Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство
Подождите немного. Документ загружается.
91
держави, їх об’єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у
відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави,
покликаної створювати умови для їх вільного розвитку;
г) суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє
владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що
забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних
інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.
7. Які ознаки відрізняють державу від будь-яких політичних
організацій суспільства:
а) взаємодія з міжнародними організаціями; володіння власністю на
основні знаряддя і засоби виробництва;
б) наявність конституційного акту; монополія на освоювання космічного
простору;
в) прерогатива на видання загальнообов’язкових нормативно-правових
актів; суверенітет; монополія на примусову владу стосовно населення;
г) прерогатива на видання загальнообов’язкових нормативно-правових
актів; суверенітет; монополія на примусову владу стосовно населення; взаємодія
з міжнародними організаціями; володіння власністю на основні знаряддя і
засоби виробництва.
8. Політична партія – це:
а) добровільне об’єднання людей, що виражає волю певних соціальних
груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на
політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності;
б) впорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, які
взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання чи
участі в політичній владі;
в) добровільне об’єднання людей, що створене ними для досягнення
особистих і громадських цілей, що діє на засадах самоорганізації,
самоврядування, самооплати (спілки, товариства, групи, об’єднання, не
засновані урядом або міждержавною угодою);
92
г) добровільне громадське формування людей, створене на основі
спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод.
9. Вольові відносини між людьми з приводу організації їх спільної
діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціального
колективу волі (інтересу), це:
а) політична влада;
б) державна влада;
в) соціальна влада;
г) демократична влада.
10. Організація політичної влади, що створює умови для найбільш
повного забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина, а
також для найбільш послідовного обмеження можливостей утиску
(державною владою) громадян, це:
а) соціальна держава;
б) правова держава;
в) демократична держава;
г) громадянське суспільство.
11. Функції держави – це:
а) основні напрями впливу права на волю, свідомість, поведінку суб’єктів
права та суспільні відносини з метою їх врегулювання;
б) основні напрямки її дослідження, що характеризують сутність, зміст і
призначення теорії держави і права;
в) основні напрями впливу правосвідомості на розвиток суспільних
відносин;
г) основні напрями діяльності держави, що відображають її сутність і
зміст, а також характеризують те соціальне призначення, яке має держава в
суспільстві.
12. Основними внутрішніми функціями цивілізованої держави є:
а) політична, економічна, оподаткування і фінансового контролю,
93
соціальна, екологічна, культурна (духовна), інформаційна, правоохоронна;
б) політична, економічна, оподаткування і фінансового контролю,
соціальна, екологічна, культурна (духовна), інформаційна, правоохоронна,
виховна;
в) політична, економічна, екологічна, культурна (гуманітарна),
інформаційна, оборона держави, підтримання світового правопорядку;
г) політична, економічна, оподаткування, ціннісна, регулятивна, соціальна,
екологічна, культурна (духовна), інформаційна, правоохоронна, виховна,
підтримання світового правопорядку.
13. Формами здійснення державних функцій є:
а) законодавство, управління, застосування, контрольно-наглядова
діяльність, виховання;
б) переконання, заохочення і примус;
в) законодавство, управління, правосуддя, контроль і нагляд,
правоохоронна та правореалізаційна діяльність;
г) законодавство, управління, правозастосовча та правореалізаційна
діяльність, виховна та дисциплінарна діяльність.
14. Форма державного правління, це:
а) порядок поділу території держави на певні складові частини і
співвідношення влади між ними і державою в цілому;
б) порядок утворення і організації вищих органів влади в державі;
в) порядок здійснення державної влади у певні способи певними методами
і засобами;
г) порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
15. Форма державного устрою, це:
а) порядок поділу території держави на певні складові частини і
співвідношення влади між ними і державою в цілому;
б) порядок утворення і організації вищих органів влади в державі;
в) порядок здійснення державної влади у певні способи певними методами
94
і засобами;
г) порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
16. Якій формі правління властиві перелічені ознаки:
поєднання в руках президента повноважень глави держави і глави
уряду; відсутність інституту парламентської відповідальності уряду;
позапарламентський метод обрання президента; відповідальність уряду
перед президентом:
а) президентській республіці;
б) парламентсько-президентській (змішаній) республіці;
в) парламентській республіці;
г) президентсько-парламентській республіці.
17. Тимчасовий союз суверенних держав, які об’єдналися для
досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної
діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності, це:
а) федерація;
б) унітарна держава;
в) конфедерація;
г) імперія.
18. Унітарна держава – це:
а) складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що
мають суверенні права;
б) проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні
одиниці, що не мають суверенних прав;
в) тимчасовий союз суверенних держав, які об’єдналися для досягнення
певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності при
збереженні в інших питаннях певної самостійності.
19. Система пов’язаних між собою об’єднаних загальними
принципами і цілями державних органів, які наділені владними
повноваженнями та матеріально-технічними засобами щодо здійснення
95
завдань і функцій держави, це:
а) політична система;
б) система органів виконавчої влади;
в) державний апарат;
г) механізм держави.
20. Об’єктивне юридичне право – це:
а) система діючих у державі правових норм і принципів, що встановлені
(чи визнані) державою як регулятори суспільних відносин, забезпечені нею;
одержали закріплення в офіційних державних актах і тому незалежні від
індивідуального інтересу (волі) і свідомості суб’єкта права (крім „автора” цих
норм);
б) правові норми і принципи як визначені юридично визнані можливості
(волі) суб’єкта права задовольняти власний інтерес;
в) система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження
інтересів індивідів один з одним і суспільством; спрямовані на регулювання
поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими
переконаннями, традиціями, вихованням;
г) система норм, що ґрунтуються на звичаї, регулюють суспільні відносини
в державі у певній місцевості або етнічній чи соціальній групі.
Завдання 4. Спираючись на матеріал цього розділу та іншу навчальну
літературу, розв’яжіть наступні задачі
1. На сучасній політичній карті світу налічується понад 20 федеративних
держав. Переважна більшість федеративних держав утворені не за національно-
територіальним принципом.
Чим, на ваш погляд, спричинене утворення та існування таких держав?
Чому у деяких випадках федерації утворюватися шляхом укладання
відповідного договору між незалежними державами?
2. Визначте, до якої галузі права належать юридичні норми, що
регламентують: а) права та обов’язки студентів; б) відносини між
адміністрацією навчального закладу та його викладачами; в) правила прийому
96
на роботу; г) підприємницьку діяльність людини; ґ) відповідальність за
безквитковий проїзд у громадському транспорті: д) створення господарських
товариств.
Завдання 5. Продовжить думку
1. Первісне громадське самоврядування характеризувалося низкою
ознак, а саме: існувало тільки в рамках ... , виражало його волю й ґрунтувалося
на ... зв’язках; ... і об’єкт управління збігалися; органами самоврядування
виступали ... збори, тобто збори всіх членів ... , і старійшини, що обирають
ними; суспільні справи вирішувалися ... дорослих членів роду на зборах; влада
старійшин, що стояли на чолі роду, а також ... (обиралися тільки на період
воєнних дій) ґрунтувалася на ..., повазі; плем’я управлялося радою старійшин,
яка обирала вождя; посада старійшини ... привілеїв, він працював нарівні з
усіма й одержував свою частку, як усі; відмінностей між правами й обов’язками
в членів роду ...
2. Державна влада характеризується наступними ознаками:
1) ... влада, оскільки виступає від імені всього суспільства і має
„публічну” основу своєї діяльності;
2) ... влада – концентрується і здійснюється державним апаратом;
3) ... влада, тобто юридично уособлює загальнообов’язкову волю
всього суспільства;
4) ... влада – поширює владні рішення на усе суспільство;
5) ... влада – відділена від всіх інших видів влади і є незалежною від
них;
6) ... влада – юридично обґрунтована і визнана народом країни;
7) … влада – узаконена у своїй діяльності, у тому числі у застосуванні
сили в межах держави.
3. ... – політико-правова властивість держави, що виражає
верховенство, ... , державної влади на всій її території (внутрішній ... ), а також
здатність держави бути незалежним суб’єктом міжнародних відносин
(зовнішній ... ). Розрізняють ... державний, народний, національний.
97
4. Республіка – форма ..., при якій вища державна влада
здійснюється ... загальнонаціональним ..., обраним населенням на ... строк.
5. Демократичний державно-правовий режим – порядок (стан)
державного (політичного) життя суспільства, при якому ... демократична
конституція. Реалізується принцип „ ...”. Державна влада здійснюється на
основі вільної і рівної участі громадян і їх об’єднань в управлінні державою.
Допускається ... різних партій. ... здійснення прав і свобод громадян і
меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав людини.
6. ... – це система ...норм права (... поведінки), що встановлюються або
санкціонуються ..., гарантуються нею, містяться в ... і регулюють найважливіші
сфери суспільних відносин.
7. Функції права можна поділити на: загальносоціальні та спеціально-
юридичні.
1. Загальносоціальні – характеризують ...
Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі:
1) ... ; 2) ... ; 3) ... ; 4) ... ; 5) ... ;
2. Спеціально-юридичні – характеризують ... ;
1) ... ; 2) ... ; 3) ... ; 4) ... ; 5) ...
8. ... – це правова форма діяльності держави та уповноважених
організацій з прийняття, ... юридичних норм. Як елемент правового
регулювання ... є результатом об’єктивного розвитку суспільних відносин,
безпосередньо спрямованою на їх врегулювання. Це найважливіший засіб
управління суспільством, з точки зору формування стратегії його розвитку, а
також показник його цивілізованості та демократизму.
9. Правосуб’єктність фізичних осіб – це передбачена нормами права
здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. В основі визначення
природи правосуб’єктності фізичної особи лежать два критерії:
1) ... та 2) ... ;
Склад правосуб’єктності фізичної особи:
1) ... ; 2) ... ; 3) ...
98
10. ... – це передбачена законом вид і ... державно-владного
(примусового) зазнання особою втрат благ особистого, ... і ... характеру за
вчинене правопорушення. Ознаками ... є:
1) ... ; 2) ... ; 3) ... ; 4) ... ; 5) ...
Види ... :
1) ... ; 2) ... ; 3) ... ; 4) ... ; 5) ... ; 6) ...
Використана література:
Навчальна:
1. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. – К., 2003.
2. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко. – Х.,
2002.
3. Логвинова М., Кафарський В. Основи правознавства / За ред.
В.П. Нагребельного. – К., 2005.
4. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред.
М.М. Марченко. – М., 1998.
5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. – К., 2001.
6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001.
Додаткова:
1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт системного
исследования. – М., 2001.
2. Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 2003.
99
РОЗДІЛ 2.
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
Предметом „Історії держави і права України” є історія зародження,
становлення і розвитку різноманітних типів і форм держави і права, а також
державно-правових категорій та інститутів; суспільно-політичних систем, які
існували в Україні, причому в їхній історичній конкретності та хронологічній
послідовності.
§1. Перші державні утворення і право на території сучасної України
(сер. І тис. до н.е. – V ст. н.е.)
Тема 1. Скіфське державне утворення
Державний устрій. Скіфське державне утворення стало одним з перших
державно-правових формувань на території сучасної України. За формою
правління держава скіфів була рабовласницькою монархією.
На чолі Скіфської держави знаходився спадковий цар (у VI - V ст. до н.е.
при владі перебувало одночасно – три царі, один з яких головував). Передача
влади здійснювалася у формі мінорату (молодшому сину). Історії відомі імена
п’яти скіфських царів: Атея, Скілура, Палака, Фарзая, Інесмея. У них
зосереджувалася військова та судова влада, вони виконували жрецькі функції,
були верховними власниками землі. Влада царя обмежувалася Радою та
Народними зборами всіх воїнів.
До кінця V ст. до н.е. Скіфія поділялася на три частини, кожну з яких
очолював цар. Уся ж територія поділялася на номи, на чолі з номархами, які
були на своїй території воєнноначальниками, організаторами щорічних свят,
виконували функції жерців. У місцевому самоврядуванні довгий час значну
роль відігравали старійшини та вожді племен.
Суспільний устрій. Соціальна структура суспільства складалася з
вільного та невільного населення. Вільне населення – аристократія (царська
100
родина, військова знать, родоплемінна знать, жерці), общинники (кочівники й
осіле населення, яке поділялось на заможних, небагатих, бідняків), ремісники і
торговці. Невільне населення – раби (військовополонені і продані за борги).
Джерела та основні риси права. Основними джерелами права у скіфів
було звичаєве право, правила, установлені царями, рішення народних зборів,
міжнародні договори.
Зобов’язальне право регулювало відносини обміну, купівлі-продажу,
дарування, сплати данини тощо. Усі договори скріплювалися клятвою.
Шлюбно-сімейні відносини будувалися на принципах патріархату.
Існувало багатоженство, де головна роль належала старшій дружині. Після
смерті чоловіка вдова переходила разом із майном до старшого брата
померлого (левірат). При розподілі спадщини перевага віддавалася
молодшому сину (мінорат).
Злочини і покарання. Найбільш небезпечними вважалися злочини
проти царя (замах на його життя), злочини проти звичаїв і віри (чаклунство).
Усі ці злочини карались стратою. Відомі злочини проти власності (крадіжка) і
особи (убивство). Крім страти, злочинцю могли відрубити праву руку або
вигнати за межі поселення, накласти штраф. Довгий час у скіфів зберігалася
кровна помста.
Судочинство. Верховним суддею був цар. Цією же функцією володіли
монархи і старійшини родів. Як видно, судовий процес носив змагальний
характер. Це відносилося до злочинів, які не торкались основ царської влади й
інтересів держави. З найбільш небезпечних злочинів застосовувався слідчий
процес.
Тема 2. Державно-правовий та суспільний розвиток античних полісів
Північного Причорномор’я
Державний устрій. З VII ст. до н.е. в Північному Причорномор’ї
греками-колоністами починають засновуватися міста-держави (поліси).
Найвідоміші з них – Ольвія, Херсонес, Пантикапей, Феодосія. Ольвія та
Херсонес, наприклад, розвивалися як демократичні республіки, Пантикапей –