Андрющенко А. Економічна теорія

Подождите немного. Документ загружается.

291

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Для вимірювання неповної зайнятості застосовуються два показники:

а) чисельність неповністю зайнятих осіб;

б) масштаби видимої неповної зайнятості — сумарна кількість годин чи днів, до

досягнення нормальної тривалості робочого часу, що існує у звітному періоді для

можливої додаткової зайнятості кожної неповністю зайнятої особи.

Вимірювання безробіття

Загальні характеристики безробіття

Характеристиками безробіття є:

— рівень безробіття;

— тривалість безробіття;

Причини безробіття:

— втрата роботи (вимушене звільнення з різних причин),

— звільнення за власним бажанням,

— повторне входження на ринок праці,

— нові учасники ринку праці;

— тимчасове звільнення (відсутність пошуків нової роботи) чи пошуки (нової)

роботи;

— пошуки роботи з повним чи неповним робочим днем;

— професія, галузь, та статус за останнім місцем роботи;

— тривалість незайнятості.

Показники рівня безробіття

Для аналізу ситуації, що склалася на ринку праці доцільно застосувати декілька

показників рівня безробіття:

• Рівень безробіття (за методологією МОП ) — Рб-1;

• Рівня зареєстрованого безробіття — Рб-2т, Рб-2е;

• Рівня довготривалого безробіття — Рб-3 (1,2);

• Рівень безробіття з різних причин — Рб-4;

• Розширений показник рівня безробіття — Рб-5;

• Рівень загального дефіциту попиту на працю — Рб-6.

Рб-1 — Рівень безробіття (за методологією МОП)

— є звичайним показником

рівня безробіття, що розраховується за стандартами Міжнародної Організації Праці,

як процентне відношення загального числа безробітних у віці 15-70 років (Б) до чи-

сельності економічно активного населення цього віку (Еа), тобто до суми зайнятих

та безробітних (З + Б):

Рб-1 = Б/Е

 100% = (Б/(З + Б)) 100%.

Рб-2т — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношен-

ням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Б

) на

дату ( початок звітного періоду) або в середньому за період (квартал, рік) до загаль-

ної чисельності працездатного населення працездатного віку (Н

Рб-2т = (Б

/Н

) 100%.

Рб-2е — показник рівня зареєстрованого безробіття, що є процентним відношен-

ням чисельності безробітних, зареєстрованих державною службою зайнятості (Б

) на

292

Частина ІІІ. Макроекономіка

початок відповідного періоду до економічно активного населення працездатного віку

(Е

ап

Рб-2е = (Б

/Е

ап

) 100%.

Показник рівня довготривалого безробіття — Рб-3 розраховується як процентне

відношення числа безробітних всіх або тільки зареєстрованих в державній службі за-

йнятості, які шукали роботу понад 3 місяці і більше (Б

де

або Б

дз

) до:

— економічно активного населення (Е

);

— працездатного населення працездатного віку (Н

)

Рб-3(1) = (Б

де

/Е

) 100%;

Рб-3(2) = (Б

дз

/Н

) 100%.

Рб-4 — показник безробіття серед осіб, яки втратили роботу з різних причин, що

є процентним відношенням числа осіб, які втратили роботу за причинами (Б

вр

) до

економічно активного населення (Е

Рб-4 = Б

вр

/Е

 100%.

Рб-5 — розширений показник рівня безробіття, що розраховується як процентне

відношення суми чисельності безробітних (Б) та зневірених (Зн) до суми чисельнос-

ті економічно активного населення (Еа) та зневірених.

Рб-5= ((Б + З

)/(Е

+ З

)) 100%.

Рб-6 — показник безробіття, що характеризує загальний дефіцит попиту на працю

і розраховується як відношення суми чисельності безробітних (Б), зневірених (З

) та

вимушено неповністю зайнятих осіб (Нз) до суми чисельності економічно активного

населення (Е

) та зневірених осіб.

Рб-6 = ((Б + З

+ Н

)/(Е

+ З

)) 100%.

Основні типи безробіття

Основними типами безробіття є:

• фрикційне,

• структурне,

• циклічне.

Фрикційне безробіття пов’язане з пошуками або очікуванням роботи. Це без-

робіття буває серед осіб, які зайняті пошуками робочого місця, що відповідає їхній

кваліфікації та індивідуальним уподобанням щодо умов праці. Фрикційне безробіття

виникає внаслідок того, що:

• ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та

працевлаштування;

• випадкові коливання попиту спричинюють, з одного боку, банкрутства і звіль-

нення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць;

• на ринку праці постійно з’являються нові люди, які займаються пошуком робо-

ти, в той час як інші можуть виходити із складу робочої сили);

• інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими тобто потрібен

певний час для того, щоб безробітні і роботодавці, які мають вакансії, знайшли

один одного.

293

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Сезонне безробіття є різновидом фрикційного безробіття, і виникає у випадках,

коли причини, що мають кліматичний (літо, зима) характер, призводять до тимчасо-

вих, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в тех-

нологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу.

Дане безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її

структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурі робо-

чих місць. Наприклад, географічне переміщення сім’ї заради працевлаштування до-

рослої особи не може здійснитись миттєво.

Фрикційне та структурне безробіття мають відносно сталий характер і разом

утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в

економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди бу-

дуть існувати фрикційне і структурне безробіття.

Циклічне безробіття спричинюється спадом виробництва, тобто тією фазою еко-

номічного циклу, яка характеризується недостатністю сукупного попиту (витрат).

Коли, не зважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послу-

ги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.

§ 4. Інфляція як індикатор макроекономічної нестабільності

Інфляція — це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного часу,

що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Рівень інфляції (Р) визначається як процентна зміни рівня цін :







де: Р

— рівень цін аналізованого року;

n –1

— рівень цін попереднього року.

На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індекса споживчих цін (СРІ).

Індекс споживчих цін (СРІ) показує зміни середнього рівня цін ринкового «ко-

шика» споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари,

одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари

послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякден-

ного життя. Склад «споживчого кошика» фіксується на рівні базового року.

Один з найбільш поширених індексів, за допомогою якого визначається рівень

інфляції, — індекс Пааше.

В умовах інфляції економічні суб’єкти фактично сплачують ще один податок, не

передбачений податковою системою, — інфляційний податок.

Інфляційний податок — це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслі-

док інфляції. Інфляційний податок сплачується автоматично домашніми господар-

ствами, оскільки із зростанням цін вони витрачають більше своїх коштів. Інфляцій-

ний податок (ІТ) визначається за формулою:

1nn n

PP M















294

Частина ІІІ. Макроекономіка

або

ТP





де: Р

— рівень цін аналізованого року;

n –1

— рівень цін попереднього року;

— пропозиція грошей в аналізованому році;

— рівень запасів грошових коштів у реальному вираженні;



— темпи приросту інфляції за рік.

Інфляційний податок отримує емітент грошової маси, тобто держава.

Крім того, держава отримує додатковий дохід, обумовлений прогресивною шка-

лою оподаткування, тому що інфляція (



) сприяє зростанню номінальних доходів

і в результаті темп приросту номінальних податкових надходжень випереджає темп

інфляції (тому, що податки сплачуються за більш високим ставками). Але цей дохід

не є інфляційним податком.

Сеньйораж (SE) — це дохід, який отримує уряд на основі монопольного права

друкувати гроші. Сеньйораж може бути визначений купівельною спроможністю гро-

шей, випущених в обіг за даний період:

nn nn n

nnn

MM MM M

PMP













якщо



 ,

то

IT SE .

З урахуванням витрат на виготовлення нових грошей, формула обчислення сень-

йоражу набуває вигляду:

OO

4& .





де: М

— пропозиція грошей в аналізованому році;

n–1

— пропозиція грошей в попередньому році;

— рівень цін в аналізованому році;

— витрати на виготовлення нових грошей.

Взаємозв’язок дефіциту державного бюджету (DEF) з інфляцією (



) можна за-

писати таким чином:

DEF













де:



– рівень інфляції;

295

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

М — пропозиція грошей;

Р — рівень цін;

P



— інфляційний податок на реальні грошові залишки;

— рівень реальних грошових залишків (купівельна спроможність номіналь-

них грошових коштів, які знаходяться в даний період у населення).

«Правило 70» — метод визначення кількості років, протягом яких рівень цін по-

двоїться, для цього число 70 ділять на річний рівень інфляції.

В аналітичній економії існують різні класифікації інфляції. Залежно від рівня

розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10%

за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо

їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5%

за рік, називають повзучою. У 80–90-х роках вона була характерна для розвинутих

країн.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків

за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заоща-

джує їх у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари. В економіці

виникають глибокі спотворення: ринки капіталів звужуються, люди вкладають свої

кошти за кордоном, а внутрішні інвестиції скорочуються. Галопуючу інфляцію на-

ціональна економіка може витримувати роками чи десятиліттями. Вона здебільшого

характерна для країн, що розвива ються.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки

тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися

грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує за-

ощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно

не знецінилися. Виникає «інфляційний психоз», що посилює тиск на ціни. Інфляція

починає сама себе «підгодовувати». Оскільки вартість життя зростає, наймані пра-

цівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підви-

щення цін. Виникає інфляційна спіраль «зарплата — ціни», коли обидва підсилюють

зростання одне одного. Зростання цін веде до підвищення зарплати, а останнє у свою

чергу викликає подальше зростання цін.

Економісти поділяють інфляцію, з одною боку, на передбачену й непередбачену,

а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захис-

тилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для еконо-

мічних суб’єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не зміню-

ються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін

товарів, послуг та ресурсів. Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати соціально-

економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють ін-

фляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції. Інфляція попиту про-

стежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал еко-

номіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інакше

296

Частина ІІІ. Макроекономіка

кажучи, виробничий сектор не може відповісти на цей надлишковий попит збільшен-

ням реального обсягу виробництва, бо всі наявні ресурси уже залучені. Отже, суть

інфляції попиту полягає в тому, «що надто багато грошей полює на надто малу кіль-

кість товарів».

Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня без-

робіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією ви-

трат, або інфляцією пропозиції.

природний рівень виробництва

ВВП

)

Рис. 22.3. Інфляція попиту (а) та інфляція витрат (б).

Причини інфляції попиту.

 Немонетарні:

• Розширення державних замовлень: військових та соціальних.

• Зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаже-

ності виробничих потужностей.

• Зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок.

• Зміни асортиментній структурі сукупного попиту (AD) призводять до зрос-

тання загального рівня цін, бо ціни на нові товари вищі за ціни на традиційні

товари.

 Монетарні:

• Зростання номінальних касових залишків, яке обумовлене:

а) збільшенням грошової бази;

б) вилученням грошей із сектору майна;

в) використанням фінансових активів та боргових зобов’язань як платіжних

засобів.

• Зростання швидкості обігу грошей, яке викликане інфляційними очікуван-

нями макроекономічних суб’єктів («втеча від грошей», «гарячі гроші»).

297

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

1. Що таке економічний цикл? Дайте характеристику фазам економічного циклу.

2. Класифікуйте економічні цикли за тривалістю та головними ознаками.

3. Назвіть та охарактеризуйте теорії економічних циклів.

4. Що таке макроекономічна нестабільність? Її головні ознаки.

5. Що таке «повна зайнятість» та «природне безробіття»?

6. Прокоментуйте зв’язок між безробіттям та рівнем національного виробництва.

7. Що таке інфляція? Як вона визначається?

8. Наведіть класифікацію інфляції у залежності від темпу приросту цін, причин і

механізму зростання загального рівня цін.

Контрольні тести

1. Масові переливання капіталу, характерні для фази:

а) кризи;

б) депресії;

в) пожвавлення;

г) піднесення.

2. Інвестиційними або діловими циклами називаються:

а) цикли Кітчіна;

б) цикли Жуглара;

в) цикли Кузнєца;

г) цикли Кондратьєва.

3. Якої теорії економічного циклу не існує:

а) чисто монетарна теорія;

б) теорія недоспоживання;

в) психологічна теорія циклу;

г) квантова теорія циклу.

4. Природний рівень безробіття — це:

а) безробіття, яке зумовлено невідповідністю попиту і пропозиції на ринку

праці;

б) безробіття, рівень якого визначається урядом;

в) сума добровільного, інституціонального та циклічного безробіття;

г) сума фрикційних та структурних безробітних при відсутності циклічних

безробітних.

5. Закон Оукена пояснює:

а) факторні втрати ВВП внаслідок відтоку ресурсів за кордон;

б) інфляційні коливання в межах коротких циклів;

в) втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття;

г) зміну ВВП внаслідок зміни розміру державних закупівель та чистих подат-

ків.

298

Частина ІІІ. Макроекономіка

6. Інфляція — це:

а) невідповідність між грошовою та товарною масою, яка виражається в зрос-

танні цін;

б) невідповідність між грошовою та товарною масою, яка виражається в змен-

шенні цін;

в) незбалансованість ринку праці, що виражається в зростанні заробітної

праці;

г) відсутність рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією на

товарному ринку.

7. Розраховується для стандартного набору споживчих товарів шляхом порівнян-

ня його вартості за різні роки:

а) індекс цін виробника;

б) дефлятор ВВП;

в) індекс споживчих цін;

г) темп інфляції.

8. До розробленого класичною теорією механізму ринкового саморегулювання із

перерахованих нижче елементів не входить:

а) неможливість виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат, що базу-

ється на законі Сея;

б) акціонерне управління корпоративними правами транснаціональних моно-

полій;

в) взаємодія між товарним та грошовим ринками, через врівноваження заоща-

джень та інвестицій відсотковою ставкою;

г) еластичність цін на товари та послуги, і цінна ресурси.

Задачі

Задача 1. Населення однієї європейської держави становить 50 млн. громадян, із

них 20% становлять діти, 20% — люди похилого віку. Ці обидві групи не займають-

ся виробництвом. Коефіцієнт участі у робочій силі працездатного населення стано-

вить 80%. У не високосному році було 104 вихідних дні, а також 11 святкових, які усі

прийшлися на робочі дні. Кожен зайнятий має щорічну відпустку — 25 календарних

днів, з яких — 6 вихідних. Тривалість робочого дня — 8 годин. Унаслідок страйків,

запізнень та прогулів було втрачено 5% усього робочого часу. Природний рівень без-

робіття становить — 3,5%, фактичне безробіття — 5,75%. Коефіцієнт чутливості ВВП

до динаміки циклічного безробіття дорівнює 2,71. Годинний виробіток на зайнятого

становив 10 грн. Визначте фактичний обсяг національного виробництва та потенцій-

ний ВВП.

Задача 2. Розрахувати темп зростання та темп приросту цін, виходячи із наступ-

них показників:

Роки

2000 2004 2007

Рівень цін, у відсотках до попереднього року 100 108 125

299

Розділ 22. Макроекономічна нестабільність

Задача 3. Розрахувати індекс Пааше (рівень інфляції), виходячи із наступних

даних:

Продукція

хліб та

хлібо-

булочні

вироби

молоко

та моло-

копро-

дукти

м’ясо та

м’ясо-

продукти

крупи олія овочі фрукти риба цукор

Обсяг продажу

в аналізованому

році, тис. тонн

5000 14100 1639 7800 980 5827 11203 320 1445

Ціна базового

року, грн/т

700 1000 10000 2000 3000 2700 5000 9000 1500

Ціна аналізованого

року, грн/т

1400 2000 15000 2400 4500 3500 5500 11000 3000

Задача 4. Знайти інфляційний податок та сеньйораж, якщо відомо, що: рівень

цін аналізованого року — 120%, рівень цін попереднього року — 105%, пропозиція

грошей в аналізованому році — 196 млрд. грн, пропозиція грошей в попередньому

році — 184 млрд. грн, витрати на виготовлення грошей — 0,45 млрд. грн.

Задача 5. Знайти дефіцит державного бюджету, якщо відомо, що: рівень цін ана-

лізованого року — 112%, рівень цін попереднього року — 109%, пропозиція грошей —

201 млрд. грн.

Задача 6. Через скільки років рівень цін у країні подвоїться, якщо відомо, що:

рівень цін аналізованого року 132%, рівень цін попереднього року — 125%.

300

Частина ІІІ. Макроекономіка

РОЗДІЛ 23.

МЕХАНІЗМ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

§ 1. Дискреційна фіскальна політика

Дискреційна фіскальна політика — це свідома маніпуляція урядовими витрата-

ми і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уря-

ду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та

інфляцію. Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший —

державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи або зменшуючи дер-

жавні закупки, держава безпо середньо впливає на сукупний попит і реальний ВВП.

Другий — чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і транс-

фертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП

опосе редковано через споживання як компонент сукупного попиту.

Оскільки дискреційна фіскальна політика — це свідомий, тобто цілеспрямований

вплив держави на економіку, то в реальній практиці цільовий приріст ВВП визна-

чається урядом наперед, а необхідне збільшення державних закупок є пошуковою

величиною, яку можна обчислити за такою формулою:

+ДЗ = +ВВП : М

де: ДЗ — зміна обсягу державних закупок;

ВВП — зміна обсягу ВВП,

— мультиплікатор витрат.

Чисті податки та їх складові елементи, тобто власне податки і трансферти, які

не залежать від ВВП як доходу, називаються автономними. До них належать певні

види податків (податок на нерухомість, на власників транспортних засобів, на зем-

лю тощо), а також деякі транс ферти, які надаються за рахунок державного бюджету

(пенсії, стипендії тощо).

Якщо збільшення ВВП визначається урядом наперед, то на цій основі можна об-

числити необхідне зниження чистих податків:

–ЧП = +ВВП : (ГСС М

де: ЧП — зміна чистих податків;

ГСС — гранична схильність до споживання.

Якщо

ГСС М

= М

де: М

— мультиплікатор податків,

то:

–ЧП = +ВВП : М

§ 2. Автоматична фіскальна політика

До податків, які залежать від доходу, відносяться прибутковий податок з грома-

дян, податок на прибутки підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір,