Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
137
Марія Єãорівна: Січас своє море й риби нема. Усе садили. І спі-
вали... І виспівало! Баãато шо пізніше садовили протів домó, а всьо
равно виспівало все.
Олеêсій Гаврилович: [А яê êолхоз став, трохи стали прибирать...
там держали]... Обізатєльно! Само хверми даже [
нерозбірливо
], да-
же випаси вони робили. На зімó одãонять тóди ж воно, не затопля-
ється... А ото називалося êóчóãóри, таê ото яê те, таê прибóть води,
на Велиêі називались Кóчóãóри. Це остров. Відтіля яê ãлянóть... І
Малі, тóт маліньêі трошечêи
бóло, не затоплялось... Вивозять тóди
ото сêот, поêи спаде...
Марія Єãорівна: А сêотини сêільêи в нашомó êолхозі бóло! Ой!
[
Нерозбірливо
] êоров. Овець по сім тисяч бóло... Баãатство баãато в
плавні бóло...
Олеêсій Гаврилович: [А тоді затопили той море]... Перемичêó.
Задержали цілó водó, а потом óже яê для тоãо... Чоãо вони, шо зато-
пили? А! Построїли ГЕС! На Каховêи. І за тої ГЕС
... Нó, Дніпроãеса
там же Каховсьêа ГЕС. А яê вони там затопили, нада ж водó сохра-
нять, шоб работала ГЕС. Тіêи затопили, то той, до Каховсьêої ГЕС.
[А там в плавнях люди жили]... Жили! Жили там! Даже таêі бóли,
даже там ó лісó, воно не затоплялось
, лєс бóв од Біленьêе та, од
Дніпра, таê там жили вообше неви... невилазно... Да, тóди аж до
Дніпра, на Васильêівêó. Жили.
Марія Єãорівна: Батьêо сіно пресóвав, в плавні... Вивозили з
плавні. Сапетêи робили дома. Нó, вобщем, наше село дóже êóстар-
не
. З лози ж óсе робили. Чоãо хоч бóло... І êорзинêа, і драбинêа...
Ой... Дóже баãато баãатство... Вобщем, ó нас село бóло дóже дороãе...
Олеêсій Гаврилович: Вже яê êолхози образóвались. В воїнсьêій
часті, тóда, сіно... [Це бóв
тóт завод]... Мєбєльний. [Це зробили] піс-
ля войни. [
Нерозбірливо
], а чо таê називався “Запорожец”. В віді
êолхоза. Це мебельний цех... Кóстарний бóв. Да. Заробляли... Цеãе-
льний завод бóв, таê построїли, таê роздавали за ньоãо, не вміли...
Качали водó. І там, там ето... Ріêа Конêа бóла. Вона не висиха. Це
при любій
засóхі – яê засóха, таê бере придаве, таê ото... Містами,
да. Протоêи бóде [
нерозбірливо
]. Яê стали вже запоплять отето
всьо, вже вóлиця, оця нижня... Понад морем сидить, над морем. Яê
прибóть води – прибóть води – таê даже в оãородах, – ті, шо до
Конêи, ортóди, бóли – таê затопляло даже й оãороди. Нó, не довãо.
Дві-три неділі –
і вона стіêа. Прибóть, ето, яê Ростань, таê воно все
заразом нахлине, вода, затопе. Яê тіêо те – вона збіãає. Не бóло ж
138
перемичêи, вона збіãає. Заразом... В маю місяці, вже в êінці мая, те,
немає... Тіêи озера, річêи називались. То вона стіêала. Вся вода сті-
êала... [Людей переселили]... Переселили їх осюди, сюди, на верх.
Нó, êомпєнсацію давали. Компенсацію... Тóт же пропадало, давали,
шоб строілись. Іначе яê
же він построїться? Ото таêе.
Посьолоê бóв êілометрів... За сêільêи? Кілометирів чотирі. Це в
длінó. І в один ряд – сюди й тóди. Тóт же знали, шо яê з Басаньêи.
Дід Федір вибрався на це, на оцю нашó óлицю. А той Хведір там то-
ді
розêазóвав про [
нерозбірливо
]. А той: “А сêіêи це стоє?” “Ідіть, –
там ше село бóло, – а він êаже, – та йдіть на Басаньêó, там дóрніші
люди”. [
Сміється
].
[Там бóли озера]... Це поêи, поêи не бóло êолхозів. А потом óже
поділили – рибêолхоз, óже занімався цим дєлом. Завєдóвав, сêіêи
їм те. А озьора тóди дальше, де хто – любий пішов. Піде з êорзин-
êою, ета. Наêривачêами. Рóêами...
Ловим рóêами, це восени, таê ото
яê озеро є, вже трошêи захлождає, береãи. А ми ж ото [
нерозбірли-
во
] я трошêи робив, таê оце можна рóêами піймать! Оце заходе –
тіêи раз – і êарась!.. Карась, і той... Підрийоê воно називалось. Ото
êороп. підрийоê або êарп! Називалось... Нó, вивернóвсь – ото там
мацають, бери йоãо, він ó землю заривається, а таê ото виверне, сам
себе обнарóже. І
ото раз, два постановим, наловим сêіêи там нада.
Та вобще, нащьот риби. Поїдóть в плавню, називали це та, линьêа –
птиця линя. А вона не[литóча]. А зараз ров єсть, таêі бóли річêи, і
по їх таêі вєртіêально, êолодязі називали. Таê
несмотря шо пови-
сóшóвалось – а там бóло воãêо восім, по десят метрів – таêі. Вер-
тьоли. І оце ж там річêа – Клоêóнêа називалась, потом, е, той. Яê
йоãо? Кóшóãóм. Малий, Велиêий Кóшóãóм, там разні оце називали-
ся річ
êи. А по їх отожз таêі ãлибоêі. І ото роãоза. А вона яê линяє,
таê ото відтіль виженóть, вона дрóãó проробляє, по бóр’янó. Засіда-
ють, ото ті ãонять, а вони нелитючі. Саме линя. Таê от бóло таêе шо
бóдем, шо бó
дем варить? [
Нерозбірливо
] чи риби? Риби запросто
наловим. Вобщем, бóла ота... Простіше бóло. Отоді з рибою. А січас
нема ніяêої.
[Пасіêа бóла]... Дома бóли. Да, держав пчьоли. Поêи молодші
бóли. А тепер óже, не піднімем рамêи. То шо не страшне, а то шо во-
зрост óже. Возрост таêий шо... Возрост таêий, шо неспособний... У
діда бóли. У моãо. Я ше помню таêий шо, тіêи, тіêи чóть, шо тіêи
розêазóвать, до революції. Таê ото дóплянêи називались. Таê тоді
не êачали їх, таê
яê січас. Тоді, значить, ó в ãороді стоять, дóпляноê
139
там чи двадцять чи тридцять. Ні êачають, нічоãо. Вони ото підêоп
робили отаêий. Під низом дірêа. Аãа. Яê óже ó низó єсть, поêазóє,
тоді вибирають, вибраêовóють. А потом – сірêа називалась – підêó-
рять, вони всі осипались. А ці дóплянêи вирізають ото
мед. Тоді вже
яê немає ніяêих [
нерозбірливо
]. Сімєнєніє називається, шо пчьоли
вже, вже не плодяться. Тіêи самий мед. А тоді вирізають ото, то рі-
жóть, тоді вижимають, потом восê і мед. А потом ті дóплянêи опять
ставляють, вони під присмотром там: сêіêи роїв вийде – впять на-
силяють ті ці, ті дó
плянêи. Це ó моãо діда бóло. Таê... Це вже... [А
мед...] Да, просто... Та таê же ж, таê і ринêи бóли! Восê тоже прода-
вали. Бóли дóплянêи. А потом же ж, бачите, зробили дóже óмно.
Умно зробили. Рамочêи, взяв – аãа, подививсь...
І той, сóшив... Бóла в нас та, бавовна. [Садовили бавовнó]... Ро-
дила. Послє войни. Потом забросили. Вона [
нерозбірливо
].
Марія Єãорівна: Тоді і рис ó нас сіяли!.. І êóнжóт бóв!..
Олеêсій Гаврилович: І родив, і родив рис [
нерозбірливо
] отóт
работав, вже... В яêом це: В шісдєсят... В шісдєсятомó ãоді, в шиїсят
первомó, ще і перерабатóвав рис. Ше й рятóвав. У мелниці, це вже
переработали, рис. Він таêий, на ячмінь похожий. Таêа в йоãо êо-
жóрина. Неêріпêа в йоã
о êожóрина. Таê оце ж я в млині, робили, й
мóêó, й ето... Послідній рис, ото яê пересêирдóвали тоді, брали, зра-
зó після войни оце ж таê, і після тоãо перестали. Дóже êлопотливе.
Нада óровень держать води. Чеêи називались. Не знаю, по сêіêи
ãе-
êтар чеê. Яê чеêи. Разні, і таê спланірóвав, шоб вода сêрізь бóла.
Він шоб стояв ó воді, рис. А потом вже, яê він визріває – висó-
шóють, не підêачóють води. Сêосять ото. А бавовнó тоже, вона не
дóже висихала, таê сóшили
йоãо. Ото таêими вона хлопóшêами, а
тоді дві шапêи, і ото. А тіêи таêе шапêа бóла, яê заãоріла, таê ото
трóдно затóшóвать. Виãоріли шапêи, таê таê поточóть – залють, не-
ма вроді! О – там êóрить!
Таêа вона бóла чóтêа на, на оãонь.
[Раніше на ãородах бóло]... Ранше, значить, бóло таê: виращóва-
ли й пшеницю... Пшеничêó... Ржа, або жито називається. Ото ржа...
Да. Сêосювали, і... Серпами молотили. Нó, все садовиди! Нó, не за-
бóвали яê, яê
дині. Щас дині, а то не забóвали пшеничêó або жито
посіять.
Марія Єãорівна: У снопи в’язали, серпами... А тоді соломи тієї
хвате й [
нерозбірливо
]. А дині оце ãодів сêільêи стали... Приїжають
звідóсіль машини, забирають...
140
Олеêсій Гаврилович: На êавóни. Нó, виãодніше, той, дорожче
диня виходе. Тóт же п’ять сотоê тоãо, і п’ять сотоê тоãо. Це більше
дає доходó, яê... Сороê дві сотêи. Це óсьоãо. А новó, на застройêó яê
давали, двадцять пять. По-новомó. [А
то хата... Робили з] вальêи.
Да. Оце в нас оце от те, а то там вальêи. Солома, ãлина там, земля. А
потом... Нó, та це ж воно тепле! Камінна холодна. Ця тепліша. По-
томó шо яê її в нас прімєрно сантіметрів шісдесят-сємдесят... А то
шлаêоблоê, і
обличте, обличêóють, то те, воно холодне. [А наêрива-
ли] соломою. Соломою. А потом плавні бóли, роãоз називається.
Комиш, роãоз. А потом óже переêрив жилізом, то таê óже. І шифер
óзяв. Вже дóмаєм шо доживем óже віê під жилізом. Вже осталось,
шо там...
[Оце
в нас тóт є] Басаньêа, це ж отóт... Ось щас я розêажó. Отó-
ди, де село наше, де начинається. Начинається село. Таê ше далше.
Це називалася, оця вóлиця, шо оце – Басаньêа. А отóт яê називало-
ся – Середянêа. А отóди дальше називалося
Собаêарня. Собаêарня!
[
Сміється
]. По слóчаях! Таê називалося. Басаньêа, Собаêарня! Я
зна, шо – це помню харашо – один бідно жив, з êраю. І ото хата со-
ломою вêрита, а двері ото з пораноãо, шо ото той... [
Нерозбірливо
].
То йоãо піймали та й êажóть: “А де ти живеш?” – “На Басаньці”. –
“А яê тебе найти? Шо нада ж тебе наêазать, шо ти піймали десь
там”. На озері, там ó нас [
нерозбірливо
] бóли. Да, рибêолхоз, там
дрóãе. “А, – êаже, – я там сêраю живó, в мене під жиліззом хата”.
Начали шóêать, де там те жилізо, там. А ці по êраю найшли. Нó, він
правильно сêазав: солома, а зверхó жилізо! [
Сміється
]. Це розêазó-
ють люди.
А, таê ó нас це по вóлиці, можеж сêазать, шо яê сêажóть... У нас
бóв один там, там, дід ãлóхий. У війнó одірвало вóхо. Да. Яê сêа-
жеш, шо це Тищенêо Павло – яêий Тищенêо?! Нó,
Кадєт! Дражни-
ли Кадєт. О! Таê óсі знають. [
Сміється
]. Нó, із-за тоãо, шо в йоãо яê
ото ранили... Ото питають: “А де ж ти слóжив?” – “Та в êадєтсêій
армії”. [
Сміється
]. Назвали Кадєт. Таêоãо – Боже сохрани! То та, то
ця. Кличоê оцих... Таêі... Дражніння бóло. Аãа. Жаби – примєром.
Жаба. Він Бондаренêо, дражнять Жаби. Яê сêажешь Жаба – там
ото-отой – таê швидше найдóть! Та баãато бóло таêоãо, шо це...
Тіêи таêі є сердяться. А єсть не сердяться. Єсть одноãо назвали
[Кобіта], а він сердиться. Нó, чо ти сердися? Мене там називали...
Яê же... Яê, вже забóв... А, Каченьоê! Алєêсей Гаврилович Каченоê.
Нó, це пацанами, да! Це пацанами дражнилися, я не ãоворю шо
141
там... Вже іначе називають, по óлиці. Осьо з боêó жили, йоãо, її рід-
ний дядьêо. Таê не êазали, шо Грінь. Ми Грінь, називали[сь]. А вже
яê по-батьêові, називали Яêови. Не Гріні, а Яêови! Це ось сêіêи хо-
чеш! Запара – яê дражнили? Косарі
! А оце, шофер [
сміється
], Запа-
ра фамілія. Косарі! А Косарі, да, начало, шо вони баãато êосили.
Бралися сіно êосить, в плавні там. Косарі. Таê ото... А от січас не
знаю, яê їх назвать, чи...
[Щас молодьож по барах]... Ми... Значить, от підеш, з роботи
прийдеш, яê пóстять, на роботó... Мати бóде
на роботó, – батьêа ж
не бóло, десь на зароботêах. Бóде, бóде мати – не встаєш. Напосіда
ше. А з за тоãо притворюся я – вона тіêо пішла, я вп’ять ліã. Тоãо
притворявся, шо не пóсêа ãóлять. Сімнадцять ãод, нада вже ж ãó-
лять! А яê начала пóсêать ãóлять, то тіêи сêаже: “Альошêа, анó [
не-
розбірливо
]!” Всьо. Вже пойняв. Зразó óстав. Нó, босі там, чóвали,
балалайêи, ãітари, й босі, ніяêих черевиêів не бóло! А! Двінадцять
часов – слава Боãó, ще час, є, яêийсь, ãóльбищ. А тепер... І осьо в
нас, де ви бóли, оце де...
Марія Єãорівна: І т
óди, êіно бóде хароше! Очєрєдь, давимось –
êіноêлóб. А тепер êлóб забросили. То бóло і танці там, і співи.
[Бóли таêі в селі шо шептали]... Бóли. Бóли! Й тепер вони є, нó...
Дітей ó сільсьêó болницю нести, таê лóче до бабê
и. Я сама свою ди-
тинó носила. Ото де ãробêи, понад ãробêами, встаю, ноччю, і несó на
низ, там бабêа бóла хароша.
Олеêсій Гаврилович: Бóли ж [êанєшно]. Костоправи бóли. Сêіêи
там, десь [óшить] або те, êостоправ направляв. Бóли! Та й
січас то є,
тіêи [
нерозбірливо
]. Є!
Івченêо Марія Федорівна, 1919 роêó народження, та невідомі,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Невідомий: [Я з 19]27-ãо [роêó]. [Батьêа своãо] пам’ятаю. Нó,
таê, трошêи. В мене батьêо [
нерозбірливо
]. А дід бóв хóдожниêом.
[
Нерозбірливо
]. [Моãо батьêа звали] Миêола Яêович. Вобщєм, осо-
биноãо таêоãо ми не знаємо. Може, таê, хто старіше може... Та й ми
шо знали, то позабóвали. Дóже староãо, там той, нам батьêи не роз-
1
Опитування провели О. Мірущенко, Г. Шахров (серпень 2001 р
2
Опитування
провели Р. Молдавський, Н. Швайба (2 серпня 2001 р.) Дешифрувала аудіо-
запис та створила транскрипт В. Ликова.
141
там... Вже іначе називають, по óлиці. Осьо з боêó жили, йоãо, її рід-
ний дядьêо. Таê не êазали, шо Грінь. Ми Грінь, називали[сь]. А вже
яê по-батьêові, називали Яêови. Не Гріні, а Яêови! Це ось сêіêи хо-
чеш! Запара – яê дражнили? Косарі
! А оце, шофер [
сміється
], Запа-
ра фамілія. Косарі! А Косарі, да, начало, шо вони баãато êосили.
Бралися сіно êосить, в плавні там. Косарі. Таê ото... А от січас не
знаю, яê їх назвать, чи...
[Щас молодьож по барах]... Ми... Значить, от підеш, з роботи
прийдеш, яê пóстять, на роботó... Мати бóде
на роботó, – батьêа ж
не бóло, десь на зароботêах. Бóде, бóде мати – не встаєш. Напосіда
ше. А з за тоãо притворюся я – вона тіêо пішла, я вп’ять ліã. Тоãо
притворявся, шо не пóсêа ãóлять. Сімнадцять ãод, нада вже ж ãó-
лять! А яê начала пóсêать ãóлять, то тіêи сêаже: “Альошêа, анó [
не-
розбірливо
]!” Всьо. Вже пойняв. Зразó óстав. Нó, босі там, чóвали,
балалайêи, ãітари, й босі, ніяêих черевиêів не бóло! А! Двінадцять
часов – слава Боãó, ще час, є, яêийсь, ãóльбищ. А тепер... І осьо в
нас, де ви бóли, оце де...
Марія Єãорівна: І т
óди, êіно бóде хароше! Очєрєдь, давимось –
êіноêлóб. А тепер êлóб забросили. То бóло і танці там, і співи.
[Бóли таêі в селі шо шептали]... Бóли. Бóли! Й тепер вони є, нó...
Дітей ó сільсьêó болницю нести, таê лóче до бабê
и. Я сама свою ди-
тинó носила. Ото де ãробêи, понад ãробêами, встаю, ноччю, і несó на
низ, там бабêа бóла хароша.
Олеêсій Гаврилович: Бóли ж [êанєшно]. Костоправи бóли. Сêіêи
там, десь [óшить] або те, êостоправ направляв. Бóли! Та й
січас то є,
тіêи [
нерозбірливо
]. Є!
Івченêо Марія Федорівна, 1919 роêó народження, та невідомі,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Невідомий: [Я з 19]27-ãо [роêó]. [Батьêа своãо] пам’ятаю. Нó,
таê, трошêи. В мене батьêо [
нерозбірливо
]. А дід бóв хóдожниêом.
[
Нерозбірливо
]. [Моãо батьêа звали] Миêола Яêович. Вобщєм, осо-
биноãо таêоãо ми не знаємо. Може, таê, хто старіше може... Та й ми
шо знали, то позабóвали. Дóже староãо, там той, нам батьêи не роз-
1
Опитування провели О. Мірущенко, Г. Шахров (серпень 2001 р
2
Опитування
провели Р. Молдавський, Н. Швайба (2 серпня 2001 р.) Дешифрувала аудіо-
запис та створила транскрипт В. Ликова.
142
êазóвали, шо яê воно бóло. Нó, яê бóли êолхози... Жили наче і не
плохо, роботали яê êажóть, від зорі до зорі. Це все ви знаєте і самі,
робили, êоровам... Коровами робили, êіньми й волами. Строяли, і
жить вроде бóло не поãано. А щась розорилося
бачите яê воно...
Нам і тоді бóло хорошо, і тепер!.. Тоді бóло таêе врем’я, а тепер таêе
настало.
Ми вже тóтечêи на ãорі. Це батьêи наші жили тамечêи на низó...
Да, діди, діди, бо вийшли є батьêи на верх. Це роз
êазóвали... А таê...
Хтозна, синоê, шо ж розêазóвать... У нас тóтечêи оце Принів бóло
баãато. І січас їх баãато. Вони це давні предêи в селі. Вони, це вони
óже наче й родичі нам, а батьêи то êазали, шо далеêі
, а потім ближчі
є. Баãато Принів тóт ó селі, баãато. Наші ні, а діди заселялися давно.
Тóт сама перва хата – то бóла Солоп. Це він десь построїв, там на
десятом êварталі. Це сама перва хата. А то все село бóло на низó.
Відціль і до
самої Басаньêи називалось. А тоді постєпєнно оце ж
начали виходить... Нó, люди ж нарождалися більше, отділялися. І
таê оце образовалося село. А то на низó там жили, êоло води. Плав-
ня ж ото, ви самі знаєте, шо бóла... Яêе баãатство, а тепер затопили!
Шо ти там возьмеш
?! Баêай, да, ні риби, нічоãо немає. А яêе бóло
баãатство!.. Сêіêи там хóдоби, жило... Там, Марóполь де бóв, [
нероз-
бірливо
], засóха...
Марія Федорівна: Звóть мене Марія. Івченêо. Я [народи-
лась19]19-ãо. Батьêа Федір бóло звóть. Він народився 1887-ãо роêó.
О. А мати ó [18]88. У Сêельêах. [Моя дівоча] Остроãляд Марія. Ос-
троãляд. А, бóло Остроãлядів, таê їх óже пошти нема
ніêоãо... Мало
осталось. Оце один племенниê тóт ãостях, ше один... Нас [в родині]
бóло три хлопця і я бóла, четверо бóло дітей. Я сама старша бóла.
Один óбитий на войні, [19]23-ãо ãодó, а два померли, [19]21-ãо і
[19]26-ãо померли. [Жили] тóт, ó Сê
ельêі. Там на Дев’ятомó... На
Дев’ятомó... Шевченêа, Шевченêа – це ж Десятий? Калініна. Ка-
жóть, по Калініна, де [
нерозбірливо
]. [В старій хаті. А тоді ж перей-
шла в войнó].
[Старший брат, ще за моãо батьêа!] Нó, батьêо [18]87-м, а брат
народився [18]81-м. А тоді він вмер. Ходив тіф. Та, яê йоãо, та...
Люди боліли – тоді не дóже лічились. А і він óмер. А ті діти оста-
лись, таê оце мій батьêо їх воспитóвав. Підросте, батьêо забере. Бó-
ло одинадцять дóш. Дев’ять дóш дівчат і два хлопці бóли. Один
хлопець óмер, а один на бою вбитий. А дівчат óже тіêи два, дві оста-
лось. Сама меньша осталась,
з [19]18-ãо, і Саньêа, мать, з [19]12-ãо.
143
Тоже хворіли таê... Та ранше бóло [
нерозбірливо
]. У дочêи в мене
двоє дітей, а ó сина одне, померла дочêа... [
Нерозбірливо
]. [А чи він
воював в миêолаївсьêó війнó]... Знаєш, не сêажó тобі. Мабóть, бать-
êа брата вже тоді не бóло живоãо. Він дóже рано.. Оце ó [190]1-мó
ãодó дочêа яê народилася, сама меньша таê йоãо, йоãо óже не бóло
живоãо.
Таê він, навєрно, й не воював. Брат. Тільêи батьêо воював.
Ото таê. А діти остались, жінêа [
нерозбірливо
]. Одинадцять дóш
дітей. Нó, один óмер, ото... Один на войні. З [19]16-ãо, óбитий. А той
старший вмер. А ці дівчата всі заміж виходили, і діти бóли. [
Нероз-
бірливо
].
[Що нам розповідали]... О, воно вже і забóлось, стареньêа вже.
Це ж шо, шо вони розповідали... Батьêо воював ó Миêолаївсьêó
войнó. А чоловіê же поãиб на цій війні. Я ж, я шо, з [19]19-ãо ãодó, а
це война бóла, щітай що ó [19]18-мó, чи ó [19]19-мó ãод
ó бóла, таê
що я ж нічо не знаю. [Батьêо] нічоãо не êазав. Нó шо êазали, êазали,
шо ото Махно бóло. Таê я мала бóла, я не помню нічоãо. Нó, забира-
ли. Бóло приїдóть êіньми поãаними, та хароших заберóть, а поã
ані
оставляють. Нó, ото таêе бóло. Я не знаю, я, я ж мало тоãо захвати-
ла. Тоже, сщітайте, шо я ж з [19]19-ãо ãодó.
Нó, яê жили ранше, да, молотили, там таêе ве... Нó, жили, інди-
дóально жили. Це до êолхозів ще. Господарство? Ні, ні бать
êо бóв
[безземелом]. У йоãо бóло всьоãо два ãеêтара землі. А ó йоãо брата
бóло одинадцять дóш землі, таê там земля осталась. А батьêо мій
займався, займась, яê [з полдовини], бóли таêі люди, шо в їх не бóло
чим
робить, бідні, таê вони йомó помаãали робить, з половини. Ото
за сніп молотили, êосили. А потом óже самі наживали все. А потом
êолãоспи, все забрали. Ото таê... Таê шо жизні харошой...
А êолхози індивідóально взяли до [19]30-ãо ãодó, а потім стали
êолхози. Мій батьêо пішов
на проізводство, ó лесничество. Там
прожили 12 ãод, поêи вже стали обратно... Поêи стала война, та в
войнó вийшли в свою хатó.
[Почала працювати в êолхозі]... З яêоãо... Це óже ó [19]42-м ãодó
виїхала в êолхоз, а то ми бóли на проізводстві. [А до тоãо в лисни-
чистві]... Сêазали: хочеш – іди в êолхоз, хочеш – іди на проізводст-
во. Таêе бóло. В [19]30-мó ãодó. Отаê бóло. Яê робили êолхози. О.
Сêазали, хоч іди в êолхоз, хоч – іди на проізводство. Батьêо мій не
пішов в êолхоз, а пішов на проізводство. А все оце майно
оставив ó
êолхозі. Бóла і... цей, яê йоãо, й віялêа, й лобоãрійêа, і сіноêос – все
144
отдав ó êолхоз. А пішов на проізводство – воно ж йомó не нóжно.
Ото таêе.
У войнó робили тоже в êолхозі! Колхоз же бóв – бóв. Тільêи шо
німці забрали хліб, óсе чисто, а êолхозниêи і сіяли, й êосили, й óби-
рали. А німець хліб забирав. А шо
там давали людям на пай... Таê яê
січас оце, шо поділили землю на пай. На пай давали. Те брали собі.
А потом прийшли êрасні, оддали ó армію. Ото таêе. А потом же об-
ратно стали êолхози.
[А яê освобождали село]... Нó... Виãнали óсіх людей. Ми бóли
аж ó Ро
ãачиêó. Нас поãнали êонвоєм. А відтіля вже, яê, яê зóміли,
таê і добиралися додомó. Німці êонєшно, шо добре іздівались. І то,
êілометрів, навєрно, 80 чи 90 бóло от села. А тоді ото êрайні [пере-
сіêли], таê ми попали до брата, а німці там оêопи за ãорою ви
êопа-
ли. І ото ми ноччю, в три часа ночі виїхали і поїхали додомó. Тóди
їхали – таêе, бричêа бóла, а відтіля вже [
нерозбірливо
] забрали ó
êолхозі, та лошата запряãли, шо бóло з собою, та поêлали, та й пове-
зли додомó. Приїхали ж додомó – нема ж нічо. А хліб, те шо поза-
êопóвали в землю, бóли в ями, той поотêопóвали, яêраз собі оста-
вили цей хліб.
А потім ходили, бóли таêі, шо назначали, хто не те, не
давали хліба, таê самі шóêали щóпами ями, забирали до зернини! А
ти яê хоч таê і живи. Отаê ми і жили.
Свої забирали! Намічали... От намітили вас, шоб ви ходили по
хатах, забирали, хліб там. І
ви приходили, і шóêали, сêрізь, і в хлівці
шóêали, і на вóлиці, сêрізь. Де находили, забирали. А ви оставай-
тесь з дітьми, яê хоште, таê і живіть. Ото в 33-м баãато померло лю-
дей. Хто не здава хліб, люди ховали дома. Нó, яма, там
одна яма бó-
ла таêа шо... Батьêо таêий бóв вóмний, зробив ямó і заêрив, а потом
зробив таêе яê [листя] лежить. Таê вони не подóмали, шо там яма.
А там стояла, ще й [осталася]. А таê все шóêали, все забирали. Все
шо найшли, все й забирали. Свої забирали! Вобщім, пережили ха-
рашо. І тепер ще дожили хорошо. До харошоãо. Ото таê. Та [після
войни] вообщє [
нерозбірливо
]. Шо нам êазали, те ми й робили. [По
êоманді робили] [
нерозбірливо
]. В êолхозі працювала... А шо там
давали?.. [Пенсія мала бóла]...
Це в войнó построїли собі хатó. З чоловіêом. Він прийшов з
войни, інвалід, і це ми строїлися. Нó, він сам бóв плотниê, робив
сам і віêна і двері і êрильце, все сам робив. Аби не сам
робив, таê яê
би ми построїлися. [Вибирали де хатó ставить]... В районі, їздили
145
тóди, з районó приїджяли, давали те. І тоді давали нам план, і на
планó і тóт построїлися.
Тоді до êолхозó, хто не хотів іти після війни – одрізали землю, о.
А хто ішов ó êолхоз, після війни – томó давали 45 сотоê. Таê ó нас
оце 45 сотоê, ãорода. О. Бо він прийшов з войни
, пішов ó êолхоз.
Інвалід бóв. То до войни робив ó заводі “29”, а вже ó войнó сюди ви-
їхали, і таê і осталися ó êолхозі. [А про сім’ю чоловіêа]... Та йоãо ба-
тьêо вмер, йомó три ãоди бóло, мати вмерла 17 ãод бóло. О. А тоді
вони всі із
села виїхали там на П’ятихатêи, і там жили. Відтіля він
пішов ó армію. А я ж там бóла, ó лєснічєстві. Він там робив, ó заводі,
і там за йоãо вийшла заміж.
Весілля, знаєте тоді ж ніяêоãо... Таê... Кой-êоãо родичів поêли-
êали – не таê, яê
тепер. І все. Раньше не бóло таêих [фатів], нічоãо
не бóло. То тепер ãóляють, а тоді ні. Пішли, розписались, там то і
все. Не бóло вже церêви. Я в [19]39-мó заміж виходила, церêвей не
бóло. Церêва бóла ó нас ó селі, хароша цер
êва бóла. Мені бóло ãодів
10. Таê я пам’ятаю, я ходила ó церêвó. А тоді ó войнó, яê оце ж ми
виїхали, [
нерозбірливо
]. Ми виїхали, не присóтствовали, церêвó
розібрали. Розбили церêвó. Я вже тоді не знаю. А до цьоãо бóла в
церêві, знаю. Церêва ó нас дóже хороша бóла. Там же, ó церêві де
тепер êолхозний... воно êлóб називається, чи êонтора, чи яê...
[На
свята ходили]... Да, ходили, і вербó носили святить і той, яê
йоãо, і пасêó святили. А потом ми ж виїхали. Колхози стали, все
анóлірóвали, і церêвó розібрали. І цей, оãраждєнія, все розібрали,
нічоãо не осталось! І признаêó ніяêоãо, шо бóла церêва. А церêва
бóла дóже хороша. З êаменя бóла сêладена, висоêа, êрасива церêва.
Тепер нема нічоãо... Там ото сторожêа бóла, де жив там сторіж, дітей
хрестили. Таê ото тепер там церêвó зробили. Січас ó нас. Бóла шêо-
ла, а
тепер церêва в нас.
Тоді там ото називалась сторожêа, дітей хрестили... Там жили
люди! Чи сторіж, чи я знаю, хто там жив. Оце воно ше до нас не до-
ходило. Знаю, шо... А потом óже яê церêвó розібрали, а це зданіє,
воно таêе величеньêе, таê
там ото зробили шêолó. І ото таê шêола
бóла. Тепер óже ж яê розрішили церêвó, одібрали, на церêвó. Тепер
оборóдовали церêвó, чильницю поставили, тепер церêва вже. Тóт
маленьêó церêвó... [Я] óже при німцях хрестила дітей. У [19]42-мó і
в [19]43-мó, менша
дочêа, в мене двоє дітей. А батюшêа ó хатах. Нó,
да, ó людей, на êвартирі жив, і там хрестили дітей, де батюшêа жив.