виразно і безпосередньо вона була поставлена ще в «Повісті
минулих літ», отже, фактично дев'ять століть тому. її головна
суть зводиться до пошуку відповіді на запитання: звідки пішли
слов'яни, де їхня прабатьківщина. Ця проблема прямо пов'яза-
на з етногенезом українців, адже з'ясування їхніх витоків іде
в одному ключі з визначенням прабатьківщини слов'ян.
Суспільна значущість проблеми слов'яногенезу зумовила
величезну увагу до неї різних за фахом європейських учених —
істориків, лінгвістів, етнологів, етнографів, антропологів, фольк-
лористів та представників інших наук. На основі величезного,
нагромадженого за останні півтора століття, емпіричного і тео-
ретичного матерілу оформилося близько десяти найпоширені-
ших гіпотез і концепцій щодо локалізації слов'янства. На їхнє
доведення поряд із суто науковими арґументами впливали пат-
ріотичні почування дослідників різних національностей, які праг-
нули слов'янську прабатьківщину якимось чином наблизити до
своєї країни, щоб таким шляхом піднести її світовий імідж.
Усі теорії, гіпотези і концепції, що стосуються визначення те-
риторії прабатьківщини слов'ян та шляхів їхнього подальшого
розселення, можна умовно звести до чотирьох основних груп,
у середині яких існує чимало різних напрямів і течій. Виходячи
із сучасного стану славістики, кожна з них може претендувати
на істину. Водночас при з'ясуванні суті концепцій походження
слов'ян важливо виокремлювати раціональні зерна від відвер-
то штучних конструкцій, щоб таким чином наблизитися до розу-
міння проблеми слов'яногенезу, яка залишається ще не пов-
ністю розв'язаною.
Дунайська концепція. Одна з найбільш ранніх і найпоши-
реніших концепцій походження слов'ян — дунайська, яку ще
називають «карпато-дунайською» чи «балканською». Вона бере
початок від Літопису Нестора, який після традиційного
біблійного переповідання, що закінчується зруйнуванням Ва-
вилонської вежі та виникненням 72 народів, виводить історію
одного з них — слов'янського. Відповідаючи на риторичне за-
питання «Звідки пішла земля Руська», яке повторюють учені
багатьох поколінь, автор «Повісті минулих літ» пише: «По дов-
130
гих же часах сіли слов'яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська
земля і Болгарська. Од тих слов'ян розійшлися вони по Землі
і позвалися іменами своїми, — [від того], де сіли, на котрому
місці». При їх подальшому переліку лише після двох перших
груп: морав'ян, чехів, білих хорватів, сербів, хорутан та ляхів,
від яких пішло багато інших народів, на третьому місці згадується
група слов'ян, що сіли по Дніпру та назвалися полянами і де-
ревлянами. За ними згадуються дреговичі, полочани, ільменці,
сіверяни. Причини їхнього переселення літописець бачив у «на-
сильстві» з боку волохів та прагненні наблизитися до античної
цивілізації.
Учені поки що не можуть дати вичерпної відповіді на питан-
ня, чому славетний Нестор виводить слов'ян саме з Придуна-
в'я. Проте вже у XIII—XV ст. його версія була розвинута спочат-
ку польськими, а потім чеськими хроністами. Вона має своїх
послідовників і серед авторитетних учених XIX—XX ст. Відо-
мий чеський славіст П. Шафарик, спираючись на аналіз писем-
них джерел, один із перших із наукових позицій підійшов до про-
блеми слов'яногенезу. В книзі «Слов'янські старожитності»
(1837 р.) він виклав свою карпато-дунайську теорію походжен-
ня слов'ян. їхні витоки були пов'язані з племенами венедів, що
проживали на величезній території між Віслою і Одером та між
Балтійським і Чорним морями. Шафарик також один із перших
указав, що до прабатьківщини слов'ян слід включати терито-
рію північного сходу Карпат, Волині і Поділля.
Дунайську концепцію в різних варіантах поділяли О Соловйов
і В. Ключевський, а М. Погодін, спираючись на аналіз гідронімів,
ареал прабатьківщини слов'ян поширив на територію Польщі. На
схожих позиціях стоїть і багато сучасних дослідників. Зокрема відо-
мий московський лінгвіст О. Трубачов на основі етнолінґвістично-
го аналізу доводить, що слов'яни були сусідами праіталіків, які
також проживали десь у Подунав'ї. Згідно з думкою вченого звідси
під тиском кельтів слов'яни почали мігрувати в напрямі Карпат, а
також до Вісли, де відбулося їхнє зближення з балтами. Гіпотезу
про дунайське походження слов'ян підтримують й інші лінгвісти,
але вона поки що не знаходить підтвердження археологів.
131