Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

141

правовідносини, що складаються між емітентом і власником цін-

ного папера. Крім того, завдяки встановленому законодавством тіс-

ному правовому зв’язку посвідченого цінним папером майнового

права і власне документа як об’єкта речових прав власник набуває

цілого ряду додаткових переваг, не характерних для зобов’язальних

відносин. Їх реалізація забезпечується характерним тільки для до-

сліджуваного механізму специфічним набором прийомів і способів

правового регулювання, закріплених положеннями речового, зобо-

в’язального права і спеціального законодавства про цінні папери,

органічно поєднаних у межах їх єдиного правового режиму. Він,

зокрема, відрізняється від порядку правового регулювання майно-

вих прав, закріпленого загальними положеннями зобов’язального

права. Враховуючи специфіку їх правових режимів, слід розрізняти

правову природу цінних паперів і власне майнових прав, що, не-

зважаючи на змістовну спорідненість, співвідносяться як окремі

різновиди матеріальних об’єктів цивільних прав. У цьому аспекті

слід завважити необґрунтованість висловлених у цивілістиці про-

позицій стосовно ототожнення цінних паперів і майнових прав

Значення правового режиму цінних паперів полягає в нормативно-

му закріпленні тісної правової залежності їх змісту і форми (права

і документа), що визначає цілу низку характерних правових ознак,

які впливають і на специфіку реалізації виражених у них майнових

прав. Йдеться про їхню оборотоздатність, автономність прав влас-

ників цінних паперів, більш оптимальний, ніж у зобов’язальних

правовідносинах, порядок розподілу фінансових (або інших майно-

вих) ризиків, а також застосування способів захисту, характерних

для абсолютних правовідносин (наприклад, віндикації), і т. ін.

Беручи до уваги притаманні їм властивості, цінні папери мають

перш за все інструментальну цінність. Її не може переважити навіть

врахування фізичних якостей самого паперового документа — якості

поліграфічного виконання і застосування технічних способів захисту

від підробки, а також витраченої на їх виготовлення праці. «Папір сам

по собі не має цінності (окрім, звісно, матеріалу); робиться ж цінним

лише завдяки тому праву, вираженням якого він є»

, — зазначав з

цього приводу Н. Й. Нерсесов. Інструментальна цінність цінних

Див.: Карагусов Ф. С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских

прав // Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – С. 20.

Нерсесов Н. О. О бумагах на предъявителя с точки зрения гражданского права. –

С. 140.

142

паперів, що викликає споживчий і обумовлений ним правовий

інтерес до них учасників цивільних правовідносин, визначається

характером, змістом, умовами реалізації й іншими правовими ха-

рактеристиками посвідченого ними майнового права. У цьому кон-

тексті слушними видаються зауваження П. М. Рабіновича стосовно

інструментально-позначальної, сигніфікативної, орієнтаційної

цінності права. «Для відображення цінностей у законодавстві може

використовуватися описова (дескриптивна) форма викладу — це

має місце зазвичай у преамбулах законів. Проте основною формою

вираження цінностей у праві слугують прескриптивні, деонтичні

судження. Так, у вигляді обов’язків фіксуються вчинки, котрі мають

цінність для відповідних (управоможених) суб’єктів, для держави.

У вигляді ж прав подається опис вчинків, які здатні дати користь

носіям цих прав та іншим суб’єктам»

Значно різняться також моменти початкового виникнення пра-

ва власності на документарний цінний папір і річ. Первісним

власником речі може бути або збирач (у широкому розумінні)

відповідних дарів природи, або виробник матеріальних благ. При-

чому первісний власник речі може відразу ж використовувати її за

прямим господарським або споживчим призначенням з урахуван-

ням притаманних їй фізичних або інших властивостей, автономно

здійснюючи всі три класичні правоможності власника, не беручи

до уваги погляди щодо визнання цього переліку вичерпним або

невичерпним

Механізм встановлення права власності на документарний

цінний папір має суттєві відмінності. Так, бланки сертифікатів

цінних паперів в Україні виготовляються на спеціалізованих полі-

графічних підприємствах із дотриманням особливого режиму їх

виготовлення. У цей момент право власності поширюється на ці

бланки, але не на документарні цінні папери як об’єкт цивільних

прав. Для поширення на бланк сертифіката правового режиму цін-

ного папера потрібне ще його заповнення емітентом з урахуванням

Рабінович П. М. Інструментальна цінність об’єктивного юридичного права //

Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). — С. 12–13.

З цього приводу в правовій літературі зазначається, що «найповніший перелік

правоможностей включав би права на використання речі, її споживання, руйнування,

видозміну, поліпшення, управління, продаж, дарування, заповіт, здачу в оренду, на-

дання під заставу, одержання доходу й ін.» (див.:

Домашенко М. В., Рубаник В. Є.

Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулюван-

ня відносин власності в Україні. – Х.: Факт, 2002. – С. 61).

143

нормативних вимог щодо надання їм встановленої законодавством

форми, дотримання необхідних реквізитів і передбачених законом

інших формальних процедурних аспектів порядку їх емісії. Емі-

тент, який на законній підставі набув бланк сертифіката цінного

папера, після його заповнення і до моменту випуску в обіг є його

власником. Але емітент документарного цінного папера як його

власник ніколи не може бути суб’єктом посвідченого документом

майнового права. Здійснити це право (як правило, зобов’язальне

або з елементами зобов’язання) може будь-яка управоможена

особа, крім боржника-емітента. Зобов’язання в цьому разі ще не

виникло, але навіть якщо допустити зворотне (маючи на увазі

наявність зобов’язальних елементів досліджуваних правовід-

носин), то збіг боржника і кредитора в одній особі є безумов-

ною підставою припинення зобов’язання відповідно до положень

ст. 606 ЦК України. Право володіння, користування і розпоряд-

ження цінним папером можуть здійснити тільки перший і наступні

набувачі речових прав на документ. Тобто повноцінним об’єктом

права власності цінний папір стає не з моменту його оформлення

емітентом, а тільки з моменту його емісії — випуску в обіг шля

хом передачі першому набувачу прав на нього. Зазначені аспекти

інструментальної природи цінних паперів також визначають їх

суттєві відмінності від речей.

Документарні цінні папери відрізняються від речей також тим,

що з їх фізичною загибеллю не завжди припиняється комплекс прав

їх власників. Із фізичною загибеллю речі її існування як об’єкт

цивільних прав завжди припиняється. Цей висновок поширюється

як на індивідуально-визначені, так і на родові речі. Адже родові

речі в момент їх передачі за відповідним правочином індивіду-

алізуються і переходять до розряду індивідуально-визначених.

У разі їх загибелі або псування за винним у цьому боржником

може зберегтися обов’язок виконати зобов’язання в натурі, однак

предметом цього зобов’язання будуть не ті самі речі, а рівна їх

кількість того ж роду і якості. Фізична загибель і юридично неза-

мінних, і замінних речей призводить до припинення речових прав

на них. Загибель цінних паперів не є безумовною підставою для

припинення виражених у них прав. Хоча через тісний правовий

зв’язок між правом і бланком сертифіката в документарних цінних

паперах втрата документа може іноді ускладнити або спричинити

144

неможливість передачі чи здійснення посвідченого ним майнового

права. Однак у більшості випадків права за цінними паперами до-

кументарної форми випуску обігу при загибелі документів віднов-

лювані. Зокрема, положення Цивільного процесуального кодексу

України передбачають можливість відновлення втрачених цінних

паперів на пред’явника шляхом визивного провадження

. Можуть

бути відновлені також права володільців іменних і ордерних цінних

паперів. Відновлення прав за ними здійснюється шляхом видачі

емітентом власнику втраченого документарного цінного папера

його дубліката за умови доказу наявності права останнього на

документ, що вибув із його володіння.

Отже, правова природа цінних паперів (враховуючи її інстру-

ментальний характер) і речей, а також режими правового регу-

лювання відносин, що складаються з їх приводу, мають істотні

розходження. Виходячи з цього, нормативно визначений підхід

щодо віднесення цінних паперів (і грошей) до різновидів речей

є теоретично необґрунтованим. Таким чином, інструментальна

сутність цінних паперів виокремлює їх з-поміж інших різно-

видів матеріальних об’єктів цивільних прав. Кожен із них має

відмінну від інших правову природу, яка обумовлює специфіку

його положення в механізмі правового регулювання майнових

відносин. Речі мають у його структурі лише «пасивний» стан

(об’єкт речових правовідносин). Цінні папери, не втрачаючи

значення об’єкта емісійно-посвідчувальних відносин, додатково

виконують у механізмі їх правового регулювання інструмен-

тальне призначення як різновид ненормативних регуляторів.

У цій площині вони постають як об’єкт-інструмент, у якому

втілюються законодавчо визначені модельні схеми побудови

окремих категорій майнових прав. Розглянемо специфіку цінних

паперів у цій площині.

Див.: Гражданский процесс: Учебник / Под ред. проф. В. В. Комарова. – Х.: ООО

«Одиссей», 2001. – С. 448–453; Светличная Г. А. Подготовка к судебному разбиратель-

ству дел вызывного производства (о восстановлении прав на утраченные ценные бу-

маги на предъявителя) // Проблеми провадження правових реформ в Україні; Збірник

наукових праць. – Х.: Нац. юрид. ак. України, 1996. – С. 53–59;

Яроцкий В. Л. Некото-

рые проблемы совершенствования нынешнего акционерного законодательства: Крат-

кие тезисы докладов и научных сообщений межрегиональной конференции молодых

ученых и соискателей. – Х., 1991. – С. 50–51.

145

1.2. Цінні папери як об’єкт-інструмент

моделювання майнових прав

1.2.1. Цінні папери у значенні базової

цивілістичної конструкції

Проблема розгляду цінних паперів з урахуванням їх інструмен-

тальної ролі в механізмах виникнення і подальшого здійснення

посвідчених ними майнових прав хоча і без наголосу на цьому їх

значенні, але розглядалась у цивілістичній літературі і є предметом

дискусії. Зокрема, Д. В. Мурзін аналізує цінні папери як юридичні

конструкції цивільного права

. Він акцентує увагу на усталено-

му комплексі правовідносин, у якому побудова прав, обов’язків,

відповідальності їх учасників моделюється за чітко визначеною

схемою, у зв’язку з чим збереження за такою конструкцією об’єкта

цивільних прав найменування «цінні папери» є принциповим

. Се-

ред вітчизняних правників юридичними конструкціями визначає

цінні папери Л. В. Панова

. Разом з тим, у цивілістичній літературі

висловлені заперечення такого бачення їх природи. «Навряд чи їх

(цінні папери. —

В. Я.) можна вважати конструкціями і тим більше

тими чи іншими специфічними елементами юридичної техніки»

Заперечує таку можливість і О. Мозгова

. Наявність у цивілістич-

ній літературі прямо протилежних точок зору, пов’язаних із ви-

світленням розглядуваної проблематики, обумовлює необхідність

зупинитися на ній докладніше.

Юридичні конструкції досліджувались правознавцями в галузі

інструментальної теорії права. Зокрема, Н. Н. Тарасов вважає, що

«з точки зору власного змісту права саме юридичні конструкції

Див.: Мурзин Д. В. Ценные бумаги как юридические конструкции гражданского

права: Дис… канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2001. – С. 13.

Див.: Мурзин Д. В. Бестелесные вещи // Цивилистические записки: Межвуз. сб.

научн. труд: К 80-летию С. С. Алексеева. – М.: Статут; Екатеринбург: Ин-т частного

права, 2004. – Вып. 3. – С. 349.

Див.: Панова Л. В. Место ценных бумаг в системе объектов гражданских прав

(постановка проблемы) // Нові Господарський і Цивільний кодекси України та проб-

леми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару: Ч. 1. (м. Харків, 23 квіт.

2003 р.) / Уклад.: М. І. Панов, В. І. Борисова, В. Л. Яроцький та ін. – С. 132.

Ценные бумаги как объект гражданского права: Учеб. пособие для вузов / Коршу-

нов Н. М., Митрошина М. В., Эриашвили Н. Д. – М.: ЮНИТИ: Закон и право, 2000. –

С. 29.

Див.: Мозговая О. Еще раз о юридической природе ценных бумаг // Підприєм-

ництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 27.

146

можуть розглядатися як найбільш стабільні («надсоціальні» і в

цьому сенсі культурні) одиниці права»

. С. С. Алексєєв розглядає

юридичні конструкції як такі «елементи техніки, що через закони

привносяться вмілими правознавцями в рутинну матерію права, що

нібито існує без якихось “конструкцій”»

. При цьому він визначає

їх у такий спосіб: «Юридична конструкція — це своєрідна модель

на побудова прав, обов’язків, відповідальності, їх типові схеми, в

які втілюється “юридичний матеріал”»

. Саме в такому розрізі (як

елементи юридичної техніки і типові модельні схеми побудови

прав, обов’язків і відповідальності) вони, як загальнотеоретична

категорія, підлягають екстраполяції у сферу приватноправових

відносин взагалі і досліджуваних зокрема.

Юридичні конструкції виникають у результаті нормативного

моделювання. Суб’єктом нормативного моделювання може бути

не лише Верховна Рада України (як законодавець — тобто вищий

законодавчий орган). Його здійснюють шляхом прийняття в межах

їх компетенції відповідних узгоджених комплексів нормативних

положень і інші державні інституції — Кабінет Міністрів Украї

ни, міністерство фінансів, Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку та інші державні органи. Цей вид нормативного

моделювання слід термінологічно визначити як відомче норматив-

не моделювання. Відповідно моделювання розглядуваних типових

модельних схем, здійснюване вищим законодавчим органом на

рівні законів України, для їх термінологічного розмежування,

слід називати законодавчим нормативним моделюванням. Спів-

відношення законодавчого і відомчого моделювання має ієрар-

хічний характер, і це обумовлено визначеною положеннями ст. 4

ЦК України взаємоузгодженою нормативною підпорядкованістю

системи вітчизняних актів цивільного законодавства. Верховній

Раді України належить право, як шляхом внесення змін у ЦК Украї-

ни, так і на рівні окремих поточних законів, нормативно вста-

новлювати характерні для окремих видів цінних паперів базові

типові модельні схеми і визначати порядок випуску нових їх видів

Тарасов Н. Н. Юридические конструкции в праве и научном исследовании (мето-

дологические проблемы) // Российский юридический журнал. – 2000. – №3. – С. 30.

Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирово-

го правового развития – надежда и драма современной эпохи. – М.: Статут, 2000. – С. 39.

Алексеев А. А. Право: азбука, теория, философия: Опыт комплексного исследо-

вания. – М.: Статут, 1999. – С. 108.

147

і груп (п. 4 ч. 1 і ч. 2 ст. 195 ЦК України). Кожна з них у певних

межах може бути доповнена (але з обов’язковим урахуванням їх

ієрархічної підпорядкованості) за рахунок можливості відомчого

нормативного моделювання і остаточно конкретизується на рівні

самомоделювання, втілюючись у цінних паперах відповідної фор-

ми випуску, а також видової і групової приналежності.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в межах

своєї компетенції здійснює нормативне моделювання прийняттям

відповідних рішень, які містять положення, обов’язкові до ви-

конання всіма суб’єктами емісійно-посвідчувальних відносин у

межах території України (що визначає їх нормативний характер).

У такий спосіб, як правило, усуваються небажані прогалини у

правовому регулюванні розглядуваних відносин. При цьому базові

конструкційні особливості цінних паперів (наприклад, наявність

лише двох форм їх випуску та обігу; порядок емісії відповідних

їх видів; стандартизований характер посвідчених ними майнових

прав; їх основні групи і види тощо) мають бути незмінними. Разом

з тим, право вибору форми випуску цінних паперів, їх видових

характеристик і встановлення обсягу визначеного змістом цінного

папера майнового права завжди залишається за самими учасника-

ми емісійно-посвідчувальних відносин (зокрема, за емітентами).

У межах, визначених правовим режимом відповідного цінного

папера, емітенти мають право вибору стандартної, типової мо-

дельної схеми, яка зумовлена законодавством для відповідної їх

форми випуску, групи і виду. Прикладом надання емітенту права

вибору тієї чи іншої типової схеми побудови прав і обов’язків

усіх учасників установлюваних у даному випадку правовідносин

можуть бути положення Закону України «Про національну депози-

тарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в

Україні». Згідно з п. 2 ст. 4 цього Закону емітенту надається право

вибору форми (документарної чи бездокументарної) випуску та

обігу цінних паперів. Емітент документарного цінного папера

обирає його вид і може випустити його іменним, ордерним або

на пред’явника, відсотковим або безвідсотковим, якщо їх видова

приналежність допускає застосування тієї чи іншої схеми побудови

відповідних прав, обов’язків чи відповідальності суб’єктів емісій

но-посвідчувальних відносин. Визначення форми випуску і обігу

цінного папера, обсягу посвідченого ним майнового права, розмір

148

його номінальної вартості і відсотків (або дивідендів для акцій),

а також формулювання умов випуску документарних або бездоку-

ментарних цінних паперів остаточно здійснюється емітентом.

Юридичні конструкції широко застосовуються для законодав-

чого моделювання прав, обов’язків і відповідальності учасників

цивільних відносин. Для термінологічного виокремлення і засвід-

чення галузевої приналежності їх доцільно називати цивілістичними

конструкціями. Останні змістовно визначаються певними сукуп-

ностями взаємопов’язаних правових норм і можуть бути простими

і складними. Окрема проста цивілістична конструкція визначається

органічним поєднанням певного комплексу нормативних положень,

що забезпечують правове регулювання локальної сфери відно-

син. Однак регламентаційний вплив механізму правового регулю-

вання відносин у приватноправовій сфері взагалі і досліджуваній

зокрема, як правило, забезпечується за рахунок застосування для

моделювання бажаної поведінки суб’єктів не однієї, а цілої низки

простих цивілістичних конструкцій. У межах окремих складних циві-

лістичних конструкцій можливе поєднання кількох більш простих,

одиничних типових модельних схем побудови прав і обов’язків

і відповідальності учасників цивільних відносин. Ними можуть

бути законодавчо визначені типові модельні схеми побудови прав і

обов’язків суб’єктів договірних зобов’язань. Договірні зобов’язання

окремих видів з точки зору юридичної техніки ґрунтуються на

загальній базовій (договірній) модельній «платформі» і постають

як окремі видові складні цивілістичні конструкції, законодавчо

змодельовані шляхом компонування низки простих типових мо-

дельних схем. Деякі з них мають обмежену сферу застосування і

використовуються лише в договірних відносинах (процедура його

укладення, зміни, розірвання тощо), інші мають універсальний ха-

рактер (наприклад, засоби забезпечення його виконання), а тому мо-

жуть використовуватись для моделювання складних цивілістичних

конструкцій, що застосовуються і в розглядуваній сфері. Нарешті,

у змішаних договорах можливе поєднання кількох простих типових

модельних схем, що характеризують їх як більш складну договірну

конструкцію. Проаналізувавши особливості змішаних договорів,

О. О. Симолін висловив пропозицію моделювати непоіменовані

договірні конструкції з урахуванням «основних окремих обов’язків»

(у його інтерпретації). З цього приводу він зазначає, що «при запропо-

149

нованій нами системі конструювання всіх цих різнорідних contractus

innominatus не становитиме ніяких труднощів, тому що, по суті,

всі договори, що трапляються в житті, при всій їх різноманітності

є лише різними комбінаціями небагатьох основних обов’язків»

З точки зору юридичної техніки моделювання змішаних договірних

конструкцій і цінних паперів безумовно суттєво різниться, але має і

певну подібність. Якщо змішані договори в розглядуваному ракурсі

і з урахуванням вказаної пропозиції О. О. Симоліна можуть конст-

руюватися шляхом комбінування основних обов’язків їх сторін, то

цінні папери є об’єктом-інструментом, в якому втілюються окремі

модельні схеми побудови посвідчених ними майнових прав. Крім

того, змішаний характер типових модельних схем, що підлягають

втіленню в конструкції цінних паперів, обумовлений поєднанням

у її межах прав «на папір» і «з папера».

Моделювання бажаної поведінки управоможених і зобов’язаних

за цінними паперами суб’єктів здійснюється шляхом комбінова-

ного поєднання необхідних простих типових модельних схем.

Кожна з них характеризується взаємопов’язаністю нормативних

положень, що забезпечують моделювання прав, обов’язків і від-

повідальності суб’єктів досліджуваних відносин. Кінцевою метою

їх законодавчого комбінування є створення найбільш ефективних

регулятивних механізмів, що використовуються для впорядку-

вання емісійно-посвідчувальних відносин. Розглянемо змістовну

специфіку складних цивілістичних конструкцій, що втілюються

в цінних паперах. Цінні папери в досліджуваному ракурсі підля-

гають віднесенню до окремого і єдиного у своєму роді різновиду

складних цивілістичних конструкцій, оскільки структурно скла-

даються з окремих одиничних типових модельних схем побудови

прав «на папір» і «з папера». Своєрідність юридичних конструкцій,

як зазначає з цього приводу С. С. Алексєєв, залежить від особли-

востей відповідної сфери і предмета правового регулювання

. Як

приклад цивілістичних конструкцій, що широко використовують-

ся у приватноправовій сфері регулювання суспільних відносин,

він наводить віндикацію

. З точки зору особливостей побудови

Симолин А. А. Возмездность, безвозмездность, смешанные договоры и иные теорети-

ческие проблемы гражданского права. – М.: Статут; Консультант плюс, 2005. – С. 464.

Див.: Алексеев С. С. Избранное: Наука права. общесоц. проблемы. Публицисти-

ка. – М.: Статут, 2003. – С. 204.

Див.: Алексеев С. С. Юридические конструкции – ключевое звено права (в по-

рядке постановки проблемы) // Цивилистические записки: Межвуз. сб. научн. тру-

дов. – Екатеринбург; М.: Статут, 2001. – С. 8–9.

150

прав і обов’язків суб’єктів цих охоронювальних правовідносин

віндикація постає простою цивілістичною конструкцією. Вона

є універсальною за сферою можливого застосування, оскільки

сконструйована для забезпечення захисту права власності як на

речі, так і на цінні папери.

Відповідна законодавчо визначена конструкція цінних паперів є

більш складною, завжди має нормативне походження і обов’язково

враховується в ході здійснення остаточного моделювання емітен-

том майнових прав, посвідчених відповідним їх видом. Типовий

модельний характер конструкції цінних паперів визначений за-

конодавчо, але для безпосереднього їх втілення вони підлягають

конкретизації шляхом врахування комплексу законодавчо визначе-

них моделей (нормативних конструкцій) на рівні ненормативного

локального моделювання (самомоделювання) в документі окремої

форми випуску. Відповідно моделювання конструкції цінних папе-

рів може бути нормативним і ненормативним (локальним), тобто

самомоделюванням. Ненормативним (локальним) моделюванням,

або самомоделюванням, слід визнати остаточне втілення емі-

тентом у конкретному цінному папері (цінних паперах масових

емісій) нормативно визначених типових модельних схем побудови

прав, обов’язків та відповідальності, врахування яких забезпечує

з моменту виникнення емісійно-посвідчувальних відносин бажану

(модельну) поведінку їх суб’єктів.

Спорідненими з цінними паперами інструментами забезпечен-

ня ненормативного (локального) моделювання в досліджуваному

аспекті (тобто суто приватноправовими моделяторами побудови

прав, обов’язків і відповідальності) є договори та інші односто-

ронні правочини. При співвіднесенні відповідних їх норматив-

них конструкцій всі вони, як правило, підлягають обов’язковому

врахуванню, але в деяких випадках локальному моделюванню

надається навіть переважне значення і певні моделі поведінки

можуть встановлюватись суб’єктами договірних відносин без

урахування нормативно визначених типових модельних схем. Цей

висновок ґрунтується на новітніх законодавчих підходах, закладе-

них у положеннях ЦК України, згідно з якими при співвіднесенні

юридичної «сили» положень акта цивільного законодавства і акта

саморегулювання (договору) перевага віддається останньому. Слід

враховувати, що сторони можуть відступити від положень актів