262
майнової чи моральної шкоди; здійснення захисту спеціальними органами –
судом, господарським або третейським судом.
Основне місце серед способів захисту права власності займає позов про
витребування майна з чужого незаконного володіння – віндикаційний позов.
Відповідно до ст.387 ЦК, власник має право витребувати своє майно у
особи, яка незаконно заволоділа ним. Отже, віндикаційним (від лат.
оголошувати про застосування сили) є позов неволодіючого власника до
володіючого невласника про витребування індивідуально-визначеного майна в
натурі. Зазначений позов може закладатися лише у випадку відсутності між
позивачем та відповідачем договірних відносин.
Для застосування даного позову необхідно, щоб вибуло з володіння
власника та перебувало у фактичному володінні іншої особи. Якщо власнику
неправомірно чинять перешкоди у користуванні майном, то закладання даного
позову неможливе.
Крім того, майно повинно існувати в натурі. Якщо воно знищене,
перероблене або спожите, власник має право лише на захист своїх майнових
інтересів, зокрема, на відшкодування вартості майна;
Позивачем за віндикаційним позовом є власник, позбавлений володіння
майном. Ним може бути фізична чи юридична особа, а також інші суб’єкти
права власності. Поряд із ними, правом на віндикацію майна, відповідно до
ст.396 ЦК, ст.48 Закону України „Про власність”, наділена також особа, яка хоч
і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом або
договором – так званий титульний володілець (орендар, комісіонер та інші
подібні особи, а також суб’єкти обмежених речових прав на чуже майно –
сервітуту, емфітевзису, суперфіцію).
Відповідачем за віндикаційним позовом визнається особа, яка незаконно,
без належної правової підстави володіє чужим майном. Обов’язок доведення
незаконності володіння покладається на позивача (власника), оскільки
фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із
закону або не встановлене рішенням суду.