Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

•

визначення економічно ефективних і відповідних вимогам стандартів

якості методів лікування (медичних технологій);

• розгалуження системи фінансування закладів охорони здоров'я;

• структурна перебудова системи надання медичної допомоги на

основі пріоритетних напрямків первинної медико-соціальної допомоги (з вико-

ристанням незалежної лікарської практики загального напрямку - сімейний

лікар);

• реалізація гнучкої системи фінансування підготовки та підвищення

кваліфікації медичних кадрів, сертифікації та ліцензування відповідно до

вимог самостійної практики.

14.2. Планування в системі охорони здоров'я України

Сучасний підхід до планування національної системи охорони здоров'я

грунтується на концепції програмування загальнонаціонального здоров'я, яка

передбачає:

• систематичну оцінку проблем здоров'я в національному контексті;

• виявлення регіонів,

готових

до

змін;

• визначення оптимальних методів для здійснення контролю і встановлення

відповідальності за забезпечення ресурсами.

Метод програмування галузі передбачає виконання інтенсивної роботи в

короткі терміни робочими групами з фахівців різного профілю. Вона супроводжу-

ється упорядкуванням організації охорони здоров'я та системним підходом

до процесу управління ресурсами.

Незважаючи на великі розходження між державами - масштаби,

методологія, ступінь розробки планування, наявний досвід дозволив відпрацю-

вати ряд загальних рекомендацій.

• Планування не буде ефективним без належного аналізу соціальної,

економічної і політичної ситуації.

• Планування охорони здоров'я є невід'ємною частиною загальної системи

медичного планування і не може розвиватися незалежно.

• Для успішного проведення політики ефективного використання

людських

ресурсів необхідні три компоненти розвитку охорони здоров'я (виробництво

медичних послуг, планування і управління) і взаємодія іх зі службами охорони

здоров'я.

• Успішний розвиток наукових досліджень, впровадження планів охорони

здоров'я можливі при наявності належних соціальних, економічних, політичних

умов і визначеної національної політики.

1. Головні поняття і цілі

Планування системи охорони здоров'я - це систематизація цілей, задач,

пріоритетів, видів діяльності для забезпечення адекватності між її ресурсами

та потребами населення в медичному обслуговуванні на даний момент і на

майбутнє.

603

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Планування - адміністративний інструмент, що забезпечує раціональну основу

для

прийняття

управлінських рішень. Для того, щоб рішення були ефективними,

вони повинні грунтуватися на ретельній оцінці різних варіантів. Практична

роль планування - це таке розміщення ресурсів, при якому медичне обслугову-

вання було б доступним і ефективним.

Етапи планування:

• визначення й аналіз проблем;

• визначення альтернативних варіантів;

• вибір правильного рішення;

• визначення технічних методів виконання;

• визначення цілей програми і головних дій з

їх

реалізації.

Плани повинні супроводжуватися детальним розподілом завдань і ресурсів,

описом методів вирішення задач у конкретний термін. Планування забезпечує

основу програмного управління з такими складовими (як у системі охорони

здоров'я, так і в інших галузях):

• забезпечення необхідними для виконання наміченого плану людськими,

матеріальними і фінансовими ресурсами;

• розподіл завдань (організаціям, групам, окремим особам) з найбільш ефек-

тивним використанням

їх

потенціалу;

• розвиток навичок персоналу, розширення

їх

можливостей;

• переконання виконавців у необхідності досягнення намічених цілей

обраними методами;

• узагальнення, контроль і оцінка з метою застосування перевірених на

практиці методів.

Планування і керівництво на практиці тісно пов'язані. Комунікація (зв'язок)

і прийняття рішень необхідні для планування та керівництва, а інформація є для

них важливою складовою частиною. Ряд головних положень розглядається

нижче.

Планування суспільного здоров'я - це процес визначення його проблем,

ідентифікації

потреб і ресурсів, установлення реалістичних і пріоритетних цілей

та механізмів реалізації. Це невід'ємна частина загальнонаціонального планування

соціально-економічного розвитку - тривалий, систематичний, скоординований

процес використання людських ресурсів, фінансів, сировини для визначення і

досягнення соціальних цілей розвитку країни. Воно припускає координацію

планів охорони здоров'я, системи освіти, сільського господарства, промисловості,

транспорту, суспільної безпеки і т.д.

Термін "людські ресурси" і "робоча сила" співіснують, маючи різне смислове

навантаження. Перший застосовується в більш широкому розумінні і уособлює

потенціальні і наявні знання, уміння і навички, що необхідні для економічного

і соціального розвитку суспільства, другий позначає, як правило, групу людей,

що одержала, одержує освіту, спеціальну підготовку для тієї або іншої сфери

діяльності.

604

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Поняття "людські ресурси охорони здоров'я" визначає:

• число спроможних до праці фахівців і тих, хто навчається;

їх

демографічні

дані; соціальні характеристики з питань освіти, досвіду і кваліфікації;

• необхідні зміни в кількості і якості персоналу для забезпечення охорони

здоров'я населення.

Складові терміна "людські ресурси охорони здоров'я":

• фахівці охорони здоров'я, що вже працюють;

• потенційні фахівці, що мають необхідну підготовку або досвід у певній

галузі охорони здоров'я, але на даний момент не зайняті у ній;

• перспективні фахівці, що на даний момент одержують освіту і спеціальну

підготовку.

Питання про ступінь задоволення спеціаліста роботою може бути визначене

за допомогою таких параметрів: дослідження функціональності, вибіркового

дослідження і дослідження

діяльності.

Головні функції системи охорони здоров'я країни - це планування, управ-

ління і виробництво медичних послуг.

їх

здійснює єдина система, до якої

належать органи управління, підпорядковані

їм

заклади і персонал.

2. Система охорони здоров'я

Планування системи полягає у визначенні необхідної кількості людей,

рівня

їх

знань і умінь, ресурсів, яких вони потребують для досягнення зазда-

легідь поставлених цілей і завдань. Іншими словами - це чітке визначення:

• хто збирається виконувати ту або

іншу

роботу;

• завдання, термін, місце, методика її проведення;

• групи населення, на які розраховані ті чи інші елементи планування.

Оскільки планування є невід'ємним елементом процесу розвитку охорони

здоров'я, воно пов'язане з підготовкою, розподілом і ефективним використанням

фахівців. Цей важливий компонент планування національної системи охорони

здоров'я відіграє суттєву роль у плануванні загального процесу соціально-

економічного розвитку і грунтується на загальних національних принципах,

тактиці і стратегії.

Мета планування галузі охорони здоров'я полягає в найбільш вдалому з

економічної точки зору використанні навичок і умінь фахівців для ефективного,

кваліфікованого і безпечного медичного обслуговування. Оптимальне його

вирішення полягає не в забезпеченні наявності великої кількості професіоналів,

а у використанні фахівців, кваліфікація яких відповідає потребам і вимогам

медичного обслуговування населення з огляду на наявні у країні ресурси.

Етапи процесу планування

Цей процес є динамічним, тому що необхідно постійно реагувати й

адаптуватися до ситуації, циклічним, тому що передбачає повторення етапів

збору, аналізу даних, упорядкування, впровадження й оцінки плану.

605

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Етап 1

Початковий імпульс організації процесу планування може виходити прак-

тично з будь-якої інстанції, наприклад, із Міністерства охорони здоров'я,

Міністерства економіки; частіше від органів громадської охорони здоров'я.

Він полягає у формуванні нових

Ідей,

поглядів,

концепцій

і не виключає

політичного тиску для активізації діяльності.

Етап 2

Є вирішальним для успішного виконання визначеної концепції. Перед

попереднім оглядом пріоритетів, збором даних, вивченням існуючої ситуації

необхідно встановити наявність принаймні мінімальних умов для ефек-

тивного планування. Якщо обставини створюють малі шанси для здійснення

ефективного загального планування, слід направити свої зусилля на вирішення

більш скромних задач і подумати про поліпшення його перспективи.

Етап З

Передбачає визначення кількісних параметрів, оцінки обсягу ресурсів

і можливостей

їх

використання, а також прогнозування зміни чисельності

населення, відтворення людських ресурсів і інших важливих чинників. Варто

зауважити, що в цей період, принаймні на початковому етапі, потрібно грунту-

ватись на існуючій ситуації.

Етап 4

Вивчення якомога більшого числа альтернативних пропозицій і вибір

найбільш адекватних варіантів. Встановлення відповідності обраної стратегії

службі зайнятості, органам освіти тощо.

Етап 5

Для успішної взаємодії плани повинні складатися з окремих детальних

програм з чітко визначеними пунктами щодо видів діяльності, методів,

ресурсів, вартості і часу, необхідних для кожного етапу роботи. Загальний

план повинен підрозділятися на регіональні програми і спеціалізовані

проекти. На ранніх стадіях необхідно також визначити обов'язки і ступінь

участі всіх залучених до процесу планування. План повинен враховувати

тактику і стратегію управління галуззю.

Етап 6

Оцінка результатів процесу планування часто ігнорується, особливо

планування охорони здоров'я, де, як правило, проміжок часу між ухваленням

рішення і результатами його впровадження є достатньо тривалим.

Доцільність планування обумовлена, серед

іншого,

необхідністю фінансу-

вання підготовки фахівців, наукового обгрунтування якості використання

служб здоров'я або соціальною необхідністю забезпечення доступності допомоги,

пріоритетами в розвитку служб охорони здоров'я. Можуть також братися

до уваги політичні і технічні аспекти. Незалежно від мотивів, для успішного

проведення планування охорони здоров'я необхідно враховувати попередні

606

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

умови і обставини, при яких він буде здійсненим. Це дозволить визначити

шанси на успіх. Серед умов виділяються такі:

• Спроможність керівництва адаптуватися до нових обставин. Упорядку-

вання загальнонаціонального плану повинно грунтуватися на ясній і точній

інформації відповідних органів охорони здоров'я, освіти і на людських ресурсах.

Ступінь поінформованості керівництва охорони здоров'я й закладів освіти

про кадрову і функціональну невідповідність, диспропорції у використанні і

розподілі ресурсів повинні бути вичерпними, в противному разі планування

на кінцевій стадії буде неефективним, частковим або потерпить крах під час

реалізації проектів.

• Законодавча основа планування і наступного впровадження рекомендацій.

Успіх планування охорони здоров'я буде обмеженим, якщо він юридично і

адміністративно не обгрунтований.

• Бажання і можливості уряду впровадити план. Реалістичний план має

враховувати адміністративні обмеження. Багато планів в системі охорони

здоров'я мали недостатній успіх через недостачу досвідчених менеджерів.

Планування в системі охорони здоров'я припускає прийняття політичних

рішень і залежить від типу політичної системи конкретної країни. Його реаліс-

тичною основою є принципи політики і законодавства в охороні здоров'я і в

інших галузях. Політичні рішення приймаються для всієї країни, на рівні регіо-

нів, міст, районів і навіть на рівні окремих закладів. Розуміння раціональних

основ політичних рішень на кожному рівні має надзвичайне значення для

планування охорони здоров'я. Політичні, економічні, соціальні, законодавчі і

адміністративні чинники значним чином впливають на проект плану і

стратегію

його впровадження. Одна з складних задач планування полягає в приведенні

у відповідність різноманітних підходів і впровадження найбільш оптимальної

соціальної і економічної стратегії.

Складність приведення у відповідність потреб охорони здоров'я соціально-

економічному розвитку країни обумовлена такими причинами:

• Соціальна політика і плани країни в сфері охорони здоров'я, можуть

підлягати значним динамічним змінам із року в рік. Несприятливі умови в

країні є перешкодою успішному плануванню подальшого розвитку системи

охорони здоров'я, але повністю його не виключають.

• Соціальні задачі і цілі не мають безумовної єдності, некеровані, і часто

суперечать одне одному. Підсистеми різноманітних рівнів у межах країни

служать різним, часто суперечливим,

інтересам

і групам.

• Існують значні прогалини в поінформованості про соціальні проблеми.

Керівники соціальних служб часто не уявляють собі, як різні задачі співвід-

носяться одна з одною і які можуть бути наслідки альтернативних рішень.

• Значна частина соціальних проблем вирішується ізольовано, несистема-

тично, шляхом некоординованих дій окремих груп і

осіб.

На ранніх стадіях планування необхідні постійні консультації представників

органів влади й експертів для обговорення впровадження. Це є початком

607

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

зв'язку технічних і політичних типів рішень, що починаються в плануванні

охорони здоров'я керівниками і представниками законодавчої влади, політични-

ми виконавцями, агентствами контролю, адміністраторами охорони здоров'я

різних рівнів, плануючими органами, програмістами, менеджерами тощо.

3. Статистична основа планування

Збір, аналіз і опрацювання статистичних даних є однією з головних задач

плануючих органів. Збільшення кількості досліджень в галузі охорони здоров'я

змушує плановиків значну частину часу присвячувати збиранню інформації.

Досвід дозволяє визначити шість найбільш важливих принципів збору і

використання технічних даних:

• Тісний зв'язок статистики організації охорони здоров'я

із

статистичними

даними про здоров'я й освіту населення.

• Фахівці в галузі статистики повинні брати участь у роботі на всіх

етапах процесу планування.

• Під час збору даних необхідно врахувати можливості статистичної

системи країни. Планування використання людських ресурсів неминуче

збільшує обсяг загальнонаціональної статистичної системи.

• Різноманітні компоненти досліджень повинні бути збалансовані. Плану-

вання часто сповільнюється або стає марним через дисбаланс між зібраними

даними і практичними можливостями

їх

розробки. Наприклад, розробка

детальних дорогих проектів при вивченні попиту з використанням недосконалої

техніки може призвести до великої

кількості

помилок.

• Зібрані дані повинні впливати на прийняття рішень, що часто ігнорується

на практиці. Спеціальні дослідження слід починати, якщо попередній аналіз

показує, що результати цих досліджень необхідні і будуть сприяти виявленню

і правильному вирішенню певної проблеми.

• Перевага повинна надаватися якості і коректності даних, а не

їх

загальній

кількості. Краще, якщо причетні до планування фахівці будуть мати у своєму

розпорядженні детальну і точну інформацію, отриману вибірково, ніж матеріал

з високим рівнем помилок, стосовно усього населення або всіх закладів охоро-

ни здоров'я. Проте, спокуса одержати великий обсяг даних і незнання техніки

вибіркових досліджень часто призводять до ігнорування цього принципу.

Науково-консультативна група ВООЗ з розвитку досліджень в галузі охо-

рони здоров'я розробила для спеціалістів, які займаються плануванням охорони

здоров'я, перелік вимог, необхідних для збору інформації з типовими анкетами,

які з успіхом використовувались в різних умовах. Важливо вибрати інформацію

з визначенням значущості кожної

їх

категорії і відповідних проблем. Категорії

інформації - це зразки пунктів, що можуть бути включені в проект збору

даних. Залежно від принципів планування і специфіки проблем деякі з них

можуть бути виключені.

Важливо зазначити, що дефіцит фінансових ресурсів в системі охорони

здоров'я може зберігатися ще тривалий час. Тому необхідно спрямувати

608

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

зусилля органів управління на ефективне використання наявних коштів і

створити сприятливий клімат для залучення додаткових фінансових ресурсів,

зокрема за рахунок розвитку системи добровільного медичного страхування.

14.3. Ринок медичних послуг

Здоров'я тільки за певних умов можна називати товаром. І тільки в тому

сенсі, що робоча сила є товар, і здоровий працівник - більша цінність за

таких же умов, ніж робітник, який має, наприклад, хронічне захворювання і

час від часу втрачає працездатність. Але саме по собі здоров'я, маючи найвищу

цінність, не продається і тому не може вважатись товаром.

В той же час, все, що використовується в охороні здоров'я як в галузі

економіки, має конкретну вартість, являє собою товар. Тому і медичні послуги

також є товаром, який має попит і пропозицію, безперечну вартість і тому в

ринкових умовах повинен мати ціну. Ціна в даному випадку виступає як

відповідність

між

доцільністю

можливостями.

Медицина накопичила достатню кількість альтернативних методів лікування

однієї хвороби і, як правило, в сучасних умовах вибір одного з них залежить

від матеріальних можливостей (парадокс вартості, коли пацієнти

вважають,

що чим вища ціна медичної допомоги, тим вища її якість, ми розглянемо в

розділі 14.6 "Маркетингові дослідження в охороні здоров'я"). Думається, що

вибір методу лікування повинен насамперед визначатись медичними показаннями.

Але якщо можливості держави обмежені і певні методи не можуть бути

внесені до переліку гарантованої медичної допомоги з економічних міркувань,

то це ще не означає, що заклади охорони здоров'я взагалі повинні відмовитись

від подібних технологій. В таких випадках найкращим засобом, який здатний

вирішити і суто економічні, і морально-етичні проблеми, буде впровадження

системи добровільного медичного страхування. Доречно буде зауважити, що

навіть в державах, де на охорону здоров'я виділяється значна частка валового

національного продукту (в США, наприклад, більше 14 %), при виборі альтер-

нативних програм часто-густо використовують метод "витрати - результати",

тобто враховують вірогідно отриману користь у співвідношенні з

кількістю

необхідних матеріальних ресурсів.

Ринкова економіка - це система, у якій обмін результатами праці

здійснюється відповідно до вимог економічних законів товарного вироб-

ництва й обороту.

Тривале ігнорування специфіки товарного виробництва взагалі і ролі ринку

в нашій країні, особливо в сфері медичних послуг, призвело до того, що

сучасне покоління господарських керівників здебільшого:

• не володіє необхідною теоретичною базою;

• не має практичного досвіду роботи на принципах економічної самостій-

ності підприємницької організації;

609

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• не знайоме з методикою формування портфеля замовлень, налагодження

виробництва нових товарів і послуг, організації збуту продукції та послуг,

орієнтованих на запити споживачів;

• дуже приблизно уявляє собі діяльність в умовах ринкової конкуренції

між підприємцями.

В умовах економічної реформи, що передбачає перехід економіки України

на ринкові відносини, виникає об'єктивна необхідність вивчення позитивного

світового досвіду використання менеджменту в галузях матеріального вироб-

ництва і сфери послуг.

Менеджмент пронизує всю ринкову економіку, є необхідною ланкою

наукового впливу на механізм ринкових відносин.

Менеджмент - це здатність використовувати об'єктивні закони, притаманні

сучасному суспільному виробництву.

Постає задача підготовки господарських керівників нового типу з економіч-

ним мисленням, які б мали достатні знання про:

• сутність ринку;

• ринкові відносини;

• ринковий механізм;

• види ринків;

• товарну політику і маркетингову стратегію підприємства в умовах ринкової

економіки;

• організації, які засновані на різноманітних видах власності.

Ринкова економіка - це така форма організації господарства, при якій

індивідуальні

виробники і споживачі взаємодіють за допомогою ринку.

Ринок - механізм реалізації ринкової економіки, що характеризується в

узагальненому виді такими ознаками:

• вільний зв'язок між виробниками і споживачами, здійснюваний не за

вказівкою "зверху", а за економічними мотивами;

• вільний вибір партнерів за виробничими і комерційними зв'язками;

' конкуренція (змагання) між учасниками ринку.

Антиподом ринкової економіки є командна економіка, що базується на

директивному плануванні, централізованому керуванні підприємствами й

організаціями, на адміністративному ціноутворенні.

У економічній літературі найбільш поширене визначення поняття "ри-

нок" - це місце товарного обміну. У загальнотеоретичному розумінні

ринок - це складна система економічних взаємовідносин, що виникають

між виробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу товарів і

послуг.

Сучасне господарство розвинутих країн світу представляє собою економічну

систему загального товарного виробництва з розвинутими ринковими відноси-

нами. Умовами його виникнення є суспільний поділ праці і відношення влас-

ності. Суспільний поділ праці призводить до спеціалізації виробників, між

виробниками і споживачами продуктів виникають відношення обміну. Відносна

610

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

; виробнича самостійність закріплюється економічно. Виробники стають власни-

ками своєї продукції і за допомогою товарного обміну відшкодовують витрати

на її виробництво і дістають прибуток. Тим самим реалізують свій економічний

інтерес

як власники. Всі господарські суб'єкти діють на основі цього загального

принципу, загального закону ринку: мінімум витрат і максимум прибутків.

Економічний механізм сучасної ринкової економіки являє собою сукуп-

ність суспільних відносин, заснованих на:

• повній відносній виробничій і економічній відособленості виробників

різноманітних товарів і послуг;

• рівноправності усіх видів власності;

• вільному ціноутворенні і конкуренції;

• реальній взаємодії економічних законів ринку: закону вартості, конку-

ренції, попиту і пропозиції, закону прибутку та ін.

Без товарного виробництва немає ринку. В міру розвитку товарного вироб-

ництва й обороту змінювалося і розуміння категорії "ринок". Спочатку поняття

ринку характеризувалося як місце торгівлі, ринкова площа. З включенням у

сферу обміну усе нових об'єктів, таких як гроші, цінні папери і т.п., розширю-

ється поняття ринку, як сфери обертання. А якщо підійти до цього питання з

боку суб'єкта ринкових відносин, то, за словами Ф. Котлера, "ринок - сукуп-

ність існуючих і потенційних покупців товарів"*.

З перетворенням у товари не тільки засобів виробництва, але і робочої сили,

поняття ринку отримує загальний характер, стає умовою суспільного відтворення.

В результаті з'являється визначення ринку, як сукупності економічних

відносин, за допомогою яких здійснюється обертання суспільного продук-

ту в товарно-грошовій формі.

Тепер ринок розглядається як суспільна форма організації і функціо-

нування, при якій забезпечується взаємодія виробництва і споживання

без посередницьких інститутів, що регулюють діяльність виробників і

споживачів, прямий й опосередкований вплив на виробництво і споживання.

Більш того, виникнуло розуміння ринку як самостійної підсистеми у функціо-

нуючій економічній системі.

Ми дотримуємося думки, висловленої в економічній літературі, про те,

що категорія "ринок" повинна розглядатися подвійно - у вузькому і широкому

розумінні. У вузькому - під ринком розуміємо сферу обігу якогось товару

або послуги, у широкому — ринок розглядається як певний засіб органі-

зації економічного життя. Його характерні ознаки:

• вільний доступ кожної людини до будь-якого виду господарської

діяль-

ності;

• певна самостійність учасників економічного процесу,

їх

матеріальна

відповідальність за результати своєї діяльності;

• суперництво (конкуренція) господарських суб'єктів за гроші покупців,

ресурси, місце застосування капіталу тощо;

Котлер

Ф. Основи маркетинга. - М.:

Прогресе,

1991. -С.

64.

611

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін і конку-

рентної боротьби;

• ціноутворення як результат взаємодії попиту і пропозицій.

Основи ринкової економіки однакові для усіх:

• приватна власність;

• конкуренція;

• вільне підприємництво.

Ринок являє собою складний механізм виявлення і задоволення економіч-

них інтересів. Він є головним засобом саморегулювання в необхідних пропор-

ціях і спонукання суб'єктів, що започаткували підприємництво, до росту

ефективності такої діяльності.

У процесі саморегулювання виробництва продукції і послуг ринок виконує

такі функції:

• обмін між виробниками і покупцями товарів та послуг;

• задоволення конкретних потреб споживачів як основа маркетингу;

• підвищення якості продукції і послуг, зниження витрат виробництва,

впровадження більш прогресивих технологій і організації виробництва для

отримання додаткових прибутків;

• раціональне споживання в межах наявних прибутків і пошук шляхів

росту для збільшення купівельної спроможності споживачів товарів і послуг.

Держава створює механізм регулюючого впливу на ринкові процеси для

запобігання монополістичним тенденціям, негативному впливу стихії ринку

на становище найменш захищених прошарків населення. При цьому, відно-

шення між відособленими товаровиробниками, що здійснюють товарообмін,

доповнюються планомірним свідомим визначенням пропорцій при розподілі

трудових ресурсів і засобів виробництва між різноманітними операціями,

підприємствами, галузями, регіонами, а також при розподілі виробленого про-

дукту або послуг між групами населення, видами діяльності і рівнями від-

творення.

Планування на мікрорівні визначає пропорції ресурсів для виробництва

товарів і послуг і розподілу отриманого прибутку на підприємстві. На макро-

рівні - реалізується економічна роль держави в забезпеченні назрілих струк-

турних перетворень, формуванні нових галузей, регулюванні пропорцій і пере-

розподілі прибутків в

інтересах

тих прошарків населення, що не мають можли-

вості самостійно забезпечити своє існування (діти, багатодітні сім'ї, пенсіонери

і т.п.), на охорону навколишнього середовища, а також

із

метою задоволення

загальнодержавних потреб в галузі оборони, державного управління, міжнарод-

них відношень.

Підґрунтям

для планування ринкових відносин є передбачення майбут-

нього розвитку виробничих процесів і наслідків впливу на них різноманітних

чинників.

З переходом до ринкової економіки зростає роль прогнозування, що ви-

конує такі функції:

• передбачення тенденцій розвитку виробництва на різних його рівнях;

612

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23