Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

їм

виділяють державні субсидії. У США на виробництво тютюнових виробів

державні субсидії становлять 1,5 млрд. дол. на рік.

ВООЗ пропонує країнам - членам ВООЗ такі механізми державного

регулювання політики заохочення населення до здорового способу життя:

' спрямування державних субсидій на виробництво товарів і продуктів,

що сприяють підтримці здорового способу життя;

• контроль за рекламою шкідливих для здоров'я продуктів і виробів:

алкогольних напоїв, тютюну тощо;

• контроль за експортом та імпортом продукції, що може мати шкід-

ливий вплив на здоров'я;

• вдосконалення практики ціноутворення та оподаткування на спо-

живчі товари, що полегшить вибір на користь здоров'я;

• сприяння пріоритетному субсидіюванню на виробництво товарів і

продуктів, що сприяють зміцненню здоров'я: свіжі овочі, фрукти, безалкоголь-

ні напої, товари гігієнічного призначення та для занять фізичною культурою.

Крім державної політики, здоровому способу життя повинні сприяти конк-

ретні умови на виробництві, в сім'ї, школі. Наприклад, у школярів слід

виховувати почуття відповідальності за власне здоров'я. На виробництві робото-

давець має дбати про задоволення працівників своєю працею.

З метою більш активного заохочення до здорового способу життя пропо-

нується забезпечити населення доступною

інформацією.

Це треба зробити,

перш за все, за рахунок переорієнтації системи медичної пропаганди у напрямку

перенесення акценту з вивчення впливу негативних факторів поведінки

та шкідливих умов середовища на показ переваг, які забезпечує здоровий

спосіб життя в особистому, соціальному та економічному плані, адже вироб-

ники алкогольної та тютюнової продукції вміють представити шкідливий спосіб

життя в привабливому світі, використовуючи засоби масової пропаганди.

Особлива увага надається проблемі паління. З нею безпосередньо пов'язу-

ють рак легенів,

ішемічну

хворобу серця, хронічний бронхіт і емфізему; низьку

вагу новонароджених у матерів, що палять.

Європейська статистика свідчить, що більше мільйона чоловік на конти-

ненті щорічно вмирають від хвороб, пов'язаних з палінням. Згідно з прогнозом

експертів ВООЗ, у найближчі роки, якщо не будуть прийняті жорсткі заходи

щодо паління, воно стане причиною смерті більше 20 % населення Європи.

Для скорочення вживання тютюнових виробів пропонують такі заходи:

• законодавчі та фінансові - підвищення цін на вироби та скорочення

їх

виробництва;

• скорочення та жорсткі обмеження на рекламу;

• збільшення вільних від паління місць перебування людей;

• економічний аналіз наслідків скорочення виробництва тютюнових виро-

бів і пошук альтернативних джерел оподаткування виробництв.

640

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Оздоровлення

навколишнього

середовища

ОДИН

ІЗ

найважливіших

напрямків стратегії досягнення здоров'я для всіх. З дією шкідливих факторів

навколишнього середовища пов'язують такі захворювання, як рак, серцево-су-

динні, респіраторні,

алергічні,

порушення опорно-рухового апарату, репродуктив-

ної функції, психічні, неврологічні, травми та нещасні випадки внаслідок аварій.

Шкідливі чинники навколишнього середовища, діючи одночасно з генетич-

ними та біологічними, підсилюють

їх

ризик. Навіть незначне підвищення рівня

того чи іншого негативного чинника навколишнього середовища може істотно

позначитися на рівнях патології саме тому, що

їх

дія спрямована на велику

кількість людей.

В 1989 р. було прийнято Європейську Хартію з охорони навколишнього

середовища та здоров'я населення.

Основними шляхами оздоровлення навколишнього середовища визнані:

• забезпечення населення адекватними джерелами водопостачання;

• зниження небезпеки, пов'язаної з хімічним, мікробним і радіаційним

забрудненням продуктів харчування;

• поліпшення якості атмосферного повітря з метою усунення загрози

для здоров'я людини;

• розробка та запровадження ефективних систем знешкодження твер-

дих відходів і знезараження грунту;

• забезпечення в населених пунктах умов для зміцнення здоров'я.

Велика увага надається здоров'ю працюючого населення, зниженню його

захворюваності, інвалідності. В Європі протягом останніх років щорічно реєст-

рують 10,6 млн. нещасних випадків на виробництві, з яких 21000 закінчується

смертю. Професійна захворюваність становить 1,85 на 1000 працюючих. Звер-

тає на себе увагу те, що не все працююче населення має змогу одержувати

медичну допомогу безпосередньо за місцем роботи, особливо на невеликих

підприємствах.

Основні заходи щодо поліпшення здоров'я працюючих:

• забезпечення переважній більшості первинної медико-санітарної допомоги

безпосередньо за місцем роботи;

• особлива увага до жінок, які становлять майже половину всіх працюючих;

• покращання умов праці.

Забезпечення населення відповідною медико-санітарною допомогою -

третій напрямок дій у стратегії досягнення здоров'я для всіх у Європейському

регіоні. Населення всіх країн повинно мати доступ до високоякісної медико-

санітарної допомоги трьох рівнів: первинної (перший рівень), спеціалізованої

(другий), вузькоспеціалізованої (третій).

У попередні десятиліття від 3 до 10 % валового національного продукту

Європейських країн витрачалось на охорону здоров'я, з них три чверті - на

стаціонарну допомогу.

Стратегія досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті відводить основне місце

первинній медико-санітарній допомозі. Вона задовольняє основні потреби

641

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

пацієнтів на місцевому рівні, є службою першого контакту, першою ланкою

перед направленням на

інші

рівні. До неї належать сімейні, дільничні лікарі та

медичні сестри, патронажні сестри, акушерки, логопеди, медичні сестри по

догляду за психічними хворими, спеціалісти-дієтологи та фізіотерапевти.

До складу первинної медико-санітарної допомоги належать також служби

для осіб з особливими потребами:

- інвалідів;

- хворих, що потребують довгострокового лікування;

- людей похилого віку із слабким здоров'ям;

- хворих на термінальній стадії;

- тих, що знаходяться в несприятливих умовах (бездомні, одинокі,

безробітні).

Служби спеціалізованої та вузькоспеціалізованої допомоги повинні діяти

у випадках, коли за рівнем знань, медичної технології допомога не могла бути

надана на первинному рівні. Це буде можливе лише за умов контакту між

ними, з одного боку, та службами первинної медико-санітарної допомоги, а

також територіальними службами соціальної допомоги, з другого, на до- та

післягоспітальному етапах.

Критеріями ефективності медико-санітарної допомоги визнані:

• показники здоров'я пацієнтів;

• ступінь задоволення потреб населення;

• економічна ефективність лікувально-профілактичних заходів.

Основними передумовами для виконання програми ВООЗ "Досягнення

здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" визначаються:

• високий рівень наукових досліджень у найбільш пріоритетних напрямках

медичної науки та організації охорони здоров'я;

• формування систем інформаційного забезпечення за основними зав-

даннями та напрямками дій, передбачених програмою;

•

наявність оптимальної управлінської структури та системи підго-

товки медичних кадрів;

• розвиток партнерства в діяльності різних служб і організацій для

досягнення цілей стратегії.

До найбільш пріоритетних напрямків наукових досліджень віднесено

вивчення:

• причин відмінностей у стані здоров'я населення, методик

їх

оцінки;

• стереотипів поведінки та

їх

впливу на здоров'я;

• механізму заохочення населення до здорового способу життя;

• організаційних і управлінських аспектів надання медичної допомоги

на різних рівнях;

• моделі виділення ресурсів (співвідношення державних і приватних

джерел ресурсів) і

їх

розподілу між різними рівнями допомоги;

• оцінка ефективності систем підготовки кадрів, медичних техно-

логій, діяльності служб охорони здоров'я.

642

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Саме на результатах науково-дослідних розробок передбачено створення

таких інформаційних систем:

' прогнозування майбутніх потреб і

проблем

охорони здоров'я;

' популяційних регістрів з окремих хронічних захворювань (злоякісні

новоутворення, серцево-судинні);

• методів оцінки шкідливих факторів навколишнього середовища та

факторів ризику на здоров'я;

• співвідношення методів оцінки виділених ресурсів і ефективності

одержаних результатів у галузі охорони здоров'я.

Для поліпшення управління галуззю передбачається розвиток широкого

партнерства органів і закладів охорони здоров'я з міждержавними організаціями,

міністерствами, відомствами, місцевими органами самоврядування, профспілко-

вими та громадськими організаціями.

Новою тенденцією в розвитку партнерства визнається залучення

парламентаріїв до процесу прийняття рішень, а також участь голів урядів

у формуванні політики в галузі охорони здоров'я.

Важливу роль у виконанні програми відіграє удосконалення системи

підготовки медичних кадрів. Провідними кадровими проблемами в галузі

охорони здоров'я в європейських країнах є: 1) перенасиченість, яка в деяких

країнах призводить до скорочення числа студентів медичних вузів; 2) надмірна

спеціалізація; 3) недостатньо ефективне використання спеціалістів.

Система медичної освіти в більшості країн Європи базується на знаннях з

біологічних і медичних дисциплін, недостатньо уваги приділяється соціально-

економічним та іншим дисциплінам, що мають безпосереднє відношення до

здоров'я населення. Наприклад, проблеми СНІДу, наркоманії мають розглядатись

комплексно: в медичному, психологічному, юридичному та соціальному аспектах.

Програма удосконалення системи підготовки медичних кадрів передбачає

також необхідність прищеплювати студентам медичних вузів навички управління,

розвитку в них лідерських якостей, вміння застосовувати бригадні методи

роботи та співробітництва

із

спеціалістами з

інших

галузей, а не тільки з

медиками.

Слід, нарешті, розробити необхідні механізми посилення дії етичних факто-

рів і вимог при прийнятті рішень щодо здоров'я населення.

Так, у загальних рисах, постає перед нами стратегія ВООЗ "Досягнення

здоров'я для всіх у двадцять першому столітті" в Європейському регіоні.

Важливою складовою частиною програми є регулярний моніторинг і оцінка

ефективності

її

виконання раз у шість років у кожній країні та в усьому

регіоні. Матеріали цих оцінок використовуються в

країнах-учасницях,

перш

за все на національному рівні, для корегування подальших дій. Вони вносяться

у глобальний оціночний звіт щодо ефективності виконання програми. Остання,

третя оцінка, була проведена в 1996-1997 роках. Результати її показали, що

розрив у соціально-економічному становищі та показниках здоров'я населення

643

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

між країнами східної і західної частин Європейського регіону продовжує

зростати.

Найбільш актуальними проблемами в галузі охорони здоров'я в нових

незалежних державах на території колишнього Радянського Союзу та деяких

країнах Східної та Центральної Європи є поліпшення демографічної ситуації,

зменшення захворюваності. Життєвий рівень більшої частини населення вка-

заних країн, зокрема осіб старшого віку в сільських районах, знижується. В

результаті незадовільних житлових умов, недостатнього харчування та погір-

шення роботи служб медико-санітарної допомоги створюються умови, що

загрожують здоров'ю багатьох мільйонів людей.

Результати оцінки, за даними

1996-1997

років, показали, що в Україні на

цей час не вдалося досягти повного виконання жодного

із

завдань програми,

у зв'язку з:

• погіршенням соціального та матеріального стану населення;

• відсутністю державно налагодженої системи стимулювання здорового

способу життя;

• недостатнім фінансуванням охорони здоров'я.

В той же час, досвід Західної Європи показав, що комплексні програми

щодо зміцнення здоров'я населення та профілактики захворювань дають пози-

тивні результати, про що, зокрема, свідчить стала тенденція до зростання в них

середньої тривалості життя, істотне зниження показників дитячої та материнсь-

кої смертності.

В травні 1998 року в рамках урочистостей з нагоди 50-ї річниці ВООЗ

було проведено форум керівників держав і урядів, присвячений програмі "До-

сягнення здоров'я для всіх у двадцять першому столітті". Результати роботи

форуму дозволять істотно посилити ефективність її виконання.

В резолюції форуму були сформульовані найбільш актуальні проблеми

в галузі охорони здоров'я на наступне століття:

• боротьба з

інфекційними

хворобами;

• зміцнення первинної медико-санітарної допомоги;

• оздоровлення навколишнього середовища;

• зміцнення партнерства з питань охорони здоров'я;

• пропаганда здорового способу життя.

Контрольні питання

1. Основні завдання ВООЗ.

2. Організація та управління діяльністю ВООЗ.

3. Організація роботи Європейського регіонального бюро ВООЗ.

4. Участь України в роботі Європейського регіонального бюро.

5. Основні цілі європейської програми "Досягнення здоров'я для всіх у 21 столітті".

6. Основні напрямки дій щодо здійснення вказаної програми.

7. Шляхи поліпшення інформаційного забезпечення виконання програми.

8. Результати моніторингу щодо здійснення програми для країн Східної та Центральної

Європи.

644

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Розділ

17.

ПРОБЛЕМИ МЕДИЧНОЇ ЕТИКИ ТА

ДЕОНТОЛОГІЇ

Проблемам медичної етики та деонтології присвячена велика кількість

робіт, у яких розглядаються взаємовідносини лікаря та хворого, лікаря та

суспільства, а також стосунки між медичними працівниками.

Людина, що вирішила присвятити себе медицині, повинна не тільки оволо-

діти професією, але й мати особливе вміння спілкуватися, реагувати на чужий

біль, бути готовим усе життя невтомно боротися за здоров'я

людини.

Природно, що на різних етапах історії проблеми етики в медицині вирішу-

валися по-різному. В сучасних умовах, коли громадськість, засоби масової

інформації піддають медицину, і насамперед її практичну діяльність, критиці,

коли лунають голоси про кризу довіри до неї, падіння престижу лікарської

професії тощо, проблеми етики, проблеми моральності професії лікаря набу-

вають особливої гостроти й актуальності.

Навіть цілком засвоївши програму медичного вузу, можна не стати хорошим

лікарем, адже знання й вміння не одне й те саме. Сучасному суспільству

потрібні лікарі, що поєднують у собі міцні фахові знання з моральними принци-

пами професії.

На відміну від інших наук, медицина тісно пов'язана з долею людини,

Ті

здоров'ям і життям. Звідси випливають і особливі моральні якості лікаря.

Найбільш точно

їх

визначає поняття "гуманізм". Оскільки людина - найвища

цінність у світі, гуманізм у медицині становить її етичну основу, мораль, яка

сприяє розвитку особистості лікаря.

Етикою з часів Арістотеля називається наука, що займається визначенням

моральної цінності людських прагнень і вчинків. Відповідно до цього, вчинки, що

мають позитивну моральну цінність, називають етичними (моральними, гідними,

позитивними), а позбавлені цієї цінності - неетичними (аморальними, негідними).

Етика - наука про мораль і моральність.

Мораль - одна з форм суспільної свідомості. Вона багато в чому визначає

моральні вчинки та поведінку особистості, її суспільне призначення. Вміння

виділити моральний сенс у явищах, подіях нашого життя та підпорядковувати

свою поведінку моральним законам - ось суть морального розвитку особистості.

Дотримання норм моралі забезпечується силою суспільного впливу, традиціями

й особистою переконаністю

людини.

Мораль як форма суспільної свідомості та етика як теорія моралі, що

дозволяє науково обгрунтувати ту чи іншу систему розуміння добра, зла,

совісті, честі, справедливості, змінюються в процесі розвитку й відбивають

інтереси суспільства.

645

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Головні принципи етики й моралі формують особливі риси фахової, зокрема,

медичної етики.

Етика лікаря — це частина загальної етики, яку можна визначити як

науку про моральну цінність вчинків і поведінку лікаря в сфері його діяльності.

Лікарська етика містить у собі сукупність норм поведінки й моралі, обумов-

лює почуття фахового обов'язку, честі, совісті та гідності.

Фахова мораль лікаря підпорядкована цілям охорони здоров'я та життя

людини. Звідси й відомий етичний принцип:

"N00

посеге" ("не зашкодь").

Лікарська етика вимагає бачити в пацієнтові насамперед хворого.

В Женевській декларації від

імені

лікаря, що приступає до фахової діяль-

ності, проголошується таке: "Я не допущу того, щоб міркування релігії, націо-

нальності, раси, партійно-політичної належності чи соціального стану заступали

від мене мій обов'язок і мого пацієнта".

Про те ж говорять і безсмертні рядки "Клятви Гіппократа": "В який би дім

я не увійшов, я увійду туди для користі хворого, будучи далеким від усього

навмисного, несправедливого, згубного".

Незалежно від соціально-суспільних форм, обов'язковою умовою успішного

лікування завжди було й залишається дотримання певних морально-етичних

норм у взаємовідносинах лікаря та хворого.

Зупинимося

на-деяких

з них в плані історичного розвитку. Серед безцінних

пам'яток культури минулого, що відтворюють розвиток етики в медицині,

особливої уваги заслуговують древньоіндійські трактати, твори видатних лікарів

і філософів Стародавньго Сходу, Стародавніх Греції та Риму.

Проте, якщо праця лікаря й оцінювалась високо в ті часи, то його невдачі

каралися дуже суворо. Кодексом царя Хамурапі передбачалася сплата грошо-

вого штрафу або навіть відсікання руки за серйозну помилку. В Стародавній

Індії існували певні правила поведінки лікаря з пацієнтами в передопераційному

та післяопераційному періодах, помираючими хворими та

їх

родичами. Велика

увага надавалась відбору майбутніх лікарів, методам

їх

психологічної та мо-

ральної

підготовки.

Глибоке гуманістичне розуміння ролі медицини в зміцненні здоров'я відтво-

рено в пам'ятці древньокитайської медицини - книзі Хуан ді

Нзй-дзиня

"Про

природу та життя".

В ній були зроблені перші спроби визначення головних правил поведінки

лікаря в практичній діяльності.

В Древньому Китаї дуже високо цінували подвиг лікаря в ім'я хворого.

Про це красномовно свідчить прислів'я тих часів: "Врятувати одне людське

життя краще, ніж побудувати семиповерхову пагоду". Не випадково великі

лікарі минулого залишили пам'ять про себе, яка пережила сторіччя.

В усіх країнах, починаючи з рабовласницької епохи, особистість лікаря

вважалася однією з найбільш шанованих. Часто він набував ореолу великого

та всемогутнього, наділеного Богом неземними можливостями. Не випадково

найбільш відомі серед них обожнювалися. Це, перш за все, легендарний

646

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

грецький лікар Асклепій - батько дочок Гігієї - покровительки здоров'я та

Панакеї - покровительки лікувальної медицини.

Найвидатніший лікар давнини Гіппократ першим спробував систематизувати

правила медичної етики. В своїй славнозвісній "Клятві", в книгах "Про лікаря",

"Про благопристойну поведінку", "Про мистецтво", в "Афоризмах", написаних

близько двох з половиною тисяч років тому, він створив кодекс моральних

норм для медичних працівників.

Під впливом ідей Гиппократа в Стародавній Греції виняткову увагу надавали

моральному образу лікаря. Норми його поведінки були сформульовані відпо-

відно до існуючих у той час знань про людину та її здоров'я ("Клятва Гіппо-

крата").

Протягом багатьох століть "Клятва Гіппократа" була мірилом високих

моральних принципів лікаря, а головні її положення не втратили свого значення

й у наші дні. Висловивши щонайкраще гуманну сутність медичної професії,

вона вплинула на розвиток лікарської етики в подальшому.

На основі її заповідей випускники медичних факультетів європейських

університетів давали урочисту обіцянку. В університетах Росії була розроб-

лена

"Факультетська

обіцянка'

такого змісту: "Приймаючи з глибокою

вдячністю надані мені наукою права лікаря та усвідомлюючи усю важливість

обов'язків, покладених на мене цим званням, я даю обіцянку протягом усього

свого життя не затьмарювати честь співтовариства, в яке нині вступаю. Обіцяю

повсякчас допомагати, за кращим моїм розумінням, стражденним, які зверта-

ються за моєю допомогою, свято берегти довірені мені сімейні таємниці та не

вживати на зле довіру, що мені надається. Обіцяю продовжувати вивчати

лікарську науку й сприяти всіма силами її процвітанню, повідомляючи ученому

світу все, що відкрию... Обіцяю бути справедливим до своїх товаришів лікарів

і не ображати особистості, проте ж, якби того зажадала користь хворого,

говорити правду прямо і без лицемірства".

В роботах Гіппократа багато уваги приділено нормам взаємостосунків

між лікарями, які повинні бути підпорядкованими інтересам здоров'я хворого.

Якщо лікар не впевнений у діагнозі чи лікуванні, він зобов'язаний порадитись

зі своїми колегами.

Гідними продовжувачами гіппократівського гуманізму були Еразистрат з

Александрії, лікарі Стародавнього Риму - насамперед Асклепіад, Гален,

Цельс.

Закликаючи наслідувати заповіти вчителя, вони додатково висунули цілий

ряд моральних вимог. На

їхню

думку, мистецтво

лікаря

визначається трьома

найважливішими чинниками - хворий, хвороба та майстерність лікаря.

Перемога над хворобою можлива тільки за умови єдності лікаря та хворого.

Якщо хворий не сприяє лікарю в його зусиллях і не виявляє волі до одужання,

його організм гірше чинить опір хворобі.

Багато важливих для лікування рекомендацій етичного та психологічного

характеру міститься в працях великого таджицького лікаря Ібн Сіни (Авіцени),

647

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

особливо в його знаменитому "Каноні лікарської науки", що отримав світове

визнання. Його головна моральна ідея - гуманізм. Вона започаткована вже в

першому положенні "Канону", присвяченому визначенню завдань медицини. "Я

стверджую: медицина - наука про пізнання стану тіла людини, оскільки воно

здорове чи втратило здоров'я, для того, щоб зберегти здоров'я чи повернути

його, якщо воно втрачене". Авіцена також надавав великого значення

необхідності заспокоїти хворого, зняти почуття страху, підняти його настрій.

Ідеї гуманізму в медицині були широко поширені й у Росії. Суворі морально-

етичні вимоги до лікарів знайшли свій відбиток у ряді державних документів.

Російська та українська дорадянська медицина дали світу цілу плеяду

передових вчених і лікарів-демократів. Своєю фаховою та суспільною діяльніс-

тю вони продемонстрували вірність моральним ідеалам лікаря та громадянина.

Яскравим свідченням цього може бути праця прогресивних земських

лікарів. Вони були зразком високої моральності, демократизму та професіона-

лізму й завоювали повагу не тільки на батьківщині, але й за кордоном.

У багатьох країнах Європи медики намагались запозичити

їхні

методи

організації медичної допомоги за дільничним принципом в умовах сільської

місцевості, високий професіоналізм і універсалізм.

Ще наприкінці XIX ст. на медичних з'їздах і конференціях у різних країнах

неодноразово обговорювались питання медичної етики та деонтології в діяль-

ності лікаря. В другій половині XX ст. цим питанням стали надавати значно

більше уваги, про що свідчать прийняті декларації і кодекси.

Так, у 1948 р. 2-ою генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації

в Женеві була прийнята "Женевська декларація лікаря", в 1949 р. у Лондоні -

міжнародний Кодекс Медичної етики. В наступні роки до них було внесено

ряд поправок і доповнень.

Своє практичне відтворення етика медичного працівника знаходить у

конкретних моральних принципах, що визначають ставлення до хворої людини

в процесі спілкування з ним, його родичами тощо. Моральний кодекс

прийнято визначати терміном

"деонтологія",

від грецького

сіеоп

- обов'язок і

1о§О5

- навчання. Таким чином, деонтологія - це вчення про обов'язок лікаря,

сукупність етичних норм, необхідних для виконання його фахових обов'язків.

Іншими словами, деонтологія — це практичне втілення морально-етичних

принципів у діяльність лікарів, середнього медичного персоналу. Вона спрямо-

вана на створення максимально сприятливих умов для ефективного лікування.

Медична деонтологія, регламентуючи діяльність фахівців під кутом зору

інтересів хворого, містить у собі різноманітні аспекти його роботи, починаючи

з етичних, моральних принципів і закінчуючи правовими питаннями в конфлікт-

них ситуаціях. До сфери лікарської деонтології входять питання, пов'язані з:

• лікувальною тактикою;

• взаємовідносинами лікаря та хворого;

• поняттям про лікарську таємницю;

648

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• колегіальністю лікарів тощо.

Таким чином, медична етика розглядає всю сукупність моральних чинників,

якими керуються медичні працівники в усіх сферах матеріальної, духовної

діяльності, спрямованої на задоволення потреби суспільства та людини в

збереженні та зміцненні здоров'я.

Існують поняття "загальна деонтологія" та "спеціальна деонтологія".

Відомий онкохірург Н.Н. Петров у книзі "Питання хірургічної деонтології"

вперше сформулював принципи медичної деонтології в галузі хірургії.

Кожен лікар, незалежно від фаху, повинен бути ознайомлений як із

загальною, так і зі спеціальною деонтологією, оскільки вони доповнюють одна

одну, створюючи єдине уявлення про проблеми медичної деонтології загалом.

Значимість медичної етики та деонтології в сучасний період особливо

посилюється під впливом науково-технічної революції з процесами диферен-

ціації та інтеграції, розвитком нових галузей медичних знань, бурхливим наси-

ченням медицини апаратурою, складною технікою для діагностики та лікування.

В зв'язку з цим, все більш складними й опосередкованими стають зв'язки

між лікарем і хворим. Створюються, на жаль, об'єктивні можливості для

знецінювання індивідуального підходу до хворого.

Попри все, при позитивному значенні науково-технічного прогресу головне

все-таки не сила, а розум і серце. На це звертає увагу й Всесвітня організація

охорони здоров'я, вказуючи, що сенсом

існування

медицини була й продовжує

залишатися хвора людина.

Лікар повинен завжди пам'ятати, що технічні досягнення та спеціалізація

не повинні заступати й применшувати особистість хворого. Медицина була й

завжди буде медициною особистості.

Психологічні аспекти діяльності лікаря

Праця лікаря, як специфічне суспільне явище, має свої особливості.

Насамперед вона передбачає процес взаємодії людей. Об'єктом праці лікаря,

як і педагога, є людина, знаряддям праці та її результатом - також людина.

Потрібно не тільки дотримуватись таких етичних категорій, як обов'язок,

совість, справедливість, любов, але й розуміти людей, мати знання в галузі

психології. Без цього не може бути й мови про ефективність деонтологічного

впливу на хворого.

Важливою особливістю вітчизняної медицини вже на етапі її становлення

стало розуміння значення психології хворого в процесі перебігу захворювання.

Один із піонерів російської клінічної медицини М.Я. Мудров у

книзі

"Слово

про спосіб учити й учитися медицині", виданій в 1820 р., говорив молодому

лікарю: "Тепер ти випробував хворобу і знаєш хворого, але знай, що і хворий

тебе випробував і знає, який ти. З цього ти можеш зрозуміти, яке потрібно

терпіння, розсудливість і напруження розуму біля ліжка хворого, щоб виправ-

дати всю його довіру та любов до тебе, а це для лікаря найважливіше".

649

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23