Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

251

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

РОЗДІЛ 20.

МАКРОАНАЛІЗ СУКУПНОГО ПОПИТУ

ТА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

§ 1. Макроаналіз сукупного попиту

Сукупний попит (AD) — це величина обсягу продукції, яку готові купити макро-

економічні суб’єкти за кожного можливого рівня цін. Це шкала, що графічно пред-

ставлена у вигляді кривої, яка показує різні кількості товарів і послуг — величину ре-

ального обсягу виробництва, — що їх вітчизняні споживачі, фірми, уряд та зарубіжні

покупці всі разом бажають купити за кожного можливого рівня цін (рис. 20.1).

ВВП

Рис. 20.1. Крива сукупного попиту

Сукупний попит можна визначити за формулою розрахунку ВВП методом вит-

рат:

AD = C + I + G + X

Сукупний попит має дві форми: натурально-речову і вартісну. Натурально-речова

форма сукупного попиту відображає суспільну потребу населення, фірм і держави в

товарах і послугах. Його структура може бути представлена: 1) певними видами про-

дуктів і послуг невиробничого споживання, які задовольняють особисті та інші неви-

робничі потреби; 2) сукупністю всіх засобів виробництва і виробничих послуг.

Вартісний зміст сукупного попиту може визначатися сумою планових витрат на

вітчизняні товари і послуги для кожного із рівнів сукупного доходу. Між сукупним

попитом і ціною національного продукту існує опосередкована залежність, яка про-

являється через три фактори:

• ефект відсоткової ставки полягає в тому, що при зростанні цін покупцям това-

рів і послуг потрібно більше грошей для оплати угод. Отже, зростає попит на гроші,

що при незмінній грошовій масі викликає підвищення їх ціни, тобто відсоткової став-

ки. Внаслідок цього сукупний попит зменшується за рахунок попиту на ті товари, для

купівлі яких потрібно брати гроші в кредит. Це стосується в першу чергу інвестицій-

них товарів, а також дорогих товарів споживчого призначення, до яких відносяться

переважно товари довгострокового використання.

252

Частина ІІІ. Макроекономіка

• ефект багатства виражається в тому, що при зростанні цін реальна вартість,

тобто купівельна спроможність, накопичених фінансових активів із фіксованим до-

ходом (облігації, строкові депозити тощо), що знаходяться у населення, зменшують-

ся. Тому власники фінансових активів стають реально біднішими, що скорочує їхній

попит. І навпаки.

• ефект чистого експорту відбиває вплив зовнішнього сектора економіки на су-

купний попит і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зроста-

ють або зменшуються порівняно з цінами на іноземні товари. Якщо внутрішні ціни

піднімаються стосовно цін за кордоном, то покупці почнуть віддавати перевагу ім-

портним товарам, що викличе збільшення імпорту, натомість іноземці почнуть ку-

пувати менше вітчизняних товарів, що викличе зменшення експорту. Отже, за інших

незмінних умов зростання цін всередині країни викликає збільшення імпорту і змен-

шення експорту. Внаслідок цього скорочується чистий експорт у складі сукупного

попиту.

Основні нецінові фактори сукупного попиту:

– Зміни в споживчих витратах:

а) добробут населення;

б) очікування споживача;

в) заборгованість споживача;

г) податки.

– Зміни в інвестиційних витратах:

а) відсоткові ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси

в країні, а не зміною цін;

б) очікувані прибутки від інвестицій;

в) податки з підприємств;

г) технологія виробництва;

д) надлишкові потужності.

Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний дохід інших країн;

б) валютні курси.

– Зміни в державних витратах.

Під дією нецінових факторів (рис. 20.2) крива сукупного попиту (AD) перемі-

щується: а) вправо вгору, коли попит зростає (ADAD

); б) вліво вниз, коли попит

зменшується (ADAD

ВВП

Рис. 20.2. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту (AD)

253

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

§ 2. Макроаналіз сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція (AS) — це такий реальний обсяг національного продукту, який

економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку; це шкала, графічно пред-

ставлена у вигляді кривої, що показує рівень реального національного продукту, який

буде вироблено за кожного можливого рівня цін, за незмінності усіх інших факторів.

Форма кривої сукупної пропозиції залежить від того, який проміжок часу аналізу-

ється — короткостроковий чи довгостроковий. Згідно з цим поглядом, у короткостро-

ковому періоді взаємодія між сукупним попитом і сукупною пропозицією визначає

обсяг національного продукту, рівень зайнятості, ступінь завантаження виробничих

потужностей, а також індукує інфляційні імпульси. У короткостроковому періоді кри-

ва AS має висхідну траєкторію. У довгостроковому періоді обсяг виробництва товарів

і послуг у національній економіці залежить від обсягу капіталу і кількості праці та від

наявної виробничої функції. Інакше кажучи, у цьому періоді величина економічних

ресурсів у національній економіці, а також рівень технології визначатимуть обсяг на-

ціонального продукту, і цей обсяг не залежатиме від рівня цін. Тому крива сукупної

пропозиції в довгостроковому періоді є вертикальною (рис. 20.3).

ВВП

Рис. 20.3. Довгострокова крива сукупної пропозиції (AS)

Відмінність між сукупною пропозицією у короткостроковому та довго строковому

періодах дуже суттєва для макроекономічного аналізу. Крива довгострокової сукуп-

ної пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем вироб-

ництва. Цей рівень досягається за повної зайнятості.

Тому всі чинники, які змінюють природний рівень виробництва, переміщувати-

муть криву довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво. По-перше, це еко-

номічні процеси або заходи економічної політики, які змінюють обсяг виробництва

за тієї самої природної норми безробіття. По-друге, це економічні процеси або заходи

державної політики, що змінюють природну норму безробіття. Крива короткостро-

кової сукупної пропозиції має три відрізки — кейнсіанський (1), проміжний (2) та

класичний (3) (рис. 20.4).

Кейнсіанський відрізок відбиває ситуацію, коли економіка перебуває у стані спа-

ду і значна частка виробничих потужностей та робочої сили не використовується. На

цьому відрізкові фактичний обсяг виробництва менший за природний. Залучення у

виробництво невикористовуваних ресурсів — як матеріальних, так і трудових — не

генерує значного тиску в напрямі зростання цін. Проміжний, або висхідний, відрізок

кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва су-

проводжується зростанням цін. Національна економіка містить незліченну кількість

254

Частина ІІІ. Макроекономіка

ринків продуктів і ринків ресурсів, а повна зайнятість не досягається одночасно в

різних секторах та галузях.

ВВПр

ВВПн

Рис. 20.4. Крива короткострокової сукупної пропозиції (AS)

Одні галузі можуть натрапити на нестачу кваліфікованих працівників, тоді як в

інших ще може існувати значне безробіття. Так само в деяких галузях можуть відчу-

ватися брак сировини або інші слабини. Із розширенням виробництва і наближенням

до повного використання своїх потужностей деякі фірми змушені утримувати старі-

ше й менш ефективне устаткування, а також недостатньо кваліфікованих працівни-

ків. Унаслідок цих та інших обставин витрати на одиницю продукції збільшуються.

Щоб виробництво залишалося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою

продукцію. На цьому відрізкові кривої AS збільшення реального обсягу продукту су-

проводжується зростанням цін. Після досягнення обсягу ВВП за повної зайнятості

(лінія 4) подальше зростання цін упродовж деякого часу може забезпечувати приріст

реального обсягу продукту. Реальний ВВП, як відомо, може перевищувати його при-

родний рівень. Проте економіка досягає своєї абсолютної максимальної потужності, і

дальше зростання обсягу національного продукту є вже неможливим. Окремі фірми

можуть намагатися збільшити виробництво, переманюючи ресурси інших фірм. Про-

те ці нові ресурси і приріст обсягу продукції в одних фірмах означатимуть відповідні

втрати ресурсів і обсягів продукції іншими фірмами. Це супроводжується зростанням

цін ресурсів і витрат і, зрештою, цін продуктів, але реальний обсяг виробництва по-

мітно не зміниться. Короткострокова крива AS стає дедалі крутішою, а це означає, що

економіка перебуває на майже вертикальному, або класичному, відрізкові кривої AS.

Цінові фактори, що визначають сукупну пропозицію:

• зміна відсоткової ставки.

• зміна рівня цін.

Нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію:

 Зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та

імпортних ресурсів.

 Зміни економіко-правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

 Зміни в продуктивності праці

255

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

§ 3. Модель макроекономічної рівноваги AS-AD

Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом (AD) та сукупною пропози-

цією (AS) здійснюється через систему цін: точка перетину кривих сукупного попиту

і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний вну-

трішній обсяг виробництва. Точка перетину кривої сукупного попиту та кривої су-

купної пропозиції — точка рівноваги (Е

), яка визначає рівноважний рівень цін (P

)

та рівноважний обсяг національного виробництва (ВВП

Ер

) (рис. 20.5).

ВВП

Рис. 20.5. Рівновага в моделі AS-AD

При аналізі динаміки рівноваги розрізняють три випадки: 1) якщо сукупний

попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приво-

дить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при

сталих цінах; 2) якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку — це при-

зводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та

зайнятості; 3) якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS — це при-

зводить до інфляційного зростання цін та номінального ВВП при незмінному об-

сязі реального ВВП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайня-

тості») (рис. 20.6).

ВВП

Рис. 20.6. Три варіанти макрорівноваги

В умовах реальної економіки, на проміжному та класичному відрізках спрацьо-

вує так званий «ефект храповика» (рис. 20.7).

256

Частина ІІІ. Макроекономіка

ВВП

Рис. 20.7. Ефект храповика

В основі цього явища — негнучкість ринкових цін до зниження при погіршенні

ринкової кон’юнктури (зменшенні сукупного попиту).

Модель макроекономічної рівноваги AD-AS використовують для дослідження

таких явищ як збурення сукупної пропозиції (шоки пропозиції) та збурення сукуп-

ного попиту (шоки попиту). Матеріальною основою шоків пропозиції, або інфляції

витрат, є різке здороження сировинних, енергетичних ресурсів та інших (наприклад,

трудових) ресурсів. Історично першим був шок пропозиції у 1973–74 рр., коли ціни

на нафту за один рік зросли вище, ніж за увесь післявоєнний період. У зв’язку цим

виникло нове, досі невідоме явище, — стагфляція. Основною його характеристикою є

одночасне падіння зайнятості, виробництва та зростання цін, що абсолютно відрізня-

ється від класичної економічної кризи, — коли зниження обсягів виробництва супро-

воджувався зниженням ринкових цін.

Шоки попиту (збурення сукупного попиту) виникають у двох випадках. По-

перше, вони можуть спостерігатися на кейнсіанському та проміжному відрізках

кривої AS, якщо темпи приросту сукупного попиту (надмірні державні видатки,

надмірний споживчий попит, неадекватно м’яка монетарна політика, різкий притік

іноземної валюти в умовах негнучких валютних курсів та ін.) надто випереджають

темпи приросту сукупної пропозиції. Простіше кажучи, національне виробництво

не встигає задовольняти надмірні споживчі запити, внаслідок чого розвивається ін-

фляція попиту. По-друге, вони завжди спостерігаються, коли економіка досягає при-

родного рівня виробництва. Ринок, в силу інертних властивостей, не може миттєво

відреагувати на досягнення повної зайнятості, яке означає максимально можливий

фізичний обсяг виробництва товарів і послуг — споживання продовжує зростати, але

вже лише за рахунок цін. Така економіка називається «перегрітою» і потребує осту-

джуючих заходів державної економічної політики.

§ 4. Модель IS-LM

Модель IS-LM відображає взаємозв’язки на ринках товарів і грошей у національ-

ній економіці в короткостроковому періоді (рис. 20.8). Вона виходить із припущення

про незмінний рівень цін. Це означає, що усі змінні в моделі вимірюються у реальних

одиницях.

257

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

ВВП

Дохід, обсяг виробництва

Відсоткова ставка, r

Рис. 20.8. Модель IS-LM

Припускають, що національна економіка є закритою. Отже, модель IS-LM пока-

зує рівновагу товарного й грошового ринків і виявляє чинники, що визначають рі-

вень доходу в національній економіці за незмінного рівня цін. Крива IS відображає

залежність між відсотковою ставкою й рівнем доходу в національній економіці за рів-

новаги на ринку товарів і послуг.

Крива LM відображає залежність між відсотковою ставкою та рівнем доходу, яка

виникає за рівноваги на ринку грошей. Модель IS-LМ дає змогу аналізувати вплив

макроекономічної політики на рівноважний рівень доходу в національній економіці

у короткостроковому періоді. Ця модель показує, як зміни в екзогенних змінних —

державних видатках, пропозиції грошей, податках тощо — визначають ендогенні

змінні, передовсім процентну ставку й дохід (обсяг національного виробництва). Мо-

дель також дозволяє аналізувати вплив збурень на товарному й грошовому ринках

на національну економіку. Ці питання вивчає макроекономіка вищого рівня. Модель

IS-LM пояснює положення й нахил кривої сукупного попиту. Інакше кажучи, вона

дає змогу показати, що зі зростанням рівня цін національний дохід зменшується, тоб-

то крива AD є спадною. Загалом зміни рівня доходу в моделі IS-LM, що виникають

унаслідок коливання цін, означають рух по кривій сукупного по питу. Зміни ж рів-

ня доходу у разі сталого рівня цін означають переміщення самої кривої сукупного

попиту. Модель IS-LM об’єднує елементи «кейнсіанського хреста» і теорії переваги

ліквідності. Крива IS показує точки, які задовольняють умови рівноваги на ринку

товарів, а крива LM — точки, які задовольняють умови рівноваги на ринку грошей.

Точка перетину кривих IS та LM показує процентну ставку і дохід, що забезпечує

рівновагу на обох ринках.

258

Частина ІІІ. Макроекономіка

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що таке сукупний попит? Які є форми сукупного попиту?

2. Охарактеризуйте цінові та нецінові фактори впливу на сукупний попит.

3. Що таке сукупна пропозиція?

4. Форма кривої сукупної пропозиції: якою вона буває і чим це зумовлено?

5. Охарактеризуйте фактори впливу на зміну сукупної пропозиції.

6. Що таке економічна рівновага? Якою вона буває?

7. Прокоментуйте застосування моделі AD-AS. Що таке «ефект храповика»?

8. Охарактеризуйте модель IS-LM.

Контрольні тести

1. До цінових факторів впливу на сукупний попит не відноситься:

а) ефект відсоткової ставки;

б) ефект внутрішнього рівня віддачі;

в) ефект багатства;

г) ефект чистого експорту.

2. Якого відрізку короткострокової кривої АS не існує:

а) кейнсіанського;

б) проміжного;

в) факторного;

г) класичного.

3. Графік кривої сукупної пропозиції в довгостроковому періоді має вигляд:

а) гіперболи;

б) параболи;

в) горизонтальної прямої;

г) вертикальної прямої.

4. При застосуванні моделі AS-AD, ефект храповика проявляється в тому, що:

а) зміна розміру цін впливає на зміщення кривої сукупного попиту;

б) зміна розміру цін впливає на зміщення кривої сукупної пропозиції;

в) ціни на товари та ресурси є негнучкими щодо зниження;

г) ціни є номінальною змінною, а обсяг виробництва — реальною.

5. Сукупний попит — це:

а) загальна кількість кінцевих товарів та послуг, яка може бути представлена

(вироблена) в економіці при різних рівнях цін;

б) загальна або сумарна кількість продукції, яка може бути купленою при дано-

му рівні цін і при інших рівних умовах;

в) чистий дохід, виміряний в цінах факторів виробництва;

г) вся заробітна плата, яка виплачується фірмами найманим працівникам, а та-

кож відрахування у державні та приватні пенсійні фонди.

6. Який із наведених елементів не входить до сукупного попиту:

259

Розділ 20. Макроаналіз сукупного попиту та сукупної пропозиції

а) обсяг споживання;

б) державні закупівлі товарів та послуг;

в) доходи корпорацій;

г) інвестиції.

7. Технологічна модернізація зміщує криву AS у довгостроковому періоді:

а) вправо;

б) вліво;

в) вниз;

г) вгору.

260

Частина ІІІ. Макроекономіка

РОЗДІЛ 21.

СУКУПНІ ВИДАТКИ ТА ЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

§ 1. Споживання та заощадження

Для поступального розвитку економіки, вироб лена за повної зайнятості ресурсів

продукція має бути продана. Інакше кажучи, сукупні видатки — загальна сума ви-

датків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені на ціональною економі-

кою, — мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту. До початку

1930-х років більшість економістів заперечували можливість ситуації, за якої рівень

сукупних видатків буде недостатнім для закупівлі продукції, виготовленої за повної

зайнятості ресурсів. Згідно з цим поглядом, якщо така ситуація і виникає, то ціни,

заро бітна плата і процентні ставки швидко знижуються, щоб ліквідувати відносний

надлишок товарів, який утворився, і подолати незначний спад виробництва, зумов-

лений недостатніми видатками. У результаті відновлюється рівень виробництва за

повної зайнятості ресурсів. Деякі економісти дотримуються цього погляду і сьогодні.

На підставі досвіду Великої депресії Дж. М. Кейнс показав, що в національній еко-

номіці можуть виникати недостатні сукупні видатки, менші за ті, які потрібні для

купівлі товарів і послуг, вироблених за повної зайнятості. У цьому разі фактичний рі-

вень безробіття буде вищий за його природну норму. Економіка переживатиме спад,

зростатиме вимушене безробіття. І навпаки, можлива ситуація, коли сукупні видат-

ки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості.

Тоді загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Споживання є найважливішим компонентом ВВП, який у більшості країн світу

впродовж останніх десятиліть у середньому становив

сукупних видатків на купів-

лю товарів і послуг.

Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб

людей. Заощадження (збереження) є тією частиною використовуваного доходу, що

не використовується на споживання (відкладене на майбутнє споживання):

Y = C + S,

де: Y — безподатковий доход;

C — споживчі витрати;

S — заощадження.

На основі гіпотези абсолютного доходу, яку висунув Дж. М. Кейнс, споживання

домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає

з його збільшенням, але не так швидко, як дохід («основний психологічний закон»).

Відповідно до «основного психологічного закону» функція споживання має вигляд:

CC cY





де: C

— автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу («споживчий

кошик» відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рівнем доходу,

високозабезпечених);



— гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання ( c



) — це частка приросту споживання (С)

у додатковій одиниці доходу (Y):