Бойко А.В. (гол. ред.) Усна історія степової України. Том 9
Подождите немного. Документ загружается.
337
[У 1933-мó ãолод бóв]... Баãато, баãато померло. І мій дєдóшêа
óже, і бабóшêа і таê з померли з ãолодó, їх поховали óдома, в ãороді.
Таê, êинóли їх поãріб, поãріб завалився, там, підвал... Ноãами
вверх... Бо ãолодні самі бóли
. Це в [19]21-мó... А в [19]33-мó тоже
ãолод страшний бóв. Це вже в [19]33-мó, а ó [19]21-мó ó папи бóла
сім’я, тоже поїхали, поїхали десь не в Полтавó, а ше яêось є, чи Орі-
хов, ше яêось... Вони поїхали, а захворювала жінêа, і ото забрали і
ото на станцій там на яêійсь, та êажóть, виêопана таêа яма, і діти ж
там. І ото яêі заболіють – яê халєра... Вони прямо таê êидають їх
тóди... І ото батьêо з жінêою, двоє дітей, вêинóли... А батьêо ше
яê
ось остався, ó томó, в поїзді. А тоді шо яêось попав ó той, ó бож-
ницю, а батьêо ж бóв, бачите, êрасивий. А ше ж молодий. І там дві
дєвêи бóли, вхажóвали, і вони до йоãо пристали. І вони йоãо вилечі-
ли. Батьêо розêаз
óвав... І вони йоãо вилечіли і швидêо отправила до
своãо ãорода... У цьомó... Не в Полтавó, а яê же... Забóла вже... У Че-
рніãів! І одправили бистреньêо до своãо [родó]. Батьêо там вижив
ото... А вони, ці дєвêи, стали їх шóê
ать, а їх вже немає... Видно, тож
заболіли!.. От, і тоді батьêо приїхав додомó. Оце вже яê він приїхав,
да... А дома вже не бóло ніêоãо. Один остався племениê, племениê
остався з чóжими людьми. Уже в хатó перейшли чóжі люди, пле-
мінниê остався. Вони йо
ãо там ãодóвали êістêами з риби, шо він і
óмер. А батьêо, êаже, шо таêа борода бóла ó мене, здорова, бóв заро-
зший, таêа борода бóла чорна. Я яê виãлянóв, êаже, а той племінниê
êаже: “Ви батьêо?!” А всі
тоді біãом з столó, та до йоãо, а він же óже
ж сêазали, шо отаê і отаê. І батьêа вãробили, і це і хлопця там óже...
Поêи повиãоняли їх, все... А тоді вже мама приїхала із тоãо, з Пол-
тави і вони та
ê яêось зійшлись, шо óдвох. І стала ó них одна сім’я, а
нас двоє, брат і я осталися. [Брат 1926-ãо роêó народження]...
[Батьêо] воював в цю войнó, óсе врем’я. Бóв за Поповій, де оце
тóтечêи та, замоê, та, Попова. Яê почали забирать, а батьêо
парти-
заном бóв. І батьêа подали на розтрєл. Батьêо партизан. Батьêо за-
ховався. Вони батьêа хотіли забрать, батьêо сховався. А потом мене.
[У селі бóли предателі]... Та оце ж! Таêі ж бóли, шо повидавали пар-
тізанів... Бóли... [Книш] бóв
[
нерозбірливо
], оце в Сêельêі. Та пові-
сили, повісили. Яê прийшли вже наші, це рóсьêі, на площадь отам
біля êлóба, êажóть – це я-то не бóла дома – а êазали, шо оцей попа-
вся, забрали...
Яê німці, яê óже прийшли, таê тоді вже й там хати
пливли... Ко-
ні... Вони зірвали плотінó, а там ше бóли люди... Усе!.. Це висоêо...
338
Отóт ó нас êамні, висоêо, стала вода. Баãато людей потопилося, й
сêотó, й всьоãо...
А потом мене óже в Германію забирать. Нó, і батьêо вернóвся...
Кажóть – не поїде вона, поїдеш ти. Поселили нас там ó [селі] ми там
і ночóвали там, а на óтро
шо ж – нада їхать. На Поповій нас зãрóзи-
ли... Це отаêіх. [19]25-й ãод забирали,оце ó Германії оце тóт. Шо
[19]25-ãо рождєнія. Первий забирали двадцять читвертий, тоді вже
й двадцять п’ятий, а тоді вже й двадцять шостий. Оце в етат. Я, [па-
рень] із хóтора
, махнóв мені, шо я бóдó тіêать [
нерозбірливо
]. Нас
підводами везли, і ото через Василівêó, чи на Поповó, а там же воно,
чи ви не знаєте, там дороãа яêа. Там рівчаêи, ті, ãаї таêі, і він махнóв
мені. А я тоді сêочила з підводи, êаже: “Я по-большомó”. І пашол,
там ó [ãаї],
вже там. А подрóжêа побачила, та й собі за мною. Кри-
чить: “Підожди”. А тóт óже ті поліцейсьêий, там їхали та побачили.
А він тоді – яê хочете, я сам, бо вже за тобою біжить валêа. [
Нероз-
бірливо
]. Нó, я тоді шо ж, óсêочила, та до мене. У тóт поліцай [
не-
розбірливо
]. Хтозна, хто яê. Нó, повернóлися. На Поповій стали
ãрóзить, ó ваãони і батьêо бóв, видав партізанів і тоже бóв таêим же
[
нерозбірливо
]. І її óхватив тим, а я ж бачó шо остаюсь! Вона мене
видала, я остаюсь! А я тоже за нею, а тóтечêи поліція побачила і за-
вернóла. Завернóла, ото таê я вернóлася, а там ó мене є [
нерозбір-
ливо
].
Я работала там. [Це в Австрії, в 1943-мó році]... Да, да! Да, да...
То ж нас óже завезли аж ó Австрію. Уже Германія наповнена бóла,
видно, нами. Таê вони óже, видно, в Австрію нас. Та там нас бóло
дванадцять дóш. Дванадцять дóш там нас бóло. Це
ми таêечêи шо
це...
Нó, яê вернóлася óже ж Австрії тóди, ми там отож бóли, партіза-
ни прийшли, і розбили отряд німців, і нас забрали. Забрали, а ми
отпрашóвались, шоб взять одежó, бо яê прийдóть бóло партизани,
то [
нерозбірливо
]. Одежó свою посêидають, а там таêі воші. Шо ж
зробиш... А ми попросились, шо возьмем одежó. Вони нас отпóсти-
ли, êажóть, шо, а завтра ми ввечері прийдем. Хвате робить німцям,
ідіть ó партизани. Тіêи ми прийшли ж ото додомó, êоли тóтечêи со-
нечêо стало сходить, дивимося óже [
нерозбірливо
]. І оце тóт і нас
забрали. Забрали, і там бóв один із Польші, чи той, западний óêраї-
нець. Каже: “Сейчас вас óсіх ó лісі – пó-пóх-пóх-пóх-пóх. Постре-
ляють”. Нó, завели нас ó ліс, допрашóвали, яê вас брали партізани,
шо вони розбили таê
ий отряд, міст там, чи яê. Нó, допросили, а тоді
339
[
нерозбірливо
]. Там не розстрілювали, а везли на станцію. На стан-
цію привезли, óêинóли нас ó ваãони, таêі отêриті, здорові ваãони,
одêриті стояли. І там стояв один есесовець із автоматом, на дверях.
І оце ми три дні побóли там, ó тих ваãонах. А потом стали нас
вести,
óже стали балаêать, разãовори почались. Бóли ó ваãоні люди й з
Італії, й із Франції, вроді їх оце ж призначено на те.
Призначені, шо вроді оце їх призначення. [
Нерозбірливо
]. Зразó
яê бóдóть вести, там під тією, під Італією, єсть таêий рівчаêи, вирви,
шо вони оце тóди везóть, а тоді ваãони виêлючають, і ваãони тóди
летять, і ото люди там поãибають. Там поãибло людей хтозна-сêіêи.
Оце везли нас тóди. Стали ми в [
нерозбірливо
], недалеêо нас довез-
ли, êоли остановився ешалон, і тóт же êрóãом бомби рвóться і [
не-
розбірливо
]. Коли ж по томó передає: “Товаріщі рóсьêіє! Хто з вас
ще є! Ви освобождьониє анãлійсьêими війсьêами, бóдьте щасливі!”
О! Боже! Тóт радості зробилося! “Товарищі!” Це ж він не тіêи по-
рóсьêи передавав, на разних язиêах. Радощі страшне! Один таê
зãи-
нається, дрóãий дереться на йоãо, тóди дивиться. Поставили [
нероз-
бірливо
], а менші тóди те. Вона êаже, шо оцей ó нас, шо стояв, під-
няв рóêи вãорó, автомат, êаже, êинóв і стоїть, êаже, шеренãа страш-
на. А орóжіє êидають, êаже. І отож стояли ми там, ждали, шо бóде.
Потом об’явили, шо поêамість нічоã
о, обождіть. Нó, ми там ше сто-
яли. А потом прийшов, і рóшив ваãон той... І повезли нас аж ó Іта-
лію.
У Італію привезли, там ó один дом нас зãрóзили, дали нам їсти,
хто там óже їсть, чи шо. Хлібчиêа потрохó, і яêоїсь баланди там, по
-
їли. Люди, яêі там жили, яêось, там приносили нам êой-шо, о. А тоді
нас отправили в ãород Неаполь. В Італії. Город Неаполь, там бóв
велиêий – велиêий лаãєрь. Там бóло восім тисяч... [Город Неаполь,
в Італії. Город Неаполь. Там бóв велиêий-
велиêий лаãерь. Там бóло
восім тисяч] оце, салдатів оце, чи плєнних. Нó, яê? Плинних оцих
оциво [
нерозбірливо
]. Нó, ми там, мабóть, два с половиною місяці
бóли... Італійці нас êормили. Кормили харашо. Харашо [
нерозбір-
ливо
]. Підем полóчать [
нерозбірливо
], яê ãливêа. Посêладаєм, не-
сем назад. Приймають, нам дають дрóãó. Таêó, шоб їли, таê стали
óже бросать нам êонсерви êой-яêі. Таê сêазали, шо ви розêривайте,
все êóпляйте, шоб ви їли. А êóхарі наші бóли. Кóхарили... Вони ви-
давали оце [
нерозбірливо
]. Сиділи вибирали нас... Е, це нас бóло,
мать, шіснадцять чи сімнадцять дівчат... І оце êомандіра нам дали. І
оце він нас обóчив, по-воєнномó. Видали нам воєннó одежó. Анã-
340
лійці. Все, обмóндірованіє [
нерозбірливо
]. Нó, все-все, для армії. І
оце він нас óчив. “Анó, запивай!” Мовчать. “Анó, запєвай!“ – êри-
чить на мене. А я й забóваю [
нерозбірливо
].
Та я вже те... Уже все. [
Нерозбірливо
]. І оце співаєм – “Од Мос-
êви до самих до оêеанів. До сєвєрних морєй...” Або: “Страна моя,
Мосêва моя, ти самая любімая...” Ото чеêаним, в ноãó вже вивчили-
ся – раз-два-три... Раз-два-три... І таê, êрóжатся [
нерозбірливо
].
Отаê хватаються за рóêи, целóють [
нерозбірливо
]. Забавляються. У
ãороді Неаполі над морем. Ходили êóпаться. Вода сольона. А тіêи
бóв [
нерозбірливо
] вмиваємося, яê óже сêóпаємося. [
Нерозбірливо
]
êомандір наш. А тоді в êлóб. А тоді [
нерозбірливо
] наші ряди бóли
напереді, те... А потом почали êричать солдати, шо може там є бать-
êо, або брат!.. Шо це ми? Свої люди і наче тих, яêихсь... Боїтеся сво-
їх людей. Ми тоді êричать: “Хто із Запорозьêої області! Хто з Київ-
сьêої? Хто? Сюди, дєвочêи
!” І ото нас ото розберóть по містам. А
тоді ми виходимо, êомандір óже біля дверей. Станове посерьодêі,
веде нас ó лаãерь.
[Нó, з Австрії яê повернóлись]... Нó, яê повернóлися, на допроси
це ж нас визивали... На допроси... Нó, ó Василівці ж. Аãа! [Дмитрин]
бóв. Забрали
доêóменти. Там же нам їх більш не повернóли, там вже
ми і осталися без доêóментів. Нó, да!!! Допрашóвали. Таê шоб те...
Неплохо, допросив та й óсе... А... Аãа. А яê переїжяли ãраницю, таê
тіêи стояли там дві жінêи яêісь, таê êричали: “Шо,
предателі! Вер-
таєтесь додомó!!!” [
Нерозбірливо
]. А вони оце шо, і, і êаміннями
êидали. І... А тоді тоже предатєль яêийсь бóв, шо нас почали із то-
ãо... Шо нас оце із ãорода, тищó êілометрів пішêи йти. Сêазали: бó-
дете іти пішêи. Ми тільêи вирóшили пішêи, нас вели
ж óже...
Там же, ó томó, ó Італії ше. В Італії. Коли поїзд, шо понад жиліз-
ною дороãою. А вже яêісь бóли там більші мене – там же разні люди
бóли. І ліêарі, і вчителі... Нó, всяêі вчені, де бóли в плєнó. Кажóть:
ото наш поїзд
пішов. То по нас прислали, а він же ж пішов... Нó, вже
ж одішли от станції. А до станції зосталося там шось небаãато, чи
двадцять êілометрів... Таê, а тепер нам нада тóди прийти. Тоді ви-
слали нам машини... І ото... Таê вони яê приїхали машини тóди, таê
яê звели два офіцери, матюêалися, шо оце людей таê вислав. Разні
бóли [
нерозбірливо
]... У нас...
А тоді тóтечêи забрали мене на востановлєніє тоãо, [
нерозбірли-
во
], там работала. В Запорожжі. Січас після Германії У [19]45-мó.
Осінню óже [
нерозбірливо
][побóвали], я повернóлась. А тоді ж по-
341
бóла дома. А зімою почали нас отправлять. Зимою я там, і в êанйоні
бóли там, рóбали êамінь... Не платили! Не платили! Кóшать дава-
ли – і все. [
Нерозбірливо
]. А потом ó палатêах... У палатêах замер-
зали тоже. Робили... Мабóть, зімó оце ми перебóли. А потом яê при-
йшли додомó. У êолãосп яê пішли... У êолãоспі робили. Я ж дояр-
êою бóла, і пташницею бóла. Я все таê. І ланêовою, все
пололи. Нó,
трóдодні, а тоді ж наприпослідêó хліб видавали. Хто шо заробив. І
трохи ãрошей там. Нó, тих ãрошей, шо там нам видавали – ті облі-
ãації бóли. Обліãації – хоч яê хоч, а двісті пятдесят. А де їх óзять,
ãрошей? А ото, шо заробив, – вивернóв... І
все. Хтозна-êомó. А тоді
вже пішло лóче...
[Яêі розваãи бóли]... Ні, не бóло! Яê я бóла, не бóло нічоãо! Я на
роботі. Вивезли з êоровами в степ. Я там... Ото ходимо по лóãам.
Там лóãи... Там танці... На ãармоню ã
рать, хто óміє. А ми співаєм, та
босюêа танцюєм. Оце таê, аж пиляêа летить. Ото таêечêи, ото таêа
розваãа. А то ні, не бóло. Це вже, яê я вийшла заміж... Тоді вже êлóб
построїли, стали в êлóб ходить...
[А яê весілля]...
Да!!! Да-да! О! Оце ж танцюють, вибивають!..
На êонях. Посідіють на тачанêó. Тачанêа таêа... Їздили ж в церêвó
ж... Це бóла тóт церêва... Я ше вінчалася. А тоді в нас тóт де êлóб,
стояла тóт церêва... Таê розбили її!.. До
войни, до войни! Розбили
[
нерозбірливо
]. Розбили церêвó.
Я таê знаю... Нó, êазав, шо построїли внизó, біля води хати тіêи
бóли. А тоді вже начали постєпєнно трошêи переходить тóди на
верх, строїться... Почали потрохó, а потом зовсім більша почала
Сêельêа бóть. А тоді вже, яê стали затоплювать її,
шо стали рóбать,
тоді вже люди стали переселяться, ішли віттіво. Ото там новосьола,
і там новосьола. І оця вóлиця тóт добавилась.
Нó, ми тоже жили в плавні, яê оце ж затоплювали. То вже я ж
прийшла із Германії, а óхожор мій, оце ми при німцях познаêоми-
лися
, йоãо, мене забрали в Германію, а йоãо ж в армію забрали. А
тоді він прийшов з армії і ми поженилися. І таê же бóло трóдно... А
в плавні, там же там садовили ãороди, хто хочеш, і садови, шо хо-
чеш. Да, все росло. Аби тіêи сила бóла. Нó, і ми там же...
[19]47-й ãолод бóв, бóло плохо, а там бóв мій той, брат двоюрід-
ний, та êаже – переходьте в плавні. Та ми і пішли в лесничество. Він
взяв таêó хатинó низеньêó, таêó [
нерозбірливо
]. Нó, оце ж ми пе-
рейшли тóди ó плавню і ó нас бóла тьолочêа, а тоді вже êоровêа. Він
ó лісничистві робив, а я ж тоже ж таê, ãороди садила, ãороди садо-
342
вила. Нам давали п’ятнадцять сотоê.. А ми вже, це де розриєш ó, ó
томó... Лози, лози ж таêі бóли, верби, лози. Ідó, таêі верби страшні
бóли, там лоза, а там місцинêа отаêа, розрию – посадила êартоплю.
Там тоді розрию, посадила ті, бóряêи, чи êапóст
ó, помідори. Нó,
всьоãо насадила, таê шо стало. Гарбóзи там... Нó, все.
А тоді той, êорзини чи сапетêи плела, óчилася [
нерозбірливо
].
Сама [тêала] оці êорзини. Вже навчилася тêать на станоê, із роãозó.
Корзинêи ці, êошелêи. І ото наб’ю і пашол. І ноччю... І оце ж той,
сіно êосили, то тошо. І таê ми обжилися. Тоді стало не лисничество,
а той... Лєспромхоз. І нас стали, вирó
бóвали, випилювали дерева,
вирóбóвали і нас стали виселять. Аж ó [
нерозбірливо
]. [А баãато там
людей ó плавнях бóло]... Баãато. Хóторêи бóли. Де ми жили, там,
мабóть, ще шість чи сім хатоê бóло. Тóди далі Помийниця назива-
лася отаêа річêа, річêа ãлибоêа, а яê яма, називалася Помийниця.
Кілометрів вісімнадцять [звідси].
Помийна називалась. Там дві ха-
тêи бóло. Потом оце велиêий, та, Вовча називалось, там вовêів бóло
баãато... Називалось Вовче. Нó, да! Там п’ять чи шість хатоê бóло.
Оце хóтороê таêий, називалось Вовче, бо там вовêі бóли, і назвали,
її
ж назвали Вовче.
А тоді стали затоплять і нас оце те, в Кременчóê! А я êажó в те...
В Кременчóê стали виселять. Це Полтавщина... Ні, там же ліс є. Там
ліс. У лєс, таêий яê і тóт, таêий і там ліс. У ліс стали... Нó, ми, яê
ось
шо шось не те... А вже оце, то пчьолêи бóли, виращóвали... І ото ми
там... А тоді придбали трошêи ãрошей і оце êóпили оцю хатинó, ми
вже два рази її перестроювали. А бóло ж хазяїн, і помер. А я оце [
не-
розбірливо
] осталась. Тóт бóла хата. Бóла, тіêи поãаненьêа. Таêа, а
це ми вже її óбрали, та зверхó поставили її. Кришó, і верандó поста-
вили, і обдєлали її.
[В плавнях] ловили, рибó, ловили. Там, там там бóли êарасі, щó-
êи, лини оці таêі здорові наче ãадюê... Баãато. Оце ж таêі висихають
озерчата. Таêа невелиêа, яê оце двориê. А вони ãлибоченêе таêе.
Висихла, нó, висихала ж, а риба ж там. Рóêами прям. Припреш, а
тоді не знаєш, шо з нею робить. Та на те, та і на
продаж ó Бєлєньêó.
Оце де Бєлєньêа за Дніпром... От Бєлєньêої там бóло восім êіломе-
трів.
Таê ото... Заносили тими пілотêами тó, оце отó [
нерозбірливо
]
óãорó... Та хтозна... За тих. Да, насип. Гора. Висоêа-висоêа. Є, січас
вона є, в плавні там! Оце аж там вона, ше, ше незатоплена. Кóчóãó-
ри. Там вона ше не затоплена. Це тóт є ось Кóчóãóри Велиêі і Малі.
343
А то велиêа ãора там... Там êладовище бóло. І оце яê ми яê затопляє
плавню, виїжжяєм тóди. Корова берем, все хазяйство, на тó ãорó. Яê
це спала вода... Оце ж почне вода... І в хатах... У хатó все вода йде...
Все, виїжжай. А то в Бєлєньêó почали виселяться
... У [19]56-м. Да,
почали в Бєлєньêó виселать. Прийшов лєйтєнант, а я сиділа, êор-
зинó плетó. А він êаже: “Шо ето дєлається?” А я êажó: “Корзинó
[плетó], ãніздо собі дєлаю! Яê бóде вода, то почеплю, та сядó, [
не-
розбірливо
]!” Сидить, сміється! Каже: “Цьоãо [
нерозбірливо
] не бó-
деш! Не влізеш!” [
Сміється
]. Кажó: “А êоровам он вимостили”, –
таêа, нó, êонюшня бóла – це там ліси, наплели стовпи позаêопóва-
ли, тóди ото êоровó, свиней... Бо яê вода, вони самі там стоять... “А
я, – êажó – одна, ось сюди вілізó, та й поїхав!”
А тоді поїхав ó ãород, а там мій дядя...
Вєтінаром бóв. Таê êаже:
“До одної зайшов, а она плетьот êаêóю-то, – êаже, – êорзінó. А я
спрашиваю, – што ви дєлеєтє? А вона êаже: “Гніздо сєбі плетó”. Он
плете... [
Сміється
]. А дядя пита: “Та я êазав, шо це Ніна! Це моя...”
Каже: “А яêа вона?” – “Та таêа, маліньêа, – êаже, – вся”. – “То
моя, – êаже, – племінниця”. “Чіво ж ти не сêазав, шо там є племін-
ниця?” Попросив молоêа, а я, я ж êажó, не те, боялася... Лейтенен
прийшов... Ми собі хатó êóпили, ми ранше вибралися. [Таê, а бóло
таêе, шо почали затоплять, а люди ще не виїхали]... Нó, а тіêо ж óже
яê зовсім стали затоплять, тоді всих óже виселили... Виїхали понад
той біê Дніпра, понад цей біê Дніпра зараннє. Не за ãод, а та
ê, місяці
за два, шо бóдóть óже плавню затоплять... А тоді вже затопляли таê
от лили... Оце... А! Оце яê зірвали плотінó бóли...
Нечет Катерина Федотівна, 1929 роêó народження
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
[Моє дівоче прізвище] Нечет Катерина Федотовна. Ніна Нечет,
то двоюрідноãо брата дочêа. От там над ãорою. Да двоюрідної сест-
ри. Мій батьêо і її батьêо рідні бóли. А ми двоюрідні. [
Нерозбірли-
во
], Ніна це вже дочêа її [
нерозбірливо
]. Ото Нечети, то вся моя рі-
дня.
[Розêазóвали там за революцію]... Нó, оце ж воно перед войною
бóла революція, а батьêо мій бóв з 1901 ãода. Таê йоãо забрали в
1
Опитування провели Н. Сурева, О. Мірущенко (2 серпня 2001 р.). Дешифрував
аудіо-запис та створив транскрипт О. Пашненко.
343
А то велиêа ãора там... Там êладовище бóло. І оце яê ми яê затопляє
плавню, виїжжяєм тóди. Корова берем, все хазяйство, на тó ãорó. Яê
це спала вода... Оце ж почне вода... І в хатах... У хатó все вода йде...
Все, виїжжай. А то в Бєлєньêó почали виселяться
... У [19]56-м. Да,
почали в Бєлєньêó виселать. Прийшов лєйтєнант, а я сиділа, êор-
зинó плетó. А він êаже: “Шо ето дєлається?” А я êажó: “Корзинó
[плетó], ãніздо собі дєлаю! Яê бóде вода, то почеплю, та сядó, [
не-
розбірливо
]!” Сидить, сміється! Каже: “Цьоãо [
нерозбірливо
] не бó-
деш! Не влізеш!” [
Сміється
]. Кажó: “А êоровам он вимостили”, –
таêа, нó, êонюшня бóла – це там ліси, наплели стовпи позаêопóва-
ли, тóди ото êоровó, свиней... Бо яê вода, вони самі там стоять... “А
я, – êажó – одна, ось сюди вілізó, та й поїхав!”
А тоді поїхав ó ãород, а там мій дядя...
Вєтінаром бóв. Таê êаже:
“До одної зайшов, а она плетьот êаêóю-то, – êаже, – êорзінó. А я
спрашиваю, – што ви дєлеєтє? А вона êаже: “Гніздо сєбі плетó”. Он
плете... [
Сміється
]. А дядя пита: “Та я êазав, шо це Ніна! Це моя...”
Каже: “А яêа вона?” – “Та таêа, маліньêа, – êаже, – вся”. – “То
моя, – êаже, – племінниця”. “Чіво ж ти не сêазав, шо там є племін-
ниця?” Попросив молоêа, а я, я ж êажó, не те, боялася... Лейтенен
прийшов... Ми собі хатó êóпили, ми ранше вибралися. [Таê, а бóло
таêе, шо почали затоплять, а люди ще не виїхали]... Нó, а тіêо ж óже
яê зовсім стали затоплять, тоді всих óже виселили... Виїхали понад
той біê Дніпра, понад цей біê Дніпра зараннє. Не за ãод, а та
ê, місяці
за два, шо бóдóть óже плавню затоплять... А тоді вже затопляли таê
от лили... Оце... А! Оце яê зірвали плотінó бóли...
Нечет Катерина Федотівна, 1929 роêó народження
с. Сêельêи Василівсьêоãо районó Запорізьêої області
1
[Моє дівоче прізвище] Нечет Катерина Федотовна. Ніна Нечет,
то двоюрідноãо брата дочêа. От там над ãорою. Да двоюрідної сест-
ри. Мій батьêо і її батьêо рідні бóли. А ми двоюрідні. [
Нерозбірли-
во
], Ніна це вже дочêа її [
нерозбірливо
]. Ото Нечети, то вся моя рі-
дня.
[Розêазóвали там за революцію]... Нó, оце ж воно перед войною
бóла революція, а батьêо мій бóв з 1901 ãода. Таê йоãо забрали в
1
Опитування провели Н. Сурева, О. Мірущенко (2 серпня 2001 р.). Дешифрував
аудіо-запис та створив транскрипт О. Пашненко.
344
еваêóацію, вже [
нерозбірливо
] êончалась. Розêазóвав шо, все він
там бóв шо день ó день [
нерозбірливо
] в Петербóрзі [
нерозбірливо
].
І êаже в нас êомандір таêий хороший, êаже пішли далеêо од тоãо,
êаже, давайте хлопці заспіваємо “Ще не вмерла Уêраїна” [
нерозбір-
ливо
], êаже, таê [
нерозбірливо
] прийшли óвечері до байраê, а óтром
óстали, êомандира немає. І не знають, де він дівся. [
Нерозбірливо
],
співали пісні “Ще не вмерла Уêраїна, ні слава, ні воля”. Це, батьêо
помер, мені бóло п’ять ãод. А це він матері розêазóвав, яê прізвище
[
нерозбірливо
].
Яê êолхози орãанізовóвали, я ще мала бóла. Мама розêазóвала.
Про êолхози, поотбирали землю, êоні, все зіãнали в êолхоз, все за-
брали. Таê вони і виїжджали із села. Тóт [
нерозбірливо
] бóла, давно
вони вже померли. Нó, вони сперва виїхали, пережили зімó, óже за-
бóла яê йоãо [
нерозбірливо
]. Посьолоê бóв таê я ще мала бóла і бра-
тіê менший в мене бóв. Я знаю, що посадêа і в посадці [
нерозбірли-
во
] пасти. А мати пішла до батьêа на роботó, а я підпирала двері, ãа-
рбóзами êотила, щоб той не прийшов до нас. [Верблюд], нó, дитина
бóла.
Нó, оце ми перезимóвали, приїхали додомó сюди, ó свою хатó.
[
Нерозбірливо
] óже нічоãо. І батьêо сперва не хотів, таê вони тільêи
наêладали, тільêи зерно стать і тоãо, шо немає. І приходили ó хатó,
це я вже сама бачила. Бабóшêа хвора лежала. Тоді, яê ото ями дов-
бали в хаті, бабóшêа ж померла [
нерозбірливо
], я ще бóла мала, по-
хоронó не бóло. А мамина бабóшêа вмерла вже яê [19]67-й [
нероз-
бірливо
] сто ãод бóло. Прийшли дядьêи в плащах і начали довбать
[
нерозбірливо
] полів не бóло тоді, долівêи ми називали. А я êрича-
ла, боялась. Зерно шóêали, люди ховали. Здавать ніхто не хотів, в
êоãо бóло ховали і в ямах і де хоч. Зачиняли і [
нерозбірливо
]. Ще
сóсідêа є, старша мене, таê розêазóє, шо в їх в хаті збиралися ті шо,
шóêали зерна. Шо де найдóть, êаже, весь поварять, попечóть і п’ють,
ãóляють. А людей позачиняли в той, в êоморó. Тих, шо не найшли
нічоãо. А я
, êаже, підêралася, побачила, де їхній êлюч, пішла одімê-
нóла ночью. Вони п’яні, а я êаже [
нерозбірливо
] тіêаю. Таê вони
зв’язали її. За те одêрила [
нерозбірливо
]. Робилось страшно. А те-
пер не дають землю, ой, ãоре.
А прабабóшêа ж батьêова тóт óмерла, ще п’яти ãод не бóло. [
Не-
розбірливо
] помню шо, шо баба здорова бóла. Помню яê ями долба-
ли, в дворі, я êричала чи не в дворі [
нерозбірливо
]. Ми êричимо на
лежанêі, сидимо, а вони і мати розêазóвала, взяли óтеêли ж в плавні
345
таê те її ãолодовêа, óже дожилися, шо один мешечоê ячменя ó плав-
нях. То рибêи впіймає, то шо, то ше ãрошей зароблять [
нерозбірли-
во
]. Із Сêельêи приїжджали забрать ті, бóли ж таêі чи êомóсь от-
дасть чи сам аби в êоãось забрав. [
Нерозбірливо
], таê êаже мóжиêи
вроде [
нерозбірливо
], а ми ж земляêах [
нерозбірливо
]. [
Нерозбір-
ливо
] величеньêі, êажóть, яê тільêи побачóть, шо їдóть êіньми сюда,
то біжить нам ізвещайте. Аãа, це мамêа êаже приїхали, мішоê тіêи
ячменю стоїть, один схватив і на ãарбó. А я ж êажó: “[
Нерозбірливо
]
в мене ж четверо дітей”. Він êаже, тіêи на ãарбó поêлав і рóшать, а я
êаже ляãла, він тільêи [
нерозбірливо
] положе, а я стянó, а тóт мó-
жиêи біжать [
нерозбірливо
], таê вони яê ãлянóли, шо мóжиêи бі-
жать, і в поãоню. І не взяли даже ячменю. Дрóãий раз приїхали і за-
стали мóжиêів. Зайшов один êаже до нас і розêазóє за êоней, яêі і те
дрóãе, от тільêи
надо забрать, це не твоє заслóжене там, нó, видóмó-
вали шось. А батьêо сидить і брат менший, в мене батьêо бóв висо-
êий, здоровий. Каже, вислóхав, êаже всі заêони ви розêазали. А він
êаже, батьêо ãрамотний, вони заêони [
нерозбірливо
], шо остались.
На брата êаже: “Юрêа, а нó, держи двері!” – та він щас êаже [
нероз-
бірливо
] дав дера. Таê вони êаже вирвали двері [
нерозбірливо
], бо-
ялися. Каже: “Ще раз приїдете – без ãолови останетеся”. От таêе
твориться. Таê яê і сейчас – хто хоче той і [
нерозбірливо
]...
[
Нерозбірливо
] дитинó наãóлянó…. [
Нерозбірливо
] взяли поса-
дили. [Шóêали до чоãо причепиться]... Да, причепилися, не здав
êвасолю значить. [Навіть питали чоãо її знайти не можóть]... Нó,
спеціально, і сейчас спеціально роблять чоãо хочеш. [
Нерозбірли-
во
], êатастрофа, Уêраїна [
нерозбірливо
] на два ãода. А жінêа захво-
ріла, тіф, один. Положили в Запорожье, ó больницю. І вона в ãаряч-
êі бóла [
нерозбірливо
], а сина тоãо забрала мати назад. А він при-
йшов з тюрми, а жінêи нема. І тоже ж свої розтяãли, шо де бóло в
землянці. Коровó брат óзяв, нó, той óзяв, там хатó [
нерозбірливо
] і
все розібрали. Таê він приїхав же в Сêельêи, а тóт брати ó ньоãо
[
нерозбірливо
]. Таê баба осталась в селі, а [
нерозбірливо
], а мати
пішла заміж, а тоді брат народився, забрали і мене. Яê раз перед
войною. Я в шêолó, в п’ятий êлас перейшла, один êвартал походила,
заболіла тоже. Яêби не бросила, то п’ять êласів би êончила. Нó, во-
на мені не нóжна [
нерозбірливо
].
Я в п’яти ãодах, батьêо вмер мій молодим, а я таê тільêи, в очах в
мене, знаю, шо чорний бóв батьêо. Ото ж ãолод бóв, сіяли óже, ãо-
лод бóв. Сіяли на степó ячмінь весною. І мóжиêи на жерстині жари-