Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

гав у організації і проведенні страйків сільськогосподарських робіт-

ників, які мали певний економічний успіх «Спілка» брала участь і в

організації селянських повстань У жовтні 1905 р в деяких районах

спілчанам вдалося підняти селянські повстання, внаслідок чого влада

в окремих повітах тимчасово перейшла до рук революціонерів Такі

повстання, зокрема, відбулися в Золотоніському повіті і Лубнах на

Полтавщині, Білій Церкві на Київщині, в Клинцях на Чернігівщині

У 1906 р «Спілці» вдалося очолити керівництво масовим проле-

тарським рухом на півдні Російської імперії 3 метою розширення

сфери свого впливу на маси вона співробітничала з деякими іншими

політичними силами Так, під час жовтневого політичного страйку

(1905 р) члени «Спілки» входили до складу коаліційного комітету

революційних сил Києва, який складався з більшовиків, меншовиків,

есерів, анархістів, бундівців і представників РУП

Певний успіх мала «Спілка» і під час виборів до II Думи, провівши

до неї 14 депутатів Проте організація, яка проголосила себе єдиним

представником українського пролетаріату і налічувала від 4,3 до

7 тис чол, перестала звертати увагу на національні проблеми, вва-

жаючи основним завданням вирішення соціально-економічних питань

Наприкінці 1906 р партія почала занепадати У 1907 р майже в пов-

ному складі був арештований центральний комітет «Спілки», роз-

громлені основні комітети парти в Київській, Полтавській, Волинській,

Чернігівській і Подільській губерніях Тому невдалою була спроба

партійного керівництва організувати свою передвиборчу кампанію

до III Думи Після третьочервневого перевороту 1907 р лідери «Спілки»

емігрували і створили у 1908 р у Відні закордонну групу парти, яка

співробітничала з Л Троцьким У 1909—1911 рр «Спілка» як організо-

вана політична партія фактично не існувала, збереглися лише деякі

нечисленні п групи на Волині У цих умовах М Меленевський висту-

пив з ініціативою об'єднання з УСДРП Однак виявилося, що УСДРП

не мала з ким об'єднуватися, оскільки напередодні Першої світової

війни «Спілка» як політична організація перестала існувати

Ідейна та організаційна еволюція РУП завершилася в грудні 1905 р

Частина діячів цієї парти, яка групувалася навколо М Порша, В Вин-

ниченка, Д Антоновича, С Петлюри, скликала новий з'їзд, який

поклав кінець офіційному існуванню РУП та проголосив створення

Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). З'їзд

прийняв статут новоствореної парти та ухвалив резолюції з програм-

них і тактичних питань В основу програми УСДРП було покладено

Ерфутську програму німецької соціал-демократи У головному партій-

ному документі наголос було зроблено на парламентські, консти-

туційні форми боротьби Основне положення «наукового соціалізму»

про диктатуру пролетаріату було відсутнім Серед вимог висувалися

лозунги демократичної республіки, загального, рівного і прямого

виборчого права при таємному голосуванні, свободи слова, друку,

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

совісті, спілок, страйків, 8-годинного робочого дня тощо В аграрному

питанні УСДРП прийняла платформу муніципалізації землі, висува-

ючи вимогу конфіскації удільних, церковних і монастирських земель

та передачі їх у власність місцевих або крайових самоуправлінь Пи-

тання про конфіскацію поміщицьких земель взагалі не ставилося

В роки першої російської революції, коли Україна була охоплена аг-

рарним рухом, УСДРП негативно ставилась до стихійних селянських

виступів і закликала спрямувати агітаційно-пропагандистську роботу

на те, щоб переконати селян в необхідності організованої і планомірної

боротьби за соціалістичний лад Він проголошувався для робітників

і селян єдиним шляхом виходу з теперішнього пригніченого становища

У національному питанні УСДРП уже на II з'їзді (грудень 1905 р )

декларувала рівні права всіх націй і висловлювалася за збереження

в партійній програмі вимоги національно-територіальної автономії

України В цілому програмні вимоги парти не виходили за межі за-

гальнодемократичних завдань Вони зводилися до ліквідації само-

державства та встановлення республіканського ладу в Роси, скасу-

вання решток феодалізму в соціально-економічній сфері, забезпе-

чення права націй на самовизначення, запровадження громадянських

свобод

Соціальну базу УСДРП складали студентська молодь, дрібні служ-

бовці, промислові і сільськогосподарські робітники, селяни

Під час революції 1905—1907 рр українські соціал-демократи ви-

знавали страйк головним засобом боротьби, проводили значну агітацій-

но-пропагандистську діяльність Партія видавала у Львові щомісячні

часописи, розраховані на робітників («Праця») та селян («Селянин»),

агітаційні листівки та відозви, які розповсюджувалися в Над-

дніпрянській Україні За три перші роки свого існування УСДРП

видала близько 300 тис друкованих аркушів своєї літератури і 10 тис

прокламацій Чисельність УСДРП наприкінці першої російської рево-

люції (березень 1907 р) становила майже 3 тис чол

Основні зусилля українські соціал-демократи спрямовували на

міський пролетаріат, з допомогою якого прагнули поширити свій вплив

і на селян Тому УСДРП в роки першої російської революції керувалася

лозунгом «через місто в село» і мала значну частину своїх осередків

у сільській місцевості Київської, Подільської, Полтавської та Чернігів-

ської губерній УСДРП пропагувала свої програмні вимоги серед сол-

датів,

шкільної і студентської молоді, інтелігенції їй вдалося органі-

зувати в 1905—1907 рр низку економічних страйків міського і сільсько-

го пролетаріату Партія звертала увагу і на роботу серед професійних

спілок, кооперативних організацій, товариств «Просвіти» Вагому роль

осередки УСДРП відіграли в русі за українізацію системи освіти, що

розгорнувся восени 1906 — навесні 1907 р

Після бойкоту І Державної думи українські соціал-демократи взяли

участь у виборах до II Думи, блокуючись у виборній кампанії з рево-

62 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

лющйними та демократичними партіями і пропагуючи свої програмні

вимоги Проте парти вдалося провести до Думи лише одного депу-

тата від Київської губернії

Низька результативність передвиборчої діяльності УСДРП зумов-

лювалася відсутністю відповідного політичного досвіду, слабким зв'яз-

ком між п керівництвом і рядовою масою, негативним ставленням до

парти російської соціал-демократи, ворожнечею Спілки тощо Однак

у роки першої російської революції УСДРП залишалася помітним

осередком політично активних елементів українського суспільства

У післяреволюційний період партія значно ослабила свою діяль-

ність Щоправда, вона брала участь у виборах до III Думи, але не

змогла провести жодного депутата

Після серп арештів у серпні 1907 р були ослаблені місцеві осередки,

паралізована робота центрального комітету УСДРП, а провідники

організації В Винниченко, Д Донцов, А Жук та ш емігрували і запо-

чаткували Закордонну групу УСДРП. Завдяки цьому партія дещо

активізувала видавничу та агітаційно-пропагандистську діяльність

З листопада 1909 р у Львові відновилось видання часопису «Праця»

У 1910 р розпочато випуск газети «Робітник» та деяких інших ви-

дань Лише у 1913—1914 рр настало певне пожвавлення у діяль-

ності місцевих організацій УСДРП, пов'язане із загальним наростан-

ням революційно-визвольного руху в Російській імперії Отже, в роки

між першою і другою революціями в Роси українська соціал-демок-

ратія намагалася протидіяти політиці великодержавного шовінізму

царського уряду, захищала право України на національно-терито-

ріальну автономію

Напередодні Першої світової війни УСДРП разом з російською

соціал-демократією виступила проти справи Бейліса, розповсюджу-

вала травневі листівки, відозви до пам'яті Т Шевченка тощо І хоча

партія перебувала в стані певної організаційної кризи, вона залиша-

лась єдиною національною політичною силою, що зберегла основні

елементи своєї структури та кадри здібних політичних керівників

і теоретиків

На початку XX ст на хвилі загального піднесення політичного

руху в Україні крім українських соціалістичних, ліворадикальних

партій виникають також національні ліберально-демократичні органі-

зації Зокрема, восени 1904 р із Всеукраїнської безпартійної загальної

демократичної організації відокремилася Українська демократична

партія (УДП). Виникнення УДП стало закономірним наслідком праг-

нення частини українських ліберально-демократичних, поступових

сил до політично-організаційного об'єднання Разом з тим до здійснен-

ня цього кроку поміркованих українців підштовхнуло побоювання,

що молоді, радикально настроєні соціалісти, підпорядкувавши собі

український рух, спрямують його в таке русло, де буде важко плив-

ти респектабельним професорам, урядовим чиновникам та земцям

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

Утворення УДП, як і формування інших політичних національних

структур ліберальної орієнтації, свідчило про розширення україн-

ського політичного руху

Програма УДП, ухвалена з'їздом, передбачала такі завдання

встановлення конституційного правління, забезпечення участі народу

в державних справах через загальне безпосереднє, рівне, пропорцій-

не і таємне голосування, здійснення демократичних свобод, здобут-

тя національно-територіальної автономії України і нових національ-

них прав для українців у межах федеративної Російської республіки

У сфері економічного життя партія вимагала проведення соціальних

реформ встановлення 8-годинного робочого дня, державної пенси

немічним, калікам і всім робітникам, які досягли 60-го віку, прог-

ресивного прибуткового податку, знищення прав спадщини на фаб-

риках і заводах, передачу за оплату в користування селянства дер-

жавних, монастирських, удільних та кабінетних земель на території

України

Програма УДП за своїм змістом і політичною спрямованістю нага-

дувала програмні положення «Союзу визволення» — зародка майбут-

ньої парти кадетів В Дорошенко стверджував, що Українська де-

мократична партія, яку очолювали В Чеховський, О Лотоцький,

Є Чикаленко, відрізнялася від російських кадетів лише тим, що ви-

магала автономії не тільки Польщі, Фінляндії, а й України

УДП проіснувала приблизно один рік, залишаючись весь час не-

достатньо міцним політичним об'єднанням Проте їй вдалося на хвилі

загального суспільно-політичного піднесення в ході революції про-

вести певну роботу, спрямовану на пропаганду і відстоювання своїх

програмних вимог її представники активно боролися за скасування

обмежень на українське друковане слово Вони брали участь у зем-

ських зборах, виступали перед робітниками і селянами, роз'яснюючи

свої вимоги в соціально-економічній, політичній і національній сфе-

рах УДП випускала брошури і звернення, не залишала поза увагою

загальноросійські політичні заходи — з'їзди лікарів, журналістів,

вчителів тощо Проте короткочасне існування не дало змоги парти

продовжити роботу

Усередині парш з самого початку її утворення виявилася не тільки

«права» опозиція старих громадівців, а й «ліва», яка вимагала актив-

ності на політичному грунті і вважала старі громади гальмом для

своєї діяльності Радикальна течія в УДП, представниками якої були

Б.

Гргнченко, С. Єфремов, М. Левицький, Ф. Матушевський, пішла

шляхом створення своєї власної парти, формування якої завершилося

навесні 1905 р Новостворена Українська радикальна партія (УРП)

виступала з критикою існуючого ладу в Роси, проти експлуатації

робітників і селян, за політичні свободи Вона вважала, що будь-яка

експлуатація людини має бути скасована, а земля зі всіма її багат-

ствами, всі фабрики, заводи і засоби виробництва мають ста

ги

спільною

64 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

власністю робочих людей Програма УРП передбачала введення прог-

ресивного податку на прибуток та спадщину, викуп у власність краю,

округи чи громади всіх підприємств, насамперед таких, як залізни-

ці,

пароплави, копальні та ш , підтримку громадських, товаристських

(кооперативних) підприємств В аграрному питанні партія домагала-

ся передачі усіх державних (казенних), удільних, монастирських,

церковних земель до крайового земельного фонду підпорядкування

краю,

округи чи громади Цей фонд передбачалося використовувати

для потреб хліборобів Крім того, було запропоновано примусово

викупити за рахунок крайових, окружних чи громадських коштів усі

землі приватних власників Щодо задоволення інтересів робітників,

то УРП вимагала 8-годинного робочого дня, охорони праці, соціаль-

ного страхування тощо Отже, в соціально-економічних питаннях

українські радикали займали позицію, близьку до народних соці-

алістів

УРП вважала за необхідне піднесення свідомості трудящих для

боротьби проти існуючого ладу Віддаючи перевагу легальним фор-

мам і методам діяльності, радикали не виключали також інших шляхів

УРП була впевнена, що здійснити всі соціальні ідеали можна буде

тільки при повній політичній самостійності українського народу і не-

обмеженому праві вирішувати самому всі питання, що його стосу-

ються Водночас першочерговою метою партія вважала встановлення

в Роси конституційного ладу, який би забезпечував як права особи-

стості, так і права націй та народностей Враховуючи реальні обста-

вини, оптимальним варіантом вирішення національної проблеми ра-

дикали вважали надання кожній національності права на автономне

самоуправління з крайовою Радою Отже, своїми вимогами УРП на-

магалася знайти підтримку як серед пролетаріату га селянства, так

і серед демократичної інтелігенції Молодь у той час не сприймала

політичну орієнтацію УРП і більш охоче тягнулася до РУП

Українська радикальна партія в 1905 р розгорнула порівняно енер-

гійну публіцистичну діяльність, видаючи велику кількість політич-

ної літератури Представники парти брали участь у роботі з'їздів

лікарів, журналістів, учителів, українських клубів, «Просвіт» УРП

пішла на певне співробітництво з іншими партіями Так, у червні

1905 р українські радикали взяли участь у зібраннях різних полі-

тичних сил, зокрема УНП і УДП На них була визнана необхідність

добиватися політичної автономії України в межах Російської держа-

ви Проте УРП не мала широкої підтримки і залишалася переважно

інтелігентською організацією

Подібність платформ, ідеологічних засад УДП і УРП змусила ці

дві парти наприкінці 1905 р об'єднатися в одну організацію — Україн-

ську демократично-радикальну партію (УДРП). Найвидатнішими її

представниками були Б. Гргнченко, С. Єфремов, М. Левицький,

Ф. Матушевський, В. Науменко, Є. Чикаленко. УДРП за своєю

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

програмою і тактикою була подібна до російських кадетів і розхо-

дилась з ними в питанні про автономію Крім вимоги національної

школи і права користування українською мовою в державних уста-

новах, вона висувала ще й автономістсько-федералістичні гасла

Центральним пунктом практичної програми УДРП було знищення

абсолютизму і утвердження конституційного ладу Російська держа-

ва, на думку діячів парти, повинна була стати федерацією рів-

ноправних народів У соціально-економічній сфері УДРП по суті по-

вторювала вимоги, сформульовані в програмі УРП Однак ідею по-

літичної національно-територіальної автономії партія розглядала як

вихідний принцип для побудови всієї системи економіки суверенної

України

Отже, УДРП своєрідно поєднувала ліберальні елементи та ідеї

гуманістично-демократичного соціалізму, цінності лібералізму та со-

ціальної справедливості Вона прагнула стати загальнонаціональною

організацією, виражати інтереси всього українського народу Проте

на практиці цю роль радикал-демократи здійснити не змогли Потен-

ційною соціальною основою парти були інтелігенція, заможне селян-

ство,

представники деяких інших соціальних прошарків Разом з тим

за своїм складом УДРП була, як писав С Єфремов, «найдужча і най-

солідніша з усіх українських сучасних партій»

У 1905—1907 рр відбулося шість з'їздів УДРП, на яких було оформ-

лено створення парти, визначена тактика взаємовідносин з іншими

політичними силами, ставлення до виборів в Думи Взагалі, УДРП

була партією парламентського типу, яка значно пожвавлювала роботу

в період виборів і в найбільш гострі моменти діяльності Думи

Блокуючись з кадетами та єврейськими організаціями, УДРП про-

вела за списками кадетів до І Думи І Шрага, П Чижевського, М Біля-

шівського, А В'язлова, О Грабовецького Персонально від парти до

Думи пройшов В Шемет Завдяки ініціативі діячів УДРП в І Думі

була організована українська думська фракція, в основу політичної

діяльності якої було покладено програмні вимоги радикал-демо-

кратів

Партія взяла участь у виборах до II Державної думи, але не

змогла провести жодного свого депутата Разом з тим значною мірою

завдяки їй в II Думі була організована Українська думська громада

чисельністю 47 чол, яка розробила ряд законопроектів

УДРП здійснювала також видавничу діяльність Вона випускала

тижневик «Рідний край», часопис «Громадська думка», газету «Рада»,

інші видання, через які проводила свої програмні вимоги Крім партій-

них видань діячі парти брали участь також у випуску історичної,

наукової, етнографічної літератури, що відігравала важливу роль у

формуванні національної свідомості Під час революції 1905—1907 рр

УДРП вдалося поширити свій вплив на всю Україну Проте УДРП

зберегла ідейно-політичну строкатість З'їзд УДРП, який відбувся

66 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

під час роботи II Думи, показав, що в парти виникло дві течи —

прокадетська демократична та народно-соціалістична Інтелігентські

сили парти мали недостатньо міцні зв'язки з масами

Арешти на початку 1906 р призвели до організаційно-політичного

ослаблення УДРП Внаслідок подальших політичних репресій і зни-

щення кадрів партійне життя поступово завмирало, частина парти

стала на шлях культурницької діяльності Напівлегально партія змогла

існувати до заснування восени 1908 р непартійного Товариства ук-

раїнських поступовців (ТУП). Слід підкреслити, що УДРП не зазнала

такого розгрому, як соціалістичні українські парти Вона зберегла

своїх діячів, майно, що дало змогу ТУП здійснювати порівняно знач-

ну культурно-освітню діяльність ТУП не було власне партією і стави-

ло за мету спільну працю українців у боротьбі за національні інтере-

си Платформа організації була близькою до платформи кадетів і

грунтувалась на визнанні принципів конституційного парламен-

таризму і автономії України, гарантованих федерацією рівноправ-

них народів Крім загальних політичних вимог ТУП висувало широку

програму захисту і розвитку української культури, мови та націо-

нальної школи Очолювала організацію рада, що обиралася щоріч-

ним з'їздом У різний час в п складі перебували М Гру шевський,

С Єфремов, В. Винниченко, Є Чикаленко, І. Шраг, С. Петлюра,

Д Дорошенко, Л Старицька-Черняхгвська, П. Стебницький

та ін

ТУП входило до Всеросійського товариства автономістш-феде-

ралістів Обережна тактика діячів ТУПу зберегла політичний про-

від цієї організації недоторканним царською адміністрацією аж до

.915 р

На початку XX ст в Наддніпрянщині поряд з українськими націо-

нальними діяли також всеросійські, єврейські, польські та інші полі-

тичні парти Спектр їх діяльності був широким і розмаїтим, оскільки

зключав організації лівого, центристського і правого напрямів Се-

зед російських ліворадикальних партій, організації яких були в Ук-

раїні, варто назвати РСДРП, Партію соціалістів-революцюнерів,

анархістські групи Помітне місце в Україні займала Конституційно-

демократична партія — партія ліберальної орієнтації, яка прагнула

до демократичних перетворень парламентським шляхом У роки пер-

_юі російської революції в Україні сформувалась і діяла буржуазна

партія октябристів (Союз 17 октября) Восени 1905 р розпочалося

дівидке зростання монархічних організацій, серед яких були Союз

руського народу, Союз Михаїла Архангела, Партія націоналістів тощо

Всі вони стояли на великодержавних шовіністично-монархічних по-

зиціях

Польські та єврейські політичні організації відстоювали свої на-

ціональні інтереси, поєднуючи їх із здійсненням тих чи інших соці-

ально-економічних

політичних вимог

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

РОБІТНИЧИЙ, СЕЛЯНСЬКИЙ

І ЗАГАЛЬНОДЕМОКРАТИЧНИЙ

_ РУХ В УКРАЇНІ

З^Зж

Початок XX ст. позначився в Україні піднесенням

робітничого, селянського, загальнодемократичного рухів, що зумов-

лювалося соціально-економічною кризою 1900—1903 рр. та антина-

родною політикою російського самодержавства. В 1900 р. у Харкові

відбулася багатотисячна травнева демонстрація. У 1901—1902 рр. по-

літичні страйки і демонстрації пройшли в Києві, Катеринославі, Оде-

сі та інших містах. Робітники висували економічні вимоги — запро-

вадження 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати,

видача її готівкою, а не продуктами тощо. Страйковий рух робітни-

ків у 1900—-1903 рр. невпинно наростав. Якщо в 1900 р. страйкувало

близько ЗО тис, то в 1903 р. — понад 86 тис. чоловік.

Поступово від економічних вимог робітники перейшли до полі-

тичних, висуваючи лозунги політичних свобод. Навесні 1901 р. семи-

тисячна політична демонстрація робітників і студентів Харкова про-

ходила під гаслами «Геть самодержавство!», «Хай живе свобода!».

Нового розмаху робітничий рух набув у 1903 р., коли Україну охопив

загальний політичний страйк. Він розпочався у Баку на Закавказзі й

перекинувся до Одеси, Катеринослава, Києва, Миколаєва, Єлисавет-

града та інших промислових центрів і районів України. У страйку взяло

участь близько 200 тис. робітників, з них понад 115 тис. в Україні. У

багатьох містах відбулися великі робітничі демонстрації і мітинги, які

супроводжувалися кривавими сутичками з поліцією та військами. За-

гальний страйк 1903 р. мав ряд особливостей. По-перше, він був найбільш

масовим. По-друге, всі страйкарі вперше об'єднали вимоги економічно-

го і політичного характеру. Вони проголошували лозунги «Хай живуть

політичні свободи!», «Хай живе демократична республіка!». Загальний

страйк проходив не стихійно, а мав організований характер, що свід-

чило про зростання згуртованості і єдності робітників у боротьбі за свої

економічні і політичні інтереси. Проте в цілому страйки 1900—1903 рр.

відбувалися неодночасно по всіх містах, а це послаблювало страйкую-

чих і полегшувало царському уряду можливість придушення їх.

З 1904 р. масові робітничі мітинги і демонстрації спрямовувалися

не тільки проти антинародної політики царизму, а й проти війни,

яку вела Росія з Японією. Лише в листопаді в Одесі відбулися дві

антивоєнні демонстрації за участю 8 тис. чол. Антивоєнні виступи

робітників послужили поштовхом до посилення антивоєнного руху

серед солдатів і селянства. Всього протягом 1904 р. в Україні відбу-

лося понад 90 антивоєнних виступів.

68 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Страйковий рух охопив і міста Східної Галичини У 1900—1903 рр

тут відбулося 42 робітничі виступи за участю понад 18 тис чол У 1904 р

робітники Галичини організували ЗО страйків Особливо помітним став

виступ працівників нафтової та озокеритної промисловості, в якому,

за офіційними даними, брало участь понад 6 тис чол Страйкарі ви-

сували переважно економічні вимоги

На початку XX ст. внаслідок тяжких умов життя селянства та

існування поруч з селянськими господарствами великопоміщицьких

маєтків посилюються селянські виступи і заворушення. В 1900 р

селянські заворушення відбулися в ряді сіл Київської та Подільської

губерній Основною причиною селянських виступів було малоземелля

Позбавлені засобів для існування, безземельні і малоземельні селяни

самовільно захоплювали поміщицькі землі, вирубували ліс, заорювали

сінокоси, добивалися повернення відрізків тощо Становище селян

погіршало в 1901 р внаслідок недороду Тому за 1900— 1901 р в Ук-

раїні було зареєстровано кілька сотень селянських виступів 3 95

повітів України селянськими заворушеннями було охоплено 64 За-

галом аграрний рух у 1900—1902 рр охопив усі райони України,

проте найбільшого розмаху він набув на Правобережжі, де сильни-

ми були пережитки кріпацтва, більш глибокі, ніж в інших регіонах

краю,

соціально-економічні і національно-релігійні суперечності Якщо

на Півдні України, де селяни були краще забезпечені землею й

заробітками, в 1900—1901 рр відбулося ЗО селянських заворушень,

на Лівобережжі — 50, то на Правобережжі — понад 200 Найбільш

поширеними формами боротьби селян за землю були потрави по-

міщицьких посівів і сінокосів, захоплення земель та угідь, відмова

від сплати боргів і платежів та ш

У 1902 р селянський рух охопив Полтавську, Київську, Харків-

ську та інші губернії і досяг найбільшої сили У ряді районів селянська

боротьба переросла в масові збройні виступи Поміщики тікали, ки-

дали свої маєтки напризволяще Лише в березні було зруйновано 40

поміщицьких маєтків у Полтавській губернії Усього протягом берез-

ня — квітня 1902 р сталося понад 120 нападів на економи поміщиків,

багатих орендарів, унаслідок чого 105 маєтків було розгромлено

Доведені до відчаю злиднями і стражданнями, селяни забирали в

поміщицьких садибах хліб, картоплю, сіно для худоби, необхідний

оеманент, знаряддя праці Серед селян поширювалися чутки про

існування царського указу, згідно з яким їм нібито дозволялося заби-

рати у поміщиків хліб, землю, майно Проте царський уряд розвіяв

ці селянські ілюзії, надіславши на село війська, щоб з допомогою

зброї придушити повстання Звірячі розправи уряду з повстанцями

доказали селянам суть царської влади, кому вона служить і кого

захищає Тільки в Харківській губернії після збройного придушення

повстань до суду було притягнуто 960 осіб Без судових рішень бага-

тьох селян покарано шомполами Учасників виступів ув'язнювали,

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

відправляли на каторжні роботи або на заслання до Сибіру та інших

віддалених районів країни Але це не припиняло революційних

настроїв серед селян їх підсилювала і агітація революційних партій,

які закликали селян до боротьби проти царського режиму Серед

селян розповсюджувалась література есерів, рушвців, зокрема бро-

шура «Дядько Дмитро», в якій у популярній формі викривався са-

модержавно-поміщицький лад і звучав заклик до боротьби проти

великого поміщицького землеволодіння Про масштаби революцій-

ної агітації на селі переконливо свідчить хоча б той факт, що лише

протягом січня—березня 1902 р на Полтавщині жандармські чинов-

ники зареєстрували 68 різних нелегальних видань

Селянські повстання на Полтавщині й Харківщині мали значний

вплив на розгортання аграрного руху в інших губерніях України

Хоча царські «власті» всіляко приховували правдиву інформацію про

ці події, чутки про них поширювалися серед селянства У 1902 р на

Україні відбулося 320 селянських виступів, які охопили 556 сіл Особ-

ливістю селянського руху 1902 р. порівняно з попередніми роками

була його масовість. Із 320 виступів 212 було ліквідовано з допомогою

поліції та військ Однак за своєю суттю селянський рух залишався

ще розрізненим і стихійним Протягом 1903—1904 рр в підросійській

Україні відбулося 411 виступів, у яких брали участь селяни 439 сіл з

населенням майже 350 тис чол За підрахунками історика селянського

руху М Лещенка, всього в 1900—1904 рр в Україні відбулося 1022

виступи селян, що охопили 1300 сіл з населенням 800 тис чол

Важким було становище українських селян і на Буковині, Гали-

чині та Закарпатті, де більша частина землі належала поміщикам,

серед яких переважали чужинці поляки, румуни, мадяри На по-

чатку XX ст у цих регіонах постійно зростає число селянських

страйків 1902 р страйк, у якому взяло участь 200 тис селян, охопив

усі східні частини Галичини Селяни виявили надзвичайну стійкість

і добилися для себе деяких поступок з боку поміщиків

Поряд із наростанням боротьби робітників і селян на початку XX ст

відбувалося піднесення політичної активності ліберально-демократич-

них верств населення, студентської та учнівської молоді Посилився

опозиційний рух і ліберальної буржуазії, яка проявляла незадово-

лення жорсткою внутрішньою політикою царизму й домагалася част-

кових демократичних реформ, у тому числі в сфері влади Опозицій-

ний ліберальний рух розвивався насамперед серед земських діячів

службовцгв-стаіистів, агрономів, лікарів та інших фахівців У Київ-

ській, Полтавській і Волинській губерніях, де земства були запро-

ваджені в 1911 р, опорними пунктами ліберального руху були

судові установи та міські думи

У 1902 р відбувся «всеросійський земський зліт», який склав про-

граму звернення до уряду Першим пунктом у ній стояла вимога

зрівняння в правах селян з усіма іншими станами і реформа земств

70 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ