43
Токсичний вплив важких металів проявляється в їхній
неспецифічній взаємодії з активними групами клітинних
полімерів (карбоксильними, амінними, сульфгідрильними,
фосфатними), у витісненні незамінних металів з комплексів, які
містять біологічно активні молекули, або в модифікації
конформацій цих молекул (E.I. Ochiai, 1995).
На біологічну активність і токсичність неорганічних
сполук впливає їхня розчинність у воді та ліпідах. Аномальні
ефекти токсичних елементів проявляються у випадку розчинних
солей, ніж у випадку малорозчинних. Нерозчинні оксиди менш
токсичні, ніж більш розчинні хлориди або нітрати того ж елемента
(Ю.А. Ершов, Т.В. Плетенева, 1989). Токсичні йони можуть
взаємодіяти з мембраною електростатично, особливо з фосфо-
ліпідною частиною. Отже, двовалентні катіони ущільнюють
мембрани, тоді як одновалентні спричиняють зміни в структурі,
зумовлюючи зміни її проникності (Ю. Ершов, Т. Плетенева, 1989;
B. Venugopal, T. Luckey, 1978).
Токсичний ефект катіонів важких металів зі змінною
валентністю дещо зумовлений стимулюванням утворення
активних форм кисню, що призводить до пошкодження
внутрішньоклітинних мембран, білків і ДНК (H.H. Popper et al.,
1991). “Окиснювальний стрес” супроводжується підсиленням
перекисного окиснення ліпідів, збільшенням активності каталази,
супероксиддисмутази і глутатіонтрансферази (R.A. Larson, 1995;
N.T. Prakash, K.S. Rao, 1995), пригніченням активності Fe
2+
- і Cu
2+
-
залежних ферментів (A. Ahmed, H.A. Tajmirriahi, 1993).