Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

-281-

Таким чином, формування в глобальній перспективі

єдиної універсальної цивілізації (загальні уявлення про це

у різному вигляді, до речі, наявні в більшості віровчень

світових релігій) пов’язано з виявленням принципово но-

вих релігійних підстав для функціонування комунікацій

міжцивілізаційного діалогу. На нинішньому історичному

етапі найбільш «закритими» для міжкультурних зв’язків

є ісламська та

далекосхідна цивілізації, які перебувають

в інволюційній стадії розгортання епохального циклу.

Тому не випадково розвиток процесу глобалізації у цих

цивілізаційних ареалах має свої особливості. Зокрема, му-

сульманський світ звинувачує християн у ідолопоклонстві

масовій культурі та фетишу грошей, що є найбільшими

культами часів глобалізації. Руйнація статуй Будди в аф-

ганській провінції Баміан,

яка за доісламських часів була

важливою ланкою міжцивілізаційної комунікації у вигляді

Великого шовкового шляху, здійснена талібами в 2001 р.,

доводить наявність конфліктного потенціалу й між ісла-

мом та буддизмом, які теж перебувають у різних фазах

циклічного розвитку. Проте теорія про загальне зіткнення

цивілізацій могла виникнути лише в євроцентристській

парадигмі мислення, яка протипоставляє

власне месіанс-

тво ісламському. Архетипи світових релігій, історично змі-

нюючись, лишають можливості для вільного вибору май-

бутньої долі.

Розгортання процесу глобалізації, пов’язане з поси-

ленням соціальної напруги між різними цивілізаційними

організмами, новими локальними конфліктами, збільшен-

ням загальнолюдської якості страждання, поступово сти-

мулюватиме загальнопланетарне уявлення про релігію як

-282-

універсальний зв’язок між соціальною діяльністю та сен-

сом буття людини. Як наголошував Віктор Франкл, здійс-

нюючи сенс, людина реалізує сама себе. Здійснюючи сенс

страждання, ми реалізуємо найбільш людське в людині. Ми

здобуваємо зрілість, ми зростаємо, ми переростаємо самих

себе. Саме там, де ми немічні та позбавлені надії, будучи

неспроможними змінити

ситуацію, — саме там ми покли-

кані, відчуваємо необхідність змінитись самим. Страж-

дання має сенс, якщо сам стаєш іншим. При цьому за часів

глобалізації актуалізується потреба в творенні сенсу жит-

тя в формі релігії, адже, як зазначає С. Московічі, релігія

є умовою життя в суспільстві за всіх часів і на всіх

широ-

тах

306

. В цілому, Глобальна Цивілізація, яка починає фор-

муватись на наших очах, вступає у фазу передостаннього

циклу свого розвитку перед своїм майбутнім Сходженням

на Небеса.

Глобалізація як складний та суперечливий соціальний

процес поетапної загальнопланетарної інтеграції, яка роз-

гортається передусім на засадах новітніх комунікаційних

технологій, насамперед у сфері світової економіки, посту-

пово

починає все сильніше охоплювати і соціокультурну

складову не лише світового співтовариства в цілому, а та-

кож його національно-державні складові. Зважаючи на це,

слід казати про соціокультурні особливості взаємодії різ-

них локальних цивілізацій, які насамперед впливають

одна на одну через символічну систему власних соціокуль-

турних кодів і смислів. Причому треба мати

на увазі, що

відомий антрополог К. Леві-Строс слушно наголошував,

що «світова цивілізація не може бути нічим іншим, ніж ко-

306

Московичи С. Машина, творящая богов. — М., 1998. — С.61.

-283-

аліцією у світовому масштабі культур, кожна з яких зберігає

свою оригінальність»

307

. Тому сама можливість зіткнення

цивілізацій настає за умов, коли більш розвинені намага-

ються «построїти» інші локальні цивілізації, нав’язуючи їм

власні цінності.

У зв’язку з цим досягнення західної цивілізації оголо-

шуються універсальними, а інші цивілізації на відносній

та умовній шкалі історичного розвитку ставляться на різні

нижчі щаблі. Подібна градація

є особливо властивою тра-

диціям суто лінійного тлумачення соціального розвитку,

спрощеним аналогом якого є ескалатор метро, на якому

певні суб’єкти стоять на різних щаблях, проте поступаль-

ний (прогресистський) рух врешті підіймає всіх на однако-

ву висоту. Зважаючи на появу якісно нової інформаційної

реальності (information society), підвищення ступеню взає-

мовпливів між інформаційними потоками

, породженими

різними локальними цивілізаціями, зміни соціально-пси-

хологічного типу взаємодії, доцільно проаналізувати зазна-

чені процеси. В інформаційному суспільстві те, що існує

поза картинкою, яку створюють засоби масової інформації,

штучно уявляється таким, що не існує. Світ замикається

у власних відчуттях тих, хто сприймає інформацію. Ніхто

не намагається довести до громадян цілісне

бачення дійс-

ності, яка сприймається мозаїчно.

Внаслідок цього постійні зміни соціальної структури

населення, нові технології, різний рівень розвитку окре-

мих націй та їхніх державних утворень суттєво впливають

на соціокультурну взаємодію, яка відбувається у зовніш-

ньому соціальному середовищі, та багато в чому визначає

307

Удовик С. Л. Глобализация. Семиотические подходы. — К., 2002.

— С.13.

-284-

ритм та зміст внутрішнього соціокультурного розвитку

як окремих особистостей, соціальних груп, так і певних

локальних цивілізацій. Змін зазнає, насамперед, система

«кодів» та норм певної культури внаслідок чого зі зникнен-

ням традиційного внутрішнього соціального середовища

розмиваються соціокультурні засади ідентифікації, що

склались історично.

Отже, сучасні процеси глобалізації ставлять проблему

взаємодії між ідентичністю

та процесами адаптації до но-

вої соціальної реальності. Зокрема, виникають питання,

які потребують аргументованої відповіді: чи можлива «кос-

мополітична ідентичність», чи пов’язана соціокультурна

ідентичність із особливостями певного життєвого просто-

ру в рамках якого відбувається процес розвитку у вигляді

історії різних соціальних суб’єктів — індивідуального, на-

ціонально-державного, цивілізаційного?

Спрощена лінійна

прогресистська концепція історич-

ного розвитку в цьому зв’язку може привести до хибного

висновку, підставами для якого є «песимістичне» уявлення

про те, що минуле парадигми цілісного соціокультурно-

го розвитку людства вичерпано, а шляхи до позитивного

оптимістичного майбутнього, зважаючи на популяриза-

цію концепції «золотого мільярду», перекреслено. У цьому

випадку навіть втрачається

сенс «переписування» історії

за оруелловськими прогнозами з роману-утопії «1984»,

адже навіщо штучно змінювати сенс історії, яка втрати-

ла власний смисл. Насамперед зазначена теза стосується

національної історії країн, які переживають складні та

суперечливі трансформаційні зміни, внаслідок яких їхнє

минуле стрімко перетворюється з раю на пекло.

-285-

Під тиском глобалізації національні держави все біль-

ше починають втрачати суверенітет, в тому числі і щодо ре-

гулювання імміграційних потоків, які все частіше почина-

ють порівнювати з «великим переселенням народів» доби

занепаду Римської імперії. Водночас соціальна диферен-

ціація західних суспільств поступово досягає такого рівня,

коли починає зникати свідомість належності до великих

соціальних колективів, що провокує зміни і в індивідуаль-

ному та груповому менталітеті ідентичності. Підвищується

соціальна мобільність. Причому пошук нових, більш ефек-

тивних механізмів особистісної ідентифікації на держав-

ному рівні здійснюється за допомогою впровадження так

званих біометричних посвідчень особистості. Завдяки ць-

ому можна буде встановити тотальний контроль за функ-

ціонуванням суспільства.

Проте поки що певна розмитість предметного поля

ідентифікації, з одного боку, формує досить сталу увагу

до розробки зазначеної проблеми представниками різних

соціальних наук, а з іншого боку, ставить низку методоло-

гічних та практичних проблем соціологічного аналізу пи-

тання впливу феномену соціокультурної взаємодії на про-

цес глобалізації, та навпаки, «втручання» глобалізаційних

тенденцій

до тонкої матерії взаємовпливів різних ідентич-

ностей. Зокрема, зазначені процеси описані в колективній

праці німецьких, турецьких, британських та американських

культурологів «Глобальний колорит. Багатокультурність

та поп-культура». Головна думка зазначеного авторського

колективу пов’язана з тим, що, незважаючи на глобальне

поширення масової (популярної) культури, архетипічні ха-

рактеристики окремих культур продовжують вносити

свій

-286-

колорит до загальної моделі багато культурності

308

. Зважа-

ючи на це, культурна ідентичність є ключовою підставою

для соціокультурної взаємодії різних суб’єктів.

Вітчизняні дослідники П. Гнатенко та В. Павленко

наголошують, що ідентифікація є одним з механізмів мі-

жособистісного сприйняття

309

. Водночас ідентифікація

здійснюється не з окремими людьми, а з маленькими або

великими спільнотами. Модель дії цього механізму можна

представити у вигляді взаємодії «Я — Ми — Інші». У зазна-

ченому контексті можна встановити відмінності між ди-

рективною та обраною ідентичністю. Причому соціальна

ідентичність має й мотиваційні властивості самооцінки.

Наслідками ідентифікації, як засвідчує

досвід історії, може

бути формування етнічних та інших упереджень між

різними соціальними групами. Водночас руйнація іден-

тифікації соціальних суб’єктів відбувається внаслідок «ін-

фляції» духовних та моральних цінностей, які формують

підвалини цієї ідентифікації, зокрема, в результаті зміни

референтної групи. Наприклад, коли з початком перебу-

дови в СРСР рівень розвитку радянського соціалізму

по-

чали порівнювати з добробутом західного споживацького

суспільства, яке переважно живе в борг і значною мірою

перманентно споживає за рахунок кредитів, або з так зва-

ними загальнолюдськими чи світовими стандартами, вся

система влади опинилась у кризовому стані.

Розглянемо проблему соціокультурної ідентичності,

яка впливає на специфіку взаємодії на різних рівнях, з’

ясуємо

308

Globalkolorit. Multikulturalismus und Populдrkultur. Herausgegeben

von Ruth Mayer und Mark Terkessidis. — Wien, 1998. — С.11.

309

Гнатенко П. И., Павленко В. Н. Идентичность: философский и пси-

хологический анализ. — К., 1999. — С.8.

-287-

особливості зовнішніх та внутрішніх впливів на процес

адаптації до соціокультурних змін, у зазначеному контек-

сті проаналізуємо тенденції розвитку східнослов’янського,

північноамериканського та західноєвропейського цивілі-

заційних ареалів. Досліджуючи соціальні аспекти про-

цесу глобалізації, німецький соціолог Ульріх Бек пише,

що «внутрішній простір окремих суспільств поділяється

на внутрішні сукупності, які, з одного боку, осмислюються

та розглядаються як колективні ідентичності (класи, про-

шарки, релігійні та етнічні групи), а з іншого боку, розді-

лені й організовані у відповідності до органічної метафори

«соціальних систем» на окремі світи зі своїм господарс-

твом, політикою, правом, наукою, сімейними відносинами,

тощо вони вибудовуються та диференціюються за своїми

власними «логіками» («кодами»)»

310

Вітчизняний дослідник Ю. В. Павленко слушно за-

значає, що «етнокультурна цілісність і самоідентичність

за звичайних умов підтримуються не лише силами внут-

рішнього єднання, а й шляхом відторгнення від зовніш-

нього, позасистемного, неінтегрованого…»

311

Фундаментом соціокультурної ідентичності є осо-

бистісна самоідентифікація. Французький психолог

С. Московічі наголошував, що «особиста ідентичність є од-

нією з соціальних репрезентацій самовизначення». Нато-

мість, як зазначає російський етнолог В. Тишков, «етнічна

ідентичність це не лише уявлення про групу, які постій-

но змінюються, це завжди боротьба за контроль над цими

310

Сумерки глобализации: Настольная книга антиглобалиста. — СПб.

— М., 2004. — С.17.

311

Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. Философский ана-

лиз. — К., 2002. — С. 138.

-288-

уявленнями, за дефініцію, за те, що складає головні риси

та цінності групи». Так, етнічна ідентифікація впливає

на ієрархію різноманітних життєвих смаків

312

Різна соціокультурна ідентифікація провокує справж-

ню війну знакових символів, які стимулюються семантич-

ними непорозуміннями. Зокрема, у цьому контексті можна

розглядати проблему порушення толерантності у стосун-

ках між світськими секуляризованими європейськими де-

ржавами та місцевими мусульманськими громадами в пи-

танні права жінок-мусульманок носити хустки-хіджаби

у громадських місцях. У Франції

це заборонено законодав-

чо. Натомість, у католицькій Італії місцева мусульманська

громада через Конституційний суд домоглася винесення

символу розп’яття з шкільних класів. Ще гостріша війна

символів розгортається в Іраку після падіння режиму Сад-

дама Хусейна. США у намаганні здійснити складний со-

ціально-інженерний проект демократизації мусульмансь-

кого світу роблять все можливе

для перетворення його

у соціокультурному сенсі на «tabula rasa». З іншого боку,

традиційні засади ісламської культури, які були цілком

адекватними впродовж тривалого історичного періоду

і до Нового часу, нині зіштовхуються з викликами світу,

котрий глобалізується. У зв’язку з цим слід звернути ува-

гу на слушну думку Е. Еріксона, який зазначав, що

криза

ідентичності є критичним моментом, після якого розвиток

неминуче повертає у визначений бік.

Пояснення зазначеного феномену можливе за допо-

могою наступної аргументації. Протягом життя різних со-

ціальних суб’єктів ймовірно змінюються його символічні

312

Heinz Theisen. Überdehnung oder Überwindung? Europas kulturelle

Grenzen // Osteuropa. — 2004. — № 3. — С.117.

-289-

ментальні характеристики, а саме чоловічі (інтенціональ-

ність) та жіночі (екзекутивність) домінанти свідомості та

поведінки. Від цього, врешті, залежать впливи суспільств

«чоловічого» типу на «жіночні» суспільства і навпаки. На-

приклад, російський філософ М. Бердяєв у праці 1915 р.

«Доля Росії» наголошував, що німецький світ належить

до чоловічого типу, а слов’янський — до

жіночого. Тому

«германський світ відчуває жіночність слов’янської раси та

думає, що він повинен володіти цією расою та її землею, що

лише він має достатньо сил, аби зробити цю землю куль-

турною»

313

Свідченням творчого «чоловічого» начала в процесі

народження європейської цивілізації доби нової історії

є зростання міст, які стали базою розвитку міської раціо-

нальної культури (середньовічні університети), дух супер-

ництва (конкуренція вільного ринку), устремління до від-

криття нових земель (початок колонізації), використання

наукових відкриттів з метою удосконалення засобів веден-

ня війн, фінансова

та промислова революції, які врешті

сформували тип модерного капіталізму, з фотографічною

точністю описаний Карлом Марксом. Проте зазначені ін-

тенціональні й екзекутивні ментальні характеристики не є

раз і назавжди заданими. На користь цієї гіпотези свідчить

той факт, що, наприклад, у глобальному історичному мас-

штабі за первісним суспільством, якому було властиве саме

жіноче

начало (матріархат з його емоціями, інтуїтивністю,

фаталізмом, стабільністю, адаптацією до навколишнього

середовища, консерватизмом) йде доба народження пер-

ших цивілізацій, пов’язаних з проблематикою соціальної

313

Бердяев Н. Душа России. — Ленинград, 1990. — С.16.

-290-

нерівності, війн за перерозподіл ресурсів і впливів, що

ідентифікується з патріархатом (якому властиві логіка,

раціональність, воля, прагнення до свободи, підкорення

природи, націленість на перманентні зміни).

В історичній науці розглядається питання, чому пів-

нічноамериканські колонії розвивали капіталізм успіш-

ніше, ніж іспанські та португальські колонії в Латинській

Америці? «Створити щось нове, — зазначає О

. Посконіна,

— маючи капітал, простіше, ніж перебудувати традицій-

ний соціально-економічний устрій»

314

. Крім того, «кращим

моральним виправданням пуританина був успіх, до якого

він спрямовувався всіма можливими засобами»

315

. Внаслі-

док цього до Північної Америки британські та французькі

колонізатори принесли буржуазний менталітет. «Соціаль-

на революція в Латинській Америці (під час національно-

визвольної революції 1806-1826 рр.) не відбулася, навпаки,

зміцнилися позиції креольських верхів, насамперед помі-

щиків-латифундистів»

316

. Таким чином, «… революції в Ла-

тинській Америці помітно відрізнялися від європейських

буржуазних революцій, особливо від Великої французької,

в якій пріоритетну роль відіграли народні маси»

317

Але соціально-історичний тип народних мас також

змінюється відповідно до різних етапів розгортання со-

ціальних циклів. На початку ХХІ ст. колишній радник

Президентів Ніксона та Рейгана, кандидат від Республі-

канської партії на посаду Президента США 1992 та 1996 рр.,

християнський фундаменталіст Патрик Дж. Бьюкенен

314

Посконина О. История Латинской Америки (до ХХ века). — М., 2005.

— С.105.

315

там само. — С.116.

316

там само. — С.157.

317

там само. — С.161.