Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

-311-

якщо певна подія не станеться? Реверсія: що не відбудеть-

ся, якщо подія не станеться

Загалом уявлення про принципову неможливість

прогнозування майбутнього зіштовхуються з глибинною

психологічною потребою людини по можливості уникати

стресу невизначеності, коли, як пише російський дослід-

ник М. Делягін, «… вони не можуть виявити закономір-

ності явища, яке розглядається, і не можуть усвідомити

його природу…, коли не відомий не лише термін, а й ха-

рактер

подій, які можуть відбутися»

351

У 1970 р. Алвін Тоффлер у праці «Футурошок» казав

про «культурний шок», викликаний «шоком майбутньо-

го». Адже «ми не просто розширили сферу діяльності та

масштаби змін, а й радикально змінили їх темпи. Свого

часу ми випустили на свободу абсолютно нову соціальну

силу — незмінно зростаючий потік змін»

352

. За умов такої

«стабільної нестабільності» переважно оптимістично-про-

гресистська ідеологія прогнозування виявляється неадек-

ватною реальності та перспективним тенденціям. У зв’язку

з цим британський історик Дж. Тош слушно зазначає, що

«прихильникам прогресу ніколи не вдавалося зрозуміти

епохи, віддалені від них у часі»

353

. Причому йдеться не лише

про дистанцію минулого, а й майбутнього. Водночас «влас-

тивість історичних реалій у тому, що можна завжди встано-

вити, що могло б бути інакше, що десь справа просуваєть-

ся по-іншому, за інших умов. Це означає, що, піддаючи

історичному розгляду соціальну реальність, — зазначав

351

Делягин М. Мировой кризиС. Общая теория глобализации. — М.,

2003. — С.621.

352

Алвин Тоффлер Футурошок. — СПб, 1997. — С.26.

353

Тош Д. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка.

— М., 2000. — С.28.

-312-

П. Бурдьє, — соціологія денатуралізує, дефаталізує її»

354

Розгляд альтернатив у прогнозах також має вагомий епіс-

теміологічний потенціал, якщо брати до уваги той факт,

що саме циклічна парадигма дає можливість скористатися

з прогнозового методу Арнольда Тойнбі. Зокрема, доктор

історичних наук В. І. Уколова зазначає, що «А. Дж. Тойн-

бі використовує метод «прогнозів минулого і про минуле»

для можливого

прогнозування майбутнього»

355

Провідними тенденціями соціального розвитку най-

частіше визнаються зростання технологічної могутності,

демографічне зростання, інтелектуальний розвиток, ор-

ганізаційне ускладнення, удосконалення комунікацій,

збільшення розмірів соціальних систем, посилення війсь-

кової могутності

356

. Але подібне визнання головних тен-

денцій є лише статичною моделлю прогнозу, яка ніби існує

для критики з боку тих представників соціальних наук, що

відкидають можливість наукового прогнозування.

Німецький соціолог О. Флехтхейм, маючи на увазі «фі-

лософію майбутнього», запропонував термін «футуроло-

гія»

357

. Причому майже відразу були визначені прикладні

завдання прогнозування пов’язані, наприклад, з прогнозу-

ванням професійної структури майбутнього суспільства.

Натомість, на думку І. Валлерстайна, «якби ми напевне

знали наше майбутнє, не існувало б моральних стимулів

354

Отрешко Н. Між Сциллою об’єктивізму та Харибдою суб’єктивізму

(нотатки на берегах праці П. Бурдьє «Практичний смисл») // Соціоло-

гія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — № 3. — С.200.

355

Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории. — М., 2003. —

С.6.

356

Коротаев А. В. Тенденции социальной эволюции // Общественные

науки и современность. — 1999. — № 4. — С.112.

357

Історична наука: термінологічний і понятійний довідник. — К.2002.

— С.391.

-313-

будь-що робити»

358

. Для дослідження реальних історичних

альтернатив у теперішньому часі І. Валлерстайн пропонує

застосувати «утопістику»

359

. Але єдиних методологічних

підходів до прогнозування майбутнього не має ні футуро-

логія, ні, тим паче, утопістика.

Зрештою, як справедливо зазначає вітчизняний соціо-

лог П. В. Кутуєв, «нова теорія має не лише пояснювати ми-

нулі та теперішні феномени, але й передбачати «поведін-

ку» нових явищ, тобто хоча б деякі з її

прогнозів мають

підтверджуватися»

360

. Майбутнє визначається додаткови-

ми факторами, появу яких на момент прогнозування ми

не можемо знати наперед. Крім того, не можна не погоди-

тись із зауваженням К. Ясперса, адже дійсно «прогноз ніко-

ли не буває нейтральним»

361

. Досить часто прогнозування

використовується лише для виправдання існуючої сус-

пільної практики. У цьому зв’язку О. Панарін звертав увагу

на зайву самовпевненість тих, хто намагається «керувати

хаосом»

362

. Адже з хаосом пов’язані як нові ризики, так і аль-

тернативні можливості. Тому в умовах хаосу «… класична

прогностика головним чином відслідковувала тенденції,

нова посткласична бачить свою задачу в прогнозуванні

альтернатив»

363

Взагалі очікування кращого майбутнього завжди було

однією з найбільших спокус людства. Більшість світових

358

Валлерстайн И. Конец знакомого мира: социология ХХІ века. — М.,

2003. — С.9.

359

там само. — С.288.

360

Кутуєв П. В. Концепції розвитку та модернізації в соціологічному

дискурсі: еволюція дослідницьких програм. — К., 2005. — С.40.

361

Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1994. — С.163.

362

Панарин А. С. Искушение глобализмом. — М., 2000. — С.27.

363

Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование. — М.,

2000. С.9.

-314-

релігій обіцяють праведникам спасіння в наступному

Царстві Божому. Правда, у ХХ ст. релігійне бачення історії

та місця людини на цьому світі відступало під тиском се-

куляризованої ідеології прогресу, яка обіцяла побудову

Царства Божого на Землі. Зокрема, на честь ліпшого життя

прийдешніх поколінь у СРСР майже сімдесят років здій-

снювався досі найбільш

масштабний проект соціальної

інженерії — побудова соціалістичного суспільства. При

цьому історичний процес, навіть незважаючи на теоре-

тичне визнання певних «відхилень», уявлявся в марксист-

ській парадигмі лінійно спрямованим до кінцевої мети

— комунізму. Зараз, спираючись на кризу прогресистської

ідеології та практики, історична пам’ять засвідчує, що нове

не обов’язково є кращим за

традиційне.

У циклічній парадигмі соціально-історичного процесу

ще Екклезіаст зазначав, «що було, те й буде, що робилось,

те й буде робитись, і немає нічого нового під сонцем. Буває

про щось кажуть: «Дивись, ось це нове», але це вже було у по-

передні віки до нас. Немає пам’яті про минуле,

і те, що буде,

не залишить пам’яті у тих, хто прийде після нас». Дійсно,

людська свідомість завжди вибірково пам’ятає минуле. При

цьому спотворення історичної реальності завжди почи-

нається з виштовхування певних фактів зі свідомої пам’яті

до колективного безсвідомого. Втрата системності мислення

за цих обставин стає одним з симптомів

аномії як соціально-

психологічного стану, в якому члени суспільства втрачають

спроможність бачити ціннісні орієнтири та робити свідо-

мий вибір. Це, на нашу думку, становить одну з найбільших

проблем адаптації сучасних соціальних технологій до ре-

алій життя суспільства, яке переживає етап трансформації.

-315-

У цьому контексті, за приказкою «кожен — коваль

власного щастя», особистість є першоджерелом соціаль-

ної інженерії, продуцентом власних технологій ефек-

тивної соціальної діяльності. З цієї точки зору, соціальна

технологія намагається створити чи оптимізувати впоряд-

кованість у просторі та часі тих чи інших соціальних явищ

та феноменів, залучаючи до цього виявлені механізми са

моорганізації цього соціального об’єкту

364

. У цьому ракурсі

до соціальних наук вводяться принципи синергетики,

на теоретичному фундаменті якої розробляються нові ме-

тодологічні засади прогнозування, зокрема складних транс-

формаційних процесів.

У рамках механізму історичного розвитку за моделлю

А. Тойнбі «виклик — відповідь» формування певної соціаль-

ної технології «ноу-хау», досягнення визначеної мети, преш

за все, залежить від спроможності соціального об’єкта чітко

сформувати ціль, на досягнення якої має працювати соціаль-

но-інженерний проект. Цей гіпотетичний проект спочатку

народжується як своєрідна трансляція бажаного

майбут-

нього у сучасне. Спроможність ставити конкретні завдання

з метою організації колективної праці членів суспільства

була потрібна вже месопотамським общинникам, які ство-

рювали складну іригаційну систему, та єгипетським фара-

онам у розбудові своїх пірамід. Водночас технологія знань

про майбутнє на протязі всієї писемної історії людства була

несистематизованою, хоча спроможність передбачати

хід

подій традиційно вважалась божим даром, ознакою харизми

певного політичного лідера або історичної особистості.

364

Малес Л. Соціальна організація фізичного простору як основа реа-

лізації соціальних технологій. // Соціальні технології. Актуальні про-

блеми теорії та практики. — Випуск 2-3. — 1998. — С.69.

-316-

Дельфійський оракул перед найважливішими подія-

ми сповіщав про їх можливий результат. Тим самим його

прогнози набували особливо важливого політичного зна-

чення. Він міг маніпулювати найважливішими рішення-

ми. Тому тривалий час технологія цього знання була таєм-

ною, не лише з огляду на потребу захисту від «профанів»

та збереження монополії жрецтва на соціальну

технологію

прогнозу, а й зважаючи на світоглядне ставлення до май-

бутнього, яке лишалось сакральним.

З початком християнської ери інтерес до сакрального

прогнозу поширився на всіх членів релігійної громади.

Найбільш алегоричним прикладом тогочасної прогнос-

тичної літератури є Апокаліпсис Іоанна Богослова. За часів

середньовіччя, особливо у розпалі боротьби проти відьом,

за дар

віщання можна було поплатитись життям. Водночас

у цей час історичні діячі часто не наважувались приймати

рішення, які не були б погоджені з ворожкою, гороскопом

або іншими віщаннями. Історична література засвідчує,

що видатний полководець часів Тридцятирічної війни

Альбрехт фон Валленштайн (1583-1634) часто приймав свої

військові рішення відповідно до астрологічного прогнозу.

У 80-ті рр

. ХХ ст. Ненсі Рейган — жінка колишнього пре-

зидента США Рональда Рейгана — завела штатного астро-

лога Білого дому. Це і не дивно, адже про роль прогнозу

в політичній діяльності дуже влучно висловився лауреат

Нобелівської премії з літератури, отриманої за власні ме-

муари, У. Черчілль, нещодавно визнаний найвизначнішим

британцем. Він, зокрема, підкреслював,

що політик мусить

передбачати, що відбудеться через рік, через п’ять, десять

-317-

років. А після того, як його прогноз не збудеться, він має

дати логічну відповідь, чому сталось не так, як гадалось.

За доби Просвітництва з її культом раціонального про-

блема прогнозування постала з новою силою. Народжен-

ня науки нової доби, слоганом якої стали слова Ф. Бекона

«знання — це сила», з установкою

на «розчаклування»

навколишнього світу стимулювало потребу «заклинання»

демонів історичної долі, підпорядкування історії певним

закономірностям, аби зробити її керованою

365

Нові завдання філософії К. Маркс висловив у відомо-

му постулаті: досі філософи лише пояснювали світ, а про-

блема полягає в тому, як його змінити. Фактично сучасну

добу в історії соціальної інженерії започатковує парадигма

історичного матеріалізму, пафос якого спрямований на по-

будову ідеального суспільства на землі.

Саме це «прометеївське» завдання породило

багато тра-

гічних сторінок історії ХХ ст. Після того, як сімдесят років

соціально-інженерного експерименту зі створення люди-

ни комуністичної формації зазнали краху в СРСР, чари

глобального комуністичного проекту ослабли. А разом з

ними була втрачена і довіра до ефективності масштабних

соціально-інженерних проектів взагалі. Хоча не слід забу-

вати, що

історична перемога Заходу в «холодній війні» була

забезпечена завдяки успішній реалізації низки соціально-

інженерних проектів під час тотальної психологічної вій-

ни проти СРСР. Американські секретні служби, зокрема,

розробили зразкові політичні технології, які дали мож-

ливість, знаючи слабкі місця ворога, проводити філігранні

операції з чіткою метою і точно влучати в ціль.

365

Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование. — М.,

2000. — С.17.

-318-

С. Кара-Мурза у книзі «Маніпуляція свідомістю» дав,

на нашу думку, досить влучне визначення цьому типу со-

ціально-маніпулятивних технологій як застосуванню вла-

ди з метою впливу на поведінку інших з ціллю отримання

бажаної поведінки без розкриття мети, заради якої це ро-

биться

366

. Аналогічні завдання вирішують іміджмейкери

«spin doctors», покликані маніпулювати фактами, заради

покращення іміджу певного суб’єкта. У цьому контекс-

ті все більш популярними стають технології соціальної

маніпуляції, пов’язані з прихованими впливами на масову

свідомість і поведінку людей з метою примусити їх діяти

(або лишатися бездіяльним) в інтересах певних соціальних

сил, отже

і проти власних інтересів. Зокрема, за допомо-

гою «спіралі замовчування» альтернативних поглядів, по-

силань на сфабриковані опитування, прагнуть запевнити

громадян у підтримці більшістю суспільства потрібної

маніпуляторам суспільної позиції

367

Вразливість відповідних технологій полягає у тому, що

вони, як у казці про голого короля, втрачають ефективність

у разі розкриття таємниці «фокусу». Тому передумовою їх

реалізації є посилений контроль за інформаційним полем

суспільства, яке є об’єктом реалізації відповідного соціаль-

но-інженерного маніпуляційного проекту.

Інший напрямок соціально-інженерних проектів тра-

диційно

пов’язаний із прикладною соціологією та соціаль-

ною психологією. Як правило, соціальні технології, котрі

розроблялись у цьому контексті, не ставили собі за мету

досягнення глобальних завдань, а займалися вирішенням

366

Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. — М., 2000. — С.19.

367

Соціологія. Короткий енциклопедичний словник. — К., 1998. —

С.296.

-319-

практичних соціальних проблем, наприклад, оптимальної

організації праці на підприємстві, створення «алгоритму»

розв’язання конфліктів у малих і середніх соціальних гру-

пах. Відповідне соціальне прогнозування здійснювалось

з метою вироблення рекомендацій щодо оптимального

впливу на прогнозоване явище.

Пошуковий прогноз з’ясовує те, що найімовірніше від-

будеться за збереження існуючих тенденцій. Нормативний

прогноз, пов

’язаний з аналізом динаміки зміни бажаного

стану явища чи процесу, є предметом соціально-інженер-

ного проекту. При цьому різноманітні соціальні інтере-

си продукують протилежні уявлення щодо зазначеного

майбутнього. Досить часто у випадку гострого соціально-

політичного протистояння «крайні» уявлення не стільки

сходяться у компромісному варіанті взаємних поступок,

скільки взаємно нейтралізуються за

сценарієм «гри з ну-

льовою сумою», коли перемога однієї сторони є поразкою

для опонентів. Тому особливої ваги набуває спроможність

бачити й активно формувати різні варіанти розвитку подій.

Це, на нашу думку, є важливою ознакою нової соціальної ін-

женерії. Класична прогностика переважно відслідковувала

тенденції, нова посткласична технологія прогнозування на-

самперед покликана передбачати

альтернативи.

Відповідно ширше визначення предметного поля зав-

дань соціальної інженерії полягає у сукупності підходів

прикладної соціології, орієнтованих на цілеспрямовану

зміну організаційних структур, що визначають людську по-

ведінку та забезпечують функції соціального контролю

368

При цьому реалістичність формування завдань певного

368

Российская социологическая энциклопедия. — М., 1998. — С.155.

-320-

соціально-інженерного проекту та забезпечення соціаль-

них механізмів його реалізації значною мірою залежить від

плідності творчого діалогу між прикладною та теоретич-

ною соціологією взагалі, та між соціальною філософією та

соціологією історії зокрема. Вирішення зазначених проблем

на межі ХХІ століття суттєво ускладнилось. На нашу думку,

причини цього є комплексними. Розглянемо деякі з

них.

В умовах постмодерністського наступу на філософські

засади системного мислення та панування масової культу-

ри довіра до соціально-інженерних проектів серед пересіч-

них громадян занепадає. Водночас інтерес до зазначених

проектів з боку різних владних груп еліти, навпаки, зростає.

З одного боку, це пов’язано з потребами нової організації

політичного процесу

в умовах інформаційного суспільства,

яке перш за все звертає увагу не на те, чим насправді є певні

речі, а на їх імідж, тобто насамперед сприймає інформацію

про те, якою річ здається. З іншого боку, процес глобалізації

по-новому ставить питання реалізації соціально-інженер-

них проектів у всесвітньому масштабі. Після перемоги За

ходу в «холодній війні» його головним завданням стала ре-

алізація нового соціально-інженерного проекту, пов’язаного

з методологією адаптації, нейтралізації та приручення усіх

нонконформістських сил, які перебувають у опозиції до пе-

реможців. Наприклад, у День прав людини 10 грудня 2002

р. державний секретар США К. Пауелл оприлюднив план

демократизації країн Близького Сходу.

Спроба поширити

західні цінності на мусульманські країни, мабуть, стано-

витиме провідний пропагандистський пріоритет США

на найближчі десятиріччя. Це завдання буде найбільш істо-

рично масштабним з часів перемоги над комунізмом.