19
баптистів ó селі, принаймі до 70-х рр., не бóло, вони їздили молити-
ся до Балабино.
Про ãолод 1933 роêó мама êазала, що ãолод зробили, бо виêа-
чали все ó селян. Таêоãо велиêоãо ãолодó, яê в інших селах, ó Сêе-
льêах не бóло, бо рятóвала
плавня, де дорослі і малі діти ловили ри-
бó, пташинó, збирали їстівні рослини. В родині ніхто не помер, за-
вдяêи тóрботам та вродженій селянсьêій êмітливості діда Харито-
на. У плавнях тримали ãород. Яê і всі інші селяни, дід Харитон хо-
вав зерно пшениці, êóêóрóдзó, êвасолю, ãорох, б
óряêи, êартоплю та
все, що можна бóло їсти та можна бóло сховати, але ховав не дома, а
в плавнях. Казала мама, що мішêи з êартоплею êидали прямо в озе-
рця, а потім діставали, брали трішêи та зновó ховали то по плавне-
вих заростях, то в
озерах. Діти слідêóвали, чи не йдóть збирачі по
вóлиці. Яê бачили збирачів, то дорослі ховали ó прабабóсинó сêри-
ню яêийсь бідненьêий наїдоê та швейнó машинêó Зінãер (дорево-
люційна), наêривали сêриню рядном, садовили зверхó чотирьох ді-
вчат та наêазóвали їм: êричіть
яêнайãолосніше. І діти піднімали та-
êий êриê, лемент та плач, що до них і не підходили. (Цю машинêó ó
війнó заãорнóли в лахміття та зарили в попелі, на ãороді. Дістали
цілісіньêó. Шили на ній фóфайêи, бóрêи і платтячêа дівчата трьох
поêолінь
. І зараз є. Яê шию, рідêо, то на новій, а вона – яê почесний
член родини).
Мама êазала, що їсти дóже хотіли та просили, але батьêи сó-
воро êонтролювали їжó та пиття, то в сім’ї ніхто від ãолодó не опó-
хав, яê в інших. Пам’ятала мама ã
олодóючих чóжинців, що заходили
в село та просили їжі. Бачила, яê один з них помер на вóлиці. Роз-
êазóвала про маленьêоãо сóсідсьêоãо хлопчиêа Ваню, що помер, бо
наївся êісточоê з абриêосової дичêи. Вони ãірêі і містять отрóтó –
синильнó êислотó. Я бачила аêтовий запис про смерть цієї дитини,
де причиною смерті бóло написано: “óмер от абриêос”. Пояснювала
êолеãам, яêим цей запис здався дивним, що це означає. Може і сама
б не зрозóміла, яêби мама не розêазала.
Свідчення моїх земля
êів про ãолод 1932 – 1933 роêів мають
певні протиріччя. Грінченêо Іван Омелянович êаже, що сім’я пере-
жила ãолод без втрат, бо працювали ó лісництві, мали ãород, до яêо-
ãо, певно, не добиралися збирачі, отримóвали пайоê. Трошина Єв-
доêія Олеêсіївна страшноãо не зãадóє
, зãадóє шêільнó їдальню та
плавневі ãороди, що ãодóвали селян. А от Сірий Гриãорій Пимоно-