183
[Праздниêи]... Це той, оце ж до войни, до войни, чи той, при со-
вєтсêій власті, Пасêó це ж той, празнóвали. Та й Перве мая, Оêтя-
брсьêó це ж óже празнóвали. А тепер оце ж [
нерозбірливо
]. А тóтеч-
êи... Раньше молодьож бóла веселіша! Менше пили. А січас шо ж ви
хочете? А січас ще самі нарêомани, остались. Нó, а те, й там на Но-
вий ãод ходили, посипать [
нерозбірливо
]. А вже при [Брєжнєві]
êлóби бóли. Постанови, óчаствóвали, партійне чи êомсомольсьêе
собраніє, [
нерозбірливо
], і шо там ще, балалайêа чи ãармоньêа. Не
бóло ж таêоãо ще. А ті, шо молоді, [
нерозбірливо
], весело, бо батьêи
ж ішачили, [
нерозбірливо
]
.
[Це там Басаньêа]... Одна óлиця, отаê одна óлиця. Тоже ж люди
там жили біля річêи там. А [
нерозбірливо
] бóло під ãорó. А земля ж
то бóла аж на ãорі! Поле ж-то сюда! Трóдно бóло, возить хліб тóди,
молотить, з ãори, на ãорó, дрова, сіно – це ж все сêладóвали. І êоро-
вами послє войни!.. Ой! І êоровами [сіно], молотили, позапряãали,
і... А не óмирали! Не óмирали, жили. Там, де Басаньêа, там, оце тó-
ди, там далі й далі, там міст бóв, через річêó, через Конêó. Здоровий
бóв. Таê ото пошти все село, ніде не проїдеш, тіêи нада через міст.
Береãом [
нерозбірливо
]. А хлопці самі ж оце осінню приїдóть на
[
нерозбірливо
], на зімó там Михайлівна, там базарь, вони попрода-
ють [
нерозбірливо
].
Сад. Сади бóли в êолхозі, а січас нема. В êолхозі яê бóли, сади
садили. Яблóні бóли, хароші бóли яблóні, всяêі сорта, всяêі, сливи
садовили [
нерозбірливо
]. І пасіêа бóла, і ті, вівці держали! Держав
êолхоз дóже баãато ó нас. Січас [
нерозбірливо
]. Не знаю, чі êолхоз.
[
нерозбірливо
]. Запряãали ãарби, ãарби позапряãали і оце [
нерозбі-
рливо
] отаê [
нерозбірливо
], а попередó манесеньêі [
нерозбірливо
].
[
Сміється
]. Вже не траêторіст. Бóли óже вчені траêторісти. А нас
ото заставляють співать. А ми ж то не знаємо. А тоді óчитель там, чи
хто – співайте: “Та ми пайдьом, пойдьом, за совєтсьêó власть пом-
рьом”.
Тоãо шо оце через ãод, чи через сêіêи, стали сіять
баãато пшени-
ці, і прямо ó те, ó, чи [бричêа, чи шо], насипають і хто ходив на ро-
ботó – везóть [до дворó]: “Всьо, хазяїн, êóда вам висипать пшени-
цю?” Отаê. На трóдодні давали! І не платили ми нічоãо! От, ото ви-
ход ото називається трóдодень – ніхто оце ні êопійêи ãрошей не
оплачóвав. Не оплачóвали!
Яê оце êосовиці там чі [дойêа] там, в степó бóли êóхарêи, [для
робочих]... Даже... Ой, моя мамêа êóхарила. Поїдóть оце [
нерозбір-