Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології

Подождите немного. Документ загружается.

120

жовтих тіл) і захоплюють рукою з’єднаний з ним ріг матки. Вводять у

цей ріг через прокол його стінки біля біфуркації катетер Фолея і про-

мивають, вливаючи і відсмоктуючи промивну рідину.

При застосуванні двох інших способів виводять іпсілатеральний

ріг матки через розріз черевної стінки назовні і промивають його

матковим або матково-трубним методом. При

матковому вимиванні

(рис. 61,

) проколюють тупим гемостатичним пінцетом або тупою

голкою з оливою стінку рога матки і вводять у нього стерильний ка-

тетер Фолея з надувною кулькою, нагнітаючи в неї повітря. Наби-

рають у стерильний шприц Люера 50 мл фосфатно-буферного сере-

довища Дюльбекко, з’єднують його з катетером Фолея і вводять роз-

чин під малим тиском у ріг матки. Не відокремлюючи шприца, від-

смоктують назад промивну рідину і зливають її у стерильний ци-

ліндр, який накривають стерильною фольгою. Повторюють вимиван-

ня кілька разів. Аналогічно промивають другий ріг матки.

Рис. 62. Нехірургічне вимивання

ембріонів

Рис. 63. Вимивання ембріонів

за французькою технологією

Рис. 61. Схема маткового (

) і матково-трубного (

) вимивання ембріонів:

— шприц;

— тупа голка, введена у верхівку рога матки;

— тупа голка, введена в ампулу

яйцепроводу;

— катетер Фолея;

— надувна кулька катетера;

— місткість для ембріонів

121

При

матково-трубному методі

(рис. 61,

) промивну рідину вво-

дять у матку через ампулу яйцепроводу, ввівши в нього тупу голку,

з’єднану гумовим шлангом із шприцом, а відсмоктують рідину кате-

тером Фолея, введеним у ріг, як зазначено вище. На один ріг матки

затрачають 120 – 140 мл ФБС.

Проте хірургічні методи є надто складними і трудомісткими. Їх

можна застосовувати в однієї тварини не більше 3 разів. Тому на

практиці звичайно користуються нехірургічним методом (рис. 62, 63),

який полягає у введенні в матку інструмента через закриту шийку

матки. Цей метод можна застосовувати безпосередньо на фермі на

7 – 8-й день після осіменіння. Голодне витримування тварин не

обов’язкове (табл. 9).

9. Порівняльна оцінка методів вимивання ембріонів

Хірургічні Нехірургічні

Переваги

Донор нерухомий Донор відносно рухомий

Забезпечення стерильності Можливість пересадок в умовах ферми

Безпосереднє маніпулювання з маткою Не потрібна голодна витримка

Точна оцінка стану яєчників Менші затрати часу

Потрібна невелика кількість промивної

рідини

Немає хірургічного ризику

Недоліки

Утворення спайок Необхідна висока техніка маніпулю-

вання з рогами матки

Ризиковане застосування загального

наркозу

Потрібно близько 500 мл промивної

рідини на один ріг

Складності застосування методу у лак-

туючих тварин

Важко забезпечити стерильність

Необхідне складне хірургічне облад-

нання

Іноді неможливо пройти цервікальний

канал

Потрібна голодна витримка тварин

Для

хірургічного вимивання

користуються гнучкими металеви-

ми, пластмасовими, латексними, гумовими дво- або триканальними

катетерами. Особливе значення тут має техніка «м’якого» прохо-

дження інструмента через шийку матки.

Роботу виконують оператор і два помічники. Корову заводять у

манеж, фіксують у станку, звільняють пряму кишку від калових

мас, визначають стан статевих органів і кількість жовтих тіл у кож-

ному яєчнику, наводять туалет перинеальної ділянки і роблять епі-

дуральну анестезію, вводячи 5 мл 2 %-го розчину новокаїну, або

ксилокаїну або медокаїну, або 8 – 10 мл 2 %-го розчину прокаїну.

Напруження кишки можна зняти введенням внутрішньом’язово

0,5 – 0,7 мл ромпуну або 0,7 – 1,0 мл комбелену.

Беруть чистий стерильний катетер, вставляють у його канал ме-

талевий стилет, надівають іззовні санітарний захисний чохол і гі-

122

некологічну рукавицю і вводять у піхву в напрямку шийки матки.

Ліву руку вводять у пряму кишку, намацують катетер, спрямовують

кінець його в устя шийки матки, захоплюють її рукою і натягують

обережно на катетер (прорвавши санітарний чохол та гінекологічну

рукавицю). Після цього просовують катетер на всю глибину в іпсіла-

теральний ріг матки (з’єднаний через яйцепровід з яєчником, у

якому овулювало більше фолікулів), виймаючи обережно стилет.

Помічник нагнітає в кульку 10 – 15 см

повітря і, з’єднавши зовніш-

ній кінець катетера з наповненим промивною рідиною 50-мілі-

літровим шприцом Люера, вводить його вмістище у порожнину рога

матки і відсмоктує назад.

Оператор при цьому легко масажує ріг матки і трохи піднімає

його верхівку. Зливши обережно промивну рідину по стінці у стери-

льний циліндр або мензурку і накривши її стерильною фольгою,

помічник набирає нову порцію розчину у шприц і промиває ним ріг

матки і т.д. На один ріг матки потрібно 400 – 500 мл розчину. При

цьому слід уникати зворотного введення відсмоктаної рідини і по-

трапляння в неї крові. Введена кількість рідини має відповідати кі-

лькості відсмоктаної. Закінчивши промивання одного рога матки,

випускають з кульки повітря і вводять у ріг суміш антибіотиків,

розчинених у 20 мл 0,5 %-го розчину новокаїну. Потім беруть інший

стерильний катетер, вводять його у такій самій послідовності у дру-

гий (контрлатеральний) ріг матки і промивають його.

Збирають промивну рідину у стерильний мірний циліндр чи ді-

лильну лійку, накривають фольгою і ставлять у термостат для від-

стоювання.

3.7. Оцінка якості ембріонів

Мета заняття: ознайомити студентів з основними методами оцінки якості ембріонів.

Оснащення заняття: свіжі ембріони, вимиті у корів-донорів на 7 – 8-й день розви-

тку, середовища для вимивання та культивування ембріонів, великі і малі чашки

Петрі, годинникові скельця, пробірки для зберігання ембріонів, мікропіпетки для

мікроманіпуляцій з ембріонами, пайєти, термостат, скринька-термостат, бінокулярні

лупи з освітлювачами (типу МБС-9), інвертований мікроскоп МБС-13, 96 %-й спирт-

ректифікат, спиртові тампони, схеми розвитку ембріонів, таблиці оцінки якості емб-

ріонів, халати, ковпаки, бактерицидні лампи.

Короткі методичні вказівки. Заняття проводиться у боксі з передбоксником при

температурі 25 – 26 °С, обладнаному бактерицидними лампами, які вмикають за

0,5 – 2 год до початку заняття. Перед тим як зайти в бокс, студенти одягають у перед-

бокснику стерильні халати, ковпаки, бахіли, миють руки теплою водою з милом та

щіткою, споліскують водопровідною, а потім бідистильованою водою, висушують,

протирають спиртовими тампонами. Зайшовши у бокс, необхідно протерти просоче-

ними 96 %-м спиртом серветками поверхню робочих столів, приладів, інструментів.

Після пояснення студентам змісту заняття, правил оцінки якості ембріонів ви-

кладач поділяє групу на підгрупи по 2 – 3 особи і конкретизує завдання: відстоюван-

ня вимитих ембріонів, їх пошук, оцінка прозорої оболонки за формою, її цілістю, рів-

номірністю дроблення бластомерів, станом цитоплазми, прозорістю перивітелінового

простору.

123

Промивну рідину став-

лять на відстоювання і через

півгодини відсмоктують з неї

за допомогою сифона верхній

шар, а решту 50 – 100 мл

обережно розливають по

20 – 30 мл в чашки Петрі,

дно яких для зручності роз-

креслене на квадрати роз-

міром 1 × 1 см, і досліджують

під стереоскопічним мікро-

скопом (МБС-13) чи біноку-

лярною лупою (МБС-9) при 15 – 25-кратному збільшенні.

Під час дослідження промивної рідини під мікроскопом треба

намагатися «виловити» в ній усі ембріони й незапліднені яйцеклі-

тини і перенести їх у маленьку чашку Петрі для того, щоб детально

оцінити і далі проводити роботу з ними. При цьому враховують ста-

дії розвитку зародка і характерні для них його морфологічні зміни.

Найбільш придатний для вимивання період розвитку ембріона

7 – 8-й день, коли він ще захищений прозорою оболонкою (рис. 64).

Через «розтягнутість» суперовуляції тут виявляють різного віку

(морули, пізні морули, ранні бластоцисти, бластоцисти, пізні бласто-

цисти, вилуплені бластоцисти) та різної якості ембріони та незаплід-

нені яйцеклітини. Змінюється також склад середовища геніталій.

Оцінюючи стан кожного ембріона, звертають увагу на: відповід-

ність стадії розвитку ембріона його віку, форму прозорої оболонки та

її цілість, рівномірність дроблення бластомерів, стан цитоплазми,

прозорість перивітелінового простору.

Рис. 64. Ранні стадії розвитку емб-

ріона великої рогатої худоби:

— незапліднена яйцеклітина та спер-

мій (ПО — прозора оболонка, Ж — жовт-

кова оболонка, 1ПТ — перше напрямне

тільце, С — спермій);

— зигота, 1-й

день розвитку (ПВП — перивітеліновий

простір);

— 2-й день, ембріон на стадії 2

бластомерів (Б);

— 2 – 3-й день, чоти-

риклітинна стадія розвитку ембріона;

— 3 – 4-й день, те саме восьмиклітинна

стадія;

— 5 – 6-й день, морула;

— 8-й

день, експандована бластоциста;

—

диференціал бластомерів (Е — ембріоб-

ласт, Тр — трофобласт);

— 8 – 9-й день,

бластоциста на стадії вилуплення;

—

9 – 11-й день, вилуплена бластоциста;

— 12-й день, пізня бластоциста;

—

14-й день, видовжений бластодермічний

міхурець

124

Біологічно повноцінні ембріони мають чітку кулясту форму, про-

зору гомогенну цитоплазму, непошкоджену прозору оболонку, одна-

кового розміру бластомери з щільним міжклітинним комплексом.

Ембріони, що містять різних розмірів бластомери з нечіткими клі-

тинними мембранами та іншими ознаками дегенерації, вважаються

неповноцінними.

Ембріони, які різко відстали в розвитку, з вираженими ознака-

ми асинхронності дроблення бластомерів, їх дегенерації неприда-

тні для трансплантації, а ембріони з невеликими морфологічними

змінами вважаються умовно придатними. Значно більші зміни

спостерігаються в ембріонів, які зберігалися в замороженому стані

(табл. 10).

10. Показники розвитку ембріонів

Стадія

розвитку

Кількість

бластомерів

Діаметр, мк Морфологічна характеристика

Морула 8 – 16 130 – 150

Чітка сферична форма, ціла прозора

оболонка, чіткі, однакової форми

бластомери

Пізня морула >16 130 – 150

Бластомери щільно зрощені в компактну

масу

Рання блас-

тоциста

80 – 120 130 – 150

Немає розмежування окремих

бластомерів; ембріон трохи здавлений,

виділяються трофобласт, ембріобласт

та невелика порожнина бластоцеля

Бластоциста 300 – 480 140 – 200

Чітко видно ембріональний диск та

трофобласт, порожнина бластули

розширена

Пізня бласто-

циста

1200 – 1500

Прозора оболонка стоншена,

розтягнута; порожнина

бластоцисти займає всю прозору

оболонку

Вилуплена

бластоциста

>1500 200 – 1000

Дещо витягнута форма, немає

прозорої оболонки, ембріон оточений

одним шаром клітин трофобласту,

на одному полюсі зародковий

диск

Існує кілька методів оцінки якості ембріонів.

За характером

розвитку

розрізняють ембріони: життєздатні, стадія розвитку яких

збігається з їх віком; сповільнені (ретардовані), що виявляються на

більш ранніх стадіях розвитку, ніж очікувалося у зв’язку з їх ві-

ком; вироджені (дегенеровані) ембріони з різними ознаками деге-

нерації.

125

За морфологічними ознаками

розрізняють ембріони: нормальні;

з незначними відхиленнями; із збільшеною кількістю дегенерова-

них клітин (табл. 11).

11. Шкала оцінки якості ембріонів за М.І.Сергєєвим

Стадії

розвитку

Морфологічні ознаки Оцінка Балів

Умов.

позн.

Морула

Кругла форма, ціла прозора оболонка,

прозорий перивітеліновий простір, блас-

томери чіткі, однакового розміру, прото-

плазма зерниста.

Відмінно 5 ++

У перивітеліновому просторі гранули та

включення, бластомери неоднакового роз-

міру, розміщені асиметрично, дещо здав-

лені

Добре 4 +

Гранули та включення в перивітеліновому

просторі, зародок частковий, незначне

здавлювання бластомерів, окремі з них

пошкоджені

Задовільно 3

+ −

Деформація прозорої оболонки, частковий

розпад бластомерів, порушений зв’язок

між ними, фрагментація цитоплазми,

здавлення бластомерів

Умовно

придатні

+ − −

Невідповідність між стадією розвитку і

віком ембріонів, дефекти прозорої оболон-

ки (тріщини, сколи), розпад бластомерів,

сильне їх здавлення

Непридатні 1

− − −

Бласто-

циста

Кругла форма, прозора оболонка однако-

вої товщини, перивітеліновий простір ву-

зький, прозорий, чітке диференціювання

клітин трофобласту та ембріобласту, чітко

виділяється бластоцель

Відмінно 5 + +

Прозора оболонка стоншена, порожнина

бластоцисти велика, займає весь периві-

теліновий простір, має гладеньку повер-

хню, чітку диференціацію клітин, бласто-

цель не виражений, у перивітнліновому

просторі гранули, включення, клітини

трофобласту дещо здавлені

Добре 4 +

Перивітеліновий простір збільшений, є

включення, гранули, бластоцель не вира-

жений, немає диференціації між клітина-

ми трофобласту та ембріобласту

Задовільно 3

+ −

Дефект прозорої оболонки (тріщини, ско-

ли), наявність гранул, клітинних фрагме-

нтів у перивітеліновому просторі, часткове

руйнування клітин, здавлення бластоцеля

Умовно

придатні

+ − −

Значний дефект прозорої оболонки, роз-

пад бластомерів, рихле їх з’єднання

Умовно

непридатні

− − −

126

3.8. Методи зберігання ембріонів

Мета заняття: Оволодіти методами культивування, короткочасного і тривалого

зберігання вимитих ембріонів.

Місце проведення заняття: лабораторія кафедри, центр трансплантації ембріонів.

Оснащення заняття: взяті ембріони, середовище Дюльбекко, фетальна сироватка,

96 %-й спирт, диметилсульфоксид, гліцерин, сахароза, годинникові скельця, малі і

великі чашки Петрі, пайєти, градуйовані скляні циліндри на 500 мл, ділильна лій-

ка, сифонні шланги, пастерівські піпетки, пробірки, ампули, термостат, інвертова-

ний мікроскоп, апарат для кріоконсервування ембріонів, бінокулярна лупа, паперові

фільтри, бактерицидні лампи, халати, ковпаки.

Короткочасне зберігання ембріонів.

Від вимивання ембріонів до

пересадки їх реципієнтам проходить звичайно не менше 3 год.

Протягом цього часу потрібно зберегти життєздатність ембріонів.

Для цього їх можна помістити в 0,5 мл середовища для культиву-

вання ембріонів на годинниковому скельці, поставити його в сте-

рильну чашку Петрі, дно якої вистелене вологим фільтрувальним

папером, накрити і поставити в термостат з температурою 37 °С.

Для тривалого зберігання ембріона його засмоктують в пайєту

так, щоб з обох боків його утворилися повітряні пухирці довжиною

1 – 1,5 см. Закривають кінці пайєти сталевими кульками або полі-

етиленовими корками і вміщують у термостат при 37 °С. Можна збе-

рігати ембріони і під шаром стерильного вазелінового масла на го-

динниковому склі чи в пробірці. За таких умов біологічно повноцін-

ні ембріони можуть культивуватися протягом 24 – 48 год, хоча цим

методом користуються лише як вимушеним заходом. В кінці куль-

тивування обов’язково перевіряють під мікроскопом життєздатність

ембріонів. Зберігають ембріони також при знижених плюсових тем-

пературах, що викликають зворотне гальмування метаболічних

процесів.

Кріоконсервування ембріонів.

Оптимальною стадією для замо-

рожування ембріонів великої рогатої худоби є рання бластоциста,

овець і кіз — пізня морула або рання бластоциста, свиней — блас-

тоциста. Краще витримують заморожування свіжі ембріони.

Заморожування ембріонів набагато складніше, ніж заморожу-

вання сперми, тому що вони є багатоклітинними утвореннями.

Для того, щоб запобігти

кристалізації внутрішньоклі-

тинної води, до складу середо-

вища додають кріопротектори

диметилсульфоксид (ДМСО)

чи гліцерин, а щоб уникнути

осмотичних зрушень, штучно

стимулюють кристалізацію на

певній стадії.

Рис. 65. Схема заповнення пайєти середо-

вищем і розміщення в ньому ембріона:

1 – 3

— середовище по краях соломинки;

—

пробка-фільтр для виштовхування ембріона;

—

повітряні проміжки;

— середовище з ембріоном

127

На перших етапах розробки технології насичення (еквілібрації)

кріопротектором середовища з ембріоном проводили, поступово пе-

реносячи ембріони на годинникових скельцях у чашці Петрі з роз-

чину з меншою концентрацією кріопротектора у розчин з вищою

його концентрацією (0,25; 0,5; 1,0; 1,5 М

ДМСО), витримуючи у кож-

ній з них по 5 хв (чи 3,3; 6,6 та 10 %-му гліцерині). Закінчивши «на-

сичення» ембріонів кріопротектором, їх розфасовували в пайєтах у

такій послідовності: середовище — повітря — середовище з ембріо-

ном — повітря — середовище (рис. 65). Кожен стовпчик має дов-

жину 1 – 2 см. Один край пайєти закривали зволоженим корком,

після чого заморожували.

Для зниження перепаду температур і уникнення осмотичних

змін за 3 – 4 с до початку утворення льоду (мінус 6 – 7 ºС) стимулю-

вали кристалізацію, додаючи до розчину зернину льоду, кристалик

срібла йодиду чи просто торкаючись переохолодженим предметом

(проколюють фольгу пінцетом з намерзлою на кінці краплею сере-

довища і швидко торкаються нею поверхні рідини).

Після розморожування ембріонів їх відмивали від кріопротекто-

ра, переносячи поступово з розчинів з більшою концентрацією кріо-

протектора в менш концентровані розчини з часом витримування в

кожному розчині ДМСО 5 хв, а в гліцерині — 10 хв.

Нині застосовують простіший (одноступінчастий) метод насичен-

ня кріопротектором. Після морфологічної оцінки та відмивання ем-

бріонів від механічних забруднень їх вміщують у 1,4 М розчин глі-

церину і витримують 15 – 20 хв. Для приготування розчину до 9 мл

одного із середовищ для тканинних культур або Дюльбекко з 0,4 %-м

бичачим сироватковим альбуміном додають 1 мл гліцерину. Для

запобігання контамінації ембріонів патогенними та умовно пато-

генними мікроорганізмами середовище проціджують крізь фільтр

типу «Мілекс», «Millipore» з діаметром пор 0,22 мк.

Після витримування ембріонів у 1,4 М розчині гліцерину їх пе-

реносять у соломинки (пайєти) в такій послідовності, як зазначено

вище.

Розморожують ембріони, заморожені в пробірках, у водяній бані

при температурі 30 – 35 ºС. Заморожені в пайєтах ембріони вийма-

ють з посудини Дьюара, витримують 6 – 8 с на повітрі при кімнат-

ній температурі, вміщують у водяну баню при температурі 25– 30 ºС

на 10 – 15 с до зникнення льоду. Після цього видаляють із пайєти

маркерний корок, зрізають ножицями ватний корок і вміст соломин-

ки зливають на годинникове скельце.

Останнім часом запропоновано технології заморожування ембрі-

онів у соломинках, які містять одночасно два середовища — для за-

морожування (1,5 М розчин гліцерину та ФБС з додаванням 10 %-ої

128

сироватки крові і вміщеним у ній ембріоном) та середовище для роз-

морожування (1,08 М розчин сахарози на ФБС).

Сахароза прискорює видалення кріопротектора при розморожу-

ванні ембріонів. Не проникаючи в клітини, вона підтримує постійну

зовнішню осмомолярність і пом’якшує осмотичний шок. Розчин са-

харози засмоктують у пайєту з просоченим кріопротектором ембріо-

ном з таким розрахунком, щоб між цими двома розчинами був пу-

хирець повітря.

Простерилізований фільтрацією 1,5 М розчин гліцерину на фос-

фатно-буферному середовищі з додаванням 10 %-ої сироватки крові

набирають у пайєту на 5 мм довжини стовпчика, за ним має бути

такої ж довжини пухирець повітря, далі засмоктують на таку саму

довжину середовище з ембріоном і знову пухирець повітря. Нареш-

ті, набирають на таку саму довжину 1,08 М розчин сахарози у фос-

фатно-буферному середовищі. Закривають один край пайєти зволо-

женим корком і заморожують.

Після розморожування соломинку струшують (для змішування

середовищ), витримують 10 – 20 хв при кімнатній температурі і пе-

ресаджують ембріон реципієнтові.

В Інституті тваринництва УААН при заморожуванні ембріонів за

сповільненим режимом насичення ембріонів кріопротектором про-

водять одноступенево, використовуючи для цього 1,2 М розчин глі-

церину, в 20 %-й фетальній сироватці (ФС) на ФБС.

Насичені гліцерином зародки розфасовують у пайєти, а саме:

спочатку набирають 0,75 М розчин сахарози на 20 %-му розчині фе-

тальної сироватки в ФБС, потім пухирець повітря довжиною 2 – 3 мм,

далі ембріон в 1 М розчині гліцерину в 20 %-му розчині ФС на ФСБ,

знову пухирець повітря 3 – 5 мм і, нарешті, знову 0,75 М розчин са-

харози в 20 %-му розчині ФС в ФБС.

Установка для заморожування ембріонів складається з посудини

Дьюара, в яку за допомогою відповідного пристосування й термопа-

ри з заданою програмою охолодження опускають контейнер із запов-

неними ембріонами пайєтами.

Для розморожування пайєт їх переносять з каністри посудини

Дьюара у водяну баню кімнатної температури (20 – 22 °С).

При надшвидкому методі заморожування ембріони мікропіпет-

кою переносять у краплю (150 – 300 мкл) еквілібрувального розчину

(10 %-го розчину гліцерину на 20 %-й ФС в ФБС) у чашці Петрі і

витримують 10 хв, а потім — в іншу чашку Петрі з розчином для

заморожування (суміш 30 %-го гліцерину і 70 %-го 1 М сахарози на

20 %-му розчині ФС в ФБС), заправляють у соломинку об’ємом

0,25 мл і занурюють у рідкий азот.

129

Розморожування ембріонів проводять на водяній бані при 40 °С

протягом 5 с і видувають середовище з ембріоном у краплю 1 М роз-

чину сахарози на 20 %-й ФС в ФБС. Через 7 хв переносять ембріони

в поживне середовище, заправляють у соломинку, як вказувалося

вище, і використовують для трансплантації.

3.9. Пересадка ембріонів

Мета заняття: оволодіти методами хірургічної і нехірургічної пересадки ембріонів.

Місце проведення заняття: кафедра, навчальний пункт трансплантації ембріо-

нів, м’ясокомбінат.

Оснащення заняття: телиці-реципієнти або модельні тварини, статеві органи за-

битих на м’ясокомбінаті тварин, заправлені у пайєти ембріони, 2 %-й розчин новока-

їну, ксилокаїну, медокаїну, прокаїну та діоциду, ромпун, комбелен, 96 %-й спирт,

вата, гнучкий прилад Касу та катетер для пересадки ембріонів, захисні чохли, гіне-

кологічні рукавичці, розширювачі (дилятатори шийки матки), інвертований мікро-

скоп, бінокулярна лупа, пересувний столик для інструментів, халати, фартухи, гумо-

ві чоботи.

Короткі методичні вказівки. Спочатку викладач демонструє студентам окремі

прийоми введення катетера через закриту шийку матки на органах забитих тварин,

потім — на модельних тваринах. Розділившись на підгрупи по 2 – 3 особи, студенти

почергово оволодівають методом введення катетера через шийку матки в ріг матки і

пересадки ембріонів.

Нині пересадку ембріонів здійснюють переважно нехірургічним

методом (рис. 66). Потрібні для цього інструменти — металевий ка-

тетер і довга капілярна трубка, в передній частині якої є приставка

для поміщення ембріона в невеликій кількості середовища.

Якщо пересадку

здійснюють за допомо-

гою гнучкого приладу

Касу, то ембріон треба

помістити в пайєту (со-

ломинку), як зазначено

вище, вставити її в на-

конечник приладу і

з’єднати його з основ-

ною трубкою.

Тварину-реципієнта фіксують у станку і проводять ректо-гені-

тальне обстеження на наявність жовтого тіла в яєчнику. Тварини, у

яких не виявлено жовтого тіла, до пересадки не допускаються.

Звільняють пряму кишку тварини від калових мас, обмивають

теплою водою з милом і обробляють 70 %-м спиртом, септонексом чи

2 %-м розчином діоциду перинеальну ділянку, роблять сакральну

анестезію 2 %-м розчином новокаїну (4 – 7 мл), сильнозбудливим

тваринам вводять міорелаксант ромпун чи комбелен (0,5 мл).

Рис. 66. Схема нехірургічної пересадки ембріонів