Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
183
[Праздниêи]... Це той, оце ж до войни, до войни, чи той, при со-
вєтсêій власті, Пасêó це ж той, празнóвали. Та й Перве мая, Оêтя-
брсьêó це ж óже празнóвали. А тепер оце ж [
нерозбірливо
]. А тóтеч-
êи... Раньше молодьож бóла веселіша! Менше пили. А січас шо ж ви
хочете? А січас ще самі нарêомани, остались. Нó, а те, й там на Но-
вий ãод ходили, посипать [
нерозбірливо
]. А вже при [Брєжнєві]
êлóби бóли. Постанови, óчаствóвали, партійне чи êомсомольсьêе
собраніє, [
нерозбірливо
], і шо там ще, балалайêа чи ãармоньêа. Не
бóло ж таêоãо ще. А ті, шо молоді, [
нерозбірливо
], весело, бо батьêи
ж ішачили, [
нерозбірливо
]
.
[Це там Басаньêа]... Одна óлиця, отаê одна óлиця. Тоже ж люди
там жили біля річêи там. А [
нерозбірливо
] бóло під ãорó. А земля ж
то бóла аж на ãорі! Поле ж-то сюда! Трóдно бóло, возить хліб тóди,
молотить, з ãори, на ãорó, дрова, сіно – це ж все сêладóвали. І êоро-
вами послє войни!.. Ой! І êоровами [сіно], молотили, позапряãали,
і... А не óмирали! Не óмирали, жили. Там, де Басаньêа, там, оце тó-
ди, там далі й далі, там міст бóв, через річêó, через Конêó. Здоровий
бóв. Таê ото пошти все село, ніде не проїдеш, тіêи нада через міст.
Береãом [
нерозбірливо
]. А хлопці самі ж оце осінню приїдóть на
[
нерозбірливо
], на зімó там Михайлівна, там базарь, вони попрода-
ють [
нерозбірливо
].
Сад. Сади бóли в êолхозі, а січас нема. В êолхозі яê бóли, сади
садили. Яблóні бóли, хароші бóли яблóні, всяêі сорта, всяêі, сливи
садовили [
нерозбірливо
]. І пасіêа бóла, і ті, вівці держали! Держав
êолхоз дóже баãато ó нас. Січас [
нерозбірливо
]. Не знаю, чі êолхоз.
[
нерозбірливо
]. Запряãали ãарби, ãарби позапряãали і оце [
нерозбі-
рливо
] отаê [
нерозбірливо
], а попередó манесеньêі [
нерозбірливо
].
[
Сміється
]. Вже не траêторіст. Бóли óже вчені траêторісти. А нас
ото заставляють співать. А ми ж то не знаємо. А тоді óчитель там, чи
хто – співайте: “Та ми пайдьом, пойдьом, за совєтсьêó власть пом-
рьом”.
Тоãо шо оце через ãод, чи через сêіêи, стали сіять
баãато пшени-
ці, і прямо ó те, ó, чи [бричêа, чи шо], насипають і хто ходив на ро-
ботó – везóть [до дворó]: “Всьо, хазяїн, êóда вам висипать пшени-
цю?” Отаê. На трóдодні давали! І не платили ми нічоãо! От, ото ви-
ход ото називається трóдодень – ніхто оце ні êопійêи ãрошей не
оплачóвав. Не оплачóвали!
Яê оце êосовиці там чі [дойêа] там, в степó бóли êóхарêи, [для
робочих]... Даже... Ой, моя мамêа êóхарила. Поїдóть оце [
нерозбір-
184
ливо
] піймали, привезли сюди, роздєлали, варять. Тепер яêби таêе
зробили... І ніхто, ніхто, оце [
нерозбірливо
] і сидять. [
Нерозбірли-
во
]. Понаїдались та бричêó ãарбóзи привезли, чи êавóнів, [
нерозбі-
рливо
] шо я пішла [
нерозбірливо
] та взяла êавóна...
Шевченêо Катерина Радіонівна, 1921 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Я [19]21-ãо [роêó]... Народилася тóт... У Сêельці народилася. У
Сêельці вчилася, сім êласів... Нó, в нашій [шêолі]... А нас тоді [
не-
розбірливо
]. Сім êласів А тоді вчилася тóт... Вона бóла розташована
аж êоло êладбіща. [
Нерозбірливо
]. Там її розібрали. Я ж давно там
óже бóла. Там êладбище. Там воєнні захоронені. І ото там наша
шêола бóла. Сім êласів. Тоді ó Сêельêах сім êласів бóло. Більше не
бóло. Я вчилась дóже харашо. Дали мені похвальнó ãрамотó даже...
Тепер же дають
золоті медалі, а мені похвальнó ãрамотó... Я поїхала
[
нерозбірливо
]. Сдала там... Сдавала еêзамен... Доêóменти сдала.
Вчительêа сêазала, шо першоãо вересня... І поїхала ж я додомó.
Папаша наш óмер. Я сама старша бóла. [
Нерозбірливо
] ó [19]32-
м ãоді. Одинадцять ãод мені бóло яê він óмер. А самій меншій чети-
ри ãода бóло. Вона жива іще, та, сестричêа моя. Найменша бóла. Нó,
і я поїхала на êаніêóли... А назад – недород, не бóло з чим їхать... Я
оце осталася тóт. А
мій дядьêо... Мама хотіла êоровó продавать! Но
вся родина зійшлася, всі сêазали, шо не нада êоровó продавать. Ка-
же дядьêо мій, після... Папаша бóв перший ãолова êолãоспó, “Чер-
воний партизан”. [Він образовóвався в 19]29-м ãодó.
[Батьêо] Шевченêо Радивон Антонович. Шевченêо. Він
наро-
дився 1901-ãо роêó. Коли вже бабóшêа вмерла моя [
нерозбірливо
].
А мама народилась [19]02-ãо... Нó, тоді дядьêо... Вибрали йоãо рід-
ноãо брата. У êолãоспó. Старшоãо за йоãо. Оце йоãо січас, цьоãо рід-
ноãо брата, внóê – Шевченêо Олеêсандр Ніêолайович... Нó, і я ос-
талася дома. Дядьêо сêазав
же ж цей, шо [
нерозбірливо
] мамі сêа-
зав, шо êоровó не продавай. Ми її яêось óстроїм десь на роботó. Ді-
вчина способна, бóде десь робить. Нó, а шо?.. Коровó продаси, а оті?
Дєдóшêа, бабóшêа ще ж ó нас старі... Нó, мама óстановила таê.
1
Опитування провели О. Мірущенко, Н. Сурева (серпень 2001 р.). Дешифрувала
аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
184
ливо
] піймали, привезли сюди, роздєлали, варять. Тепер яêби таêе
зробили... І ніхто, ніхто, оце [
нерозбірливо
] і сидять. [
Нерозбірли-
во
]. Понаїдались та бричêó ãарбóзи привезли, чи êавóнів, [
нерозбі-
рливо
] шо я пішла [
нерозбірливо
] та взяла êавóна...
Шевченêо Катерина Радіонівна, 1921 роêó народження,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Я [19]21-ãо [роêó]... Народилася тóт... У Сêельці народилася. У
Сêельці вчилася, сім êласів... Нó, в нашій [шêолі]... А нас тоді [
не-
розбірливо
]. Сім êласів А тоді вчилася тóт... Вона бóла розташована
аж êоло êладбіща. [
Нерозбірливо
]. Там її розібрали. Я ж давно там
óже бóла. Там êладбище. Там воєнні захоронені. І ото там наша
шêола бóла. Сім êласів. Тоді ó Сêельêах сім êласів бóло. Більше не
бóло. Я вчилась дóже харашо. Дали мені похвальнó ãрамотó даже...
Тепер же дають
золоті медалі, а мені похвальнó ãрамотó... Я поїхала
[
нерозбірливо
]. Сдала там... Сдавала еêзамен... Доêóменти сдала.
Вчительêа сêазала, шо першоãо вересня... І поїхала ж я додомó.
Папаша наш óмер. Я сама старша бóла. [
Нерозбірливо
] ó [19]32-
м ãоді. Одинадцять ãод мені бóло яê він óмер. А самій меншій чети-
ри ãода бóло. Вона жива іще, та, сестричêа моя. Найменша бóла. Нó,
і я поїхала на êаніêóли... А назад – недород, не бóло з чим їхать... Я
оце осталася тóт. А
мій дядьêо... Мама хотіла êоровó продавать! Но
вся родина зійшлася, всі сêазали, шо не нада êоровó продавать. Ка-
же дядьêо мій, після... Папаша бóв перший ãолова êолãоспó, “Чер-
воний партизан”. [Він образовóвався в 19]29-м ãодó.
[Батьêо] Шевченêо Радивон Антонович. Шевченêо. Він
наро-
дився 1901-ãо роêó. Коли вже бабóшêа вмерла моя [
нерозбірливо
].
А мама народилась [19]02-ãо... Нó, тоді дядьêо... Вибрали йоãо рід-
ноãо брата. У êолãоспó. Старшоãо за йоãо. Оце йоãо січас, цьоãо рід-
ноãо брата, внóê – Шевченêо Олеêсандр Ніêолайович... Нó, і я ос-
талася дома. Дядьêо сêазав
же ж цей, шо [
нерозбірливо
] мамі сêа-
зав, шо êоровó не продавай. Ми її яêось óстроїм десь на роботó. Ді-
вчина способна, бóде десь робить. Нó, а шо?.. Коровó продаси, а оті?
Дєдóшêа, бабóшêа ще ж ó нас старі... Нó, мама óстановила таê.
1
Опитування провели О. Мірущенко, Н. Сурева (серпень 2001 р.). Дешифрувала
аудіо-запис та створила транскрипт В. Ликова.
185
Він найшов роботó. Мені пятнадцять ãод бóло, яê мене взяли ó
бóãалтерію, ó êолхоз “Червоний Запорожец”. І оце, я там óчилася. В
томó êолãоспі... Паêамість óчилася, óчилася. А потом óчьотчіêом
робила. А тоді там одна бросила, потям мене послали в Дніпропет-
ровсьê [
нерозбірливо
]. І я там заêінчила [
нерозбірливо
]. Там óчи-
лися ãолови êолãоспів... Аãрономії – тоді вони називалися полєво-
дами, ãолови сільсьêих Рад [
нерозбірливо
], і сеêретарі сільсьêих
Рад. Я заêінчила ті êóрси. І видали мені направлєніє, на роботó...
Постóпила на роботó, по реêомендації рибêолãоспó. Я після тоãо
робила сеêретарьом рибêолãоспó...
Нó, розповідала мама шо?.. Вони жили – оце напротів моãо домó
тóда,
через ãород – вони там жили. Там я родилася. У їх бóла сім’я
восімнадцять дóш. Там всі вони жили.
[Дєдóшêа] Уваров Іван Федорович, да. А бабóшêа Уварова... [З
Калóзьêої області вони приїхали]... Шо вони переїхали сюда. Тóт.
оженились]. І мати моя
наробила [
нерозбірливо
]. А дєдóшêа і ба-
бóшêа, одна ó Калóжсьêій області, а одна в Ростовсьêій. Яêось, ба-
бóшêа сирота бóла, яê тóда вона попала, я не знаю...
І тóт ще бóв їхній... Дєдóшêін брат старший... Уваров Ніê
олай.
Мамині, да, мамині. У нас же ó дєдóшêи, ó бабóшêи одна мама, од-
на. А в тих бóло сім, ó дєдóшêи Ніêолая... Таê яê то забрали двох
[
нерозбірливо
]. Може ще... Таê забрали їх, отам на Кавêазі...Чи десь
я бачила [
нерозбірливо
]. А той дєдóшêа там ó êраю жив. А жінêи
[
нерозбірливо
].
Оце бóв дядьêо, сестра моя двоюрідна. Самий старший... У моãо
батьêа [двоюрідний] бóв брат. Йоãо звать... Ой!.. Маêар! Маêар. А
Мехфодій – це вже після моãо батьêа бóв ãоловою êолãоспó. Батьêо
[
нерозбірливо
]. А тоді ще [
нерозбірливо
] тьотя Поля, тьотя Марія,
Вася, Сєня... Звать. В армії з [19]14-ãо ãодó... Велиêа сім’я... Вели-
êа... Бóла пара êоней в їх, êорови держали. Три. Землю держали.
Орали... Нó, і я ще трошêи помню, яê вони... Я ж за ними їздила. Це
ж êоні бóли, та
ê êóêóрóзó садили. Особенно я не помню, [
нерозбір-
ливо
] там де êавóнів. Тоді êавóнів... Дєдóшêа Антон. Дєдóшêó...
У нас тóт своя, своя бóла земля, своя. В êожноãо своя земля бó-
ла. Вже папаша яê вмер, таê мама займалася êавóнами. Ото таê.
[
Нерозбірливо
]. А дєдóшêіна [
нерозбірливо
]. Нó, самі вони оброб-
ляли землю... Це все... Дєдóшêа постарів трошêи і начав синів своїх
розділять. Дівчат заміж поотдавав. А дядьêо оцей, шо бóв після мо-
ãо папашêи... Папашêа, йомó êóпили хатó, там на низó... Ще ж моря
186
не бóло. Річêа тіêи бóла. Там жили. А вже ж дядьêо... Мамині тоже
там жили... Там занімалися сêотоводством, там сіна, сêотоводством,
баãато в плавні там [
нерозбірливо
]. І оце ще один... Мефодій, Ради-
он, Маêар... Маêарó отам êóпили хатó [
нерозбірливо
]. А [
нерозбір-
ливо
] êóпили дрóãó хатó.
[А потім, êоли êолãоспи створювали, позабирали]... Позабирали.
Позабирали. Да, пішли в êолãосп. Дєдóшêа мій не дожив до êолхо-
зó. Нó, вже ж бабóшêа жила, і самі жили, таê отдавали, все шо мож-
на... [Не хотіли вони йти]... Нó, êанєшно ж. Хто
не хотів отдать.
Прийдóть [
нерозбірливо
]. Оце хай до мене прийдóть – собаêó, і тó
шêода. І ото êоровó там чи êоняêó... У нас, ó мами... Мама вже ж са-
ма осталася з дітêами... Коровêó забрали... Уже êоровêи не бóло,
забрали... А нашо, хто, шо...
Батьêо мій воював. А брат – брат один –
брат ніде не воював.
Нó, я не знаю, за цьоãо дядьêа, за дрóãоãо, чи він воював. Но батьêо
воював, червоний партізан. У мене є фотоãрафія, яê йоãо хоронили.
Я вам можó поêазать. Там і êомóністи, і партізани... Хоч воно тепер
[
нерозбірливо
].
Це наш сарай. Це наш дом. Тільêи не хата, а це в нас сарай бóв. І
оце під сарає папашó поêлали. А оце все, оце все êомóністи. Комó-
ністи, партізани. Оце брат. Старший, самий старший. Це дєдóшêа,
це – їхній батьêо. Тепер... Це ж
дядьêо, дядьêо... А! Осьо той дядьêо,
шо бóв ãоловою êолãоспó після моãо папашêи. А це все êомóністи.
Це прапор.
[Батьêо ó тó першó війнó]... Партізаном бóв. Да. І оце тóт, оце,
найстаріший, тоже партізан. Оце партізан. Тепер десь... Оце, він
розстріляний. Райна Роман. Партізан чи êомóніст. Йоãо розстріля-
ли. Оцьоãо тоже... У войнó оце. Німці. Німці, да. Назаренêо Ніêин
Петрович. Оце я разом з ним óчилася. У Дніпропетровсьêó. Бóв ãо-
ловою êолãоспó. Тоді ж бачите, повидавали люди, постріляли... Оце
мій бóв дрóãий
батьêо. Оце. Після нашоãо папаши, яê óмер, мама ó
[19]37-м ãоді вийшла заміж. Таê оце тоãо тоже... Главно, шо ó
[19]48-мó році йоãо забрали яê етоãо... Неблаãонадьожноãо.
Да, ó [19]38-мó забирали. У дніпропетровсьêій тюрмі він сидів
восім місяців. А тоді мама десь ото доêóментів назбирала, шо він
тіêи таê, бóв замісниê ãолови сільсьêої ради. Комóніст бóв. І оце йо-
ãо забрали. Сидів він восім місяців. А тоді... Яêось йоãо оправдали,
шо пóстили додомó. А в [19]42-м [
нерозбірливо
]... Вони ж ó плавні
бóли... Оціво пошти всі в плавні бóли. Повтіêали, шоб їх... От нім-
187
ців. А тоді взяли повиходили, чо вони повиходили... Таê оце тóт ба-
ãато... Оце Кóчерявий, Рябовол, оце дядьêо, таê цей... Над ãорою
стріляли! Дядьêа моãо оце над ãорою вбили! Оцьоãо. І ще двох. А
оцей від расстрєлó хотів óтеêти. І йоãо і
йоãо вбили там. Здоро-о-
вий таêий дядьêо - Кóчерявий [
нерозбірливо
] звать бóло... І оце,
оце, отамо, де оце продмаãазін... І тóда іти, óниз, їх отам ó рівчаêах
постріляли. Двоїх [
нерозбірливо
] попереносили сюди ж. Оце, на
братсьêó моãилó тóт. Учителя, Білоêриса, розстріляли... У мене да-
же єсть фотоãрафія, заêінчила я сьомий êлас... Він бóв наш êласний
êерівниê... Баãатьох постріляли. А оце Миêола Петровича, і моãо
батьêа, тих за [
нерозбірливо
] постріляли. Їх забрали, приїхали. І ні-
мці забрали, одправили. Не тільêи йоãо. А тóт іще... Но я вже не
знаю подробно... По фотоãрафіях... Оце ж оцих [Райнів], оцих... А
оцьоãо дядьêа [
нерозбірливо
]...
У плавнях бóли [партизани]... Да. Помаãали. До мене оце ж... У
йоãо бóв – моãо чоловіêа – двоюрідний брат. Він бóв рибаê. Він ри-
бó ловив ятерями. Не таê же ж, яê тепер ж. Тоді ж озера бóли. І він
ото рибó ловив... Бач,
я не зная, яê, йомó даже й нічоãо... Нó, а нам
же ж ніхто нічоãо не сêазав! Він носив рибó тóди. Виходили вони до
нас [
нерозбірливо
]. У нас êоровêа бóла. І молоêо їм давали... А êла-
довщіê бóв, [
нерозбірливо
] йоãо фамилія, Кіндрат. Той êладовщіê
мóêó видавав... Цей [Степан], це йоãо брат. Цей приносив до нас, до
мене. Бо я жила яê раз під отшибом... Призначили [день], він допо-
маãав. І оце ж Стехфан – двоюрідний брат моãо чоловіêа – ходив до
йоãо за зерном. Сê
ільêи він йомó дасть, а він принесе, а хлопці ви-
ходили... Нó, бачите, тоді яêась таêа сóматоха бóла, шо... Нó, чо не
записать прізвища тих хлопців, шо оце виходили, оце таê?.. Яê їх
фамілії [
нерозбірливо
]. Вони, мать, би й не сêазали... А ходили, брат
[
нерозбірливо
]...
[В селі] не стояли німці... Оце тіêи приїхали.. Тоді ж нас!.. А вже
я не знаю, оце яê нас виãнали з села... Таê, може, тóт і бóли німці, я
не знаю. Нас же ж поãнали аж до Ляпатихи... Все село... Доãнали до
Ляпатихи... Німці
. Доãнали до Ляпатихи, а там пором затонóв. Наші
бомбили, яê раз, шестоãо ноября. [19]43-ãо ãодó. Шестоãо. Яê раз
[19]43-ãо ãодó. Нас тіêи приãнали... І... А тóт аж відціля настóплє-
ніє... І нас бросили. Розпóстили. Вже от нас всі êонвоїри розбіãлися
.
Нам óже не бóло де діваться. Ми оце по хатах. Розійшлися по ха-
тах... Із Сêельêи там бóли люди! Нó, хто попав під êонвой. А ми ж
тоді [
нерозбірливо
]. Ми ж тоже ховалися в плавні. Бóло оце там, ó
188
лозах... А тоді ж повиходили. Тихо, вже нічоãо. Повиходили. А тóт
êомóністи... Оце тіêи ми бачили. Це врем’я тіêи ми бачили. А тоді ж
ми не бачили... Комендант яê êоли приїде, таê занєте, яê оце [
нероз-
бірливо
]. Таê ми ото ховалися. А... Нó, вони тóт же робили. А пост-
радало баãато людей. Особенно сім’ї оті шо їхніх чоловіêів пострі-
ляли... Вони счіталися це ж враãі народа. Отаê.
Після війни... Нó, бóло [ãолод]... Нам-то шо? [19]47-й ãод бóв... І
[19]33-й
. В [19]33-мó ãоді... Уже ж із-за тоãо, шо папаша бóв ãоло-
вой êолãоспó, наш... Баãато дрóзей бóло. Комóністи. Вони... Нас ос-
талося четверо. Таê нам помоãли... Партія помаãала, і оце ж цьомó
êомóністó помоãли. Носили нам по двісті
ãрам хліба. Каждоãо дня.
Не тіêи оце нам, іще бóли таêі. І оце в сóмочêó... По двісті там... Щі-
тай, на мамó там, на дєдóшêó, на бабóшêó нема, а тільêи на нас че-
тирьох. Оце в сóмочêі читирі êóсочêи
хліба. І êоровêа ó нас бóла. І
ото [
нерозбірливо
]... Нó, одна померла в сороêовім... тридцять чет-
вертім ãоді. Уже ж нічоãо бóло... А тоді вже ж начали давать потро-
шêó. То там ãрам по триста дають. Нó, а тоді моментально все піш-
ло... Начали люди робить. Усі стралися. Хоча дарма робили, потомó
шо за трóдодні,
за паличêи. А робили! Всі люди робили. Ми осо-
бенно êоровами... Ми не щітали, сêільêи там нам записали трóдод-
нів!.. Пішла, і пішла, і пішла. І оце самі ж жінêи осталися... Нам ні-
чоãо...
А тоді ж óже після війни я стала робить... Перейшла ж до мами,
чоловіê не повернóвся, я прийшла сюда. Бо я [
нерозбірливо
]. Пе-
рейшла ж до мами, і пішла зразó ж робить ó êолãосп. [
нерозбірли-
во
]. В бóãалтерії нас тіêо три чоловіêа бóло. Я пішла... Запряãла ма-
минó êоровó і пішла. Тоді осталося ще [
нерозбірливо
] сестра моя.
На êоровах робили. Баãато [тоді на êоровах пахали]! Баãато!!! Все
село, всі жінêи!!! Боже, яêі тоді... Та совсім не [бóло êоней]. Совсім.
Одна пара волів в êолãоспі, бóла. А êоней совсім не бóло. В нас один
таêий [
нерозбірливо
]. Да! Таê ми ото все, й êосили, й орали і все
робили, ва він нам і êоси точив, і сапи ãострив, потом оце все. Нó,
йоãо вже немає живоãо. Жінêа йоãо ще жива. Вона баãато працюва-
ла [
нерозбірливо
], сêирдоправом... Оце ж ми сêирдóємо, снопи. А
він ходе, êаже: тóда сноп, тóда, тóда. У êолãосп пішла! Запряãла êо-
ровó і пішла на те... Таê це ми таê [
нерозбірливо
] робили. Ми до
війни êоровами робили. Та баãато хто в êолãосп! Коні бóли! Воли
Бóли! Машини бóли!!! А після війни, тоді ж яê оце... Оджили трош-
êи, таê таêі машини бóли! Пєсні бóли. Їздили на степ [
нерозбірли-
189
во
]. Знаєте, сêільêи бóло? І всім робота бóла. І нас зãаняли, шоб ми
йшли на роботó. На роботó. Це шо женщіна напротів, вона не роби-
ла в êолãоспі. В неї ãород одрізали. Її виêлючили з êолãоспó. А ми ж
ходили êожноãо дня.
За той, за [
нерозбірливо
]. Де отаêа êартопли-
нêа вроде. Нó, воно ранше трошêи лóчче, яê то... А січас чи êлімат
перемінився, чи я не знаю, шо це... Таêе сóше, й сóше, й сóше. Тоді
хоч сóша бóла, таê хоч дощі йшли.
А тепер отож
начала помаãать ó бóхãалтерії. Стали мене приã-
лашать в бóãалтерію, помаãала. Учьотчіêом ó трьох бриãадах бóла...
У оãородній, ó садоводчісêій, [
нерозбірливо
]. Оãородна, садоводчє-
сêа, і шо êоні доãлядала. Да, да, оце я робила. Робила баãато я... І на
хфермі робила, і на свинарниêó, і на сêотарниêó, і на сêирдах, [
не-
розбірливо
]. Крóãом. У мене і медалі я [
нерозбірливо
]. Тепер немо-
жна ніде [
нерозбірливо
]. Ото там я пішла на пєнсію. [
нерозбірливо
].
Хоронила баãатьох... Осталася одна... Чоловіê помер [
нерозбірли-
во
]. Наш, сêелянсьêий! Бо я ж перейшла сюди жить, до мами. Він
прийшов [
нерозбірливо
]. Сім ãод прослóжив, осінню прийшов [
не-
розбірливо
]. В [19]47-м дочêа в мене [
нерозбірливо
]. А ото в 1969-м
траãічно поãиб [
нерозбірливо
].
Я вийшла заміж. Ми побрались ó [19]39-м ãоді. Кобилянсьêі.
Фамілія їх. У йоãо одна мати бóла тіêи... Одна мати. Батьêо ó йоãо
тоже поãиб. Не знаю... Там... Чи війна бóла... Чи ó вісімнадцятомó
ãоді. А мати в йоãо... Сестра йоãо, рідна сестра йо
ãо жила ó Запо-
рожжі. Мóленêо Тетяна [Проêоф’ївна]. Вона вчительêа бóла. Вона
мені [тó посилêó] прислала [
нерозбірливо
]. Вона мені [
нерозбірли-
во
]. Отаê. А таê в йоãо рідних вже нема ніêоãо.
Первий [чоловіê мій працював] в маãазіні. А дрóãий чоловіê і
завхфермою працював, і вівці пас. Він малоãрамотний бóв... У плав-
ні. У плавні він пас... І охранніêом... Охранніêом послєднє ãоди...
Нó, полóчав пенсію...
[А êоли вівці пасли, стада велиêі бóли]... Велиêі! Велиêі стада
бóли. Не тільêи овець, а й сêотини сêіêи бóло. В плавні все сêотина.
Тоді ж нас виãаняли. В степó нічоãо не бóло. Все в
плавні пішло.
Стриãли вівці. Вони померли всі. Чабани. Тóт жінêа одна осталася
чабаном. [А бóло] читирі чабани, чотирі. По тисячі, отари велиêі
бóли... Овець доїли. Бринзó робили. Я-то робила, нó, не з овечó. Я
овець не доїла. А з êорови робили. Тільêи це
ж нада, порошечоê та-
êий, шо... Коровêó здоїла, тóди порошочоê. Воно сêипіло... А тоді ó
сóмочêó таêó, полотнянó... Сироватêа збіãла, під той, під ãніт, і бри-
190
нза. Я не знаю, може чабани. Нó, а наші чабани тож доїли, нó, вони ó
êолãосп здавали. А потом вони не продавали, а виписóвали, êомó
нада там. [Пряжó робили]... Плели. І я [
нерозбірливо
], й пряла. І
прялêа ó мене є. Збереãлася.
Вона хтозна й відêоли [ця хата]! Черепиця бóла, да. Робили че-
репицю. Після війни. Синоê мій робив. Яê заêончив десят êласів.
Та не здав в інстітóт. Нó, яê робили? Робили... Колотили пісоê із
цементом... А тоді [
нерозбірливо
]. Це вони хатó свою старó на низó
яê продали, таê оцю êóпили хатó. Оцю êóпили. Таê оце бóв сарай,
під черепицею... А хатó вже вони самі достроювали. Папаша і мама.
Достроювали. А оце таê сарай і бóв. [Це ще до затоплення, до, задо-
вãо]... Да! Да!!! Це
ж не ми строїли. Це вони óже обмінили. Вони
êóпили. Кóпили. Вони свою хатó там бросили. Бо там же ж на низó,
вона вже валялася. Нó, стареньêа. Нó, знаєте ж, яêі тоді хати бóли!
Соломою êриті. Поãаненьêі хатêи. А це бóла, трошê
и лóччю хатêó
êóпили, вже яê він бóв ãоловою êолãоспó. Нó, яêось... Нó, вже рідня
вся помаãала. Він не способні тоді. Вибиралися всі. А хто зна?..
Може, предполаãали... Може предполаãали, шо це бóде робиться,
шо море построять... Просто я не можó вам
цьоãо сêазать.
У [19]46-м, [19]47-м ãоді началось строїться… Ми ж з цим хазяї-
ном ó [19]46-м ãоді. Тоді дали нам план оцей. Ми жили ó місті. Ба-
тьêо і мати, це свеêри, Папóчі, а мій бóв ще один свій таêий. На ãо-
ди – таêий, я
ê я, а цей мій, з вісімнадцятоãо ãодó, то бóв Семен [
не-
розбірливо
]. Нó, хатêа невеличêа бóла. Ми поженилися. Он інвалід.
А той прийшов з армії, тоже бóв в армії, не інвалід. Бóв… Нó, батьêо
хотіли, шоб ми осталися êоло батьêів, а той після войни êаже бать-
êó: “Жіноê баãато позоставалось без чоловіêів. Шóêай
собі жєнщі-
нó”. А Миêолай [
нерозбірливо
] сêазав: “Ні, я самий менший, моя
хата”. [Хата звичайно меншомó синó оставалась]... Оце він сам сêа-
зав таê. Йоãо нема вже тоже живоãо.
Ця хата бóла. А там не бóло. Нó, êажóть, шо тóт жили раніше, но
я їх не знаю. А
тóт оце двоє жило. Він інвалід войни, Папóча Маê-
сим Павлович. Вже вмер. Вона вмерла. Женщіна. А êóпили люди
хатиó цю… А ми построїли. Нó, бóло два плани êолãосп дав. А то
жили при батьêах. Нó, а в нас хатêа невеличêа бóла. І
оце рішили,
шо [
нерозбірливо
]. І дали нам, дали цей план. І начали строїться.
Водó êоромислом носили. Це ж я носила êоромислом. З річêи но-
сили стірать. Вода в êолодязях поãана. Там, там стірали. Там же ж
люди водó брали. Питна. Я ніêоли там не стірала, а ото додомó.
191
[А то плавні]... Напóстили води і все. Виїзжяли, людей предóп-
ридили, люди виїзжяли. Зразó почали вирóбать ліс. Підпалили. Пі-
дпалили, сêільêи дерева попалили, там, ó плавні. Тóт же ж лізêó рі-
зали, ото шо êорзинêи в’яжóть. Там óсе. Дрова там, сêотина
там –
все бóло в плавні! Все в плавні. Це золоте дно бóло! А тепер шо?
Порóбали [
нерозбірливо
]. А тоді бóло... Но постєпєнно вода пішла.
Постєпєнно. А тепер оце ж начала чи добавляться чи [
нерозбірли-
во
] чи шо?
Конêа бóла річêа. І... А людей... А там же ж ще село бóло. Понад
Конêою. Там село ще бóло. Люди ще переселялись. Сêельêа, таê і
звали, да. А тіêи ж то раніше. То ж бóло раніше село. Понад
річêою.
А тоді ж оце вода. А ж тоді начали людей виселяти. Кой-êоãо на ãо-
рó [
нерозбірливо
].
Овець тóда дальше [ó плавні]. Вівці ж там ходять і сóтêами. А
êорова ж... Попас чередниê, попас, а вечіром додомó. Переãаняють
оп’ять назад. А чабани там і жили. Мінялися. Два там, а два додомó
пішло. Одна череда пішла тією дороãою... Таê мало держали… Нó,
прийде
людина, просе: “Паси і моїх. Я заплачó”. Колãосп за трóдод-
ні, а люди за ãроші. Овець приймали ó êолãоспнó отарó, в общó ота-
рó. А потом óже начали отдєльно – óже дóже баãато ó людей овець
бóло. Тóди начали найматься. Оті... Чабани! Він там набере собі,
чи
сотню, чи сêільêи. І ото пасе собі. Пасóть отдєльно. І платять отдє-
льно. І наш таê [
нерозбірливо
]. І я стриãла. Аãа. І за трóдодні ми
стриãли. Писали нам трóдодні. Ножниці ж спеціальні таêі... У мене і
січас єсть ті ножниці, шо стриãли. А січас [
нерозбірливо
]. Ні!!! Я...
Яê ранше бóло, я не знаю... Я не застала ніяêих. Я тільêи êончи-
ла сім êласів, поїхала óчіться. [А раніше ãóляли]... Мама ходила на
досвітêи. Збиралися, в хатó яêóсь. Зібрались, вишивали, сиділи...
Нó, разне... То. êаже, мама êазала, де живе жінêа, вдова,
шо нема ні-
êоãо, ніяêої сім’ї. Їй там шось платять. Вона виділяла êомнатó. [
не-
розбірливо
]. Дом êóльтóри, а тоді, знаєте, село, чи заброшена хата
бóла, чи ще яêась... Збирається молодьож, хлопці, дівчата. Хлопці
ãрають і співають. Дівчата прядóть і вишивають.
[А свята]... Да, свята святêóвали. Тіêи Оêтябрьсьêó, Май... Оце
тіêи таê. А більш таêих не бóло... Не бóло. Работали люди. Застав-
ляли робить людей. Нó, а церêви не бóло, розібрали церêвó. Шоб до
церêви, чи шо... Уже до церêви не ходили. [Нас хрестили ще]... Папа
бóв [
нерозбірливо
]. Він хрестив. У церêві ще. Нас всіх чотирьох
хрестив. Все одно хрестили! Вінчаться я не їздила [
нерозбірливо
]. А