Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

201

Розділ 16. Монополія

змінені як ціна так і обсяг виробництва (рис. 16.1, б). В результаті цього монополіст

має унікальну можливість маніпулювати як ціною так і обсягом продажу.

MС

= Q

а) б)

MС

Рис 16.1. Вплив попиту на ціну та обсяги виробництва монополіста

Взаємозв’язок між попитом загальним та граничним доходом демонструє рис. 16.2:

MR D

Ed>1

Ed=1

Ed<1

Рис. 16.2. Криві граничного та загального доходу монополіста

При русі вниз по еластичному відрізку кривої попиту граничний дохід зменшу-

ється, але є додатним, а загальний дохід зростає. Загальний дохід досягає максимуму

коли граничний дохід дорівнює нулю. Таким чином, монополіст не захоче знижувати

ціну на нееластичному відрізку кривої попиту. Тому що загальний дохід зменшується,

202

Частина ІІ. Мікроекономіка

загальні витрати зростають, а значить загальний прибуток зменшується. Отже, мак-

симальний дохід монополія отримує у випадку одиничної еластичності, коли гранич-

ний дохід дорівнює 0.

МR = 0 — умова максимізації прибутку монополістами.

Необхідно відмітити, що в усіх цих випадках ціна більша за граничний дохід. Мо-

нополія як і будь-яка інша фірма прагне збільшити розмір прибутку (рис. 16.3).

MС

АТС

Економічні прибутки

Рис. 16.3. Рівновага монополіста в короткостроковому періоді

Даний графік свідчить, що монополіст отримує надприбутки при таких умовах:

• Випускає таку кількість продукції, за якої граничні витрати дорівнюють гра-

ничному доходу (МС = MR).

• Встановлює монопольну ціну (Р

) входячи з розміру попиту (Q

). Це і дає

можливість отримати надприбуток.

Показники рівня монопольної влади.

Індекс Ларнера — введений в 1934 році і розглядає розмір прибутку як ознаку

монополії. Його суть полягає в тому, що порівнюються монопольна ціна і граничні

витрати

MOH

PMC

MC E





За досконалої конкуренції даний І

= 0, тому що досконала конкуренція перед-

бачає Р = МС.

Чим вищий даний коефіцієнт, тим більший рівень монополії.

Індекс Герфендаля показує концентрацію ринку шляхом оцінки частки кожної

фірми в загальному об’ємі виробництва продукції

222 2

6123

...

ISSS S

де: S — питома вага фірми в загальному обсязі виробництва. Якщо фірма на даному

ринку одна, то даний індекс = 10000.

203

Розділ 16. Монополія

Галузь вважається висококонцентрованою (монопольною) якщо І

 1800.

Рівновага монополіста в довгостроковому періоді. В довгостроковому періоді

монополіст обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змін-

них факторів. Монополіст буде збільшувати обсяг виробництва до тих пір, доки

граничний дохід буде дорівнювати довгостроковим граничним витратам МR = LС

(рис. 16.4). Така рівність дозволяє визначати TR, а порівняння LATC дозволяє від-

повісти на друге запитання. Якщо середні витрати монополіста зростають за інших

рівних умов, настає стан довгострокової рівноваги. Коли виробництво є беззбитко-

вим, тобто LATC = P

. Перевищення LATC над P

є умовою закриття виробництва.

LATC

LMC

Рис. 16.4. Рівновага монополіста в довгостроковому періоді

Монополія може знаходитися в стані рівноваги довгий час, так як вхід в даний

ринок блокований.

Виходячи з цього цінова політика монополій відрізняється в коротко- і довго-

строковий періоди.

§ 3. Цінова дискримінація

Ціновою дискримінацією є ситуація на ринку, коли монополіст встановлює різ-

ні ціни різним категоріям покупців на той самий товар. Вона дозволяє монополісту

збільшити свій прибуток порівняно з випадком єдиної ціни за рахунок присвоєння

всього споживчого надлишку покупців (або його частини).

Умови існування цінової дискримінації:

— наявність монопольної влади;

— можливість перепродажу товару виключена.

Ринки різних регіонів відрізняються між собою рівнем еластичності.

Основні види цінової дискримінації представлені в табл. 16.1.

Існує три види, або три ступені, цінової дискримінації.

Дискримінація першого ступеня, або досконала цінова дискримінація, проявля-

ється в тому, що на кожну одиницю виробленого однорідного товару встановлюється

своя ціна, — максимальна, яку може і готовий заплатити покупець. Ця цінова полі-

тика застосовується в умовах індивідуального виробництва, коли виготовлення та

204

Частина ІІ. Мікроекономіка

реалізація якогось товару, наприклад, нової техніки, здійснюється за замовленням

конкретних споживачів. Монополіст знає криву попиту кожного покупця і встанов-

лює для нього індивідуальну ціну, рівну його ціні попиту. Таким чином підприєм-

ство, що практикує досконалу цінову дискримінацію, одержить не тільки прибуток,

звичайний для умов монополії, але й додатковий прибуток .

Таблиця 16.1

Основні види цінової дискримінації

Назва Критерії диференціації цін Приклади

Територі-

альна

Територіальна диференціація

покупців

– демпінгові ціни;

– цінові пояси й зони;

– ціни офшорних зон;

– сільські та міські ціни і тарифи

Часова Час придбання товарів і послуг – денні та нічні ціни;

– сезонні ціни

Товарна Ціль придбання товарів і по-

слуг

– тарифи на виробниче або споживче корис-

тування енергією

Обсяг придбання – оптові та роздрібні ціни і тарифи

Якість товарів або послуг – надбавки та знижки за якість, сортність

Торговельна марка – ціни на товари провідних і невідомих фірм

Персональ-

на

Рівень доходів покупців – магазини для незаможних і заможних по-

купців

Статус покупця – знижки для постійних покупців;

– знижки для першого покупця;

– ціна для співробітників фірми

Соціальний статус покупця – ціни для дітей, студентів, дорослих і тощо.

Однак у реальному житті здійснити досконалу цінову дискримінацію практично

неможливо. Найбільш близький до стану доконаної цінової дискримінації ринок ко-

місійних послуг.

При проведенні цінової дискримінації другого ступеня продукція, що випуска-

ється монопольним підприємством, (або послуги) групуються в партії, на які вста-

новлюються різні ціни. Зазвичай це пов’язано зі зміною в обсягах споживання.

Цінова дискримінація 2-го ступеня застосовна в галузях з достатньо масовим ви-

робництвом, коли немає можливості індивідуалізувати, тобто виділити кожну окре-

му товарну одиницю. На практиці вона здійснюється у формі знижок і надбавок на

ціни товарів або послуг. Наприклад, квитки в кінотеатр на денні та вечірні сеанси,

квартирна плата за нормативну площу і за надлишки житлової площі, плата за елек-

трику для домогосподарств і фірм, квитки в музей для дорослих, дітей, пенсіонерів

тощо. У всіх випадках монополіст привласнює частину споживчого надлишку.

На відміну від другого виду, цінова дискримінація третього ступеня припускає

поділ самих покупців на окремі групи або ринки, де встановлюється своя ціна реалі-

зації.

При проведенні такої цінової політики особливо важливо, щоб виключалося пе-

реміщення придбаних товарів або послуг між ринками і попит на кожному з них не

залежав від цін, встановлених на іншому ринку.

205

Розділ 16. Монополія

Типовим прикладом цінової дискримінації 3-го ступеня є діяльність приватно

практикуючих юристів, викладачів і лікарів. Зокрема, кожний з них, як правило, бере

більш високу плату з більш заможних клієнтів і меншу — з менш забезпечених гро-

мадян.

У цілому ж оцінка цінової дискримінації неоднозначна. У багатьох країнах окре-

мі її види заборонені законодавством, тому що засуджуються багатьма покупцями.

Однак цінова дискримінація може сприяти зростанню ефективності функціонуван-

ня ринку, оскільки ті покупці, які цінують той або інший продукт вище його гранич-

них витрат, одержують можливість купити цей продукт і не бути «відрізаними» від

ринку.

Переваги монополії:

• стимулюють розвиток НТП;

• застосовується найновіші технології;

• собівартість продукції завжди вище на великих підприємствах.

Основним недоліком монополій є те, що вони роблять населення країни бідни-

ми шляхом встановлення економічно необґрунтованих високих цін. Монополія, не

зважаючи на те, що виробляє менше продукції встановлює вищу ціну, ніж за умов

досконалої конкуренції, що дає їй можливість отримати надприбуток.

Іншими словами, при монополії зменшується доступність товарів для спожива-

чів.

206

Частина ІІ. Мікроекономіка

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що таке монополія?

2. Які умови існування монополії?

3. Які види монополій існують?

4. Чим відрізняються відкрита та закрита монополія?

5. Який вигляд має крива пропозиції підприємства-монополіста?

6. Чим відрізняються індивідуальна та ринкова крива попиту на продукцію чис-

того монополіста?

7. Чи завжди призводить розширення попиту на продукцію підприємства-

монополіста до збільшення обсягу пропозиції?

8. Чому підприємству-монополісту недоцільно знижувати ціну на нееластично-

му відрізку кривої попиту?

9. За якої еластичності попиту в короткостроковому періоді виторг монополіста

є максимальним?

10. Чому повинен дорівнювати граничний дохід підприємства-монополіста в ко-

роткостроковому періоді для максимізації його прибутку?

11. Для чого визначають індекс Лайнера?

12. Що показує індекс Герфендаля?

13. Яке оптимальне значення середніх довгострокових витрат підприємства-

монополіста?

14. Що таке цінова дискримінація?

15. Які умови виникнення цінової дискримінації?

16. Які існують види цінової дискримінації?

17. Які основні переваги та недоліки монополії?

Контрольні тести

1. Які з наступних припущень не відповідають теорії чистої монополії?

а) дуже високі бар’єри на вході;

б) тільки один продавець;

в) продавець реалізує товар, що немає близьких замінників;

г) продавець реалізує диференційовану продукцію.

2. Продукція фірми має криву попиту з постійною ціновою еластичністю, яка до-

рівнює одиниці у кожній точці кривої попиту. Це означає, що гранична виручка:

а) завжди додатна;

б) завжди від’ємна;

в) додатна, а потім від’ємна;

г) завжди дорівнює нулеві.

3. Крива попиту на продукцію монополіста:

а) має негативний нахил;

б) має позитивний нахил;

в) є вертикальною лінією;

г) є горизонтальною лінією.

207

Розділ 16. Монополія

4. Яке з наступних тверджень є помилковим?

а) монополіст зіштовхується зі спадною кривою попиту;

б) для монополіста граничний дохід більше ціни;

в) крива граничного доходу монополіста лежить нижче його кривої попиту;

г) монополіст є «диктатором ціни».

5. Чи може підприємство-монополіст, що максимізує прибуток, збільшити одно-

часно і обсяги виробництва товару і його ціну:

а) ні, оскільки підприємство завжди зобов’язане зменшити ціну товару для під-

вищення обсягів реалізації;

б) може, якщо зміниться попит на товар і він стане еластичним;

в) не зможе, оскільки крива попиту монополіста спадна;

г) це визначається конфігурацією кривою середніх загальних витрат, адже

коли дана крива знаходиться нижче кривої граничного доходу, підприєм-

ство зможе одночасно збільшувати і обсяги і ціну.

6. Чи можливо побудувати криву пропозиції підприємства-монополіста в довго-

строковому періоді:

а) можливо, але тільки в тому випадку коли підприємство реалізує позитив-

ний ефект масштабу;

б) ні, адже і в довгостроковому періоді неможливо встановити однозначну від-

повідність між ціною товару та обсягом його пропозиції;

в) можливо, оскільки в довгостроковому періоді буде діяти закон спадної від-

дачі ресурсів;

г) не можна, оскільки підприємство-монополіст може встановити у довгостро-

ковому періоді будь-яку ціну товару.

7. Якщо монополіст має прибуток, то:

а) ціна більша, ніж середні загальні витрати;

б) ціна більша, ніж граничний дохід;

в) ціна більша, ніж середні змінні витрати;

г) жодна з відповідей.

8. Підприємство в умовах досконалої конкуренції призначає ціну _________, у

той час як монополіст призначає ціну __________:

а) рівну граничному доходу, рівну граничним витратам;

б) рівну граничним витратам, більшу, ніж граничні витрати;

в) рівну граничному доходу, більшу, ніж граничний дохід;

г) «б» і «в».

9. Яке з наведених висловлень є невірним?

а) монополіст завжди призначає ціну вищу величини граничних витрат;

б) для монополіста, що виробляє позитивний обсяг випуску, граничний дохід

вище ціни;

в) монополія являє собою крайній випадок недосконалої конкуренції;

г) фірми, що володіють владою над ринком, зазвичай прибігають до практики

цінової дискримінації.

10. Виторг монополіста є максимальним в умовах:

а) еластичного попиту на продукцію монополіста;

208

Частина ІІ. Мікроекономіка

б) нееластичного попиту на продукцію монополіста;

в) одиничної еластичності попиту на продукцію монополіста;

г) жодна з відповідей.

Задачі

Задача 1. Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС = 50 + Q

(тобто

постійні витрати ТFС становлять 50 грош. од., а змінні — Q

). Попит на продукцію

монополіста задано як Q

= 40 — Q.

Знайти, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати

прибуток.

Задача 2. Фірма, що є монополістом на ринку продукту і монопсоністом на ринку

праці, має виробничу функцію Q = 5L і функцію попиту на свою продукцію Q

= 100 — Р.

На ринку праця пропонується за формулою L

= 0,2W — 4. Визначити, за якою ціною

фірма буде продавати продукцію за умови досягнення максимуму прибутку.

Задача 3. Монополіст продає 10 од. товару за ціною 100 грош. од.; продаж 11 од.

викличе зниження ціни до 99,5 грош. од. Чому буде дорівнювати граничний виторг за

збільшення обсягу реалізації?

Задача 4. Визначити ціну квітка до кінотеатру для пенсіонерів та інших глядачів,

якщо еластичність їхнього попиту складає відповідно — 5 і — 3, а гранична вартість

МС для монополіста–власника кінотеатру дорівнює 3 грн. Які заходи слід вжити

власникові, щоб запровадити таку цінову дискримінацію?

Задача 5. Попит на продукцію Q

= 84 — Р, загальні витрати фірми ТС = Q

. Ви-

значити максимальний прибуток фірми. Який буде мати прибуток при ціновій дис-

кримінації першого ступеня?

Задача 6. Монополіст підрахував, що його рівень виробництва відповідає відріз-

ку попиту з еластичністю Ер + 2. Що йому необхідно зробити для максимізації при-

бутку.

Задача 7. Визначити цінову еластичність попиту на продукцію монополіста, якщо

при величіні граничних витрат 100 грн ним буде встановлено ціну на рівні 140 грн.

Задача 8. Підприємство, постійні витрати якого складають 200 грн, а середні

змінні витрати на виробництво продукції — 4 грн., вирішило розширити сферу свого

впливу за рахунок збільшення обсягу реалізації з 100 до 200 од. Розрахуйте, яку ве-

личину монопольної влади має підприємство та яку ціну встановить для споживачів,

якщо еластичність попиту на його продукцію становить 2.

Задача 9. Функція витрат підприємства має вигляд ТС = Q

+ 200Q + 700. Зна-

йдіть оптимальний обсяг випуску і прибуток підприємства, якщо функція валової

виручки має вигляд ТR = 250 Q. Чи можна сказати, що підприємство функціонує як

монополіст?

Задача 10. Функціонуючи в умовах монополії, підприємство визначило функцію

загальних витрат ТС = 110000 + 0,2Q

. Який розмір економічного прибутку розра-

ховує отримати підприємство, якщо в межах довгострокового періоду оптимальний

випуск продукції складатиме 2.5 тис. од., а підприємство реалізує свою продукцію по

ціні 544 грн за одиницю.

209

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

РОЗДІЛ 17.

ОЛІГОПОЛІЯ ТА РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ

КОНКУРЕНЦІЇ

§ 1. Олігополія: сутність і основні ознаки

Олігополія — це ринкова структура, для якої характерно присутність незначної

кількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку.

Характерні риси олігополії:

1. Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьому

олігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) про-

дукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробни-

ки диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво,

сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти під-

приємств.

2. Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринкові

частки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його на-

явністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну».

3. Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці на

олігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни або

обсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств. Передбача-

ється, що кожне підприємство в галузі визнає, що зміна його стратегії на ринку ви-

кличе реакцію конкуруючих продавців. Можлива відповідна реакція конкурентів є

основним чинником, що визначає рішення підприємства. Реакція, яку окремі продав-

ці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

4. Є істотні бар’єри для вступу в галузь. Основними з них є: економічні (ефект

масштабу), фінансові (величезні видатки на рекламу), юридичні (патенти і ліцензії),

ринкові (власність на сировину). Найбільш значним з них є ефект масштабу. При-

чиною виникнення олігополії є переваги великого підприємства над малим, що дає

можливість знизити собівартість продукції. В результаті поглинання великими фір-

мами менших відбувається конкуренція на ринку, тобто на ньому функціонує декіль-

ка підприємств. Це дає можливість їм отримувати великі прибутки. Для входження

в ринок даного товару необхідні великі капіталовкладення, що створюють природні

перепони для входження ринок.

Поведінка фірми при олігополії визначається 2-ма протилежними тенденціями:

— за таємної змови виробників встановлюється договірна висока ціна, що дає

можливість олігополістам отримувати стабільні надприбутки.

— існує постійне бажання порушити дану угоду і збільшити свої прибутки за ра-

хунок конкурентів шляхом зниження ціни та збільшення обсягів продажу.

Протиріччя між цими тенденціями носить назву дилеми олігополіста.

Основою взаємовідносин при олігополії виступає змова підприємств — це явна,

таємна або мовчазна угода між підприємствами відносно ціни та обсягів продажу.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати про-

дукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були б

у безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку,

210

Частина ІІ. Мікроекономіка

виплавку стали, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існуван-

ня природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Отже, особливість олігополії, як особливої ринкової структури, полягає у вза-

ємозалежності поведінки продавців. До того ж, на відміну від монополіста і конку-

рентного продавця, олігополіст не може розглядати криву попиту на свою продукцію

як задану і використовувати при визначенні найкращого випуску відому умову рів-

новаги, що полягає в рівності граничного доходу (що залежить від кривої попиту) і

граничних витрат. Тому для опису поведінки олігополіста застосовують спеціальні

моделі олігополії, що розрізняються припущеннями про характер поведінки конку-

рентів на ринку.

Розглянемо модель дуополії, коли на ринку є всього дві фірми, що виробляють од-

норідну продукцію, при цьому діють незалежно одна від одної, не вступаючи в змову.

Відповідно до моделі Курно, на ринку має місце некооперована дуополія, при-

чому:

— кожний дуополіст прагне максимізувати свій прибуток виходячи із припущен-

ня, що випуск іншого дуополіста незмінний;

— постійні витрати кожної дуополії дорівнюють нулю, а граничні витрати не за-

лежать від випуску. У цьому випадку граничні витрати дорівнюють середнім

загальним витратам;

— граничні витрати обох дуополістів однакові.

На рис. 17.1 графічно зображена модель Курно, тобто поведінка двох фірм А і В

на олігополістичному ринку.

ATC=MC

Рис. 17.1. Модель Курно

Фірма А вважає, що конкурент В має випуск Q = 0, і відповідно, виробляє про-

дукції Q

за ціною Р

. У свою чергу фірма В вважає, що конкурент А має випуск Q

і отже, випускає обсяг Q

— Q

за ціною Р

і так далі. У підсумку кінцевий рівноваж-

ний обсяг виробленої продукції кожного олігополіста становить 1/3 конкурентного

випуску. А разом галузь за дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тоді

як чиста монополія забезпечує лише половину його.