Яблонський В.А. Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології

Подождите немного. Документ загружается.

270

Важливо встановити, у яких плідників статеві рефлекси вияв-

ляються нормально, а в яких надмірно чи загальмовані або ослаб-

лені. Надмірне посилення статевих рефлексів — статевого потягу,

обіймального, ерекції (гіперсексуалізм), що розвиваються чітко,

але короткочасно, звичайно не закінчуючись парувальним рефлек-

сом чи еякуляцією, або навпаки — з передчасною еякуляцією най-

частіше спостерігається у плідників нестримного типу нервової

діяльності.

Гальмування статевих рефлексів (безумовних та умовних) вини-

кають на основі невмілого, грубого поводження з плідниками, по-

рушення режиму їх використання, правил догляду та годівлі, вад

при підготовці штучних вагін та взятті сперми. Статеві рефлекси

можуть послабитись також внаслідок зниження активності нерво-

вих процесів в організмі самця, зниження гормональної функції

статевих органів чи гіпофізу, недостатньої функції сім’яників або дії

сторонніх подразників під час взяття сперми.

Дослідження взятої від плідника сперми

проводять за зовнішні-

ми ознаками (об’ємом еякуляту, кольором, запахом і консистенцією),

густиною, активністю, концентрацією, кількістю живих, мертвих та

патологічних сперміїв. Стан плідника, коли він не виділяє сперми,

виявивши статеві рефлекси, називається

асперматизмом

(Азм), а

коли виділяє незначну кількість сперми —

олігосперматизмом

(Озм). При нормальній концентрації сперміїв у спермі говорять про

нормоспермію

(Но), зниженій —

олігоспермію

(Ос), коли в еякуляті

містяться переважно молоді форми, сперматоцити чи сперматогонії

— про

азоспермію

(Азе), при відсутності сперміїв в еякуляті — про

аспермію

(Ас).

Рухливість сперміїв визначають поняттям «

нормокінеспермія

(Нкс) при активності їх 8 – 9 балів,

олігокінеспермія

(Окс) — не бі-

льше 7 балів, «

акінеспермія

(Акс) — при відсутності рухливості

сперміїв і «

некроспермія

» (Нкрс) — коли в еякуляті виявляють лише

мертвих сперміїв.

Результати морфологічного дослідження сперміїв оцінюють як

нормоморфоспермію

(Нмфс), якщо не менше 80 % сперміїв мають

нормальну морфологію, або

тератоспермію

(Терс) — коли більше

20 % сперміїв мають ненормальну морфологію.

Результати оцінки виживання сперміїв виражають в умовних

одиницях або годинах; низьку життєздатність їх позначають

астено-

спермією

(Астс).

Наявність в еякуляті різних домішок називається

гемоспермією

(при домішках крові),

уроспермією

(домішках сечі),

піоспермією

(до-

мішках гною) чи

бактеріоспермією

(наявність у спермі великої

кількості мікробних тіл).

271

Якщо необхідно провести більш глибоку оцінку плідника за рів-

нем обмінних процесів у його організмі та у продукованій ним спер-

мі, проводять біохімічне дослідження крові на вміст загального біл-

ка, глюкози, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, на резерв-

ну лужність, на концентрацію у спермі фруктози та індекс фрукто-

лізу, активність у ній ферментів — каталізаторів аеробних та анае-

робних процесів; роблять біохімічне дослідження сечі, бактеріологіч-

не дослідження сперми та змиву з препуція; проводять андрологіч-

ну диспансеризацію бугаїв за Вороніним (табл. 17).

17. Андрологічна характеристика бугаїв (за І. І. Вороніним)

Група

Органи,

тканини

I II III IV

Статеві органи

Калитка

Симетрія Симетрична Асиметричність

Пошкодження Відсутні Рубці, набряк, ви-

сипи, новоутворен-

ня та ін.

Місцева

температура

Не підвищена Підвищена

Болючість Відсутня Болюча

Рухливість

шарів

Добра Порушена

Сім’яники

Симетрія Симетричні Асиметрич-

ність — не

більше 5 %

Асиметрич-

ність — не

більше 15 %

Асиметричність —

не більше 20 %

Положення Вертикальне Вертикальне з

незначним по-

воротом

навколо

поздовжньої

осі

Косе або горизон-

тальне. Поворот

навколо поздовж-

ньої осі

Форма Поздовжньо-

овальна з доб-

рою випуклі-

стю назовні

Поздовжньо-

овальна з не-

достатньою

випуклістю

назовні

Поздовжньо-

овальна з доб-

рою випуклі-

стю

Поздовжньо-

веретеноподібна

або кругла

Консистенція Пружно-

еластична

Еластична М’яка, тістувата

або тверда

Рухливість Добра Наявність зрощень,

нерухливість

Болючість Відсутня Болючі

Розмір Відповідає віку і масі тіла Слабка

гіпоплазія

Гіпоплазія добре

виражена

272

Продовження табл. 17

Придатки сім’яників

Головка Добре виражена, еластична,

без ущільнень і здуття

Слабко розвинена,

асиметрична, на-

явність ущільнень,

здуття або розм’як-

шених ділянок

Тіло Симетричне, без потовщень і ущільнень Асиметрія, наяв-

ність потовщень і

ущільнень

Хвіст Величиною як лісовий чи грецький горіх Асиметрія, малої

величини, плос-

кий. Надто м’який

чи твердий

Сім’яні кана-

тики

Симетричні, еластичні, рухливі Асиметричні,

тверді, нерухливі

Поверхневі

пахові лімфа-

тичні вузли

Не збільшені, не болючі Збільшені, болючі

Крайня плоть Добре приля-

гає до черевної

стінки. Відсут-

ність пошко-

джень, припу-

хлості, болючо-

сті і підвищен-

ня місцевої

температури

Звисаюча ча-

стина помірно

виражена

Звисаюча ча-

стина великих

розмірів. Пре-

пуційний отвір

збільшений.

Тонус зниже-

ний. Виворіт

препуційного

мішка

Звисаюча частина і

препуційний отвір

великих розмірів.

Випадіння препу-

ційного мішка. Зов-

нішні пошкодження,

припухлість, болю-

чість, підвищення

місцевої температу-

ри. Захисні волоси-

ни склеєні. Виділен-

ня із препуційного

мішка

Статевий

член і препу-

ційний мішок

Розмір відповідає віку. Рухли-

вий, без механічних пошко-

джень, запалення, персистую-

чої вуздечки і новоутворень

Наявність

вільної перси-

стуючої вузде-

чки, запаль-

них процесів і

новоутворень

Статевий член ма-

лих розмірів. Наяв-

ність зв’язуючої

персистуючої вуз-

дечки, ускладне-

них механічних по-

шкоджень, запа-

лення і новоутво-

рень

Простата Тіло пальпується у вигляді поперечного валика

довжиною 1 – 1,5 см, шириною 3 – 4 см, щіль-

ноеластичної консистенції, неболюче. При

масажі може виявлятись рефлекс ерекції

Тіло збільшене в

розмірах, консис-

тенція м’яка або

тверда. Болюче

Міхурцеподіб-

ні залози

Симетричні з

добре вираже-

ною часточко-

вістю, щільно-

еластичної

консистенції,

неболючі

Незначна аси-

метричність

Асиметрич-

ність помітно

виражена

Ненормального

розміру. Однобічна

або двобічна гіпо- і

аплазія. Втрата ча-

сточковості з ділян-

ками флуктуації та

ущільнення. Дифуз-

но тверді, болючі,

спаяні з навколиш-

німи тканинами

Ампули

сім’япроводів

Розміром з товстий олівець, щільноеластичні,

неболючі. При масажі може виявлятись реф-

лекс ерекції з еякуляцією

Асиметричні,

збільшені в розмі-

рах, болючі

273

Продовження табл. 17

Статеві рефлекси

Локомоторний

Бугай швидко

підходить до

тварини, що

стоїть у станку,

або до чучела і

пробує зробити

садку

Бугай спокій-

но підходить

до станка для

взяття сперми

Бугай спокій-

но наближа-

ється до тва-

рини, що сто-

їть в станку

При підході до

тварини не прояв-

ляє ознак статево-

го збудження

Ерекція

Настає протя-

гом 1 – 2 с при

підході до

станка для

взяття сперми

Настає протя-

гом 30 с після

підходу бугая

до станка

Настає протя-

гом 1 – 2 хв

після підходу

бугая до стан-

ка

Гальмування. Під

час ерекції спосте-

рігається кровотеча

із верхівки статево-

го члена, його спіра-

леподібне викрив-

лення або спазм ре-

тракторних м’язів

Обіймальний

При підході до

станка зразу

робить стрибок

Неохоче схо-

дить з корови

(чучела) після

еякуляції

Тривалість до

1 хв

Виявляється через

1 – 2 хв після

підходу бугая до

корови (чучела).

Не робить стрибка

більше 3 хв.

Парувальний

Робить силь-

ний і енергій-

ний поштовх

при першому

стрибку

Робить силь-

ний поштовх

після повтор-

ного стрибка

Робить кілька

стрибків і слаб-

ковиражений

рефлекс вияв-

ляється протя-

гом 1 хв з мо-

менту стрибка

В’ялий, ледь по-

мітний поштовх

або повне гальму-

вання

Еякуляції:

об’єм еякуляту

у молодих

бугаїв

Не менше 3 мл Не менше 2 мл Менше 2 мл Менше 2 мл

у дорослих

бугаїв

Не менше

4 – 5 мл

Менше 4 мл Менше 3 мл Асперматизм

Характеристика свіжовзятої нерозрідженої сперми

Зовнішній

вигляд

Однорідна, молочно-білого

кольору з жовтуватим відтін-

ком, в’язка вершкоподібна

рідина, без домішок пластівців,

крові та ін., із специфічним

запахом

Однорідна,

біла або сіру-

вата рідина

молокоподіб-

ної в’язкості,

без сторонніх

домішок

Водянистої або

слизоподібної

в’язкості, рожево-

го, бурого або зеле-

ного кольору ріди-

на. Домішки пла-

стівців, з неприєм-

ним запахом

Концентрація

сперміїв,

млн/мл

Не менше 900 Більше 800 Не менше 800 Менше 800

Кількість спер-

міїв з анор-

мальною мор-

фологією, %

Не більше 10 Не більше 18 Більше 18 Більше 18

Рухливість

сперміїв,

балів

Більше 8 Не більше 8 Не менше 7 Менше 7

Виживання

сперміїв,

КПДС

Нижче 1,8 1,8 – 2,5 2,6 – 3,5 Більше 3,5

Аглютинація

Відсутня

Слабко вира-

жена

Добре виражена

274

Продовження табл. 17

Наявність ін-

ших клітин-

них елементів

Відсутні Постійна на-

явність окре-

мих клітин

епітелію

Постійна присут-

ність великої кіль-

кості клітинних

елементів (зарод-

кового епітелію,

лейкоцитів та ін.)

Бактерій в

1 мл

Мікрофлора

відсутня

До 0,1 тис. не-

патогенних

мікроорганіз-

мів

Не більше 2 –

5 тис. непато-

генних мікро-

організмів

Понад 5 тис. непа-

тогенних мікроор-

ганізмів чи наяв-

ність патогенної

мікрофлори

рН сперми 6,4 – 7,0 Нижче 6,4 і вище

7,0

Колі-титр

У пробі з пре-

пуція

Не більше 0,1 Більше 0,01

У спермі Не більше 0,01 Більше 0,01

Запліднюва-

ність самок

від 1-го осіме-

ніння

Вище 70 Не більше 60 Нижче 60

11.3. Андрологічна диспансеризація

Андрологічну диспансеризацію бугаїв проводять у три етапи: пер-

ший — у період вирощування бугайців до 6-місячного віку в пле-

мінних заводах та господарствах-репродукторах. Мета — виявити і

вибракувати бугайців з природженими аномаліями розвитку.

Другий етап — диспансеризація відібраних для племінних цілей

бугайців віком від 6 до 12 місяців у період дорощування та поперед-

нього випробування їхньої племінної цінності в господарствах-

елеверах та спеціальних випробувальних станціях. За даними до-

слідження ступеня прояву статевих рефлексів, статевих органів та

сперми кожного плідника роблять попередню комісійну оцінку його

андрологічної цінності.

Третій етап — диспансеризація племінних бугаїв, що надійшли

на племпідприємство, систематичний нагляд за станом їх здоров’я

та відтворною здатністю у процесі племінного використання. Вона

передбачає дослідження бугаїв на такі заразні захворювання, як

туберкульоз, паратуберкульоз, лептоспіроз, лейкоз, бруцельоз,

трихомоноз, вібріоз, псевдомоноз, інфекційний ринотрахеїт; дослі-

дження сперми та змиву з препуція на бактеріальне забруднення,

колі-титр; дослідження крові на вміст білка, кальцію, неорганічно-

го фосфору, каротину, на резервну лужність; дослідження сечі (пи-

275

тома вага, білок, цукор, кетонові тіла, домішки); аналіз спермо-

продукції бугая (отримано еякулятів, з них придатних для викори-

стання, середній об’єм, виготовлено спермодоз, заморожено спер-

модоз, вибракувано після розморожування, осіменено вперше ко-

рів і телиць, з них запліднилося, відсоток запліднення); аналіз да-

них клінічного дослідження бугая (за прийнятою схемою) і, вреш-

ті, робиться висновок про відтворну здатність бугая. Результати

диспансеризації заносять у «картку андрологічної диспансеризації

бугая-плідника».

Показники дослідження бугаїв, їх спермопродукції та вико-

ристання дають змогу віднести тварин до тієї чи іншої підгрупи (за

П. М. Савіним), а саме:

Високоплідні бугаї

(заплідненість корів і телиць від першого

осіменіння становить понад 75 %) — статеві рефлекси чітко вира-

жені, об’єм еякуляту — не менше 5 мл, концентрація сперміїв у

спермі — понад 1 млрд/мл, їх активність — понад 8 балів, живих

сперміїв — 80 – 95 %, їх резистентність — 20 – 60 тис., виживання

70 – 110 год, кількість патологічних форм — не більше 3 %. У такій

спермі міститься 460 – 680 мг % фруктози, чітко виражена позитив-

на залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної

фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.

Бугаї з нормальною плодючістю

(заплідненість корів і телиць

від першого осіменіння у межах 70 %) — добре виявляють статеві

рефлекси, об’єм еякуляту 3 – 4 мл, концентрація сперміїв 0,4 –

0,8 млрд/мл, активність сперміїв 7 – 9 балів, їх резистентність 10 –

20 тис., виживання 50 – 80 год, кількість патологічних форм — не

більше 5 %. У такій спермі міститься 300 – 500 мг % фруктози, ви-

ражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуроні-

дази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.

Бугаї із зниженою плодючістю

(велика кількість повторних

осіменінь корів і телиць) — характеризуються частим гальмуван-

ням статевих рефлексів або виділенням сперми низької якості (об’єм

еякуляту близько 2 мл, концентрація сперміїв 0,2 – 0,5 млрд/мл, їх

активність менше 6 балів, резистентність — не вище 4 тис., патоло-

гічних форм — до 20 %, виживання — 30 год. Сперма цієї групи бу-

гаїв відзначається низькими показниками вмісту фруктози, актив-

ності гіалуронідази та лужної фосфатази.

Неплідні бугаї

виділяють мало сперми з низькими показника-

ми концентрації сперміїв, їх активності, резистентності, виживання,

а також вмісту фруктози, активності ферментів гіалуронідази та

лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв.

Бугаї третьої і четвертої груп непридатні для використання на

племпідприємствах.

276

11.4. Діагностика імпотенції бугаїв

Мета заняття: оволодіти методами діагностики імпотенції бугаїв.

Місце проведення заняття:

племоб’єднання, клініка кафедри.

Оснащення заняття: бугаї-плідники, фіксаційні станки, рушники, мило, розчини

0,5 %-го нашатирного спирту, 5 %-й йоду, 2,5 %-й аміназину, 40 %-й глюкози, 0,5 %-й

новокаїну, фурациліну 1 : 5000, калію перманганату 1 : 1000, хлораміну 1:1000, йо-

дованого спирту 1 : 1000, ромпун, емульсія Вишневського, 10 %-на іхтіолова мазь,

голки Боброва, ін’єкційні голки № 1012, шприц на 20 мл.

Короткі методичні вказівки. Тема розрахована на декілька занять. На кожному з

них викладач спочатку конкретизує завдання, тоді розділяє студентів на невеликі

групи, кожна з яких залежно від наявності хворих тварин, проводить дослідження

плідника, ставить діагноз і бере участь у виконанні лікувальних процедур або від-

працьовує попереднє завдання — стежить за проявами статевих рефлексів у плідни-

ків під час взяття у них сперми, станом прутня та препуція.

Попередні зауваження. Імпотенція

(від іm — ні, potentio — си-

льний, могутній, здатний) — розлади відтворної здатності, що ви-

являються у самців розладами парування (парувальна імпотенція)

чи неможливістю запліднення (запліднювальна імпотенція). Про

парувальну імпотенцію (

impotentia coeundi) говорять тоді, коли са-

мець не може здійснити статевий акт. Головною причиною цієї ім-

потенції є патологія органів парування (статевого члена і крайньої

плоті). Вона може бути уродженою та набутою.

Запліднювальна ім-

потенція

(impotentia generandi) виникає на ґрунті розладів сперміо-

генезу чи патології додаткових статевих залоз. Вона також може

бути уродженою і набутою.

11.4.1. Парувальна імпотенція

Уроджені та спадково зумовлені розлади органів парування.

Гі-

поплазія статевого члена.

При рефлексологічному дослідженні мо-

лодого бугая він проявляє локомоторний та обіймальний рефлекси,

але ерекція статевого члена виявляється слабко. Статевий член ма-

лих розмірів. Бугай підлягає вибракуванню.

Гіпоспадія

— ступінь гіпоплазії статевого члена, коли його зов-

нішній отвір відкривається проксимальніше його природного поло-

ження (в ділянці розщепленої калитки або на різних рівнях стате-

вочленної частини промежини). Часто гіпоспадія супроводжується

аплазією — недорозвиненістю печеристих тіл статевого члена та

розщепленням дистальної частини уретри. Такі тварини підляга-

ють вибракуванню.

Кровотеча з верхівки статевого члена під час ерекції

спостеріга-

ється у молодих бугаїв як уроджена аномалія статевого члена. При

клінічному дослідженні на верхівці статевого члена виявляють не-

великий синювато-червоний горбик з валикоподібними краями і

заглибленням у центрі — нориця печеристого тіла. Таких тварин

вибраковують.

277

Дисфункція ретракторних м’язів статевого члена

(невідомої етіо-

логії) — виявляється у спазмі цих м’язів під час садки на корову або

під час взяття сперми на штучну вагіну, внаслідок чого статевий

член не виходить з препуційного мішка. Хвороба є спадковою, тому

таких бугаїв вибраковують.

Спіралеподібне викривлення статевого члена під час ерекції

(не-

відомої етіології) — виявляється у штопороподібному обертанні кін-

цевої частини статевого члена під час ерекції навколо своєї поздов-

жньої осі проти годинникової стрілки: спочатку справа наліво згори

донизу, а тоді зліва направо знизу вгору і вперед. Хвороба може ус-

падковуватись, тому таких тварин вибраковують.

Персистуюча вуздечка

як збереження уродженої (нерозірваної)

зв’язки статевого члена зі стінкою препуційного мішка, що виявля-

ється в наявності складки слизової оболонки препуція, яка виступає

над швом статевого члена (вільна або розірвана вуздечка) і може

спричиняти гальмування або спотворення статевих рефлексів або

викривлення статевого члена. Бугаї з такою патологією підлягають

хірургічному лікуванню — розсікають вуздечки (ножицями або тер-

мокаутером).

11.4.2. Набуті захворювання статевих органів бугаїв

Механічні пошкодження та запалення. За локалізацією механі-

чні пошкодження поділяють на екстрапрепуційні — коли пошко-

дження завдані з боку шкірно-фасційного шару крайньої плоті; ін-

трапрепуційні — коли пошкодження завдані зсередини препуцій-

ного мішка і ретропрепуційні — пошкоджені статевий член і навко-

лишні тканини препуційного мішка. Такі пошкодження бувають

закритими і відкритими.

Екстрапрепуційними пошкодженнями

є удари, рани (поверхневі,

глибокі і проникні), абсцеси та флегмони крайньої плоті.

Інтрапрепуційними пошкодженнями

вважають рани статевого

члена та листків препуційного мішка (забиті, рвані та різані).

До

ретропрепуційних пошкоджень

відносять розриви білкової

оболонки статевого члена з крововиливами та утворенням гемато-

ми; лікування — оперативне, але воно не завжди ефективне; виво-

роти препуційного мішка — вихід його парієтального листка назов-

ні з можливими пошкодженнями, тріщинами, саднами, запалення-

ми; при лікуванні намагаються зняти запальні явища, застосовую-

чи антисептичні та в’яжучі засоби, а згодом — тепло й масажі край-

ньої плоті; випадання препуційного мішка (коли препуційний мі-

шок, що випав, не може повернутися у вихідне положення); ліку-

вання оперативне — відшивання, резекція чи ампутація частини

278

препуція, що випала; запалення препуційного мішка — акропостит

та баланопостит, фімоз, парафімоз.

Для кращого розуміння захворювань препуція треба знати його

будову. У бугая препуцій утворює вузьку піхву довжиною 25 – 30 см,

діаметром 3 – 5 см; у барана — відповідно 10 – 18 і 1,5 – 4 см. Почат-

кова частина препуція відвисає від черевної стінки у бугая на 5 – 6 см,

у барана — на 2 – 4 см. На її вільному кінці є отвір зірчастої форми

у бугая, V-подібної у барана, за яким розміщене переддвер’я, а да-

лі — передня порожнина препуція. Слизова оболонка препуція гла-

денька з рідко розставленими довгими волосками, що звисають на-

зовні. Приблизно на глибині 3 – 4 см в порожнині препуція на сли-

зовій оболонці є поперечні складки, які формують так звану шийку,

що відокремлює кінцеву частину прутня, за якою знаходиться фун-

дальна частина.

Під час ерекції слизова оболонка препуція (за винятком початко-

вої частини) вивертається назовні і щільно облягає статевий член.

На першому місці серед хвороб препуція запальні процеси —

ак-

ропостит

(acroposthitis) — ураження тканин у ділянці вільно звис-

лої частини препуція;

постит

(posthitis) — запалення слизової обо-

лонки в ділянці її поздовжніх та поперечних складок;

баланопостит

(balanoposthitis) — одночасне ураження слизової оболонки фунда-

льної частини препуція та головки прутня;

дифузний постит

(post-

hitis diffusa) — запалення усіх шарів препуція.

У бугаїв акропостит звичайно має екзематозно-виразкову форму.

Кінцева частина препуція при цьому набрякає, стає болючою, на

ній з’являються ділянки некрозу, після відторгнення та інфікуван-

ня яких розвивається гнійне запалення. На поверхні виразок

з’являється густий, тягучий гній, що засихає товстою кіркою.

У баранів і валахів

екзематозно-виразкова форма акропоститу

виникає в березні-квітні у вигляді болючого припухання кінцевої

частини препуція. Її шкіра стає синюшною, тварина часто б’є ногою

по череву. На шкірі препуція утворюються папули, заповнені сероз-

ною рідиною. Припухлість збільшується, кінцева частина препуція

звисає на 5 – 6 см від стінки черева, на її шкірі виникають невеликі

виразки, вкриті струпом.

Фолікулярно-виразкова форма акропоститу

у баранів та валахів

розвивається на слизовій оболонці порожнини препуція. Внаслідок

закупорки порожнин та проток сальних залоз і розвитку гнійного

фолікуліту в порожнині препуція з’являються гнійники, на вершині

яких стирчить волос. Гнійники лопаються і на їх місці утворюються

виразки, з яких стікає гній. Захворювання виникає в спекотну пору

року, коли є багато мух, які відкладають личинки навколо гнійних

фолікулів. Проникаючи у тканини препуція на глибину 7 – 8 см,

личинки ускладнюють перебіг хвороби. При цьому виникає гострий

279

запальний набряк, з підвертанням всередину шкіри отвору препу-

ція, і її волосся подразнює парієтальний листок препуційного міш-

ка, викликаючи звуження отвору препуція і фімоз. У запущених

випадках може розвиватися виразковий акропостит. При лікуванні

акропоститу намагаються забезпечити спокій для ураженого органа,

зняти запальні явища і запобігти ускладненням. Після механічного

очищення проводять первинну обробку виразок під місцевою інфі-

льтраційною анестезією (0,5 %-м розчином новокаїну) — видаляють

мертві тканини (кюретаж) та згустки крові, підсушують раневу по-

верхню сухими тампонами, протирають йодованим спиртом у розве-

денні 1 : 1000, припудрюють раневу поверхню тонко меленим поро-

шком за прописом: аспірин 15 г, борна кислота 5 г або калію перма-

нганат 9 г, борна кислота 1 г.

На початку захворювання можна також втирати в шкіру препу-

ція 10 %-ну іхтіолову мазь, а порожнину препуція промивати теп-

лим розчином калію перманганату 1 : 1000. При утворенні виразок

проводять їх кюретаж і змащують поверхню рани емульсією Виш-

невського чи сульфамідною пастою. Поряд з цим застосовують тка-

нинну терапію.

Постити —

запалення слизової оболонки препуція від звислої ча-

стини до поперечних складок (шийки препуція), яке може мати гос-

трий та хронічний перебіг, серозну-фібринозну та гнійну форми і

виявляється витіканням тягучого прозорого ексудату, що склеює

волоски навколо препуційного отвору, гіперемією та набуханням

слизової оболонки

—

при серозному поститі, десквамацією епітелію і

виділенням значної кількості фібриногену, що перетворюється на

фібрин, який відкладається у вигляді плівок, які важко знімаються

при серозно-фібринозній формі та витіканням гнійного ексудату і

сильною болісністю препуція

—

при гнійному поститі.

Виникненню поститів (баланопоститів) сприяють анатомічні осо-

бливості будови препуція. У бугая, наприклад, порожнина препуція

надто довга, вузька, статевий член під час сечовиділення іноді не

виводиться з препуція. Тому навіть незначні подразнення слизової

оболонки препуція призводять до її запалення, тим більше, що тут

постійно є різноманітна мікрофлора. Особливо велика кількість її

скупчується в дивертикулі слизової оболонки препуція у кнура. У

баранів-плідників виникненню баланопоститів певною мірою спри-

яє сезонний характер парування і скупчення в зв’язку з цим в їх

препуціях великої кількості смегми і з нею мікрофлори в період ста-

тевого спокою.

Для лікування користуються аерозольним компресором АН-1,

ПАІ-2, КН-3 чи просто апаратом Боброва з ємністю 0,2 – 0,5 л; після

максимального розправлення усіх складок препуція і підсушування

поверхні його слизової оболонки наносять на неї антисептичну при-