335
литви ж є разні. Бо êолись тóт тітêа óже óмерла, нó, вона таêа яê я.
Чи соêирою шось, êажó: “А нó, давай я по той, пошепчó тобі”. А во-
на:“У мене є”. І баби ж тоді вчили, і діди вчили, всі прислóхались.
Нó, вона ж
передається, шоб молодшомó, а старшомó нєзя переда-
вать. Бо воно не піде в пользó. А яê молодший за мене, тоді значить.
Та [передавав] дочці, таê вона не. То в нас тóт бóв один дід, він
баãато êоє-чоãо знав. І в ньоãо син бóв,
помер óже. Таê він êаже:
“Тато вивчіть мене”. А він êаже: “Ти ж дóрний, тобі не можна цьоãо”
[
Сміється
]. Оце поняв. [Не всім можна]... Ото ж він. Ні, він дід це
знав. Таêе шо й розêазóвать йоãо. Оце моã мóжчинó спортить, поня-
тно, і моã і наладить. А синові êаже: “Ти ж дóрний, цьоãо робить, не
надо”. Не передав він синові. Бóло ж разні молитви, ось тóт ó нас
один бóв, таê ходив він до девêи. А тоді шо її взяв дрóãий, взяв дрó-
ãий, вона ото пожила, пожила і бросила. А він отой шо до неї не той,
нема дєла. Він тоді: “Света нó, шо, êаже, нажила”.
Іди, до ньоãо при-
йшла, троє дітей аж. В мене один є сеêрет, та [
нерозбірливо
] óмер
óже, дочêа заміж яê вийшла він тóт хат через дві, а він слóжив на
матроса-подводніêа, і ото вони восем ãод пожили на Бабóрці, а дітей
нема і вони розійшлись. І він ото до неї, ти рóсявова, ти то ось таêа,
то
таêа, нó, мені дотці не óдобно розêазóвать, шо він облóчивсь, ти
понімаєш, шо він це він облóчєніе. Їм даже не êажóть цьоãо ж, воно
те, таê бесплодніê. І тоді ото ж вона розійшлась, він óзяв дрóãó, то-
же дітей нема. А вона êомó
сь дрóãомó, той óже онóêа, та дев’ять
êласів êончила оце, сей ãод, дев’ять êласів, це вже бóде в десятий
ходить. Понятно. Ото він êазав, ти таêа і таêа, а ти ж не ãожий. От
таê, а він же дóмав, я моряê, я ã
ерой, ãерой, а їх таêих баãато. Оже-
нився, а дітей немає. А я êажó доцчі, тоді дóмаю вже, пойняв, êажó,
тобі ж нєльзя, нó, невдобно розêазóвать, шо він полóчив облóчєніе і
ото і все. Шоб ви понімали. Ото таêе яê молнія мир бóла, це ж атом.
І êончилось, все.
[А ходю збираю травó]... Трави, ідем поêажó... То береãиня, то із
оêації ветêи, а то ось, яê йоãо сêажи, пижма. А це яê ó дітей ãлисти,
або шось потрійне ілі ãной. Оце ж дітêи, отдихаю, бачиш, т
óт. Тóт
м’ята, тóт іще [
нерозбірливо
] разні, по тó трав чередó ще, дід не хо-
див, нó, êоли ви прийшли. Оце трав-череда, це вообще можна чай
заварювать, він приятний яêий запах. То м’ята, а це ось іззадó, вед-
меже óшêо, то чай, ото разне. То щавчиê там мой пóть, тоже трава,
разне, те ó дєд таêий. Дєд [
нерозбірливо
] бачиш, шо не встанó, поêи