Дистанционный курс истории Украины
Подождите немного. Документ загружается.
Міністерство освіти і науки України
Придніпровська державна академія будівництва та
архітектури
Кафедра українознавства
Г.Г.Кривчик, С.Г.Руденко
Дистанційний курс
Історія України
Дніпропетровськ
-2003-
Дисципліна “Історія України” спрямована на отримання студентами певного комплексу
знань з соціально-політичної історії нашої Вітчизни. Значна увага зосереджена на
особливостях розвитку політично-правової системи українського суспільства, державного та
адміністративно-територіального устрою, політичних режимів, їх внутрішньої та зовнішньої
політики, державної атрибутики та символіки, політичних процесів і ролі в них політичних
партій, рухів, лідерів нації, політичної свідомості та політичної культури українського народу.
Головні завдання курсу
Дізнавшись з навчального плану і розкладу занять, що у Придніпровській державній
академії будівництва та архітектури, як і в інших вузах, доведеться вивчати курс історії
України, вчорашній абітурієнт, а наразі студент–першокурсник, можливо поставить під сумнів
доцільність цієї навчальної дисципліни. Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для
чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати час на
вивчення речей, що будуть не потрібні у майбутній професійній діяльності.
І дійсно, історія України вивчається в середній школі, причому у значно більшому обсязі
годин, ніж у ВНЗ. І знання історичних дат чи характеристик історичних персонажів навряд чи
можуть безпосередньо вплинути на міцність архітектурної споруди, чи надійність
залізобетонної конструкції або на визначення економічної користі управлінського рішення.
Проте фахівець з вищою освітою має бути не тільки знавцем техніки та технології виробництва,
йому доведеться бути й організатором виробництва, керівником виробничого колективу,
вихователем і наставником підлеглих йому людей. А люди, як відомо, не машини, не роботи, і
будь-яке управлінське рішення повинно прийматися з урахуванням психології кожної людини,
зокрема, і трудового колективу в цілому. Відтак людині з дипломом про вищу освіту слід
обов’язково мати, окрім спеціальної, ще й гуманітарну підготовку. Йому слід володіти
навичками організаторської роботи і громадської діяльності, знанням людської психології,
зрештою бути загально освіченою, культурною, інтелігентною людиною. Без цього неможливо
здобути справжній авторитет у своїх колег і підлеглих, ефективно керувати колективом,
займатися бізнесовими справами.
Не буде зайвим також зауважити, що в провідних країнах Заходу суспільні (політичні)
науки давно вже займають важливе місце в підготовці спеціалістів. Наприклад, в технічних
коледжах США на їх вивчення відводиться до 30 процентів навчального часу. До того ж, багато
хто з керівників фірм, зокрема будівельних, мають взагалі гуманітарну освіту – юридичну,
філософську, історичну тощо. І, до речі, непогано справляються зі своїми професійними
обов’язками.
Кожна людина, незалежно від того, є у неї диплом про вищу освіту чи ні, мусить бути
справжнім громадянином своєї країни, тобто володіти політичною культурою, вміти
розбиратися у складних проблемах суспільного життя, свідомо обирати своїх представників до
органів влади всіх рівнів, а при наявності відповідних власних вольових та інтелектуальних
якостей – і бути готовим самому зайняти ту чи іншу державну посаду. До речі, в академії
(колишньому Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті) отримали перші навички
роботи з людьми колишній прем’єр–міністр України В.П.Пустовойтенко, голова обласної Ради
М.А.Швець, міський голова І.І.Куліченко, заступник міського голови Є.І.Заєць, голова Амур–
Нижньодніпровської районної ради А.О.Біжко, Народні депутати України С.А.Бичков,
С.А.Касьянов, багато інших державних і політичних діячів. Тож суспільні знання їм
знадобилися бодай не меншою мірою, ніж професійні. Ясна річ, гуманітарні знання студента
нашої академії отримують упродовж усього навчання, в процесі вивчення всіх навчальних
дисциплін гуманітарного профілю. Однак підвалини цих знань закладає саме вивчення
вітчизняної історії на першому курсі.
Вивчення історії своєї країни має особливе значення у формування людини і
громадянина. Давайте спитаємо у себе: чи може будь-яка людина відчувати себе щасливою або
принаймні задоволеною життям, якщо не любить країну, в якій живе? Звичайно, ні. І тоді
постає запитання: чи можна полюбити країну, якщо не знаєш її минулого, традиції прийдешніх
1
1
поколінь? Запитання також риторичне. Традиції слід не тільки поважати, але й знати. Причому
важливо зауважити: від того, що в історії твого народу були не тільки перемоги і досягнення,
але були й біди, і негаразди, поразки і невдачі, любов не може стати меншою. Навпаки, вона
стає більш зрілою, усвідомленою. Адже об’єктивне і повне знання про своє минуле робить
людей мудрішими, досвідченішими, допомагає людям запобігти багатьох помилок у
вдосконаленні суспільства. Україна не матиме майбутнього, якщо у її громадян не буде любові
до неї. Вона не матиме майбутнього, якщо її еліта не буде володіти знанням минулого,
історичним мисленням.
Безумовно, на кафедрі українознавства, яка забезпечує викладання історії України на
першому курсі, взятий до уваги той факт, що наші студенти вже вивчали історичні дисципліни
в середній школі (як і те, що реальні знання випускників шкіл, а наразі наших студентів, м’яко
кажучи, не завжди відповідають оцінкам в атестаті про середню освіту), а тому ми не ставимо
собі за тему протягом лише одного семестру, у 16–20 лекціях, що відводяться на викладання
курсу, переказати увесь фактичний матеріал. В курсі історії України ми виділяємо лише її
етнополітичні аспекти, тобто аспекти, що пов’язані з традиціями української державності,
історією формування української нації, визвольними змаганнями на різних історичних етапах,
розбудовою сучасної Української держави. Відповідні вимоги до знання основних проблем
етнополітичної історії нашої країни висуваються й перед студентами.
Разом з тим вивчення історії України вимагає від студентів значно більшої глибини
знань, ніж від школярів. Тут мало просто знати фактологічний матеріал, слід вчитися
аналізувати історичні джерела і порівнювати різні точки зору, робити власні судження,
узагальнення і висновки, застосувати історичні знання щодо сучасних подій в Україні і світі. У
загальноосвітній школі історія викладається так, як її розуміли ще стародавні греки – слово
„історія”, як відомо означає розповідь про минуле. У вищій школі мусять оволодіти історією як
наукою, що має свої закони й принципи. Студенти мусять навчитися історичному мисленню,
без якого неможливо осягнути і сьогодення, і майбутнє.
сформувати уявлення студентів про основні етапи історичного розвитку українських земель
з прадавніх часів до сьогодення;
ознайомити з основними подіями політико-соціального, економічного характеру,
особливостями духовного розвитку суспільства, взаєминами України з сусідами, динамікою
боротьби за державність, звершеннями та втратами на цьому шляху;
прищепити любов до рідної Вітчизни, прагнення пізнати суть і наслідки подій минулого
українського народу;
навчитися науково-історичному ставленню не тільки до минувщини, але й до сьогодення,
певної політичної культури.
Поряд із вивченням теоретичного матеріалу пропонується виконати практичні завдання,
для чого визначені теми для рефератів, контрольні запитання, тести, термінологічний словник,
література і методичні матеріали.
Цей курс допоможе глибше познайомити з багатовіковою історією нашої землі як процесу
боротьби її народу за національну незалежність, за відродження і створення власної держави.
Мета і завдання дистанційного курсу – засвоєння основних етапів історичного розвитку
українського народу, закономірностей історичного процесу, вміння орієнтуватися в головних
проблемах та поняттях історії України, бути здатним урахувати історичний досвід при
вирішенні політичних і соціально-економічних проблем.
Навчальна дисципліна сприятиме формуванню політичної культури, вихованню любові до
Вітчизни і національного патріотизму студентів.
Тривалість вивчення курсу – один семестр, 17 тижнів.
Форми контролю – тестування, реферат, іспит.
Працювати з дистанційним курсом згідно з методичними рекомендаціями інституту
заочної та дистанційної освіти ПДАБА.
2
2
ЗАВДАННЯ КУРСУ
(для чого викладається курс історії України у вищій школі)
Дізнавшись з навчального плану і розкладу занять, що у Придніпровській державній
академії будівництва та архітектури, як і в інших вузах, доведеться вивчати курс історії
України, вчорашній абітурієнт, а наразі студент–першокурсник, можливо поставить під сумнів
доцільність цієї навчальної дисципліни. Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для
чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати час на
вивчення речей, що будуть не потрібні у майбутній професійній діяльності.
І дійсно, історія України вивчається в середній школі, причому у значно більшому обсязі
годин, ніж у ВНЗ. І знання історичних дат чи характеристик історичних персонажів навряд чи
можуть безпосередньо вплинути на міцність архітектурної споруди, чи надійність
залізобетонної конструкції або на визначення економічної користі управлінського рішення.
Проте фахівець з вищою освітою має бути не тільки знавцем техніки та технології виробництва,
йому доведеться бути й організатором виробництва, керівником виробничого колективу,
вихователем і наставником підлеглих йому людей. А люди, як відомо, не машини, не роботи, і
будь-яке управлінське рішення повинно прийматися з урахуванням психології кожної людини,
зокрема, і трудового колективу в цілому. Відтак людині з дипломом про вищу освіту слід
обов’язково мати, окрім спеціальної, ще й гуманітарну підготовку. Йому слід володіти
навичками організаторської роботи і громадської діяльності, знанням людської психології,
зрештою бути загально освіченою, культурною, інтелігентною людиною. Без цього неможливо
здобути справжній авторитет у своїх колег і підлеглих, ефективно керувати колективом,
займатися бізнесовими справами.
Не буде зайвим також зауважити, що в провідних країнах Заходу суспільні (політичні)
науки давно вже займають важливе місце в підготовці спеціалістів. Наприклад, в технічних
коледжах США на їх вивчення відводиться до 30 процентів навчального часу. До того ж, багато
хто з керівників фірм, зокрема будівельних, мають взагалі гуманітарну освіту – юридичну,
філософську, історичну тощо. І, до речі, непогано справляються зі своїми професійними
обов’язками.
Кожна людина, незалежно від того, є у неї диплом про вищу освіту чи ні, мусить бути
справжнім громадянином своєї країни, тобто володіти політичною культурою, вміти
розбиратися у складних проблемах суспільного життя, свідомо обирати своїх представників до
органів влади всіх рівнів, а при наявності відповідних власних вольових та інтелектуальних
якостей – і бути готовим самому зайняти ту чи іншу державну посаду. До речі, в академії
(колишньому Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті) отримали перші навички
роботи з людьми колишній прем’єр–міністр України В.П.Пустовойтенко, голова обласної Ради
М.А.Швець, міський голова І.І.Куліченко, заступник міського голови Є.І.Заєць, голова Амур–
Нижньодніпровської районної ради А.О.Біжко, Народні депутати України С.А.Бичков,
С.А.Касьянов, багато інших державних і політичних діячів. Тож суспільні знання їм
знадобилися бодай не меншою мірою, ніж професійні. Ясна річ, гуманітарні знання студента
нашої академії отримують упродовж усього навчання, в процесі вивчення всіх навчальних
дисциплін гуманітарного профілю. Однак підвалини цих знань закладає саме вивчення
вітчизняної історії на першому курсі.
Вивчення історії своєї країни має особливе значення у формування людини і
громадянина. Давайте спитаємо у себе: чи може будь-яка людина відчувати себе щасливою або
принаймні задоволеною життям, якщо не любить країну, в якій живе? Звичайно, ні. І тоді
постає запитання: чи можна полюбити країну, якщо не знаєш її минулого, традиції прийдешніх
поколінь? Запитання також риторичне. Традиції слід не тільки поважати, але й знати. Причому
важливо зауважити: від того, що в історії твого народу були не тільки перемоги і досягнення,
але були й біди, і негаразди, поразки і невдачі, любов не може стати меншою. Навпаки, вона
стає більш зрілою, усвідомленою. Адже об’єктивне і повне знання про своє минуле робить
людей мудрішими, досвідченішими, допомагає людям запобігти багатьох помилок у
вдосконаленні суспільства. Україна не матиме майбутнього, якщо у її громадян не буде любові
3
3
до неї. Вона не матиме майбутнього, якщо її еліта не буде володіти знанням минулого,
історичним мисленням.
Безумовно, на кафедрі українознавства, яка забезпечує викладання історії України на
першому курсі, взятий до уваги той факт, що наші студенти вже вивчали історичні дисципліни
в середній школі (як і те, що реальні знання випускників шкіл, а наразі наших студентів, м’яко
кажучи, не завжди відповідають оцінкам в атестаті про середню освіту), а тому ми не ставимо
собі за тему протягом лише одного семестру, у 16–20 лекціях, що відводяться на викладання
курсу, переказати увесь фактичний матеріал. В курсі історії України ми виділяємо лише її
етнополітичні аспекти, тобто аспекти, що пов’язані з традиціями української державності,
історією формування української нації, визвольними змаганнями на різних історичних етапах,
розбудовою сучасної Української держави. Відповідні вимоги до знання основних проблем
етнополітичної історії нашої країни висуваються й перед студентами.
Разом з тим вивчення історії України вимагає від студентів значно більшої глибини
знань, ніж від школярів. Тут мало просто знати фактологічний матеріал, слід вчитися
аналізувати історичні джерела і порівнювати різні точки зору, робити власні судження,
узагальнення і висновки, застосувати історичні знання щодо сучасних подій в Україні і світі. У
загальноосвітній школі історія викладається так, як її розуміли ще стародавні греки – слово
„історія”, як відомо означає розповідь про минуле. У вищій школі мусять оволодіти історією як
наукою, що має свої закони й принципи. Студенти мусять навчитися історичному мисленню,
без якого неможливо осягнути і сьогодення, і майбутнє.
Теми навчального курсу
1. Стародавні народи й держави на території сучасної України (І тис. до н.е. ІХ ст. н.е.
1.1. Найдавніше населення на території України.
1.2. Грецькі міста-колонії в Північному Причорномор’ї і в Криму.
1.3. Тюркські держави на території України.
2. Київська Русь.
2.1. Виникнення і становлення Київської Русі.
2.2. Піднесення та розквіт Київської держави.
2.3. Особливості політики великих київських князів.
2.4. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет.
3. Галицько-Волинська держава.
3.1. Боротьба Русі з монголо-татарською навалою.
3.2. Галицько-Волинська держава - спадкоємниця Київської Русі.
3.3. Князь Данило Галицький. Соціально-політичний портрет.
4. Україна під владою Литви і Польщі.
4.1. Реформа “Устава на волоки”.
4.2. Битва у Синіх Вод та її наслідки.
4.3. Литовські статути.
4.4. Становище українських земель у складі Речі Посполитої.
5. Запорозьке козацтво на чолі національно-визвольної боротьби
українського народу.
5.1. Дмитро Вишневецький (Байда).
5.2. Внутрішній устрій українського козацтва.
5.3. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.
5.4. Козацько-селянські повстання і війни кінця ХVI - першої третини
XVII ст.
5.5. Ординація 1638 р.
6. Українська національна революція середини XVII ст.
6.1. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет.
6.2. Військове мистецтво козаків під час національно-визвольної
боротьби.
4
4
6.3. Зовнішня політика Б. Хмельницького.
6.4. Українсько-російський договір 1654 р. Міфи і реальність.
7. Занепад козацької держави. “Руїна”.
7.1. Кошовий отаман І. Сірко.
7.2. Причини невдачі боротьби українського народу за державну
незалежність.
8. Україна у XVIII ст.
8.1. Обмеження і ліквідація самоврядування України.
8.2. Гайдамацький рух в Правобережній Україні.
8.3. Заснування Катеринослава.
8.4. Історична географія України в XVIII ст.
8.5. Задунайська Січ.
9. Україна в першій половині ХІХ ст.
9.1. Розвиток товарно-грошових відносин у Російській Україні.
9.2. Декабристи і Україна.
9.3. Т.Г. Шевченко - духовний батько українства.
9.4. Устим Кармелюк і Лук’ян Кобилиця – борці проти феодального
гніту.
9.5. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в
першій половині ХІХ ст.
10. Соціально-економічний розвиток України в другій половині ХІХ ст.
10.1. Селянська та інші реформи 60 - 70-х рр. ХІХ ст. Особливості їх
проведення в Україні.
10.2. Специфіка формування буржуазії і робітничого класу в Україні.
10.3. Розвиток промисловості на Катеринославщині в другій половині
ХІХ ст.
11. Формування українського народу, становлення нації.
11.1. Соціальний склад українського народу в кінці ХІХ ст.
11.2. Населення Катеринослава та Катеринославської губернії в
другій половині ХІХ ст. (етнічний та соціальний склад).
11.3. Переселенські рухи українців за межі України.
11.4. Німецькі, грецькі, болгарські та інші колоністи в Україні.
12. Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині
ХІХ ст.
12.1. Життя і діяльність П.П. Чубинського.
12.2. Життя і діяльність М.П. Драгоманова.
12.3. Діяльність “Південо-російського союзу робітників”.
12.4. Марксизм на Катеринославщині.
13. Україна на початку ХХ ст.
13.1. Соціально-політичний портрет М. Міхновського.
13.2. Початок масової еміграції Українців.
13.3 Діяльність загальноросійських політичних партій в українських
землях у 1905-1907 рр.
13.4. Українські політичні партії у роки першої революції в Росії.
13.5. Січові стрільці.
14. Національно-демократична революція та громадянська війна (1917-
1920 1920).
1921 14.1. М.С. Грушевський – перший президент України.
14.2. В.К. Винниченко про причини поразки Центральної Ради.
14.3. Взаємовідносини УНР з Радянською Росією.
14.4. Роль Н. Махна в боротьбі за владу в Україні.
14.5. Політика “воєнного комунізму” в Україні.
5
5
15. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921 - 1939).
15.1. Впровадження нової економічної політики в Україні та
сучасність.
15.2. Українізація: здобутки і проблеми.
15.3. Стаханівський рух в Україні.
15.4. Політичні репресії 30-х рр. ХХ ст.
15.5. Виникнення ОУН.
15.6. Індустріалізація та колективізація населення на Дніпропетровщині.
16. Українська РСР в роки Другої світової та Великої Вітчизняної війни.
16.1. Герої Радянського Союзу – дніпропетровці.
16.2. Історія ОУН-УПА.
16.3. Політичний портрет С. Бандери.
16.4. Союз держав і народів у боротьбі проти фашизму.
16.5. Битва за Дніпро.
17. Україна у складі радянської супердержави (1946-1965).
17.1. Утворення воєнно-політичних блоків НАТО і ОВД.
17.2. Політичний портрет М.С. Хрущова.
17.3. Участь української молоді у освоєнні цілинних земель.
17.4. Розвиток освіти в Україні у 50 – 60-ті рр.
17.5. Перетворення в західних областях України.
17.6. ХХ з’їзд КПРС і його значення.
17.7. Історія входження Криму до складу України.
18. Загострення протиріч (1965-1990).
18.1. Соціально-політичний портрет Л.І. Брежнєва.
18.2. Соціально-політичний портрет В.В. Щербицького.
18.3. Економічна реформа 1965 р. і її наслідки для України.
18.4. Гельсінська міжнародна нарада 1975 р.
19. Україна – незалежна суверенна держава.
19.1. Декларація про державний суверинітет України.
19.2. Акт проголошення незалежності України.
19.3. Президент України Л.М. Кравчук.
19.4. Президент України Л.Д. Кучма.
19.5. Помаранчева революція. Президент України В.А.Ющенко.
19.6. Українсько-російські відносини (1991-2003 рр.).
19.7. Конституція України: історія прийняття.
19.8. Основні положення Конституції України 1996 р.
19.9. Політичні партії на виборах 2002 і 2006 рр.
20. Українці у зарубіжному світі.
20.1. Життя українців у США та Канаді.
20.2. Українці в Російській Федерації.
20.3. Життя українців в Європі, СНД та Балтії.
20.4. Зв’язки України з українською діаспорою.
Навчальна програма
Вступ
Історія України як наука про навчальний предмет.
Предмет і завдання курсу “Історії України”.
Місце вітчизняної історії в системі вузівського навчання.
Міжпредметні зв’язки у вивченні історії України.
Значення курсу “Історія України”.
Стародавні народи й держави на території сучасної України у I тис.
6
6
до н.е. - IХ ст. н.е.
Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі. Античні держави у
Північному причорномор’ї та Криму. Тюркська державність на території сучасної України.
Київська Русь
Передумови утворення Київської Русі. Роль норманів. Становлення Давньоруської держави.
Піднесення Києва. Володимир Великий, Ярослав Мудрий. Занепад Київської Русі. Початок
феодальної роздробленності. Формування руського народу. Історичне значення Київської Русі.
Галицько-Волинська держава
Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл. Утворення і становлення Галицько-
Волинського князівства. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо-татарської
навали. Правління Романовичів. Занепад Галицько-Волинської держави. Історичне значення
Галицько-Волинського князівства.
Україна під владою Литви і Польщі
Захоплення руських земель і утворення Великого Князівства Литовського. Політичний,
соціально-економічний розвиток руських земель у складі Литви. Союз Великого Князівства
Литовського з Польщею і його наслідки для України. Формування українського народу.
Утворення Речі Посполитої. Політичне та соціально-економічне становище українських земель
у складі Речі Посполитої.
Запорозьке козацтво. Козацтво на чолі національно-визвольної
боротьби українського народу
Виникнення козацтва та Запорозької Січі. Устрій Січі, житя і побут козаків. Створення
козацького реєстру. Військове мистецтво козаків. Боротьба козаків проти татар і турок.
Козацько-селянські повстання під проводом К.Косинського та С.Наливайка. Гетьман
П.Конашевич-Сагайдачний і його роль в консолідації українського народу. Козацько-селянські
повстання і війни 20-30-х років XVIIст. Ординація 1638 р.
Українська національна революція середини XVII ст.
Причини, передумови і характер Української національної революції середини XVIIст. Воєнні
події 1648-1654 рр. Українсько-Московський договір 1654 р. Утворення і розвиток Української
гетьманської держави. Початок політичної кризи 1654-1657 рр.
Занепад козацької держави. “Руїна”
Події в 1654-1657 рр. Відносини між Україною і Московією. Політична криза в
гетьманщині. Початок “Руїни”. Події на Лівобережжі та Правобережжі в 1660-1670 рр. Гетьман
П.Дорошенко. Кінець “Руїни”. Гетьман І.Самойлович. взаємини України з Московією.
Україна у XVIII ст.
Гетьманування І.Мазепи. ліквідація українського самоврядування та Запорозької Січі.
Подальша доля козаків. Історична географія України в XVIIIст. Приєднання Новоросії та
Криму. Поділи Речі Посполитої. Закріпачення українського селянства. Посилення феодального
гніту. Антифеодальні виступи українських селян.
Українські землі під владою Російської і Австрійської імперій
(1800-1861)
Адміністративно-територіальний устрій і чисельність населення. Розвиток товарних
відносин і криза феодально-кріпосницької системи господарства. Стан сільського господарства.
Промисловість. Торгівля. Декабристи в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство.
Національний та революційний рухи у Західній Україні.
Соціально-економічний розвиток України в II половині XIX ст.
Селянська та інші реформи 60-70 років XIX ст. та особливість їх проведення в Україні.
Розвиток капіталізму в сільському господарстві. Перехід від мануфактурного виробництва до
фабрично-заводської промисловості. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських
земель після революції 1848-1849 рр. Початок переселення українців на Американський
континент. Становлення української нації.
Формування українського народу, становлення нації
7
7
Поняття етнос, народність, нація. Формування українського народу. Початок становлення
української нації і особливості цього процесу. Гальмуючі фактори консолідації української
нації і особливості цього процесу.
Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій
половині XIX ст.
Український національно-демократичний рух. Громади та їх діяльність. Селянський рух.
Початок розповсюдження марксизму. Виникнення політичних організацій і партій.
Назрівання революційної кризи
Нові явища в економічному житті. Виникнення капіталістичних монополій. Економічна
криза 1900-1903 рр. Робітничі страйки 1903 р. масові селянські виступи. Україна в
демократичній революції 1905-1907 рр. Столипінська аграрна реформа. Економічні і політичні
наслідки реформи. Україна в першій світовій війні.
Боротьба за відродження державності України (1917-1920 рр.)
Лютнева демократична революція 1917 р. і її вплив на розвиток національно-демократичної
революції в Україні. Утворення і діяльність Центральної Ради. Українська Народна Республіка.
Боротьба між українськими національними та більшовицькими силами. Проголошення
радянської влади в Україні. Криза Центральної Ради і її падіння. Українська Держава гетьмана
Павла Скоропадського. Повстансько-партизанська боротьба українського народу в 1918-1920
рр. Західноукраїнська Народна Республіка. Правління і занепад Директорії. Перемога
більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами. Утворення УСРР. Основні
уроки української національної революції.
Україна в умовах нової економічної політики і утвердження
тоталітарного ладу (20-30 роки ХХ ст.)
Соціально-економічне і політичне становище України на початку 20-х років. Перехід до
нової економічної політики. Участь УСРР в утворенні СРСР. Політика українізації, її
особливості і наслідки. Конституція СРСР 1924 р. Завершення внутрішньопартійної боротьби в
ЦК ВКП(б) і утвердження одноособової диктатури Й.В.Сталіна. згортання нової економічної
політики. Курс на “розгортання будівництва соціалізму по всьому фронту”. Індустріалізація
промисловості і колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933 рр. і його
наслідки. Негаразди і суперечності економічного, соціально-політичного і культурного
розвитку УРСР в 30-ті роки.
УРСР в роки другої світової та Великої Вітчизняної війни
(1939-1945 рр.)
Україна у контексті міжнародних подій напередодні та на початку другої світової війни.
Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Бойові дії Червоної Армії на території України.
Німецький окупаційний режим. Діяльність комуністичного підпілля і радянських партизанів.
Націоналістичний рух. ОУН-УПА, дивізія СС “Галичина”. Значення Перемоги над фашизмом
для українського народу.
Поширення соціалістичних засад у суспільстві, перехід від
Тоталітарної влади до авторитарної
Міжнародне становище УРСР у післявоєнному світі. Завершення збирання основних
етнічних земель українського народу в межах єдиної держави. Труднощі і успіхи відбудови
народного господарства. Голод 1946-1947 рр. Політичні події в післявоєнний період.
Хрущовська “відлига” і її характер в Україні. Економічні і політичні новації М.С.Хрущова і
Україна. Переміни у кремлівському керівництві у жовтні 1964 р. та їх наслідки для України.
Загострення протиріч (1965-1990 рр.)
Економіка України у добу науково-технічної революції. Деформація в структурі економіки
України. Наростання екологічної небезпеки. Екстенсивний розвиток сільського господарства.
Негаразди суспільно-політичного життя. Спроби перебудови суспільства Ю.В.Андроповим і
М.С.Горбачовим. політичне протистояння.
Україна – незалежна суверенна держава
8
8
Розпад СРСР. Проголошення незалежності України. Розбудова держави. Політичне,
соціально-економічне становище України в 1991-1994 рр. Президентство Л.М.Кравчука.
формування багатопартійності в Україні. Класифікація політичних партій і об’єднань, їх
платформ у виборах до Верховної Ради України 1994 р. Президент Л.Д.Кучма, його соціальна
економічна та політична програма. Прийняття Конституції України 1996 р. Концепція
зовнішньої політики України. Соціально-економічне і політичне становище України в 1994-
2003 рр. Україна у складі Співдружності Незалежних Держав.
Українці у зарубіжному світі
Етапи формування української діаспори. Життя українців у США та Канаді. Українці в
Європі, Російській Федерації, СНД та Балтії. Зв’язки України з українською діаспорою.
Завдання по вивченню курсу:
Оволодіти теоретичним матеріалом;
Виконати контрольні роботи;
Скласти залік.
У результаті вивчення дисципліни студент повинен
ЗНАТИ:
1. Суть і наслідки подій минулого і сьогодення нашого народу.
2. Особливості самовизначення українського народу, формування ментальності, розвитку
основних етапів вітчизняної історії.
3. Історичний процес соціально-економічного і політичного життя українського суспільства та
перспективу його розвитку в сучасних умовах.
ВМІТИ:
Виявляти конкретно-історичне, національне та загальнолюдське значення визначних
подій минулого нашого народу.
Всебічно аналізувати особливості розвитку політично-правової системи українського
суспільства, політичних процесів і ролі в них політичних партій, рухів, лідерів нації.
Давати компетентну відсіч перекрученням історії українського народу.
Графік вивчення дисципліни
№
п/п
Навантаження що
Виконується
Час виконання Форма звітності Примітка
1. Вивчення Теми 1. 1 тиждень
2. Вивчення
Теми 2
Теми 3
Теми 4
Теми 5
2 – 4 тиждень Завдання для
самостійної
роботи
(контрольні
запитання по
темам 1 – 5)
Обсяг – 6
сторінок у зошиті
3. Вивчення
Теми 6
Теми 7
Теми 8
Теми 9
Теми 10
5 – 9 тиждень Завдання для
самостійної
роботи
(контрольні
запитання по
темам 6 - 10)
Обсяг – 6
сторінок у зошиті
9
9