Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

Відбір контингентів для диспансерного спостереження проводиться за

допомогою:

• звертань до лікувально-профілактичних закладів;

• масових та індивідуальних профілактичних оглядів;

• обстежень осіб, контактних з інфекційними хворими.

В лікувально-профілактичних закладах проводяться цільові, попередні та

періодичні медичні

огляди.

Цільові медичні огляди проводяться для виявлення деяких захворювань

на ранніх стадіях (туберкульозу, новоутворень і т.ін.).

Попередні медичні огляди проводяться з метою обстеження певних кон-

тингентів при прийомі на роботу, навчання.

Відповідно до статті

Основ законодавства України про охорону здоров'я

(1992 рік) Кабінет Міністрів України Постановою № 532 від 5 серпня 1994 року

затвердив перелік категорій населення, які щороку проходять обов'язкові

медичні огляди за рахунок бюджетних коштів:

• підлітки віком

15-17

років;

• учні системи профтехосвіти;

• студенти вищих навчальних закладів;

• ветерани війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

• ветерани праці; особи, які мають особливі трудові заслуги перед Бать-

ківщиною;

• особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проведення медичних оглядів осіб, що працюють на харчових підприємст-

вах, підприємствах санітарно-гігієнічного обслуговування населення, в лікувально-

профілактичних закладах та інших підприємствах, а також водіїв індивідуальних

транспортних засобів здійснюється за господарчим розрахунком чи за рахунок

спеціальних коштів. Для цього в штаті однієї з поліклінік міста (міського

адміністративного району), на яку покладено цю роботу, встановлюються по-

сади лікарів (терапевта та ін.)

із

розрахунку одна посада сумарно на 5000 осіб,

що підлягають обов'язковому медичному огляду.

Профілактичні огляди бувають індивідуальними і масовими. Масові огляди

(періодичні та цільові) проводяться серед організованих груп населення. Форми

їх

проведення для різних груп населення можуть бути різними за частотою і

складом лікарів.

Після медичного огляду проводиться аналіз його результатів, оглянуті

отримують необхідні рекомендації. За оцінкою стану здоров'я вони розподіля-

ються на відповідні групи здоров'я.

До І групи - здорових - відносять осіб, що не мають у анамнезі хронічних

захворювань або порушень функцій окремих органів і систем. При обстеженні

у них не знайдено відхилень від норми.

До II групи - практично здорових - включають осіб, які в анамнезі

мають гостре чи хронічне захворювання, яке не впливає на функції життєво

важливих органів і на працездатність.

268

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

До ПІ групи належать хворі на хронічні захворювання.

їх

розподіляють

на хворих із:

• компенсованим перебігом захворювання, нетривалими втратами праце-

здатності;

• субкомпенсованим перебігом, частими загостреннями та тривалими втра-

тами працездатності;

• декомпенсованим перебігом, стійкими патологічними змінами, що призво-

дять до

інвалідності.

В поліклініці проводиться реабілітація хворих і тих, що одужують. В

її

проведенні в переважній більшості випадків задіяна система первинної медико-

санітарної допомоги.

Згідно з визначенням комітету експертів ВООЗ під реабілітацією розумі-

ють процес, метою якого є запобігання інвалідності в період лікування захво-

рювань і допомога хворому в досягненні максимальної фізичної, психічної,

професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він спроможний

при наявному захворюванні.

Ефективність реабілітації значною мірою залежить від комплексного під-

ходу до її проведення. В ній беруть участь різні відомства та служби (зако-

нодавчі, адміністративні, освітні, профспілкові), але закладам охорони здоров'я

належить провідна роль.

Розрізняють

соціальну,

професійну та медичну реабілітацію.

Основними завданнями соціальної реабілітації є адаптація до самообслу-

говування та умов життя в суспільстві, допомога у виборі нової професії.

Поняття соціальної реабілітації включає соціально-правову допомогу в зв'язку

з захворюванням чи інвалідністю, допомогу в працевлаштуванні, у виборі

нової професії, побутову реадаптацію.

Професійна реабілітація включає лікарсько-трудову та психологічну

експертизу, професійне навчання, працевлаштування.

Основним

завданням

же5ичног'реаб/лшацгг'(відновлювального

лікування),

яка технологічно спрямована на вторинну профілактику, є максимальне віднов-

лення працездатності людини.

її

потребують переважно особи працездатного

віку з метою відновлення працездатності та самообслуговування, запобігання

інвалідності.

Серед контингентів, яким необхідна медична реабілітація, перше місце

займають хворі з тимчасовою втратою працездатності (більше 60 %). 22,2 %

становлять особи зі стійкою непрацездатністю. Хворі з тяжкими захворюван-

нями, що не можуть себе обслуговувати, становлять 5,3 % і понад 6 %

припадає на контингенти, що потребують перегляду групи інвалідності.

Значну питому вагу серед пацієнтів, що потребують медичної реабілітації,

складають хворі терапевтичного профілю (майже половина), а також невроло-

гічного, хірургічного, травматологічного та

інших

профілів.

269

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

До методів медичної

реабілітації

відносять:

• лікувальну фізкультуру;

• фізіотерапію;

• психотерапію;

• механотерапію;

• трудотерапію.

Відновлювальне лікування проводиться у відповідному відділенні, до складу

якого входять різні кабінети (мал. 7).

Завідувач відділення

Фізіо-

терапевтичний

Лікувальної

фізкультури

Масажу

Голко-

терапії

Механотерапії

Трудотерапії

Басейн

Мал. 7. Структура відділення відновлювального лікування.

Направляють хворих до відділення завідувачі структурних підрозділів полі-

клініки, а прийом і лікування проводять лікарі-спеціалісти (кардіологи, терапевти,

невропатологи, травматологи-ортопеди).

Ефективне відновлювальне лікування неможливе без дотримання таких

умов: своєчасний початок, використання комплексу необхідних методів, наступ-

ництво та безперервність,

індивідуальний

підхід до організації та проведення

всієї програми лікування.

В його проведенні, крім амбулаторно-поліклінічних закладів, беруть участь

багатопрофільні та спеціалізовані стаціонари, санаторно-курортні заклади.

Поліклініка разом із СЕС проводить комплекс протиепідемічних заходів,

у здійсненні яких беруть участь усі лікувально-діагностичні підрозділи і насам-

перед дільнична служба.

Повноцінній протиепідемічній роботі сприяє діяльність кабінету інфекцій-

них захворювань, а саме:

• забезпечення своєчасного виявлення

інфекційних

захворювань і органі-

зація

їх

лікування;

• надання консультативної допомоги хворим з метою уточнення діагнозу,

вирішення питання про місце лікування, призначення лікування та визначення

профілактичних заходів;

270

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• надання консультативної допомоги лікарям з діагностики та лікування

інфекційних захворювань;

• організація профілактичних щеплень;

• підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань інфекційної

патології;

• аналіз інфекційної захворюваності;

• розробка заходів профілактики інфекційних хвороб.

Лікар кабінету

інфекційних

захворювань, окрім лікувально-діагностичної

роботи, забезпечує диспансерне спостереження за реконвалесцентами, облік

хворих,

бактеріо-

і паразитоносіїв, організацію та аналіз ефективності профілак-

тичних щеплень, підвищення рівня знань лікарів різних спеціальностей з

питань

інфекційної

патології, аналіз динаміки інфекційної захворюваності.

Дорослому населенню в амбулаторно-поліклінічних закладах проводять

щеплення згідно з порядком, встановленим Міністерством охорони здоров'я

при наявності епідпоказань, при від'їзді за кордон тощо.

За організацію і проведення щеплень несе відповідальність керівництво

того закладу, в якому вони проводяться, а методичне керівництво та контроль

здійснює санітарно-епідеміологічна станція.

Перед щепленням дільничний лікар-терапевт (сімейний лікар) попередньо

оглядає особу, якій воно буде проведено, з метою виявлення протипоказань

(захворювання, алергічні реакції та ін.).

Вакцинацію проти сказу та термінову специфічну профілактику правця

проводять травматолог та хірург поліклініки.

Медичні працівники амбулаторно-поліклінічних закладів повинні володіти

навичками техніки проведення щеплень і вміти надавати першу та невідкладну

допомогу при ускладненнях. Для цього в кабінеті повинні бути медикаменти

та інструменти для невідкладної терапії.

Для надання медичної допомоги підліткам (від 15 до 18 років), які

проживають у районі діяльності поліклініки, виділяється лікар-терапевт

підлітковий (одна посада на 2000 підлітків, яка вводиться замість 0,9 посади

дільничного терапевта). В сучасний період медичне забезпечення цього

контингенту може покладатися на дільничних педіатрів за умови зменшення

чисельності дітей на педіатричних дільницях, що обумовлене зниженням

народжуваності.

Зважаючи на постаріння населення, зміни в характері патології та існую-

чий рівень розвитку спеціалізованої медичної допомоги у великих містах, до

складу поліклініки можуть включати кабінети: геріатричний, психотерапевтич-

ний, для лікування хворих із статевими розладами та

інші.

Для надання невідкладної допомоги хворим вдома та при звертаннях до

поліклініки з 20-ої до 8-ої години, а також у вихідні дні в поліклініках

працюють пункти (відділення) невідкладної медичної допомоги.

271

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

їх

основними завданнями є:

• надання медичної допомоги дорослому населенню при гострих захворю-

ваннях і загостреннях хронічних хвороб;

• виклики бригади швидкої допомоги (в разі необхідності);

• при потребі госпіталізація хворих станцією швидкої допомоги;

• забезпечення наступництва між лікарями дільниць (сімейними) і лікарями-

спеціалістами при проведенні лікування та спостереження за хворими;

• своєчасне повідомлення СЕС про випадки вперше виявлених

інфекційних

захворювань.

У цьому підрозділі працює

лїкар-терапевт,

який надає медичну допомогу

хворим. Йому допомагає фельдшер або медична сестра, до функцій яких

відносяться:

• прийом і реєстрація телефонних викликів та звертань пацієнтів, а також

лікарів поліклініки і станції швидкої допомоги;

• надання хворим при самозверненні долікарської медичної допомоги в

разі відсутності лікаря;

• передача виклику при необхідності на станцію швидкої медичної допомоги;

• телефонна передача в СЕС екстреного повідомлення про

інфекційне

захво-

рювання, даних у реєстратуру поліклініки про важкохворих для активного

спостереження за ними лікарями дільниць (сімейними);

• підготовка необхідних матеріалів та

інструментів.

Працівники даного підрозділу забезпечують надання медичної допомоги

хворим за

їх

викликами, а також у випадках передачі викликів станцією

швидкої медичної допомоги. Крім того, частина виїздів пов'язана з виконанням

призначених медичних процедур.

Ефективність роботи поліклініки значною мірою залежить від злагодже-

ної діяльності всіх її підрозділів і медперсоналу. Важливу роль у наданні

лікувально-профілактичної допомоги належного рівня відіграє робота лікарів

усіх спеціальностей, які мають забезпечити діагностику, повноцінне лікування

та реабілітацію переважної частини хворих у поліклініці, диспансеризацію,

проведення експертизи працездатності та профілактичних оглядів.

Значна участь лікарів-спеціалістів у первинному обслуговуванні хворих

є одним із недоліків позалікарняної допомоги на сучасному етапі. При рефор-

муванні первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини

буде відбуватися поступова заміна лікарів-спеціалістів сімейними лікарями,

відповідно зміниться

їх

співвідношення у штатному розкладі

поліклінік.

Доцільним і можливим є також перенесення окремих видів лікувально-

профілактичної допомоги зі стаціонарів до закладів первинної медико-санітарної

допомоги. Цьому сприяє створення організаційних форм скорочення

стаціона-

розамінюючої медичної допомоги, до яких відносяться:

• денні стаціонари в поліклініках;

• домашні стаціонари;

• лікарняні стаціонари (відділення, палати) денного перебування.

272

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Мережа денних стаціонарів тільки за чотири роки (1996-1999 рр.) збіль-

шилась з 1362 до 2767, кількість ліжок у них зросла з 16898 до

36311,

кількість пролікованих хворих досягла 1

млн,

47 тис. Крім того, в домашніх

стаціонарах в 1999 році лікувалось 1 млн, 22

тис,

хворих.

В денний стаціонар направляють хворих, здатних до активного пересування,

при відсутності протипоказань для лікування в позалікарняних умовах і

потреби суворого постільного режиму. В денних стаціонарах можна лікувати

хворих у випадках:

• прийому деяких медикаментів, що потребує спостереження за станом

пацієнта протягом певного часу;

• при внутрішньовенному крапельному введенні ліків;

• при підготовці хворого до складних діагностичних обстежень;

• при потребі в наданні невідкладної допомоги з приводу раптового погір-

шення стану під час перебування в поліклініці.

Організація денних стаціонарів в умовах впровадження економічного методу

управління в охороні здоров'я дозволяє інтенсифікувати

діяльність

поліклініки,

повніше задовольнити потреби населення в стаціонарній допомозі.

Робота цього підрозділу спрямована на активне планове оздоровлення та

лікування диспансерних хворих, які часто та тривало хворіють, на скорочення

термінів тимчасової непрацездатності в працездатному віці, проведення в полі-

клінічних умовах деяких діагностичних досліджень, на розширення обсягу

хірургічних втручань. Все це сприяє раціональному використанню ліжкового

фонду.

З огляду на потужність поліклініки і стаціонару та профілізацію стаціо-

нарного ліжкового фонду для лікування хворих створюють денні стаціонари

1-2 профілів чи багатопрофільні.

До складу денного стаціонару входять такі кабінети та палати (мал. 8).

Завідувач відділення

Кабінет лікаря

Палати

Кімната для

прийому

їжі

Процедурний

кабінет

Кабінет

психологічного

розвантаження та

відпочинку хворих

Мал. 8. Орієнтовна структура денного стаціонару.

273

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Домашній стаціонар організовується для хворих із гострими та хронічними

захворюваннями, які за станом здоров'я не потребують госпіталізації або

якщо вона неможлива.

Відбір для лікування проводить завідувач відповідного відділення поліклі-

ніки за представленням лікуючого лікаря, який забезпечує систематичне

спостереження та надання кваліфікованої медичної допомоги, проведення

необхідних досліджень, консультацій і заносить всі дані в медичну карту

амбулаторного хворого.

Така форма надання медичної допомоги, як домашні стаціонари, потребує

подальшого удосконалення. Для

їх

повноцінного функціонування слід забезпе-

чити хворому кваліфікований сестринський догляд, необхідні дослідження,

належні методи та методики лікування, соціальну підтримку, корекцію харчу-

вання

тощо.

В разі погіршення стану здоров'я пацієнтів при лікуванні в домашніх чи

денних стаціонарах,

їх

терміново госпіталізують у стаціонарні відділення

лікарні.

При лікуванні в денних і домашніх стаціонарах слід використовувати всі

можливості лікувально-діагностичних підрозділів відповідного закладу.

Для своєчасного оздоровлення хворих, поліпшення якості медичної

допо-

моги, забезпечення її доступності, підвищення економічної ефективності, а

також з метою раціонального використання різних структур лікувально-профі-

лактичних закладів в останні роки здійснюється переорієнтація і розширення

обсягу надання кваліфікованої допомоги саме в поліклінічній ланці, а не в

стаціонарі.

Прикладом може бути організація відділень (центрів) хірургії одного дня,

дія яких регламентована наказом МОЗ України № 127 від 03.06.93 р. В

наказі затверджені перелік, види, обсяг лікувально-діагностичної допомоги і

перераховані конкретні операції за профілями: загальна хірургія (хірургічна

обробка ран, видалення доброякісних пухлин шкіри, сторонніх тіл тощо);

офтальмологія (видалення папілом і атером, виправлення заворотів і виворотів

повік) і таке

інше.

Перелік операцій може змінюватися залежно від умов оснащення та

кваліфікації лікарів.

Такі підрозділи вже працюють у Києві, Львові, Житомирі та інших містах.

Відділення (центри) хірургії одного дня, як нові форми організації медичної

допомоги хворим хірургічного профілю, створюються при поліклініках

чи

лікарнях залежно від місцевих умов.

Відбираючи хворих для надання хірургічної допомоги в амбулаторно-

поліклінічних умовах, враховують

їх

супутню патологію, стан нервової системи,

рівень житлово-побутових умов.

Після її надання слід забезпечити подальше медичне спостереження, навчити

рідних у разі необхідності догляду за хворим у післяопераційний період.

274

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

При потребі хворих госпіталізують у післяопераційне відділення стаціонару.

В умовах медичного районування, притаманного великим містам, сучасні

поліклініки надають багатопрофільну спеціалізовану медичну допомогу, обсяг

якої залежить від

їх

потужності, розподілу спеціалізованих відділень і

спеціалістів.

До спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допомоги відноситься кардіо-

логічна, вагомість якої визначається винятковим впливом хвороб системи

кровообігу на формування показників здоров'я.

Рівень захворюваності на хвороби системи кровообігу в Україні високий,

в структурі смертності вони посідають перше місце (більше 50 %).

Надання високоякісної кваліфікованої допомоги таким хворим забезпечують:

науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії АМН України, Українсь-

кий науково-дослідний інститут кардіології ім. М.Д. Стражеско, кардіологічні

центри, диспансери, спеціалізовані відділення, кабінети в поліклініках, бригади

станцій швидкої медичної

допомоги.

Первинною ланкою надання допомоги є кардіологічний кабінет поліклініки,

в якому працюють лікар-кардіолог, що пройшов підготовку з функціональної

діагностики, в т.ч. з електрокардіографії, та медична сестра, яка володіє методи-

кою реєстрації ЕКГ.

Його функції, види та обсяг діяльності регламентуються спеціальними

наказами МОЗ України.

Основними завданнями кабінету є:

• надання на поліклінічному етапі спеціалізованої діагностичної та ліку-

вальної допомоги хворим

із

захворюваннями системи кровообігу;

• направлення

їх

у разі необхідності до кардіологічних відділень, центрів;

• проведення організаційно-методичних заходів.

На консультацію до лікаря-кардіолога хворих направляють завідувач полі-

клініки, дільничні терапевти (сімейні лікарі) та

інші

спеціалісти.

Практику самозапису хворих на консультацію до кардіолога слід вважати

необгрунтованою та недоцільною.

До лікаря-кардіолога направляють хворих із невстановленим або сумнівним

діагнозом для вирішення питань щодо госпіталізації, направлення на медико-

соціальну експертну комісію, після виписки із стаціонару, після лікування з

приводу інфаркту міокарда та інших гострих і підгострих форм ішемічної

хвороби серця, резистентних до проведеного лікування

тощо.

Після консультації, уточнення діагнозу та призначення необхідного ліку-

вання хворі повертаються до лікаря, який при потребі знову направляє

їх

до

кардіолога для подальшого лікування і диспансерного нагляду.

Лікар кардіологічного кабінету разом із терапевтами дільниць (сімейними

лікарями) відбирає хворих для лікування в спеціалізованих кардіологічних

відділеннях стаціонарів.

Він також направляє деяких хворих на доліковування в місцеві санаторії

(після гострого інфаркту міокарда, хірургічних втручань з приводу аневризми

серця, аортокоронарного шунтування, з нестабільною стенокардією).

275

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Після повернення зі стаціонару чи з реабілітаційного відділення санаторію

кардіолог забезпечує

їх

подальше лікування та диспансерний нагляд.

Він координує та контролює діяльність ряду підрозділів

поліклініки

щодо

виявлення та якісного обліку хворих із захворюваннями системи кровообігу,

а також осіб з відповідними факторами ризику.

Слід зазначити, що в структурі захворюваності перше місце посідають

хвороби органів дихання, а серед них ті, що мають хронічний перебіг, який

впливає на погіршення стану здоров'я, знижує працездатність, збільшує наван-

таження на лікувально-профілактичні заклади, зумовлює нагальну потребу в

удосконаленні медичної допомоги хворим пульмонологічного профілю.

До закладів з надання спеціалізованої пульмонологічної допомоги відно-

сяться: державний пульмонологічний центр, пульмонологічні відділення облас-

них та міських лікарень, пульмонологічні кабінети міських і районних лікарень.

Пульмонологічний кабінет у поліклініці забезпечує спеціалізовану ліку-

вально-діагностичну допомогу при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ).

Згідно з тимчасовою робочою клінічною класифікацією до НЗЛ відно-

сяться: гострі та хронічні бронхіти та пневмонії, бронхіальна астма, інфекційна

деструкція легень (абсцес і гангрена), бронхоектатична хвороба та плеврити.

Лікар пульмонологічного кабінету надає консультативну та методичну

допомогу з питань попередження, своєчасного виявлення, лікування та диспан-

серного спостереження хворих на НЗЛ.

Він також проводить консультації, здійснює диспансерне спостереження

та лікування хворих працездатного віку при хронічному бронхіті, хронічній

пневмонії, бронхіальній астмі інфекційно-алергічного генезу, бронхоектатичній

хворобі, впроваджує в практику найновіші методи профілактики, діагностики,

лікування та підвищує кваліфікацію лікарів і середнього медичного персоналу.

Разом з лікарями дільниць направляє хворих на госпіталізацію в пульмоно-

логічні відділення в таких випадках:

• у разі необхідності проведення спеціальних досліджень з метою диферен-

ційної діагностики бронхолегеневих захворювань;

• при важкому перебігу пневмонії, бронхіальної астми;

• при хронічному обструктивному бронхіті з легеневою недостатністю у

фазі загострення;

• при ексудативному плевриті неспецифічної етіології та

інших

захворю-

ваннях.

У деяких випадках виникає потреба в направленні хворих до державного

пульмонологічного центру - при необхідності хірургічного лікування, при

бронхолегеневих захворюваннях різної етіології (включаючи вроджену пато-

логію) з важким перебігом, з гострими та хронічними абсцесами легень тощо.

З метою забезпечення достатньої за обсягом і рівнем медичної

допдмоги

розроблені та впроваджені різні організаційні форми щодо інтегрування

всіх видів медичної діяльності, ефективного розподілу, використання всіх за-

собів і коштів системи охорони здоров'я. Вирішенню цих проблем сприяють

276

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

територіальні медичні об'єднання (ТМО) - комплекс лікувально-профілактич-

них установ і закладів, функціонально та організаційно пов'язаних між собою.

Під контролем лікаря медичну допомогу хворим може надавати цілитель,

застосовуючи методи народної та нетрадиційної медицини.

Згідно з Положенням про організацію роботи цілителя, затвердженим нака-

зом МОЗ України № 36 від

лютого 1998 року, ним є особа, яка не маючи

спеціальної медичної освіти, володіє певним обсягом професійних знань і

вмінь

в галузі народної та нетрадиційної медицини.

За Державним класифікатором професій (ДК 003-95, затвердженим нака-

зом Держстандарту України № 257 від 27 липня 1995 року), ця професія

віднесена до молодших спеціалістів у галузі медицини.

Цілитель має право здійснювати професійну діяльність за умови отримання

ліцензії на медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини.

Він повинен узгоджувати свої дії щодо надання консультативної та ліку-

вальної допомоги пацієнтам з лікарем-спеціалістом; вести облікову докумен-

тацію (журнал обліку діагностично-лікувальних сеансів, процедур з записом

в ній паспортних даних пацієнтів, діагностичних висновків, обсягу лікувальних

процедур, спостережень за динамікою стану здоров'я та висновків щодо ефек-

тивності лікування).

В разі відсутності ефекту лікування чи виникнення ускладнень цілитель

повинен забезпечити консультацію лікаря-спеціаліста чи направити пацієнта

до лікувального закладу з метою надання кваліфікованої допомоги.

Лікар, який контролює медичну діяльність цілителя,

зобов'язаний:

• визначати показання та протипоказання щодо призначення пацієнтам

лікування методами народної та нетрадиційної медицини;

• організовувати комплексний лікувально-діагностичний процес;

• вести медичну документацію (медичні карти амбулаторного, стаціонарного

хворого);

• проводити аналіз ефективності використання методів народної та нетради-

ційної медицини;

• забезпечувати своєчасну кваліфіковану допомогу пацієнту при будь-

якому погіршенні стану здоров'я.

Лікар, який контролює медичну діяльність цілителя, має право:

• припинити чи заборонити, при потребі, застосування методів народної

та нетрадиційної медицини;

• вносити пропозиції щодо змін в організації роботи цілителя;

• виступати з пропозицією про анулювання або припинення дії ліцензії

МОЗ України.

Цілитель і лікар, що його контролює, несуть відповідальність за:

• дії, що призвели до шкідливих наслідків для здоров'я пацієнта;

• достовірність облікових і звітних даних;

• порушення чинного законодавства щодо надання медичної допомоги та

порядку здійснення підприємницької

діяльності.

277

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23