Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

цьому польські соціал-демократи мали ряд переваг по відношенню

до українських Це проявлялося в засиллі польської мови у проф-

спілках та пресі Польські соціал-демократи часто обиралися до пар-

ламенту за допомогою голосів українських робітників Існуюча не-

рівноправність у стосунках польських і українських соціал-демократів

викликала незадоволення частини молодих діячів УСДП, які зайня-

ли опозицію і прагнули створити самостійну партію Непорозуміння

між діячами УСДП вилилися у відкритий конфлікт на II з'їзді парти,

що відбувся в січні 1906 р у Львові Проте тоді опозиція зазнала

поразки, а в 1907 р її керівники Л Ганкевич, В Старосольський,

П Вуняк та І Квасниця організували конференцію, після якої поча-

ли створювати самостійні організації УСДП у містах У найближчі

три роки місцеві комітети УСДП діяли вії містах, зокрема таких,

як Львів, Станіслав, Тернопіль, Стрий, Дрогобич, Борислав та ін

Створювалися і деякі повітові та окружні організації парти У 1907—

1911 рр УСДП активізувала пропагандистську, агітаційну, організа-

торську і культурно-просвітницьку діяльність проводила віча в містах

і селах, організовувала українські культпросвітні товариства «Воля»,

яких на квітень 1911 р було 13

Посиленню позицій українських соціал-демократів і їх впливу на

маси сприяло розширення видавничої роботи парти Вона друкувала

азету «Земля і воля», «Робітничий календар» та ш Свідченням

зростання ролі УСДП в суспільно-політичному житті краю стало от-

римання партією постійного представництва на конгресах II Інтер-

націоналу Протиборство двох течій в УСДП призвело до розколу

парти на IV з'їзді в 1911 р Очолювана С Вітиком і М Ганкевичем

частина УСДП залишалася секцією польської соціал-демократи

Самостійна УСДП виступила за власну українську політику та

профспілкову організацію Вона здійснювала необхідну роботу серед

українського промислового і сільськогосподарського пролетаріату,

організовувала страйки, боролась проти ополячення українських

робітників, продовжувала культурно-просвітницьку діяльність, орга-

нізовувала мітинги і демонстрації на підтримку відкриття україн-

ського університету, вимагала завершення в Галичині виборчої ре-

форми, брала участь у парламентських виборах Щоправда, під час

виборів 1911 р їй вдалося провести тільки одного кандидата У націо-

нальному питанні соціал-демократи виступали за перебудову Австрії

на основі самоуправління народів і домагалися відокремлення в Га-

личині українських земель від польських та запровадження авто-

номних органів управління

Становище УСДП в суспільно-політичному житті краю зміцніло

теля об'єднання обох фракцій, яке відбулося на V з'їзді парти в бе-

резні 1914 р

Політика західноукраїнського суспільства формувалася не тільки

за рахунок ліворадикальних українських організацій, а й з допомо-

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ

Ш—ХХ

СТ

гою національних партій центристського характеру Такою організа-

цією стала утворена на установчому з'їзді у Львові в грудні 1899 р за

ініціативи М. Грушевського, І Франка, Ю. Романчука, К. Левиць-

кого,

В. Будзиновського Українська національно-демократична

партія (УНДП). Вона виникла на основі злиття двох важливих полі-

тичних течій в українському русі правого (національного) крила

Русько-украшської радикальної парти та народовців — прихильників

політичного товариства «Народна рада» їх зближення розпочалося

ще в 1894 р і логічно завершилося організаційно-політичним об'єднан-

ням Велике значення для утворення УНДП мала еволюція поглядів

І Франка на національне питання, його тогочасні стосунки з М Гру-

шевським І Франко як один із майбутніх фундаторів та ідеологів

УНДП поступово переходив з позицій пріоритету ідей соціалізму до

націоналізму, що сприяло швидкій «дештернацюналізацп» і більш

повній «націоналізації» всього національного крила РУРП

Установчий з'їзд УНДП прийняв програму, виробив тактику, ви-

брав керівний орган парти (народний комітет) та затвердив постанову

про партійну пресу Згідно з рішенням з'їзду нова політична органі-

зація отримала назву Українське нацюнально(народно)-демократич-

не сторонництво До керівного органу парти — народного коміте-

ту — входили відомі діячі М Грушевський, Є Левицький, Ю Роман-

чук, О Стефанович, І Франко та ш Головою парти став лідер наро-

довців Ю Романчук, а секретарем К Левицький Утворення УНДП

стало закономірним наслідком тривалої еволюції народовського руху

та національного напряму в Русько-украшській радикальній парти

і прагнення українців до консолідації свого руху на основі програми

державної незалежності України

В основу програми УНДП, затвердженої з'їздом, було покладено

більшість програмних положень РУРП Компроміс зумовлювався тим,

що народовці погодилися на включення до програми ряду демокра-

тичних положень, а радикали відмовилися від соціалізму Крім того,

народовців влаштовувало внесення до програми постулату про ок-

ремішність української нації, а також поміркованість планів щодо

політичної діяльності в Австро-Угорщині

У соціально-економічних питаннях програма УНДП характеризу-

валася в цілому ліберальною позицією, хоча потребувала звільнення

українців від визиску «із сторони інших народів» Особливо це сто-

сувалося селянства Партія вимагала поступового зміцнення креди-

ту, торгівлі Проте тут наголошувалося на національному аспекті

справи При цьому націонал-демократи підкреслювали, що вони ви-

знають дійсність і «теперішній капіталістичний устрій», і пропонували

вироблений порядок поетапної реалізації запланованих економічних

реформ Еволюційний шлях в економіці УНДП підпорядковувала ідеї

«націоналізації», що передбачала сприяння зростанню національного

промислу, зосередження в руках українців основних галузей еконо-

42 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

міки краю Як перший крок до цього українському населенню було

запропоновано купувати товари тільки в українських крамницях і керу-

ватися в торговельних і економічних сферах національним принципом

УНДП на програмному рівні висунула завдання посилення впливу

українців на законодавство і адміністративні органи в державі, краї,

повіті та громаді через реформування основних представницьких інсти-

туцій 3 цією метою партія відстоювала запровадження загального

виборчого права і ліквідацію куріальної системи виборів, сформулю-

вала вимоги дотримання конституційних свобод, недоторканності

житла, свободи зборів і організацій, слова, друку тощо

У національному питанні програма націонал-демократів висувала

як стратегічне завдання боротьбу за незалежну і соборну Україну,

щоб «цілий украшсько-руський нарід здобув собі культурну, економічну

і політичну самостійність та з'єднався з часом в одноцільний національ-

ний організм» Отже, політична програма УНДП була цілком самостій-

ницька і соборницька та свідчила про те, що її автори — люди широ-

кого світогляду, здатні бачити цілісність української проблематики

Водночас до своїх першочергових вимог партія відносила націо-

нально-територіальну автономію українських земель у складі Авст-

ро-Угорщини 3 українських частин австрійської держави, зокрема

Галичини і Буковини, мала бути створена окрема національна про-

вінція із своїм сеймом, тобто парламентом Націонал-демократи визна-

вали за можливу ідею спільного крайового сейму в Галичині, проте

за умови, що керівництво сейму буде складатися з двох рівних ча-

стин — української і польської УНДП ставила собі за мету вирівняти

позиції українців і поляків у краї, що відповідало політичній харак-

теристиці парти ліберально-консервативного напряму

Щодо підросійської України націонал-демократи на найближчу

перспективу висунули завдання підтримувати і розвивати почуття

національної єдності з російськими українцями і допомагати їм у

боротьбі за перетворення російської абсолютистської держави на кон-

ституційно-федералістичну із забезпеченням відповідних політичних

прав для українців

Новостворена політична організація об'єднала на соціально-демо-

кратичних і ліберально-центристських засадах значну частину україн-

ської інтелігенції, духовенства, міщанства та селянства Вона відра-

зу привернула до себе увагу західноукраїнської спільноти і зайняла

домінуюче місце в українському політичному русі До неї перейшов

провід української політики в Галичині Хоча в парти були люди

крайніх правих, поміркованих і лівих поглядів, проте в ній не вини-

кало ні фракцій, ні груп, які б конфронтували між собою

Основне завдання УНДП вбачала в якнайшвидшому врегулюванні

правно-політичного статусу українського народу в Австро-Угорській

ллерії Це потребувало від парти широкої пропагандистської, агіта-

ційної та організаторської роботи з метою підвищення політичної свідо-

СУСПтЬНЕ

ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ

ХІХ—ХХ

СТ

мості українців Керівництво парти прагнуло використати політичну

трибуну парламенту і сейму, розглядаючи їх як можливість для ук-

раїнців заявити про своє існування в державі

Діяльність УНДП спрямовувалася на об'єднання національних полі-

тичних сил з метою досягнення автономії українських земель в Авст-

ро-Угорщині і протистояння польському засиллю в Галичині З'їзд

УНДП, який відбувся в грудні 1902 р , висловився за політику масової

самооборони і опозиції щодо галицько-польської адміністрації Ухва-

ла з'їзду передбачала розгортання широкої роботи в масах, страйків

сільськогосподарських робітників, організації руху за загальне ви-

борче право Головну увагу УНДП звертала на селянство, поліпшен-

ня його добробуту та пробудження його національної свідомості

Націонал-демократи взяли активну участь у селянських виступах

на початку XX ст, надавши їм організованого руху за збільшення

заробітної плати і поліпшення побутових умов Під час страйку 1902 р,

що розгорнувся у Галичині проти польських поміщиків, УНДП спро-

бувала скерувати його у політичне русло і намагалася надати страй-

ковому руху національно-політичного характеру І хоч виступ було

придушено з допомогою жандармерії та війська, страйк підривав

шляхетське землеволодіння

Націонал-демократи, як і інші українські парти, боролися за

відкриття українського університету у Львові, прагнули реформування

виборчої системи Після виборів 1907 р, коли УНДП отримала 17 манда-

тів у австрійському парламенті, діяльність парти перемістилася до

рейхстагу, що мало як певні позитивні, так і негативні наслідки Останні

визначалися послабленням організаційно-політичної роботи серед ши-

роких верств населення Однак за всіх обставин діяльність УНДП була

спрямована на консолідацію сил в українському політичному таборі

У 1911 р з'їзд парти закликав українських парламентаріїв об'єднати-

ся в єдиний український клуб, який і було створено 16 липня 1911 р

під головуванням К Левицького Український парламентський союз

став важливим кроком у політичному згуртуванні українських сил

Наприкінці XIX ст в українському русі Австро-Угорщини завер-

шилося організаційно-політичне формування консервативної течи

В 1896 р окремі представники духовенства створили Католицький

русько-народний союз (КРНС). Його засновниками були О. Барвін-

ський, Н. Вахнянин, А. Шептицький, В. Коцовський, К. Студин-

ський та ін Програмні завдання парти грунтувалися на визнанні

австрійського уряду і місцевої адміністрації і передбачали низку сус-

пільно-господарських реформ у дусі папських соціальних енциклік

КРНС відповідно до ідеологи західноєвропейського католицького кле-

рикалізму гостро критикував соціалізм, виступав на захист існую-

чого ладу Його ідеолог митрополит А Шептицький доводив у своїх

працях і виступах, що біду, в якій опинилися трудящі маси, можна

перебороти працьовитістю, ощадністю і тверезістю Діяльність союзу

44 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

значною мірою сприяла збереженню культурно-національних тра-

дицій українського населення, однак вирватися з вузьких рамок

просвітительства він не міг Видавництва союзу випускали чимало

літератури просвітительського характеру Разом з тим КРНС не мав

великого впливу, оскільки для більшості молодих священиків-украшо-

філів відвертий націоналізм націонал-демократів був привабливіший,

ніж завзятий консерватизм клерикальної парти

У грудні 1911 р на основі Католицького русько-народного союзу

утворилася Християнсько-суспільна партія (ХСП), яку очолив О Бар-

вінський Вона виступала з критикою УНДП за її непослідовну «като-

лицьку» політику в справі релігії і церкви Проте ХСП підтримувала

домагання націонал-демократів у справі здійснення виборчої рефор-

ми,

створення українського університету у Львові та запроваджен-

ня національно-територіальної автономії у Галичині Ця партія була

опозиційною щодо москвофілів, але не змогла завоювати широкої

популярності в масах

Створення української багатопартійності в Галичині призвело до

певної організаційно-політичної консолідації москвофілів, які в січні

1900 р створили у Львові з ініціативи Руської ради Руську народну

партію (РНП). її соціальною опорою були консервативні елементи

світської і духовної інтелігенції, представники великого землеволодін-

ня,

чиновництва, а також частина селянства, які орієнтувалися на

російський царизм РНП відстоювала національну єдність українців з

росіянами, пропагувала необхідність повного переходу на російську

мову У соціальній і політичній сферах п програма проголошувала

прагнення поліпшити долю бідних верств населення через парцелію

великих маєтків, організацію дешевого кредиту, зменшення позе-

мельного і душового податків Слід зазначити, що в програмі нічого

не було сказано про засоби досягнення намічених завдань

В умовах наростаючого і міцніючого українського національного

відродження ця політична організація, що заперечувала існування

українського народу, його самобутньої культури, об'єктивно не мала

перспектив і була приречена

Отже, в 90-х роках XIX ст. в основному завершився процес

формування партійно-політичної системи українців в Авст-

ро-Угорщині, відбулося організаційно-політичне оформлення

українського руху на заході України. Найвпливовішою в

українському партійному спектрі була УНДП, яка займала

центристську позицію. Помітними в політичному житті були

і дві ліві організації — УРП і УСДП. Усі ці партії відстоювали

парламентські форми діяльності, пропонували свої шляхи

розв'язання соціально-економічних завдань. Щоправда, се-

ред політичних організацій українців була і партія правої

орієнтації — КРНС. Осібне місце в українському політично-

му спектрі займала організація москвофілів — РНП.

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

Крім українських у Галичині, на Буковині і Закарпатті діяли

польські, угорські, румунські парти, які репрезентували інтереси,

як правило, відповідних національних груп населення або окремих

їх соціальних верств Так, парти польських поміщиків відстоювали

поміщицькі порядки на селі, виступали за полонізацію українського

населення, створення польської держави з включенням до її складу

споконвічних українських земель Румунські консервативна та нацю-

нал-демократична парти здійснювали проавстрійську політику і та-

кож відстоювали поміщицьке землеволодіння На Закарпатті угорська

ліберальна партія та деякі інші організації проводили націоналістичну

політику, вороже ставились до національно-визвольного руху ук-

раїнців Національні інтереси захищали і єврейські парти — Бунд,

Поалей-цюн, організації яких діяли в західноукраїнському краї

3.2

СТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ

УКРАЇНСЬКИХ ПАРТІЙ

НАДДНІПРЯНЩИНИ

(

На початку XX ст українці Російської імперії значно

активізували свою участь у політичній діяльності, свідченням чого

стало формування українських партій Вони виникли і змогли пошири-

ти свої ідеї внаслідок наявності відповідних соціально-економічних,

політичних і організаційних передумов Поява українських національ-

них політичних партій була прискорена національним гнітом і соціаль-

ним напруженням, яке на початку XX ст вилилось у масові револю-

ційні рухи селян і робітників, опозиційно-визвольний рух інтелігенції

і зрештою завершилося 1905 р вибухом демократичної революції Ново-

створені парти так чи інакше прагнули привернути на свій бік ці

рухи, спрямувати їхню могутню силу для здійснення своїх партійно-

програмних вимог

За політичною і соціально-економічною спрямованістю, стратегією

і тактикою українські парти Наддніпрянщини можна поділити на ліво-

радикальні та ліберально-демократичні

До ліворадикальних належать Революційна українська партія

(РУП, 1900 р), Українська соціалістична партія (УСП, 1900 р),

Українська народна партія (УНП, 1902 р), Українська сощал-демо-

кратична спілка («Спілка», грудень 1904 р), Українська соціал-де-

мократична робітнича партія (УСДРП, грудень 1905 р) та ш

До ліберально-демократичних входять Українська демократична

партія (УДП, 1904 р), Українська радикальна партія (УРП, 1905 р),

Українська демократично-радикальна партія (УДРП, 1905 р)

46 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Український партійно-політичний спектр сформувався переважно

на основі двох базових організацій — Революційної української парти

та Всеукраїнської безпартійної загальної організації, створеної в

1897 р РУП дала початок значній частині ліворадикальних партій, а

Всеукраїнська безпартійна загальна організація стала базою для лібе-

рально-демократичних організацій Закономірно, що політична орієн-

тація та програмні вимоги вимальовувалися поступово, в міру їх до-

зрівання і організаційно-політичного відокремлення від політичного

цілого, на базі якого відбувалося формування партійних структур

Першою політичною партією в Наддніпрянській Україні була Ре-

волюційна українська партія (РУП) Вона виникла 29 січня 1900 р в

Харкові на так званій «раді чотирьох» (Д Антоновича, Б Камшсько-

го,

Л Мацієвича і М Русова) Метою цієї першої у Східній Україні

політичної організації було об'єднання різних поколінь і класів у бо-

ротьбі за національні права й соціальну революцію Новостворена

партія виступала не тільки проти неполітичного українофільства, а

й проти примиренства з російськими революційними групами в Україні

«Молодими провідниками нової парти, — писав В Дорошенко, —

керували у великій мірі настрої, вони ще не мали виробленої про-

грами, ні виразних поглядів на найближчі завдання політичної роботи

Відчували, що надходять революційні події, і тому мусили виявити

свою активність, щоб не зостатися на боці від великого історичного

руху»

Від початку свого існування РУП гуртувала українців різних ідей-

но-політичних поглядів, об'єднаних ворожістю до московського ре-

жиму та прагненням революційної боротьби з існуючим ладом У ній

існувало кілька течій соціал-демократична, народницько-революцій-

на, національно-радикальна У створенні цієї парти Валентин Садов-

ський вбачав поклик часу, коли в українській громаді знайшлися

люди, які зрозуміли потребу моменту РУП стала, так би мовити,

найкращим «резервуаром», у якому могла вміститися вся нагро-

маджена революційна енергія молоді Денацюналізаційний процес зав-

дяки їй був значною мірою ослаблений, а до української справи при-

єдналися нові сили інтелігенції

Проте провідники нової парти змушені були шукати програмні

основи своєї організації і звернулися до харківського адвоката М Міх-

новського з пропозицією дати проект нової програми Як завзятий

націоналіст той, узагальнив свої ідеї в окремій брошурі під назвою

«Самостійна Україна», що була видана у Львові в середині 1900 р і

деякий час визнавалася за програмний документ парти У брошурі

йшлося про необхідність боротьби за єдину, неподільну, вільну і

самостійну Україну, яка б відповідала ідеям та сподіванням націо-

нально-революційного крила РУП Однак засновники парти за свої-

ми настроями були переважно соціалістами Разом з тим у брошурі

«Самостійна Україна» про соціалізм не було й мови Вона була по-

СУСптьнЕ

ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ

Ш—ХХ

СТ

збавлена соціально-економічних вимог і гасел У ній нічого не гово-

рилося про внутрішній лад, устрій самостійної України, що викли-

кало незадоволення тієї частини партійцш, які основну увагу при-

діляли соціально-економічним проблемам

З погляду політичного «Самостійна Україна» не була в повному

розумінні програмою, оскільки питання тактики і стратеги політичної

боротьби окреслені в ній дуже побіжно Проте Д Антонович та інші

засновники парти, які тяжіли до соціалізму і не мали на той час

іншого обгрунтування завдань парти, спочатку змушені були визнати

«Самостійну Україну» за програмний документ РУП

Внутрішні суперечності в РУП швидко загострювалися, оскільки

соціал-демократи підкреслювали соціалістичні засади парти Проте

протягом перших двох років в РУП була помітною національно-ради-

кальна течія Тому в означений час партія поєднувала націоналістичні

позиції з соціал-демократичними Ідеологічне обличчя РУП у 1900—

1902 рр було розпливчастим і поєднувало соціалізм з властивим для

молоді наївно-романтичним патріотизмом

За соціальним станом до РУП входили переважно студенти,

представники інтелігенції, частина селянства та пролетаріату Це

свідчить про те, що партія прагнула спертися на ідею об'єднання

всіх опозиційних самодержавству сил і виступити як загальнонаціо-

нальна організація

Дуже швидко РУП поширила свою організаційну мережу на всю

Наддніпрянську Україну До 1902 р діяло вже шість міських органі-

зацій — у Києві, Харкові, Полтаві, Лубнах, Прилуках, Катериносла-

ві,

координованих центральним комітетом До парти також входило

багато менших груп студентів гімназій та університетів Пізніше ви-

никли Чорноморська «вільна громада» на Кубані й Донський комітет

РУП Для полегшення реалізації видавничої програми, що становила

обов'язкову складову діяльності парти, було засновано закордонний

комітет у Львові та Чернівцях РУП публікувала свої періодичні видан-

ня,

які таємно перевозились до російської України й ставили собі за

мету політизувати селянство, інші верстви українського населення

Для остаточного формування організаційної структури парти у

грудні 1902 р в Києві було скликано перший установчий з'їзд РУП

На нього прибули Є Голщинський — від Київської вільної громади,

Д Антонович — від Харкова, М Порщ — від Лубен, М Коханов-

ський — від Полтави та Володимир Козиненко — від редакційного

комітету На з'їзді було обрано центральний комітет парти у складі

Д Антоновича, В Козиненка і Є Голщинського Після від'їзду за кор-

дон останнього до центрального комітету було кооптовано В Вин-

ниченка Для здійснення видавничої роботи у Галичині та на Буко-

вині був створений закордонний комітет у Львові (у 1903 р до нього

входили Євген і Катерина Голщинські, В Винниченко, П Канівець і

М Ткаченко) Згодом цей комітет відіграє велику роль в організацій-

не УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ному житті РУП і провадитиме власну лінію, що, врешті-решт, призве-

де до розколу парти наприкінці 1904 — на початку 1905 р

' Не маючи грунтовно розробленої програми, РУП творила її під

час революційної діяльності ф^же в перших публікаціях парти, зокрема

в брошурах Д Антоновича «Дядько Дмитро» (побачила світ у 1900 р,

10 тис примірників) та «Чи є тепер панщина

», виразно проступає

соціалістична течія "Ще саме можна сказати і про перший номер

часопису «Гасло», який вийшов у Чернівцях у березні 1902 р <3.самого

початку редакція «Гасла» мовчазно відсторонювалася від «Самостійної

України» і ставала на шлях поступової розробки соціалістичних про-

грамних засад 'Частина діячів РУП соціал-демократичної орієнтації

почала відкрито проголошувати свою прихильність до західноєвро-

пейського демократичного соціалізму Е Берншгейна Разом з тим

соціал-демократичний напрям РУП визнавав відмінність політичних

умов у Роси і країнах Європи і необхідність боротьби проти самодер-

жавства за політичну демократію як найважливішу передумову для

досягнення в Україні соціалістичного ідеалу У січні 1903 р редакція

«Гасла» офіційно відмовилась від «Самостійної України» М Махновсько-

го,

пославшись на брак соціалістичного світогляду в ній Соціал-де-

мократичний напрям став більш впливовим, і партія зреклася ло-

зунгу самостійної України Аби підкреслити, що РУП стоїть на новій

ідеологічній основі, провід повідомляв, що партія висуває своїм зав-

данням відбудову соціально-демократичної України через соціально-

політичну революцію

Досить складним і тяжким для РУП став період з осені 1903 р до

початку 1904 р Партія була ослаблена, а її апарат значною мірою

зруйнований внаслідок масових арештів, здійснених поліцією в Київ-

ській, Харківській, Полтавській та Лубенській вільних громадах )

Тільки в Харкові та на Полтавщині було затримано 72 членів РУП,

найбільш помітних і активних діячів парти — П Андрієвського, Д Ан-

тоновича, А Жука, Б Камінського, Ю Колларда, Б Мартоса, А Ку-

черявенка, М Кохановського, О Мішту, М Порша та ш Відновлення

парти розпочалося на початку 1904 р , коли рештки Київської вільної

громади очолили кооптовані до складу центрального комітету А Гук

і М Порш Останній здійснив ряд заходів, спрямованих на підготовку

пропагандистських кадрів парти, розширення зв'язків з масами

Проте в процесі переходу РУП на позиції соціал-демократи почали

вирізнятися і, зрештою, оформилися дві течи Одну із них становив

в основному закордонний комітет парти, який, перебуваючи у Львові,

потрапив під вплив Російської соціал-демократичної робітничої парти}

Ця група, до якої входили О Скоропис-Йолтуховський, Є Голщин-

ський з дружиною Катериною, М Меленевський (Басок), П Кані-

вець,

М Ткаченко, В Мазуренко, відрізнялася своєю ортодоксаль-

ністю і виступала за об'єднання з РСДРП, перетворення РУП на п

автономну організацію^Самойлович (Меленевський) відверто вказу-

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст

вав на непотрібність існування окремої української соціал-демокра-

тії, оскільки відбулося «обрусіння» національного пролетаріату. Ще

навесні 1904 р. представники цього напряму розпочали у Львові агі-

тацію за об'єднання з РСДРП-і здійснили низку організаційних за-

ходів,

намагаючись встановити контакти з центральним комітетом

РСДРП.

Більша частина РУП на чолі з М. Поршем, Д. Антоновичем, В. Вин-

ниченком, С. Петлюрою вважала, що їхня партія має бути націо-

нальною політичною організацією, до якої входили б українці і яка б

поєднувала націоналізм із соціалізмом.Щя течія продовжувала відсто-

ювати свою політично-організаційну самостійність. В. Дорошенко пи-

сав:

«велика частина нас, ерупістів, рішуче не хотіла йти під високу

руку РСДРП при їхнім зневажливім до нас відношенні. Ми спочатку

хотіли вибитися самі в силу, з якою російська партія мусіла б числи-

тися поважно».

У результаті розходжень, що чітко визначилися в РУП між її

двома частинами, в грудні 1904 р. на з'їзді партії у Львові стався

розкол. Атмосфера з'їзду була така напружена, що хоча кворум і

зібрався, проте з'їзд фактично не відбувся. Виявилося велике роз-

ходження думок.'Причиною гострих суперечок було питання «само-

стійності» чи «автономії» РУП щодо РСДРП. Більшість партії йшла за

М. Поршем і відстоювала її самостійність.* Інші противилися цьому з

тактичних та інших причин,,

зв'язку з цим частина делегатів (О. Ско-

ропис-Йолтуховський, Є. Голіцинський, В. Мазуренко, М. Ткаченко,

П. Канівець та ін.) відмовилися від участі в роботі з'їзду. Орієнтуючись

не на спеціально українські постулати, а на завдання соціальної та

політичної перебудови Росії і виступаючи за зближення з РСДРП,

ця група виокремилась і створила Українську соціал-демократичну

спілку. .12 січня 1905 р. члени новоствореної організації випустили

спеціальну листівку, в якій заявлялося, що «Спілка» готова розпоча-

ти переговори з РСДРП про входження до її рядів на засадах авто-

номії. Та частина РУП, яка відстоювала організаційно-політичну са-

мостійність партії, провела замість з'їзду в грудні 1904 р. у Львові

нараду, обравши на ній центральний комітет РУП у складі Д. Анто-

новича, В. Винниченка, А. Гука і М. Порша.

На початку 1905 р. «Нарис програми Революційної української

партії», поданий Київською вільною громадою, був затверджений

з деякими змінами як проект партії й остаточно ухвалений на II з'їзді

РУП в грудні цього року.

Проте з'їзд перейменував організацію в Українську соціал-де-

мократичну робітничу партію (УСДРП), яка стала спадкоємницею

РУП і одночасно новим політичним формуванням.^

За час свого існування РУП здійснювала значну агітаційно-про-

пагандистську і організаторську роботу, впливала на процес полі-

тичного згуртування українства, Усвідомлюючи, що майбутнє України

УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ