Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

131

готової продукції замовнику і т. ін. Доемісійний правовий режим

банкнот національної грошової одиниці України — гривні — вста

новлено внутрішніми інструкціями Держзнака і Банкнотної фаб-

рики Національного банку України, положення яких заслуговують

окремого аналізу в межах іншого дослідження. Бездокументарні

цінні папери і безготівкові гроші також подібні між собою за фор-

мою, а їх функціонування в цивільному обороті забезпечується за

допомогою здійснення передбачених законодавством і банківськи

ми правилами операцій з рахунками в бездокументарних цінних

паперах або безготівкових грошових коштах відповідно.

Таким чином, цінні папери і гроші завдяки інструменталь-

ному характеру їхньої правової природи мають як подібність,

так і відмінності, які в сукупності дають підстави констатувати

теоретичну необґрунтованість їх беззастережного законодавчого

віднесення (ст. 177 ЦК України) до різновидів речей. Ще більш

виразно юридична своєрідність правової природи цінних паперів

як об’єкта-інструмента виокремлюється при їх співвіднесенні

з рухомими речами.

1.1.5. Відмінності правової природи цінних

паперів і речей

Інструментальний характер правової природи цінних паперів

відрізняє їх від рухомих речей. Слід зазначити, що співвіднесен-

ню підлягають здебільшого документарні цінні папери і рухомі

речі як об’єкти речових прав (зокрема, права власності). Однак це

не виключає також врахування особливостей інструментальної

природи бездокументарних цінних паперів, можливість випуску

та обігу яких найбільш наочно її окреслює. Їх порівняння сто-

сується притаманних їм ознак і порядку правового регулювання

відносин, що виникають у сфері їх випуску та обігу. Ці відмінності

закладені правовим режимом цінних паперів і порядком правового

регулювання речових відносин. Загальновідомо, що регламентація

відносин власності у сфері обороту рухомих речей забезпечується

положеннями речового права. Для забезпечення правового регу-

лювання статичних відносин, що виникають з приводу більшості

речей, досить регламентаційного впливу положень речового права.

І тільки правове регулювання відносин стосовно окремих видів

132

рухомих речей (наприклад, індивідуальних засобів самозахисту,

мисливської зброї тощо) припускає необхідність застосування

додаткових положень, встановлених нормами спеціального законо-

давства. Положення речового права в загальному масиві норм, що

становлять регламентаційну основу механізму правового регулю-

вання емісійно-посвідчувальних відносин, відіграють важливу, але

все ж не завжди домінуючу роль. Цей висновок обумовлений тим,

що положення речового права є тільки частиною нормативного

масиву, що забезпечує правове регулювання таких відносин.

Правовий режим цінних паперів, на відміну від порядку пра-

вового регулювання відносин, що виникають з приводу більшості

речей, припускає віднесення до положень, що становлять їх нор-

мативну основу, поряд із нормами речового права і комплексу

нормативних приписів, установлених актами спеціального законо-

давства. При цьому регламентаційну основу механізму правового

регулювання емісійно-посвідчувальних відносин становитимуть

положення актів як загального, так і спеціального законодавства.

Приписи, у яких закріплюються особливості правових режимів

окремих видів і форм випуску цінних паперів, підлягають розгляду

як норми актів спеціального законодавства. Одна з особливостей

правового режиму цінних паперів полягає в тому, що через різно-

манітність їх видів складно визначити коло норм, котрі поширюють

свою дію на всю сукупність розглядуваних відносин. Це обумов-

лено тим, що встановлений для всіх різновидів обох можливих

форм випуску та обігу цінних паперів правовий режим припускає

використання для регламентування досліджуваних відносин по-

ложень речового, зобов’язального і спеціального законодавства.

Зокрема, коло загальних положень (положень речового права), що

поширювалися на всю їх сукупність, скоротилося із закріпленням

у цивільному законодавстві України можливості випуску та обігу

бездокументарних цінних паперів.

Порядок регулювання відносин у сфері випуску і обігу бездо-

кументарних цінних паперів має істотні особливості. Вони про-

являються в тому, що специфіка фіксації майнових прав шляхом

випуску цінних паперів у бездокументарній формі не завжди дає

змогу використовувати загальні, усталені, традиційні в розгляду-

ваній сфері правового регулювання законодавчі підходи. Норми,

положення яких стосуються бездокументарної форми випуску

133

досліджуваних об’єктів цивільних прав, органічно доповнюють

положення, що забезпечують загальний порядок правового регулю-

вання, встановлений для документарних цінних паперів. З урахуван-

ням зручності, практичності і заснованої на цьому перспективи їх

використання в цивільному обороті цінні папери, випущені в без-

документарній формі, порівняно з документарними, мають суттєві

переваги. Це враховано в «Основних напрямках розвитку фондо-

вого ринку в Україні у 2000 р.»

, затверджених Указом Президента

України від 30 жовтня 1999 р. № 1415/99. Положення зазначеного

нормативного акта встановлюють пріоритетність випуску бездоку-

ментарних цінних паперів. Документарна і бездокументарна форми

випуску цінних паперів є свідченням їх розмаїтості, гнучкості і

універсальності застосування як об’єкта-інструмента.

Визначені їх інструментальною правовою природою особли-

вості цінних паперів не дають підстав беззастережно відносити

їх до різновидів речей і повною мірою поширювати на них по-

ложення речового права. Разом з тим, було б необґрунтованим з

теоретичної і невиправданим з практичної точок зору заперечувати

можливість і необхідність їх використання в ході регламентації

емісійно-посвідчувальних відносин. Забезпечення ефективності

їх правового регулювання тоді набуло б характеру нездійсненного

завдання без використання приписів, встановлених нормами ре-

чового права. Юридична своєрідність цінних паперів обумовлює

необхідність вибіркового і зваженого підходу до вибору арсеналу

передбачених нормами речового права положень, що можуть бути

віднесені до нормативної основи досліджуваного механізму пра-

вового регулювання. Норми речового права, що поширюють свою

дію і на розглядувані відносини при безконфліктному їх розвитку,

а також у разі спору, підлягають врахуванню самими суб’єктами,

що беруть участь у них, або відповідним юрисдикційним органом,

який розглядає можливий спір. При цьому слід врахувати ступінь

урегульованості відносин, що підлягають регламентуванню, по-

ложення спеціального законодавства, особливості форми випуску

і обігу цінних паперів (документарна чи бездокументарна), сут-

ність відносин сторін та інші чинники.

Слід зазначити, що норми речового права з погляду їх регуля-

тивного впливу на абсолютні відносини (за участю необмеженого

Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – Ст. 2173.

134

кола осіб), що виникають з приводу більшості речей, об’єктивно

не можуть повною мірою враховувати їх специфіку. Тому особли-

вості правового режиму цінних паперів визначаються не тільки

положеннями речового і зобов’язального права, що забезпечу-

ють статику і динаміку досліджуваних відносин, але і нормами

зобов’язального права і спеціального законодавства, що регулює

їх випуск і обіг. Відносини з приводу речей також регулюються

нормами зобов’язального права. Однак за допомогою зазначених

норм забезпечується тільки динаміка (рух) речових правовідно-

син. При регулюванні відносин, пов’язаних із випуском і обігом

документарних цінних паперів, норми зобов’язального права ма-

ють більш широку сферу застосування. Стосовно цінних паперів

норми зобов’язального права не тільки забезпечують динаміку їх

функціонування в зобов’язальних правовідносинах, але й значною

мірою визначають особливості встановлення, реалізації, зміни і

припинення посвідчених ними майнових прав. Це обумовлено тим,

що майнове право, що становить зміст цінного папера, як правило,

включає й правоможності зобов’язального характеру. У разі коли

основний зміст цінних паперів становлять інші категорії майнових

прав (наприклад, речові — коносамент, просте і подвійне складське

свідоцтво або корпоративні — акція), управоможена особа все ж

таки набуває певних правоможностей, що мають зобов’язальний

характер. Наприклад, зобов’язальним є право вимоги видачі ван-

тажу в порту призначення (коносамент), повернення товарів, які

були предметом відносин по їх зберіганню, посвідчених склад-

ським свідоцтвом відповідного виду або виплати нарахованих

дивідендів (акція).

Суттєві відмінності інструментальної природи цінних паперів

і сутності рухомих речей постають при їх порівнянні як об’єктів

зовнішнього матеріального світу. Речі мають матеріально-речову

просторову форму і здатні задовольняти ті чи інші потреби людей

за рахунок використання їх природних корисних властивостей.

Цінні папери можуть і не набувати матеріально-речової просто-

рової форми (наприклад, за умови бездокументарної фіксації

майнових прав). Тоді вони забезпечують правовий інтерес до них

властивостями суто юридичного характеру — як об’єкт-інстру

мент закріплення, посвідчення і забезпечення безперешкодної

реалізації відповідного майнового права. На думку правників,

135

папір (документ) визнається цінним не з огляду на його природні

властивості, а тому, що він підтверджує право його володільця

на певні матеріальні блага (речі, гроші, дії третіх осіб, інші цінні

папери)

. Якщо речі завжди матеріальні, тобто характеризуються

фізичним існуванням у просторі-часі, то цінні папери можуть на-

бувати дематеріалізованої (бездокументарної) форми їх випуску

та обігу. При цьому вони підлягають віднесенню до матеріальних

об’єктів цивільних прав, оскільки й у цьому разі опосередковують

відносини, що виникають у майновій сфері, зберігаючи значення

об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав. Їх дематеріалі-

зована форма обумовлює і юридичну своєрідність депозитарних

емісійно-посвідчувальних правовідносин. Вони втрачають прита-

манні сфері застосування документарної форми випуску цінних па-

перів елементи речових відносин і набувають суто зобов’язального

характеру. Дематеріалізація цінних паперів виключає можливість

використання в ході забезпечення правового регулювання емісійно-

посвідчувальних відносин положень речового права. Оформлення

прав за цінним папером не за допомогою документарного цінного

папера, а з використанням здійсненого зберігачем облікового за-

пису не змінює, а навпаки, підкреслює інструментальну природу

досліджуваних об’єктів цивільних прав. І документарні, і бездоку-

ментарні цінні папери однаковою мірою є об’єктом-інструментом

встановлення і посвідчення відповідного майнового права, виник-

нення, здійснення і припинення якого неможливе без використання

в тому чи іншому аспекті паперового документа або облікового

запису відповідно. Ці особливості також ілюструють теоретичну

необґрунтованість беззастережного віднесення цінних паперів до

різновиду речей.

Характерна для цивільного права широта меж розсуду його

суб’єктів у виборі форм і механізмів встановлення цивільних від-

носин і варіантів поведінки має неоднаковий характер стосовно

цінних паперів і речей. Звуження меж розсуду суб’єктів цивільного

права можна помітити при розгляді загальної кількості окремих

видів цінних паперів і речей, участь яких у цивільному обороті є

потенційно можливою. Актами чинного цивільного законодавства

України визначені обмеження, що передбачають ступінь свобо-

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. А. С. Дов-

герта, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луць – К.: Істина, 2004. – С. 137.

136

ди участі (а іноді і саму таку можливість) у цивільному обороті

відносно деяких різновидів речей (як рухомих, так і нерухомих).

Раніше на вільні в обороті, обмежено оборотоздатні і вилучені із

цивільного обороту класифікувалися тільки речі

. Положеннями

ст. 178 ЦК України така класифікація закріплена щодо всіх видів

об’єктів цивільних прав. Однак при поширенні цих положень на

ті чи інші різновиди об’єктів цивільних прав слід пам’ятати про

їх правову природу. Зокрема, враховуючи такий аспект інструмен-

тального призначення документарних цінних паперів, як забезпе-

чення оборотоздатності посвідчених ними майнових прав, винят-

ковим повинне бути законодавче віднесення окремих їх видів до

об’єктів, обмежених у обороті або вилучених з нього. Винятком із

загального правила є обмежена оборотоздатність приватизаційних

цінних паперів. Обмеженість цінних паперів у цивільному обороті

нівелювала б їх інструментальне призначення — забезпечити

транзитивність посвідчених ними майнових прав. Вилученими з

цивільного обороту можуть бути тільки речі, право власності на

які можуть набувати окремі суб’єкти. Тому обмеження оборотоз-

датності і вилучення з цивільного обороту може мати місце лише

стосовно речей. Разом з тим, окремий документарний цінний па-

пір може бути вилучений із нього за умови його невідповідності

вимогам актів чинного цивільного законодавства України щодо

його форми або після виконання емітентом визначеного змістом

розглядуваних правовідносин зобов’язання. Деякі з них можуть

бути вилученими з цивільного обороту в разі їх підробки, необ-

хідності їх анулювання і заміни на документи іншого випуску, у

зв’язку з втратою здійсненності посвідчених ними майнових прав

(облігація товариства-банкрута) тощо. Таким чином, припинення

участі цінних паперів у цивільному обороті має індивідуальний

характер, визначається іншими чинниками і має інші правові

наслідки порівняно з нормативним вилученням з нього таких різ-

новидів речей, як військова зброя, бойові отруйні речовини й інші

об’єкти цивільних прав, використання яких за призначенням може

бути суспільно небезпечним і підлягає жорсткому контролю з боку

держави. Цінні папери, як об’єкт-інструмент забезпечення оборо-

тоздатності посвідчених ними майнових прав, є спеціально при-

Гражданское право: Учебник: В 3 т. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого:

3-е изд., перераб. и доп. – Т. 1. – С. 210.

137

стосованими для участі в цивільному обороті, що індивідуалізує

їх вилучення з нього або обмеження участі в ньому. Порівняльний

аналіз цінних паперів і речей також визначає суттєві відмінності

їх правової природи.

Цінні папери (в цьому разі йдеться перш за все про докумен-

тарну форму їх випуску) відрізняються від речей дуалізмом їх

правової природи, оскільки правовідносини, об’єктом яких вони є,

мають змішаний, речово-зобов’язальний характер. Права на рухомі

і нерухомі речі найчастіше виникають на підставі договорів або од-

носторонніх (наприклад, заповіт) правочинів. Права на речі завжди

виникають лише на підставі їх укладення, але ніколи цивілістичні

інструменти, що забезпечують їх виникнення, не набувають харак-

теру об’єктів цивільних прав. Це правило стосується як рухомих,

так і нерухомих речей. Щодо більшості рухомих речей сама річ

легітимує її фактичного володільця як власника. Адже правопоря-

док (основи якого у приватноправовій сфері закладені положен-

нями актів чинного цивільного законодавства України) виходить з

презумпції правомірності володіння суб’єктами цивільного права

більшістю рухомих речей, поки не доведено інше. Виняток із цього

основного правила становлять об’єкти нерухомості (включаючи

підприємство як цілісний майновий комплекс) і деякі обмежені в

обороті різновиди речей (наприклад, мисливська зброя), реалізація

прав на які інколи потребує необхідності їх посвідчення певними

документами. Зокрема, документи, зміст яких забезпечує легіти-

мацію власників нерухомості, називають правовстановлюючими.

Правовстановлюючі документи і документарні цінні папери мають

як спільні, так і відмінні риси, а тому підлягають порівнянню.

Об’єднує їх те, що вони є інструментом посвідчення відповідних

категорій майнових прав. Разом з тим, слід наголосити і на пев-

ній їх відмінності. По-перше, правовстановлюючі документи, на

відміну від документарних цінних паперів, не є оборотоздатними.

По-друге, кожна зміна власника відповідного об’єкта нерухомості

викликає необхідність оформлення нових правовстановлюючих до-

кументів, що для цінних паперів не характерно. Для документарних

цінних паперів, залежно від притаманного певному їх виду способу

легітимації управоможеної особи, законодавством встановлені

відповідні особливості фіксації факту зміни управоможеної особи

(наприклад, шляхом оформлення індосаменту). Таким чином, цінні

138

папери суттєво відрізняються не тільки від власне речей, але ма-

ють певну специфіку і відносно правовстановлюючих документів,

які посвідчують права на деякі їх різновиди. Прововстановлюючі

документи на об’єкти нерухомості також мають певний правовий

зв’язок з нерухомими речами, оскільки супроводжують їх з мо-

менту виникнення в цивільному обороті і до припинення прав на

них (наприклад, у разі знищення або знесення), але вони ніколи не

набувають правового значення оборотоздатного об’єкта-інструмен-

та їх посвідчення. Адже можливість купити, продати, подарувати,

обміняти, заповідати (наприклад, договір або односторонній пра-

вочин чи інший правовстановлюючий документ на нерухомість)

положеннями актів чинного цивільного законодавства України не

передбачена. На відміну від цінних паперів, правова природа речей

ніколи не характеризується їх тісним правовим зв’язком з правовим

засобом (наприклад, договір або односторонній правочин) забез-

печення виникнення і посвідчення прав на них. У цій площині, на

відміну від дуалізму (тобто подвійності) правової природи цінних

паперів, їх сутність завжди характеризується одинарністю.

Інструментальний характер правової природи цінних паперів

наочно ілюструється при аналізі їх споживчого призначення і цін-

ності порівняно з речами. Споживча цінність речей, що обумовлює

правовий інтерес до них учасників цивільних правовідносин, ви-

значається їх природними властивостями — фізичними, хімічними,

біологічними і т. ін. Тому до речей у цивільному праві відносять

існуючі у природі матеріальні предмети зовнішнього світу, що

залучені у сферу людської діяльності шляхом збирання її дарів і

були створені людьми в ході здійснення господарської, наукової та

інших видів діяльності. Споживча цінність речей заснована на їх

природних (фізичних) властивостях, що забезпечують задоволен-

ня тих чи інших потреб людей. З огляду на це речі можуть бути

повноцінними об’єктами речових прав, зокрема найбільш повного

з них — права власності. Адже їх правова природа дозволяє упра-

воможеній особі (власнику) здійснювати належні йому правові

можливості автономно, тобто без звернення до інших осіб (як у

зобов’язальних і досліджуваних відносинах). Специфіка права

власності на документарні цінні папери обумовлена їх інструмен-

тальною правовою природою і заслуговує на окремий розгляд.

139

Законодавче встановлення можливості набуття права власності

на цінний папір (випущений як у документарній, так і в бездоку-

ментарній формі) як правовий титул, що встановлює і підтверджує

надалі відповідне майнове право, є прикладом використання пра-

вових фікцій у правовому регулюванні емісійно-посвідчувальних

відносин. У методології права «правова фікція — це такий при

йом юридичної техніки, що проголошує вірним те, що таким не

є, причому робиться це свідомо. Хоча на перший погляд фікції

здаються не тільки безглуздими, але і суперечними основним со-

ціальним цінностям, насправді це не так. Це метод, за допомогою

якого право у найлегший спосіб досягає визначених припустимих

цілей»

. Документарний цінний папір, на відміну від речі, сам по

собі як матеріальний предмет (просторово-речова субстанція),

без врахування характеру й обсягу посвідченого ним майнового

права, не має ніякої цінності для учасників цивільного обороту.

Фікція речі, встановлена щодо документарного цінного папе-

ра — документа, що посвідчує майнове право, дає змогу додати

заснованим на його оформленні і емісії правовим зв’язкам рис

абсолютних правовідносин. Завдяки її встановленню всі суб’єкти

цивільного права як пасивно-зобов’язані учасники абсолютних

правовідносин повинні утримуватися від дій, що перешкоджають

власнику документарних цінних паперів здійснювати належні їм

правоможності. Механізм здійснення права володіння і розпоряд-

ження цінними паперами є автономним, практично збігається з

порядком реалізації аналогічних правоможностей стосовно речей,

а тому реалізується в межах абсолютних (речових) правовідносин.

Однак здійснення права користування документарним цінним па-

пером неможливе без звернення права вимоги до емітента, а тому

може бути реалізоване лише в межах відносних (зобов’язальних)

правовідносин. Засноване на фікції законодавче поширення на

документ (як правовий титул) права власності дає змогу використо-

вувати при регламентації досліджуваних відносин деякі положення

речового і зобов’язального права, характерні для впорядкування

соціально-правових зв’язків, що виникають у сфері обороту речей.

Наприклад, передача документарних цінних паперів у власність (як

і традиція речей) може бути предметом договорів купівлі-продажу,

Лукич Радомир. Методология права: Пер. с сербохорв. В. М. Кулистикова. – М.:

Прогресс, 1981. – С. 300.

140

міни і дарування, ренти, довічного утримання (догляду) тощо. Крім

того, враховуючи поширення на документарні цінні папери фікції

речі, а також їх індивідуально визначений характер, обумовлений

обов’язковістю позначення номера і серії їх сертифікатів, більшість

із них можуть бути предметом віндикації. Завдяки застосуванню

вказаного прийому юридичної техніки цінні папери усіх форм

випуску можуть передаватися в довірче управління, а також бути

об’єктом заставних і спадкових правовідносин. І. В. Жилінкова

визнає цінні папери особливим об’єктом права власності под

ружжя і цілком слушно зазначає, що це обумовлює особливості

здійснення ними правоможностей по володінню, користуванню

та розпорядженню ними

Міра можливої поведінки власника документарного цінного

папера визначається одночасно змістом права власності на до-

кумент і вираженими в його тексті правоможностями, що мають

здебільшого зобов’язальний характер. Виключення з цього правила

становлять цінні папери, змістом яких є комплекс різних за своєю

правовою природою (як речових, так і зобов’язальних) правомож-

ностей (наприклад, акція, коносамент і т. ін.). Право на папір (і в

документарних, і в бездокументарних цінних паперах) у відриві від

посвідченого цінним папером майнового права не має самостійно-

го правового значення. Це також є аргументом на користь розгляду

права власності на цінний папір (документ — об’єкт-інструмент

фіксації права, а не виключно предмет матеріального світу, як

будь-яка інша рухома річ) як приклад юридичних фікцій. Право

власності на цінний папір у цьому аспекті забезпечує реалізацію

комплексу майнових прав, заснованих на видачі документарного

цінного папера. У цьому ж можна вбачати й основну відмінність

грошей від речей, з тим лише застереженням, що гроші є публічно-

правовим фінансовим інструментом і виконують економіко-пра-

вове функціональне призначення в цивільному обороті — як засіб

забезпечення грошового обігу, платежів, розрахунків, накопичення,

а також загальний еквівалент — міра всіх мір.

Застосування юридичної фікції дає змогу поширити (не безпо-

середньо, а опосередковано) порядок правового регулювання абсо-

лютних відносин і на зобов’язальні (відносні) за своєю природою

Див.: Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. Х.: Ксилон,

2000. – С. 214–215.