Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
282
ше й потяãали. Та харашо, шо бóв він вже старий, та нічоãо, а то б
забрили тоже.
Врожай бóв! Таê під мітлó забрали ж й вивезли! Воно не, не, не
общалося, шо це, яê би сêазать, і наша ж там доля должна бóть. Во-
ни
ж ні, ні, не питали в нас нічо. Це вивозили, нічо не оставляли.
Опять же ж ãолодовêа, ãолодомор таêий, шо мерли, й пóхли...
[А êолхози почали тóт]... Двадцять дєвятоãо. Двадцять девятім,
я харашо помню. Прийшов брат батьêів, Миêола. Я ж таêим б
óв.
Сидять вони балаêають. Тоже ж, Миêола меншим бóв, батьêо ста-
ршим. Мій батьêо вісімсот восємдесят восьмоãо. А той же ж із тре-
тьоãо ãодó. Каже: “Нó шо ж робить, Карпо? Бóдем іти в êолхоз, чи
яê?” Батьêо êаже: “Я вже
збрóю помазав, завтра êоням надінó і од-
ведó на...” Отóт бóв зборний пóнêт, оце збирали êорови êоні – все
забрали! Корови, êоні – все забрали! Позабирались до тоãо, шо на-
чали вже під мітлó все забирать! Чоãо вони брали – я не, не пред-
ставляю. Одна циб
óля тіêи осталася, бо один ще й сêазав: “Та! Вона
тóт житиме, ще й на цибóлі проживе!” Ото таêі оті виêонавці бóли!
І воно наші і бóли виêонавці, а тіêи це ж... Нó, таêа, таêа ситóація
бó
ла! Таêа власть бóла дóрна.
Забирали êорови, êоні, все! Повели тóди. Коні, е, [телій], по-
моємó, завівся, подохли. Корови тоже ото таê. Там начались. Воно
СОЗ бóла, потом êолхоз. Записалися ж добровільно. Зайшли, зна-
чить пиши заявлєніє: хочеш на Соловêи не попасти, таê пиши заяв
-
лєніє в êолхоз. Батьêо записавсь в êолхоз. А братóха, тільêи батьêо
отділив йоãо, з восьмоãо ãодó. Тільêи батьêо отділив йоãо, дав êоби-
лó харошó, і він остався в індóсах – таê називалось, індивідóалне,
вобшем... Не пішов в êолхоз, значить, а
пішов же ж... Нó, єслі б, еслі
б це óмно бóло зроблено, таê хай же ж [тоз], і êолхоз – де лóче тóди
ж бóде направлять народ. А воно ж тіêи давили – на êолхоз, і всьо.
Нó, братóха тоже, значить, прожив ãод, чи більше там, шо
вони дали
план до дворó йомó. Він [зробив]. Вони йомó дрóãий план, до дворó.
І той виніс. Вони приходять – давай іще. А він êаже: “Таê ó мене на
êлоччі вже не осталось”. І ото, значить, решили йоãо óбрать. Тоже
ж, на [виãон] тóда. Він, значить, шо, я
ê [
нерозбірливо
] хорошоãо
взяв, та поїхав в Орлянêó, та в Орлянêі поміняв, там парó êоней же
взяв. Ото він таê поработав трошêи. Нó, вже, вже ж нормально, і
сіяв, і молотив, óсе. А тоді оце ж план таêий, і... І він пішов óже в лє-
схозпром, ó плавню, там
бóли посьолêи таêі, бóли, лєсхозпром от
Запорожья. Він тóди пішов, йомó сêазали, шо справêó нада сільсо-
283
вєт, шо ти, значить, одпóсêають тебе, чи шо. “А шо ти вмієш ро-
бить?” – “Козини плести вмію, êаже, ліси вмію”. Нó, там ото таêе...
Ліси... Плетіння! Забори...
Да. Нó, значить, поробиш до, до неділі, а в сóботó підеш, справêó
принесеш. Нó, він поêазавсь ж
, спеціаліст хароший, вони – не треба
бóло справêи, таê він і остався. І бóв він там, поêи перемичêó нача-
ли... А тоже ж, поêи война началась, всьо. Він бóв приписаний в Бі-
леньêомó. Забрали йоãо на фронт, він поãиб, не знаю, де,
я. А жінêа
ж осталася там, вивезли ж ото, [не] спаслася, на хаті бóла.
Нó, єсть таêі, шо розêóрêóлювали, а нас тіêи ото, давали, шоб,
шоб вивезли, бо нема ж нічоãо! Приходять, і описóють. Оце описали
там, лави таêі, дивані в хаті
, обписали, продали. Торãи бóли. Сарай
там бóв таêий, з роãозó чи з очеретó, таêий, таêе, êрóãляêи там – êо-
лхоз êóпив. Хатó значить тоже, начали – хто больше. Уже торãóва-
ли-торãóвали – ніхто не сêазав. Нó, êажóть, хай живе
тóт. [
Нерозбі-
рливо
]. Тоже ж, яê би сêазать... Нó, ото таê остався батьêо в тій хаті,
нó, а ãоловой то вже ãолодовêó [
нерозбірливо
]. Шóêали, щóпали,
взяли де може [
нерозбірливо
], де заêопали таêоãо...
[А плавня]... В ãолод? А шо вона там спасе?! Риба! Риба, рибал-
êи ловили! А нам, êолхозниêам, тóди не бóло! Та! Конешно не да-
вали! Ми пацанами бóли, підем, êорзинêи поопóсêаєм отаêі, і на-
êривач
êа таêа... Таê отож наêриваєм. Рибалêи прийшли – забрали
рибó, êорзини порізали. Ми пішли опять, лісêи нарізали, опять на-
ãнали, аби... Нó, це! Тоді воно таêе бóло, шо... Засóха бóла, озера по-
висихали. Нó, поêи êолхозів не бóло, там орендóвалося воно, [озе-
ра]. Хотів там заêóпив це озеро, там ти рибачиш, що там, я не знаю,
яê воно бóло.
[У війнó мене] óãнали в Германію. Тоже ж таê... Забрали на ро-
ботó... І яê пішов ото [
нерозбірливо
]. Всю Уêраїнó пройшов... Всю
Молдавію. З Молдавії на Рóминію, з Рóминії на Австрію. З Австрії
Францію... З Франції на Ельзас. Ельзас ó Германію...
В сороê пятомó в авãóсті вернóвся. В êолхозі там [робили]... Бóв
рибêолхоз. Рибêолхоз жив, ó ãолодовêó! У їх бóла земля.
Ще й
пшеницю давали, бо я там в одноãо рибалêи óзяв, значить, батьêо
êаже: “Піди до Федора, він óбіщав, значить, позичить пшениці”. А в
рибêолхозі давали там пшеницю, і їх земля бóла, і ото таê. І пішов
до йоãо. Каже: “За пóд два
пóди. По врожаю отдаси”. Я пішов отож,
óзяв ó цьоãо три пóди. Він там на низó жив. Прийшов додомó, êажó
батьêові – отаê і отаê. А він: “Харашо”. Шість пóдов отдали. Помню
284
даже, в сороê восьмом óродило, а він êаже: “Та ні, – êаже, – таêі
врожаї, – êаже, – три пóди нада. “Нó, я й те отдав, потомó шо він
мені піддержêó дав óже, я отдав óже, мене [
нерозбірливо
] дали”.
Ото таêе.
Нó, бóло, це ж в сороê восьмім ãоді оженився тіêи. Я оженився, а
не брали мене ні в армію, вобщем ніде. Батьêи старіють. Один ж ó
батьêа остався. Два на фронті поãибли, а один моряê [
нерозбірли-
во
], таê до сіх пор нема. А старший брат, він ó Мосêві десь. Мосêвó
охраняв, тоже ж защіщав, таê тоже поãиб десь, [бачили наші]. А я
оженився, тоді забрали мене. Бóв Сталіна приêаз – отслóживших в
армії, в воєнномó білєті, значить, міністр воорóжоних сил, Йосип
Вісаріонович
Сталін, значить, приêазóє – на три-чотирі ãоди на во-
становлєніє ãородів-ãероїв. І ото одправили в Севастополь. В Сєва-
стополі тоже там. Вольнонайомний, тошо в нас там робе. Тищó сім-
сот полóчав. Їсти варили, яêщо є з чоãо варить, а ні, значить народ
êамси набрав.
Бóло хлопці êажóть: “Возьми мені там на рóб сто!”
Голов. Камси, значить. І ото таêим... Водичêою запили.
[Це ще при Сталіні податêи бóли]... Воно [
нерозбірливо
] раз за
деревинó за êаждó платили. На трóдодні воно оце ж давались ж
трошêи хліба. А при отчьотномó, піщов батьêо, приходе, êаже: “Де-
вятсот рóблів должен”. І êопійêи не полóчали. Та просто давили, та
й óсе! Хіба це шо... Нó, ãод проробить! І ще
девятсот рóблів должен
остався, на дрóãий ãод. Оце таêа, мóченіє таêе бóло. Вобще, сельсьêе
хозяйство, воно, яêа власть не прийде, а немає ніяêоãо...
[За Хрóщова пожили трошêи]... Нó, це да! Нó, до Хрóщова я в
латаних штанях
ходив, в латаній êохвайêі, потомó шо на день виро-
блений трóдодень там чотириста ãрам. Я тіêи êóрицю можó проãо-
дóвать. Поросят я не виãодóю! А Хрóщов óже яê став, він дав зна-
чить що: ãроші. І на вироблений рóб, значить, пшениці. Уже, зна-
чить, мені привіз, матюêа мене щофер: “Де ви бóли? Я приїхав, [
не-
розбірливо
]”. Нó, тіêи ж таêі, ó листі. Нó, значить, там причиталось
шось читирі тони, чи шо. Він привіз, а нас нема ніêоãо. “Таê мені
пришлося самомó сêидать”. Отож матюêається, шо... І воно з фóра-
жем виãодóвали вже й поросята, і бичêа там, провезем ó ãород, де-
шево. Дешево. Немає міста, де продать. Повезли на Донбас. Це вже
село жило, і ãород жив. Потомó шо ó селі бóло проізводство тоãо
м’яса, тоãо і ãород жив.
Та лóче! Зовсім харашо! Зовсім харашо! Народ óвесь роботав,
работали чесно, і вся ж ізобіліє б
óло шо... Вже êолхоз, лóчоãо не
285
придóмаєш, яê воно бóло. [Це десь в 1957-м році êорови забирали]...
Бóло! В нас це значить, решили ж – в нас восьмий êвартал він на-
зивався – завтра той êвартал, девятий, сьоãодні одправляє, а наш
завтра бóде. Коли, значить, воно шось перевернóлося, одправили.
Одставили. І сóсід
ось мій óже одвів. Він елеêтриêом бóв в нашомó
êолхозі, одвів. А прєдсєдатєль, Шарапов бóв ó нас, êаже: “Я не здав,
серце, давлєніє, я не здав на молоêо”. Ото прєдсєдатєль... Він же ж
не здавав, – мені нада, я серцем больний, мені нада молоêо. Не зда
-
вав. А той êолхоз поздавав. Нó, бóло, значить, таêе. Приїжав това-
риш, він там десь возив морсьêó травó. І жив на êвартірі там ó тьот-
êи. А тьотêа – шестеро дітей, й вона сама. І êаже, посщітали за êо-
ров, можеж іти брать сметанó, молоêо, масло, значить, давали
на...
Тóди пішла раз, дрóãий раз пішла – нема, третій.. А вони êажóть
[
нерозбірливо
]. Нó, забирав, вобщем. Нó, хотів же, видно, освобо-
нить од зайвоãо трóда... Колхозниêів на селі... І він же ж тожі ж ба-
лаêав, шо построє, значить, дома, таêі яê [
нерозбірливо
]. У Мосêві
десь таêі дома, він построє, шоб ó домах жили, шоб бóла вся вода
ãаряча, там óсе чисто, значить. Городи давать там же ж ó степó. Нó,
воно таê і не той... На Можайсьêомó шосе, êазав, ото ті дома постро-
їть... Тіêи дома построїть, шоб êолхозни
êи жили таê яê, яê і ãородя-
ни.
А Брєжнєв яê став, то тóт... Гроші хай остаються, а [
нерозбірли-
во
] далі. Оп’ять же ж... І не бóло й де êóпить! Понімаєш? Нó, яê, там
на базар там підеш, там відеречêо десь, продають, і все. Нó... Ні ãо-
сóдарство не продавало, ні..
[Це плавню затопили]... По моїмó, в піїсят шостомó. Та шось,
шось таê! Я точно... [Людей
] виселяли. З низó, плавня, тоже ж там
бóли хóтора, тоже ж повиселяли. З низó вислали. Оце в нас. Нó, де-
рево, бóв шифер, давали все чисто. Та! Тоді нормально. Таê переси-
лêа... Нашо, воно ж таêе. [Там яê жили люди на низó, там ãороди
бó
ли]... Там отаêі бóли, по сороê, по піїсят сотих бóли землі, тоже.
Нó, там воно таêе, ãлинясте, ãнояêа таêа, вобшем. Нó, вобшем, люди
обробляли, нормально бóло. Родило. По плавні [хóтори бóли]... Да.
В плавні там сіно пресóвали, отож там êоні бóли, от [“Запорожста-
лі”]. Баãато бóло хóторів. Нó, большинство, оце лоза, лоза все. В нас
бóв мебельний, мебельна фабриêа. І січас вона єсть. Робили мебель.
А тоді з лози плели: êроваті, стóля, там... Дороãи бóли. Ото палêó
варять, ó плавню привозять, вже без
шêóри, де ото роблять оті стó-
лья, таêі лозяні, ті, êроваті, там, етажерêи разні. Вобщем, таêе бóло.
286
Лозяний, вобщем, êомбінат. А тоді... Колхоз бóв спеціальний. Це
спеціальний êолхоз, запоріжсьêий. Це бóв “Пóтіловець”, “Парті-
зан”, і “Запоріжець”. Оце бóли три êолхози таê “Запоріжець” це вза-
ãалі [
нерозбірливо
] і отож занімалися
Басаньêа, це ж низ отóт. Басаньêа це перва вона заселялась, це
Сêельêа – це Басаньêа. І оце вона доходила сюди, там де рибêолхоз.
Оце перве посєлєніє. Поселились це тóт [
нерозбірливо
] чóмаêа.
Сіль возили. Він ото там сêраю, ото там, де тіêи находиться наш êо-
лхоз, оце на межі. Отам, питають йоãо: “Де ти поселився?” [
Нероз-
бірливо
]. І таê воно ішло аж сюди. На ãорі тóт не бóло. Села, воб-
щем. Нó, це ãодів сто, може, яê началися строїть [
нерозбірливо
]. В
нас тоже ото... А то в степах там бóла, земля ó їх ó степó оцеж, наді-
лит там. Народився хлопець – óже наділ. Оце ж вони все возили на
низ тóди, там на низó молотили...
Лебеденêо Іван Миêолайович, 1927 роêó народження,
Лебеденêо Тетяна Михайлівна,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Іван Миêолайович: Да звідсіля вийшов я... [Я народився в 19]27-
м [в Сêельêах]... І батьêо і мати, і дід. Це дід хатó строїв в 1909-тім
ãоді. [Діда звали] Яêим. Миêола Яêимович бóв батьêо, оце він са-
мий менший він син ó
їх, самий менший. І він остався в хаті, це ба-
тьêо строїв, нó, вони жили всі внизó, бачите, я там, таê дерева поос-
тавалися... А оце вже мені вже êажóть двоюрідні сестри, шо батьêові
моємó бóло десять ãод, яê строїлись, а він 1898-ãо ãода, [18]98-ім, а в
[1]909-тім строїлись. Значить бóло êажóть десять ãод дядьêові моє-
мó, êажóть: “Дядьêові Миêолі бóло десять ãод яê строїлись”.
[Про Махна там розêазóвали]... Кажóть приїзжав цей Махно,
êажóть шо цей [
нерозбірливо
]. Я ж таêоãо і не бачив. [
Нерозбірли-
во
]. Цей я воював, моã войнó подробно розêазати. Це не до йоãо
[
нерозбірливо
] [19]13-ãо ãодó [
нерозбірливо
]. Розêазóє і німці при-
їжали [
нерозбірливо
]. Ми яê пацанами ходили. [
Нерозбірливо
]. Таê
сьодні одні, завтра дрóãі, зелені, чи то êрасні, то зелені, той махнов-
ці, і êаждий обдирає, êаждий бере ж ніêоãо не питає, шо в тебе чи
шо. [
Нерозбірливо
]. Він розêазóвав, баãато більше це село...
1
Опитування провели Р. Молдавський, Н. Швайба (серпень 2001 р.). Дешифрува-
ла аудіо-запис та створила транскрипт Д. Аванесян.
286
Лозяний, вобщем, êомбінат. А тоді... Колхоз бóв спеціальний. Це
спеціальний êолхоз, запоріжсьêий. Це бóв “Пóтіловець”, “Парті-
зан”, і “Запоріжець”. Оце бóли три êолхози таê “Запоріжець” це вза-
ãалі [
нерозбірливо
] і отож занімалися
Басаньêа, це ж низ отóт. Басаньêа це перва вона заселялась, це
Сêельêа – це Басаньêа. І оце вона доходила сюди, там де рибêолхоз.
Оце перве посєлєніє. Поселились це тóт [
нерозбірливо
] чóмаêа.
Сіль возили. Він ото там сêраю, ото там, де тіêи находиться наш êо-
лхоз, оце на межі. Отам, питають йоãо: “Де ти поселився?” [
Нероз-
бірливо
]. І таê воно ішло аж сюди. На ãорі тóт не бóло. Села, воб-
щем. Нó, це ãодів сто, може, яê началися строїть [
нерозбірливо
]. В
нас тоже ото... А то в степах там бóла, земля ó їх ó степó оцеж, наді-
лит там. Народився хлопець – óже наділ. Оце ж вони все возили на
низ тóди, там на низó молотили...
Лебеденêо Іван Миêолайович, 1927 роêó народження,
Лебеденêо Тетяна Михайлівна,
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
Іван Миêолайович: Да звідсіля вийшов я... [Я народився в 19]27-
м [в Сêельêах]... І батьêо і мати, і дід. Це дід хатó строїв в 1909-тім
ãоді. [Діда звали] Яêим. Миêола Яêимович бóв батьêо, оце він са-
мий менший він син ó
їх, самий менший. І він остався в хаті, це ба-
тьêо строїв, нó, вони жили всі внизó, бачите, я там, таê дерева поос-
тавалися... А оце вже мені вже êажóть двоюрідні сестри, шо батьêові
моємó бóло десять ãод, яê строїлись, а він 1898-ãо ãода, [18]98-ім, а в
[1]909-тім строїлись. Значить бóло êажóть десять ãод дядьêові моє-
мó, êажóть: “Дядьêові Миêолі бóло десять ãод яê строїлись”.
[Про Махна там розêазóвали]... Кажóть приїзжав цей Махно,
êажóть шо цей [
нерозбірливо
]. Я ж таêоãо і не бачив. [
Нерозбірли-
во
]. Цей я воював, моã войнó подробно розêазати. Це не до йоãо
[
нерозбірливо
] [19]13-ãо ãодó [
нерозбірливо
]. Розêазóє і німці при-
їжали [
нерозбірливо
]. Ми яê пацанами ходили. [
Нерозбірливо
]. Таê
сьодні одні, завтра дрóãі, зелені, чи то êрасні, то зелені, той махнов-
ці, і êаждий обдирає, êаждий бере ж ніêоãо не питає, шо в тебе чи
шо. [
Нерозбірливо
]. Він розêазóвав, баãато більше це село...
1
Опитування провели Р. Молдавський, Н. Швайба (серпень 2001 р.). Дешифрува-
ла аудіо-запис та створила транскрипт Д. Аванесян.
287
А дядьêо Захарьêо, мабóть мамин брат, той в австро-ãермансьêó
войнó, ó плінó бóв. Таê тьотêа розêазóє... Це в [19]14-тім война ж
бóла австро-німецьêа чі яê вона називається, чі австро-ãермансьêа
война. Таê він ó плінó бóв і тьотêа Уляна
, в ньоãо одна, чотири доч-
êи бóли і брат. Одна осталась, нó, немає вже тепер. Таê це розêазó-
ють, шо бóли [
нерозбірливо
] розêазóють. Посилали пісьма, перепи-
сóвалися. І ця тьотêа Уляна написала, шо я посіяла 10 десятин
пшеницю осінню ж таê то, а він ó відповідь написав: “Це мене ніяê
не радóє, аби ти мені прислала 10 рóблів”. [
Нерозбірливо
]. Каже:
“Аби ти мені прислала 10 ãривень, а то шо 10 десятин, воно мене не
радóє”.
[До êолхозів ó родини ãосподарство бóло] велиêе. Сім’я велиêа,
всі там, дóже сім’я велиêа бóла, це четирі сини. Карпо, Миêола, За-
харьêо, рідний Захарь [
нерозбірливо
], а то шість дівчат: Тетяна,
Марóся, Катьêа, Катьêа, потом [
нерозбірливо
], ні, а яê її, Ольона,
четирі, [
нерозбірливо
], Катьêа, Тетяна, Марóся [
нерозбірливо
]. По-
строїли бóло [
нерозбірливо
]. Це ж я поселився, а тóт бóли раніше,
все для хóдоби, для сêота. І вівці держали, свині, êорови. Сім’я бóла
велиêа, велиêа сім’я бóла
А я йоãо дóже не знаю до землі, не знаю сêільêо бó
ло, не. А бóло.
І êоні бóли, там в хаті, і êонюшня є, де êоні бóли, нó, вобщем жили
харашо... Хватало. Сім’я і батьêо раніше... А раніше воно, бачите,
своєю землею занімались, сім’я велиêа, шо зібрали. А зіма прийшла,
нема ж таêої роботи
. Яê хóдоба, [
нерозбірливо
] подавали там, тоді
їдем [
нерозбірливо
] êорзини плетóть. Отаêі, яê оця ось тóт, таê це
вже, а то возили таêі хароші. І везóть в Михайлівêó продавать [
не-
розбірливо
].
Вони тоді, тоді дешеві бóли. Воно розêазóють шо [
нерозбірли-
во
]. А все повезóть та й. А потом ще êажóть занімалися. Це поїдóть,
нарóбають дров або привезóть дрова вони [
нерозбірливо
], по три,
по чотири метри таê відрóбають, а єсть таêі шо... Нó, плавня, пої-
дóть, нарóбають, таê срóбані і везóть на базар продавать, óсе ãроші.
Єслі, êаже, на ãроші нада робить, таêа вона поãоворêа, нó, нада ро-
бить. Та сіна понаê
осюють, сіна баãато, в плавнях, понаêладають по
êопичêі, а тоді в стоãи, тоже це ãарп по п’ять, по шість, здорові. І во-
ни там і зімóють. Коли це нада, поїхали, набрали. Лишні є – повіз ó
Михайлівêó на базар, де обично воно, Михайлівêа, в Михайлівêó
на
базар.
288
[А яê êолхози створювали, то люди]... Та не дóже добровільно
йшли. Отаêі хазяйства бóли і в моãо діда. Отóт сêіêо хóдоби бóло,
êоні, інвентаря, все в ньоãо забрали, поламали, перевели. Отаêоãо
хазяйства [
нерозбірливо
]. А потом хóдоба, ãодóваться нічим [
нероз-
бірливо
]. Це [19]29-й, [19]30-й, а в [19]33-тім ото вони через це. Шо
êоні звели [
нерозбірливо
] êорови берóть, тоже ãодóвать нічим. І ото
оце дідівсьêе пропало те, йоãо перевели, поламали. Таê яê оце січас
êолхозів [
нерозбірливо
], отаê [
нерозбірливо
].
А тоді в 33-м ãолод ісêóсвєний бóв... Потомó шо люди в êолхози
не йдóть, а їх налоã давать. Тоді налоã наложили на оцю хатêó,
штраф – продали її. Оце налоã заплатив [
нерозбірливо
]. Хатó про-
дали, баãато таêих людей, хатó продають, тебе виãаняють [
нерозбір-
ливо
], счітають тебе êóрêóлем, бо ти баãатий. А для êоãо він робив?
Він робив і для тебе і для общєства. [
Нерозбірливо
]. К томó же ви-
ращóвали і хліб, і свиней, êажете: “Я взяв!” [
Нерозбірливо
]. Аж по-
счітали йоãо яê, раз баãатий, – значить. Чоãо вона таêа політиêа бó-
ла? Це воно ж не, не понятно.
Помню трошêи, приходили разні, óже ж нема ніêоãо тих, прода-
вав. [
Нерозбірливо
] êазали на йоãо, він ото все, яê êажóть, шо лє-
вою рóêою брав. Пройшло врємя, шо в йоãо паралізóвало, рóêó лєвó
відібрало. Нó, êажóть він баãато людей продавав. А продавали [
не-
розбірливо
] і люди сходяться з села і хто больше. Хто больше. Хто
[
нерозбірливо
] напродали на сто рóблів там чі що. [Продавали]... Та
разне, нó, хто шо, хто шо, шо хатнье, сóндóêи раніш, сêрині бóли
[
нерозбірливо
]. Нó, таêе, вони знають, сóндóêи, сêриня маненьêа,
он і щас вона там єсть вона. А сóндóê ó сестри, сóндóê здоровий, ба-
ãатий таêий. Яê роздавали з цим сóндóêом, – це баãата невістêа бó-
ла, з сóндóêом. Продали наш
сóндóê, продали, а тоді вже ж пройшло
врємя, а люди все помнять і знають. Прийшли, война началася, нім-
ці прийшли, а [
нерозбірливо
], хто êóпив сóндóê. І сестра пішла й
забрала. Оце оно наш. А бóло таêе врємя, шо продали. Чоãо прода-
ли? Шо воно, êомó воно надо? [
Нерозбірливо
]
В [19]33-мó я сам, вспоминать дóже важêо. Я помню в садіê хо-
дили [
нерозбірливо
], називали дитячий, і я наївся там, êормили там
нас, нó, яê дітей. А я наївся êіслячоê оце жидêий, бо ãолодний. [
Не-
розбірливо
] яê шо додомó, а тоді водó êип’ятили та в бóтилêи водó,
це до живота собі вони і спаслись, шо живий, живий і досі. А [19]33-
й помню [
нерозбірливо
] і баãато людей померло. Вже немає Павла
Дмитровича в нас він бóв ãлавним бóхãалтєром [
нерозбірливо
] зна-
289
чить диреêтором мóзея бóв. Ви в мóзеї ó нас бóли? От. Там і моя
фотоãрафія єсть. На êонях єсть [
нерозбірливо
], вона бóла маненьêа,
вони óвелічили її, зробили більшó [
нерозбірливо
]. Таê Павел Дми-
трович êаже бóв ó мóзеї, ó Запоріжжі.
Голод... Унесло дóже баãато, померло, дóже баãато война [
нероз-
бірливо
]. Тоді оце плавні. А бóли [
нерозбірливо
], шо вода прибóва-
ла, а посóха бóла, не бóло води. [А в ãолод от плавня]... Нó, ото ж
риба, вона зімою ще там поêопали роãозó, очерета ростóть і роãоза.
Таê ó роãоз êоріння сильні [
нерозбірливо
] і вони, їх яê висóшить,
сóшена бóла мóêа і оце êоріння оці êопали, висóшóвали, перемина-
ли. Хто чім, хто чім моã, нó, дóже баãато вимерло. І в мене тьотêа
померла моя [
нерозбірливо
] тоже в [19]33-тім. А таê вся сім’я сох-
ранилася.
Передвоєнні [ãоди]... Та шо ж мені бóло шістнадцять ãод. Я êон-
чив 6 êласів. Тóт. В шêолó начали ходить при німцях. Трохи похо-
дили, писать нічим і нема на чомó писать. Хто [
нерозбірливо
] по
хозяйсьêи, начали в нас собирать молоêо. Нó, перед войною, а по-
том німці начали забирать на оêопи нас, тоді облава зайшла, потом
поãнали. Я два раза бóв на Велиêих Кóчóãóрах, êопали там ми оêо-
пи, Велиêі Кóчóãóри [
нерозбірливо
], тоді ж води не бóло. І за Васи-
лівêою на оêопах бóв. А тоді óже при отстóпленії, в [19]43-тім мене
забрали в Германію. Ідó я із Германії...
І хазяйêа моя, тоже вона жила в плавні, а тоді з Кóшóãóма вона
переїжала, на
роботó їздила [
нерозбірливо
]. Ніхто ніêоãо не виселяв
[
нерозбірливо
]. Тó, перемичêó яê зірвали, воно в неділю яêраз бóло.
А Запоріжсьêа ГЕС. [
Нерозбірливо
] Ленін. [Не попередили]... Ні-
хто, нічоãо [
нерозбірливо
] таê êóбло солдатів [
нерозбірливо
] хóдо-
би сêіêо бóло [
нерозбірливо
] [Во время войни]... А яê зірвали пер-
мичêó, отоді шо робилося в плавнях! О! [
нерозбірливо
]. Ми сиділи
поêа і смерêло над ãорою [
нерозбірливо
]. Нó, ми êажем, над ãорою,
ми [
нерозбірливо
] низ êрóчі, таêі там біліють. [
нерозбірливо
] два
метри волна іде [
нерозбірливо
]. Поêа темно бóло і пішли додомó. А
óтром [
нерозбірливо
]. А на дрóãий день тоді в лодêó, ó êоãо [
нероз-
бірливо
] потомó шо дóже баãато людей на деревах бóло, сêот пла-
ває, вóлиêи плавають, шо бóло все, все [
нерозбірливо
]. Солдатів
дóже баãато вêрито бóло. Моя хазяйêа в плавнях жила, таê тоже
êаже, шо бóло по віêна, а потом óже на верх, óже ми повилазили,
яêраз вона óвесь затопив, а ми і êаюêами [
нерозбірливо
] перевози-
ли там і дóже. Бóло шо по два, по три траêтори [
нерозбірливо
]
290
Та село наше севаêóіровали, наші захватили в [19]43-тім, в оê-
тябрі, [
нерозбірливо
], виãнали, хто ó плавнях бóв, хто де моã, а наші
бóли аж ó Ляпатихи, ó Велиêій, там зімóвала мамаша, тоді доãнали.
А єсть таêі сêелянів, баãато бóли. Кажóть через Дніпро в Ляпатихи
переправа бóла, перейшли це аж ó Херсонсьêій області, там
зімóва-
ли зімó. [
Нерозбірливо
]. А тоді вже ó апрєлі мабóть чі шо в [19]44-
тім óже прибóла мамаша додомó сюди. [
Нерозбірливо
]. А то хата
стояла. Наші яê захватили, таê бóло в хаті пóсто шо...
[В Германію] нас етапом ãнали. Бачили, може бачили. [
Нерозбі-
рливо
]. Нас доãнали ó Миêолаїва, а потом з Миêолаїва наші там до-
рóчили [
нерозбірливо
]. Чоãо вона бóла ліêвідована [
нерозбірливо
]
ліêвідірóвали, ó нас таêої не бóло. [
Нерозбірливо
]. Там в Миêолаїві
[
нерозбірливо
] êазарми, тóди нас зразó [
нерозбірливо
], яê забирали
з етапа. А тоді óже з Миêолаїва нам етапом [
нерозбірливо
]. Охра-
няли нас. Таê вони нас той, на однім [
нерозбірливо
], а попереді лю-
ди, яê вони йоãо називали? “Ідьот тройêа – êоні яблóêові”. Попере-
дó їде. А нас ãонять пішêи, а вони всі на êонях.
“Ідьот тройêа – êоні яблóêові”. Попередó їде. А нас ãонять піш-
êи, а вони всі на êонях. [
Нерозбірливо
]. Десь бóдеш там ночóвать
[
нерозбірливо
]. Заêазóє, шо в ãород іде етап, хто шо може зãотовить.
Привезли борщ, êашêа, êартошêа [
нерозбірливо
]. А тоді нам [
не-
розбірливо
]. Я два місяці не [
нерозбірливо
]. Оце пройшли Миêола-
їв, Уêраїна, Молдавія, Бессарабія, Рóмóнія і аж ó березні [
нерозбір-
ливо
]. І нас бóло [
нерозбірливо
]. Аж до Рóмóнії ми дойшли, остала-
ся тисяча, а ті осталися [
нерозбірливо
]. Це яê ворóшиться, тоãда
били, не ворóшиться – таê, [
нерозбірливо
]. [Втеêти важêо]... У Рó-
мóнії дойшли, нас же два таêих етапи [
нерозбірливо
].
І це в [19]44-тім через Рóмóнію яê ішли дóже, дóже тяжêо в Рó-
мóніі бóло. Кажóть воюють партізани. І то бóло селом ідеш, – там
тьотêа висêочила з хлібиной, там êóсоê хліба, там той, ото жили ті-
êо [
нерозбірливо
]. А далі óже перемішана пере той, де шось бо. Таê
мені там один епізод запомнився. Яê ãнали [
нерозбірливо
], і один
висêочив, таê він на êоні [
нерозбірливо
] яê поãнав, яê óдарив [
не-
розбірливо
] перерізав, êажóть, перерізав, а [
нерозбірливо
]. Страшно
перерізав...
А тоді нас довезли, перейшли, а тоді Карпати [
нерозбірливо
].
Перейшли Карпати, вийшли, – простор, рівнина. Там нас поãрóзи-
ли в ваãони, в товарняêи [
нерозбірливо
]. Город є, приїхали ми, ãо-
род є, там нам оце [
нерозбірливо
]. Нас страшне бóло нóжди, невоз-