65
–65 ÷ –67 мВ (крива 3). Амплітуда коливань зменшувалася
приблизно, в 1,2 раза, тоді як період зростав досить значно:
приблизно в 1,8 раза, порівняно з контролем.
При збільшенні концентрації Cd
2+
в середовищі інкубації
до 1·10
-5
М (крива 1), деполяризація була ще більш значною: до –35
÷ –40 мВ. Амплітуда коливань ТМП в цьому разі значно
зменшувалася – майже в 2 рази, порівняно з контролем. Період
коливань потенціалу за умов впливу катіонів кадмію в
концентрації 1·10
-5
М збільшувався ще більше – приблизно в 1,8–
1,9 раза, порівняно з контролем.
Отже, можна стверджувати, що за умов наявності в
середовищі інкубації зародків в’юна в період дроблення
бластомерів катіонів важких металів, а саме: нікелю, кобальту,
олова, цинку, марганцю та кадмію, спостерігаються певні зміни в
динаміці трансмембранного потенціалу цих зародків. Ці зміни
мають подібний характер у разі впливу кожного з цих металів і
проявляються більш виражено при збільшенні концентрацій
вказаних металів в середовищі інкубації зародків (Н.М. Бойко,
О.А. Гойда, 1996; Н.М. Бойко та ін., 1997; Н.М. Бойко,
Д.І. Санагурський, 2000; 2002; N.M. Boyko, O.A. Goyda, 1996).
Загалом ці зміни можна охарактеризувати як:
- зменшення абсолютних величин ТМП зародків, порівняно
з контролем;
- зменшення (в деяких випадках – незначне) амплітуди
коливань потенціалу, порівняно з контролем;
- збільшення періоду коливань ТМП, порівняно з
контролем, а отже, зменшення частоти поділів, що