Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

них — 43, великоземельних селян — 13 відсотків Тут було менше

залишків кріпосництва і найвищого ступеня досягла капіталізація,

широко використовувалися сільськогосподарські машини, агрокуль-

тура і вільнонаймана праця прийшлих робітників

Розвиток капіталізму в сільськогосподарському виробництві мав

місце і на західноукраїнських землях Відбувалося скорочення помі-

щицьких володінь, землі яких переходили до буржуазії та замож-

них селян Спостерігалося обезземелення селянства Для того щоб

вижити, селянська біднота змушена була шукати заробітків поза се-

лом,

швидкими темпами зростала еміграція Земля скуповувалася

заможною верхівкою села У господарствах поміщиків та заможних

селян впроваджувалися досягнення агрокультури, прогресивні змі-

ни у структурі посівних площ

Внаслідок проникнення капіталістичних відносин у сільське гос-

подарство посилювалась диференціація селянства Впливовою силою

стає заможна верхівка села, в якій царизм вбачав свою опору

Проте розвиток капіталізму в сільському господарстві відбував-

ся повільними темпами Консервативні дворянські методи ведення

господарства, відстала агрокультура суттєво впливали на урожай-

ність На початку століття врожайність зернових культур в Україні

була надзвичайно низькою Середня врожайність на одну десятину

становила жита — 45 пудів, пшениці —45—50, вівса — 46, греч-

ки — 27 пудів Низькі врожаї постійно тримали селянина на межі

голоду

Загальний стан сільського господарства, існуюча система земле-

володіння і землекористування, напівголодне існування селянства

в багатій чорноземами Україні ставили на порядок дня запроваджен-

ня невідкладних заходів для подолання існуючого становища Роз-

робка і впровадження таких заходів в імперській Роси могли здійсни-

тись виключно центральним урядом

Реформа розпочалася з 1907 р і ввійшла в історію як столипінська

аграрна реформа, названа по імені п ініціатора П Столипша Розробле-

на реформа передбачала зруйнування селянської общини і створен-

ня фермерських господарств хутірського типу Вона була спрямова-

на на зміцнення заможного селянства через насадження приватної

селянської власності на землю. За задумом П Столипша, фермерські

господарства мали стати надійною опорою на селі існуючому імперсько-

му режиму

У процесі здійснення аграрної реформи в Україні селянство, особ-

ливо біднота, було поставлено в такі умови, що змушували прода-

вати свої наділи за безцшь заможним селянам-фермерам До липня

1913 р по всіх губерніях України незаможними селянами було прода-

но 745 тис десятин землі Особливо багато надільних земель було

продано на Правобережжі та на Півдні України, де відбувався при-

скорений процес розвитку капіталізму Створення фермерських гос-

СОЩАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

подарств в Україні відбувалося більш швидкими темпами, ніж у Росії.

До 1913 р. на Правобережжі 48 відсотків селян виділилося на хуто-

ри,

на Півдні — 42, на Лівобережжі — 16,5 відсотка. Всього на Ук-

раїні протягом 1906—1912 рр. було створено 226 тис. фермерських

господарств. Заможні селяни, які становили лише 5,1 відсотка всіх

господарств, зосередили в своїх руках 8,5 млн десятин землі.

Внаслідок столипінської реформи значно поглибився процес дифе-

ренціації селянства. Зігнане із землі незаможне селянство масово

переселялося в інші регіони імперії. Сотні тисяч українських селян

переселялися на Середнє Поволжя, Північний Кавказ, у Сибір, на

Далекий Схід. З 1906 по 1912 р. з України в інші регіони імперії

переселилося більш як 3 млн селян. Третина з них повернулися в Ук-

раїну, однак, втративши свої господарства, поновили ряди сільського

пролетаріату.

А Отже, політика насадження фермерських господарств

ЧР

і переселення селянства не послабила соціальні протиріччя

Ся на селі, а призвела до їх загострення. Столипінська аграрна

' реформа не розв'язала докорінно проблеми економічних пе-

ретворень у сільському господарстві України.

СУСПІЛЬНЕ

ЖИТТЯ УКРАЇНИ

НА МЕЖІ ХПС-ХХ ст.

Початок XX ст. ознаменувався значним пожвавлен-

ням суспільно-політичного руху в Україні. Яскравим проявом цього

стало утворення в Австро-Угорщині та Російській імперії українських

партій. їх спектр був досить широким і включав різні напрями: револю-

ційно-радикальний, ліберально-демократичний, національно-радикаль-

ний тощо. Прихильність до цих напрямів чи поєднання їх в політичному

русі зазнавали певної еволюції і зумовлювали наявність різних полі-

тичних партійних установок, шляхів, методів, засобів досягнення про-

грамних завдань. Українські партії в Росії і Австро-Угорщині діяли в

неоднакових умовах. Проте всі вони відповідно до своєї ідейно-полі-

тичної спрямованості обґрунтовували і відстоювали національні, полі-

тичні та соціально-економічні вимоги, були втягнуті в орбіту найваж-

ливіших суспільних процесів та подій, пропонували широкий діапазон

способів та шляхів вирішення найболючіших тогочасних проблем.

На демократизацію життя суспільства, прогресивні зміни в со-

ціальній і економічній сферах, в системі політичних відносин спря-

мовувалися робітничий, селянський, загальнодемократичний рух

в Україні.

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст.

2 0—241

УКРАЇНСЬКІ ПАРТІЇ

В АВСТРО-УГОРЩИНІ

І УЧАСТЬ ЇХ У СУСПІЛЬНО-

ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ~

Система політичних партій і організацій на західно-

українських землях почала формуватися наприкінці XIX ст, тобто

раніше, ніж в Наддніпрянській Україні їх утворення і діяльність на

відміну від Роси відбувалися в легальних умовах

У жовтні 1890 р прихильники радикально-демократичної течи

скликали свій з'їзд у Львові, на якому була створена перша легаль-

на українська політична організація європейського типу — Русько-

українська радикальна партія (РУРП). Серед а засновників були

І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький, Є. Левицький, В. Охргмович,

Т. Окуневський, Р. Яросевич та ш Згодом радикали почали вжива-

ти назву Українська радикальна партія (УРП). Ця партія стала пер-

шою модерною українською політичною організацією її створення

зумовлювалося гостротою соціальних і національних проблем, полі-

тичною слабкістю народовського руху та ренегатством москвофілів

Воно стало реакцією молодого покоління політиків української орієн-

тації на угодовську та компромісну політику народовців щодо поля-

ків,

своєрідним протестом і водночас викликом старшому галицькому

громадянству, його ідеям та методам ведення політичної діяльності

Програма парта, підготовлена І Франком, М Павликом, Є Ле-

вицьким, Р Яросевичем і схвалена з'їздом, стратегічною метою в еко-

номічній сфері проголошувала зміну «способу продукції згідно зі здо-

бутками наукового соціалізму», «колективного устрою праці і колек-

тивної власності» Серед політичних завдань висувалися такі повна

свобода особи, слова, організацій, зібрань, друку, віросповідання, за-

безпечення кожному громадянину найповнішого впливу на вирішення

всіх питань політичного життя, автономії громад, повітів, країв, на-

дання кожному народу можливості якнайповнішого культурного роз-

витку, використання надбань науки і культури на благо людини

Використаний у програмі парти термін «науковий соціалізм» свідчив

про вплив марксистського вчення на її авторів Проте теоретичні

питання соціалізму в програмних документах РУРП не були чітко

розроблені Потребувала конкретизації ідея «колективної» власності

на засоби виробництва, оскільки залишилося незрозумілим, чи партія

добивається скасування приватної власності і трудових господарств,

чи лише великих капіталістичних

Мінімальна практична частина програми партії грунтува-

лася на ідеях так званого народницького соціалізму, однак під

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

значним впливом німецької соціал-демократи У ній висувалось зав-

дання досягнення «матеріального добробуту всіх робітничих людей»,

ліквідації будь-якого визискування, введення безплатної освіти тощо

РУРП виступала за збереження дрібної та середньої власності, перед-

бачала низку реформ, які мали стримати пролетаризацію села, до-

магалася викупу сільськими громадами поміщицької землі

Автори програми проповідували доцільність еволюційного переходу

трудящих до соціалізму на основі широкої демократи і вперше серед

галицьких українців висунули вимогу загального та рівного виборчого

права РУРП проголосила парламентаризм одним із найважливіших

принципів своєї діяльності і вважала, що соціальною базою радикально-

го руху, виходячи з аграрного характеру краю, мало бути селянство,

яке в Галичині на 80 відсотків було безземельним Засобом боротьби

радикали обрали земельні страйки — дієвий спосіб мобілізації мас до

політичної діяльності РУРП у своїй програмі та практичній діяльності

рипуче виступала проти втручання церкви та духовенства в політику

У національному питанні Українська радикальна партія

виступала за розвиток крайової автономії і за «піднесення по-

куття національної самосвідомості і солідарності в масах усього

русько-украгнського народу через літературу, збори, з'їзди,

товариства, демонстрації, вгдчити, печать та ін.».

Проти молодої парти відразу виступили всі реакційні сили — від

цфщійних властей, польської шляхти і адміністрації до москвофілів

. навіть народовців Останні не розуміли необхідності створення широ-

кої політичної організації в Галичині РУРП звинувачувалася в нама-

ганні знищити сім'ю, безбожництві, національному нігілізмі тощо.

Незважаючи на таке ставлення різних суспільно-політичних сил,

РУРП розгорнула агітацію серед селян і робітників Водночас вона

новела рішучу боротьбу проти угодовства народовців, зокрема проти

іх лідерів Ю Романчука, О Барвшського, О Огоновського, М Телі-

шевського, С Сембратовича, які проголосили у листопаді 1890 р у га-

лицькому сеймі «нову еру» — угодовську програму

На II з'їзді УРП, що відбувся в жовтні 1891 р у Львові, після диску-

сій з програмних питань було підтверджено прихильність парти до

«народницького соціалізму — всіх робітних людей» Висувалося завдання

проводити роботу «серед міських і фабричних робітників, освідомлюючи

-х не лише як робітників, але і як українців, щоби спинити полонізацію

українських робітників , їх розрив з сільською українською людністю»

Прийняті з'їздом рішення орієнтували діячів парти на посилення

•одггико-просвітницької роботи серед робітників і селян, зобов'язували

іх вступати до різноманітних товариств та інституцій При цьому

зносини з іншими партіями не допускалися

Для залучення населення до політичної боротьби УРП розгорнула

агітацію за загальне й рівне виборче право 3 цією метою радикали

уже в грудні 1890 р скликали у Львові народне віче Такі зібрання

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

відбувалися не тільки в повітових центрах, а й у сільських громадах

УРП вперше у Східній Галичині пропагувала в масах соціально-еко-

номічні ідеї, використовуючи для цього часописи «Народ», «Хлібо-

роб»,

«Радикал», «Громадський Голос», а також заснований у 1894 р

І Франком літературно-науковий журнал «Життя і Слово» Радикали

створювали в селах «Народні спілки», кооперативні крамниці, каси,

повсюдно організовували товариства «Просвіта»

Причини успіху цієї парти крилися в умілому п проводі і у про-

грамних документах, де вперше виразно висувалося завдання бо-

ротьби за права особи, громади і народу як головна мета РУРП вис-

тупала поборницею інтересів українських селян

Діячі УРП прагнули зав'язати тісну співпрацю з Галицькою робіт-

ничою партією, яка в основному об'єднувала польських і частково

українських робітників

Значну увагу радикальна партія приділяла національному самовиз-

наченню українського народу Вона виховувала в масах почуття все-

української національної єдності, робила все, щоб вивести їх з-під

впливу москвофілів і залучити на бік українського національного

руху Виступаючи проти москвофілів, радикали першими відкрито

назвали свою партію «українською» Поступово вони поширили свою

діяльність на Буковину, частково — Закарпаття, доклали багато

зусиль для пропаганди своїх ідей в Наддніпрянщині

У середині 90-х років XIX ст у Галичині швидко розвивався про-

цес національного самоусвідомлення, що знайшло свій прояв в ідеї

побудови незалежної соборної Української держави Уже в 1895 р

член радикальної парти Ю Бачинський обгрунтував п на основі аналі-

зу становища в Галичині та Наддніпрянщині у своїй книзі «Україна

іггесіепіа» Тому в грудні 1895 р на IV з'їзді УРП національна політи-

ка радикалів була доповнена положенням про державну самостійність

України, яка розглядалась радикалами і як засіб вирішення назрілих

соціальних проблем Отже, політична самостійність українського на-

роду вперше в новій історії українського суспільно-політичного руху

чітко проголошувалася головною програмною метою парти Проте

цю самостійність УРП розглядала як стратегічну мету, а на найближчу

перспективу висувалася вимога перебудови Австро-Угорщини на

федеративних засадах У цьому напрямі важливим завданням парти

була боротьба за поділ Галичини на українську і польську частини та

створення окремих сеймів

Українська радикальна партія брала активну участь у парламент-

ських виборах 1897 р, в ході яких проти радикальних кандидатів

і населення, що їх підтримувало, місцеві «власті» застосували репресії

і відкритий терор Незважаючи на напружену боротьбу між РУРП,

блоком групи народовців Ю Романчука і москвофілів та польською

шляхтою, радикали обрали до парламенту Т Окуневського, Р Яро-

севича та незалежного кандидата Д Танячкевича

36 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Піднесенню авторитету РУРП як захисниці інтересів широких

верств українського населення сприяли рішення VI з'їзду парти,

що відбувся у вересні 1897 р Його делегатами були селяни й робіт-

ники На основі доповідей І Франка, Є Левицького, К Трильовсько-

го,

С Даниловича, Ю Бачинського, Р Яросевича з'їзд схвалив рішення

широко пропагувати ідею загального страйку Важливим завданням

парти проголошувалася боротьба за поділ Галичини на українську і

польську частини та створення окремих сеймів Щодо парламентської

тактики було вирішено співпрацювати з послами австрійської со-

ціал-демократії, проте в рамках власної програми і при збереженні

повної самостійності парти

Наприкінці 90-х років у діяльності радикальної парти виникли

суперечливі тенденції, суть яких полягала в тому, що поряд з роз-

гортанням радикального руху дедалі більше виявлялася політична

диференціація всередині самої УРП Політичному розмежуванню сил

в парти сприяла і її еклектична програма, яка поєднувала різні ідео-

логічні напрями Внутрішньопартійна боротьба, що розгорнулася в

другій половині 90-х років, призвела до утворення трьох основних

фракційних груп власне радикальної, яку очолили М Павлик,

К Трильовський і Л Бачинський, соціал-демократичної на чолі з

Р Яросевичем, М Ганкевичем, М Новаковським та національно-де-

мократичної (В Охрімович, Є Левицький, В Будзиновський) На

партійній конференції у Львові, що була скликана у травні 1899 р,

після тривалих дискусій щодо подальшої долі радикальної парти

стався розкол Ослаблена УРП, яку очолили М Павлик, К Трильов-

ський, Л Бачинський, І Макуха, М Лозинський, на початку XX ст

продовжувала діяти на основі старої програми 3 1904 р Українська

радикальна партія активізувалася, розпочавши реорганізацію

У 1905 р на з'їзді УРП було схвалено нову програму, в основу

якої покладена ідея поєднання соціально-визвольної боротьби україн-

ського народу з національною Вирішення національного питання

радикали насамперед пов'язували з федералізацією Австро-Угорщини

і з утворенням національної політичної території з українських частин

Галичини та Буковини Програма включала вимоги загального вибор-

чого права, свободи зборів, товариств, слова, науки і преси РУРП

виступала як партія всього працюючого народу Вона домагалася

скорочення робочого дня для робітників, дотримання недільного відпо-

чинку, заборони дитячої праці тощо Партія порушувала питання

викупу земель у великих поміщиків за рахунок коштів громадського

фонду і передачі п селянам Радикали розпочали в масах досить актив-

ну пропаганду селянських страйків, організовували масові віча і де-

монстрації з вимогою проведення земельної реформи Лише у

1903—

1904 рр УРП провела, за далеко неповними даними, понад 110 зборів

віч Одночасно радикали здійснювали активну агітацію в масах за

справедливий, демократичний виборчий закон Після виборів 1907 р.

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

центр діяльності парти перемістився до парламенту У 1911 р вона

мала у Відні п'ять послів (Л Бачинський, В Стефаник, К Трильов-

ський, М Лагодинський, П Лаврук), а в галицькому сеймі в 1913 р —

шість 3 1907 р УРП здійснювала свою політику в парламенті в кон-

такті з націонал-демократами Разом з ними радикали виступали

співзасновниками Українського парламентського союзу Одночасно

деякі парти активно працювали над організацією січового руху У

1900 р лідер УРП К Трильовський заснував організацію «Січ», яка

вважала своїм завданням фізичне виховання молоді Спортивні това-

риства «Січ» користувалися великою популярністю серед молоді На-

передодні Першої світової війни в Січовому союзі були десятки тисяч

української молоді, діяло 916 місцевих організацій

Партія зберігала прихильність до ідеї створення в перспективі

єдиної соборної Української держави У 1910 р орган УРП «Громад-

ський голос» писав «Ми хочемо, щоб український народ здобув собі

якнайскоріше самостійність, або мав свою власну державу»

У вересні 1899 р у Галичині утворилася Українська соціал-демокра-

тична партія (УСДП), яку очолили М. Гапкевич, С. Вітик, В. Ох-

рімович. Вона стала автономною секцією Соціал-демократичної робіт-

ничої парти Австрії (СДРПА) Тому за політичну платформу УСДП було

прийнято програму австрійської соціал-демократи Партія відстоювала

соціалістичні позиції і ставила за мету підтримку робітничого руху за

соціальні реформи, видавала свій центральний орган — газету «Воля».

Українські соціал-демократи звертали належну увагу на ті еко-

номічні і соціальні відносини, які спричиняли утиски українського

селянина та робітника Проте вони виходили за рамки проблеми кла-

совості і зазначали, що боротьба в ім'я ідеалів соціалізму — це та-

кож боротьба за національне визволення В «Заяві Української со-

ціал-демократичної парти», з якою виступив на Брюнському (1899 р )

з'їзді австрійської соціал-демократи від УСДП М Ганкевич, підкрес-

лювалося, що українські соціал-демократи стоять на грунті інтерна-

ціональної солідарності пролетаріату всіх націй, проте будуть прагну-

ти забезпечити національну волю своєму народові, щоб «з'єднаний

та вільний український народ міг увійти в сім'ю європейських на-

родів,

як рівноправний член»

УСДП в партійній структурі українського політичного табору в Га-

личині виконувала роль лівого опозиційного крила Вона зайняла

ворожу позицію до Католицького русько-народного союзу і Руської

народної парти, які представляли консервативне крило українського

політичного спектра Українські соціал-демократи негативно стави-

лись до москвофілів, вбачаючи в них агентів царського уряду і во-

рогів української справи, критикували Українську радикальну партію

за відхід від «наукового соціалізму» УСДП звинувачувала Українську

національно-демократичну партію (УНДП) у «фальшивому деклару-

ванні» свого загальнонародного характеру при реальному захисті ште-

38 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ресів тільки більш-менш заможних верств населення (міщан, інтелі-

генції, духовенства) Українські соціал-демократи не змогли налагоди-

ти конструктивного співробітництва з іншими прогресивними україн-

ськими партіями в Австро-Угорщині

УСДП підтримала загальнопартійну Брюнську національну про-

граму Соціал-демократичної робітничої парти Австрії, яка вимагала

національно-територіальної автономії національним меншинам Проте

кінцева мета української соціал-демократи, яка полягала в створенні

самостійної соборної Української держави, не знайшла в цій про-

грамі відображення Взагалі, самостійницькі заяви лідерів УСДП, зок-

рема М Ганкевича, практично не виходили за рамки загальних дек-

ларацій, а конкретні питання стратеги і тактики їх втілення доклад-

но не розроблялися

УСДП визнавала метою робітничого руху соціалізм, але відкидала

найрадикальнши, неправові засоби його досягнення Ідея захоплен-

ня політичної влади через збройне повстання відкидалася Українські

соціал-демократи перебували під впливом ідей СДРПА, яка відстою-

вала поступову соціалізацію засобів виробництва, здобуття влади

парламентським шляхом, збереження і використання існуючої дер-

жави як інструмента суспільної трансформації

На початку XX ст УСДП являла собою порівняно невеличку групу

інтелігенції, під впливом якої перебувала частина робітників, сту-

дентів, селян Передбачаючи створення українських робітничих то-

вариств лише «в разі потреби», українські соціал-демократи пішли

на тісне співробітництво з ППСД (Польською партією соціал-демок-

ратичною Галичини і Сілезії) Польські соціал-демократи обрали ос-

новною сферою свого впливу міста, де був промисловий пролетаріат

краю,

а УСДП діяла переважно серед селян Однак за масштабами

агітаційно-пропагандистської і організаційної роботи ППСД була більш

зпливовою, ніж українські соціал-демократи Останні на початку XX ст

здійснили ряд заходів, спрямованих на підтримку сільськогосподар-

ського пролетаріату та малоземельних селян УСДП взяла активну

участь в аграрному страйку в Галичині 1902 р, співпрацюючи при

цьому з іншими українськими партіями та ППСД

В організаційному відношенні УСДП залишалася слабкою, оскільки

не мала широкої та розгалуженої мережі місцевих дієздатних органі-

зацій, а соціальна база парти була вузькою і включала переважно

найбідншл верстви села Однією з причин слабких зв'язків з масами

була відсутність у парти аграрної програми Проте робота соціал-

демократів сприяла зростанню громадянської самосвідомості, полі-

тичної активності, організованості та солідарності українців у бо-

ротьбі за свої соціальні і національні права Особливо яскраво це

проявилося під час російської революції 1905—1907 рр

Українські соціал-демократи Галичини після отримання звістки

про події 9 січня 1905 р у Петербурзі організовували в містах і селах

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

збори, мітинги та демонстрації солідарності з українцями і народами

Російської імперії Всього протягом квітня — грудня 1905 р галицькі

соціал-демократи організували більш як 300 зборів і мітингів Вони

проходили під гаслами солідарності з російським революційним рухом,

проведення в краї виборчої реформи і нерідко закінчувалися вулич-

ними демонстраціями Під час революційних подій УСДП допомагала

соціалістичним партіям Наддніпрянщини у виданні необхідної літе-

ратури і цим сприяла розвитку революційного руху в Російській

імперії

Соціал-демократи Галичини посилили в 1905—1907 рр боротьбу

за реформування виборчої системи і пішли з цією метою на співпрацю

з іншими прогресивними українськими партіями Проте їх виборчий

блок не був утворений з ряду причин Соціал-демократи недовірливо

ставилися до заможного селянства та духовенства, тобто тих верств,

на які опиралась УНДП, а також критикували ідеологію і практику

РУП Проте УСДП, як і інші українські парти, вимагала ліквідації

куріальної системи виборів і введення загального виборчого права,

що мало забезпечити належне українське представництво в галиць-

кому сеймі і віденському парламенті Лише у грудні 1905 р УСДП

організувала віча і збори з вимогою реформування виборчої системи

в Городищі, Самборі, Тисмениці, багатьох інших населених пунктах

Нового розмаху в 1906 р набрав вічовий рух під гаслом загального,

рівного, безпосереднього і таємного виборчого права В лютому УСДП

взяла участь в проведенні 40-тисячного віче українського населення

у Львові Всього за квітень—вересень 1906 р спільними зусиллями

українських і польських соціал-демократів у Галичині було органі-

зовано понад 270 зборів і мітингів Домагання українських політич-

них сил у справі виборчої реформи привели до запровадження в

січні 1907 р закону про загальне виборче право під час виборів до

австрійського парламенту Свій внесок у цю перемогу зробила також

соціал-демократія Галичини Щоправда, новий закон стосувався лише

рейхстагу (парламенту) і не поширювався на крайові сейми та місцеві

органи самоврядування Разом з тим перші вибори до австрійського

парламенту на основі загального виборчого права, що відбулися у

травні 1907 р , дали українцям 27 мандапв з Галичини і 5 з Буковини

У Галичині націонал-демократи одержали 17 мандатів, радикали —

З,

соціал-демократи — 2, москвофіли — 5 Від УСДП були обрані

Я Остапчук і С Вітик

З 1906 р УСДП визнала необхідність посилення роботи на селі її

друга конференція, що відбулася в січні 1906 р у Львові, ухвалила

проект аграрної реформи, яка передбачала викуп поміщицьких зе-

мель і передачу їх у користування громадянам

До 1907 р УСДП практично була секцією ППСД, оскільки лідери

українських соціал-демократів М Ганкевич і С Вітик залишалися

членами ППСД і займали провідне становище в обох партіях При

40 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ