Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології

Подождите немного. Документ загружается.

130

У праву руку беруть вставлений у спеціальний санітарний чохол

чи гінекологічну рукавицю відповідно підготовлений і заправлений

ембріоном катетер і вводять його по верхньому склепінню піхви до

шийки матки. Ліву руку вводять у пряму кишку, промацують мат-

ку, визначають, у якому яєчнику є жовте тіло. Далі проривають са-

нітарний чохол і обережно проводять інструмент крізь шийку матки

в іпсілатеральний ріг на глибину 7 – 12 см.

Пересвідчившись, що інструмент введено правильно, вводять

вміст катетера в матку. Після цього обережними рухами виймають

катетер і передають його на обробку. Аналогічно можна ввести ін-

ший катетер у другий ріг матки і зробити так звану білатеральну

(двосторонню) пересадку ембріонів, хоча відсоток приживлення їх у

контрлатеральному розі буває дещо нижчим.

Не рекомендується протягом двох місяців після пересадки ембріо-

нів вакцинувати реципієнтів, перегруповувати їх чи піддавати ін-

шим стресовим впливам. Через 60 – 75 днів після пересадки ембріо-

нів реципієнтів досліджують на вагітність.

131

КУШЕРСТВО

4.1. Морфологічні особливості

статевих органів вагітних тварин.

Визначення віку плода

Місце проведення заняття

лабораторія кафедри.

Мета заняття:

вивчити будову й топографію статевих органів самок сільсько-

господарських тварин на різних стадіях вагітності; ознайомитися з будовою на-

вколоплідних оболонок і різних типів плацент; ознайомитися з методикою ви-

значення віку плода.

Оснащення заняття: статеві органи забитих вагітних тварин, музейні препарати,

схеми розвитку ембріона та плода, навколоплідних оболонок і плаценти, кровообігу

плода; великі кювети, ножиці, анатомічні пінцети, скальпелі, зонди ґудзикуваті, ви-

мірювальні стрічки, терези з важками, лупи.

Короткі методичні вказівки. Після пояснення викладачем основних положень

розвитку зародка, плодових оболонок і плода, а також після з’ясування незрозумілих

питань студенти самостійно вивчають матеріал у наведеній нижче послідовності за

допомогою схем, таблиць, музейних препаратів, статевих органів забитих тварин.

Зміни будови і топографії статевих органів та навколоплідних

оболонок у вагітних тварин. Оглядаючи анатомічні препарати ва-

гітних тварин, треба звернути увагу насамперед на характерні

ознаки вагітності. У вагітних тварин

матка значно збільшена

об’ємі, форма її, особливо у корів, асиметрична через різке збіль-

шення рогу-плодовмістища. Довжина рогів матки у вагітних сви-

ней досягає 2 – 3,5 м, а ширина 17 – 18 см; у місцях розміщення

плодів вона розширена у вигляді ампул (такі самі зміни ха-

рактерні для маток собак, кролематок). У кобил плід розміщується

у тілі й розі матки.

На яєчниках помітні різного розміру

фолікули

, особливо з боку

вільного рога, і обов’язково жовті тіла.

Жовте тіло

в одноплідних

тварин завжди знаходиться з боку вагітного рога, у багатоплід-

них — в обох яєчниках. Можна підрахувати кількість фолікулів та

жовтих тіл у яєчниках корови, свині й визначити стадії їх розвитку.

Розрізавши дорзально вульву й верхню стінку піхви аж до верхньо-

го її склепіння, звертають увагу на

стан слизової оболонки

перед-

двер’я і піхви. У вагітних тварин вона бліда з синюватим відтінком,

незначно вкрита липким слизом, канал шийки матки щільно за-

критий і закупорений густим липким слизом. Якщо розрізати ска-

льпелем по великій кривизні ріг вагітної матки і подовжити далі

розріз ножицями, то відкриється зовнішня оболонка плода — су-

132

динна (

хоріон

). Обережно, не порушуючи її цілості, треба відокреми-

ти (завернути) стінку матки від хоріона і розглянути її слизову обо-

лонку. На ній у кобил добре помітні бархатистість, численні

крипти

(заглиблення); у жуйних —

карункули

різного розміру, на яких теж

є крипти. На слизовій оболонці матки у свиней видно маткові (пла-

центарні) зони й вільні від крипт ділянки. Розрізавши яєчник, мо-

жна візуально визначити розмір і будову жовтого тіла, його колір,

консистенцію, часточковість. Характерним є

глибоке вростання жов-

того тіла у тканини яєчника.

Щоб перейти до вивчення навколоплідних оболонок та рідин,

плаценти і плода, продовжують розріз рога матки настільки, щоб

повністю роз’єдналися плодова й материнська частини плаценти.

Під час огляду форми

судин-

ної оболонки

(хоріона) у корів

можна переконатися, що вона

нагадує дворогий мішок. На зов-

нішній її поверхні, у місцях з’єд-

нання з карункулами, видно

ко-

тиледони

— ділянки плодової

частини плаценти, які є скуп-

ченнями ворсинок хоріона

(рис. 67). Треба визначити їх кі-

лькість і розмір. Чим більший

строк вагітності, тим більші ко-

тиледони, а отже, й карункули

на слизовій оболонці матки. Для

відокремлення котиледона від

карункула затискають його в

основі між середнім і вказівним

пальцями, а великим пальцем

вилущують котиледон. На по-

верхні відокремленого від коти-

ледона карункула добре помітні

крипти, а на котиледоні — згруповані гіллясті ворсинки, серед яких

виділяються артеріальна та венозна гілки пупкових судин, що під-

ходять до котиледона. Крізь лупу можна розглянути ворсинки й

крипти (рис. 68).

При огляді котиледонів у дрібних жуйних чітко помітно, що вор-

синки хоріона згруповані в напівкулясту головку, яка заходить у

заглиблення в центрі карункула.

Вивчаючи судинну оболонку свиней, розглядають розміщення на

її поверхні ворсинок, які розсіяні дифузно, але в окремих зонах

згруповані у невеликі пучки на зразок хоріальних вузликів плацен-

ти корови. Піднімають пінцетом невелику ділянку хоріона, розріза-

Рис. 67. Схема розміщення плодових

оболонок у теляти:

— плід;

— амніон;

— навколоплідна рі-

дина;

— алантоїс;

— порожнина сечової

оболонки;

— хоріон;

— котиледони;

—

плацентарні артерії;

— плацентарні вени;

— пупкова артерія;

— пупкова вена;

— частина плодового міхура з вільного рога

133

ють його ножицями і, відгор-

таючи розрізаний край убік,

переконуються, що хоріон у

жуйних рихло сполучений з

амніотичною (водною) і алан-

тоїсною (сечовою) оболонками.

Обережно розрізаючи хорі-

он і відокремлюючи його від

алантоїса

амніона

, зверта-

ють увагу на те, що над спин-

кою плода у жуйних алантоїса

немає, тому хоріон тут приля-

гає безпосередньо до амніона.

Звільняють плід від судин-

ної оболонки і розглядають

будову та розміри сечової обо-

лонки (алантоїса). Вона починається від верхівки сечового міхура

плода і виходить через пупкове кільце у вигляді сечової протоки

(урахуса), розміщеної у товщі

пупкового канатика.

Лійкоподібно

розширюючись, алантоїс утворює порожнину сечової оболонки, де

нагромаджується сеча зародка.

У корів, овець і кіз алантоїс утворює два сліпих мішки, які мають

форму й розмір рогів матки. У свиней тупі кінці його рівномірно

розходяться від плода уздовж матки. У кобил алантоїс розміщується

між амніоном і хоріоном, вкриваючи плід з усіх боків. Тому у кобил

(а також кролематок, собак, ослиць)

розрізняють

алантоамніон

алан-

тохоріон

(рис. 69). За допомогою

ін’єкційної голки з гумовою трубкою

проколюють алантоїс і набирають се-

чову рідину у велику градуйовану

мензурку чи циліндр, щоб визначити

її об’єм, колір, прозорість, консистен-

цію. Після цього звільняють плід від

судинної й сечової оболонок, і він за-

лишиться оточеним лише однією на-

вколоплідною оболонкою — водною

(амніотична, амніон). Це внутрішня

оболонка, яка оточує плід з усіх боків.

Вона тоненька, прозора, крізь неї доб-

ре видно плід, який плаває в

ам-

ніотичній рідині.

Необхідно оглянути водну оболон-

ку, потім проколоти і, зібравши амніо-

Рис. 68. Маткова і плодова частини плацен-

ти у корови:

— стінка матки;

— крипти карункула;

—

безворсинкова зона хоріону;

— кровоносні суди-

ни хоріону;

— плодова частина плаценти —

котиледон

Рис. 69. Схема розміщення плодо-

вих оболонок у лошати:

— плід;

— алантоамніон;

— алан-

тохоріон;

— ворсинки прохоріону;

—

ворсинки хоріону;

— жовтковий міху-

рець;

—порожнина сечової оболонки;

— порожнина водної оболонки

134

тичну рідину, визначити її кількість, колір, запах, консистенцію,

вміст включень (меконій, частки плода). Оглядають також внутріш-

ню поверхню оболонки. На ній видно велику кількість вузликів жов-

туватого кольору розміром від макової зернини до зерна сочевиці. Це

так звані

епітеліальні бляшки

(скупчення епітеліальних клітин).

Оголюючи таким чином плід від навколоплідних оболонок, мож-

на переконатися, що він з’єднується з ними за допомогою пупкового

канатика (пуповини), що складається з артерій, вен та сечової про-

токи (урахуса). Для їх розгляду відпрепаровують структури пупови-

ни на кілька сантиметрів уздовж пуповини. Після цього визначають

кількість ембріонів (плодів) у матці свині.

Визначення віку плода (ембріона). Вік плода встановлюють за

довжиною його тіла, масою, наявністю волосяного покриву на окре-

мих ділянках шкіри та ін. Вийнявши плід із водної оболонки, ви-

значають його вік за цими показниками. Для цього його оглядають,

зважують, вимірюють довжину його тіла, записуючи всі виміри за

табл. 12 визначають вік. Для того щоб установити, як розвиваються

окремі органи плода, його кладуть в емальовану металеву кювету й,

розрізаючи по білій лінії черева, знаходять у черевній порожнині

пупкові артерії та вени, звертаючи увагу на їх розгалуження, та

аранцієву і боталову протоки, і зіставляють побачене зі схемами

кровообігу плода.

12. Основні показники віку зародка та плода

(за В. С. Шипіловим, Г. В. Звєрєвою, І. І. Родіним та В. Я. Нікітіним, 1988)

Вік зародка

і плода, міс

Довжина,

см

Маса Інші ознаки

Велика рогата худоба

1 0,9 – 1,3 0,1 – 0,3 г Невеликі виступи на місцях кінцівок; помітне закла-

дання рота і очей, зяброві щілини

2 6 – 7 17 – 20 г Зародок набуває характерних для виду ознак, видно

зачатки молочної залози

3 12 – 16 135 – 150 г Дуже збільшений живіт, у самців оформлена мошонка

4 22 – 26 До 2 кг Рідкі волосинки на верхній губі та бровах;

формуються діафізи трубчастих кісток та кістки

голови

5 35 – 40 2,5 – 4 кг З’являються окремі волосинки на кінчиках вух;

сім’яники опускаються в мошонку

6 45 – 60 3,5 – 6 кг На шкірі губ та надбрівних дуг густі волосинки; з’явля-

ються вії, рідкі волосинки в ділянці кінцівок до скака-

льних і зап’ясних суглобів

7 50 – 75 10 – 14 кг Добре розвинений волосяний покрив у ділянці

губ, надбрівних дуг, на периферії кінцівок, хвості;

подекуди волосинки на кінцях вух і шкірі вздовж хреб-

та

135

Продовження табл. 12

8 60 – 85 16 – 20 кг Густий волосяний покрив по всьому тулубу

9 80 – 100 20 – 74 кг Поверхня тіла вкрита густим волосяним покривом,

добре виражені всі різці, на верхній і нижній щелепах

прорізуються премоляри

Дрібні жуйні

1 1 7,7 г Чітко помітні зяброві щілини; грудна й черевна по-

рожнини закриті, закладені усі органи

2 8 80 г Починається відкладення солей у кістках кінцівок

3 16 900 г Ніздрі закриті

4 20 – 25 До 2,9 кг З’являються волосинки на губах і надбрівних

дугах

5 30 – 50 4,0 – 4,3 кг Шкіра вкрита звивистою вовною; різці та премоляри

прорізані

Свині

1 1,6 – 1,8 15 – 20 г Закладені всі органи, зародок набуває видових

ознак

2 8 90 – 190 Починається окостеніння трубчастих кісток, помітні

статеві відмінності

3 14 – 18 700 – 900 З’являються волосинки на губах, надбрівних дугах,

хвості та вухах, прорізаються різці

4 20 – 25 1 – 2 кг Вся шкіра плода вкрита щетиною, є різці й ікла

Коні

1 0,5 – 0,7 50 г Видові відмінності не виражені, кінцівки мають ви-

гляд тупих виступів

2 5,5 – 7 62 – 70 Голова чітко окреслена, на кінцівках виділяються

копитця, порожнини тіла закриті

3 12 – 15 100 – 150 Добре виражені копитця. Є короткі вуха й соски на

молочній залозі

4 20 – 30 1,3 – 1,6 На шкірі губ подекуди є волосинки, з’являються

обриси зовнішніх статевих органів

5 30 – 37 3 – 4,5 кг Густе волосся на шкірі губ, рідке – в ділянці

надбрівних дуг і кінчика хвоста; добре виражені

зовнішні статеві органи, слабо – мошонка

і препуцій

6 40 – 75 4 – 6 кг Густо розміщені волосинки на верхній губі,

надбрівних дугах. Окремі волосинки на

дорзальній та вентральній поверхнях хвоста

і кінчиках вух

7 45 – 85 4,5 – 7,5 кг Добре виражене волосся гриви; кінчики та краї вух

вкриті волосинками

8 50 – 90 9 – 15 кг Шкіра всієї голови вкрита волосинками; вздовж

хребта та на боках черева окремі волосинки.

Дорзальна і вентральна поверхні хвоста, спина,

грива і вуха густо вкриті волосинками

9 60 – 115 12 – 20 кг Вся шкіра тулуба та вінчика вкрита рідкими воло-

синками, хвіст – густим волоссям

10 80 – 125 18 – 30 кг Вся шкіра вкрита короткими волосинками. Значний

наріст рогу на підошвах копит

11 100 – 150 26 – 60 кг Шкіра вкрита густим волоссям; прорізуються

різці, ікла, верхні та нижні премоляри; сім’яники опу-

щені в порожнину мошонки

136

4.2. Діагностика вагітності та неплідності

у корів, кобил, овець, свиней

Місце проведення заняття: м’ясокомбінат, навчальне господарство, тваринницькі

господарства.

Мета заняття: оволодіти клінічними методами діагностики вагітності та неплід-

ності у корів, кобил, овець, свиней, кролематок.

Оснащення заняття: вагітні та невагітні тварини, схеми і муляжі статевих орга-

нів; халати, фартухи, нарукавники, гумові чоботи, ковпаки, парувальні шлеї (або

мотузки), рушники, ножиці зігнуті, розчин йоду, дезрозчин, вата, мило, вазелін, від-

ра, кухлі, тепла вода, спиртові тампони, гінекологічні рукавиці, стетоскопи, піхвові

дзеркала.

Короткі методичні вказівки. Вислухавши пояснення викладача про техніку підго-

товки дослідника і тварини, методику рефлексологічного, зовнішнього, вагінального

й ректального досліджень та одержавши завдання, студенти поділяються на групи

по 2 – 3 у кожній і приступають до самостійного виконання завдання, консультую-

чись при потребі у викладача; при підведенні підсумків заняття з’ясовують допущені

помилки.

Попередні зауваження. Перед дослідженням тварини збирають

про неї анамнестичні дані, звертаючи увагу на такі ймовірні ознаки

вагітності: відсутність ознак тічки, статевого збудження та охоти

після чергового осіменіння; поліпшення апетиту та вгодованості

тварини, іноді спотворення апетиту (лизання каменів), посилене

прагнення до поїдання мінеральних речовин; швидка втомлюва-

ність та потіння, спокійна поведінка, ослаблення або припинення

лактації; набряки кінцівок та нижньої стінки черева; часті сечови-

ділення та дефекація. Все це ймовірні ознаки вагітності. Проте зро-

бити висновок про вагітність лише на підставі ймовірних її ознак

неможливо.

4.2.1. Клінічні методи діагностики тільності у корів

Рефлексологічне спостереження. Таке дослідження корів прово-

дять з 10-го по 30-й день після осіменіння. Для цього їх випускають у

загін разом із бугаєм-пробником щодня на 1,5 – 2 год. Спостереження

за поведінкою корів у присутності пробника дає змогу зробити ви-

сновок про наявність чи відсутність у них охоти. Виявлена у цей час

пробником охота у корови свідчить про відсутність у неї вагітності.

Відсутність же охоти є ознакою можливої вагітності.

Зовнішнє дослідження корів (рис. 70) проводять у другій полови-

ні вагітності (з 5-го місяця) за допомогою огляду, пальпації та аус-

культації. Краще це робити вранці, до годівлі тварин.

Огляд.

Тварину ставлять на рівне місце, щоб виявити ймовірні

ознаки вагітності: зміни контурів черева, набряки кінцівок, черев-

ної стінки, вим’я, статевих губ, западання крижів. Точною ознакою

вагітності є помічений рух плода (випинання черевної стінки поміт-

ні з правого боку).

137

Пальпація

. Ставши з

правого боку біля тварини

і приклавши долоню лівої

руки до правої черевної

стінки по уявній лінії,

проведеній від колінного

суглоба до пупка,

натискають на черевну

стінку, відтискають її

всередину, а потім швидко

відводять руку назад, не

відриваючи її від поверхні

шкіри. Зміщений під час

натиску плід пове-

ртатиметься у попереднє

положення, наштовхнеться

на долоню, і дослідник від-

чує поштовх твердого тіла.

Щоб переконатися у наяв-

ності плода, цей прийом повторюють кілька разів.

Аускультація.

За допомогою фонендоскопа прослуховують у цьо-

му ж місці тони серця плода (120 – 130 ударів/хв).

Проте за даними зовнішнього дослідження неможливо діагносту-

вати вагітність на ранніх стадіях. Воно дає змогу лише поставити по-

зитивний діагноз, а заперечити вагітність з його допомогою і визна-

чити термін вагітності неможливо. Позитивним є те, що цей метод

дуже простий, доступний, не потребує ніякого обладнання, приладів.

Вагінальне дослідження корів на вагітність. Зафіксувавши коро-

ву в станку і обмивши у неї задню частину тулуба, помічник відво-

дить її хвіст убік і фіксує його. Дослідник бере у праву руку просте-

рилізоване і зволожене піхвове дзеркало з прикріпленим до його

внутрішнього боку спеціальним освітлювачем і, трохи відкривши

пальцями лівої руки вульву, обережно вводить дзеркало (зі складе-

ними браншами і відведеними вбік ручками) у піхву. Потім обереж-

но повертає його ручками донизу і, звівши їх разом, розкриває його,

зробивши доступ до огляду піхви та шийки матки.

У невагітних корів слизова оболонка піхви рожева, волога, блис-

куча, вкрита невеликою кількістю прозорого або дещо каламутного

слизу; в шийці немає слизової пробки вагітності.

Ректальне дослідження корів на тільність.

Насамперед дослід-

ник готує себе і тварину до проведення ректального дослідження.

Для цього обрізує нігті на руках і старанно зарівнює їх пилочкою.

Одягає халат, зверху на нього фартух, взуває гумові чоботи, закачує

рукави халата, одягає нарукавник, добре миє руки з милом. При

Рис. 70. Зовнішнє дослідження тварин на вагі-

тність:

– кобили (

— методом огляду та

— пальпації);

— корови (

— методом огляду та

— пальпації);

— свиноматки (методом промацування через черев-

ну стінку);

— кози (методом промацування через

черевну стінку)

138

наявності на шкірі невеликих ран чи подряпин дезінфікують їх

розчином йоду, змащують зверху колодієм і одягають гінекологічну

рукавицю. Руку змащують вазеліном або добре намилюють. Можна

використати п’ятипалу поліетиленову рукавицю (гумову чи по-

ліетиленову), зволожену теплою водою. Зафіксувавши тварину в

станку, підходять до неї ззаду і трохи зліва, відводять хвіст лівою

рукою на лівий бік. Склавши конусом пальці правої руки, вводять її

через анальний отвір до рівня третіх фаланг і розширюють пальці

так, щоб через утворені щілини між пальцями повітря могло про-

никнути в пряму кишку. Це викликає рефлекторне скорочення

прямої кишки і звільнення її від калу. Залишки калових мас вида-

ляють рукою.

Пальпацію статевих органів слід починати лише при повному

звільненні прямої кишки від калу і в момент її розслаблення. Якщо

стінка кишки перебуває в стані скорочення, то діагностичне дослі-

дження проводити не можна; потрібно перечекати до моменту її

розслаблення (не виймаючи руки). Під час розслаблення кишки

просувають руку вперед (у звужену частину кишки). Тоді, подавши

її назад у тазову порожнину, відшукують шийку матки. Пальпацію

проводять легким погладжуванням пучками пальців з боку в бік (то

вліво, то вправо), легенько притискаючи пальці руки до дна таза.

При цьому під рукою відчувається шийка матки у вигляді щільного

тіла циліндричної форми, розміщеного на дні таза.

Якщо шийку матки важко знайти, вводять другу руку (продезін-

фіковану і зволожену фізрозчином) у піхву, захоплюють пальцями

піхвову частину шийки матки і промацують її через пряму кишку.

Знайдену шийку матки підтягують на себе, просувають руку трохи

вперед і знаходять її тіло (коротке, м’яке), а відразу за ним — між-

рогову борозну завдовжки 5 – 6 см і завглибшки 1 – 2 см у невагіт-

них тварин. Помістивши середній палець у борозну, просуваючи

його вперед, доходять до біфуркації матки, після чого обережно па-

льпують роги матки пучками пальців. Для цього підводять під ос-

нову одного рога чотири пальці руки, охоплюють його зверху і па-

льпують пучками. Дійшовши до верхівки правого рога матки, зразу

внизу і збоку знаходять яєчник. Пальпують його, визначають роз-

мір, форму, особливості поверхні, консистенцію, чутливість, на-

явність у ньому фолікулів, жовтого тіла. Повертаються по рогу мат-

ки знову до біфуркації і досліджують у такій самій послідовності

лівий ріг і яєчник.

Про відсутність вагітності свідчить те, що вся матка розміщена у

тазовій порожнині; роги її симетричні, при погладжуванні пальця-

ми скорочуються; всю матку можна зібрати під долонею і пальцями

руки; міжрогова борозна чітко промацується; яєчники розміщені у

тазовій порожнині.

139

Тільних корів перевіряють

на наявність у них таких ха-

рактерних ознак: зміна топо-

графії шийки матки, опус-

кання матки в черевну по-

рожнину, збільшення її роз-

мірів, асиметрія рогів, флук-

туація у них, незначні скоро-

чення рогів або їх відсутність,

згладжування міжрогової бо-

розенки, наявність плацент,

вібрація судин, що живлять

матку.

Під час вагітності істотно

змінюється судинна система

матки — просвіт судин та характер їх пульсації. Потрібно знайти

маткові судини (рис. 71). Їх топографію визначають двома способами:

1) вводять руку в пряму кишку до рівня поперекових хребців,

відводять кисть руки вправо так, щоб можна було торкнутися паль-

цями до правої черевної стінки в ділянці голодної ямки, і плавно

проводять нею уздовж черевної стінки в бік тазу. В ділянці маклака

рука натикається на напружений тяж, що йде згори донизу (крані-

альний тяж маткової брижі) та яєчник. Просуваючи далі руку вниз і

дещо назад, натрапляють на щільний тяж — зв’язку між яєчником

та рогом матки з розміщеним у ній яйцепроводом та судинами;

2) повернувши руку долонею догори, просувають її до рівня 2 – 3-го

поперекового хребця, розправляють трохи пальці і витягують їх

уперед. Якщо прикласти тепер руку до тіл хребців, то можна відчу-

ти пульсацію розміщеної під хребтом аорти. Прикладають руку до

аорти так, щоб до неї прилягав середній палець, а трохи розставлені

в боки вказівний, безіменний палець і мізинець прилягали до дор-

зальної стінки черевної порожнини з боків аорти. Просувають по-

вільно руку вперед, при цьому легко промацується поодинокий ве-

ликий стовбур задньої брижової артерії, що відходить від аорти вниз

дещо вбік (a. mesenterica caudalis, s. posterior). При легкому натис-

канні на цей стовбур відчувається характерна вібрація стінки суди-

ни. При повільному просуванні руки назад пальці намацують спра-

ва і зліва від аорти пульсацію товстих окружних здухвинних глибо-

ких артерій (aa. circumflexae ilium profundae). Ще далі ззаду під па-

льцями промацуються зовнішні здухвинні артерії (a. iliacae exter-

nae), від яких відходять середні маткові артерії. Промацавши цю

артерію у місці відходу від здухвинної артерії, можна виявити у

матковій брижі передню маткову артерію, діаметр якої дещо мен-

ший, а трохи справа і зліва від медіанної лінії, під хребцями кри-

Рис. 71. Схема ректального промацування

судин матки (за А. П. Студенцовим)