Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

171

Розділ 13. Попит та пропозиція, їх взаємодія

в) зміститься вправо;

г) всі відповіді є невірними.

6. Цінова еластичність попиту буде більшою:

а) на товари першої необхідності, ніж на предмети розкоші;

б) для тих випадків, коли споживачі використовують товар з більшою для себе

користю;

в) за умов збільшення альтернативних витрат на товар;

г) чим менше товар необхідний споживачу.

7. Якщо одновідсоткове скорочення ціни на товар призводить до двохвідсотково-

го збільшення обсягів попиту на нього, то цей попит:

а) нееластичний;

б) еластичний;

в) одиничної еластичності;

г) абсолютно нееластичний.

8. Крива абсолютно нееластичного попиту представляє собою:

а) вертикальну лінію;

б) горизонтальну лінію;

в) криву лінію;

г) пряму лінію з від’ємним нахилом..

9. Якщо пропозиція товару є нееластичною, а попит на нього скорочується, то за-

гальна виручка продавця:

а) скорочується;

б) росте;

в) скорочується у випадку еластичного попиту;

г) скорочується у випадку нееластичного попиту.

Задачі

Задача 1. Відомо, що функція попиту на товар має вигляд Q

= 150 — 2P, де Q

—

обсяг попиту, од; P — ціна товару, грн/од.

За якої ціни товару загальна величина виручки виробників буде максимальною?

Розрахуйте її величину.

Задача 2. За даними таблиці визначити вид функції попиту та пропозиції, запи-

сати їх формули та побудувати їх графіки. Аналітичне і графічно знайти рівноважні

ціни і обсяг продажу. Заповнити порожні колонки.

Ціна за од., грн

Обсяг попиту,

тис. од.

Обсяг пропозиції,

тис. од.

Надлишок

товару, тис. од.

Дефіцит товару,

тис. од.

15 0,2 2,6

14,5 0,4 2,4

14 0,6 2,2

13,5 0,8 2

13 1 1,8

12,5 1,2 1,6

172

Частина ІІ. Мікроекономіка

Продовження табл.

12 1,4 1,4

11,5 1,6 1,2

11 1,8 1

10,5 2 0,8

10 2,2 0,6

9,5 2,4 0,4

9 2,6 0,2

Яким буде дефіцит товару, якщо держава встановить верхню межу ціни — 9,5

грн/од?

Задача 3. Функції попиту та пропозиції товару мають вигляд: Q

= 250 — 20Р,

= 100 + 10P, де Q

, Q

— обсяги попиту і пропозиції відповідно, тис. од; P — ціна

одиниці товару, грн. Визначити параметри рівноваги на ринку даного товару.

З’ясувати аналітично і графічно, якими будуть нові рівноважні ціни та обсяг то-

вару, якщо зміна технології виробництва призведе до збільшення обсягу виробни-

цтва і продажу продукції на 20 одиниць за кожної ціни.

Задача 4. Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції продукту дорівнює 2,5. Що

буде з обсягом пропозиції, якщо ціна товару збільшиться на 20%; обсяг пропозиції

збільшиться на 10%? Чи може бути від’ємним значення коефіцієнта цінової еластич-

ності пропозиції? Чому?

Задача 5. На ринку діють 2 підприємства, функції пропозиції яких мають вигляд:

= 5 + 2Р; Q

= 2 + 1,5Р. Запишіть функцію ринкової пропозиції товару. Побудуй-

те криві пропозиції кожного з підприємств та ринкової пропозиції товару. Визначте

та порівняйте значення коефіцієнту цінової еластичності пропозиції кожного під-

приємства і галузі в цілому, використовуючи формулу середньої точки (наприклад,

при зміні ціни від 2 до 3 грн/од.).

Задача 6. Відомо, що при ціні 10 грн за 1 кг товару денний попит складав 800 кг, а

після зниження ціни до 8 грн. за кг він склав 1000 кг. Чому дорівнює цінова еластич-

ність попиту на товар в точці? Чому дорівнює дугова еластичність попиту на товар?

Якщо ціна на продукцію знову зросте до 10 грн за кг, а денний попит буде становити

800 кг, чи будуть зберігатися значення дугової еластичності та еластичності в точці?

Задача 7. На основі наведених нижче табличних даних знайти перехресну елас-

тичність попиту на товар Б до ціни товару А та перехресну еластичність попиту на

товар Г до ціни товару В.

Товар

Обсяг попиту, од. Ціна, грн

До зміни Після зміни До зміни Після зміни

А1012

Б 300 500

В2515

Г 400 400

173

Розділ 13. Попит та пропозиція, їх взаємодія

Зробіть висновки про взаємозалежність товарів.

Задача 8. В таблиці містяться дані про рівень деяких ринкових параметрів (в

умовних одиницях) щодо проекції садівництва:

Ціни Попит Пропозиція

50 14 48

48 18 47

47 25 40

45 30 30

44 31 27

42 35 20

Визначити коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції сто совно кожного ви-

падку зміни ціни. Дати графічну інтерпретацію даних. Еластичний чи нееластичний

попит в цілому?

Задача 9. Нехай попит на плоди визначається рівнянням: P = 12 — 5Q

, а пропо-

зиція рівнянням P = 2 + 3Q

, де P — ціна, Q

і Q

— відповідно величини попиту та

пропозиції. Визначити рівноважне значення ціни та кількості проекції (в умовних

одиницях), коли величина попиту відповідає величині пропозиції. Відповідь допо-

внити графічною ілюстрацією.

Задача 10. Припустимо, що коли фірма збільшує використання капіталу зі 120 до

150 од., працю з 500 до 625 од., то випуск продукції з 200 до 220 од. Який ефект масш-

табу існує в даному випадку? А у випадку, коли К

= 100, К

= 150, L

= 500, L

= 750,

= 200, Q

= 300.

174

Частина ІІ. Мікроекономіка

РОЗДІЛ 14.

ТЕОРІЯ ФІРМИ: ВИРОБНИЦТВО ТА ВАРТІСТЬ

§ 1. Процес виробництва. Ресурси і випуск

Процес виробництва — процес перетворення вхідного потоку ресурсів за допо-

могою певного технологічного процесу у вихідний потік готової продукції (товарів,

послуг).

Ресурси, або фактори виробництва, — це блага, які потрібно придбати підприєм-

ству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Заведено розрізняти

такі групи факторів виробництва: праця — всі розумові та фізичні витрати, що здійсню-

ються людьми в процесі виробництва; фізичний капітал, або просто капітал, — засоби

виробництва, зокрема будівлі, споруди, устаткування та товарно-матеріальні цінності;

природні ресурси — все, що може бути використане у виробництві в натуральному

стані, тобто без будь-якої обробки (земля, ліс, мінерали тощо); підприємницький хист.

Технологія — це сукупність знань про технічні засоби здійснення виробничого

процесу, про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску

певного блага.

Фізична можливість вироблення певної кількості продукту з певної кількості ре-

сурсів обумовлюється технологією виробництва, яка описується виробничою функ-

цією. Виробнича функція — технологічна залежність між структурою витрат ресурсів

і максимально можливим випуском продукції.

З огляду на можливості реагувати на зміну ринкової ситуації в мікроекономіці

діяльність підприємства досліджують протягом певних періодів часу:

— миттєвого — період виробництва, протягом якого жодний фактор не може бути

змінений;

— короткострокового — період у виробничій діяльності підприємства, протягом

якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші — як

постійні;

— довгострокового — період часу, достатній для зміни обсягів використання всіх

без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

За кількістю найменувань продукції підприємства поділяють на монопродуктові

та багатопродуктові. В мікроекономіці виходять з припущення, що кожне підприєм-

ство випускає лише один вид продукції, тобто монопродукт.

Гіпотеза про раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин означає, що

фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресур-

сів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є макси-

мізація прибутку. Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

— що виробляти?

— яким чином виробляти?

— для кого призначаються результати виробництва?

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показника-

ми сукупного, середнього та граничного продукту.

Сукупним продуктом (ТР) змінного фактора виробництва — обсяг продукції,

який випускається при використанні певної кількості змінного фактора і незмінній

175

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

кількості інших (сукупний продукт праці — ТР

, сукупний продукт капіталу — ТР

Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного

фактора.

Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного

фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю змінного факто-

ра (середній продукт праці — АР

= ТР

/L, середній продукт капіталу — АР

= ТР

/К).

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу виробництва (додатковий

продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну до-

даткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва (граничний

продукт праці — МР

=  ТР

/  L, граничний продукт капіталу — МР

=  ТР

/  К).

Показники МР

і МР

мають також назву гранична продуктивність праці, гра-

нична продуктивність капіталу.

Взаємозв’язок між показниками ТР, АР і МР ілюструє рис. 14.1.

ТР

а)

б)

МР

АР

Рис. 14.1. Сукупний, середній та граничний продукт праці

Рис. 14.1. ілюструє дію закону спадної віддачі факторів виробництва, за яким при

збільшені використання певного фактора виробництва і незмінних обсягах інших

факторів, починаючи з певного моменту (L

), гранична продуктивність МР цього

фактора спадає.

Середній продукт АР

зростає доки L < L

і досягає найбільшого значення при

L = L

, потім спадає. Граничний продукт МР

зростає доки L < L

і досягає найбільшо-

го значення при L = L

, потім спадає. МР

= 0 при L = L

, МР

< 0 при L > L

Залежно від значень ТР, АР і МР, при змінах обсягів праці можна визначити чоти-

ри стадії виробництва: стадія І — зростають ТР, АР і МР, стадія ІІ — зростають ТР, АР,

спадає МР, стадія ІІІ — зростає ТР, спадають АР, МР, стадія ІV — спадають ТР, АР, МР.

Криві АР та МР (рис. 3.1, б) перетинаються в точці, де продуктивність праці є

максимальною L = L

, тобто за такого обсягу використання праці досягається її най-

ефективніше використання. Отже, якщо гранична продуктивність вища за середню,

то продуктивність праці зростає при збільшені L.

176

Частина ІІ. Мікроекономіка

§ 2. Виробнича функція

Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом ви-

пуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються:

Q = f(x

, x

,………….. x

Якщо весь спектр комбінацій факторів виробництва прийняти як витрати праці

(L) і капіталу (К), то виробнича функція може бути визначена так:

Q = f(L, K),

де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (дано-

го співвідношення праці та капіталу).

Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна) ві-

дображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання

одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробни-

чих факторів. Так, крива ТР

на рис. 14.1, а) є прикладом однофакторної виробничої

функції Q = f(L). Залежно ж від кількості змінних факторів виробнича функція може

бути визначена і як дво- та багатофакторна.

Функціональна залежність може бути подана в табличній, графічній та аналітич-

ній формах.

Розглянемо приклад двофакторної моделі. Знайдемо всі можливі варіанти спів-

відношення праці і капіталу для виробництва, припустимо 30 одиниць умовного про-

дукту. Відіб’ємо отримані комбінації в табл. 14.1.

Таблиця 14.1

Можливі комбінації праці та капіталу

Комбінації

Кількість одиниць

капіталу (К)

Кількість одиниць

праці (L)

А153

В95

С68

Д411

Е215

Якщо перенести значення табл. 14.1 на площину, то отримуємо криву яка нази-

вається ізоквантою.

Ізокванта — крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів (L, K), які дозво-

ляють отримати певний фіксований обсяг виробництва Q.

Ізокванта є аналогом кривої байдужності в теорії споживання звідси випливають

її основні властивості:

— ізокванти мають спадний нахил;

— дві ізокванти, що відповідають різним обсягам випуску, не перетинаються;

— чим далі від початку координат розташована ізокванта, тим більший обсяг ви-

пуску продукції їй відповідає;

— ізокванти опуклі в бік початку координат.

177

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

Якщо зобразити декілька ізоквант, що відповідають різним обсягам випуску про-

дукції, то одержимо карту ізоквант (рис. 14.2).

Рис. 14.2. Карта ізоквант

За допомогою ізокванти виробничої функції ілюструється взаємозамінність пра-

ці та капіталу при збережені незмінного випуску. Така замінність виражається показ-

ником граничної норми технологічного заміщення, (MRTS), тобто величини, на яку

потрібно зменшити витрати капіталу при збільшенні витрат праці на одиницю, щоб

зберегти випуск незмінним:

MRTS

LMP



 



Гранична норма технологічного заміщення має наступні властивості:

— гранична норма технологічного заміщення дорівнює модулю похідної функції

K(L), що задає відповідну ізокванту;

— гранична норма технологічного заміщення зменшується зі збільшенням видат-

ку праці;

— гранична норма технологічного заміщення дорівнює відношенню граничних

продуктів праці та капіталу:

— гранична норма технологічного заміщення характеризує відносну роль праці

та капіталу в конкретному виробництві.

Оскільки кожний підприємець на придбання ресурсів може виділити обмежену

суму грошей, то за аналогією з бюджетною лінією можна побудувати ізокосту (крива

АВ на рис. 14.3).

Ізокоста є зображення безлічі комбінацій ресурсів (праці і капіталу), що мають

рівну вартість:

wL + rK = C,

де w — ціна праці;

r — ціна капіталу;

C — сума видатків.

Ізокоста, та само як і бюджетна лінія, володіє наступними властивостями:

— точка перетину ізокости з віссю абсцис відповідає максимально можливим ви-

тратам праці (точка В). Відповідно, точка А — максимально можливі витрати

капіталу (рис. 14.3);

178

Частина ІІ. Мікроекономіка

Рис. 14.3. Ізокоста

— при збільшенні витрат виробника ізокоста зрушується паралельно самій собі

вгору (А

), а при зменшенні витрат ближче до початку координат (рис. 14.3);

— при пропорційному збільшенні цін на обидва ресурси, ізокоста зрушується

паралельно ближче до початку координат, а при зниженні цін — вгору (А

)

(рис. 14.3);

— при зміні цін факторів нахил із окости змінюється. На рис 14.3. показана зміна

нахилу ізокости при зменшені wL (АВ

Якщо сполучити на одній площині карту ізоквант та ізокосту, можна одержати гра-

фічну інтерпретацію рівноваги виробника. Оптимальний стан виробника — точка доти-

ку ізокванти з ізокостою, що розташована найближче до початку координат (рис. 14.4).

Рис. 14.4. Рівновага (оптимум) виробника

Точка Е на рис. 14.4 — точка рівноважного (оптимального) набору ресурсів, що

забезпечує максимальний випуск продукції.

Таким чином, рівновага (оптимум) виробника — ситуація, за якої виробник не

може збільшити загальний випуск продукції виходячи з даних витрат виробництва,

179

Розділ 14. Теорія фірми: виробництво та вартість

витрачаючи менше грошей на покупку одного ресурсу і більше на покупку іншого

ресурсу.

Правило мінімізації вартості: використання такого набору ресурсів, вартість яко-

го буде найменшою у порівнянні з вартістю усіх інших наборів ресурсів.

Вище розглядалася ситуація, коли збільшення видатку одного ресурсу супрово-

джувалося зменшенням видатку іншого. Тепер досліджуємо ситуацію, коли видатки

обох ресурсів збільшуються, причому в кілька разів. При цьому істотні зміни видат-

ків відбуваються переважно в довгостроковому періоді.

Зміна масштабу виробництва — це пропорційне збільшення видатків праці та ка-

піталу.

Віддача від зміни масштабу виробництва є відносна зміна обсягу виробництва,

що викликана зміною масштабу виробництва. Вона залежить від відносного збіль-

шення видатків ресурсів і властивостей виробничої функції.

Виробнича функція називається однорідною, якщо при збільшенні видатків обох

ресурсів у n раз випуск збільшується в n

раз, тобто:

P (nL; nK) = n

P (L; K),

де t — характеризує ступінь однорідності функції.

Якщо така рівність не виконується, то така виробнича функція називається нео-

днорідною.

Для однорідних виробничих функцій існує три типи віддачі від масштабу вироб-

ництва:

1. Якщо ступінь однорідності дорівнює 1, то віддача від масштабу постійна. У

цьому випадку випуск продукції збільшується в стільки ж разів, у скільки разів збіль-

шений видаток кожного ресурсу.

2. Якщо ступінь однорідності менше 1, то має місце спадна віддача від масштабу.

У цьому випадку обсяг випуску продукції збільшується в меншу кількість разів по-

рівняно зі збільшенням видатків ресурсів.

3. Якщо ступінь однорідності більше 1, то має місце зростаюча віддача від масш-

табу. У цьому випадку обсяг випуску збільшується в більшу кількість разів порівня-

но зі збільшенням видатків ресурсів.

§ 3. Визначення результатів ринкової діяльності фірми

Результат діяльності фірми базується на порівнянні витрат та доходу.

До витрат відносяться ті блага, які змушений витратити виробник, щоб одержати

даний обсяг продукції.

У тому випадку, коли суспільство розглядається як єдиний виробник, витрати

називають суспільними. У випадку приватного виробництва їх називають приватни-

ми. Для кількісної оцінки витрат використовують два основних: підходи: вартісний

(бухгалтерський) і натуральний (економічний).

Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати підприємства на виробництво про-

дукції у певному обсязі.

Враховуючи обмеженість ресурсів доходимо висновку: використання будь-якого

ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у

180

Частина ІІ. Мікроекономіка

виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, що виникають як результат

втрачених можливостей через альтернативне використання ресурсів, називаються

альтернативними, або економічними. Для окремого підприємства економічні витра-

ти — це безпосередні витрати підприємства на ресурси разом із недоотриманим ви-

торгом від найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів.

Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще й тим, що вони не міс-

тять у собі вартість тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповід-

ному процесі, що є власністю підприємства. Витрати, обумовлені використанням

факторів виробництва, що є власністю підприємства, називаються неявними витра-

тами.

Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних

виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Еко-

номічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати.

Витрати на виробництво певного обсягу продукції (Q) називають сукупними ви-

тратами (ТС).

У короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати (FС) — це витрати, що не залежать від обсягу виробництва про-

дукції. Вони дорівнюють вартості використовуваних постійних ресурсів. До них, як

правило, відносяться орендна плата, рентні платежі, страхові внески, амортизаційні

відрахування, виплата відсотків по боргових зобов’язаннях, заробітна плата управ-

лінців вищого рівня.

Змінні витрати (VС) — це витрати, які залежать від обсягу випуску продукції.

Вони дорівнюють вартості використовуваних змінних ресурсів. До них відносяться

витрати на сировину, комплектуючі деталі, матеріали, упакування; видатки, пов’язані

із транспортуванням, складуванням та збутом готової продукції; заробітна плата ро-

бітників та менеджерів, безпосередньо зайнятих у виробництві та ін.

Загальні витрати (ТС) це сума постійних та змінних витрат:

ТС = FС + VС.

Графічно співвідношення постійних, змінних та загальних витрат показано на

рис. 14.5.

ТС

Рис. 14.5. Криві постійних, змінних і загальних витрат