Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

121

і цивілістиці зокрема є неприпустимим. Банківський депозит у

будь-якому із його можливих категоріальних значень не підля-

гає ототожненню з грошима. Останні з точки зору цивілістики

є різновидом матеріальних об’єктів цивільних прав, а банківсь-

кий депозит є різновидом кредитних відносин між вкладником і

банком, підставою виникнення яких може бути як договір, так і

цінний папір — депозитний сертифікат. Суттєва подібність між

певними категоріями цінних паперів і грошима дозволяє деяким

представникам економічної науки необґрунтовано ототожнювати

їх, розглядаючи категорію «гроші» у більш широкому значенні,

ніж це роблять правознавці. «Очевидно, що економісти і юристи

вкладають різний зміст у поняття «гроші»… Багато видів активів,

що включаються економістами в грошову масу (ліквідні акції, деякі

інші різновиди цінних паперів), цивільним правом розглядаються

як самостійні об’єкти регулювання», — зауважує з цього приводу

Л. А. Новосьолова

З подальшого дослідження особливостей виникнення правовід-

носин з приводу цінних паперів і грошей випливає висновок про

взаємну обумовленість їх інструментального походження і подаль-

шого розвитку. Не тільки гроші обумовили появу цінних паперів

у цивільному обороті, але й цінні папери відіграли певну роль в

еволюції грошей. Зокрема, паперові гроші, що стали звичними

для кредитно-грошових систем практично всіх сучасних держав

світу, з’явилися в цивільному обороті в результаті трансформації

металевих грошових знаків (монет, виготовлених із дорогоцін-

них або так званих монетарних металів) у папір. Конструювання

паперових грошей було обумовлене врахуванням переваг, які

забезпечувались у кредитно-грошовій сфері застосуванням таких

особливих об’єктів-інструментів, як векселі. Обмеженість сфери

функціонування векселів обумовила необхідність заміни приватної

гарантії платежу, вираженої в ньому, більш надійними засобами.

Розширення вексельного обігу вимагало заміни векселя засобом

обігу і платежу більш загальної значущості

. Це обумовило появу

такого різновиду паперових грошей, як банкноти або асигнації.

Банкноти (асигнації), як уже про це йшлося, визнаються пред-

ставниками економічної науки різновидом кредитних грошей. За

Новоселова Л. А. Денежные расчеты в предпринимательской деятельности. –

М.: ЮрИнфоР, 1996. – С. 7, 13.

Див.: Козлов Г. А. Теория денег и денежного обращения (капитализм). – С. 121.

122

своєю правовою природою вони (враховуючи їх сутність в момент

їх виникнення), так само як і вексель, не можуть визнаватися

грошима, оскільки поряд із виконанням функцій грошей мають

зобов’язальну природу. Стосовно банкнот і асигнацій остання

полягала в зобов’язанні банку, що їх випустив, через певний час

або за вимогою їх держателів обміняти їх на відповідну кількість

золотих монет

. Конструкція банкнот і асигнацій як первісного

різновиду грошей, що також посвідчували майнове боргове пра-

во і забезпечували високий ступінь його оборотоздатності, була

скопійована з цінних паперів на пред’явника, які виникли значно

раніше. Встановлений для них правовий режим, з точки зору їх

інструментальних особливостей, найбільш споріднений з поряд-

ком правового регулювання відносин, що виникають стосовно

рухомих речей. Адже цінні папери на пред’явника є об’єктом-інс-

трументом, застосування якого забезпечує передачу посвідчених

ними майнових прав шляхом простого вручення документа новому

правонабувачу. Слід зазначити, що з врахуванням характерної для

сьогодення відсутності обов’язку банківської установи, яка ви-

пустила банкноти (асигнації), обміняти їх на відповідну кількість

грошових знаків, виражених у золотих монетах, вони втратили

зобов’язальний характер і вказану подібність до цінних паперів

на пред’явника.

Визначення юридичної природи грошей та їх співвідношення

з цінними паперами й іншими матеріальними об’єктами цивіль-

них прав у цивілістиці характеризується наявністю різних під-

ходів. Одні автори обґрунтовано відстоюють суттєву юридичну

своєрідність грошей і розглядають їх як окрему категорію об’єктів

цивільних прав, інші — як різновид речей. Як слушно завважує

В. Вітрянський, «гроші є особливим об’єктом цивільних прав,

вони замінні, оскільки завжди є в наявності в майновому обороті,

вони не втрачають своїх властивостей у процесі використання в

майновому обороті, а навпаки, їм притаманне збільшення»

Ще більш дискусійною є проблема дослідження юридичної

природи безготівкових грошей та визначення їх співвідношення

з бездокументарними цінними паперами. Застосування безготів-

кових грошей як інструмента забезпечення платежів та розрахун-

Козлов Г. А. Теория денег и денежного обращения (капитализм). – С. 123–130.

Витрянский В. Проценты по денежному обязательству как форма ответствен-

ности // Хозяйство и право. – 1997. – № 8. – С. 72.

123

ків полягає у відкритті та веденні банківських рахунків, на яких

вони повинні враховуватися як універсальні вартісно-еквівалент-

ні грошові одиниці. Це обумовлює уникнення від застосування

готівкових грошових знаків у вигляді паперових купюр і монет.

Слід навести прямо протилежні точки зору стосовно вказаної

проблематики, висловлені у ході дискусії, що розгорнулася серед

російських цивілістів. Зокрема, Д. Потяркін висловив думку сто-

совно можливості розглядати безготівкові гроші як об’єкти речових

прав

. К. Трофимов, навпаки, цілком заперечує речову природу

безготівкових грошей

. З його думкою слід погодитися, оскільки

вона є найбільш обґрунтованою. Цілком доречно заперечує мож-

ливість встановлення права власності (як основного речового пра-

ва) на безготівкові гроші і В. А. Бєлов

. Л. Г. Єфимова обґрунтовує

можливість визнання безготівкових грошей юридичною фікцією

готівкових грошей

. М. В. Антокольська розглядає гроші як речі,

але все ж таки відзначає їх особливе значення в обороті як загаль-

ного еквівалента і засобу платежу. «З одного боку, — розмірковує

вона, — вони являють собою речі… однак їх особливе значення в

обороті визначається тим, що вони виконують функцію загально-

го еквівалента і можуть бути використані як універсальний засіб

платежу»

. Такі погляди свідчать про інструментальну значущість

грошей і їх спорідненість у цьому аспекті з цінними паперами.

У пошуках шляхів вирішення цієї проблеми слід звернути-

ся до аналізу міркувань відомих цивілістів, які започаткували її

дослідження. Зокрема, П. Цитович як різновид речей розглядав

гроші, виражені в золотій монеті. «Гроші не знаки, не мітки, не

розрахункові марки, а речі, — це рухомість, цінна своєю власною

цінністю, цінна через той матеріал, із якого вона зроблена», — за

значав він

. П. Цитовичу належить також пріоритет у встановленні

Див.: Потяркин Д. Безналичные деньги – имущество? // Хозяйство и право. –

1997. – № 3. – С. 136.

Див.: Трофимов К. Безналичные деньги. Есть ли они в природе? // Хозяйство и

право. – 1997. – № 3. – С. 19–28.

Див.: Белов В. А. Юридическая природа «бездокументарных ценных бумаг» и

«безналичных денежных средств» // Рынок ценных бумаг. – 1997. – № 5, 6.

Див.: Ефимова Л. Г. Правовые проблемы безналичных денег // Хозяйство и

право. – 1997. – № 1, 2.

Гражданское право: Учебник / Под ред. А. Г. Калпина. – М.: Юристъ, 1997. – Ч. 1. –

С. 117.

Цитович П. П. Деньги в области гражданского права. – Х.: Унив. тип., 1873. –

С. 29.

124

однієї з найбільш істотних відмінностей цінних паперів і грошей.

Він писав, що емітент цінного папера, видаючи його, тим самим

«тільки документує борг, що робиться або вже зроблений ним

(а не погашає його, як паперові гроші), або, навпаки, той, хто при-

ймає той чи інший папір, має на увазі придбати вимогу, придбати

боржника, стати кредитором»

. Речовий характер грошей (фор-

мою вираження яких були золоті монети) він вбачав у цінності

насамперед дорогоцінного металу (золота або срібла), із якого

вони раніше карбувались. Адже навіть із втратою ними інстру-

ментального значення як законного платіжного засобу їх речовий

характер і цінність у цивільному обороті будуть забезпечуватись

тим, що вони виготовлені із дорогоцінного металу, фізичні влас-

тивості якого можна використати іншим чином (переплавити і

виготовити ювелірні прикраси). Із заміною більшістю країн світу

грошових знаків у вигляді монет, виготовлених із монетарних

металів, на паперові гроші відпали всі підстави відносити останні

до різновидів речей. З моменту придбання готівковими грошима

форми паперових грошових знаків вони втратили речовий характер

і набули подібності до цінних паперів. Тому доцільно говорити

про поширення на гроші правового режиму речей, але недоречно

беззастережно відносити їх до різновидів останніх. Це міркування

також дає підстави твердити про подібність між інструментальною

правовою природою цінних паперів і грошей.

Виходячи з поширення на гроші і цінні папери правового ре-

жиму матеріальних об’єктів цивільних прав, в одному з аспектів

вони можуть розглядатися як майнові блага, що мають споживчу

привабливість. На відміну від рухомих речей, стосовно грошей

і цінних паперів вона визначається не їх якостями як предметів

матеріального світу, а іншими (інструментальними) чинниками.

Їх фізичні властивості (поліграфічне виконання, зносостійкість,

наявність засобів захисту від підробки і т. ін.) мають лише віднос-

не значення. Споживча привабливість грошей визначена їхньою

інструментальною правовою природою і полягає в можливості їх

використання як загального еквівалента, міри вартості речей (то-

варів), робіт, послуг, а також інших матеріальних і нематеріальних

благ. Інструментальна значущість грошей у цивільному обороті

знаходить прояв у визначенні їх споживчої цінності не кількістю

купюр, а врахуванням посвідчених ними умовних грошових оди-

Цитович П. П. Деньги в области гражданского права. – Х.: Унив. тип., 1873. – С. 52.

125

ниць, що становлять їх номінал. Споживча привабливість цінних

паперів у першу чергу визначається змістом і обсягом посвідчених

ними майнових прав, а також їх номінальною вартістю (для деяких

їх різновидів). Остання визначає орієнтовну вартість цінного па-

пера при його відчуженні, оскільки ціна його продажу (особливо

при котируванні на фондовій біржі) може бути як вищою, так і

нижчою за його номінал.

Гроші є інструментом посвідчення (носієм) вартості як еконо-

мічної міри цінності всіх суспільних благ у широкому розумінні.

Як об’єкт-інструмент посвідчення (фіксації у спеціальній, загаль-

новизнаній термінології) цінні папери також є «носієм» відповід-

ного майнового права. Адже споживча цінність кожного окремо-

го їх різновиду і обумовлений нею правовий інтерес суб’єктів

цивільного права визначаються характером і обсягом майнового

права, із здійсненням і припиненням якого вони втрачають правове

значення матеріальних об’єктів цивільних прав у загальноприйня-

тому розумінні. Цінність паперових грошових знаків визначається

їх можливістю забезпечення припинення будь-якого зобов’язання

(яке може мати як грошовий, так і майновий або немайновий харак-

тер). Разом з тим, належне виконання і припинення відповідного

зобов’язання шляхом передачі грошей не призводить до втрати

ними правового значення матеріальних об’єктів цивільних прав. Ці

особливості грошей і цінних паперів (які полягають як у спільних

рисах, так і у відмінностях) відрізняють їх від речей, цінність яких

визначається їх споживчими властивостями і визначеним ними їх

призначенням у цивільному обороті.

Особливості цінних паперів і грошей полягають також у тому,

що їх емісія є прерогативою визначених у законодавстві суб’єктів.

Емісія грошових знаків на території України має суто публічний

характер і здійснюється державою в особі Національного банку

України. Емісія цінних паперів має приватноправовий характер, а

коло суб’єктів цивільного права, що можуть мати статус емітентів,

значно ширше. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про цінні папери

і фондовий ринок», емітентом цінних паперів є особа, яка бере на

себе відповідні зобов’язання. Слід зазначити, що законодавство

більшості країн світу визначає певні обмеження сфери участі фі-

зичних осіб в емісійній діяльності (зокрема, вони не можуть бути

емітентами цінних паперів масових емісій). В усіх економічно

126

розвинутих країнах фізичні особи зазвичай є найбільш активною

частиною інвесторів, які вкладають грошові кошти в цінні папери,

а емітентами виступають украй рідко.

Споживча вартість і привабливість цінних паперів і грошей

визначаються не тільки їх інструментальними, але й економічними

характеристиками, однією з яких є їхня вартість. Основним еконо-

мічним показником вартості цінних паперів і грошей, допущених

до котирування на фондовій або міжбанківській валютній біржах,

відповідно є їх курс. Курс гривні щодо найбільш стабільних (кон-

вертованих) валют світу визначається на міжбанківській валютній

біржі і залежить від багатьох як економічних, так і політичних

чинників. Курс (або курсова вартість) цінних паперів відповідного

емітента є одним із показників стабільності економічного станови-

ща їх емітента і визначається в разі їх допущення до котирування

на фондовій біржі. Слід зазначити, що під впливом дії об’єктивних

чинників економіко-політичного характеру курсові характеристики

як цінних паперів, так і грошей можуть коливатись, змінюючись у

той чи інший бік. Такі коливання є небажаними як у сфері обігу

цінних паперів, так і у фінансовій сфері. У цьому аспекті купівельна

і конвертаційна спроможність, а відтак і визначена ними споживча

привабливість національної валюти значною мірою залежать від її

курсу стосовно найбільш стабільних (вільно конвертованих) валют

світу. Споживча привабливість цінних паперів є не менш залежною

від курсу національної грошової одиниці щодо основних валют

світу у зв’язку з вираженням їх номінальної вартості в національній

валюті і обов’язку оплати в ній більшості їх видів. Як економіко-пра-

вовий показник споживчої привабливості цінних паперів певну роль

відіграє визначений для них котирувальний курс на фондовій біржі.

Однак сфера його застосування в цих правовідносинах значно вуж-

ча, ніж у відносинах, об’єктом яких є гроші. Курсова вартість (або

курс) поряд із ліквідністю, прибутковістю, стабільністю, надійністю

цінних паперів як інвестиційного товару, як правило, є одним із ас-

пектів економіко-правової характеристики фондових інструментів,

що підлягають котируванню на фондовій біржі.

Особливості правового режиму грошей визначаються загаль-

ною емісійно-грошовою політикою держави. Гроші підлягають

розгляду не тільки як економічний, але і як політико-правовий

інструмент. В останньому наведеному аспекті вони є одним з ат-

127

рибутів незалежності й інструментом забезпечення економічної

безпеки і фінансової самостійності України. Відповідно до поло-

жень ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є

гривня. Ступінь важливості забезпечення стабільності грошового

обігу не тільки в економічному, але й у політико-правовому аспекті

обумовлює особливі форми нормотворчої і контрольної діяльності

держави в цій сфері. Поряд із забезпеченням правового регулю-

вання відносин, пов’язаних із випуском і обігом грошової одиниці

України, чинне законодавство передбачає можливість особливого

державного контролю за випуском і обігом гривні. Відповідно до

положень ст. 100 Конституції України Рада Національного банку

України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та

здійснює контроль за її проведенням. Правовий режим гривні як

грошової одиниці України припускає не тільки конституційне вста-

новлення її найменування і закріплення обов’язку по забезпеченню

її стабільності за Національним банком нашої держави, але й забез-

печенню правового регулювання відносин, що виникають у сфері

їх випуску і обігу, положеннями інших законів і підзаконних актів,

детальний розгляд яких виходить за межі цього дослідження.

Споживча привабливість цінного папера має інструментальний

характер, оскільки залежить від змісту, обсягу і здійсненності по-

свідченого ними майнового права. Не слід ігнорувати і її залеж-

ність від економічних показників підприємницької (фінансово-гос-

подарської) діяльності емітента (акції), його платоспроможності

(боргові цінні папери) та інших чинників. Емітенту належить право

встановити номінальну вартість цінного папера, а також зміст і

обсяг посвідчених ними майнових прав. Так, зокрема, емітенту,

наприклад відповідному господарському товариству, належить

право при формуванні умов випуску та обігу цінних паперів (на-

приклад, облігацій) визначити розмір їх номінальної вартості і їх

кількість, сукупна ціна яких становить загальний обсяг боргу. Для

більшості документарних цінних паперів характерним є виражен-

ня їх номінальної вартості в тексті віддрукованого друкарським

способом, а також юридично і технічно захищеного від підробки

документа. Бездокументарні цінні папери і безготівкові грошові

кошти враховуються на спеціальних рахунках, що також наочно

ілюструє їхню подібність за формами інструментального забезпе-

чення їх обігу.

128

І цінні папери, і гроші підлягають порівнянню з урахуванням

їх товарного характеру, обумовленого інструментальною значу-

щістю. У економічній літературі гроші визначаються як «будь-

який товар, що функціонує як засіб обігу, рахункова одиниця і

засіб зберігання вартості»

. Це зауваження відомого західного

вченого-економіста дає підстави говорити про їх подібність до

цінних паперів. В одному з аспектів цінні папери являють собою

об’єкт-інструмент (різновид правових засобів), що забезпечує

функціонування різноманітних сфер цивільних відносин, висту-

паючи як товар, оскільки мають грошову оцінку і беруть участь у

цивільному обороті. Товарний характер і різноманітність окремих

видів цінних паперів уможливлюють їх застосування не тільки в

галузі кредитно-розрахункових відносин, але й в інших сферах,

наприклад у сфері великого товарного обороту (коносамент),

встановленні відповідних зобов’язань на майбутнє (похідні цінні

папери) і т. ін.

Цінні папери, що посвідчують грошові майнові права, і гроші

з інструментальної точки зору підлягають розгляду не тільки як

засоби платежів і розрахунків. Гроші і вказані різновиди цінних

паперів учені-економісти визначають як інструменти забезпечення

функціонування будь-якої грошової системи. Національна своєрід-

ність соціально-економічного розвитку різних країн історично

обумовила появу багатьох різновидів грошових систем. Поняття

«грошова система» має інтернаціональний характер і визначається

З. В. Атласом як урегульоване загальнодержавними законами єди-

не для всієї країни улаштовування грошового обігу. У структурі

грошової системи він вирізняє два елементи. «Це, по-перше, ре-

гулювання державою безготівкового платіжного обороту — век

сельного, чекового і жирообороту за банківськими рахунками,

по-друге, фіксація державою валютного курсу національної гро-

шової одиниці і порядку обміну національної валюти на золото та

іноземну валюту і навпаки»

. Таким чином, деякі відомі сучасному

цивільному обороту України види цінних паперів (наприклад, век-

сель і чек) використовуються як об’єкт-інструмент забезпечення

функціонування грошової системи України. Це також ілюструє

подібність між інструментальною правовою природою цінних

паперів і грошей. Однак розглянуте призначення цінних паперів

Харрис Л. Денежная теория. – С. 75.

Атлас З. В. Социалистическая денежная система. – М.: Финансы, 1969. – С. 7.

129

цим не вичерпується, оскільки різноманіття відомих цивільному

обороту окремих їх різновидів обумовлює більш широку сферу

їхнього застосування.

Гроші, що становлять основу грошової системи будь-якої дер-

жави, і в історичному аспекті, і з погляду аналізу особливостей

емітованих у різних країнах валют характеризуються не тільки

різноманітністю їх форми і змісту, але й особливостями правового

регулювання їх емісії і обігу. Водночас слід зазначити, що деякі

вільно конвертовані іноземні валюти (наприклад, долари, євро)

виконують функцію світових грошей і широко використовують-

ся при розрахунках як у готівковій, так і в безготівковій формі.

При порівнянні грошей і цінних паперів, номінованих у вільно

конвертованій валюті, слід наголосити на тенденції до уніфікації

в загальносвітовому масштабі форми і змісту деяких видів ос-

танніх, а також основних положень національних законодавств

більшості країн світу, що забезпечують правове регулювання їх

випуску і обігу. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого

1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного

контролю»

валютними цінностями визначає як іноземну валюту,

так і цінні папери та платіжні документи, виражені (номіновані)

в іноземній валюті. Його положення враховують характерну для

сучасних правових систем світу тенденцію уніфікації їх національ-

ними законодавствами правових підвалин використання платіжних

інструментів, що забезпечують міжнародні платежі і розрахунки.

Вказана тенденція викликана міжнародною економічною коопе-

рацією і необхідністю забезпечення здійснення розрахунків між

суб’єктами, що вступають у міжнародні торговельні відносини, які

виходять за межі сфери правового регулювання, забезпечуваного

положеннями національного законодавства відповідної країни.

Окремі різновиди цінних паперів є об’єктом-інструментом здій-

снення розрахунків у сфері відносин, що становлять предмет як

міжнародного публічного, так і міжнародного приватного права.

У сфері міжнародно-правових відносин окремі види цінних па-

перів (наприклад, валютні облігації) можуть слугувати об’єктом-

інструментом забезпечення оформлення міждержавних кредитних

правовідносин. За допомогою цінних паперів, що емітуються

державою і є підставою виникнення її міжнародних фінансових

Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

130

зобов’язань, можуть установлюватися боргові зобов’язання Укра-

їни перед міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

Зокрема, кредити Міжнародного валютного фонду оформляються

видачею Україною державних облігацій, номінованих в іноземній

валюті. Уніфікація положень національних правових систем, що

регулюють відносини в сфері випуску і обігу цінних паперів, за-

безпечується прийняттям на міжнародному рівні і ратифікацією

зацікавленими країнами відповідних конвенцій. Норми національ-

ного законодавства про цінні папери країн — учасниць зазначе

них міжнародно-правових правочинів підлягають приведенню у

відповідність із положеннями даних конвенцій. Прикладом цього

можуть бути конвенції з вексельного і чекового права. Нормативно-

правовим актом, у якому були закріплені домовленості, досягнуті

при підписанні зазначених конвенцій, є Уніфікований закон про

переказний і простий вексель і Уніфікований закон про чеки (До-

даток № 1 до Женевської конвенції, що встановлює Уніфікований

закон про чеки)

Цінні папери і гроші мають також інструментальну подібність

за формою їх випуску та обігу. Вони можуть набувати докумен-

тарної (готівкової) і бездокументарної (безготівкової) форми їх

випуску та обігу відповідно. Цінні папери і гроші, що емітуються

в документарній (готівковій) формі, відповідно виготовляються на

паперових носіях. Законодавством України встановлено особливий

порядок правового регулювання відносин, пов’язаних із виготов

ленням і використанням як бланків цінних паперів, так і банкнот

національної грошової одиниці України — гривні до моменту їх

емісії. Зокрема, правовий режим бланків цінних паперів до момен-

ту їх емісії визначений Правилами виготовлення бланків цінних

паперів і документів суворої звітності, затвердженими наказами по

Міністерству фінансів України, Службі безпеки України і Мініс-

терству внутрішніх справ України від 25, 15, 24 листопада 1993 р.

№ 98, 118 і 740

відповідно. Зазначені Правила містять детальні

інструктивні вказівки щодо проектування бланків, реєстрації Держ-

знаком замовлення, його поліграфічного виконання, утилізації від-

ходів виробництва, обліку, упаковування, зберігання, відправлення

Неофіційний переклад див.: Базарова Т. П. Чек. – М.: Изд-во АО «Консалт бан-

кир», 1993. – С. 128.

Банківська справа в Україні: Законодавчі і нормативні акти / За заг. ред. В. А. Ющен-

ка: В 4 т. – К.: Ін Юре, 1998. – Т. 3. – С. 8(н) 1.