Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології

Подождите немного. Документ загружается.

220

Бромтимолова проба.

Беруть спеціальну паперову індикаторну

картку з нанесеними на ній чотирма кружечками, що просочені ін-

дикатором, і здоюють на кожний по 2 – 3 краплі молока з кожної

частки вим’я, спостерігаючи за змінами його кольору. При кислій

реакції молока кружечок набуває жовтого або жовто-зеленого кольо-

ру, а при лужній — зеленого або синьо-зеленого. Слід пам’ятати, що

при проведенні цієї реакції безпосередньо на фермі, особливо в не-

провітреному приміщенні, із значним нагромадженням аміаку, ця

реакція може бути позитивною навіть у здорових тварин.

Проба з фенолротом.

Якщо немає карток, можна користуватися

молочно-контрольними пластинками. Видоюючи в кожну ямку по

2 – 5 крапель секрету з відповідних часток вим’я і додаючи до них

стільки ж фенолроту або 0,2 %-го розчину бромтимолового синього

на 65 %-му спирті, стежать за зміною кольору: молоко із здорових

часток забарвлюється в жовтуватий колір, а із хворих — у зелений

або синій.

Визначення кількості клітин у молоці. В нормальному молоці

корів з 1-го по 7-й місяць лактації містяться лейкоцити (до 500 тис.

у 1 мл), лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. У молозиві

та перед запуском корів вміст лейкоцитів у молоці значно збільшу-

ється, а при захворюванні на мастит — у 5 – 10 разів. Кількість

лейкоцитів у молоці можна визначити за допомогою лічильної ка-

мери або спеціально виготовлених мазків, або за одним із наведе-

них нижче непрямих методів.

Лейкоцитарна проба.

У центрифужну градуйовану пробірку із

звуженим кінцем вливають 10 мл молока і центрифугують його 5 хв

при 2 тис. об/хв. У молоці із здорових часток вим’я осад буває нижче

однієї поділки, а від хворих на мастит корів — близько 1 і вище.

Зробивши з осаду мазок і зафарбувавши його за Грамом, розгляда-

ють його під мікроскопом. У молоці хворих на мастит корів помітні

мікроби, лейкоцити, гнійні тільця.

Проба Уайтсайда.

У пробірку вливають 5 мл молока, додають 2

мл 4 %-го розчину їдкого натру і добре змішують. Ще краще робити

пробу на молочно-контрольній пластинці, змішуючи у її заглибинах

по 1 мл молока з досліджуваних часток і по 0,2 мл 4 %-го розчину

їдкого натру. За збільшеної кількості клітин у молоці (понад 500

тис. в 1 мл) суміш протягом 20 – 30 с стає желеподібною, а коли їх

мало — залишається гомогенною.

Визначення кількості лейкоцитів. Беруть чисте предметне скло і

за допомогою воскового олівця обводять на ньому квадрат 2 × 2 см.

Користуючись мікропіпеткою, наносять на нього 0,01 мл добре змі-

шаного секрету з досліджуваної частки, роблять із нього мазок, фік-

сують його спиртом-ефіром чи метиленовим спиртом і фарбують 1 %-

ним водним розчином метиленового синього (2 – 3 хв). Підраховують

кількість лейкоцитів у 15 полях зору мікроскопа і виводять із добу-

221

тих чисел середнє арифметичне. Користуючись об’єктив-мік-

рометром, визначають постійну площу поля зору мікроскопа. Тоді,

визначивши кількість лейкоцитів в 1 мл секрету, перемножують

середню кількість лейкоцитів в одному полі зору на 100 (1 мл : 0,01)

і на показник відношення площі поля зору мікроскопа до площі об-

веденого на предметному склі квадрата (400 мм

), яке в даному ви-

падку становить (400 : 0,02) = 20 000. В 1 мл молока здорових чвер-

тей вим’я звичайно міститься до 500 000 лейкоцитів; при маститах

їх кількість зростає.

Проба з бензидином

(для виявлення у молоці пігментів крові).

Вносять у пробірку 5 мл 3 %-го розчину перекису водню і 2 мл наси-

ченого розчину бензидину на льодовій оцтовій кислоті й добре збов-

тують. Додають 2 – 10 крапель досліджуваного молока. Якщо суміш

зафарбовується спочатку в зелений, а потім у темно-синій колір ре-

акцію вважають позитивною, і навпаки,—при світлій суміші з блі-

дуватими пластівцями на дні — негативною.

Проба з маститдіагностом.

Змішують у пробірці на молочно-конт-

рольній пластинці однакові об’єми молока та маститдіагносту (води

дистильованої 100 мл, сульфанолу 30 г, триполіфосфату 5, бромтимо-

лового синього 0,02 г, 1 %-го розчину розолової кислоти 0,5 мл). Поява

в суміші щільної желеподібної тягучої маси, рідше — слизу чи згуст-

ку вважається позитивною реакцією на прихований мастит.

Проба з мастидином.

Змішують у пробірці або на молочно-конт-

рольній пластинці по 1 мл досліджуваного молока і 1 мл 2 %-го роз-

чину мастидину. Темно-бузковий або фіолетовий колір суміші та

желеподібний згусток вважаються позитивною реакцією, а світло-

бузковий — негативною. Однак результати потрібно підтвердити

пробою відстоювання.

Проба з димастином

(за В. І. Мутовіним). Змішують у пробірці чи

в ямочці молочно-контрольної пластинки по 1 мл досліджуваного

молока і 5 %-го водного розчину димастину. Малиновий колір сумі-

ші та чіткий желеподібний згусток у ній, який можна вигорнути

паличкою, свідчать про позитивну реакцію (+), тоді як нормальне

молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустку —

негативна реакція (–).

Проба на хлориди.

В нормальному молоці міститься 0,08 –0,14 %

хлоридів, при маститах їх кількість збільшується, що можна вияви-

ти такою пробою: беруть штатив з пробірками і вносять у кожну з

них по 5 мл 1,5 %-го розчину срібла нітрату і 2 краплі 10 %-го водного

розчину калію хромату. Додають у кожну пробірку по 1 мл молока з

досліджуваних часток вим’я і добре змішують. При появі жовтого

забарвлення реакцію вважають позитивною.

Необхідно відмітити невисоку чутливість проб Уайтсайда, лей-

коцитарної, бензидинової, на хлориди, на вміст лейкоцитів.

222

Проба відстоювання.

Використовують для дослідження молока

корів, що дало позитивну реакцію на димастин і мастидин. Нали-

вають у пробірки в кінці доїння по 10 мл досліджуваного молока і

залишають їх на 16 – 48 год при температурі 6 – 8 °С для відстою-

вання. У молоці від здорових корів за цей час утвориться шар верш-

ків товщиною 5 мм і більше, тоді як у водянистому молоці від корів

із субклінічним маститом він буде меншим, у ньому може бути слиз,

кремовий або жовтий осад.

Бактеріологічне дослідження молока дає змогу уточнити причи-

ну маститу й вибрати найкращі засоби лікування. Для взяття проби

молока у корови обмивають вим’я, нижню черевну стінку і внутрі-

шні поверхні стегон. Протирають дійки, особливо їх верхівки, спир-

товим тампоном. Миють і обробляють спиртовим тампоном свої ру-

ки. Здоюють перші цівки молока з досліджуваної частки в окремий

посуд. Потім здоюють 10 – 15 мл молока в стерильну пробірку. За-

кривають її стерильним корком, охолоджують і відправляють у ла-

бораторію для бактеріологічного дослідження.

Визначення лізоциму (мурамідази). Обмивають вим’я, висушу-

ють його рушником, дезінфікують шкіру дійок 70 %-м спиртом і з

кожної частки в кінці доїння вносять у стерильні пробірки по 5 мл

паренхімного молока. Беруть чотири чашки Петрі з МПА (по одній

на кожну частку) і висівають у них по 0,1 мл розріджену фізіологічним

розчином у співвідношенні 1 : 10 000 добову бульйонну культуру

золотистого стафілокока (молочна гілка). Рівномірно розподіляють

висів по поверхні агару і залишають на 1 год. Після цього в агарі

кожної чашки роблять по 4 – 6 ямочок діаметром 10 мм і за допомо-

гою стерильної мікропіпетки вносять у кожну ямку по 0,1 мл моло-

ка. Витримують чашки протягом 18 год при кімнатній температурі

(18 – 22 ºС), після чого переносять їх у термостат на 5 – 6 год. При

наявності у молоці лізоциму М навколо ямок гальмується ріст ста-

філококів у вигляді кільця. Щоб визначити титр лізоциму, вимірю-

ють діаметр кільця гальмування росту мікроба. Якщо діаметр кіль-

ця менше 14 мм — молоко від хворої корови; 14 – 16 мм — сумнівне;

вище 16 мм — молоко доброї якості.

9.3. Клінічна діагностика маститу у корів

За А. П. Студенцовим, за характером запального процесу розріз-

няють такі форми маститу: серозний, катаральний (із катаром цис-

терни й молочних ходів та катаром альвеол), фібринозний, гнійний

(до якого відносять гнійно-катаральний, абсцес вим’я і флегмону

вим’я), геморагічний, специфічні мастити (ящур вим’я, актиномікоз

і туберкульоз вим’я).

Серозний мастит (mastitis serosa) — запалення вим’я, що вини-

кає внаслідок закритих його травм, переохолодження, інтоксикації

223

чи проникнення в нього мікрофлори й супроводжується значним

скупченням серозного ексудату в підшкірній та міжчасточковій

тканинах.

При постановці діагнозу на серозний мастит ураховують такі ха-

рактерні

ознаки

: легке пригнічення тварини, погіршення апетиту,

підвищення температури тіла; уражена частка (половина або все

вим’я) збільшена в об’ємі, почервоніла, гаряча, дещо набрякла, ущі-

льнена; секреція молока в ураженій частці знижена, молоко споча-

тку нормальне, потім водянисте. Коли процес набуває серозно-ката-

ральної форми, в молоці з’являються згустки, пластівці казеїну.

Катаральний мастит (mastitis catarrhalis) — запалення вим’я з пе-

реродженням та відторгненням покривного епітелію слизової оболо-

нки молочної цистерни та молочних проток (катар цистерни й моло-

чних ходів) або залозистого епітелію альвеол (катар альвеол), що ви-

никає внаслідок порушення правил доїння (грубе, нерегулярне доїн-

ня, неповне видоювання), переохолодження, ударів, проникнення

патогенної мікрофлори.

Ознаки:

загальний стан тварини мало змі-

нений, апетит трохи погіршується. Уражена частка вим’я трохи збі-

льшена, місцева температура може не підвищуватися, болючість не-

значна. У товщі тканини ураженої частки промацуються невеликі

ущільнення. Біля

основи дійок і в нижній частині частки можуть

промацуватися невеликі флуктуючі ділянки (ретенційні кісти) або

ущільнені тяжі (облітеровані молочні ходи). Молочна продуктивність

корови знижується. Молоко з ураженої частки стає водянистим, з до-

мішками згустків та пластівців казеїну. Характерно, що при катарі

молочної цистерни та молочних ходів згустки виділяються лише на

початку доїння, а при катарі альвеол — протягом усього доїння.

Гнійний мастит (mastitis purulenta) — запалення молочної зало-

зи, що виникає під впливом гноєтворної мікрофлори, як ускладнен-

ня інших форм маститів, внаслідок ударів, гематом, переохоло-

дження, зниження місцевої стійкості тварини. Гнійний мастит пе-

ребігає у трьох формах: гнійно-катарального маститу, абсцесу вим’я,

флегмони вим’я.

Гнійно-катаральний мастит

(mastitis catarrhalis

purulenta) розвивається на фоні катарального маститу й обме-

жується, як правило, ураженням однієї частки вим’я. Загальний

стан тварин при ньому пригнічений, апетит погіршується або зовсім

зникає, температура тіла підвищується до 40 – 40,5°С, молокоутво-

рення різко знижується. Уражена частка вим’я може різко збільши-

тись, гіперемійована, гаряча, болюча, з обмеженими або дифузними

ущільненнями тканин, молоко з ураженої частки жовтувате, а то

навіть червонувате, водянисте, із згустками казеїну. З переходом

процесу у хронічну форму (через 2 – 3 дні) загальний стан тварини

поліпшується, уражена частка зменшується у розмірах, стає менш

болючою, нерівномірно щільною, вузлуватою, з незначним підви-

224

щенням місцевої температури. Різко знижується секреція молока з

ураженої частки, воно стає слизово-гнійним.

При

абсцесі вим’я

(abscessus uberis) на його поверхні або в гли-

бині формуються поодинокі або множинні абсцеси. Температура ті-

ла при поодиноких поверхневих абсцесах лише дещо підвищується,

молокоутворення незначно знижується, якість молока практично не

змінюється. При

глибоких поодиноких абсцесах

загальний стан тва-

рини погіршується, температура тіла підвищується, знижується на-

дій, тварина іноді кульгає на кінцівку, що прилягає до ураженої

частки вим’я. Уражена частка збільшена в об’ємі, гаряча, набрякла,

болюча, у її товщі промацується болюче згрубіння. Якщо абсцес

проривається у молочні ходи, в молоці з’являються домішки крові та

гною. При

множинних абсцесах

загальний стан тварини різко погі-

ршується, молокоутворення може повністю припинитися, темпера-

турна крива набуває ремітуючого характеру. Уражена частка вим’я

збільшена в об’ємі, нерівномірно щільна, горбкувата, болюча, з

флуктуючими ділянками. Надвим’яний лімфатичний вузол з ура-

женого боку збільшений, болючий, молоко з уражених часток водя-

нисте, з домішками пластівців та згустками казеїну.

Флегмона вим’я

(phlegmona uberis) — розлите гнійне чи гнійно-

гнильне запалення її пухкої підшкірної та проміжної тканин, що

виникає як ускладнення серозного маститу чи абсцесів вим’я, трав-

матичних його пошкоджень при ослабленні стійкості організму і дії

високовірулентної мікрофлори. Потрібно пам’ятати, що флегмона

вим’я виникає раптово й супроводжується високою температурою

тіла, пригніченням тварини, порушеннями серцево-судинної діяль-

ності, кульгавістю, зниженням секреції молока.

Ознаки

: уражена

частка (половина, а то й ціле вим’я) збільшена в об’ємі, почервоніла,

гаряча, набрякла, щільна, болюча. На шкірі вим’я іноді з’являються

напружені червоні пасма, спрямовані до лімфатичних вузлів (запа-

лення лімфатичних судин). Лімфатичні вузли ураженої частки збі-

льшені, болючі. З ураженої частки вим’я видоюють невелику кіль-

кість каламутної сірої рідини із домішками пластівців та згустків.

Запальний процес часто ускладнюється розростанням в ураженій

частці сполучної тканини, рубців чи навіть сепсисом.

Фібринозний мастит (mastitis fibbrinosa) — запалення вим’я, що

виникає як ускладнення серозного, катарального чи гнійно-ката-

рального маститів, травматичного ретикуло-перитоніту, гострих піс-

ляродових ендометритів і супроводжується інтенсивним відкладан-

ням фібрину в міжчасточковій тканині, альвеолах та молочних про-

токах.

Ознаки

: загальне пригнічення тварини, зменшення або відсу-

тність апетиту та жуйки, іноді порушення травлення, різке зниження

молокоутворення і різке підвищення температури. Уражена частка

вим’я збільшена в об’ємі, гаряча, щільна, болюча. При її пальпації

відчувається крепітація (руйнування відкладень фібрину). При здо-

225

юванні з ураженої частки виділяється невелика кількість каламутної

жовтуватої рідини з домішками крупинок або плівок фібрину.

Фібринозний мастит супроводжується значним руйнуванням па-

ренхіми, заміщенням її сполучною тканиною, запалення може на-

бувати фібринозно-гнійної форми, ускладнюватися гангреною

вим’я, гнійними метастазами у внутрішніх органах.

Геморагічний мастит (mastitis haemorrhagica) — гостре запален-

ня вим’я з крововиливами в проміжну тканину, альвеоли та молоч-

ні протоки, що виникає звичайно в перші дні після родів як усклад-

нення серозного або катарального маститів, рідше — ретикулопери-

тоніту, травматичного перикардиту чи інших захворювань.

Ознаки

пригнічення тварини, зниження або відсутність у неї апетиту, зме-

ншення молочної продуктивності, підвищення температури тіла до

41 °С. Уражена частка, а то й усе вим’я збільшені в об’ємі, на його

шкірі виступають червоні плями, воно гаряче, болюче, надвим’яні

лімфатичні вузли збільшені. Молоко з уражених часток червонува-

те, із згустками казеїну.

Специфічні мастити — ящурний, туберкульозний, актиномікоз-

ний — виникають як симптоми відповідних хвороб. При

ящурному

маститі

на шкірі вим’я, як правило на дійках, виникає ящурна ек-

зантема — афти, які через 2 – 3 дні лопаються і на їх місці залиша-

ються виразки, що поступово епітелізуються. Якщо процес захоплює і

паренхіму, то надій різко знижується, молоко стає жовтуватим, сли-

зовим, з домішками пластівців казеїну, фібрину чи навіть крові.

Туберкульоз вим’я

(як ознака генералізованої форми хвороби) ха-

рактеризується появою у вим’ї поодиноких, дифузних або величез-

ної кількості дрібних туберкульозних вузликів, що пронизують усю

тканину залози. Уражена частка вим’я збільшується в об’ємі, ущі-

льнюється, молоко може бути водянистим, жовтуватим, із домішка-

ми пластівців казеїну.

При

актиномікозі вим’я

уражена частка збільшена в об’ємі,

щільна, неболюча, у ній промацуються загрубіння діаметром 2 – 5 см,

абсцеси, які можуть прориватися назовні чи в просвіт молочної цис-

терни, утворюючи несхильні до загоєння нориці.

Диференційну діагностику гострих маститів у корів наведено у

табл. 15.

Субклінічний (прихований) мастит — запалення вим’я із слабо

вираженими клінічними ознаками, що виникає внаслідок система-

тичного недодоювання корів, пропусків доїння, неправильного ре-

жиму роботи доїльних апаратів, інтоксикацій, невмілого запуску,

неповного лікування гострих маститів. Характеризується в’ялим

перебігом серозного, катарального чи гнійно-катарального запа-

лення, тому клінічно виявити прихований мастит практично не-

можливо. Він завершуються повним припиненням секреції молока

226

та атрофією ураженої частки вим’я. При діагностиці прихованих

маститів насамперед звертають увагу на якісні зміни молока, вико-

ристовуючи для цього наведені вище проби.

15. Диференційна діагностика гострих маститів у корів

Характер

маститу

Загальний стан тва-

рини

Зміни ураженої частки вим’я

Зміни надою і якості

молока

Серозний Легке пригнічення,

іноді з незначним

підвищенням тем-

ператури тіла

Уражена частка (полови-

на чи все вим’я) збільше-

на, почервоніла, гаряча,

напружена, болюча, за-

пально-набрякла

Молокоутворення зни-

жене, молоко спочатку

нормальне, потім водя-

нисте, з пластівцями

Катараль-

ний

Легке пригнічення

та погіршення

апетиту, незначне

підвищення темпе-

ратури

Уражена частка збільше-

на, іноді болюча та гаря-

ча, з дрібними дифузни-

ми фокусами ущільнення

Молокоутворення зни-

жене, молоко з ураже-

ної частки водянисте,

жовтувате з пластівця-

ми та згустками

казеїну

Фібриноз-

ний

Загальне пригнічен-

ня, погіршення

або відсутність

апетиту, підвищен-

ня температури

до 40 °С і вище,

кульгання на кін-

цівку з боку ура-

женої чверті

Вим’я різко збільшене,

запально-набрякле, по-

червоніле, гаряче, болю-

че, сильно ущільнене,

іноді з осередками розм’-

якшення, часто при паль-

пації крепітує

Молокоутворення різко

зменшене або повністю

припинилося. Молоко

каламутне, жовтувате,

з домішками крупинок

або плівок фібрину,

іноді крові

Гнійно-

катараль-

ний

Загальне пригні-

чення, погіршення

апетиту, різке

підвищення темпе-

ратури тіла на по-

чатку захворю-

вання

Уражена частка збільше-

на, болюча, ущільнена,

шкіра її дещо запально-

набрякла

Молокоутворення

різко знижене, молоко

з ураженої частки

каламутне, блідо-сіре,

з домішками пластів-

ців, гною або крові

Абсцес

вим’я

Загальне пригні-

чення, погіршення

апетиту, підвищен-

ня температури ті-

ла

Уражена частка збільше-

на, локально або дифузно

ущільнена, горбкувата,

почервоніла, шкіра за-

пально-набрякла, болю-

ча, гаряча, поверхнево

розміщені абсцеси флук-

тують

Молокоутворення зни-

жене, молоко при поо-

диноких абсцесах нор-

мальне, при множин-

них — водянисте з, до-

мішками гною і крові

Флегмона

вим’я

Загальне пригні-

чення, погіршення

або відсутність

апетиту, підвищен-

ня температури

тіла, кульгання

Уражена частка сильно

збільшена, гаряча, болю-

ча, щільна, кам’яниста,

різкий набряк та напру-

ження шкіри, вим’я сму-

гасте з розлитим почерво-

нінням

Молокоутворення

різко знижене,

часто припиняється,

молоко ураженої час-

тки водянисте, кала-

мутне, сірого забарв-

лення, з домішками

пластівців та гнійних

тілець

Гемора-

гічний

Загальне при-

гнічення, по-

гіршення апетиту,

значне підвищення

температури тіла

Уражена частка значно

збільшена, вкрита черво-

ними або темно-червони-

ми плямами, рідше гіпе-

ремійована, гаряча, бо-

люча, щільна

Молокоутворення

різко знижене,

молоко водянисте,

червонувате, з плас-

тівцями та крупинка-

ми некротичних тка-

нин

227

9.4. Лікування корів, хворих на мастит

Мета заняття: вивчити й засвоїти методику лікування корів, хворих на мастит.

Місце проведення заняття: клініка кафедри, тваринницькі ферми.

Оснащення заняття: хворі на мастит (чи модельні) корови, ін’єкційні голки, гумо-

ва трубка, молочні катетери, шприци (5 та 100 мл), 0,5 – 1 %-й розчин новокаїну,

антибіотики, мастисан А, мастисан Б, сульфабіцеритин, сульфатетраретин, фуринал,

мастикур, 10 %-й розчин норсульфазолу, 10 %-й розчин етазолу, окситоцин, пітуїт-

рин, вата, спирт, розчин йоду, 50 %-й гліцерин, іхтіолова, камфорна, йодисто-калієва

та інші мазі, парафін, озокерит, поліетиленова плівка чи клейонка, вата, ватянка,

навим’яник, марля, металева кювета, тіосульфатна грілка, лампа солюкс чи інфра-

руж, лампа з горілкою ПРК-2, портативний апарат для гальванізації, ультразвуко-

вий апарат.

Короткі методичні вказівки. При лікуванні корів, хворих на мастит, залежно від

його характеру, перебігу та загального стану організму тварини, поряд із безпосере-

днім впливом на вим’я (опромінення, масаж, втирання мазей, лініментів, внутріш-

ньовим’яні вливання антисептичних засобів, теплові процедури тощо), застосуван-

ням засобів впливу на весь організм (внутрішньовенні, пероральні, внутрішньо-

м’язові введення лікарських речовин), патогенетичної терапії (новокаїнові блокади)

обов’язково застосовують загальнотонізуючу терапію та проводять у господарстві

відповідні ветеринарно-зоотехнічні заходи.

Загальні принципи лікування маститів у корів. При лікуванні

корів, хворих на мастит, керуються такими принципами:

чим раніше застосувати лікування, тим воно ефективніше;

хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння,

уражені частки вим’я видоювати в останню чергу в окремий посуд і

знищити видоєний секрет та знезаразити посуд;

добрі результати можна одержати лише при комплексній етіо-

тропно-патогенетичній терапії;

перед проведенням будь-якої лікувальної процедури вим’я слід

помити теплою водою з милом і висушити рушником;

потрібно поліпшити умови утримання та догляду тварини,

обов’язково змінити її раціон — вилучити з нього соковиті корми та

обмежити водопій;

при лікуванні тільних корів, особливо під час запуску та сухо-

стою, потрібно бути дуже обережним з дозуванням лікарських пре-

паратів та застосуванням інших процедур.

Фізична терапія. У перші дні захворювання корів на серозний і

катаральний мастити для зменшення больової реакції та випоті-

вання сироватки крові застосовують

холод

, обливаючи уражену час-

тку вим’я холодною водою або змащуючи її рідкою глиною з оцтом (3

столові ложки на 1 л води), а з 3 – 5-го дня, навпаки, для розсмокту-

вання запального ексудату застосовують

тепло

. Для зменшення

внутрішньотканинного тиску та швидкого виведення із вим’я інфі-

льтрату обережно часто (через кожні 2 – 3 год)

здоюють молоко

. При

серозному маститі здоювання можна поєднувати з легким

масажем

вим’я знизу вверх, за ходом лімфатичних судин, а при катарально-

му — навпаки, зверху вниз, для кращого переміщення згустків та

ексудату з молочних ходів у цистерну і видаленням їх під час доїн-

ня.

228

Щоб прискорити розсмок-

тування запального набряку,

втирають мазі

в шкіру вим’я

— іхтіолову, камфорну, йоди-

сто-калієву та інші

протизапальні мазі.

Теплова, ультрафіолетова

та ультразвукова терапія.

Для прискорення розсмок-

тування запального інфільт-

рату можна 2 – 3 рази на

день робити теплі обгортання

вим’я, припарки з сінної по-

терті та ароматичних трав,

використовувати гумові грілки з теплою водою, мішечки з нагрітим

піском, накладати на вим’я зігріваючий спиртовий компрес або ро-

бити аплікацію з парафіну чи озокериту (рис. 124). Парафін нагрі-

вають до 60 – 65 °С і за допомогою широкого пензля наносять тон-

ким шаром на чисту й суху шкіру ураженої частки вим’я; У міру за-

гусання парафіну доводять товщину його шару до 1 – 1,5 см, накри-

вають зверху поліетиленовою плівкою або клейонкою і шаром вати

та марлі, підв’язують надвим’яною пов’язкою. Процедуру повторю-

ють щодня.

Озокерит (температура плавлення 52 – 68 °С) треба також спо-

чатку розплавити, а потім налити шаром 1 – 1,5 см у вистелену

клейонкою кювету. Коли температура його знизиться до 50 °С і він

загусне, наносять його разом із клейонкою на шкіру ураженої част-

ки вим’я, накладають зверху шар вати й фіксують плівкою або спе-

ціальною пов’язкою.

При наявності

тіосульфатної грілки

(двошарова поліетиленова

плівка, герметичні камери якої заповнені кристалічним натрієм

тіосульфатом) опускають її у воду з температурою 80 °С для розпла-

влення кристалів препарату, потім виймають, витирають насухо й

прикладають до вим’я через два шари марлі, накривають зверху

ватником і фіксують.

Зігріваючі компреси

можуть бути водяними і спиртовими, в тому

числі спиртово-камфорними та спиртово-іхтіоловими. При цьому на

чисту частку вим’я накладають подвійний шар просоченої застосо-

вуваним розчином марлі, потім клейонку, товстий шар сірої вати і

надівають навим’яник. У міру висихання компресу його замінюють

новим. Тривалість аплікації 2 – 6 год, частота застосування — двічі

на день.

Опромінення вим’я лампою «Солюкс» чи «Інфраруж»

проводять

на відстані 60 – 80 см двічі на день протягом 30 – 60 хв.

Рис. 124. Прогрівання вим’я озокеритом при

маститі

229

Ультрафіолетове опромінення

проводять лампою з горілкою

ПРК-2. Відстань від лампи до вим’я і тривалість експозиції визна-

чають залежно від стану вим’я.

Іонофорез

(електрофорез) проводять за допомогою портативного

апарата для гальванізації із свинцевими електродами 2 – 3 см зав-

товшки.

Ультразвукову терапію

застосовують так. Після видалення (го-

ління) волосків на шкірі ураженої частки вим’я, протирання її 70 %-

м спиртом, розчином фурациліну (1 : 500) або іншим антисептиком і

змащування 50 %-м розчином гліцерину притуляють до неї головку

ультразвукового апарата і повільно (зі швидкістю

1 – 1,5 см/с) переміщують її по поверхні шкіри, застосовуючи споча-

тку малі дози опромінення (0,6 – 0,9 Вт/см

), збільшуючи їх до

1,2 – 2 Вт/см

. Тривалість процедури 5 – 15 хв, проводиться щодня,

на курс лікування потрібно провести від 2 до 15 сеансів.

Етіотропна терапія. Для пригнічення розвитку у вим’ї мікрофло-

ри за всіх форм маститу, крім серозного, можна ввести через молоч-

ний катетер в уражену частку вим’я після попереднього введення

окситоцину та обережного ретельного здоювання комплексні препа-

рати мастицид, мастисан-А, Б, Е, мастивален, пенерсин, мастикур,

1 – 2 %-й розчин діоксидину, дифурол-А, дифурол-Б та інші,

1 – 2 рази на день протягом 2 – 3 днів, а також 2 – 3 %-й норсульфа-

зол, етакридина лактат 1 : 1000 – 1 : 2000, розчини антибіотиків (пе-

ніциліну, стрептоміцину, неоміцину чи ін.), розчинених у 50 – 80 мл

0,5 %-го розчину новокаїну, ізотонічного розчину натрію хлориду чи

в молоці із здорової частки вим’я (рис. 125). При цьому спочатку ви-

доюють молоко з ураженої частки вим’я,

після чого захоплюють дійку рукою, обро-

бляють її верхівку спиртом, здавлюють до

появи з каналу секрету і обережно вво-

дять у дійковий канал катетер. Потім

приєднують до катетера стерильну гумо-

ву трубку і шприц і повільно без сильного

натиску вводять розчин. Закінчивши

вводити розчин, витирають дійку ватою і

стискають трохи її верхівку для того, щоб

не витік розчин. Через 1 – 2 год після

введення розчин видоюють. Вливання

можна повторювати двічі на день.

Через 15 – 20 хв здоюють введений

розчин і вводять антимікробний розчин.

Однак введені в молочну цистерну

розчини погано проникають у молочні

ходи і спричинюють подразнювальний

Рис. 125. Вливання у вим’я

розчину через дійковий канал