Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9

Подождите немного. Документ загружается.

263

ãряниця оце тóт поля бóли ãорбі. Це Катерина давала тóт хати, –

хто хочте живіть. Построяли [

нерозбірливо

], дрóззя, і живóть. А цей

дядьêо, Попов, шо в Василівêі [

нерозбірливо

]. Не бóв він тоді По-

повим, бóв фермером [

нерозбірливо

] таê значить шо: раз в ãод надо

било отробить, на ньоãо. Це первий раз. Потом óвеличив несêольêо

раз. [

Нерозбірливо

]. А потом до тоãо дойшли, що êажóть, шо раз

тіêи собі робиш, а то все на їх робиш. Нó, день... Да. День отробить

ти должен. А потом де шо ти жить, [

нерозбірливо

], а тоді я не знаю

там шо [

нерозбірливо

]. І оце вам бóло, той прийшов...

[А розваãи яêі]... Коли це, розваãи. Розваãи... Я яê êіномєханіêом

работав... Робив тридцять два посєщєнія в місяць. Посєтітєлі. Три-

дцять два посєщєнія. Це може підтвердить êалендарь, все. А план

давав. Це êінотєатр, знаєш, шо Сêельêи... [У

19]56-м...

Лєтній êіно-

театир. Восімсот піїсят місць. Забитий!.. Є ж одихаючий, свіжий во-

здóх, апаратóрó сильнєйшó робили, це в нас районі яêа стояла. Фó-

тбол сильнєйший бóв, перве місце займав в області, селяни сильні,

сильний Боãатирьов [

нерозбірливо

] нашó Сêельêи, Сêельêи защи-

щали парні молоді іãрали.

[А в дитинстві яê ãóлянія]... Нó, шо... Тоді таêоãо... Клóб бóв по-

ãаненьêий, привезли [êіно]... Нó, не бóло дома êóльтóри, дом êóль-

тóри це що щас, він ще до войни строївся, а тоді êончив вже Шара-

пов. Заêончили... Тоже, неплохо б

óло. Сильний.. І стадіон хароший

в центрі бóв, а щас не має, зновó розвалили. Бóло на [побєді]...

Наші батьêи празнóвали в церêві. [Батьêи в церêвó ходили]...

Начинаю з новоãо ãодó... В пашол, пашол – аж по оце врем’я. Там то

Крєщєніє, то

Пасêа, то Проводêи [

нерозбірливо

]. Тє!.. Таê не ãóля-

ли, яê тепер ãóляють. Трошêи. Сêромно. Пісні, там, моãли і випить

потрошечêó... Не таê яê зараз, вийшов і валяються. Не валяються,

яê тепер. Та... Хто шо. Бóли і êорчмаêи, і тóт бóло те саме. Прийдеш

[

нерозбірливо

Бриê Іван Федорович, 1926 роêó народження, з дрóжиною.

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

Іван Федорович: [Я, Бриê Іван Федорович, 1926-ãо роêó наро-

дження]. Батьêо [18]90-ãо роêó, мати [18]85-ãо роêó [

нерозбірливо

Сестра [19]25-ãо, я [19]26-ãо. Нó, батьêо в мене старий партизан,

Опитування провів В. Марчук (серпень 2001 р.). Дешифрувала аудіо-запис та

створила транскрипт З. Мережко.

264

три войни пройшов, три войни. Розповідали. А батьêи там óãорі

жили. У 43-мó тіêи осовободилися, пішов, забрали ó сімнадцятомó.

З дитинства два ãолода перенесли, дитинства хорошоãо ми не

бачили. Батьêи, та ми з сестрою, сиділи ми ó хаті під замêами, вони

на тиждень заходили в ліс, плели êорзини

, заробляли. Комó те, що

зароблять, на тиждень, а потім приносять ті êорзини, вот таê і жили.

А потом пішов ó шêолó, пішли в шêолó. Сестра, мене оставили. Нó,

шо, хорошоãо нема нічоãо поêи і на сон пішов. Оêóпація, от той

оêóпації ó лісó ховалися, ліс

випалювали, заберóть на дві неділі і

там пеляли. А на неділю та на два бóли, на полі їздили, привезóть,

отвезóть, на сóботó – неділю, а тоді, êоли освободилися.

Дєтство проходило… Дівчата, хлопці, соберемось молодьожью,

танці, дівчата і оце під вечір ó êлóб на танці. Збирались, ãитарами,

мандаліни

, балалайêи ãрали на вóлиці. Підем, село ãóде, ãóде село,

хлопці отдєльно співають, дівчата йдóть ззаді і спереді отдєльно.

Прийдем тóди там поспіваєм. Гармошêи ãрали ті, мало бóло, бала-

лайêа, мандоліни, ãітари, бóбен... Оце яê вдаре – ãóде, пихтить ото

таêе ó нас бó

ло, там поãóляли і назад з пєснями, потом собиралися

біля воріт, ó нас біля êлóмб, правда ніêоли не бóло, балалайêа, ãіта-

ра, мандоліна. Я і ãрав на балалайці, на ãітари ãрали, бóбен бóв. А

потом вже бóв трах-бах – війна. Всьо óже, соберемося втрьох

ãó-

лять, яê піймають – то поре, отóт на тихаря. Отаê ãóлять на вóлиці,

ãаняли страшна сила, били страшно. Ото до війни леãêо, леãêо. Все

бóло для молоді, êóда там, танцюєш, співаєш.

Ото в детстві, ото война почалась і êончилось наше дєтство. Ка-

ждий ховається, ховається. Партизан

, шо то за партизан, дитина!?

Шо наше село спасать, яê наші отстóпали, шо вони боялися. Баãато

партизан, боялися партизан, вони минали степ, а в степó села попа-

лили ж, попалив німець. А тóт вже боялись партизан і вони тіêали в

степ, а яê дійшли до нас, то тільêи вóлиці попалили. Спалили дом

бо там з боєприпасами рвалися. Палили все. А то село осталося, во-

ни партизани. Сюди вони тіêали в етó сторонó Дніпра, там бóло чи-

сто, лісó не бóло чисто, то там êладбище, то там сêота, а ото тóди

вже пішло самі êаê єãо, ліса. Кажóть дороãа бóла на Дніпро. А там

паром êинóв вже цілий обвоз, êаê партизан тóт перестріли посеред

лісó та дали їм чосó. Таê вони побрасали êоней, все, їм дали добре. І

тóт наші самольоти налетіли бомбадировщиêи

і ото розбили обвоз і

ще 18 êілометрів ãорить і ãорить. Там вони хотіли на переправó ті-

êать в сторонó Дніпра, їм не вдалося, взірвалися. Ото робили таê

265

вони і село боялися, маленьêих партизан боялись, шо вони їх поби-

ли. А при німцях я сêажó – сьоãодні в тебе ãóляєм, завтра з дєвêами,

до мне прийдóть, міняли, шоб ото êоли тіêали. Ото таêа наша жиз-

ня.

Плавні бóли, хóтора по плавням

. Вот ето від нашоãо береãа до

тоãо береãа це в нашомó розпоряджені 18 êілометрів, дліна, це бóло.

Плюс ліса бóли, плавні, зарослі страшні. І оце приніс, яê óже еваêó-

ація ішла і óже наші освобождали, всі в плавні пішли і в плавнях

там по ліê

оть там зарослі отаêі бóли. Озера і поховалися отам, по-

êапали собі землянêи і жили, поêи наші не освободили. Ще там ве-

рба бóла, вирізили її, вистріãли, вистріãли. Гóсто-ãóсто її бóло наші.

Вийшли партизани, êажóть, село освобождьоне, можете виходить.

Вийшли через три дні, матір сразó забрали, а мене ще три дні стояв.

Село, польовий воєнêомат. Хорошоãо не бóло нічоãо. Два рази бра-

ли мене. Привезóть, воêзал, заêриють нас. Чеêали, три рази тіêали.

Хорошоãо місця, хорошоãо не має. Нó, після

війни отслóжив...

Дрóжина: А після війни нас дівчат полоть ãоняли на êорові, на

стройêах, деяêі на стройêах ото там ми бóли. І мінімóм на товарня-

êах наверхó проêатимимося, є таêі невеличêі, приїдимо, повсêаêóє-

мо хоч зверхó, хоч з

êрóпою. Одмóчалась ото, не дай Боã.

Іван Федорович: Ото яê отслóжив пішов додомó. Поженилися.

Це я женився, свадьбó ãóляли. Чоãо тільêи не бóло! Це вже яê пі-

шов робив вже здесь та поїхали ó ваше Запорожьє там появилися

êиївсьêі домни. Оце я [

нерозбірливо

] там брав êирпич, давали ши-

фир і віêна, і двері, все. [Бóдóвали]. Не я ж бóдóвав, нó, таêе, ото

ямó заливали її, застиãала за день хорошо, а потом вже людей ãóêа-

ємо, в мене бóло до ста чоловіê, понімаєш êачаємо сюди, ложемо,

потом тиждень постоє висохне. Щоб там щось підложить.

Дрóжина: Яê там поженилися, пішêом ходили молода і молодий,

дівчата йдóть, співають, оце таêе бóло ó нас весілля. Поженилися не

в лóчше время.

Іван Федорович: Да. Хорошоãо в нашій жизні нема нічоãо: нєм-

ци, война

. Нічоãо хорошоãо не бóло, а потом óже почали трохи ра-

ботать, я вже почти постóпив на êар’єр, êамінь добóвали. Три чи чо-

тири ãода проробив, а потом вже затопили море, начали в рибаêи

принимать, мене цей рибаêом...

Дрóжина: Тоді по озерам

ставили сітêи

Іван Федорович: Оце в нас Конêа вона висихала і називалася

вона там “рибацьêа êотиêа” таê звана, там рибаêи стояли аж ó вер-

266

хó, аж ó плавнях. Вони яêорями, сітами тяãали рибó – там бóла річ-

êа Конêа. І ото там рибаêи занімалися всяêим. А таê по озьорах, хó-

тора бóли, плавні, велиêі хóтора, там люди жили, занімалися лісни-

чиством. Виращóвали ліс, плели тин, êорзини,

нó, чєм сêажóть, тим

і занімалися люди. Там і жили. Велиêі хóтора бóли і малі хóтора.

Дрóжина: Хатêи построїли, хто землянêи поêопали, хто шо при-

дóмав.

Іван Федорович: Сім’ями, там лісничиство, маãазини. Хóтора

здорові бóли,

сім’ями там жили, а тіêи строїли дома плели таêі, плі-

са називаються, óстановляли в землю засипали. Нó, лісничиство,

хóтора велиêі, прóди бóли де відпочивали. А сêота сила, з óсіх ра-

йонів травó плели, паша, хорошо бóла. Оце дно затопили і риба то-

не. Сêіêи сêота заãинóло ó Запорізьêий області, та і Донецьêа, і Ха-

рêівсьêа. Виêачóвало ціле літо, а сіна понаêосювали êопиці трави,

страшні, затопили, а все вода.

Нó, вначало ловили хорошо рибó. Всяêа риба, всяêа риба три

раза

на день в літнє время пропадала. Риба, особєнно сóдаê пропа-

дав, щóêи мноãо вивозили, вивозили тонами. Три рази на день, в

літнє время пропадала. Виловили, трошêи там оставили, що там ос-

тавили. Бóв там яêись хóтор... У êóчóãóрах там хóтор стояв здоро

вий, здоровий там жили. Рибалили тоже. А сейчас там ото я давне-

ньêо вже не бóв, êажóть розмило, миє. Там дом бóв наш рибацьêий

на три êолхози: Бєлєньêа, Болабіно і моє. Основний цей дом. [

Не-

розбірливо

], там маãазин бóв. Бóв там сторожа, зóстрічали по хатам,

а сейчас нема нічоãо.

[Село ішло зãори до низó тóди]... Село бóло вниз оце бóло вниз

до Попової, та там хóтора ото хóтора понад степом ото люди шо там

построїли

. То тоді вже вище виділялося вище. На старих вóлицях

застроювалися, тоді вище, вище, вище, вище це вже батьêо застав. А

тоді вже пішли, пішли і пішли. Ото построїли люди, що жили понад

Кінсьêою, а над Попової ото там село здорове. Де ці вóлиці до реãó-

люровê

и, а ці люди біля. А дома потім розвалювали, розбирали. Да,

дома розбирали. Людям платили, оце виãоняють тебе, платять тобі

ãроші.

Дрóжина: До Попової ходили на станцію. Старих – старих нази-

вали повстання оце люди назвали Попове, а шо воно ото водили

сюди на ãород, там село бóло здорове, люди на одні посьоли понад

дороãою.

267

Іван Федорович: [Село може даже бóло більше ніж зараз]... Ви-

їжджають, виїжджають, таê шо ото село, що називали Пасхальне.

Там ішла баãато Конêою ішла, ішла понад Конêою, люди строїли.

Там родило. Там родило. У нас весной вода оце ó плавнях, да? Не

бóло води і роботили,

а весною паводêи ідóть. Дніпро ж залива. Оце

зальє, море зробе, а потім вода сходе, сходить, сходить по плавням і

ãряне земля поêазóється. Сходе верхне, ото êора. Є сильно таêе сні-

ãа на севєрі здорові, Дніпро затопляє таê ото сніãа заливає всю бал-

êó

позаліває, ходить. А óрожай вродив таêий, помідори хороші, оãó-

рци, бóряê, все-все бóло. Там êрасота бóла, село бóло êрасиве. Там

дрóãе óже село бóло. Бóло таêий проеêт при Сталінє, я помню в ãа-

зет, хотіли прорити êанал, оце річêó вичистити через Василівêó

десь там попід землею прорить тóди, це таêий план Сталіна бóв, і

соєдинить з ãазом і це вже в ãазеті читали та і по радіо ãоворили.

Начали вирóбать ліса, страшно бóло, [

нерозбірливо

], заробляли хо-

рошо. І рибó ловили, і шо, а потом риба пропадає, а оце товстолобиê

це запóсêається, в Берестове хазяйство мальоê завозять, потім ма-

льоê виростає і міліони випóсêає що це товстолобиê, а таê бистро

таêа риба виростає.

Дрóжина: Яêі по селі верби

бóли, сêота тільêи бóло. розãóлялося

в нас êолхоз не осталося не одної хферми, ні одної хóдобини – всіх

на êолбасини пóстили. Колхози бóли, ми жили.

Іван Федорович: Оце бóло таê, пожили при Брежнєві, яê Бреж-

нєв бóв ото жили ми дешевлі

, дешевлі все…

Дрóжина: В маãазини привозили. А тепер до чоãо ми дожили?

Немає ó нас даже чоãо êóпить.

Іван Федорович: При Брежнєві правда пожили і при êолхозах,

председатель бóв хороший, Шарапов. Колхоз цей він воздвиãнóв,

все він зробив. А хозяйственний бóв, все

для людей. Та все що тóт

балаêать, при Брежнєві ми пожили і при томó Шаропові. А сейчас

той председатель щось таêе, підеш на тебе êажóть ти п’яний вже.

Дрóжина: Вони живóть, êармани набивають. А ми доживаємо

хто до чоãо.

Іван Федорович: Нó,

це наш рибêолхоз [

нерозбірливо

]. І то По-

пова, це один êолхоз. Контора наша ãлавна в Сêельêи. Січас óже

розбіãаються. Вже рибаêів нема. Розпродає рибêолхоз зданія. [

Не-

розбірливо

]. Розпродать зданія, тільêи понастроїли… Там нанизó

яêі зданія! Катерів сêільêи! Вже розпродані êатєра… Все оставили

для рибаêів.

268

Бриê Володимир Михайлович, 1926 роêó народження,

с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області

[Я] Бриê Володимир Михайлович, [19]26-ãо роêó народжен-

ня, [в Сêельêах народився]. Батьêо [Михайло Гаврилович, то дід

бóв Гаврило]. Нó, батьêо бóв тим, êамєнщиêом. У Сêельêах, нó, при

êолхозі. При êолхозі бóв êамєнщиêом. Нó, ó Запорожьє ще то шо

амєнщиêом, а потом яê строїли Дніпроãес ото шо. Нó, а шо ж, шо

ж, шо ж, шо ж… Це трошêи ви запізнилися, трошêи ви запізнилися.

Це вже то шо вимерли то шо старі люди, шо бóли…

[Я знаю тіêи те, шо] дід хазяйнóвав,

вів своє хазяйство, неве-

лиêе, а вів хазяйство. І оце êоні в ньоãо бóли, а óже дальшє… Я собс-

твєнно ãоворя оце, я своїх дідів вже не застав, не застав, таê шо я

вам не розêажó. Потомó шо прадід мій помер, я бóв ще маленьêий

, а

дід помер ще раньше за прадіда. Болів він апендицитом, схватив йо-

ãо пристóп, а яêа тоді бóла больниця? І оце дід помер [

нерозбірли-

во

], таê я йоãо і не знаю. Прадіда – чóв, шо бóв, а діда не знаю зо-

всім. Знаю, шо баба бóла та тіêи [

нерозбірливо

] провалилося [

не-

розбірливо

], таê яê оце в мене немає [зóбів].

А баба? Ой, ви знаєте, що я вам сêажó, з яêоãо ãодó... [В баби

бóло дівоче прізвище]... Баба, вона бóла із [

нерозбірливо

]. Вона са-

ма бóла [

нерозбірливо

], а дід – сêелянсьêий. В Сêельêі тоді бóло,

тоді, дóже баãато Бриêів. Фамілія Бриê – це дóже баãато бóло.

[А що означає Бриê]... Звідêи? Нó, слóхайте, навєрно я таê дó-

маю, я читав тоãо… Яворницьêоãо, да? Таê я знаю про те, шо там ото

за êазаêів, да? Ото шо за êазаêів, таê їм давали êличêó ото. Мабóть,

це тоже хтось їх – “Бриêало”, ето саме, і назвали Бриê. Таê сêазали і

пішло. У нас тóт, ó нас тóт ó Сêельêи,

ця сторона жила – тóт не таê,

а ота сторона – таê там дóже баãато êлічоê давали. Нó, оце помер

вже парєнь, він 24-ãо ãода, таê він невелиêий бóв. Нó, а батьêо йоãо,

яê він прийшов з армії, таê йоãо батьêо вийшов на в

óлицю і став êа-

зать про те, шо “ó мене синоê майорчиê!” Не майор, а майорчиê. І

оте йомó ето саме, Харченêо – і не знають, шо фамілія Харченêо, а

він тіêи Майорчиê! Всі знають. І оце навєрно воно ето ж, я таê дó-

маю, я таê дóмаю, шо оце от Бриêів пішло [

нерозбірливо

[Оце бóли êлічêі по-вóличномó]... Майорчіê оце ж. Вилітіло

все з ãолови, все вилітіло з ãолови. [

Нерозбірливо

] не називають

Опитування провели О. Мірущенко та Н. Сурева (серпень 2001 р.). Дешифрува-

ла аудіо-запис та створила транскрипт Д. Аванесян.

269

йоãо Миêола Іванович, а [

нерозбірливо

], сам собі званіє дав, [

не-

розбірливо

], яêийсь там ото шо тóрецьêий бóв [

нерозбірливо

] не

знаю, де він ето саме вичітав, шо тóроê ето саме, і за тóроê йоãо тóр-

êа назвали, називали [

нерозбірливо

] і він пришов, а робив óправ-

ляющім [

нерозбірливо

]і оце яê тіêи шо [

нерозбірливо

] і дальше на-

зивають [

нерозбірливо

]. Нó, я ж вам êажó шо, нó, ó нас, ó нас, оце та

сторона села там то Грициê, не називають Іван, а називають Грициê.

Грициêи, ето саме по-вóличномó. Ой, ой, ой. І оце не можó, не можó

вспомнить ето саме, шоб це вам баãато названій. Юда. Це ж

потомó.

У реліãії там ото же, Юда продав за Христа. Шмарêо! Тіêи вони

там, ето саме, хрістіане, а жінêа бóла баптістêа. І йоãо жінêа переде-

лала тоже.

[Яê Бриêи тóт êоли ó Сêельêó заїхали]... Нó, Бриêи, – я вам

родословіє

не сêажó, я вам сêажó тільêи таêó вєщь. У нас імєється

три êладбища: ото тóт, на [

нерозбірливо

] і на Маячêє. І в нас бóв

прідсідатіль сельсовєта [Чиêалов], і êоли він помер, нó, я пішов на

похорон. А він живе з тієї сторони Сêельêи [

нерозбірливо

]. Нó, це

хоронить, жінêа [вирила ямó на томó êладбищі], нó, а сêіêи я ето

саме [прийдó тóди] на проводи, ето саме, на похорон прийдó і мало,

немає Бриêів, Бриêів немає. А тоді яê бóва [Чиêалов], я пішов, пої-

хав тóди… Прийшов

я на êладбіще, яê ãлянóв, Боже мій, а там óсе

Бриê, Бриê, Бриê, Бриê. Кажó: “Таê от де ви, Бриêи, – êажó, – а я

вас шóêаю, де ви находитеся, а всі тóт на Собаêарні”. Собаêарня, ó

нас називається та сторона села, – Собаêаря. [Нó], мабóть, д

óже ба-

ãато собаê бóло, я не знаю, чоãо воно таê і називається. І мої батьêи

відтіля, там брат [

нерозбірливо

Нó шо я, шо я вам розêажó, прийшов [одноãо разó в сєльсовєт

я]… Предсідатель сєльсовєта хороший [парєнь], аãа, і завели разãо-

вор на цю темó. Я питаю: “Нó, яê діла Петро Петрович? ” Каже: “Та,

оце оцьоãо парня, – êаже, – вже поховали”. – “Чоãо?” – “Там десь на

Орлянсьêій дорозі, на Орлянсьêій [там проводи ото], а йоãо [трах-

нóло і вбило]”. Кажó: “Нó й шо, ти яê предсєдатєль сєльсовєта, яê

ти на це все дивишся?” Таê заділо [мене ото все за дóшó], êажó:

“Шо ти дóмаєш?” – “Та от міліція, заêон, по заêонó…” Кажó: “Чхать

я хотів на ваші заêони”, – ото не нада ніяêих заêонів, отаêі заêони…

Мій прадід Бриê, Бриê [

нерозбірливо

] та шось не послóхав матері,

не послóхав матері, а мати пішла в розправó, [розправа – сєльсовєт

же], пішла і êаже: “Визвіть пожалóста, – там до óрядниêа, – виз-

віть, – êаже, – моãо сина”. – “А зачєм?” – “Нó я, – êаже, – хочó йоãо

270

тóт отпороть”. А син вже (це мій прадід), вже він жонатий бóв, по-

німаєте, – це я вам хочó сêазать, яêе воспітаніє бóло раньше. Аãа,

нó, йоãо визвали. Визвали. А ó плавні, плавня, – тóт бóла лоза рос-

ла, нó, [річêа, дрова відтіля возили

], лоза і прóтіêи таêі ростóть бі-

льше метра, півтора метри десь. І оце в óãлó [в сєльсовєтє] стоїть

[

нерозбірливо

] тієї лози, а для чоãо ця лоза? Яê тіêи хто провинив-

ся – йоãо шмаãають. Нó, оце ж пришла то ж мати моãо прадіда і ото

пожалілася. Нó, óрядниê визвав моãо прадіда, і прадід пришов: “Я

вас слóхаю”, – êаже. – “Ти чоãо матері не

послóхав, шо мати там êа-

зала?” – “Та, це таêе діло, шо це наше сімейне”. – “Нє, не надо. Сêи-

дай штани і ляãай на лавó”. – “Яê?” Сюди-тóди… “Нє-нє-нє, сêидай

штани й ляãай на лавó”. А раньше то бóло тєлєсне наêазаніє, і оце

прийшлося йомó знять штани, êоли ãóêають із дрóãої êомнати бабó,

йоãо матір… То вже прапрабабó. Заходе, а в óãлó та лоза стоїть, вона

витяãóє і давай пороть сина. Він же ж сêинóв штани, ãоляêом, – і

давай пороть! Отшмаãала харошо, а тоді ê

аже: “Нó я óже наêазала, я

вже своє, те шо в мене наêипіло на дóші…” А óрядниê êаже: “Наді-

вай штани і не вздóмай помститься матері! Єслі ти вздóмаєш по-

мститися, то ми то ми тобі ще всипимо…” Оце я хотів би сêазать...

Воно, понімаєте

, воно інтіресне для чоãо, – для теперішньоãо воспі-

танія молодьожі. Шо це таêе, шо немає оте чоãо я… У мене дочêа ó

Запорожжі находиться, вона...

[До війни] я в шêолó ходив, ó шêолі вчився. А êоли то ж при-

йшли нємци, таê ó êолхозі робив, а на

дрóãий ãод наш êолхоз розіã-

нали, розділили на [

нерозбірливо

] і êоли розділили, мені досталося

то шо ми бєдні, потомó шо батьêа нема, батьêо на фронті бóв, а я

тіêи, сестра, і оце ми жили [

нерозбірливо

] і ото êоли розділили таê

ото êонячêа мені попалася. [

Нерозбірливо

] потомó шо, знаєте це яê,

нада бóло шоб бóло тяãло, а шоб тяãло нада йоãо êормить і, во-

пєрвих, все врємя, шоб не заспать ж, а ãóлять же ж, це ж, це ще па-

цан, а на вóлицю ж біãав.

[В êолхозі робили

при німцях]... Нам німці не платили. У нас

бóло ето саме, те, десять дворів, десять дворів, десяти дворіêов і оце

на десяті цих дворіêах ми оцих робили, то їсть землі нам дали, я не

помню, не сêажó ãеêтарів сêіêи ãеêтарів [

нерозбірливо

] бóло на на-

шом, на нашом десяти дворов сêіêи бóло ãеêтар землі. Нó, а це ж ми

ділили і ми виращóвали пшеницю, жито, ячмінь і подсолнóх. А ми

[

нерозбірливо

] молодьож, робили, трóдилися.

271

Урожай яêий ми збирали, ми ж йоãо молотили, êотêи бóли ото

шо отаêі, ви знаєте, êотêи [

нерозбірливо

]. І ото [

нерозбірливо

], а

тоді [

нерозбірливо

] помолотили, пере, переêрóчóютя, і оце цим мо-

лотили, а потом йоãо [

нерозбірливо

] вибивали і ото солома, і [

не-

розбірливо

] оставались значить [

нерозбірливо

] і німці êоли прийш-

ли, німці [

нерозбірливо

] êолхози, яêі бóли [

нерозбірливо

] вони

траêтора давали в орендó, в орендó, ото давали траêтора, нó, таêі,

ето саме, нó, в нас траêтора не бóло, в нас воли бóли, êорови [

нероз-

бірливо

Я бóв ó армії, я сім ãод бóв в армії. Коли освободили ето самоє,

Сêельêó, мені ше не бóло восімнадцять ãод, нó, я пішов ó воєнêомат

польовий, а мені сêазали, шо забирають. Сêазали, завтра шоб явив-

ся, вєщмішоê, êатєлоê, ложêа, êрóжêа і

сюда [

нерозбірливо

]. Нó, я

ото прийшов тóда, [

нерозбірливо

] таê мені ще бóло восємнадцять

ãод і нас повели на передовó. А передова тóт бóла... Балêи знаєте де?

Нó, от ето за Балêами Блаãовіщенêа є, село [

нерозбірливо

] там бої

бóли і ото нас повели тóди на переводó, зразó. Моїх товаришів баãа-

то вже то шо бóли побиті, знаєте война, ніхто не знає [

нерозбірли-

во

] і êоли ми дойшли до дамби, знаєте дамбó? Дніпрорóдний, яê

їхати, де там ото насипана ета сама, дамба, не знаєте? [

Нерозбірли-

во

] зразó ото за Сêельêами таê дамба насипана і оте дамби тієї не

бóло, [

нерозбірливо

] невелічêий таêий мостіê нó, таê, яê до хати ве-

де то шо, і ото нас до мостіêа до цьоãо довели [

нерозбірливо

], а їде з

передової ото [

нерозбірливо

] і ãóêає, двадцять п’ятий, двадцять шо-

стий, двадцять восьмий, хто є? А в нас стариêи бóли [

нерозбірливо

]

остановив êолонó, остановив [

нерозбірливо

] êаже: “Пріêаз Сталі-

на – двадцять п’ятий, двадцять шестий ãод на передовó”, – таê шо,

[

нерозбірливо

] нас ó Сêельêó не повели, а повели тóда [

нерозбірли-

во

]. А в Василівêі нас формірóвали, і попав я в Сталінãрад, в Ста-

лінãраді бóв. Нó, в Сталінãраді, тóди ото шо я êоли попав, де станція

прибóли. При той бóв, óчєбнім на сержанта я óчився, я бóв перево-

дчіêом во

врємя бойов бóв, таê шо êомандіра [

нерозбірливо

] дава-

ли. Таê, нó, шо рєбята, я не знаю, мабóть я вам і не розêажó.

[Голод бóв тóт ó селі після війни]... Ви знаєте шо, ãолод бóв,

бóв ãолод, а я бóв в Польщі, я бóв, ãород за [

нерозбірливо

] ви не

знаєте таêоãо ãорода? Вобщім таê: Львов, за Львовом Перемишль,

Перемишлем Краêов, тóди вãлóб, і [

нерозбірливо

] і ото там ото я,

óже ó [Катовицах]. Я бóв старшиною [

нерозбірливо

] і оце полóчаю

письмо із домó, сестра моя бóла дома із мамой, і ото вони мені при-

272

силали пісьма і я ото знав про те, шо [

нерозбірливо

] я ãолодовêó не

зостав. Я прийшов, я прийшов в 50-ім ãоді, [

нерозбірливо

], ó 43-ім

ãоді взятий, а в 50-ім ãоді [

нерозбірливо

Коли прийшов? Нó, шо, нó, солдат яê солдат, прийшов ото шо

і шо?.. Мій батьêо вернóвся із тоãо, із фронта вже, бóв раніний, він

прийшов додомó. Аãа. А мене посилали на [

нерозбірливо

] óчіліще

[

нерозбірливо

] Центральне óправлєніє пóтей воєнноãо сообщєнія

[

нерозбірливо

] СССР, я там бóв ото, робив помошніêом діспетчєра

[

нерозбірливо

] це після [

нерозбірливо

], приїжав сюди я із майором

ó Смоленсê, ó Смоленсê привезли [

нерозбірливо

] імóщєство, а по-

том вернóвся, я попав оце ще ó, отóт ото шо бóв, а потом демобілі-

зóвався, да, написав додомó пісьмо, шо мене посилають óчіться, а в

мене, я, я таêó ãлóпость споров, нó, шо [

нерозбірливо

], батьêо сêа-

зав, шо приїжай додомó, ми не знаєм сêіêи ми бóдем жить. [

Нероз-

бірливо

]. Я прийшов додомó, дома в 50-ім ãоді, бóло страшне. Після

ãолодовêи, це в 47-ім ãоді бóла ãолодовêа, а люди ніяê не оêлиãають

і прічьом [

нерозбірливо

] нічоãо не давали, [

нерозбірливо

] ãрошей

не давали, дóже трóдно бóло.

Нó, я êоли прийшов – нада десь óстраюваться робить. В нас

бóв êар’єр, êамєнний êар’єр, ó нас отóт от під нашою землею, єслі

взять [

нерозбірливо

] до моря, там êаміння, êаміння здорове таêе, то

шо êамінь, то шо, нó, а [

нерозбірливо

] і тóт оце шо сêрізь êамінь, ото

ãраніт нище, нище, водоносноãо слоя [

нерозбірливо

] потом тóди

[

нерозбірливо

] êамінь – раêóшняê, оце вже раêóшняê, оце і оце йо-

ãо [

нерозбірливо

]. Я êоли прийшов додомó, в мене нема ніяêої спі-

ціальності, нó, шо робить, я пішов [

нерозбірливо

] ширина [

нерозбі-

рливо

] з отій сторони, вона іде, іде отаê одна сторона рівна, а дрóãа

отаê вверх, а потом іде ж. І оце [

нерозбірливо

] пиляли êамінь, і я то

бóв [

нерозбірливо

], а потом ó нас елеêтростанцію там поставили і я

робив елеêтриêом, êоли робив елеêтриêом тоді óже мені леãше ста-

ло і стали ми штольнями, штольня.

[

Нерозбірливо

]. Яê оце взять ото двері [

нерозбірливо

] ідóть

тóди ото же і êоли прийшли ми в Сêельêó [

нерозбірливо

] прийшов,

я яê раз наращóвав елеêтропроводêó для робочих, прийшов [

нероз-

бірливо

] і êаже нам: “От ето êаê раз вверхó здєсь находится êоло-

дязь”, – а êолодязь ето саме на де село, [

нерозбірливо

] бóв êолодязь

[

нерозбірливо

] цей êолодязь, а дальше тоді передвиãалися. І стала,

ето саме, життя дали штольня [

нерозбірливо

] там бóли розêоси [

не-

розбірливо

] стєнêи, оставляли стєнêи, а ширина [

нерозбірливо

]