Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології

Подождите немного. Документ загружается.

100

становить не нижче 5 балів; розріджену і збережену протягом двох

діб сперму можна використовувати для осіменіння при рухливості

сперміїв не менше 4 балів. Набирають у шприц сперму. Готують ру-

ки до введення у статеві шляхи — обрізають коротко нігті, миють

руки теплою водою з милом, витирають насухо чистим рушником і

знезаражують спиртовим тампоном.

На праву руку надівають стерильну гумову чи поліетиленову ру-

кавицю і зволожують її 0,9 %-м розчином натрію хлориду. У праву

руку беруть звужений кінець гумового катетера, затискають його

між долонею і великим пальцем і вводять у піхву кобили (без піхво-

вого дзеркала), прикриваючи вказівним пальцем отвір на кінці ка-

тетера. Знаходять отвір шийки матки, визначають ступінь її роз-

криття і спрямовують кінець катетера в її канал, просуваючи його

лівою рукою у матку на глибину 10 – 15 см. Після цього помічник

приєднує до вільного кінця катетера шприц (чи ампулу) зі спермою

і, натискаючи на поршень, вводить її в матку. Необхідна доза сперми

на одне осіменіння — 25 – 30 мл, кобилам ваговозних порід і тим, що

недавно вижеребилися, — до 35 – 40; мінімальна доза — 20 мл.

Після осіменіння кобили катетер виймають з піхви і дезінфіку-

ють, руки миють і також дезінфікують.

Осіменіння кобил за допомогою скляних ампул. Протирають по-

верхню ампули зі спермою спиртовим тампоном, знімають з її загос-

треного кінця гумовий ковпачок і приєднують гумову трубку,

з’єднану з кулями Річардсона. Знявши ковпачок з тупого кінця ам-

пули, захоплюють її правою рукою так, щоб вказівним пальцем за-

тулити отвір на тупому її кінці. Вводять руку з ампулою в піхву ко-

били (без піхвового дзеркала), знаходять шийку матки і вводять ам-

пулу в її канал на глибину 10 – 12 см. Натискаючи на кулі Річард-

сона, вводять сперму в матку. Виймають ампулу з піхви і оброб-

ляють відповідно ампулу, трубку й руки.

Якщо користуються візуальним способом — скляним чи поліети-

леновим катетером, з’єднаним з шприцом, то його вводять у шийку

матки на глибину 10 – 15 см через знезаражене піхвове дзеркало.

У сезон осіменіння кобил щоденно перевіряють на наявність охо-

ти. Осіменяють перший раз на другу добу від початку охоти і повто-

рно через 36 – 48 год.

2.8.5. Штучне осіменіння птахів

Оснащення заняття: півні, кури, індики, гусаки, гуски, станок з сіткою для фік-

сації індички, електричний спермозбирач, пробірки або скляні спермозбирачі для

півня, гусака, індика, скляні палички, мензурки, мікроскопи, предметні і накривні

стекла, флакони з-під антибіотиків, свіжовзята сперма, полістиролові чи скляні піпе-

тки з поліетиленовими (гумовими) кульками, шприци-напівавтомати, ватні тампони,

просочені 96 %-м спиртом, 70 %-й спирт, глюкоза (фруктоза) медична безводна, на-

трію цитрат тризаміщений п’ятиводний, натрію хлорид, кальцію хлорид, магнію

101

хлорид, магнію сульфат, натрій оцтовокислий, натрій фосфорнокислий двозаміще-

ний, калію цитрат, натрію глюконат, натрій двовуглекислий, фурацилін, трилон Б,

вода дистильована.

Короткі методичні вказівки. Заняття проводять дрібногруповим методом (по 4 – 5

студентів у групі). Обговоривши з викладачем методи взяття сперми від самців пти-

ці, її оцінки, технологію розрідження та зберігання, способи підготовки інструментів і

техніку осіменіння, конкретизувавши завдання приступають до його виконання за

наведеними нижче способами.

Попередні зауваження. Методи осіменіння птахів залежать від

морфологічних та фізіологічних особливостей їх статевого апарата.

У самців два сім’яники і

їх сперміопроводи від-

криваються в клоаку, а в

самок — лише один лівий

яєчник і лівий яйцепро-

від, що також відкрива-

ється у клоаку (рис. 48).

Штучне осіменіння

птахів дає змогу продов-

жити тривалість та під-

вищити ефективність ви-

користання племінних

плідників і за рахунок

цього поліпшити якість

птахів, отримувати за-

пліднені яйця від курей

за кліткового способу їх

утримання, поліпшувати

збереження маточного по-

голів’я індичок, відхід

яких внаслідок травму-

вання при природному

паруванні досягає 20 –

30 %.

Взяття сперми у півня (рис. 49). З усіх відомих методів взяття

сперми (з клоаки курки; за допомогою гумових спермозбирачів, від-

смоктуючих приладів, штучної вагіни для селезня та гусака, елект-

роеякуляції) найпридатнішим для півня та індика є метод ручного

масажу живота.

Перед взяттям сперми у півня треба звільнити його клоаку від

залишків калових мас і протерти її зовнішній отвір стерильною мар-

левою серветкою.

Півня ставлять на стіл і, притримуючи його лівою рукою в діля-

нці грудей, долонею правої руки масажують 3 – 4 рази протягом кі-

лькох секунд його спину від останніх шийних хребців до кореня

Рис. 48. Яєчник у період активної діяльності (

) та

схема яйцепроводу курки (

— первинний фолікул;

— ростучий фолікул;

—

фолікул, що овулював;

— лійка та

— початок білкової

частини яйцепроводу;

— перешийок;

— матка;

—

піхва;

— отвір яйцепроводу

102

хвоста. Коли півень почне реа-

гувати на масаж підійманням

хвоста, фіксують лівою рукою

його кінцівки, беруть його під

пахву і легко натискають пра-

вою рукою в каудальній части-

ні тіла, внаслідок чого клоака

випинається. Помічник у цей

момент підставляє до клоаки

спермоприймач і пальцями

іншої руки натискає на неї з

обох боків, легко масажуючи.

Це викликає ерекцію копуляційного органа на вентральній стінці

клоаки і еякуляцію.

Можна брати сперму і таким способом: сісти на стілець, затисну-

вши ноги півня колінами, і правою рукою масажувати нижню час-

тину півня в ділянці живота, а лівою рукою — робити масаж попе-

рекової частини його спини в напрямку хвоста.

Коли півень почне реагувати на масаж підійманням хвоста, лег-

ко погладжують задню частину його живота великим і вказівним

пальцями і після ерекції стискають пальцями клоаку, збираючи

сперму в спермоприймач.

Оцінюють зібрану сперму за об’ємом еякуляту та концентрацією

у ньому сперміїв. Об’єм еякуляту півня коливається в межах 0,2 –

0,5 мл, концентрація сперміїв в

1 мл — 2 – 3 млрд.

Взяття сперми в індика

(рис. 50). Зафіксувавши інди-

чку в овальному заглибленні

станка (столика) і накривши її

металевою сіткою, пускають

на столик індика, який при

вигляді самки збуджується і

робить спробу до парування. У

цей час йому треба зробити

легкий обережний масаж жи-

вота в ділянці клоаки і під час

виділення сперми (через 30 –

40 с) зібрати її в теплий сте-

рильний спермоприймач.

Середній об’єм еякуляту в

індика 0,25 – 0,4 мл, концент-

рація сперміїв в 1 мл 2 –

3 млрд.

Рис. 49. Взяття сперми у півня

Рис. 50. Станок для взяття сперми в індика

103

Для взяття сперми у гусака фіксують у станку гуску, не накри-

ваючи її сіткою. Далі роблять все так само, як і при взятті сперми

від індика. Середній об’єм еякуляту гусака 0,1 – 0,3 мл, а концент-

рація у ньому сперміїв 0,3 – 0,9 млрд в 1 мл.

Штучне осіменіння птахів. Птахів осіменяють розрідженою або

нерозрідженою спермою за допомогою шприців-напівавтоматів, які

використовують для осіменіння овець (тільки їх скорочують на 10 см

і оплавляють кінець), індивідуальних полістиролових або скляних

піпеток з поліетиленовою (гумовою) кулькою. Проводять цю проце-

дуру у другій половині дня. Курок осіменяють один раз за 5 днів,

гусок — один раз за 6 днів, індичок — на початку сезону 2 – 3 рази з

інтервалом 1 – 2 дні, а потім через кожні

10 – 12 днів (при зниженні заплідненості

яєць у весняно-літній період осіменіння по-

вторюють через кожні 7 днів). Доза сперми

для осіменіння курок становить 0,028 – 0,03 мл

з вмістом у ній 100 – 150 млн сперміїв. Гус-

кам вводять 0,05 мл нерозрідженої і 0,1 –

0,2 мл розрідженої сперми з вмістом у ній

30 – 50 млн активних сперміїв; індичкам —

0,025 – 0,03 мл нерозрідженої або розрідже-

ної сперми із вмістом у ній 80 – 100 млн ак-

тивних сперміїв (рис. 51).

Сперму птиці можна розріджувати 2 – 3

рази одним із середовищ, наведених у табл. 7.

При

штучному осіменінні курей

кліткового утримання

, не вий-

маючи курки з клітки, фіксують її лівою рукою за хвіст, а правою

натискають на лівий бік живота між лобковими кістками та заднім

кінцем грудної кістки. Це викликає розкривання клоаки, всередині

якої, лівіше виходу прямої кишки, видно яйцепровід. Вводять кі-

нець мікропіпетки зі спермою в яйцепровід на глибину 2 – 3 см. На-

тискання на живіт курки у цей час треба припинити.

7. Склад середовищ для розрідження сперми птиці, г

Середовища

Реактив

Лейка Тіроде ВНДІТІП ВІРГЖ-

Натрію хлорид — 0,8 — —

Калію хлорид — 0,02 — —

Кальцію хлорид — 0,02 — —

Магнію хлорид — 0,01 — —

Натрій оцтовокислий 0,0676 0,1 — —

Натрій фосфорнокислий двоза-

міщений 0,513 0,005 — —

Калію цитрат 0,128 — — —

Натрій глютамат 1,92 — 1,67 2,8

Фруктоза (глюкоза) 1 1 0.31 1,8

Натрію цитрат — — 0,57 —

Вода дистильована, мл 100 100 100 100

Рис. 51. Штучне осіме-

ніння курки

104

При

підлоговому утриманні

курку беруть під пахву лівої руки і,

притримуючи її лівою рукою за ноги, легко натискають правою ру-

кою на живіт між лобковими кістками і грудною кліткою, у місці

розміщення яйцепроводу. При цьому розкривається клоака курки.

Трохи розтягнувши її пальцями лівої руки, вводять у яйцепровід

кінець піпетки зі спермою на глибину 4 – 5 см і видавлюють сперму.

Штучне осіменіння індичок

проводять двома способами.

1. Взявши індичку за основу крил, ставлять її на табуретку висотою

100 см і шириною 40 × 40 см. Притримуючи її однією рукою за спи-

ну, другою відводять хвостове пір’я і вивертають вказівним та вели-

ким пальцями лівої руки бічну частину клоаки так, щоб добре ви-

ступав отвір яйцепроводу. Вводять у нього кінець катетера на гли-

бину 1 – 2 см і видавлюють сперму.

2. Помічник техніка-осіменатора, взявши індичку лівою рукою за

ноги і перевернувши її головою донизу, затискує її між рукою і ту-

лубом і, притиснувши живіт, відводить правою рукою хвостове пір’я

до спини індички. Після цього технік розкриває вказівним і вели-

ким пальцями лівої руки клоаку, знаходить отвір яйцепроводу і вво-

дить у нього катетер чи градуйовану піпетку

зі спермою на глибину 4 – 5 см і впорскує

сперму. Помічник при цьому повинен осла-

бити тиск на живіт індички.

Осіменяють індичок свіжовзятою або роз-

рідженою спермою з рухливістю сперміїв не

нижче 7 балів.

Штучне осіменіння гусок

проводять сві-

жовзятою або розрідженою спермою. Для

цього помічник фіксує гуску на спеціально-

му столику-станку (рис. 52), притримуючи її

лівою рукою за основу крил, а правою відги-

нає хвоста. Технік вводить у клоаку гуски

вказівний палець лівої руки в рукавиці, на-

мацує на лівій її стінці, трохи нижче входу в

сліпу кишку, отвір яйцепроводу. Вводить у

нього по пальцю лівої руки піпетку зі спер-

мою і видавлює необхідну дозу сперми.

Рис. 52. Станок для осіме-

ніння гуски

105

РАНСПЛАНТАЦІЯ

ЕМБРІОНІВ

СІЛЬСЬКО-

ГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН

Мета занять: оволодіти технологією трансплантації ембріонів.

Місце проведення занять: у зв’язку із складністю технології трансплантації емб-

ріонів заняття проводяться поетапно: відбір донорів і реципієнтів — у племінному

господарстві, бажано там, де є пункт трансплантації; оволодіння методами стимулю-

вання суперовуляції та синхронізації охоти — в лабораторії кафедри на модельних

тваринах студенти ознайомлюються з наявними схемами гормональної обробки, від-

бирають найпридатніші для оволодіння, розробляють календарний план обробки,

виконують ті чи інші процедури. Техніку дослідження яєчників, вимивання та пере-

садки ембріонів вони вивчають спочатку на м’ясокомбінаті, а потім — на пункті

трансплантації ембріонів; оволодівають методикою хірургічного вимивання ембріо-

нів — у лабораторії на статевих органах забитих тварин; нехірургічного вимиван-

ня — на модельних донорах після стимулювання у них суперовуляції.

Попередні зауваження.

Уведені під час осіменіння в геніталії

самки спермії зустрічаються у верхній третині яйцепроводу з яйце-

клітиною (яйцеклітинами) і за сприятливого збігу обставин тут від-

бувається запліднення: об’єднання яйцеклітини і спермія з утво-

ренням нової клітини —

зиготи

(від гр. zygotos — з’єднані разом),

що дає початок новому організму. Під

трансплантацією ембріонів

розуміють перенесення ранніх зародків з геніталій однієї самки в

геніталії іншої. Це біотехнологічний метод прискореного роз-

множення генетично цінних тварин, що ґрунтується на стимулю-

ванні множинної овуляції у високоцінних тварин і взяття в них ве-

ликої кількості ембріонів.

Онтогенетичний розвиток зиготи, що утворюється внаслідок за-

пліднення, морфологічно виявляється в поділі її ядра, спочатку на

дві половини (бластомери), тоді на 4, 8 і т.д. Приблизно через кожні

24 год кількість бластомерів подвоюється. Прозора та жовткова обо-

лонки при цьому деякий час зберігаються, не змінюється і діаметр

ембріона, проте кожні наступні бластомери виявляються удвічі

меншими за попередні. Тому цей поділ ще називають

дробленням

Ранні ембріони затримуються в яйцепроводах 3 – 4 дні, а потім

переміщуються в матку — у корів і телиць на стадії 8 – 16, у сви-

ней — 4 бластомерів, кобили — на стадії бластоцисти (рис. 53). Далі

кількість бластомерів збільшується і на 4 – 5-ту добу це вже

морула

(16 – 32 бластомери), на 6 – 7-му добу —

пізня морула

(32 – 90 бласто-

мерів). На 7 – 8-му добу між трофобластом і ембріобластом з’явля-

ється щілина, наповнена рідиною, —

бластоцель

, навколо якої пере-

груповуються бластомери: більші з них (ембріобласт) зосереджуються

106

на одному полюсі, а дрібніші на про-

тилежному.

Рання бластоциста

міс-

тить від 90 до 120 бластомерів, по-

верхня її клітинної маси гладенька,

рівномірна, товщина прозорої обо-

лонки до 12 мк.

У наступні дні відбувається по-

дальше збільшення кількості блас-

томерів — до 300 – 480 на стадії

бластоцисти

і 1200 – 1500 — на ста-

дії

пізньої бластоцисти

. Трохи збіль-

шується діаметр ембріона (до 140 –

200 мк), тоншає прозора оболонка,

розширюється порожнина бласто-

цисти (вона займає всю прозору

оболонку) і, нарешті, на 9 – 11-ту

добу прозора оболонка лопається

(

денудація

) і ембріон «вилуплю-

ється». В овець це буває на 7 – 8-му

добу, у свиней — на 6-ту добу.

Після денудації зародка відбу-

вається обширна

проліферація

трофобласта

і стає помітним ріст

бластоцисти в довжину. Такий за-

родок може тривалий час вільно

переміщуватися в просвіті матки,

змінюючи свій розмір і форму.

З 16 – 17-го дня у великої рогатої худоби починається

імпланта-

ція

(прикріплення) зародка.

Найпридатнішими для пересадки є ембріони у корів, взяті на

7 – 8-му добу, до лопання прозорої оболонки.

Трансплантація ембріонів включає: стимулювання поліовуляції

(суперовуляції) у тварин-донорів, їх осіменіння, вимивання у них

ембріонів та пересадку їх менш цінним тваринам-реципієнтам, оде-

ржання від них телят-трансплантантів, що поєднують у собі високі

племінні та продуктивні якості самки-донора і самця-плідника. Це

ефективний засіб інтенсифікації відтворення та прискорення гене-

тичного прогресу у тваринництві.

Технологію трансплантації ембріонів можна умовно поділити на

такі етапи: а) добір донорів і реципієнтів; б) стимулювання суперо-

вуляції у донорів та синхронізація охоти в реципієнтів; в) осіме-

ніння корів-донорів; г) вимивання ембріонів у корів-донорів; д) оцін-

ка ембріонів, їх культивування та зберігання; е) пересадка ембріо-

нів реципієнтам; є) встановлення вагітності у реципієнтів, виношу-

вання ними плодів та одержання телят-трансплантантів.

Рис. 53. Запліднення і ранні стадії

розвитку ембріона в яйцепроводі сам-

ки:

— фолікул, що овулював;

— яйце-

клітина, оточена променевим вінцем;

— розсіювання променевого вінця;

— проникнення спермія крізь про-

зору оболонку;

— стадія двох прону-

клеусів;

— зигота;

7 – 9

— стадії

двох, чотирьох та восьми бластомерів

107

3.1. Добір, годівля та утримання корів-донорів

і телиць-реципієнтів

Оснащення заняття: племінні високопродуктивні корови та статево (і фізіологічно)

дозрілі телиці; станки для фіксації тварин; документи зоотехнічної та ветеринарної

звітності на цих тварин; халати, фартухи, нарукавники, гінекологічні рукавиці, гу-

мові чоботи.

Донор

(від лат.

dono

— дарувати) — це корова чи телиця пару-

вального віку з високою племінною цінністю, від якої після гормо-

нального стимулювання суперовуляції та осіменіння спермою видат-

ного бугая-плідника беруть ембріони.

Реципієнт

(від лат.

recipio

— отримувати, приймати) — менш

продуктивна тварина, яку використовують для виношування

ембріонів.

Відбирають корів на донорів тільки у племінному господарстві з

високими показниками продуктивності стада і безпечному на зараз-

ні захворювання тварин. Добір проводять комісійно. Головні крите-

рії добору — висока генетична цінність тварин і здатність передава-

ти бажані ознаки нащадкам.

Аналізуючи у господарстві дані племінних записів, треба вибра-

ти серед них корів з рекордною продуктивністю (не менше 6000 –

7000 кг молока за рік) і встановити їх походження, продуктивність

батьків, тривалість господарського використання, наявність у родо-

воді видатних предків, їх відтворні якості.

За комплексом селекційних ознак (форма вим’я, швидкість моло-

ковіддачі тощо) корови-донори мають відповідати вимогам класу елі-

та-рекорд; за останні 3 роки вони повинні мати не менше двох нор-

мальних отелень з нормальною тривалістю міжотельного періоду.

Телиць парувального віку можна відбирати на донорів лише при

відмінному родоводі і доброму фізичному розвитку.

Кожну корову-донора піддають ретельному клінічному дослі-

дженню. В її анамнезі не повинно бути випадків важких родів, за-

тримання посліду, маститів, післяродових захворювань. При рек-

тальному дослідженні потрібно визначити тонус та розмір матки,

стан яєчників, наявність у них жовтих тіл, фолікулів. Тварин з не-

великими яєчниками, кістами, гіпофункцією, ендометритами, роз-

ладами обміну речовин, а також виснажених, з ознаками остеома-

ляції, захворюваннями кінцівок, патологічними виділеннями з ро-

дових шляхів вилучають.

За підібраними донорами ведуть спостереження протягом не ме-

нше 2 – 3 місяців після родів, визначаючи у них перебіг і тривалість

ознак статевого циклу, не осіменяючи їх. За цей час у них має бути

не менше двох повноцінних статевих циклів.

Реципієнтами можуть бути малоцінні у племінному відношенні

корови або телиці. У 16 – 18-місячному віці жива маса телиць має

108

бути не менше 350 – 380 кг. Вони повинні бути клінічно здоровими

з добре вираженою статевою циклічністю. Звичайно на одного доно-

ра відбирають 5 – 10 реципієнтів.

Утримують корів-донорів у світлих сухих приміщеннях в індиві-

дуальних боксах (3,5 × 4 м), а реципієнтів — у просторих стійлах.

Годують донорів за індивідуальними раціонами, що включають

доброякісне сіно, концентровані корми та мінімальні кількості соко-

витих або зелених кормів.

3.2. Препарати, матеріали та інструменти

для трансплантації ембріонів

Оснащення заняття: дво-, триканальні катетери для вимивання ембріонів, при-

лад Касу з пайєтами, катетер фірми «Нейштадт», захисні чохли одноразового викори-

стання, шприци до них (для введення розчину та для нагнітання повітря); поліети-

ленові рукавиці, градуйовані скляні циліндри на 500 мл, ділильна лійка, малі і ве-

ликі чашки Петрі, сифонні шланги, алюмінієва фольга, годинникові скельця, пасте-

рівські піпетки для маніпулювання з ембріонами, пробірки, ампули, мензурки, тер-

мостат; паперові фільтри, СЖК, ГСЖК, ФСГ з розчинником; пролонгон, фолігон,

естрофан, ензапрост, естуфалан, ремофан; середовище Дюльбекко, фетальна сирова-

тка; 2 %-ні розчини новокаїну, ксилокаїну, ледокаїну, прокаїну та діоциду; ромпун,

комбелен, 96 %- та 70 %-й спирт, диметилсульфоксид, гліцерин, сахароза, селікон,

септонекс, антибіотики; інвертований мікроскоп, бінокулярна лупа, холодильник,

посудина Дьюара, стерилізатори, бактерицидні лампи, пересувний столик для ін-

струментів, захисна поліетиленова плівка, халати, фартухи, чоботи.

Сироватка жеребних кобил

(СЖК

) — нормальна сироватка, отри-

мана з крові здорових кобил з 40-го по 100-й день вагітності з розра-

хунку 10 мл на 1 кг маси тварини; 40 – 60 % від отриманої крові ста-

новить сироватка, в 1 мл якої міститься від 60 до 300 ІО гонадотропі-

нів, що стимулюють дозрівання фолікулів (ФСГ) та їх лютеїнізацію

(ЛГ). Препарат має вигляд прозорої або трохи опалесціюючої рідини

жовтого, іноді червонуватого кольору з білковим осадом на дні фла-

кона, що при струшуванні розбивається до рівномірної суспензії. На

кожному флаконі СЖК є етикетка із зазначенням назви препарату,

установи-виробника, кількості (в мл), номера серії, активності в ми-

шачих одиницях (МО), об’єму дози (в мл), дати виготовлення, дати і

номера контролю, строку придатності та умов зберігання.

Активність препарату визначають в інтернаціональних (ІО) або

мишачих (МО) одиницях дії (ОД). Одна ІО (що відповідає 2,5 МО)

прирівнюється до 0,25 мг стандартного препарату. За одну ОД пре-

парату приймають його мінімальну кількість, яка через 72 год після

введення інфантильним мишам масою 6,5 – 8 г викликає у 50 % з

них збільшення матки та відкриття статевої щілини.

Термін придатності препарату — півтора року за умови збері-

гання в темному сухому приміщенні при температурі 5 – 15 ºС.

Препарат вводять одноразово. Оптимальною дозою препарату

для стимулювання суперовуляції є 5000 – 6000 МО.

109

Головною перешкодою для широкого застосування СЖК є висо-

кий відсоток анафілактичних явищ.

Для запобігання анафілаксії спочатку вводять тварині невелику

дозу препарату (1 – 2 мл), а через 1 – 2 год — решту. У разі виник-

нення анафілаксії підшкірно вводять адреналін, серцеві засоби, об-

ливають тварину холодною водою тощо.

Особливістю СЖК є тривалий період напіврозкладу в крові тва-

рини — від 45 до 125 год, що негативно позначається на складі сек-

рету яйцепроводів і матки і, отже, на життєздатності ембріонів. За-

лишкові кількості СЖК в крові можна нейтралізувати введенням

відповідної антисироватки під час осіменіння донора.

У практиці трансплантації ембріонів частіше користуються не

нативною сироваткою жеребних кобил, а очищеними від сторонніх

білкових домішок і ліофілізованими препаратами гонадотропіну

СЖК (ГСЖК) з фірмовими назвами гравогормон, серогонадотропін,

гонадотропін СЖК (Чехія), фолігон (Голландія), маротропін (Німеч-

чина), інтергонан та ін.

Вітчизняні препарати ГСЖК вводять у максимальних дозах

(3000 – 3500 ІО), імпортні — у значно менших: 2500 ІО на корову,

2000 ІО на телицю, або 5 ІО на 1 кг живої маси тварини.

Гонадотропін сироватковий (ГСЖК)

отримують з сироватки крові

жеребних кобил. Це білий порошок, розчинний у воді. Випускають

препарат в ампулах по 500 і 100 ОД з наповнювачем.

Хоріальний гонадотропін людини (ХГЛ)

виробляється гіпофізом

жінки в клімактеричний період. Препарат виготовляють із сечі та-

ких жінок. Вітчизняний очищений препарат ХГЛ називається пер-

гонал. Він має чітку ФСГ/ЛГ-подібну активність. Випускається в

ампулах по 500, 1000 і 2000 ОД. Застосовують його для стимулю-

вання овуляції, вводячи внутрішньом’язово за один раз 2000 ОД або

внутрішньовенно.

Гіпофізарний фолікулостимулюючий гормон (ФСГ-П)

— високо-

очищений препарат ФСГ, отриманий з гіпофізів (glandula pituitary)

домашніх тварин і ліофілізований для кращого зберігання. Випус-

кається в упаковках, що містять флакони із сухим препаратом (по

50 мг) і флакони з розчинником. Через короткий період його напів-

розкладу в крові тварин необхідну для стимуляції суперовуляції

дозу препарату (32 – 50 мг) вводять внутрішньом’язово дробно, про-

тягом 4 – 5 днів, двічі на день — уранці та увечері з інтервалом 12

год.

Овоген —

комплексний гормонально-вітамінний препарат, в од-

ній дозі якого міститься 3 – 4 тис. МО сироваткового гонадотропіну

(гравогормону, оваритропіну), 0,8 – 1 мг естрадіолу дипропіонату,

10 – 15 мг тестостерону пропіонату, 10 – 15 тис. ІО вітаміну А,

20 – 25 тис. ІО вітаміну D

, 10 – 15 мг вітаміну Е. Препарат склада-

ється з ліофілізованого гонадотропіну — порошку сірувато-білого