Рябець К.А. Екологічне право України

Подождите немного. Документ загружается.

221

Особлива частина

Законодавче визначення поняття «раціональне вико-

ристання землі» відсутнє. У науці під раціональним вико-

ристанням землі необхідно розуміти досягнення потріб-

ного результату від господарської експлуатації землі при

мінімальних затратах з одночасним її збереженням і покра-

щенням в процесі використання.

Забезпечення раціонального використання та охорони

земель – один з основоположних принципів Земельного

кодексу України, що тісно і нерозривно пов’язаний з таким

принципом, як цільовий характер використання земель.

Цільове призначення земель – це встановлені законо-

давством порядок, умови і межі використання земель для

конкретних цілей згідно з категоріями земель

Стаття 19 Земельного кодексу України встановлює, що

залежно від цільового призначення, всі землі в Україні по-

діляються на наступні категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення – землі,

що надаються для потреб сільського господарства або

призначені для цієї мети;

2) землі житлової та громадської забудови – земельні ді-

лянки в межах населених пунктів, які використовують-

ся для розміщення житлової забудови, громадських

будівель і споруд, інших об’єктів загального користу-

вання;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохо-

ронного призначення – це ділянки суші і водного про-

стору з природними комплексами та об’єктами, що

мають особливу природоохоронну, екологічну, науко-

ву, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким від-

повідно до закону надано статус територій та об’єктів

природно-заповідного фонду. Сюди також належать

земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесе-

Природноресурсове право України: Навч. посіб. / За ред. І.І.

Каракаша. – К.: Істина, 2005. – С. 147.

222

Екологічне право України

ні до земель лісового і водного фонду, а також земельні

ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають

особливу наукову цінність;

4) землі оздоровчого призначення – землі, що мають при-

родні лікувальні властивості, які використовуються

або можуть використовуватися для профілактики за-

хворювань і лікування людей;

5) землі рекреаційного призначення – тобто землі, які ви-

користовуються для організації відпочинку населення,

туризму та проведення спортивних заходів;

6) землі історико-культурного призначення – землі, на

яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, мемо-

ріальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладо-

вища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки,

споруди і пам’ятні місця, пов’язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам’ятні скуль-

птури та мегаліти, наскальні зображення, поля дав-

ніх битв, залишки фортець, військових таборів, по-

селень і стоянок, ділянки історичного культурного

шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,

квартали, площі, залишки стародавнього плануван-

ня і забудови міст та інших населених пунктів, спо-

руди цивільної, промислової, військової, культової

архітектури, народного зодчества, садово-паркові

комплекси, фонова забудова;

7) землі лісогосподарського призначення – землі, вкриті

лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб

лісового господарства;

8) землі водного фонду – землі, зайняті водними

об’єктами, болотами й водогосподарськими споруда-

ми, та виділені по берегах водойм ділянки під смуги

відведення, прибережні смуги та інші зони охорони;

223

Особлива частина

9) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики,

оборони та іншого призначення – землі, надані в уста-

новленому порядку підприємствам промисловості,

транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншим ор-

ганізаціям, установам для розміщення на них об’єктів

виробничого, комунального, культурно-побутового та

іншого несільськогосподарського призначення і здій-

снення ними завдань спеціального призначення.

Зміна цільового призначення земель згідно зі ст. 20

Земельного кодексу України провадиться органами вико-

навчої влади або органами місцевого самоврядування, які

приймають рішення про передачу цих земель у власність

або надання у користування, вилучення (викуп) земель і

затверджують проекти землеустрою або приймають рішен-

ня про створення об’єктів природоохоронного та історико-

культурного призначення.

За основним цільовим призначенням землі сільськогос-

подарського призначення були поставлені на перше місце.

Одним із принципів земельного права є відтворений у ст.

23 Земельного кодексу України принцип, що землі, при-

датні для потреб сільського господарства, повинні надава-

тися насамперед для сільськогосподарського використан-

ня. Визначення земель, придатних для потреб сільського

господарства, проводиться на підставі даних державного

земельного кадастру. Для потреб, не пов’язаних із веден-

ням сільськогосподарського виробництва, надаються пе-

реважно несільськогосподарські угіддя гіршої якості. Прі-

оритетність земель сільськогосподарського призначення

зумовлюється тим, що вони призначені для виробництва

сільськогосподарської продукції, зокрема, продуктів хар-

чування чи сировини для харчової промисловості

Семчик В. Земля під охороною закону // Право України. –

2008. – № 11. – С. 59.

224

Екологічне право України

§ 5. Управління у галузі земельних відносин

Управління в галузі земельних відносин – це діяль-

ність органів державної влади, місцевого самоврядування

та громадських об’єднань, яка спрямована на забезпечення

охорони і раціонального використання земель землекорис-

тувачами відповідно до вимог законодавства.

До повноважень Верховної Ради України в галузі земель-

них відносин згідно зі ст. 6 Земельного кодексу України на-

лежить:

прийняття законів у галузі регулювання земельних -

відносин;

визначення засад державної політики в галузі вико- -

ристання та охорони земель;

затвердження загальнодержавних програм щодо вико- -

ристання та охорони земель;

встановлення і зміна меж районів і міст; -

погодження питань, пов’язаних з вилученням (вику- -

пом) особливо цінних земель;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин -

відповідно до Конституції України.

На підставі ст. 7 Земельного кодексу України до повно-

важень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галу-

зі земельних відносин на території республіки належить:

розпорядження землями, що знаходяться у спільній -

власності територіальних громад;

забезпечення реалізації державної політики в галузі -

використання та охорони земель;

погодження загальнодержавних програм використан- -

ня та охорони земель, участь у їх реалізації в межах те-

риторії Автономної Республіки Крим;

затвердження та участь у реалізації республіканських -

програм використання земель, підвищення родючості

ґрунтів, охорони земель;

225

Особлива частина

координація діяльності районних і міських (міст рес- -

публіканського значення) рад у галузі земельних від-

носин;

координація діяльності місцевих органів земельних -

ресурсів тощо.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі зе-

мельних відносин відповідно до ст. 13 Земельного кодексу

України належить:

розпорядження землями державної власності в межах, -

визначених Земельним кодексом України;

реалізація державної політики у галузі використання -

та охорони земель;

викуп земельних ділянок для суспільних потреб у по- -

рядку, визначеному Земельним кодексом України;

координація проведення земельної реформи; -

розроблення і забезпечення виконання загальнодер- -

жавних програм використання та охорони земель;

організація ведення державного земельного кадастру, -

державного контролю за використанням і охороною

земель та здійснення землеустрою;

встановлення порядку проведення моніторингу зе- -

мель;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин -

відповідно до закону.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки

Крим у галузі земельних відносин належить:

розпорядження землями державної власності в межах, -

визначених Земельним кодексом України;

участь у розробленні та забезпеченні виконання за- -

гальнодержавних і республіканських програм з питань

використання та охорони земель;

координація здійснення землеустрою і державного -

контролю за використанням та охороною земель;

226

Екологічне право України

підготовка висновків щодо надання або вилучення (ви- -

купу) земельних ділянок;

викуп земельних ділянок для суспільних потреб у по- -

рядку, визначеному Земельним кодексом України;

здійснення контролю за використанням коштів, що -

надходять у порядку відшкодування втрат сільсько-

господарського і лісогосподарського виробництва,

пов’язаних із вилученням (викупом) земельних діля-

нок;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин -

відповідно до закону (ст. 16 Земельного кодексу Укра-

їни).

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повнова-

жень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних

відносин належить:

розпорядження землями державної власності в межах, -

визначених Земельним кодексом України;

участь у розробленні та забезпеченні виконання за- -

гальнодержавних і регіональних (республіканських)

програм з питань використання та охорони земель;

координація здійснення землеустрою та державного -

контролю за використанням та охороною земель;

підготовка висновків щодо надання або вилучення (ви- -

купу) земельних ділянок;

викуп земельних ділянок для суспільних потреб у меж- -

ах, визначених Земельним кодексом України;

підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж -

сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

здійснення контролю за використанням коштів, що -

надходять у порядку відшкодування втрат сільсько-

господарського і лісогосподарського виробництва,

пов’язаних із вилученням (викупом) земельних діля-

нок;

227

Особлива частина

координація діяльності державних органів земельних -

ресурсів;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин -

відповідно до закону.

Спеціальними органами державного управління у га-

лузі охорони, раціонального використання та відтворення

земель є Міністерство охорони навколишнього природного

середовища України та Державний комітет України із зе-

мельних ресурсів.

До повноважень Міністерства охорони навколишнього

природного середовища України у галузі земельних відносин

належить:

участь у розробленні та реалізації загальнодержавних -

і регіональних програм використання та охорони зе-

мель;

організація моніторингу земель; -

участь у розробці нормативних документів у галузі -

охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

здійснення державної екологічної експертизи землеко- -

ристування;

внесення пропозицій щодо формування державної по- -

літики в галузі охорони та раціонального використан-

ня земель;

здійснення міжнародного співробітництва з питань -

охорони земель;

вирішення інших питань у галузі земельних відносин -

відповідно до закону (ст. 14 Земельного кодексу Укра-

їни).

Відповідно до п. 1 Положення про Державний комітет

України із земельних ресурсів, затвердженого постано-

вою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року

№ 224, Державний комітет України із земельних ресурсів є

центральним органом виконавчої влади з питань земельних

ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується

228

Екологічне право України

Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони на-

вколишнього природного середовища.

Він забезпечує реалізацію державної політики та управ-

ління у сфері регулювання земельних відносин, викорис-

тання, відтворення, охорони та проведення моніторингу

земель, ведення державного земельного кадастру, а також

міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфе-

рі встановлення меж області, району, міста, району в місті,

села і селища.

Земельний кодекс України визначає наступні повнова-

ження органів місцевого самоврядування в галузі земель-

них відносин: для обласних рад (розпоряджання землями,

що знаходяться у спільній власності територіальних гро-

мад; забезпечення реалізації державної політики в галузі

використання та охорони земель та ін. (ст. 8), для Київської

і Севастопольської міських рад (розпорядження землями

територіальної громади міста; передача земельних ділянок

комунальної власності у власність громадян та юридичних

осіб відповідно до Земельного кодексу України тощо (ст.

9), для районних рад (розпорядження землями на праві

спільної власності відповідних територіальних громад; ко-

ординація діяльності місцевих органів земельних ресурсів

і інші (ст. 10), для районних у містах рад (повноваження

районних у містах рад у галузі земельних відносин визна-

чаються міськими радами (ст. 11), для сільських, селищних,

міських рад (розпорядження землями територіальних гро-

мад; передача земельних ділянок комунальної власності у

власність громадян та юридичних осіб відповідно до Зе-

мельного кодексу України тощо (ст. 12).

Громадські природоохоронні формування у галузі земель-

них відносин мають наступні повноваження:

участь у розробці планів, програм, пов’язаних з охоро- -

ною та раціональним використанням земель;

229

Особлива частина

перевіряють спільно з спеціально уповноваженими -

державними органами управління в земельній галузі

виконання юридичними особами планів і заходів щодо

охорони та раціонального використання земель;

проводять громадську екологічну експертизу, обнаро- -

дують її результати і передають їх органам уповнова-

женим приймати рішення;

подають до суду позови про відшкодування шкоди, за- -

подіяної внаслідок порушення земельного законодав-

ства тощо.

§ 6. Юридична відповідальність

за порушення земельного законодавства

У галузі земельних відносин громадяни та юридичні

особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну

відповідальність відповідно до законодавства за такі пору-

шення:

1) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

2) самовільне зайняття земельних ділянок;

3) псування сільськогосподарських угідь та інших земель,

їх забруднення хімічними та радіоактивними речови-

нами і стічними водами, засмічення промисловими,

побутовими та іншими відходами;

4) розміщення, проектування, будівництво, введення в

дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

5) невиконання вимог щодо використання земель за ці-

льовим призначенням;

6) порушення строків повернення тимчасово займаних зе-

мель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у

стан, придатний для використання за призначенням;

7) знищення межових знаків;

8) приховування від обліку і реєстрації та перекручення

даних про стан земель, розміри та кількість земельних

ділянок;

230

Екологічне право України

9) непроведення рекультивації порушених земель;

10) знищення або пошкодження протиерозійних і гідро-

технічних споруд, захисних насаджень;

11) невиконання умов знімання, збереження і нанесення

родючого шару ґрунту;

12) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

13) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок

та подання недостовірної інформації щодо них;

14) порушення строків розгляду заяв щодо відведення зе-

мельних ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність і за

інші порушення земельного законодавства (ст. 211 Земель-

ного кодексу України).

Основною формою цивільної відповідальності в галу-

зі охорони, раціонального використання та відтворен-

ня земель є відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 156 Земельного кодексу України власникам

землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, за-

подіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лі-

сових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних

із сільськогосподарським і лісогосподарським вироб-

ництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лі-

сових земель та чагарників для інших видів викорис-

тання;

в) встановлення обмежень щодо використання земель-

них ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших ко-

рисних властивостей сільськогосподарських угідь, лі-

сових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових зе-

мель та чагарників у непридатний для використання

стан;