Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

271

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

ПП — приріст податку на прибуток. Але інвестори спираються не на фактичний,

а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП):

100%

ОЧП

ОНЧП

ЧІ



де: ОЧП — очікуваний чистий прибуток;

ЧІ — чисті інвестиції.

Зв’язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:

ВІ = –f (ВС

), ВС

= ВС

— темп інфляці.

Інвестиції в національну економіку залежать від q Тобіна — відношення ринкової

вартості функціонуючого капіталу до його відновної вартості.

/(/)RP aALK







де: R — вартість одиниці орендованого капіталу;

Р — ціна реалізації одиниці продукції фірми;

R/Р — реальні витрати на одиницю капіталу для виробничої фірми (реальною

вигодою від використання одиниці капіталу є МРК — додатковий обсяг продукції,

вироблений за допомогою цієї додаткової одиниці капіталу);

(/ )aA L K





— граничний продукт капіталу для функції Коба-Дугласа.

Це відношення відображає поточну та очікувану в майбутньому прибутковість

капіталу. Що більше значення q, то вища ринкова вартість функціонуючого капіталу

стосовно його відновної вартості і більші стимули до інвестування. Фірми не завжди

можуть мобілізувати кошти для фінансування інвестицій.

Витрати на одиницю капіталу = P

·(r + h),

де: P

— ціна купівлі одиниці капіталу;

r — реальна відсоткова ставка;

h — норма амортизації.

Реальні витрати на одиницю капіталу дорівнюють (P

/P)·(r+ H). Отже, реальні

витрати на одиницю капіталу залежать від відносної ціни капітального блага (P

/P),

реальної процентної ставки та норми амортизації h.

Позичкова фірма з кожної одиниці капіталу отримує реальний виторг (R/Р) і

несе реальні витрати (P

/P)·(r + h) на кожну одиницю. Ухвалюючи рішення про об-

сяг свого капіталу, фірма порівнює виторг і витрати, а різниця між ними становить її

прибуток:

Реальний прибуток = R/P — (P

/P)·(r+h).

Оскільки у стані рівноваги реальна позичкова ціна капіталу до рівнює його гра-

ничному продуктові, то можна записати:

Реальний прибуток = МРК — (P

/P)·(r+h).

Отже, позичкова фірма вилучає при буток, якщо граничний продукт капіталу пе-

ревищує витрати на його одиницю. У цьому разі фірмі вигідно інвестувати, тобто

чисті інвестиції зростають. І навпаки, фірма зазнає збитків, якщо граничний продукт

272

Частина ІІІ. Макроекономіка

капіталу менший за витрати на його одиницю. Тоді фірма зменшує свій обсяг капі-

талу.

Найважливішим показником ефективності інвестиційного проекту є чиста по-

точна вартість (NPV) — різниця між поточною вартістю майбутнього виторгу і поточ-

ною вартістю майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовж

усього циклу його життя. Важливим показни ком є також внутрішній рівень віддачі —

процентна став ка, за якої доходи від проекту дорівнюють витратам на проект.

(1 )

NPV











де: B

— вигода (виторг) від проекту в році t;

— витрати на проект в році t;

i — відсоткова ставка;

n — кількість років життя проекту.

Проблема перетворення заощаджень (S) на інвестиції (I) пов’язана з тим, що за-

ощаджувачі та інвестори виявляються різними суб’єктами. Наприклад, найманий

працівник (лікар, учитель, токар, слюсар та ін.) заощаджує, але не інвестує. А, при-

міром, підприємства є водночас і заощаджувачами, і інвесторами. Тому і процес за-

ощадження (нагромадження) може не збігатися з процесом інвестування, отже обсяг

заощаджень може відхилятися від обсягу інвестицій. Остання обстави на порушує

рівновагу в економіці. Тому для суспільства завжди важливим є розуміння умов, за

яких заощадження і підприємств, і домогосподарств перетворювались би в інвести-

ції. Графічно взаємозв’язок між реальною нормою процента, заощадженнями та ін-

вестиціями зображено на рис. 21.5.

S = I

S, I

I S

Рис. 21.5. Взаємозв’язок реальної відсоткової ставки, заощаджень та інвестицій

Концепція рівноважної відсоткової ставки належить Альфреду Маршалу. Її осно-

вною ідеєю є роль відсоткової ставки, як елемента ринкового механізму завдяки яко-

му досягається рівновага — рівність заощаджень та інвестицій зумовлює рівновагу

на товарних ринках. На рис. 16 r

— рівноважна відсоткова ставка, яка забезпечує рів-

273

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

ність заощаджень та інвестицій. Усі інші рівні крім r

— нерівноважні: r

— настільки

низька, що підприємці готові купити інвестицій у обсязі І

, але домогосподарства го-

тові заощадити лише S

— на ринку виникає дефіцит ресурсів (S

— І

), який зумов-

лює зростання відсоткової ставки до рівноважної; r

— настільки висока, що домогос-

подарства готові заощаджувати S

, але попит підприємців на інвестиції лише І

— на

ринку виникає надлишок надто дорогих ресурсів (S

— І

), який зумовлює зниження

відсоткової ставки до рівноважної.

Концепція має один суттєвий недолік на який згодом вказав Дж. М. Кейнс — він

довів, що заощадження в першу чергу є функцією доходу і лише потім — відсоткової

ставки, натомість А. Маршал вважав заощадження функцією лише реальної відсо-

ткової ставки

Якщо зайняти позицію класичної (неокласичної) школи, то обсяг інвестицій не

є функцією від доходу, а залежать від процентної ставки. Тому графічне зображення

незалежності обсягу інвестицій від реального обсягу національного виробництва ма-

тиме вигляд горизонтальної інвестиційної прямої (рис. 21.6).

Y(ВВП)

Рис. 21.6. Інвестиційна функція (І

), яка залежить від рівня доходу, та функція автономних

інвестицій (І

)

Це означає автономність інвестицій. Таке припущення про незалежність інвес-

тицій від доходу не має безумовного значення. Це, по-перше, пояснюється тим, що

інвестиції здійснюються із прибутків підприємців. А величина прибутку залежить

від ЧНП та рівня доходу після сплати податків. Отже, зростання ВВП зумовлює

зростання інвестицій. По-друге, за низького обсягу національного виробництва і до-

ходу в економіці збільшується обсяг невикористовуваних потужностей, що гальмує

інвестиційну схильність підприємців.

Але зростання рівня доходу та виробництва означає зменшення цього надлишку

виробничих потужностей і появу стимулів до інвестування. Оскільки коливання діло-

вої активності насамперед впливають на інвестиційний попит (і тільки згодом на спо-

живчий) і на обсяг інвестицій суттєво може впливати держава, він є найдинамічнішим

елементом сукупного попиту (загальних витрат) і тому крива інвестицій набуде нового

вигляду (І

).Разом з тим, слід зазначити, що і незалежність інвестицій від доходу має

реальне місце в економіці. Пояснюється ця незалежність інвестицій від ЧНП такими

274

Частина ІІІ. Макроекономіка

факторами. По-перше, інвестиційні товари мають досить невизначений строк викорис-

тання. Так, верстат може служити і 10, і 15 років, а амортизаційною політикою строк

служби може бути встановлений 6–8 років. Залежно від того, оптимістично чи песиміс-

тично будуть налаштовані підприємці, інвестиції зростатимуть стрімко або повільно.

По-друге, ми уже знаємо, що обсяг інвестицій залежить від очікуваного рівня

прибутковості. Сам же поточний прибуток не є сталим, він підлягає коливанням, які

зумовлюють коливання інвестиційної активності.

По-третє, технічний прогрес, який значною мірою стимулює інвестиційний про-

цес, не є безперервним, що теж зумовлює коливання інвестиційного попиту.

І, на кінець, зміни в очікуваннях, які відбуваються зі зміною податкової, анти-

монопольної, грошово-кредитної, амортизаційної чи зовнішньоекономічної політи-

ки тощо, суттєво впливають на обсяг інвестицій. Окрім того, фондові біржі, які є чи

не найважливішими індикаторами для песимістичних чи оптимістичних очікувань

інвесторів, самі подекуди (через спекулятивні операції) зумовлюють значні коли-

вання рівня інвестицій. На рис. 21.6 показано за допомогою перетину інвестиційних

функцій І

та І

відхилення кривої інвестицій І

вгору і вниз від кривої І

Виходячи із

сказаного, можна зробити висновок: коливання обсягів виробництва значною мірою

залежать від обсягу інвестицій.

Для того щоб зіставити інвестиційні рішення підприємців з планами споживання

домогосподарств, потрібно виявити залежність обсягу інвестицій, який всі підпри-

ємства планують інвестувати, від обсягу потенційного доходу після сплати податків,

або потенційного обсягу виробництва в формі ВВП.

§ 4. Сукупні видатки та рівноважний рівень виробництва

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки

застосовують поняття «рівноважний рівень національного виробництва», або «рів-

новажний ВВП». Рівноважний рівень національного виробництва — це такий його

обсяг, якому відповідають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції,

виготовленої у поточному періоді.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:

= C + I + G + X

де: Y

— рівноважний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення економічної рівноваги на товарних

ринках країни. Згідно з кейнсіанським підходом, рівноважний обсяг виробництва

може складатися і за неповної зайнятості ресурсів, наприклад, в умовах значного без-

робіття, тобто Y

буде меншим за рівноважний обсяг національного виробництва за

повної зайнятості (



У макроекономіці склалися два підходи до визначення економічної рівноваги: під-

хід «видатки — обсяг виробництва» (ґрунтується на зіставленні сукупних видатків і

реального ВВП) та підхід «витікання — ін’єкції» (ґрунтується на зіставленні витікань

із потоку «видатки — доходи» та ін’єкцій до цього потоку). Для простоти аналізу рів-

новажного ВВП у короткостроковому періоді робляться припущення: 1) в економіці

наявні надлишкові виробничі потужності та вимушене безробіття. Тому зростання су-

275

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

купних видатків збільшує обсяг виробництва, а не підвищує рівень цін; 2) усі заощад-

ження здійснюють домогосподарства (реально ж заощаджують і ділові підприємства).

Тому джерелом інвестицій виступають лише особисті заощадження; 3) аморти-

зація і чисті факторні доходи дорівнюють нулю. Тому валові інвестиції дорівнюють

чистим інвестиціям; 4) економіка країни закрита, тобто немає експортно-імпортних

операцій і відсутній державний сектор. Тому сукупні видатки охоплюють лише спо-

живання та інвестиції, тобто АЕ = С + І.

Із припущень 3 та 4 випливає, що ВВП, національний дохід, особистий дохід і ви-

користовуваний дохід дорівнюють один одному. Це означає: якщо ВВП країни стано-

вить 200 млрд. грн, то домогосподарства отримують у своє розпорядження саме дохід

у 200 млрд. грн, який використовують для споживання та заощадження.

Підхід «видатки — обсяг виробництва» ґрунтується на зіставленні сукупних ви-

датків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та

державного сектора рівноважний ВВП (Y

) дорівнює С + I. Незаплановані зміни

інвестицій у запаси визначаються відніманням від заощаджень запланованих інвес-

тицій. Коли ж сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП (С + І > Y), відбувається

вилучення інвестицій із запасів (їхні зміни є від’ємною величиною). Інакше кажучи,

коли запаси зменшуються, підприємства у короткостроковому періоді пристосову-

ються до відсутності рівноваги між сукупними видатками і обсягом виробництва

шляхом збільшення виробництва й зайнятості. Коли сукупні видатки менші, ніж ре-

альний ВВП (С + І < Y), інвестиції у запаси зростають (зміна у запасах є додатною

величиною). Підприємства пристосовуються до зростання запасів (нерівноваги між

сукупними видатками і обсягом національного виробництва) зменшенням виробни-

цтва й зайнятості. Лише тоді, коли сукупні видатки та реальний ВВП рівні між собою

(C + I = Y), незаплановані зміни інвестицій у запаси дорівнюють нулю. Це просте-

жується тоді, коли національна економіка досягає рівноважного ВВП, тобто досяга-

ється економічна рівновага. Національна економіка перебуватиме у стані рівноваги,

коли фактичні видатки дорівнюють запланованим. ВВП дорівнює не лише сумі до-

ходів, а й фактичним видаткам на товари і послуги. Тому умову економічної рівно-

ваги можна записати у такому вигляді: фактичні видатки = заплановані видатки, або

Y = C + I. На рисунку 21.7 лінія під кутом 45° відображає точки, в яких виконується

умова економічної рівноваги. Рівновага досягається в точці Е

, де лінія запланованих

видатків перетинає лінію 45°. Цей графік називають «кейнсіанським хрестом».

Підхід «витікання — ін’єкції» ґрунтується на зіставленні витікань із потоку «ви-

датки — доходи» та ін’єкцій у цей потік. Витікання — це будь-яке витрачання доходу

не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку «ви-

датки — доходи» відбуваються через заощадження, податки та імпорт. Ін’єкція — це

будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всере-

дині країни. Ін’єкціями є інвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт.

У підході «видатки — обсяг виробництва» увагу акцентуємо на тому, що безпосе-

реднім визначником рівноважного обсягу виробництва й зайнятості є сукупні видат-

ки. Це — прямий підхід до визначення рівноважного ВВП. На відміну від нього підхід

«витікання — ін’єкції» є непрямим. Проте він має свої переваги: вказує на нерівність

сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів виробництва, крім рівноважного.

Нагадаємо, що згідно із нашими припущеннями ми розглядаємо закриту економіку,

в якій відсутній державний сектор і є лише один вид ін’єкцій (інвестиції) та один вид

витікань (заощадження).

276

Частина ІІІ. Макроекономіка

Заплановані видатки, С+І

266

250

234

230

250

290

Реальний ВВП (Y)

S<I

S>I

C+I

Y = C+I

Рис. 21.7. «Кейнсіанський хрест». Метод «витрати — випуск»

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження озна-

чають витікання (вилучення) з потоку «видатки — доходи», що зменшує реальний

ВВП. Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні бла-

га, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є

ін’єкціями у потік «видатки — доходи». Отже, інвестиції нейтралізують витікання з

потоку «видатки — доходи» у вигляді заощаджень. Однак заощадження та інвестиції

можуть кількісно не збігатися. Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > І), то

сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП. За цих умов реальний ВВП країни

перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < І), то

сукупні видатки більші, ніж реальний ВВП, а ре альний ВВП менший за рівноважний.

Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = 1), витікання

з потоку «видатки — доходи» у вигляді заощаджень нейтралізуються ін’єкціями у

вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним. Згідно з підходом «витікання —

ін’єкції» економічна рівновага досягається тоді, коли витікання з потоку «видатки —

доходи» дорівнюють ін’єкціям у цей потік (S = І) (рис. 21.8).

200

250

Зменшення

запасів

Збільшення

запасів

Реальний ВВП

S = I = 10

Заощадження та інвестиції, (S, I)

Рис. 21.8. Визначення рівноважного ВВП. Метод «вилучення — ін’єкції»

277

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

§ 5. Ефект мультиплікатора

Збільшення будь-якого компонента сукупних видатків спричиняє дещо більший

приріст рівноважного обсягу виробництва, або, що рівнозначно, доходу. Цей резуль-

тат називають ефектом мульти плікатора. Ефект мультиплікатора — це багаторазо-

вий вплив, який зміна сукупних видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплі-

кативний ефект властивий усім видам видатків — споживчим видаткам, інвестиціям,

державним закупівлям товарів і послуг та чистому експортові. Мультиплікатор ви-

датків — це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента

сукупних видатків:









де: μ — мультиплікатор видатків;

Y — зміна рівноважного ВВП;

AE — зміна сукупних видатків, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор — це коефіцієнт, на який треба помножити зміну в сукупних ви-

датках, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП. Інакше кажучи, мульти-

плікатор показує, у скільки разів сумарний приріст сукупного обсягу виробництва

(доходу) перевищує приріст сукупних видатків. Мультиплікатор діє в обох напря-

мах: зменшення у будь-якому компоненті сукупних видатків спри чиняє багаторазове

зменшення рівноважного ВВП, і навпаки.

§ 6. Рівноважний рівень ВВП та ВВП в умовах повної зайнятості:

рецесійний та інфляційний розриви

Основне положення кейнсіанської економічної теорії в чистому вигляді ґрунту-

ється на тому що ринкова економіка не володіє механізмом, здатним автоматично

створювати такий рівень сукупних витрат, який би стимулював підприємців виро-

бляти необхідний об’єм продукції без інфляції і при повній зайнятості. Крива су-

купних витрат може знаходитись вище або нижче тієї кривої, яка перетне бісектрису

при безінфляційному рівню виробництва в умовах повної зайнятості. Рівноважний

рівень ВВП може не співпадати з рівнем ВВП при повній зайнятості. Рецесійний роз-

рив — це величина на яку сукупні витрати менші від безінфляційного рівня ВВП при

повній зайнятості. Він породжує багаторазове зниження реального ВВП. Інфляцій-

ний розрив — це величина на яку сукупні видатки перевищують без інфляційний

рівень при повній зайнятості. Цей розрив викликає зростання номінального ВВП.

278

Частина ІІІ. Макроекономіка

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику споживанню та заощадженню. Які фактори впливають

на споживання та заощадження? Як вони впливають?

2. Що таке «основний психологічний закон», автономне споживання та «спожив-

чий кошик»? Що таке середня та гранична схильності до споживання і заощад-

ження?

3. Що таке «загадка споживання»? Які головні характерні риси кейнсіанської та

класичної моделі поведінки споживача?

4. Що таке інвестиції та їхня роль в національній економіці?

5. Що таке сукупні видати? Який зв’язок між сукупними видатками та Кейнсіан-

ською теорією макроекономічної рівноваги?

6. Що таке мультиплікатор? Ефект мультиплікатора?

Контрольні тести

1. Індивідуальне або сукупне використання споживчих благ, які направлені на

задоволення матеріальних і духовних потреб людини — це:

а) заощадження;

б) попит;

в) пропозиція;

г) споживання.

2. Розраховується як відношення збереження до доходу, що множиться на 100% —

це:

а) середня схильність до збереження;

б) гранична схильність до збереження;

в) гранична схильність до споживання;

г) середня схильність до споживання.

3. Абсолютно зростають і споживання, і збереження, але відносна частка спожи-

вання все більше скорочується, а частка збереження зростає — це:

а) закон Оукена;

б) правило 70;

в) основний психологічний закон;

г) мультиплікатор інвестицій.

4. Гіпотеза життєвого циклу та теорія постійного доходу були розроблені відпо-

відно:

а) А. Смітом та Д. Рікардо;

б) К. Марксом та Ф. Енгельсом;

в) В. Ойкеном та Л. Ерхардом;

г) Ф. Модільяні та М. Фрідманом.

5. Зростання сукупних витрат у кейнсіанський моделі приведе до зрушення кри-

вої сукупного попиту:

279

Розділ 21. Сукупні видатки та економічна рівновага

а) вправо на величину зростання сукупних витрат, помножену на величину

мультиплікатора;

б) вправо на величину зростання сукупних витрат;

в) вліво на величину зростання сукупних витрат;

г) вліво на величину зростання сукупних витрат, помножену на величину

мультиплікатора.

6. Зовнішньоекономічна діяльність у частині імпорту:

а) збільшує мультиплікатор витрат;

б) зменшує мультиплікатор витрат;

в) на мультиплікатор витрат не впливає;

г) усі відповіді неправильні.

7. Сума грошей сьогодні, яка створить указаний майбутній дохід за наявних про-

центних ставок — це:

а) поточна вартість майбутнього доходу;

б) вирівняна вартість поточного доходу;

в) середня схильність до заощаджень;

г) гранична схильність до заощаджень.

8. Зведення майбутнього доходу до поточної вартості здійснюють за допомогою

методики, яку називають:

а) мультиплікацією;

б) приведенням вартості;

в) дисконтуванням;

г) складним відсотком.

Задачі

Задача 1. Безподатковий доход домогосподарства за минулий рік становив 1500

грн на місяць. Середня схильність до споживання — 0,75. Чому дорівнюватиме май-

бутня вартість нинішнього вкладу, якщо: уся сума річного обсягу заощаджень пере-

ведена на депозитний (пенсійний) рахунок, відсоткова ставка — 14% річних, термін

вкладу — 25 років?

Задача 2. Спадок особи Х через 18 років становитиме 250000 грн. Яка поточна

вартість грошової суми занесеної на ощадний рахунок, якщо відсоткова ставка стано-

вить 4,5% річних? Яка різниця між множником нарощування та дисконтним множ-

ником?

Задача 3. Деяка особа має вік 40 років, її трудове життя (Т) почалося з 20 років.

Ця особа сподівається прожити до 80 років і планує вийти на пенсію у 65 років. Її річ-

ний дохід становить 20000 грн за рік. Майно споживача становить 50000 грн. Обчис-

лити граничну схильність до споживання майна, граничну схильність до споживання

доходу, річний обсяг споживання.

Задача 4. Виробнича фірма може орендувати одиницю капіталу за ціною R і про-

давати одиницю своєї продукції за ціною Р. Скільки капіталу потребує фірма для

максимізації прибутку?

280

Частина ІІІ. Макроекономіка

Задача 5. Знайти реальний прибуток фірми, використовуючи наступні дані: гра-

ничний продукт капіталу — 0,203 грн, ціна одиниці капіталу — 12 грн, ціна одиниці

продукції — 12,75 грн, номінальна відсоткова ставка — 9,4%, рівень інфляції — 0,5%,

норма амортизації — 8,3%.

Задача 6. Визначити чисту поточну вартість, використовуючи наступні дані:

Термін дії проекту, років

123456

Виторг від проекту, тис. грн. 50 55 59 190 210 369

Витрати на проект, тис. грн. 330 211 100 10 10 10