51
зяїна яê виряжала, а він мені й êаже, шо ти мені зміниш, підеш за-
між. А я êажó йомó: “Клянóсь я перед тобою! І Боãом, і собою. Не
ізміню я на тебе ні на êоãо! Ні на êоãо. До своєї смерті ні на êоãо не
ізміню
! Даже, я й ãóлять ніде не підó, біз тебе”. Я таê і робила. Я ні-
де не ходила. І обійшлася, і прожила. А вони, бачте, пили, ãóляли,
повимирали. І нема. Нема! Оцей сóсід, отóт жив – пили обоє добре,
страшне. Страшне. І ото в їх всіãда ãóльêа.
Всіãда ãóльêа тóтечêи.
Немає. Оце тóт бóли Крайниêи... Нє, бóли Брилисти, Крайниêи,
Криві, а це Верхоловêа – оце їхня шайêа, оце. Нема ніêоãо! Даже і
сини померли. Бо сини тоже добре пили. І сини тоже всêорості за
бать
êами померли. Нема ніêоãо. А я й досі ще живó. Та оце шо в ме-
не очі. А я своємó хазяїнові поêлялася – і до смерти не зміню йоãо!
Ні на êоãо, ні на êоãо. Він в мене бóв хороший! Він мене не обіжав!
Я восім ãод прожила, я не чóла от йоãо паãаноãо нічоãо.
Ми на той вóлиці жили, це ми êóпили яê вийшли ми заміж та
пішла я заміж, та розділялися, менший ж брат йоãо женився, а ми
тоді мати й êаже свеêрóха: “Н
ó, шо ж хлопці, міряйтеся на, на êоби-
сêó. Хто бóде зверхó – той біля мене, а хто під сподом – той піде од
мене”. Нó, ото начали мірятися – менший попав зверхó, а ми під
сподом, оцю хатêó êóпили, тóт бóло тільêи одне віêно, а то позаêла-
дені віêна бóло, позаêладені, воно ж ó сороê первомó ãоді ото строї-
лось, а воно ãолод, таê вони померли, а двоє дітоê осталося. А дядь-
êо оцих дітей забрав до себе, та ото дітоê цих доãлядав і тоді оцю
хатó продав. Бо її розтяãли вже, верх
почали розтяãать та палить, а
ми ото êóпили. Батьêо мій пішов до йоãо, там він по сóсідсьêі жив
та êаже: “Слóхай, Копитон, ти не продаси тоãо стовпа, Корнійово-
ãо?” Каже, продам. Всьо равно з ньоãо діла не бóде, йоãо розтяã
ать.
Таê ми ото й êóпили стовп оцей. І переêрили віêно, обмазали хатó
обмазали, та таê і жили, а воно ж то ж война тошо, а ше й ваêóація,
та ми її бросили. Нó, там ми зробили то малó, маленьêó хатêó і мала
хата для нас хватало, а
ця хата бóла заêладені віêна. І таê оце й поêа
й óже Вася оцей виріс, та перестроївся, та оце ми одрімонтівали ха-
тó, а то вона бóла поãаненьêа. Нó, а все таêи жили. Це вже Вася пе-
рестроїв новó хатó, а верандó це вже тóт і Вадя, тóт вже всі вони, всі
вони вже самі строїли. І оно мені вже не нóжно на сто ãод нічо, не
нóжне вже...
Нó, а тепер бачте, раньше хіба соломою топили… Керпичом то-
пили, дровами топили, борщ варили ó ãоршêах, ó ãоршêó ó печі все
:
і хліб печеш, і êашó вариш, і борщ вариш, все, все, все ó пичі. Все,