Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

7. Зворотного зв'язку.

8. Єдності

дії

всіх законів управління.

9. Скорочення щаблів управління.

10. Гармонійності структури і функції.

11. Зміни функції управління.

12.

Інерції

й опірності в людських

взаємовідносинах.

13.

Поширеного контролю та інших.

Ефективність управлінської діяльності залежить і від ступеня активного

використання принців та методів науки управління.

Принципи управління - це головні, вихідні положення теорії, вчення,

науки, до яких відносяться: об'єктивність і конкретність, науковість,

системність, комплексність, плановість, оптимальність і ефективність,

конкретність головної ланки, раціональне поєднання централізму і демокра-

тизму, єдиного керівництва і колегіальності, стимулювання праці, галу-

зевого і територіального управління, постійного удосконалення форм

методів, урахування і контролю та

ін.

Метод покликаний виробити систему різноманітних засобів і прийомів

вивчення та узагальнення дійсних явищ в даній галузі знань, дати теоретично

обгрунтований опис наукової і практичної діяльності людей у виробничій

сфері її діяльності. До головних методів науки управління відносяться:

Історичний

метод. 2. Логічний метод. 3. Багаторівневий підхід.

4. Народно-господарський підхід. 5. Комплексний підхід. 6. Системний

підхід.

Науковий експеримент та

ін.

Управління з позицій менеджменту притаманне і системі охорони здоров'я,

тому остання повинна відповідати загальним ознакам, до яких відносяться:

наявність системи та її керуючої і керованої структур; динамічний характер

та підсилююча здатність; зв'язок елементів; наявність інформації; цілеспрямо-

ваність управління і т.д.

Складність управління системою охорони здоров'я обумовлюється тим, що:

- процес відбувається в рамках складної організаційної моделі;

- впливає на складні об'єкти, які в свою чергу характеризуються різнома-

нітними явищами;

- складається з численних функціональних операцій і процедур, що вико-

нуються структурними підрозділами з складними управлінськими взаємовідно-

синами.

Крім того, процес управління системою охорони здоров'я обумовлений і

зовнішніми чинниками:

- ускладненням завдань, покладених на неї;

- прогресуючим процесом спеціалізації і диференціації медичних знань

та функцій, що вимагають

їхньої

інтеграції;

- необхідністю знань комплексних дисциплін, що інтенсивно розвива-

ються (теорії соціальної медицини, медичної статистики, економіки, плану-

вання та

ін.);

579

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

- змінами в структурі захворюваності населення, зумовленими виходом

на перший план хронічних соматичних хвороб;

- наростанням потужності закладів охорони здоров'я і ускладненням

процесів керування ними та

ін.

Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я:

- удосконалення підбору керівних кадрів;

- наукове удосконалення стилю роботи керівників;

- комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефек-

тивне виконання функцій управління);

- удосконалення функції та структури апарату управління;

- наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах;

- забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації

завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.

Комплексне удосконалення процесів управління в свою чергу залежить від:

- кваліфікації та компетентності керівника;

- наявності інформації, як знаряддя праці (її якості, інтенсивності надхо-

дження, системності, своєчасності, ймовірності тощо);

- володіння загальною технологією процесу управління кожною фазою.

13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовід-

носин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес,

іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі

розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну

функцію, зокрема, суспільної

праці.

Так, працюючи з лопатою на присадибній

ділянці, людина управляє лопатою і собою. Це індивідуальна праця, управління

індивідуальною діяльністю з порівнянням власних фізичних, психічних, емоцій-

них, біологічних, соціально-суспільних і інших можливостей.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не

стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління

спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розу-

міння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів,

порівняно з

індивідуальною

діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює

процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і

інтересів,

натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узго-

дження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів,

а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

Надалі воно стає видом фахової діяльності, пов'язаної з необхідністю

виконання специфічних функцій (див. розділ 13.7). Для успішного виконання

управлінської праці необхідні фахова освіта, відповідна підготовка, оволодіння

580

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

- змінами в структурі захворюваності населення, зумовленими виходом

на перший план хронічних соматичних хвороб;

- наростанням потужності закладів охорони здоров'я і ускладненням

процесів керування ними та ін.

Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я:

- удосконалення підбору керівних кадрів;

- наукове удосконалення стилю роботи керівників;

- комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефек-

тивне виконання функцій управління);

- удосконалення функції та структури апарату управління;

- наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах;

- забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації

завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.

Комплексне удосконалення процесів управління в свою чергу залежить від:

- кваліфікації та компетентності керівника;

- наявності інформації, як знаряддя праці (її якості, інтенсивності надхо-

дження, системності, своєчасності, ймовірності тощо);

- володіння загальною технологією процесу управління кожною фазою.

13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовід-

носин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес,

іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі

розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну

функцію, зокрема, суспільної

праці.

Так, працюючи з лопатою на присадибній

ділянці, людина управляє лопатою і собою. Це індивідуальна праця, управління

індивідуальною

діяльністю з порівнянням власних фізичних, психічних, емоцій-

них, біологічних, соціально-суспільних і інших можливостей.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не

стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління

спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розу-

міння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів,

порівняно з індивідуальною діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює

процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і

інтересів,

натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узго-

дження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів,

а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

Надалі воно стає видом фахової діяльності, пов'язаної з необхідністю

виконання специфічних функцій (див. розділ 13.7). Для успішного виконання

управлінської праці необхідні фахова освіта, відповідна підготовка, оволодіння

580

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

- змінами в структурі захворюваності населення, зумовленими виходом

на перший план хронічних соматичних хвороб;

- наростанням потужності закладів охорони здоров'я і ускладненням

процесів керування ними та ін.

Чинники, що сприяють ефективному управлінню охороною здоров'я:

- удосконалення підбору керівних кадрів;

- наукове удосконалення стилю роботи керівників;

- комплексне удосконалення процесу управління (кваліфіковане та ефек-

тивне виконання функцій управління);

- удосконалення функції та структури апарату управління;

- наукова організація праці в керуючій та керованій підсистемах;

- забезпечення творчої активності медичних колективів при реалізації

завдань, поставлених перед охороною здоров'я загалом і закладом зокрема.

Комплексне удосконалення процесів управління в свою чергу залежить від:

- кваліфікації та компетентності керівника;

- наявності інформації, як знаряддя праці (її якості,

інтенсивності

надхо-

дження, системності, своєчасності, ймовірності тощо);

- володіння загальною технологією процесу управління кожною фазою.

13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління

Першопричиною появи управлінської діяльності, управлінських взаємовід-

носин стала праця і трудова діяльність. Саме праця, як і будь-який її процес,

іманентно містить елементи управління, але лише на визначеному щаблі

розвитку (наприклад, при колективній праці) воно виділяється в самостійну

функцію, зокрема, суспільної

праці.

Так, працюючи з лопатою на присадибній

ділянці, людина управляє лопатою і собою. Це індивідуальна праця, управління

індивідуальною

діяльністю з порівнянням власних фізичних, психічних, емоцій-

них, біологічних, соціально-суспільних і інших можливостей.

Головну роль у розумінні суті, особливостей і специфіки відіграє не

стільки аналіз управління індивідуальною діяльністю, скільки управління

спільною діяльністю людей. Розвиток свідомості людини призвів до розу-

міння того, що завдяки спільній діяльності можна досягти вагомих результатів,

порівняно з індивідуальною діяльністю. Але спільна діяльність ускладнює

процеси узгодження, оскільки вступає в дію розмаїтість потреб і

інтересів,

натур і характерів, цінностей і установлень.

Отже, управління виникло і розвивалось, насамперед, як потреба узго-

дження дій для одержання заданого результату діяльності людини, колективів,

а згодом - організацій, відомств, держави і суспільства.

Надалі воно стає видом фахової діяльності, пов'язаної з необхідністю

виконання специфічних функцій (див. розділ 13.7). Для успішного виконання

управлінської праці необхідні фахова освіта, відповідна підготовка, оволодіння

580

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

конкретними навичками та визначеними спроможностями (комунікабельність,

підприємливість, організаторські здібності та ін.).

Отже, управління, управлінська діяльність, є елементом і складовою

частиною виробничих стосунків, обумовлених суспільним характером праці,

представляє складний і специфічний вид діяльності, неможливий для

успішного виконання без відповідної підготовки, використання тільки

простих схем, прийомів і правил роботи.

Чим або ким можна управляти? Управляти можна людьми, знаряддями праці

і атрибутами що

їх

супроводжують (інформацією, фінансами, знаннями, досвідом

т.д.)-

Між тими, хто управляє і ким управляють, виникають певні взаємовідно-

сини за принципом прямого і зворотного зв'язку.

Складність в управлінні будь-якими соціальними системами, медичною

допомогою зокрема, визначається необхідністю:

а) постановки цілей, формуванням задач;

б) організації системи і її складових частин (з урахуванням первинності

функцій перед структурою);

в) прийняття управлінських рішень і забезпечення

їхньої

реалізації;

г) урахування взаємовідносин і взаємодій робітників, колективів;

д) реалізації функцій управління, які конкретизують змістовну і ділову

частини праці та взаємовідносин;

є)

забезпечення комплексного підходу до роботи з персоналом і т.д.

Специфіка діяльності обумовлена також тим, що управління - це наука,

функція, процес, мистецтво.

А в чому ж полягає сутність управління? Усвідомлення її потребує

осмислення парадигми - ключової

ідеї,

що лежить в основі побудови концепції

або вихідної позиції (поняття, модель, схема) у постановці проблем,

їх-

ньому поясненні та вирішенні.

Сучасна парадигма науки в основу визначення поняття "управління" і

побудови його наукової концепції ставить

діяльність

людини

всі

чинники

її

здійснення - мотиви, інтереси, цінності, стимули,

зміст

т.п.

У літературі зустрічається багато різноманітних варіантів визначення по-

няття управління. Проте, абсолютна більшість дослідників єдина в тому, що

споконвічною основою його є вплив. З огляду на це, під управлінням варто

розуміти організацію і реалізацію цілеспрямованих, регламентованих і

адекватних управлінській ситуації впливів, що забезпечують максимально

раціональне, оперативне й ефективне функціонування керованої системи

з метою досягнення поставлених цілей і задач.

Таке визначення поняття управління свідчить, що в його основу покладено

той або інший вплив

{наказ,

розпорядження, вказівка, план, зауваження,

побажання, прохання, критика та

ін.),

який повинен відповідати п'ятьом

вимогам, а саме: бути організованим, реалізованим, цілеспрямованим,

регламентованим, адекватним щодо конкретної управлінської ситуації.

581

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Поняття визначає ряд принципових вимог до управлінської діяльності -

забезпечення максимально раціонального, оперативного і ефективного

функціонування керованої системи задля досягнення поставлених

цілей

і задач.

Принциповим при організації управління є моделювання його системи.

Система управління це:

1. сукупність дій щодо узгодження спільної діяльності людей;

2. сукупність пов'язаних ланок (або проблем) для здійснення управління.

Ланки системи управління різноманітні.

їх

зв'язки та взаємодія окреслюють

структуру і складові управлінські проблеми. Останні формують конкретний

комплекс і визначену

ієрархію.

Структурно система управління і її удосконалення включають п'ять основних

проблем: організація системи, як керований об'єкт;

методи;

функції, куль-

тура і техніка (мал. 1).

Знання теоретичних аспектів комплексу проблем, структурно притаманних

поняттю "система управління", має велике практичне значення для організації

і керівництва медичною допомогою, оскільки дозволяє:

1. Скласти план роботи щодо удосконалення управління в кожній системі

або її підсистемах.

2. Розробити програму та план групового та

індивідуального

підвищення

кваліфікації управлінського персоналу, в т.ч. і керівного складу.

3. Скласти план і програму контролю стану управління системою.

4. Згрупувати інформацію по кожній з проблем. Будь-яка керована сис-

тема опирається на ряд чинників, що стабілізують і забезпечують

її

ефективне

функціонування, наприклад, надання медичної допомоги населенню. Одним

із

напрямків стабілізації діяльності системи і використання надійних механізмів

повинні бути наукові основи управління. Впровадження

їх

в діяльність

практичної системи медичної допомоги вимагає вирішення таких обов'язкових

умов:

а) наявності високоорганізованої системи та

її

складових підсистем;

б) розробки

технолого-функціональних

аспектів управлінської діяль-

ності;

в) наявність кваліфікованих кадрів;

г) надійності і своєчасності інформації;

д) адекватності фінансування і матеріально-технічної бази;

є)

перерозподілу функцій і реорганізації під них структури керуючих

суб'єктів на всіх

ієрархічних

рівнях при широкому делегуванні прав і

обов'язків керівникам та

ін.

В управлінні системою медичної допомоги існують принципові особливості

і складності, адже проблеми здоров'я в значній мірі перебувають за межами

медичної компетентності і мають соціальне

підґрунтя.

До того ж, сама система

582

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Схема системи управління

Організація

системи

Методи

управління

Функції

управління

Культура

управління

Техника

управління

системно-

компонентний

системно-

функціональний

системно-

структурний

системно-

інтегративний

системно-

комунікаційний

системно-

історичний

ПОЛІТИЧНІ

правові

економічні

організаційні

соціально-

психологічні

статистико-

математичні

графічні

спеціальні

обгрунтування і

постановка цілей

організація

координація

прийняття

управлінського

рішення

планування

доооганізашя

регулювання

контроль

робота

з кадрами

мотивація

лідерство

адм

ін

істру вання

представництво

укладання угод

кваліфікація

робітників

стиль управління

умови праці

автоматизація

управління

автоматизована

обробка

інформації

Мал. 1. Комплексний підхід щодо удосконалення системи управління.

носить

ймовірний

характер функціонування. А це, у свою чергу вносить

корективи у сформовані механізми організації та надання медичної допомоги

забезпечення заходів щодо зберігання і зміцнення здоров'я населення Тому

сьогодні, з орієнтацією на ринкову економіку, питання удосконалення системи

управління в медичній допомозі набуває особливої доцільності та принциповості.

13.5. Теорія управлінських систем

Реформування системи охорони здоров'я та її пристосування до ринкових

умов вимагає

від

кожного практичного лікаря знань щодо об'єктивної оцінки

власної діяльності, медичного закладу, розробки і обгрунтування перспективних

планів

його

розвитку, прийняття оптимальних рішень, в тому числі управлінсь-

ких

тощо.

Природно, що цьому повинен передувати глибокий аналіз попередньої

діяльності. В таких умовах, поряд з традиційними методами аналізу, на перше

583

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

місце виступає системний підхід, як напрямок методології наукового пізнання

і практики, в основу якого покладено дослідження об'єктів, як систем.

Що ж розуміється під системою? Керована і організована система -

це системно упорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається

з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, ціле-

спрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й власти-

вості, які не були притаманні

їм

окремо взятим.

До організованих систем відносяться і охорона здоров'я та медична допо-

мога, як єдині, цілісні, державні (з рівноправним

існуванням

усіх форм власності),

що складаються з численних взаємопов'язаних елементів, структур, служб тощо.

З огляду на це слід визначити такі особливості та властивості будь-якої

системи:

- являє собою єдине цілісне утворення;

- складається з сукупності елементів;

- має свою внутрішню

структуру,

елементи якої знаходяться між

собою у взаємодії;

- має внутрішні і зовнішні зв'язки;

- функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я -

збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності

народу; в системі медичної допомоги - відновлення здоров'я народу та про-

ведення медичної профілактики).

Найважливішою особливістю кожної системи, в тому числі і медичної до-

помоги, є настільки тісний зв'язок між її елементами, що зміна одного викликає

зміну

інших,

а нерідко і системи загалом. Випадіння одного з елементів буде

свідчити про порушення або відсутність її'

цілісності.

В кожній системі

існують,

як правило, два види компонентів: підсистеми і

елементи. Галузь охорони здоров'я, як самостійна система, одночасно є підсисте-

мою відносно держави та суспільства. її підсистемами безпосередньо є медичні

науки та освіта, практична охорона здоров'я і т.д. В свою чергу кожна підсистема

складається з численних елементів: окремих медичних закладів, підрозділів,

розділів роботи, служби та ін. Тому система - це не проста сума або механічний

набір компонентів, а цілісне утворення, між частинами якого існують певні

зв'язки.

Організаційна структура системи представлена на мал. 2.

Як свідчить мал. 2, система складається з трьох самостійних, але пов'яза-

них між собою частин або підсистем: суб'єкта управління (СУ) - керуючої

підсистеми; об'єкта управління (ОУ) - керованої підсистеми і блоку наукового

регулювання системи (БНР) - служби інформаційно-аналітичного забезпечення.

Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління

охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медич-

ний заклад та ін.).

584

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

місце виступає

системний

підхід, як напрямок методології наукового пізнання

і практики, в основу якого покладено дослідження об'єктів, як систем.

Що ж розуміється під

системою}

Керована і організована система -

це системно упорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається

з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, ціле-

спрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й власти-

вості, які не були притаманні

їм

окремо взятим.

До організованих систем відносяться і охорона здоров'я та медична допо-

мога, як єдині, цілісні, державні (з рівноправним існуванням усіх форм власності),

що складаються з численних взаємопов'язаних елементів, структур, служб тощо.

З огляду на це слід визначити такі особливості та властивості будь-якої

системи:

- являє собою єдине цілісне утворення;

- складається з сукупності елементів;

- має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між

собою у взаємодії;

- має внутрішні і зовнішні зв'язки;

- функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я -

збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності

народу; в системі медичної допомоги - відновлення здоров'я народу та про-

ведення медичної профілактики).

Найважливішою особливістю кожної системи, в тому числі і медичної до-

помоги, є настільки тісний зв'язок між її елементами, що зміна одного викликає

зміну інших, а нерідко і системи загалом. Випадіння одного з елементів буде

свідчити про порушення або відсутність

її

цілісності.

В кожній системі

існують,

як правило, два види компонентів: підсистеми і

елементи. Галузь охорони здоров'я, як самостійна система, одночасно є підсисте-

мою відносно держави та суспільства.

її

підсистемами безпосередньо є медичні

науки та освіта, практична охорона здоров'я і т.д. В свою чергу кожна підсистема

складається з численних елементів: окремих медичних закладів, підрозділів,

розділів роботи, служби та ін. Тому система - це не проста сума або механічний

набір компонентів, а цілісне утворення, між частинами якого

існують

певні

зв'язки.

Організаційна структура системи представлена на мал. 2.

Як свідчить мал. 2, система складається з трьох самостійних, але пов'яза-

них між собою частин або підсистем: суб'єкта управління (СУ) - керуючої

підсистеми; об'єкта управління (ОУ) - керованої підсистеми і блоку наукового

регулювання системи (БНР) - служби інформаційно-аналітичного забезпечення.

Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління

охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медич-

ний заклад та ін.).

584

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

місце виступає

системний

підхід, як напрямок методології наукового пізнання

і практики, в основу якого покладено дослідження об'єктів, як систем.

Що ж розуміється під

системою}

Керована і організована система -

це системно упорядковане цілісне динамічне утворення, яке складається

з сукупності виробничо-необхідних та повноцінних компонентів, ціле-

спрямована взаємодія яких забезпечує нові інтегровані якості й власти-

вості, які не були притаманні

їм

окремо взятим.

До організованих систем відносяться і охорона здоров'я та медична допо-

мога, як єдині, цілісні, державні (з рівноправним існуванням усіх форм власності),

що складаються з численних взаємопов'язаних елементів, структур, служб тощо.

З огляду на це слід визначити такі особливості та властивості будь-якої

системи:

- являє собою єдине цілісне утворення;

- складається з сукупності елементів;

- має свою внутрішню структуру, елементи якої знаходяться між

собою у взаємодії;

- має внутрішні і зовнішні зв'язки;

- функціонує для досягнення певної мети (в системі охорони здоров'я -

збереження і зміцнення здоров'я та продовження творчої активності

народу; в системі медичної допомоги - відновлення здоров'я народу та про-

ведення медичної профілактики).

Найважливішою особливістю кожної системи, в тому числі і медичної до-

помоги, є настільки тісний зв'язок між її елементами, що зміна одного викликає

зміну інших, а нерідко і системи загалом. Випадіння одного з елементів буде

свідчити про порушення або відсутність її'

цілісності.

В кожній системі

існують,

як правило, два види компонентів: підсистеми і

елементи. Галузь охорони здоров'я, як самостійна система, одночасно є підсисте-

мою відносно держави та суспільства.

її

підсистемами безпосередньо є медичні

науки та освіта, практична охорона здоров'я і т.д. В свою чергу кожна підсистема

складається з численних елементів: окремих медичних закладів, підрозділів,

розділів роботи, служби та ін. Тому система - це не проста сума або механічний

набір компонентів, а цілісне утворення, між частинами якого

існують

певні

зв'язки.

Організаційна структура системи представлена на мал. 2.

Як свідчить мал. 2, система складається з трьох самостійних, але пов'яза-

них між собою частин або підсистем: суб'єкта управління (СУ) - керуючої

підсистеми; об'єкта управління (ОУ) - керованої підсистеми і блоку наукового

регулювання системи (БНР) - служби інформаційно-аналітичного забезпечення.

Функція управління реалізується шляхом впливу суб'єкта (органу управління

охороною здоров'я) на об'єкт управління (підвідомча мережа, окремий медич-

ний заклад та ін.).

584

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23