розміщені у підземних гірських вироб-

ках. Доведено, що при об’ємі 10-15 тис. куб. м вони еконо-

мічно більш вигідні, ніж наземні. У нашому законодавстві

цей вид використання передбачений також

Україна належить до провідних мінерально-сировинних

держав світу, надра якої містять практично всі види міне-

ральної сировини для забезпечення сталого функціонуван-

ня та розвитку економіки. Відкрито близько 8 тис. родо-

вищ, в яких міститься понад 90 видів корисних копалин. За

запасами та видобутком корисних копалин Україна посідає

одне з провідних місць серед країн світу, а за кількістю та

якістю родовищ обіймає перше місце в Європі. Україна во-

лодіє десятою частиною загальносвітових запасів залізних

і близько двох п’ятих марганцевих руд.

Усе вищезазначене враховується при розробці системи

заходів щодо правової охорони надр.

Поняття «надра» є ключовою правовою дефініцією,

від змісту якої залежить сфера регульованих відносин та

шляхи розвитку гірничого законодавства. Відповідно до

ст. 1 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року

№132/94-ВР

надра – це частина земної кори, що розташо-

вана під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається

до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

На думку О.П. Шем’якова, при визначенні поняття

надр, як юридичної категорії, слід виходити з найбільш

суттєвих юридично-значущих ознак, до яких необхід-

но відносити природно-екологічні, геолого-економічні,

соціально-правові властивості самостійного об’єкта при-

родного середовища – надр. При цьому він вважає за необ-

хідне відобразити співвідношення надр з підземними во-

Кобецька Н.Р. Екологічне право України: Навч. посіб. /

Н.Р.Кобецька. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер,

2008. – С. 163.

Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

257

Особлива частина

дами, накопиченнями мінеральної сировини техногенного

походження та іншими природними об’єктами

Аналіз теоретичних поглядів щодо змісту поняття

«надра» свідчить про їх залежність від двох критеріїв. Це,

по-перше, види користування надрами, по-друге, індиві-

дуалізація надр за допомогою співвідношення з іншими

природними об’єктами. У Кодексі України про надра їх

ідентифікація здійснюється шляхом вказівки на межі зі-

ткнення із частинами інших природних об’єктів – поверх-

нею землі, дном водоймищ. Для визначення нижньої межі

застосовується суб’єктивний критерій – доступність для

геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України від 6 жов-

тня 1999 року № 1127-XIV

корисні копалини – це при-

родні мінеральні речовини, які можуть використовуватися

безпосередньо або після їх обробки.

Вони за своїм значенням поділяються на корисні копа-

лини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення

корисних копалин до корисних копалин загальнодержав-

ного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Мі-

ністрів України за поданням спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади з геологічного ви-

вчення та забезпечення раціонального використання надр

(ст. 6 Кодексу України про надра).

Визначення понять «родовища корисних копалин» та

«техногенні родовища корисних копалин» регламентовані

у ст. 5 Кодексу України про надра:

родовища корисних копалин - – це нагромадження мінераль-

них речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та

газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами

залягання є придатними для промислового використання;

Шем’яков О.П. Правове регулювання використання та охоро-

ни надр: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.06. – Х., 2003. – С. 5.

Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 50. – Ст. 433.

258

Екологічне право України

техногенні родовища корисних копалин - – це місця, де

накопичилися відходи видобутку, збагачення та перероб-

ки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають про-

мислове значення. Такі родовища можуть виникнути та-

кож внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та

використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техноген-

ні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Дер-

жавний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо

оцінені родовища корисних копалин – резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є части-

ною державного фонду надр.

Державний фонд надр формується спеціально уповно-

важеним центральним органом виконавчої влади з гео-

логічного вивчення та забезпечення раціонального вико-

ристання надр разом з Державним комітетом України по

нагляду за охороною праці.

§ 2. Особливості права надрокористування

Гірничі відносини в Україні регулюється Конституцією

України, Законом України «Про охорону навколишнього

природного середовища», Кодексом України про надра та

іншими актами законодавства України, що видаються від-

повідно до них (ст. 3 Кодексу України про надра).

Об’єктом права надрокористування є надра. Харак-

теристика надр як об’єкта права надрокористування викла-

дена у § 1 цього розділу.

На підставі ст. 13 Конституції України надра визнають-

ся об’єктом права власності Українського народу. Дане по-

ложення Конституції України знайшло своє відображення

у ст. 4 Кодексу України про надра, у якій зазначено, що:

«Надра є виключною власністю народу України і нада-

ються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій

або прихованій формі порушують право власності народу

259

Особлива частина

України на надра, є недійсними. Народ України здійснює

право власності на надра через Верховну Раду України,

Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради

народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами

законодавством України можуть надаватися відповідним

органам державної виконавчої влади».

Суб’єктами права надрокористування можуть бути

підприємства, установи, організації, громадяни України, а

також іноземні юридичні особи та громадяни (ст. 13 Кодек-

су України про надра).

Надра в Україні можуть використовуватися лише від-

повідно до законодавчо встановлених цілей. Так, на під-

ставі ст. 14 Кодексу України про надра вони надаються у

користування для:

геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової -

розробки родовищ корисних копалин загальнодержавно-

го значення;

видобування корисних копалин; -

будівництва та експлуатації підземних споруд, не -

пов’язаних з видобуванням корисних копалин, у тому

числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та

інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих

речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об’єктів, що ма- -

ють важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче

значення (наукові полігони, геологічні заповідники,

заказники, пам’ятки природи, лікувальні, оздоровчі за-

клади та ін.);

задоволення інших потреб. -

Право надрокористування залежно від строків по-

діляють згідно зі ст. 15 Кодексу України про надра на:

постійне (без заздалегідь установленого строку) та тим-

часове. Тимчасове право надрокористування, у свою чергу,

260

Екологічне право України

поділяється на короткострокове – до п’яти років і довго-

строкове – до 20 років.

Перебіг строку користування надрами починається з

дня одержання спеціального дозволу на користування над-

рами, якщо в ньому не передбачено інше.

Відповідно до припису ст. 6 Закону України «Про дер-

жавну геологічну службу України» від 4 листопада 1999

року № 1216-XIV

такі дозволи на користування ділянка-

ми надр, прийняття рішень про їх припинення або анулю-

вання надає уповноважений центральний орган виконавчої

влади з геологічного вивчення та використання надр. Цим

режимом запроваджено механізм здійснення державного

контролю для забезпечення раціонального, комплексного

використання надр з метою задоволення потреб у міне-

ральній сировині, інших потреб суспільного виробництва,

гарантії безпеки людей, майна та навколишнього природ-

ного середовища при користуванні надрами

Спеціальний дозвіл на користування надрами оформ-

ляється у вигляді ліцензії. Ліцензія є документом, що за-

свідчує право її власника на користування гірничим відводом

в визначених межах відповідно до вказаної мети, протягом

встановленого строку та відповідно до встановлених умов.

Вона включає тексові, графічні додатки, які є її невід’ємною

складовою частиною та визначають основні умови щодо

використання надр.

Гірничим відводом є частина надр, надана користува-

чам для промислової розробки родовищ корисних копалин та

цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Ко-

ристування надрами за межами гірничого відводу заборо-

няється (ч. 1 ст. 17 Кодексу України про надра).

Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 51. – Ст. 456.

Головченко В., Потьомкін А. Хто має право на користування

надрами в Україні? // Підприємництво, господарство і право. –

2008. – № 9. – С. 64.