Філоненко С.О. Усна народна творчість

Подождите немного. Документ загружается.

171

му немає змоги дати розгорнуте змалювання явищ життя, автори

прислів’їв шукають місткої образності. Саме тому в творах цього

жанру використані з великою віддачею різні поетичні засоби»

(Михайло Грицай) [15, с. 80—81].

Жанрові різновиди паремій (за Мар’яною і Зоряною

Лановик):

1. Вітання — сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі

знайомої людини. Окрему

групу становлять святкові вітання,

тобто усталені фрази, якими вітають один одного лише у певені

свята.

2. Побажання — словесні мініатюри зичення добра, щастя,

матеріального статку.

3. Тости — застільні побажання, висловлені господарям дому

або гостям.

4. Побажання-подяки.

5. Прощання.

6. Формули-побажання до певних нагод: з нагоди народження

дитини, застосовані у похоронному обряді.

Прокльони — своєрідні форми вираження почуття незадо-

волення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла

чи загибелі іншій людині.

8. Присяги — словесні формули, якими людина підтверджує

правоту своїх слів із зазначенням, що у разі обману чи невико-

нання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї.

9. Приказки-застереження — формули, якими один співрозмо

вник спиняє іншого (або й самого себе), щоб не сказати зайвого.

10. Прикмети — сталі вислови, в яких певні явища природи

відповідно до змін пір року пов’язуються з кліматичними чи

погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської

праці.

Народний календар — перелік прикмет на кожен день року і

пов’язана з ним

народна мудрість.

11. Народні порівняння — стійкі словесні формули, в яких одні

предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, яви-

щами або діями на основі спільності. подібності, спорідненості.

12. Афоризми — короткі влучні оригінальні вислови, в яких

узагальнена, глибока думка висловлена у стислій лаконічній фо-

рмі, подеколи несподівано парадоксальній.

13. Каламбури — сталі фрази

, побудовані на зіставленні чи

поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набу-

ває форми нісенітниці. Вони вживаються здебільшого в сатирич-

ному, іронічному контексті.

172

14. Діалогічні каламбури чи стягнені анекдоти, які в лаконіч-

ній формі в кількох репліках передають комічну ситуацію. Як й

інші каламбури, вони побудовані на мовних парадоксах чи вико-

ристанні прийому невідповідності.

15. Казкові зачини і кінцівки.

16. Дитячі примовки, скоромовки, дражнилки (жанри дитячої

пареміографії).

[43, с. 541—546].

«Загадка (від «гадати» — думати,

вгадувати) — жанр фоль-

клору, дотепне запитання, часто у віршованій формі» [48, с. 276].

«Загадки — бистроумні й дотепні питання, в яких повинна

критися також відповідь на них» (Володимир Гнатюк) [78,

с. 158].

«Загадка — це афористичний твір, що складається з стислого

поетичного, часто ритмізованого вислову, в якому певний пред-

мет чи явище зображується через

його метафоричний еквівалент»

(Лідія Дунаєвська) [15, с. 65].

«Загадками називаються короткі, стислі поетичні твори, в ос-

нові яких є метафоричні запитання. Найчастіше в загадках на ос-

нові названих однієї чи кількох рис відомих предметів або явищ

належить одгадати інші («загадані») предмети або явища» (П. По-

пов) [75, с. 127].

«Загадки — це стислі поетичні

запитання, мудрі сентенції, які

в «прихованій», часто нарочито завуальованій формі зображають

окремий предмет чи явище через інші — на основі їх певної спо-

рідненості, подібності, часом ледве вловимої і навіть далекої»

(Іван Березовський) [78, с. 159].

«Загадки — це короткі твори, в основі яких лежить дотепне

метафоричне запитання, що передбачає відповідь на

нього. Щоб

знайти відповідь — відгадку, потрібно вміти зіставляти життєві

явища на основі їх спорідненості чи подібності за певними озна-

ками, рисами, характеристиками. Звідси й назва «загадка» від

«гадка» — думка, «гадати» — думати, мислити.

Специфіка загадок полягає в тому, що в них у завуальованій

алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і

тре-

173

ба відшукати його первісне значення. Тому деякі учені [Іван Бе-

резовський], аналізуючи художню форму загадок, твердять, що

«кожна загадка композиційно — одночленний паралелізм, дру-

гим членом якого є відгадка» (Мар’яна Лановик, Зоряна Лано-

вик) [43, с. 558].

«Загадка — це короткий афористичний фольклорний твір,

побудований на інакомовності, метафорі, алегорії, описові пред-

метів, явищ

, живих істот у хитромудрій запитальній чи ствер-

джувально-констатуючій формі (де це питання відчувається) і

потребує відгадки. відповіді, розшифрування зумисне закодова-

ної символічної інформації з метою:

— активізації пізнавальної діяльності;

— формування навичок логічного, абстрактного мислення;

— розвитку кмітливості, спостережливості;

— естетичної насолоди;

— розваги, гри

і опосередкованого виховання

чи випробування розумових здібнос-

тей людини за певних обставин» (Микола Дмитренко) [19, с. 185].

«Створити загадку — значить дуже стисло описати за допо-

могою певних яскравих метафоричних образів кілька найхарак-

терніших для предмета чи явища ознак (матеріал, форму, звук,

колір, кількість, дію, призначення, застосування, оточення)… Ві-

дгадати її можна лише шляхом логічної заміни

зображених мета-

форичних образів реальними.

Загадки-метафори складають основу жанру» (Лідія Дунаєвсь-

ка) [15, с. 65].

Класифікація загадок за І.Франком («Останки первісного

світогляду в руських і польських загадках народних»):

анімістичні (в яких неживі предмети, сили і явища природи

представлені як живі істоти, тобто персоніфіковані або одухо-

творені);

зооморфічні (загадки, де сили

природи зображені у вигляді

звірів);

антропоморфічні (такі, де явища природи і реалії дійсності

порівнюються з людьми і людськими взаєминами);

четверта група (в яких явища чи предмети порівнюються з

іншими явищами чи предметами) [43, с. 559—561].

«Українські народні загадки відзначаються багатством тема-

тики і художньої форми. Предметом, об’єктом художнього від-

174

творення тут є навколишній світ: від зоряного неба, оточуючої

природи, картин виробничого та родинного побуту аж до абстра-

ктних понять (радість, журба) та образів з громадського життя

(десяцький, швець, солдат, ледар)» (Іван Березовський) [78,

с. 159].

Класифікація загадок за тематичними рубриками (за Іва-

ном Березовським):

1. Природа: небо, земля, явища природи, рослинний

світ, тва-

ринний світ.

2. Людина: фізична природа людини: будова житла, життя і

смерть, матеріальне життя людини: їжа, одяг, взуття, речі дома-

шнього вжитку.

3. Трудова діяльність людини: освіта, музика, звичаї та обря-

ди, абстрактні, загальні, умовні та зібрані поняття; головоломки,

шаради та різноманітні запитання.

4. Різні [43, с. 561].

«Російська дослідниця М.

О. Рибникова цілком справедливо

зауважувала, що загадки позначають видові, а не родові по-

няття, тобто в них описуються морква, буряк, цибуля, а не овочі;

вівця. Баран, корова, кінь, кіт, а не домашні тварини» (Лідія Ду-

наєвська) [15, с. 66].

«Найголовнішими ознаками художньої специфіки жанру за-

гадок є конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки

надзвичайна стійкість традиції та велика усталеність образності.

І. Франко саме цю усталеність вважав головною причиною того,

що саме в жанрі загадки найбільше збережені давній зміст і фор-

ма. Він зазначив, що загадки «уложені в дуже узлуватій, стерео-

типній формі і менше, ніж всякі інші твори народні, підлягають

змінам, а затим

докладніше переховують сліди далекої старини»

(Іван Березовський) [78, с. 164—165].

«Основними рисами художньої форми загадок є стислість,

лаконічність, сконденсованість думки й вислову. Характер обра-

зності в загадках максимально конкретний, пов’язаний з реаль-

ним навколишнім життям і побутом народу…

Будучи багатими на мальовничі, пластичні елементи, загадки

відзначаються різноманітністю ритму, рим, багатством асонансів

і алітерацій. Своїм оформленням загадки, як і прислів’я, займа-

ють проміжне місце між поезією і прозою, однак ближчі до по-

езії» (П. Попов) [75, с. 131].

175

«Лексика загадок, їх образний світ відображає моральні, філо-

софські, соціально-історичні погляди їхніх творців. Через загадку

можна побачити побут українського селянина, конкретні предмети

вжитку, визначити форми трудової діяльності, господарські інтере-

си, етнографічні деталі певного часу. Загадка дуже тісно прив’язана

до своєї доби з її історико-етнографічними особливостями. Прохо-

дять

роки, зникають з ужитку певні предмети, з’являються нові.

Відповідно відживають архаїчні, з’являються нові загадки, пере-

осмислюються старі» (Лідія Дунаєвська) [15, с. 66].

«Одне із перших міркувань стосовно загадки належить Аріс-

тотелю, який вважав її різновидом метафори («метафори вклю-

чають в себе загадку»). Термін «загадка» у східних слов’ян зафі-

ксовано

1649. Визначення загадки в українській фольклористиці

вперше запропонував І. Срезневський: «Загадки. Плод народного

остроумия. Они вообще носят отпечаток какой-то обдуманности

и затейливости». Сучасні авторитетні пареміологи Р.Джорджес і

А. Дандіс кваліфікують загадку як «вербальне висловлення, яке

містить один, два або більше дескриптивних елементів (ДЕ). Ці

дескриптивні елементи можуть знаходитись в

опозиції, і рефе-

рент їх повинен бути відгаданий» (Федір Євсєєв) [45, с. 210].

«Загадкам надавали на ранньому етапі їх розвитку магічного

значення, тобто приписували їм певний вплив на стан господарства,

родини, на розквіт або занепад життя. Вдале одгадування загадок

вважалося ознакою розуму і щастя людини. Навпаки, невміння од-

гадувати загадки вело, за

народними уявленнями, до невдач, нещас-

тя, навіть до загибелі людини» (П. Попов) [75, с. 128].

Завдання

1. Наведіть письмово 2—3 приклади ситуацій, у яких доречно

вжити такі прислів’я і приказки: «Хто високо несеться, той низь-

ко падає», «Куй залізо, поки не загасло», «Біда розуму навчить»,

«Хто другому яму копає, сам до неї

попадає», «Краще синиця в

руках, ніж голуб у стрісі», «За чужою щокою зуб не болить» (або

інші за вашим вибором). Скористайтеся власним життєвим до-

свідом, розповідями знайомих, матеріалами преси, художньою

літературою.

2. Проаналізуйте відмінності між прислів’ями і приказками за

поданими матеріалами до заняття. Як би ви пояснили ці відмін-

176

ності учням 5 класу? Запишіть свої пояснення і порівняйте їх з

відповідним розділом шкільного підручника.

3. Розподіліть наступні вислови на прислів’я і приказки.

• Від чого кіт гладок? Поїв та набок.

• Працює до сьомого поту.

• Нагадав козі смерть.

• Де свої собаки сваряться, хай чужі не мішаються.

• Ремесло

— не коромисло, плеч не відтягне. А саме прогодує.

• Рябої кобили сон.

4. Ознайомтеся з тематичними класифікаціями прислів’їв і

приказок, визначте їх позитивні риси і недоліки. Запропонуйте

власну тематичну класифікацію прислів’їв і приказок.

5. Знайдіть українські (та / або російські) відповідники до на-

ступних висловів інших народів:

• Птаха

взнають за польотом, а людину — за її роботою (вір-

менський).

• Три чоловіки знають — узнають і всі тридцять (бенгальський).

• Підступна людина губами цілує, а зубами кусає (дагестанський).

• Скупість вбиває душу в людині (індонезійський).

• Якщо троє людей єдині у своїх прагненнях, то вони легко

можуть перетворити звичайну глину на

золото (китайський).

• Легше вбити людину, ніж відучити її від шкідливих звичок

(фінський).

• Нікчемні люди — мов барабани: всередині порожньо, а га-

ласу багато (корейський).

6. Визначте письмово, про яку ваду людини йдеться в наступ-

них прислів’ях і приказках:

• Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить.

• Не клади

в рот пальця, бо руку відкусить.

• Робить, як мокре горить.

• Розказав три мішки гречаної вовни.

• В очі — лисицею, поза очі — вовчицею.

• Моя хата скраю, нічого не знаю.

• Хоч кілка на голові теши, а він своє.

7. Доповніть народні порівняння:

• Багатий, як …

• Величається, як …

• Вискочив, як ….

• Захистив, як …

• Водить, як …

• Робить, як …

• Розуміється, як …

177

• Тихо, хоч …

• Дивиться, як …

• Глухий, як …

• Поможе, як …

• Сухий, як …

• Чистий, як …

Матеріали для відповідей: сльоза; мертвому кадило; зем-

ля; Пилип з конопель, перець; тетеря; куций віл у череді; вовк

овець; мокре горить; циган сонцем; кіт на сало; цап в апельси-

нах; мак сій.

Знайдіть приклади народних порівнянь у творах художньої лі-

тератури.

8. Прочитайте наступні уривки з художніх творів, визнач-

те, який паремійний жанр використано в них, з якою естетичною

метою?

Олександр Довженко, «Зачарована Десна»: «Отак як дід

любив сонце, так його мати, що її, як я теж уже аж потім довідав-

ся,

звали Марусиною, любила прокльони. Вона проклинала все,

що попадалось їй на очі, — свиней, курят, поросят, щоб не ску-

гикали, Пірата, щоб не гавкав і не гидив, дітей, сусідів. Кота вона

проклинала щодня по два—три рази, так що він трохи згодом був

якось захворів, аж поки не здох десь у тютюні

Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й

гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі. Їй можна було

по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла про-

жити й дня. Вони були її духовною їжею. Вони лились з її

вуст

потоком, як вірші з натхненного поета, з найменшого приводу. У

неї тоді блищали очі й червоніли щоки. Це була творчість її пал-

кої, темної, престарілої душі.

— Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, —

голубонько моя, святая великомученице, побій його, невігласа,

святим твоїм омофором! Як повисмикував він з

сирої землі ту мо-

рковочку, повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй

йому ручечки й ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчи-

ки й суставчики. Царице небесна, заступнице моя милостива, за-

ступись за мене, за мої молитви, щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб

не почув він ні зозулі святої, ні

божого грому. Миколаю-угоднику,

скорий помочнику, святий Юрію, святий Григорію на білому коні,

на білому сідлі, покарайте його своєю десницею, щоб не їв він тієї

морковочки, та бодай його пранці та болячки з’їли, та бодай його

шашіль поточила…

178

Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся

од хрестів» [20, с. 435—436].

Пантелеймон Куліш, «Чорна рада». Січові діди проклина-

ють Брюховецького:

«— Так ви, бачу, усі одним миром мазані! — каже тоді батько

Пугач. — Пропадайте ж, ледащиці! Щоб вас так щастє-доля по-

кинула, як ми вас покидаємо! Пху! Плюю й

на той слід, що топ-

тав із паливодами! Плюйте й ви, батьки, — каже своїм товари-

шам, — а на прощаннє скажем сьому Іродові, чого ми йому

бажаємо: воно ж йому й не минеться.

От і почали діди один за одним виходити з колеса. І зараз пе-

рший, обернувшись, плюнув на свій слід

да й каже:

— Щоб же тебе побив несвітський сором, як ти нашу старість

осоромив!

І другий плюнув да й каже:

— Щоб на тебе образи падали!

І третій:

— Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав ні вдень ні вно-

чі покою!

І четвертий:

— Щоб тебе, окаянного, земля

не прийняла!

І п’ятий:

— Щоб ти на страшний суд не встав!

І, вийшовши з радного колеса, забрали свої коні з чурами да й

рушили до Низу» [40, с. 138—139].

8. Який тип людини узагальнений у кожній із наступних па-

ремій? Зробіть висновок про роль власних імен в загадках.

• Для нашого

Федота не страшна робота.

• На людях Ілля, а вдома — свиня.

• Без Гриця і вода не освятиться.

• Розказав Мирон рябої кобили сон.

• Торохтить Солоха, як діжка з горохом.

• Як у поле, Анці в боці коле, як до танцю — вже не коле Анцю.

• Забагатів Кіндрат, забув, де

його брат.

• Спекла Луця, що не їсть і цюця.

9. Складіть розгорнуту таблицю «Жанрові різновиди паремій»

за відповідним розділом підручника з підручника М. і З. Лановик

(с. 541—546) з такими графами: жанровий різновид — 3—4 при-

клади. Схарактеризуйте у таблиці такі різновиди жанру: вітання,

тости, побажання, прощання, прокльони, присяги, застереження,

прикмети, народні

порівняння, афоризми, каламбури, казкові за-

чини і кінцівки.

179

10. Прочитайте розділи підручників з української етнографії,

присвячені народному етикету, і встановіть, яку роль відіграють

паремії в ритуалах вітання, шанування та ін.

• Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Пав-

люка. — К.: Знання, 2006. — С. 182—187;

• Пономарьов А. П. Українська етнографія: Курс лекцій. — К.:

Либідь, 1994. — С. 255—267.

Складіть невеликий словничок

народних етикетних формул

для школярів.

11. Письмово наведіть приклади вживання в пареміях епіте-

тів, порівнянь, метафор, метонімій, гіпербол, літот та інших тро-

пів (по 2—3 приклади на кожний троп).

12. Підготуйте реферат «Проблема походження загадок у на-

уковій літературі».

13. Проаналізуйте визначення загадки, що подаються у шкіль-

них підручниках для 5 класу. Яке

ви вважаєте найбільш вдалим і

чому? Порівняйте їх із визначеннями загадок в науковій літературі.

«Загадка — невеликий твір, в якому в прихованій формі опи-

сується задуманий предмет, який слід назвати» (Підручник

«Українська література. 5 клас» Н. Й. Волошиної, О. М. Бандури)

[9, с. 50].

«Загадка — це невеликий за розміром твір, в якому

в прихо-

ваній формі описуються предмет або явище, які потрібно назвати

(вгадати), тобто знайти відгадку або розгадати загадку» (Підруч-

ник «Українська література. 5 клас» О. Івасюк, Н. Гуйванюк,

В. Бузинської) [30, с. 38].

«Загадка — влучне, образне запитання, в якому натякається

на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, який потре-

бує відповіді» (Підручник

«Українська література. 5 клас» Р. Мо-

вчан) [50, с. 97].

«Загадка — це короткий дотепний опис предмета, події, яви-

ща, які потрібно впізнати та відгадати» (Підручник «Українська

література. 5 клас» Л. Шабельникової) [85, с. 110].

14. Визначте моделі, за якими складені наступні загадки (не-

повний перелік ознак, пряме запитання, послідовне виключення

окремого із загального, зіставлення предметів за

певною озна-

кою). Розгадайте загадки.

• Через вікно суне золоте сукно.

• Хто тче без станка і рук?

• Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило.

• Що було вчора і буде завтра?

• Залізна кобила, мотузяний хвіст.

180

• Біле, а не молоко, холодне, а не крига, без крил, а літає.

• Маленьке, легеньке, через хату не кинеш.

• По току-току ходить пан у червонім сюртуку.

• Не кущ, а з листками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує.

15. Визначте письмово, який художні прийоми використано в

наступних загадках:

• Чорніше, як вуголь, біліше, як сніг.

• На одній Марушці семеро кожушків.

• Повна піч білих поросяток.

• Живе — лежить, а помре — побіжить.

• Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться, кожен

скривиться.

• Куций Степан по хаті скакав.

• Сірі гуси всеньке поле вкрили.

16.

Поясніть письмово, як ви розумієте вислів російського

фольклориста С. Лазутіна: «Метафора — душа загадки». Наве-

діть 4—5 прикладів вживання метафор у загадках.

17. Знайдіть приклади вживання загадок в інших фольклор-

них жанрах: казках, баладах, русальних піснях; випишіть ці при-

клади в зошит.

15. Складіть 4—5 загадок про наступні предмети (на вибір):

сонце, зорі, веселка,

дощ, кіт, яблуко, кавун, троянда, книга, бук-

ви або про інші за вашим вибором.

16. Прочитайте фольклорні і літературні загадки. Зробіть ви-

сновок про спільні риси і відмінності між ними.

а) Про місяць:

Серед двора-двора лежить червона сковорода.

Лисий віл через ворота дивиться.

Світить, а не гріє.

Що то світить

без прозору?

Дмитро Вітюк

Він удень кудись щезає.

Зате поночі гуляє

У нас з вами на очах —

Ним пітьми не знаний жах.

І як вправний чарівник,

Повсякчас міняє лик:

Раз серпочка вдасть тонкого,

Тоді човника хисткого,