Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

151

цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний

розсуд не тільки шляхом моделювання положень договору, але й

одностороннього правочину (ч. 4 ст. 6 ЦК України). Таким чином, у

приватноправовій сфері суспільних відносин моделювання співвід-

ношення прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів цивільного

права забезпечується не тільки законодавчо, але й на рівні дого-

ворів і односторонніх правочинів. Виходячи зі значення конструк-

ції цінних паперів як типової, законодавчо визначеної модельної

схеми, нормативне моделювання окремих їх видів відбувається на

рівні положень актів цивільного законодавства України, але завжди

залишається певний простір і для конкретизації окремих елементів

їх структури (зокрема, обсягу майнових прав) самим емітентом.

Остаточне ненормативне моделювання змісту і обсягу майнових

прав, посвідчених цінними паперами як масових, так і індивіду-

альних емісій, у реквізитах для документарної форми їх випуску

або глобального сертифіката для бездокументарної здійснюється в

односторонньому порядку їх емітентом. Крім цього, моделювання

наступних випусків цінних паперів масових емісій відбувається в

повній відповідності з типовими модельними схемами, закладени-

ми в першому випуску. Порівняємо цивілістичні конструкції, що

підлягають втіленню в договорах і цінних паперах.

Характер і межі врахування нормативних конструкцій при оста-

точному їх втіленні в конкретному цінному папері (паперах) шляхом

самомоделювання порівняно з договірним моделюванням мають

свою специфіку. Самомоделювання конструкцій договорів і цінних

паперів різняться між собою передусім більш жорсткою підпоряд-

кованістю останніх нормативно визначеним типовим модельним

схемам побудови посвідчених ними майнових прав. Характер цих

прав обумовлює специфіку обов’язків емітентів як їх корелята і

визначає особливості відповідальності суб’єктів емісійно-посвід-

чувальних відносин, що мають характер типової модельної схеми.

Дещо інший порядок установлений для моделювання положень

договору при його аналізі в розглядуваній площині. Це обумовлено

його значенням як найбільш універсального ненормативного ре-

гулятора приватноправових відносин. Принцип свободи договору

(п. 3 ч. 1. ст. 3 ЦК України) передбачає більш широку порівняно з

досліджуваними конструкціями інваріантність дій кожної з його

сторін (а не лише емітента, як це передбачено для конструкції цін-

152

них паперів) у ході самомоделювання їх прав, обов’язків і відпові-

дальності, закріплених його положеннями. Підґрунтя для втілення

у договірних цивілістичних конструкціях типового, модельного

характеру побудови прав, обов’язків, відповідальності тощо на рівні

ненормативного моделювання додатково закріплене нормами актів

цивільного законодавства. Ними є положення ст. 630 ЦК України,

що визначають можливість встановлення типових умов договору,

які можуть розглядатися в зазначеному ракурсі як модельні. Крім

того, аналогічне значення мають умови публічного договору, котрі

повинні бути однаковими для всіх споживачів (п. 2 ст. 633 ЦК Украї-

ни), а також формуляри або інші стандартні форми, що підлягають

врахуванню при конструюванні умов договору приєднання згідно

з положеннями ст. 634 ЦК України. Конструкція цінних паперів, на

відміну від розглянутої, виключає можливість вільного і широкого

самомоделювання з точки зору законодавчо визначеного простору

для конкретизації нормативних типових модельних схем. Однак

це не дає підстав для висновку про повне нівелювання значущості

самомоделювання в ході остаточного формування втілених у цінних

паперах законодавчо визначених типових модельних схем побудови

відповідних категорій майнових прав.

Моделювання базової конструкції цінних паперів, а також по-

хідних від неї окремих їх видових конструкцій (тобто видових

модельних схем) забезпечується на нормативному рівні. Однак

механізм установлення майнових прав, посвідчених цінними па-

перами як масових, так і індивідуальних емісій, є неможливим без

остаточного ненормативного конструювання модельного характеру

прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів емісійно-посвідчу-

вальних відносин на рівні самомоделювання. Адже емітенту нале-

жить право з певних закріплених на законодавчому рівні одинич-

них (потенційно-можливих) модельних схем змоделювати цінний

папір окремої форми випуску, видової і групової приналежності,

визначивши його як іменний або на пред’явника, встановивши

відповідний модельний порядок нарахування і виплати відсотків

або дивідендів, інші умови їх випуску та обігу. Цінні папери опо-

середковують застосування нормативних типових модельних схем

(як об’єкт-інструмент їх втілення), що стандартизують не тільки

посвідчені ними майнові права і кореспондуючі їм обов’язки

емітентів, але й окремі аспекти їх здійснення і відповідальності

153

учасників правовідносин, що ґрунтуються на їх випуску та обігу.

Наприклад, відповідно до положень ч. 2 ст. 198 ЦК України відмова

від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з поси-

ланням на відсутність підстави зобов’язання або його недійсність

не допускається. Унікальним для приватноправової сфери право-

вого регулювання є обмеження відповідальності емітента докумен-

тарних цінних паперів перед законним власником документа. Він

звільняється від відповідальності перед дійсним правоволодільцем

у разі виконання ним обов’язку, що кореспондує посвідченому цін-

ним папером майновому праву на користь пред’явника документа,

що придбав його незаконно. За умови належної легітимації такого

пред’явника, за загальним правилом, емітент не несе відповідаль-

ності перед дійсним суб’єктом посвідченого документом майново-

го права, який з тих чи інших причин утратив володіння докумен-

том. У цьому разі ризик неможливості виконання зобов’язання, що

виникло на ґрунті оформлення та емісії документарного цінного

папера, через утрату фактичного володіння ним, покладається на

його володільця. Окремою модельною схемою, яка застосовується

для забезпечення правового регулювання відносин лише у сфері

випуску та обігу документарних цінних паперів, що підлягають

індосуванню, є солідарна відповідальність перед набувачем прав

на них їх емітента і всіх тих індосантів, які є учасниками цих пра-

вовідносин. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 198 ЦК України особа,

яка випустила (видала) цінний папір, та особи, що індосували

його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. Ця ж

норма закріплює право регресу цих осіб, що підлягає розгляду як

характерна для механізму правового регулювання досліджуваних

відносин конструкція, широко використовувана в ході регламен-

тації інших зобов’язальних відносин. Відповідно до цієї норми

«у разі задоволення вимоги законного володільця цінного папера

про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або

кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером,

вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб,

що зобов’язалися за цінним папером».

Законодавчо визначені типові модельні схеми побудови майно-

вих прав, посвідчених цінними паперами, або встановлені норма-

тивно міри відповідальності учасників емісійно-посвідчувальних

відносин можуть бути як універсальними, так і мати обмежену

154

сферу застосування. Універсальність окремих з них виражаєть-

ся в нормативному закріпленні можливості їх використання для

забезпечення правового регулювання відносин, що виникають

стосовно всіх форм випуску цінних паперів. Наприклад, виконан-

ня емітентом обов’язку, який кореспондує вираженому у змісті

цінного папера майновому праву, у повному обсязі має наслідком

його погашення, тобто втрату документом правового значення цін-

ного папера. Інші типові модельні схеми можуть бути нормативно

встановлені і використовуватися для забезпечення впорядкуван-

ня відносин, що виникають у сфері здійснення майнових прав,

посвідчених цінними паперами відповідних (з двох можливих)

форм випуску, окремих груп і видової приналежності. Як приклад

останніх можна навести порядок заповнення бланків документар-

них цінних паперів, особливості здійснення алонжа, іменного або

бланкового індосамента і т. ін.

Слід зазначити, що в деяких незалежних державах, які виникли

на пострадянському просторі, законодавчо визначена конструк-

ція цінних паперів зазнала певної змістовної та термінологічної

трансформації. Положення чинного Цивільного кодексу Турк-

меністану

закріплюють різновид конструкцій, які є спорідненими

з цінними паперами за їх призначенням у цивільному обороті, але

мають правову природу, аналіз якої не дає підстав їх ототожнювати.

У досліджуваному ракурсі вони характеризуються специфікою, що

унеможливлює їх віднесення ні до конструкцій цінних паперів, ні

до договорів. У структурі вказаного Кодексу їм присвячена глава

26, що міститься в розділі другому — «Окремі види зобов’язань».

Споріднені з цінними паперами цивілістичні конструкції втратили

таке усталене термінологічне позначення і в цьому акті цивільного

законодавства називаються борговими зобов’язаннями. Стаття 968

ЦК Туркменістану передбачає випуск боргових зобов’язань на

пред’явника, а також ордерних і особистих боргових зобов’язань

(останні, виходячи з контексту зазначеної статті, відповідають за

своєю конструкцією іменним цінним паперам). Як бачимо, сто-

совно їх видових конструкцій наявною є не тільки змістовна, але

й термінологічна спорідненість з певними видами цінних паперів.

Однак для боргових зобов’язань, незважаючи на втрату узвичає-

Див.: Гражданский кодекс Туркменистана Сапармурата Туркменбаши. – Ашга-

бат: Туркменистанын Юстиция министрлиги. – 1999.

155

ного найменування «цінні папери» і повну змістовну своєрідність,

цей Кодекс встановлює окремий порядок правового регулювання і

зберігає більшість термінів, що застосовуються у сфері випуску і

обігу цінних паперів. Відмову від використання цінних паперів як

термінологічно усталеної цивілістичної конструкції, випробуваної

часом і апробованої більшістю правових систем світу, слід визнати

невиправданою. Адже в наш час намітилася тенденція прийняття

міжнародних нормативно-правових актів, норми яких спрямовані

на уніфікацію і гармонізацію положень національних законодавств.

Це забезпечується шляхом надання приписам міжнародних норма-

тивно-правових актів, що зазвичай мають лише публічно-правовий

характер, можливості за певних умов набувати значення органічної

частини національного (у тому числі цивільного) законодавства

відповідної країни. Положення ст. 10 ЦК України, згідно з якими

чинний міжнародний договір, що регулює цивільні відносини і

згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, ви-

знається частиною національного законодавства України, свідчать

про застосування такого механізму в нашій національній правовій

системі. Цей механізм був апробований у кредитно-фінансовій

сфері стосовно платіжних інструментів (вексель, чек), найбільш

поширених у сфері міжнародних платежів і розрахунків. Напри-

клад, відповідно до положень Женевських вексельної і чекової

конвенцій, прийняті згідно з домовленостями, закріпленими у їх

положеннях, Уніфіковані закони про переказний і простий вексель

і чеки відповідно визнаються складовою частиною національних

законодавств країн-учасниць. Разом з тим, слід визнати цікавим і

повчальним наведений досвід моделювання цивілістичних конс-

трукцій, аналогічних за функціональним призначенням цінним

паперам, але на законодавчому рівні термінологічно ними не ви-

знаних. Це свідчить про наявність у правових системах незалежних

країн, що виникли на пострадянському просторі, спроб норматив-

ного конструювання типових модельних схем, альтернативних як

договірним, так і аналізованим конструкціям.

З огляду на викладене, запропонований Д. В. Мурзіним підхід

до розгляду цінних паперів як юридичних конструкцій цивіль-

ного права слід визнати доречним і водночас таким, що підлягає

подальшій теоретичній розробці. Цінні папери є втіленням цілого

комплексу нормативно визначених одиничних типових модельних

156

схем побудови прав, обов’язків і відповідальності суб’єктів емісій-

но-посвідчувальних відносин. Моделювання кожного різновиду

цінних паперів певної їх групи і форми випуску забезпечується

використанням відповідного комплексу одиничних конструкцій,

визначених встановленим для кожного їх виду правовим режимом.

Застосування цінних паперів забезпечує можливість моделювання

відповідних майнових прав для кожного їхнього різновиду, при

незмінності встановленої для відповідної форми їх випуску (до-

кументарної чи бездокументарної) загальної базової модельної

схеми, що визначає їх конструкційну специфіку прав на них як

особливого об’єкта цивільних прав.

Необхідність здійснення емітентом комплексу юридично ва-

гомих дій по фіксації майнових прав, що становлять зміст цінних

паперів, додатково підтверджує їх інструментальне значення і

обумовлює використання деяких прийомів юридичної техніки (зок-

рема, техніки індивідуальних актів). При цьому інструментальний

характер цінного папера зберігається і надалі, за їх подальшого

функціонування в цивільному обороті (зокрема, при їх використан-

ні для оформлення передачі посвідчених ними майнових прав, їх

погашенні тощо). З цього випливає, що правовий режим цінних

паперів закріплює використання деяких прийомів юридичної тех-

ніки як у момент фіксації вираженого у їх змісті майнового права,

так і при подальшій їх участі в цивільному обороті.

Юридична техніка розглядається в літературі як сукупність

технічних прийомів і засобів, використовуваних при конструюван-

ні нормативних або індивідуальних актів

. Як індивідуальні акти

С. С. Алексєєв розглядає акти застосування права — судові рішен

ня, адміністративні акти (в положеннях ч. 3 ст. 237 ЦК України

вони називаються актами органу юридичної особи), установчі

акти і т. ін. Прийоми і засоби конструювання індивідуальних

актів приватноправової сфери, враховуючи вказані вище законо-

давчі підходи до співвідношення актів цивільного законодавства

і договорів та односторонніх правочинів, мають більш широку

сферу застосування. Зокрема, цінні папери у значенні особливої

форми вираження посвідчених ними майнових прав і різновиду

цивілістичних конструкцій також підпорядковуються правилам,

Див.: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. –

С. 272.

157

встановленим щодо конструювання індивідуальних актів. А тому

з метою дослідження особливостей формалізації у змісті цінних

паперів відповідних категорій майнових прав доцільно використо-

вувати теоретичні розробки прийомів юридичної техніки, що за-

стосовуються для конструювання індивідуальних актів. За змістом

С. С. Алексєєв пропонує підрозділяти їх на дві групи. Розглянемо

їх, екстраполюючи основні доробки правників інструментальної

теорії права у сферу досліджуваних відносин. Виходячи з уста-

леності розгляду індивідуальних актів передусім як письмових

документів, екстраполяційному аналізу підлягають документарні

(класичні) цінні папери.

Першу групу (стосовно техніки індивідуальних актів), на думку

С. С. Алексєєва, становлять техніко-юридичні засоби і прийоми

правового вираження волі суб’єкта індивідуального акта. Ос-

новними категоріями суб’єктів, вираження волі яких втілюється в

складанні характерних тільки для досліджуваних відносин індиві-

дуальних актів, є емітенти, а також перший і наступні набувачі прав

на цінні папери. Прикладом таких актів у механізмі емісії цінних

паперів є прийняття рішення емітента (юридичної особи) про їх

випуск. Юридично значущими діями, правові наслідки вчинення

яких формалізуються у документі як акті волевиявлення первісних

суб’єктів, що діють на початковій стадії розвитку механізму пра-

вового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин, є оформ-

лення цінних паперів та їх емісія. Таким чином, певні прийоми

юридичної техніки повинні враховуватись і в ході оформлення

індивідуальних актів, що полягають у закріпленні (фіксації) май-

нових прав у формі і реквізитах цінних паперів або в інших конс-

трукціях. Серед них безпосередньо пов’язаною з досліджуваними

правовідносинами є конструкція індосаменту. Індосамент — це

особливий правочин, правовою метою вчинення якого є передача

посвідчених документарним цінним папером майнових прав іншій

особі. Показово, що формалізація майнового права, яка є одним із

юридично вагомих наслідків вчинення цього правочину, інструмен-

тально забезпечується шляхом виконання нормативних вимог щодо

оформлення (надання визначеної законом форми і обов’язкових

реквізитів) сертифіката документарного цінного папера. Отже,

цінний папір є інструментом формалізації волі не тільки емітента

при первісному встановленні посвідченого ним майнового права.

158

В момент його передачі він виступає як інструмент, у якому пись-

мово (на його звороті) формалізується волевиявлення управоможе-

ного суб’єкта (правоволодільця за ним) на передачу посвідчених

ним майнових прав іншій особі в подальшому. Цей юридичний акт

з точки зору характеристики специфіки його обов’язкової письмо

вої форми є похідним і залежить від форми відповідного цінного

папера, оскільки індосамент оформлюється лише на звороті сер-

тифіката документа, що підлягає передачі. Крім того, посвідчене

ним майнове право повинно бути наявним і потенційно здійснен-

ним, бо складання індосаменту стосовно недійсного (в результаті

невиконання обов’язкових вимог щодо його форми і реквізитів або

погашеного) цінного папера (беручи до уваги його підпорядкова-

ний характер) не породжує ніяких правових наслідків. Специфіка

використання емітентом комплексу прийомів і засобів юридичної

техніки при оформленні документарного цінного папера як доку-

мента полягає в обмеженості його волі вираженою в імперативній

формі модельною побудовою посвідченого ним майнового права

як одиничної цивілістичної конструкції.

Друга група визначених в інструментальній теорії права еле-

ментів юридичної техніки виражена засобами і прийомами сло-

весно-документального викладу змісту індивідуального акта.

Словесно-документальний виклад змісту об’єктивованого у формі

і реквізитах документарного цінного папера майнового права,

порівняно з іншими цивілістичними документами, також має

свою специфіку. Оформлення документарного цінного папера

характеризується загальнообов’язковістю використання не тіль-

ки узвичаєної юридичної термінології, а й спеціальних термінів.

Використання усталеної (і такої, що не допускає різноманітного її

тлумачення) юридичної термінології є обов’язковим при викладі

правової інформації, що стосується формулювання майнового

права, яке визначається в реквізитах цінного папера. Спеціальні

терміни підлягають використанню при впорядкуванні тексту, який

уособлює реквізити документарного цінного папера і визначену

для них форму. Деякі спеціальні терміни застосовуються тільки

в ході оформлення окремих видів цінних паперів. Наприклад,

формулювання «без звернення на мене» є елементом техніки скла-

дання індосаменту, який забезпечує механізм передачі переказного

векселя (тратти).

159

Оформлення цінного папера припускає не тільки використан-

ня узвичаєної і спеціальної (такої, що використовується тільки

при оформленні цінних паперів) юридичної термінології. Процес

оформлення документарного цінного папера характеризується

застосуванням специфічного стилю викладу реквізитів, а також

логічною послідовністю їхнього компонування, яка в одному з

аспектів визначає і його форму. Стилістика викладу тексту доку-

ментарного цінного папера характеризується логічно вивіреним

структуруванням його змістовного наповнення і лаконічністю

викладу загальнообов’язкових відомостей — реквізитів. Порядок

структурування правової інформації, що становить текст окре-

мих видів документарних цінних паперів, при виготовленні їх

сертифікатів визначений у нормативних актах і, таким чином, має

загальнообов’язковий характер. Зокрема, послідовність викладу

правової інформації, що повинна міститись у сертифікатах деяких

видів документарних цінних паперів, передбачає додаток № 1 до

Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених

у документарній формі, затвердженого рішенням Державної комісії

з цінних паперів та фондового ринку від 31. 07. 1998 р. № 95

Наприклад, стосовно акцій зазначене Положення встановлює

загальнообов’язковий порядок розташування їх реквізитів та

іншої правової інформації, що становить текст як фронтального,

так і зворотного боку документа. Фронтальний бік сертифіката

акцій повинен містити в правому верхньому куту вказівку номера

категорії цінного папера, а в правому нижньому — печатку і рекві

зити реєстродержателя. У лівому верхньому куту повинен бути

зафіксований код випуску цінних паперів, після чого зверху вниз

з цього ж боку бланка вказуються реквізити цінного папера. Це

тип цінного папера, назва його емітента, його месцезнаходження

і код по ЕГРПОУ, дата випуску, кількість випущених акцій, їх но-

мінальна вартість, розмір статутного фонду, ім’я їхнього власника,

кількість випущених цінних паперів, строк виплати дивідендів,

підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи і печатка

емітента.

Зворотний бік сертифіката документарного цінного папера у

верхній частині повинен містити поле для запису номерів цінних

Фондовий ринок України: правове регулювання. – Ч. 2: Нормативні документи

ДКЦПФР. – К.: Український інститут розвитку фондового ринку, 2001. – С. 317–325.

160

паперів, а в нижній — серію і наскрізний (висічений у бланку круг-

лими маленькими крапками) номер і реквізити підприємства-ви-

готівника бланка, викладені в нижньому лівому куту. Зворотний бік

сертифіката документарного цінного папера обов’язково повинен

містити два текстуально роз’єднані інформаційні блоки. Це вико-

нане друкарським способом роз’яснення сутності і призначення в

цивільному обороті сертифіката документарного цінного папера

і повне текстуальне відтворення положень ч. 3 п. 1 ст. 5 Закону

України «Про національну депозитарну систему і особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні». Ця норма визначає,

що «права на участь в управлінні, одержанні прибутку і т. ін.,

засновані на іменних цінних паперах, можуть бути реалізовані

з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних

паперів». Ці відомості підлягають обов’язковому включенню в

текст зворотного боку сертифіката документарного цінного папера.

Вони адресовані власникам документа і мають інформаційно-

ознайомлювальне інструментальне призначення. Слід зазначити, що

в цьому разі має місце відтворення в тексті сертифіката докумен-

тарного цінного папера положень нормативного акта, який регулює

відносини, що складаються у сфері функціонування документів,

випущених у бездокументарній формі.

Оформлення документарного цінного папера як юридичного

документа на його фінальній стадії припускає надання йому юри-

дичної чинності. Є. Предеїн і А. Сокова зазначають, що «юридич-

на чинність документа — це можливість бути доказом, підтвер-

джувати якийсь факт або право на що-небудь»

. Вони завважують

також, що надання документу юридичної чинності або посвідчення

справжності (автентичності, від грецького authentikos — справж-

ній, такий, що виходить із першоджерела

) здійснюється за до-

помогою його підписання і скріплення печаткою

. Вказуючи, що

«одним із засобів посвідчення (справжності документа. —

В. Я.)

є вказівка точного авторства документа»

, Є. Предеїн і А. Сокова

наголошують на необхідності підпису автора на документі для

Предеин Е., Сокова А. Обеспечение юридической силы документа // Хозяйство

и право. – 1989. – № 9. – С. 130.

Словарь иностранных слов. – С. 64.

Див.: Предеин Е., Сокова А. Обеспечение юридической силы документа // Хо-

зяйство и право. – С. 131.

Там само. – С. 131.