І.Плюща, який уже очолював парламент у 1991–1994 рр. Фактично правоцентристська
більшість у Верховній Раді проіснувала тільки один рік.
З метою загострення політичної ситуації та протидії Президенту опозиція намагалася
використати так званий „касетний скандал” (магнітофонні записи ніби-то зроблені з кабінету
Президента), спроби організувати демонстрації і маніфестації (події 9 березня 2001 р., які
переходили у масові заворушення) тощо.
Верховна Рада третього скликання увійшла в історію як „парламент кодексів”. За часи її
діяльності були прийняті Кримінальний, Цивільний, Бюджетний, Митний, Земельний кодекси,
що має велике значення для розвитку правової держави в Україні.
31 березня 2002 р. відбулися вибори до Верховної Ради України. У голосуванні взяли
участь 65,22% виборців. За їхні голоси боролися 33 політичні партії та блоки. Проте у
парламент вдалося пройти тільки 6 з них. Більше всього голосів отримав блок „Наша Україна”
(лідер В.Ющенко) –23,53%, далі Комуністична партія України (лідер П.Симоненко) – 20,01%,
блок „За єдину Україну!” (лідер В.Литвин) – 11,83%, „Блок Юлії Тимошенко”– 7,24%,
Соціалістична партія України (лідер О.Мороз) – 6,89%, СДПУ(О) (лідер В.Медведчук) – 6,27%.
Вперше за період незалежності України на перше місце у багатомандатному
загальнодержавному окрузі вийшла не Комуністична партія. Блок „За єдину Україну!” дістав
найбільшу кількість місць в одномандатних округах. „Блок Юлії Тимошенко” і Соціалістична
партія України зібрали голоси протестного електорату.
Таким чином, у парламенті України утворилося три полюси: центристський (навколо
блоку „За єдину Україну!”), правий (навколо блоку „Наша Україна”), та лівий (навколо КПУ).
У травні 2002 р. Головою Верховної Ради України було обрано В.Литвина, історика за фахом,
колишнього главу Адміністрації президента. У листопаді 2002 р. прем’єр-міністром України –
десятим за часів незалежності призначено В.Януковича – колишнього голову держадміністрації
Донецької області. Така калейдоскопічність зміни прем’єрів свідчить про складність управління
соціально-економічними процесами у країні, нестабільність у верхніх ешелонах керівництва,
постійну боротьбу за владу, недоліки у проведенні кадрової політики.
Усе це зумовлювало парадоксальні ситуації у житті громадян України. З одного боку –
глибокі демократичні перетворення, прийняття у 1996 р. Конституції України, але з іншого –
олігархічний режим, нехтування наріжними положеннями Основного закону з боку тих, хто мав
захищати його усіма силами. Прагнення жити за європейськими і світовими стандартами – і
відчайдушні спроби певних політичних сил, прошарків населення, окремих людей зберегти
інституції і порядки, що успадковані від тоталітарного минулого. Економічна свобода,
можливість вільно влаштовувати добробут своєї родини – і корупція, що, як іржа, роз’їдала
органи влади, державні установи. Такими були реалії нашого суспільного життя на зламі двох
епох – тоталітарної і демократичної.
І як наслідок цих протиріч – у листопаді-грудні 2004 р. відбулася Помаранчева
революція. Більшість українських громадян з числа так званого середнього класу, інтелігенції,
студентства, інших верств населення перестали довіряти аморальній владі і не захотіли
покірливо „обирати” своїм президентом того, кого їм нав’язувала влада, використовуючи
горезвісний „адміністративний ресурс”. Вони виявили високу моральну гідність, довели свою
політичну зрілість, зуміли захистити свої демократичні права і обрали на найвищу державну
посаду Віктора Андрійовича Ющенка, людину з якою пов’язують свої сподівання за
справедливість, на чесну владу, на краще майбутнє, на те, що наші можновладці врешті-решт
будуть дбати не про власні кишені, а про державні й народні інтереси. Час покаже, наскільки ці
сподівання виправдаються.
Згідно з політичною реформою 1 січня 2006 р. Україна стала парламентсько-
президентською республікою. Наприкінці березня відбудуться вибори у Верховну Раду та
місцеві ради за пропорційною системою. Результати виборів створять умови для формування
нового парламенту, уряду і органів місцевого самоврядування.
19.2. Соціально-економічне становище