Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
165
сьêа бриãада. [
Нерозбірливо
]. А тоді... Ой... Дрова ж ранше возили, з
плавні. Їхать по дрова. Той дядьêо випросив поміняться. Взяли
двоє старе [
нерозбірливо
]. Їхать по дрова, ó плавні... А там патрó-
люють понад береãом... Нó, яê же ж їх, яê же ж йоãо провести? [
Не-
розбірливо
].
Таê вони тоді шо? Наêидали... Шас розêажó я. Той, яê... Наêи-
дали сіна êоням, охапицю, то êожóх, то там мішоê. І з бабою óдвох.
Сіли і.. А тóт бóли ті.. Яê вам сêазать?.. Нó, оце [
нерозбірливо
] вони,
бóли яê бендери, поляêи. Поляêи. І вони оце ж вроді тоже ж таêі, за
німців. [
нерозбірливо
], а в тоãо дядьêа, в тоãо бóло, в тоãо не бóло
чим питаться. Нó, бóли таêі. І він яêраз діжóрив. Нада предóпреж-
дать, через міст...
Поляêи? І поїхали. Переїхали оце вони. Він їх [не тронóв]. Пе-
реїхали,
та тоді той, а може цей, та вони дровець трошêи нарóбали,
[
нерозбірливо
]. Тóт ó нас êанава бóла – одна, яê рівчаê... [Вже за
Дніпром]. Прорізана êанава і таêі верби. Вода ішла. [
Нерозбірливо
].
І він там найшов біля êанави, [недалеêо], найшов [партізан], або па-
рашóтистів! І тоді з ними перебравсь, в плавню. В [басансьêó] плав-
ню. Там бóла партизансьêа бриãада...
[
Нерозбірливо
] бóв предсідатєльом сєльсовєта до войни. І ото
йоãо не чóть, не чóть, проêазóвали, шо в Балêи він перебрався. Хто-
зна, яê перебрався. А тоді ж óже, яê прийшли рóсьêі, [
нерозбірли-
во
], де свої, де враãи. [
Нерозбірливо
]. І зразó йоãо поставили пред-
сідателем сільсовєта. А він [
нерозбірливо
] êомóніст. Став зразó ж
оце стяãóвать [
нерозбірливо
]. Став виêазóвать. І йоãо й зняли. Він
бóв дóже нервєнний. Нільзя йомó бóло. В нас же ж таêі падлюêи
[
нерозбірливо
]. Йоãо сêореньêо забрали. [
Нерозбірливо
]. Трохи
поробив в Балêах, забрали [
нерозбірливо
]. Поêи й вмер. [
Нерозбір-
ливо
].
[Це чоловіê бóв в лаãері в Германії]... Гарбóрãсьêий... [
Нерозбір-
ливо
]. Стали посилать, êаже, на роботó... Таê, то êартошêó êопать,
то [
нерозбірливо
], êаже, заховаєш, приãонять нас на цю лаãерь, і
трóсять нас. А всє равно, êаже, десь [
нерозбірливо
]. Тоді посêидаєм
більйо, та виварюєм, от вошей, там більйо. Заслаб там от вошей, та в
більйо замотаєш там êартоплинó, зваре. І братові ж, поїсть. А він
дóже слабий вже бóв. Таêий, вже сил нема. Ляже óмирать. А тоді ж
приніс він ото êартоплинó. А тоді вони [
нерозбірливо
] після робо-
ти – а там наш лаãерь. А таê німецьêий бóв лаãерь. Коли, êаже [
не-
розбірливо
]. Їх... Вони самі місили, на êаталêó, êотили таêі ото, до
166
ями, перевернóли. таê бóло... Там бóли таêі люди, шо розêазóть, шо
заãорнóли, таê ворóшилась та яма. [
Нерозбірливо
] А діти: папа, па-
па... У мене бóла [
нерозбірливо
], зразó забрали. На Василя, забра-
ли... А він [
нерозбірливо
], заплаче, й мати ж там, і батьêо. Тоді діти
стали “дядя”. А зразó ж êазали “папа”. Стала ãроші зароблять [
не-
розбірливо
].
[А після війни]... Тоді стали êолхози! А тіêи... Коли [німець] за-
йшов, з ваêóації приїхали, двадцять восьмоãо, мабóть. А вони [
не-
розбірливо
], той, двадцять шостоãо. Отóт, на Балêах воювали, а ми
вже з балоê поприїджяли. [
Нерозбірливо
]. І на дрóãий день визвали
мене в полоьве енêаведе! Яê воно, не той... Польове НКВД тоді êа-
зали... Запрошóють. На êвартирó там, до однії, до бабóшêи, жила
бабóшêа. Принесли повістêó в сільсовєт. “Ідіть, вас польове енêаве-
де визива”. Я [дóмаю]: може,
хто написав... Я депóтат сільсовєта бó-
ла, êомсомолêа бóла. Може, хто написав, написав робила тóт, з нім-
цями. Через ãорода... Нада йти мені. Отаê ãород, [
нерозбірливо
], во-
ни стали, НКВД оце ж. І поліцаї прийшли... Чи той!... Наші вже ж...
Яê, [
нерозбірливо
], ми називали. Яê оце прийшли наші зразó ж
свою міліцію... Нó, [
нерозбірливо
] êазали ми. І там моãо брата внó-
êа, чи то сина, прислали в [
нерозбірливо
] пóнêт. [
нерозбірливо
].
Забирай! [
Нерозбірливо
]. Ми ж йдем поперед, а за мною батьêо й
мати, дитинó несóть!.. [
Плаче
]. [
Нерозбірливо
]. Прийшли, а там
людей баãато!!! Повен двір. У хаті допрашóють, êоло дворó, на во-
ротях з автоматами, êоло пороãó з автоматами.
Коãо схочóть [допрашóють]... Там не тіêи мене. Там ще одна де-
пóтат сільсовєта, женщіна. Зо мною робила. Бóла депóтатом. І
та
там сидить. І тіêи очерєдь [
нерозбірливо
]. Голова обв’язана – ране-
ний... Там... Михайліченêо... Миêола! Бóв поліцайом, при німцях.
Дóмаю, да, да, да... Поліцай сидить... І таê баãато людей... І знайомі,
й незнайомі. Плаче, й та плаче, та шо бóла депóтатом. Чия очередь,
виходеш... І ніхто ж не сêаже...
На двері... З автоматом до воріт... А
той за ворота... Додомó. А êоãо [
нерозбірливо
]. Пішла вона вперед.
Довãо там... Ідóть, плачóть. Ніхто ж не зна – êоãо, за шо? [
Плаче
].
Коли вона виходе. Заплаêана! Нó, не можó, сидю і плачó... Вона ме-
ні êаже: “Не плач, нема нічоãо страшноãо”. А той мені – “Проходьте,
проходьте, проходьте”. Випровадили. Та пішла, а мені очерєдь під-
ходе. Дóмаю: “Упадó!” Аãа. Я ж ночей не сплю, вже слаба. [
Нерозбі-
рливо
]. Анó, при німцях, яê тіêи собаêа заãавêа, таê [дóмаєш] – мо-
же хто заявив?..
167
Заходю тóди. Тіêи двері одêрила... Один лежить на êроваті
отаê... Ноãи ó чоботях, хромових, і на подóшêи ноãи поêлав. [Ноãи
на подóшêах]. [
Нерозбірливо
]. Таêий же, чи лєйтєнант, чи ãєнєрал
[
нерозбірливо
]. Нó, я ж не понімала. Польове НКГБ, чи НКВД. А
дрóãий за столом сидить! Пише. “Сідайте! Яê ви, ãражданочêа, яê
вас звать?” Кажó: “Марія”. – “По-очєствó?” – “Савелівна”. – “Яêоãо
ãодó?” – “Дев’ятнадцятоãо. З двадцять п’ятоãо марта”. Ой... “Чо ви
плачете?” А я êажó: “Я
ê же вас бояться... Німців три ãоди боялись,
трóсились... Яê собаêа заãавêав, таê отаêо!.. І вп’ять [
нерозбірливо
]
сидить трóситься...” [
Плаче
]. “Чоãо, не трóсіться. Нічоãо нема стра-
шноãо. Ви отвічатимете, а ми, а я вас бóдó спрашивать”. А той ле-
жить – це оцей êаже, а той лежить –êаже: “Не бойтесь, жєнщіна, не
бойтєсь. Це сваї. Сваї нічоãо вам не здєлают плохоãо. Ми вас бó
дем
спрашóвать, а ви отвічайте”. Нó, шо знаю, те бóдó отвічать, а шо не
знаю... “Нó, харашо!” Питають: “Де ви работали до войни?” – “Та де
ж? В êолхозі! Де ж я работала!” Училась, п’ять ãод ó шêолó походи-
ла – ãолод. [19]33-й... Голод.
Оце питають мене: “Шо ви робили
?” – “Нó, ó êолхозі робили”. –
“А тоді що ви робили?” Кажó, на траêторі робила. І заведóющою са-
діêа. Чорноробочою бóла... І на заводі. Таêіх... На підбільшалараê-
торі два ãода робила. А тоді вже підбільшала – вже стало шістна-
дцять, сімнадцять ãод, я вже робила ланêовою. На бавовні
. На êó-
êóрóзі... “Таê. Де ваш... Ви обрані бóли де?” Дóмаю – оце і все... Оце
мені і [êінець]. Це мені пришиють... Хтозна, шо бóде? Хто наробив...
[
нерозбірливо
]. “Ви бóли депóтатом, работали до войни? А тоді
война началась, заêончилась... Німці прийшли...” Яê де вона розêа-
зóвала... А êончилось це всьо – в êолхозі работали. Востановляли
êолхоз. На дрóãий день, яê мене визвали, [розêазóвав] отой НКГБ.
“Завтра ждітє, ми вас ó предсідатєля
там назначили [
нерозбірливо
].
Орãанізовóйте êолхози. У нас êолхоз бóв на десятидворêи. Орãані-
зовóйте êолхоз! Собирайте хóдоба – де яêа б не бóла. Собирайте
[
нерозбірливо
], ó тоãо нема... Собирайте... Трóсіть людей... [
Нероз-
бірливо
]”.
Прийшла я. Пішла я на дрóãий день тóди... Шо бóдем робить?
Нема ж нічоãо!!! Коровêи то є, баãато êоровоê осталося. Таê... А яр-
ма є на êоровêи, бо бóло яê в еваêóацію тіêали, таê êоровêами. [
Не-
розбірливо
]. Тачêами. На тачêó там заêладеш продóêти, дитинó, яêа
мала. Тіêали! Хто де міã! Хто в яри, хто в балêó, хто в Каховêó, хто в
плавню. А êоãо поãнали аж на дрóãий біê, вони аж через три місяці
168
поприїджяли. Коãо не побили. Нó, начали работать. Работали, при-
йшли... Це ж весна! Нема ж нічоãо. Коровêи стали запряãать, боро-
ни стали позбирали, по томó, де в êоãо, та спряãóвать, на бóêароê, та
стали [
нерозбірливо
]. Стали молотить. Де діди таêі пооставалися,
стали їх просить, в бриãаді. Я в вторій бриãаді бóла, а та в первій.
Дрóãа, а тоді [
нерозбірливо
] орãанізовóвалося, в первó бриãадó.
[
Нерозбірливо
]. Стали собирать. Озимина отаêа вот весною, нада
[
нерозбірливо
]. А волочить êоровêами, [
нерозбірливо
]. Сіять яê-
нібóть, [
нерозбірливо
]. А чим же волочить? Давайте дітей [
нерозбі-
рливо
]. [
Плаче
]. Та рішили просить збирать дітей... А мене ж бриãа-
діром. Та в тій бриãаді, а я в цій. Просить ó батьêів дітей, чи в ó ма-
терів, там, хто остався... Таêих, по восім, по дев’ять ãод... По десять
ãод. Нó, яêе може шо-небóть робить
. Тяãти. Ух!.. У мене бриãада
бóла оце восьмий, і дев’ятий, і сідьмий оце êласів. Бóло баãатеньêо
таêих [
нерозбірливо
]. Нó, десять бóло пацанів таêих шо орãанізóва-
ли три воли... Чотири воли бóло... Стали [
нерозбірливо
] волів. І од-
на пара êоней. Оце дітлахи [
нерозбірливо
]. І оце орють тими êоня-
ми, чи волами. Яê êоров, та помаãають, ляпають там. [
нерозбірли-
во
]. А ми волочим [
нерозбірливо
]. Запряãають і все [
нерозбірливо
].
Оце де êосили матері [
нерозбірливо
] і волочим. Шеренãа. Коли там
на три, êоли на чотири [
нерозбірливо
]. І ото ми волочили тó озими-
нó [
нерозбірливо
]. Волочили трохи, бóло вже, сороê пятом, ті ãода,
сіяли...
[Це в 1945-м]... А тоді ж трошêи на дрóãий ãод óже трошêи під-
тяãли це... Коровêи [
нерозбірливо
]. І таê ото воно пішло і пішло. Я
бóла три ãоди бріãадіром поêи [
нерозбірливо
] не прийшов. А тоді
[
нерозбірливо
] мене змінив. Він став робить. І [19]47-й ãод оце –
ãолод. І це вимерло людей, неврожай сильний бóв. Ой... За отето
дали медаль. Я робила... п’ятдесят восім рóблів. Зайшли наші. І мені
до отих [
нерозбірливо
]. І мені дали наãрадó. Наãрадили. За трóд.
Доêóменти є ó мене, а наãради нема. Наãрадó óêрали та отдали дрó-
ãомó дядьêові [
нерозбірливо
]. Хто йоãо знав, шо воно нада. Ой...
Після войни, яêа ж вона медицина?! А до войни бóло все хара-
шо. Не таê, êанєшно, яê тепер... Тепер же ãрамотні. Тепер óчоні! А
раньше [
нерозбірливо
].
До революції. До войни. Оце бóли... Шестой êвартал. Ми там на
шостомó жили. А заміж пійшла на восьмий. На восьмомó êварталі.
Раньше не бóло оцих вóлиць, а це вже після войни – Жовтнева там,
169
[Цвітна], то наша Партизансьêа. Нó, я вам óже не сêажó [сêільêи
бóло êварталів]... Баãато, ó нас село велиêе... Не сêажó...
[А тоді в плавнях бóло]... Та! Та там таêі дерева бóли... Ставоê...
Страшні... Там ліса таêі бóли, аж
до самоãо Дніпра. Там оце понад
Дніпром по самім, бóли посьолêи. Прямо хóтора ó плавні бóли. До
войни, поêи це ж залили плавню. А тоді хто êóди, спасалися... Хто
потопивсь, êоãо бóло дома, при німцях, сховався. В êоãо чоловіê, та
дома бó
в, той спась, а в êоãо чоловіêа забрали, то ті попливли... За-
топили.
Оце знаю Дніпро. То шо по той біê, по цей біê не бóвала. [
Не-
розбірливо
]. А тоді ó плавнях Помийниця... Оце бóло, плавали, ця
річêа... А тоді бóла Лопóшна, мене трошêи взяли там, батьêо забрав
нас, ãолод бóв ó тридцять третьомó... Таê вони нас забрали, і тоді
там Помийниця, та річêа, і там ó їй отаêі бóли [
нерозбірливо
]. Ко-
лючі! Шо ото êожóх óêинеш, [
нерозбірливо
], потяãнеш лодêою, а
воно тяãнеться. І ото – “Ой, витяãнóв!” Вони êолючі таêі [
нерозбір-
ливо
]. Вилавлюєм, тоді б’єм, і ото там спасаємось. Таê ми оце на
Лопóшній бóли. А то Помийниця. А тоді... Хтозна! А то Конêа, оце
понад нами, річêа Конêа.
[Озера бóли]... Навєрно, я їх не заповню... Озер баãато бóло. Ба-
ãато. Вода
яê прибóва, таê заливали плавні... Вони, [озера], де [пі-
соê] там, на висоêих... Там êóчóãóри... Потом оце там Городище...
Висоêі місця. І ото яê той, баãато, велиêий напор ó воді, шо заливає.
[
Нерозбірливо
] оце тóди. [
Нерозбірливо
]. Кóчóãóри – там насип.
Камінь. Там не заливали.
[А свадьба в нас] це ще до войни. Нó, яê, вобще після войни об-
ряди. І до войни... Катались... Гóляли. [
Нерозбірливо
] началась то-
жа ж... [
Нерозбірливо
]. Гóляли... [
Нерозбірливо
]. Та ми ж одноãо
êолхозó. Чоловіê бóв [19]15-ãо, а я [19]19-ãо. Я знаю, де... А тоді йо-
ãо в армію забрали, три ãоди з половиною ãоди бóв же він ó армії. А
я йоãо [
нерозбірливо
]. Приїхав – оце, êаже, й моя баба. Він це з ар-
мії прийшов на Оêтябрьсьêó, а ми перед Новим ãодом і побралися...
[Сватання] ó нас не бóло... У нас же не прийнято, яê оце те...
Принесли моãоричівêó, випили моãоричівêó. Доãоворились батьêи
êоли свадьба... Та мать, три дні [бóла свадьба]... Баãато, баãато [ãос-
тей]. Нó, чоловіê ó мене баãатший бóв.
[Батьêо мій хóдобó ліêóвав]... Батьêо всю жизнь ліêóвав. Знаю
[яêа молитва] [
нерозбірливо
]. Допомаãаю. Баãато допомаãаю. Я óже
тридцять ãод, яê батьêо помер. [Батьêо] передав [
нерозбірливо
].
170
Батьêо передав мамêі, а мамêа вже мені передала. Молитви [
нероз-
бірливо
]. За тією я не знаю [
нерозбірливо
] порча – нема молоêа йде
êров. Я не знаю, яê вона робиться хóдобина і немає в неї молоêа
[
нерозбірливо
]. [А часто звертаються... І зараз]... Хóдоба, да. Хтозна.
Глаза ó людей таêі, чи зависть [
нерозбірливо
]. Нó, знаю. Жаліють-
ся, шо молоêа їй продала [
нерозбірливо
]. А чи воно правда, чи, мо-
же, ãлаза ó людини таêі і воно. Хтозна. Не тільêи молитва, не зовсім
[
нерозбірливо
]. [Довãа молитва] [
нерозбірливо
]. Яê спортиться,
людина приходе... [
Нерозбірливо
]. Приносе там хліба, ãарбóз... [
Не-
розбірливо
].
Остроãляд Тетяна Власівна, 1920 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
[Я з 1920-ãо роêó]... Восемдесят первий, óже моїх товарищів по
вóлиці не осталось, одна живó. Хлопець в Кóшóãóмі рибалить там і
живе. [Родилась] в Сêельêах. [Батьêи
]... Бриê фамілія, батьêо бóв
чи то председателем в êолхозі, то аãрономом óчастêовим, Власьєва.
Дід бóв Клименêо, розêóлачили за 120 вóлиêів, виãнали з хати.
Пасіêа бóла в ньоãо, більш нічоãо не бóло. Пасіêа бóла велиê
а, хто
приходив, ãóляли люди тóт, місêó медó винес, хлібинó, за те йоãо і
розêóлачили. Таê жили вони на низó, хати той вже нема, а в йоãо
бóв син, а син же ж робив дома землю робив, а він же ж сидів êоло
пасіêи. Наробив
партізанам ложоê побили йоãо, добре побили êра-
сні, чи ті білі та зелені тоді бóли. І йоãо немає і немає діда, за хлібом
пішли, а дід ó баêаї лежить, наãайêами óсей побитий, але не вмер.
Оце ж таêі банди бóли, дід же ж
в плавнях бóв êрасні, зелені, бі-
лі, ото ж хтось доêазав, що він êрасним зробив ложоê з верби і йоãо
страшно побили. Нó, дід в [19]45-мó вмер, в бабêа в [19]57-мó вме-
рла, я сама старша в сім’ї, ще дочêа паралізована дванадцятий ріê,
живó я
сама в Сêельêах. Я сама êостоправ, дóже баãато людей баãа-
то йдóть.
Дід навчив, йоãо батьêо вмів, воно ж з поêоління в поêоління,
нас троє в сім’ї таê я одна вмію, сестра і брат не вміють. Баãато
їдóть: Одеса, Київ. Я знаю, дід óмів, але щоб він поêазóвав – ні.
Прийшов дядьêо один, строїли шêолó, а пиляний êамень подавав,
êамень óпав отаê на палець і сóстав в біê пішов. Дід поставив табó-
ретêó посеред хати, батьêо прийшов, і êаже що бóдеш
робить, мені
170
Батьêо передав мамêі, а мамêа вже мені передала. Молитви [
нероз-
бірливо
]. За тією я не знаю [
нерозбірливо
] порча – нема молоêа йде
êров. Я не знаю, яê вона робиться хóдобина і немає в неї молоêа
[
нерозбірливо
]. [А часто звертаються... І зараз]... Хóдоба, да. Хтозна.
Глаза ó людей таêі, чи зависть [
нерозбірливо
]. Нó, знаю. Жаліють-
ся, шо молоêа їй продала [
нерозбірливо
]. А чи воно правда, чи, мо-
же, ãлаза ó людини таêі і воно. Хтозна. Не тільêи молитва, не зовсім
[
нерозбірливо
]. [Довãа молитва] [
нерозбірливо
]. Яê спортиться,
людина приходе... [
Нерозбірливо
]. Приносе там хліба, ãарбóз... [
Не-
розбірливо
].
Остроãляд Тетяна Власівна, 1920 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
[Я з 1920-ãо роêó]... Восемдесят первий, óже моїх товарищів по
вóлиці не осталось, одна живó. Хлопець в Кóшóãóмі рибалить там і
живе. [Родилась] в Сêельêах. [Батьêи
]... Бриê фамілія, батьêо бóв
чи то председателем в êолхозі, то аãрономом óчастêовим, Власьєва.
Дід бóв Клименêо, розêóлачили за 120 вóлиêів, виãнали з хати.
Пасіêа бóла в ньоãо, більш нічоãо не бóло. Пасіêа бóла велиê
а, хто
приходив, ãóляли люди тóт, місêó медó винес, хлібинó, за те йоãо і
розêóлачили. Таê жили вони на низó, хати той вже нема, а в йоãо
бóв син, а син же ж робив дома землю робив, а він же ж сидів êоло
пасіêи. Наробив
партізанам ложоê побили йоãо, добре побили êра-
сні, чи ті білі та зелені тоді бóли. І йоãо немає і немає діда, за хлібом
пішли, а дід ó баêаї лежить, наãайêами óсей побитий, але не вмер.
Оце ж таêі банди бóли, дід же ж
в плавнях бóв êрасні, зелені, бі-
лі, ото ж хтось доêазав, що він êрасним зробив ложоê з верби і йоãо
страшно побили. Нó, дід в [19]45-мó вмер, в бабêа в [19]57-мó вме-
рла, я сама старша в сім’ї, ще дочêа паралізована дванадцятий ріê,
живó я
сама в Сêельêах. Я сама êостоправ, дóже баãато людей баãа-
то йдóть.
Дід навчив, йоãо батьêо вмів, воно ж з поêоління в поêоління,
нас троє в сім’ї таê я одна вмію, сестра і брат не вміють. Баãато
їдóть: Одеса, Київ. Я знаю, дід óмів, але щоб він поêазóвав – ні.
Прийшов дядьêо один, строїли шêолó, а пиляний êамень подавав,
êамень óпав отаê на палець і сóстав в біê пішов. Дід поставив табó-
ретêó посеред хати, батьêо прийшов, і êаже що бóдеш
робить, мені
171
êаже, мені дев’ять ãод, а я êажó бóдó отаê тяãти рівно, щоб ó сóстав
пішов, а тоді обматóю сóстав êрóãом. Роби – êаже дід. А я ж не зна-
ла, що він от тоãо пальця зóмліє. Я яê потяãнó, а той дядьê
о з табó-
ретêи впав на пол. А батьêо стоїть і сміється, сміється не плаче, а дід
несе водичêó і êаже, а далі що, а я êажó в нашій хаті трóп, а дід êаже,
він встане. Я тоді витираю сльози, дід êаже дивись далі, палець вже
на місці
, я êажó що палець вже на місці, а він êаже – бачó, що на мі-
сці, а таê щоб поêазав ні. Дочêа ноãó паламала, в больницю, в боль-
ницю, а я взяла її вправила, перев’язала та поїхали в больницю, а
там врач стареньêий бóв, таê він ê
аже навіщо її привезли.
[19]33-й, що не знаю, тіêи ми тóт не жили. Дід держав п’ять си-
нів, нарізали землю в П’ятихатсьêом сільсоветі, строїли синам хати
ото таê поряд, таê ми там жили. Менший син óже підріс і êóпив тóт
хатó, бо ми жителі
цьоãо села. В [19]33-мó ми там бóли. Ужас, óжас.
[За війнó]... Ти мене не питай, при німцях моãо хозяїна роз-
стріляли. Дійшли наші війсьêа до Балêи, він до домó зайшов і êаже,
мені надо до світа бóть ó Балêах, бóде армія ж двіã
аться тóда, щоб я
ж із армією; пішов він тóда, а там взяли їх в êольцо, одна женщина
прийшла по водó в плащі йоãо привела, він попав до домó, при нім-
цях в êолхозі робив, дев’ять раз вербóвали, они тіêали с партизана-
ми, парашютістами. Сьо
ãодні сонце на заході, наша армія ввійшла
óтром, а йоãо сонце на заході óзяли. Взяли, ми не знали цьоãо. На
óтро нам êажóть, що Миêолó повезли на Іванівêó, а Балêи ще не-
зайняті. Нó, і ніхто нічоãо не êаже. Сидить нас сороê сімей
в підвалі,
воно отаêа яма, таêе êолесо прив’язана вірьовêа. А хозяїна óже не-
ма, яê ото забрали, побили і розстріляли. Яê наша армія настóпила
сюди приїхали воєнні і êажóть чи це не баба Ольãа і Тетяна, невіст-
êа на мене, нам переêазали
що її хазяїна розстріляли біля Балоê.
Ми з однією жінêою пішли тóди, пізнать я не пізнала, а ранений він
бóв ó ноãó, бóло вирвано, а більше нічоãо не пізнаєш. Почали хоро-
нити, я дивлюся, мóжчина один êаже: “Йди дівчина до домó”. При-
йшли до домó, знов
воєнні приходять і êажóть, що один дід бачив яê
розстрілювали і хоче щоб я прийшла до ньоãо.
172
Бриê Клавдія Митрофанівна, 1921 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Мій батьêо жив, три брати їх бóло... Митрофан [батьêо] мій. [А в
яêомó році він народився]... 1800-х... Це в мене свеêор в [18]75-мó
[
нерозбірливо
]. [Прізвище бóло, ó батьêа] Гальченêо. Гальченêи, да.
[
Нерозбірливо
]. Цих Гальченоê таê пів-Сêельêи. Петро, брат йоãо і
Яêим, младший вони бóли. Вони тóт ось жили на тій вóлиці, це êо-
лись. Не бóли вони таêі баãаті, жили три брати, бóло вмісті і їх там
за Василівêою
П’ятихатêи, зразó єсть П’ятихатêи, а зараз йоãо вже
розібрали, той хóтір. Таê зразó самоãо старшоãо тóди отділили, Пе-
тра. Той там побóв, на землі. Тоді моãо батьêа. Мій батьêо бóв, пра-
вда, самий менший, нó, а серед
дóжчих, це Яêим, цей жив [ó місті].
[
Нерозбірливо
]. Нó, а батьêи одділились тóда тоже. Нó, вони там
пожили, знаєте, добро наживали. Я óже тóт родилася... Оце ж...
[19]21-ãо, таê я ще тóт родилася. Нó, оце там в [19]24-тім... Ні, ні.
Да, да. Оце ж брата отділяли таê, таê, десь в [19]24-тім, отаê. А тоді
вже... Вобше я родилась тóт ó Сêельці.
Нó, і тож вони поêи там жили, дітей понаживали вже вони, ха-
зяйнóвали. Тоді моãо батьêа отділили. Мати вмерла в мене. Мені
бóло три ãодіêа. Батьêо хароший бóв спеціаліст, по-плотницьêомó.
Та! Життя ж таêе бóло, шо розêазóвать
й не нада бóло, бо ніêомó ж
бóло. Мати вмерла, а нас три дівчат осталося, а батьêа отділили та
батьêо ж спеціаліст, а построяли там через хатó от тоãо брата, хатó
собі. [Не в Сêельêах]... Там же, там же на [Кислицьêомó]. А тіêи то,
шо під черепицей. Знаєте раньше яê?.. Яê під черепицей [
нерозбір-
ливо
]. І тіêи построяли під черепицею хатó, а вже, це вже я знаю,
óже то я знаю, шо в нас ніде й не боронини! Коровêа!.. Це вже я
знаю, óже êолãоспи орãанізовóвали. Здали ж цьоãо êоня і êоней, êо-
ровêа... Братіê – брат ó мене ше
бóв – брат оженився. [А нас троє
дічат]... І за таêó хатó батьêа начали [
нерозбірливо
]. Забрали на три
ãоди. Потом прийшов він відтіля, óже брат же ó êолхозі робив, все ж
таê бóдто яê і нічоãо... А в [19]36-мó вислали в ссилêó... Нó, я ше, і
вийшла й заміж. Дівчата там жили. У хóторах, там, де ще жили дя-
дьêи, тьотêи, П’ятихатêи. А брат мій тóт ó Сêельці жив та забрав
мене сюди в Сêельêи. Коли в [19]37-м і брата забрали. Ото за [ха-
зяйство]. Отой, ото таêа наша житóха бóла. І там забрали йоãо, за-
1
Опитування провів О. Мірущенко (серпень 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та
створила транскрипт Д. Аванесян.
173
брали і дядьêа цьоãо, тоãо, Яêима, шо я вам êазала, шо остався тóт.
Таê воно ж... Да. В [19]37-м. І сина йоãо забрали, Яêима. Бóло і в
тих же ж, це вони бóли Гальченêи. І тих же там Івана Варфоломійо-
вича
забрали, Шевченêа там забрали. Це вони забрали в один ãод їх.
А в брата, яê забрали, забрав він мене сюди, а в брата ó жінêи мала
дитина. Таê я сама її [
нерозбірливо
]. А батьêа яê óзяли – ніхто не
найшов... Отóт десь єсть в мене вона... Отаê, це таêе мєсто...
Бо я своãо [батьêа] вже... Ще ж мала, не знаю. Там в шêолó хо-
дила, там. То вбóться ні в шо, то вдіться ні в шо,
то [
нерозбірливо
].
Забрали, та й забрали, та й забрали. А сюди прийшла вже, а цей ба-
тьêо вже своãо розêазóє, шо êаже тоже вони осталися сиротами. Яê
же він?.. Удвох із той, із сестрою. І оце свеêрóха ця, ця свеêрóха,
тоже жили на низó.
Та батьêо таê бідно жив, êаже, шо по свайбах
ходив на сопілêі людям ãрав... Та де ж те, та й проп’є. А нам нічоãо
не ніс. Вони жили на, на низó, та отож до Кінсьêої ходили по водó.
Та êаже – обмотаємо чимсть-то ноãи, та
й ідем. Це бóло мати таê
розêазóє. І батьêо ж êаже, шо дóже ми бідóвали, дóже бідóвали. Нó,
а потом оце ж вони бідненьêі, та й поженилися. Влюбились та й
поженились. Оце ж Федосьêа і Афанасій. А жить же яê
же – раньше
ж хазяйнóвали. Поженились, та батьêо зразó прийнявся. Раньше
воно оце ж наймали до Поêрови. Заробить на воли, о. І він найняв-
ся, мати ж бóла тóт, хазяювала дома. Черепицей тоже, черепêом ха-
тêа там далі. Через однó хатó там бóла. А
ãа. Нó, й от те, отслóжив
той батьêо. Заробив на воли, êóпили воли, і почали хозяювать. І êо-
ли почали хозяювать, то тоже бóли батьêи не ãрамотні, а таêі толêо-
ві. І почали сêóповóвать, там те, там êорзиночêи êóплять, а тó
т до-
роже продадóть, там дощечêи, а тóт дороже продадóть. Понятно?
І трошêи вони стали на ноãи. Нажили собі то, земля бóла. І ніêо-
ãо вони не держали робочих, яê оце стали на ноãи. Стали на ноãи,
піднялися вони. Один син воював, та вбили. Це ж раньше яêа війна
бóла? Там я знаю,
шо вони êазали, шо їз Оріхова привезли. Мій ха-
зяїн ще манюній бóв, а старшоãо сина вже вбили. Нó, оце ж тоже ж,
хазяйнóвали, поêи ж ото хатêó збóдóвали ж. Тоже, там її видно. І
признали, шо êóрêóляêи!.. І ото все, знаєте, яê êóлаêи план дово-
дять? Я вже, êаже, платився, платився, вже в мене немає [нічоãо]...
А [
нерозбірливо
] “дід Афанасій, теж вам план до дворó”. Уже в йоãо
сини, і Свирид, і Митрофан, і оце ж і Іван, і Парасêа, і Наталêа, і
Марфа!.. Уже сêіêо оце в йоãо дітей, а йомó план до дворó! Йомó
все план до дворó! Нó, а
тоді ж винесли [
нерозбірливо
]. А один